Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Послђш'аи і^и^л~ю т^ы минђе^ши і^ѓ^рда'нъ дне'сь. внити прїя'ти страны` вели'кїя, и^ крњпча'иша паче ва'съ. грады вели'ки и^ ё^гражде'ны до нб~се”
1
Слухай, Ізраїлю: ти тепер ідеш за Йордан, щоб піти оволодіти народами, більшими і сильнішими за тебе, містами великими, з укріпленнями до небес,
2
Лю'ди вели'ки и^ мно'ги и^ предо'лжены, сн~ы е^на'ковы ја%же т^ы вњси. и^ слы'шалъ е^си. кт^о проти'вђ ста'нетъ сн~омъ е^на'ковымъ”
2
народом [великим,] численним і високорослим, синами Енаковими, про яких ти знаєш і чув: «хто устоїть проти синів Енакових?»
3
И$ ё^вњ'си дне'сь ја%ко г~ь б~ъ твои се'и преди по'идетъ преD тобо'ю. ѓ%гнь б^о попаля'ай е^сть се'и потреби'т# я&, и^ сїи ё^клони'тъ и^хъ эT лица` ва'шего и^ потреби'тъ я& въско'ре, ја%коже ре'клъ е^сть тебњ г~ь”
3
Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
4
Не рцы` въ срDцы своеM е^гда потребиT г~ь б~ъ твой страны` сїя эT лица` твое^го гл~я пра'вдъ ра'ди мои^хъ въведе м^я г~ь причасти'ти зе'млю бл~гђю сїю, н^о безче'стїя раd стра'нъ сихъ г~ь потреби` я& эT лица` твое^го”
4
Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
5
А$ не пра'вды ради твое^я, ниже преподо'бїя ради срDца твое^го, т^ы вхо'диши прїя'ти землю иX, н^о нече'стїя ра'ди и^ безако'нїя ради стра'нъ сихъ, г~ь эT лица` твое^го потребї я&. и^ да ё^ста'витъ завњтъ и^мже кля'тся г~ь эTц~емъ вашим#” а^враа'мђ и^саа'кђ і^а'ковђ”
5
не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
6
И$ да вњси дне'сь ја%ко не пра'вды ради твоея, г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` зе'млю бл~гђю сїю прїя'ти. ја%ко лю'дїе жесто'цы е^сте”
6
тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
7
помяни` не забђди коли'ко раZгнњ'васте г~а б~а свое^го в# пђсты'ни эT него'же дн~е и^зыдо'сте и^з# земля` е^гљ=пет#ски, даже вънидо'сте в мњсто сїе” Непокоря'щеся съгрњши'сте преD гм~ъ.
7
Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
8
и^ въ хори'вњ разгнњвасте г~а, и^ разгнњвася г~ь на' вы, потреби'ти ваs”
8
І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
9
Въсходя'щђ мн^њ на горђ`, взя'ти двою дъскђ ка'меnнђ и^ дъсцњ ка'меnнњ завњта, и^же завњща г~ь къ ва'мъ” И$ пребыX в горњ` м~, дн~їи, и^ м~, но'щїи хлњ'ба не ја^до'хъ ниже воды` пи'хъ”
9
коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
10
И$ да'сть м^и г~ь дв^њ дъсцњ ка'менны напи'сано пр'ьстомъ бж~їимъ. в ни'хже бя'хђ напи'сана вс^я словеса` ја%же гл~а г~ь къ ва'мъ въ горњ`. эT среды ѓ^гня` въ дн~ь събра'нїя”
10
і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
11
И$ бысть по м~ дн~їи, и^ по м~ но'щїи. и^ дастъ м^и г~ь дв^њ дъсцњ ка'меннњ, дъсцњ завњта”
11
Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
12
И$ рече г~ь къ мн^њ въста'ни і^ и^зы'ди ско'ро эTсю'дђ. ја%ко безако'нова'ша лю'ди твои`, ја%же и^зведе` и^з# земля` е^гљ=пет#ски, състђпи'ша ско'ро с пђти`. и^же заповњ'дахъ и^мъ. съ твори'ша себњ солїя'нїя”
12
і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
13
И$ рече г~ь къ мн^њ, гл~ахъ тебњ` е^ді'ною и^ дв^ажды, гл~я. ви'дњхъ лю'ди сїя, с^е лю'дїе жестоковыи сђть.
13
І сказав мені Господь: [Я говорив тобі один і другий раз:] бачу Я народ цей, ось він народ жорстокосердий;
14
ѓ^ста'ви м^я да я& потреблю` и^ погђблю`, і^ и^мя и^хъ поD нб~семъ, и^ сотворю` т^я въ ја^зы'къ вели'къ и^ крњпок#, и^ мноh па'че сихъ”
14
не утримуй Мене, і Я знищу їх, і зітру ім’я їх з піднебесної, а від тебе породжу народ, який буде [більшим,] сильнішим і численнішим за них.
15
И$ ѓ^брати'вся снидо'хъ съ горы` и^ гора` кђря'шеся ѓ^гнеM и^ дв^њ дъсцњ свњдњ'нїа въ ѓ^бою` рђ'кђ мое'ю.
15
Я обернувся і пішов з гори, гора ж горіла вогнем; дві скрижалі завіту були в обох руках моїх;
16
И$ ви'дњхъ ја%ко съгрњши'сте преD гм~ъ бм~ъ нашимъ, и^ сътвори'сте себњ` теле'цъ сълїја^нъ, и^ състђпи'сте с пђти` ско'ро, и^же заповњ'да г~ь ваM твори'ти.
16
і бачив я, що ви згрішили проти Господа, Бога вашого, зробили собі відлитого тельця, швидко ухилилися від путі, якої [триматися] заповів вам Господь;
17
и^ еM ѓ%бњ дъсцњ повергоX иZ рђкђ моею` и^ съкрђшиX и^х# прDе вами”
17
і взяв я обидві скрижалі, і кинув їх з обох рук своїх, і розбив їх перед очима вашими.
18
И$ моли'хся преD гм~ъ второ'е, ја^коже и^ пе'рвое, м~, дн~їи. и^ м~, но'щїи, хлњ'ба не ја^до'хъ и^ воды` не пи'хъ. всXњ ради грњхъ ва'шихъ, ја%же съгрњши'сте творя'ще ѕло'е преD гм~ъ бг~омъ ва'шимъ. разгнњ'вающи е^го”
18
І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
19
И$ съ боја%знїю бњхъ гнњ'ва ради и^ ја%рости, ја%ко разгнњвася г~ь на' вы, да потреби'тъ васъ. и^ послђша мене` г~ь, и^ въ то вре'мя”
19
бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
20
И$ на а^ро'на разгнњвася г~ь ѕњ'ло е^же погђби'ти е^го. и^ моли'хся за а^а^ро'на въ вре'мя ѓ%но”
20
І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
21
И$ грњх'ъ вашъ и^же сътвори'сте теле'цъ взяX е^го и^ съжжего'хъ на ѓ^гни`, і^ и^зби'хъ и& и^ сътро'хъ и& ѕњ'ло, дажDь бы'сть дро'бенъ, и^ бы'сть ја%ко пра'хъ и^ просы'пахъ пра'хъ въ водоте'чь сходя'щђю съ горы`”
21
Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
22
И$ въ запале'нїи, и^скђше'нїи, и^ въ гро'бњхъ похотњнїа раZгнњ'вали бњсте г~а б~а ва'шего”И$
22
І в Тавері, у Массі й у Киброт-Гаттааві ви роздратували Господа [Бога вашого].
23
е^гда` в^ы, пђсти` г~ь эT кади'сварнїи` гл~я, възыди'те, и^ прїимњте зе'млю ю%же а^зъ даю` вамъ и^ съпроти'вистеся гл~омъ г~а б~а ва'шего, и^ не вњровасте е^мђ, и^ не послђшасте словеs е^го”
23
І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
24
И$ не покоря'щеся бњ'сте г~ђ эT дн~е в о'ньже ја%ви'ся вамъ”
24
Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.
25
И$ молиXся преD гм~ъ, м~, дн~їи. и^ м~, но'щїи, ја%же моли'хся, рече б^о г~ь погђби'ти васъ”
25
І впавши перед Господом, благав я сорок днів і сорок ночей, в які я молився, бо Господь хотів погубити вас;
26
И$ моли'хся гв~и и^ реко'хъ, г~и г~и, цр~ю стра'намъ не погђби` людїи свои^хъ и^ прича'стїа свое^го е^же и^зба'ви крњ'постїю твое'ю вели'кою ја%же и^зведе` и^з# земля` е^гљ=петъски крњ'постїю твое'ю вели'кою и^ рђко'ю си'лною и^ мы'шцею свое^ю высо'кою”
26
і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
27
Помяни` рабы` своя` а^враа'ма, і^саа'ка, і^а'кова, и^м#же ся кля` собо'ю. не призира'и на жесто'чество людїи сихъ, и^ на бесче'стїе и^хъ, и^ на грњхи` иX,
27
пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
28
да не когда` рекTђ живђщ'їи на земли`, эTню'дђже и^зведе` насъ гл~ющи. не могїи г~ь въвести` и^хъ въ зе'млю ю%же и^мъ ѓ^бњща`, и^ ненави'дя и^хъ г~ь и^зве'дъ и^ погђби` и^хъ въ пђстыни”
28
щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
29
Сїи же лю'дїе твои` и^ прича'стїе твое`. и^хже и^зведе` и^з# земля` е^гљ=петъски крњ'постїю свое^ю вели'кою, и^ мыjцею высо'кою”
29
А вони Твій народ і Твій наділ, який Ти вивів [із землі Єгипетської] силою Твоєю великою і могутністю Твоєю високою.