Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Це є слова, які говорив Мойсей усім ізраїльтянам за Йорданом у пустелі на рівнині навпроти Суфа, між Фараном і Тофелом, і Лаваном, і Асирофом, і Дизагавом,
2
Є$ді'нъна'десять дн~їи эT хори'ва пђть до горы` сеи'ра. да'ждь до кадисва'рни”
2
на відстані одинадцяти днів путі від Хорива, по дорозі від гори Сеїр до Кадес-Варні.
3
И$ бысть въ м~ е лњто, въ а~і мцsъ. въ а~ дн~ь мцsа. гл~а мољ=сїи къ всMњ сн~омъ і^и^л~евыM, по всемђ` е^ли'ко заповњда е^мђ г~ь к ниM”
3
Сорокового року, одинадцятого місяця, у перший [день] місяця говорив Мойсей [усім] синам Ізраїлевим усе, що заповів йому Господь про них.
4
По ё^бїе'нїи сїѓ'на цр~я а^м#морре'иска, жи'вшаго въ а^сево'не. і^ и^ѓ'га цр~я васа'ньска, жи'вшаго въ а^старо'џњ, и^ во е^драи`”
4
Після вбивства ним Сигона, царя Аморрейського, який жив у Есевоні, і Ога, царя Васанського, який жив у Аштерофі в Едреї,
поверніться, вирушайте в путь і підіть на гору аморреїв і до всіх сусідів їх, на рівнину, на гору, на низькі місця і на південний край і до берегів моря, у землю Ханаанську і до Ливану, навіть до ріки великої, ріки Євфрату;
ось, Я даю вам землю цю, підіть, візьміть у спадщину землю, яку Господь із клятвою обіцяв дати батькам вашим, Аврааму, Ісааку і Якову, їм і нащадкам їхнім».
9
И$ реко'хъ къ ваM во' время ѓ%но гл~я. не могђ` а%зъ е^ді'нᲆ води' ти ваs”
9
І я сказав вам у той час: не можу один водити вас;
І взяв я старійшин із колін ваших, мужів мудрих, [розумних] і випробуваних, і зробив їх начальниками над вами, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками, десятиначальниками і наглядачами за колінами вашими.
І вирушили ми від Хорива, і йшли по всій цій великій і страшній пустелі, яку ви бачили, по шляху до гори Аморрейської, як повелів Господь, Бог наш, і прийшли в Кадес-Варні.
Але ви усі підійшли до мене і сказали: пошлемо перед собою людей, щоб вони дослідили нам землю і принесли нам звістку про дорогу, по якій іти нам, і про міста, в які йти нам.
куди ми підемо? брати наші розслабили серце наше, говорячи: народ той більший, [численніший] і вищій за нас, міста там великі і з укріпленнями до небес, та й синів Енакових бачили ми там.
29
и^ гл~ахᲆ кᲆ ваM не ё^жаса'иᲄеся и^ не бо'иᲄеся эT них#”
і в пустелі цій, де, як ти бачив, Господь, Бог твій, носив тебе, як людина носить сина свого, на всьому шляху, яким ви проходили, до приходу вашого на це місце.
32
н^о въ словеси` се'мъ не вњ'ровасте гв~и б~ђ ва'шемђ.
32
Але і при цьому ви не вірили Господу, Богу вашому,
діти ваші, про яких ви говорили, що вони дістануться у здобич ворогам, і сини ваші, які не знають нині ні добра ні зла, вони ввійдуть туди, їм дам її, і вони оволодіють нею;
40
Вы' же ѓ^брати'вшися въполъчи'стеся въ пђсты'ню пђтеM къ чермно'мђ мо'рю”
40
а ви поверніться і рушайте в пустелю по дорозі до Червоного моря.
І ви відповіли тоді і сказали мені: згрішили ми перед Господом, [Богом нашим,] підемо й будемо воювати, як повелів нам Господь, Бог наш. І підперезалися ви, кожен військовою зброєю своєю, і нерозсудливо зважилися зійти на гору.
42
И$ рече г~ь кᲆ мн^њ рцы` иM да не выхо'дятъ ни'же секђтся, нњсмь б^о с ни'ми. и^ да не пробњгнђтъ прDе враги` ва'шими”
42
Але Господь сказав мені: скажи їм: не піднімайтесь і не воюйте, тому що немає Мене серед вас, щоб не уразили вас вороги ваші.
43
И$ гл~ахъ къ ваM не послђш'асте мене`, и^ престђпи'сᲄе слово гн~е. и^ възнђди'вшеся възыидо'сте на горђ`”
43
І я говорив вам, але ви не послухали і стали проти веління Господнього і з упертості своєї зійшли на гору.
бо Господь, Бог твій, благословив тебе у всякій справі рук твоїх, був покровителем тобі під час подорожі твоєї по великій [і страшній] пустелі цій; ось, сорок років Господь, Бог твій, з тобою; ти ні в чому не терпів нестачі.
І йшли ми повз братів наших, синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, шляхом рівнини, від Елафа й Ецион-Гавера, і повернули, і йшли до пустелі Моава.
9
И$ рече г~ь къ мнњ`, не совраждђ'итеся моа'витомъ, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не дахъ б^о ва'мъ эT земля` иX въ прича'стїе, сн~омъ б^о ло'товомъ да'лъ е^смь а^рои'ръ причасти'ти”
9
І сказав мені Господь: не вступай у ворожнечу з Моавом і не починай з ними війни; бо Я не дам тобі нічого від землі його у володіння, тому що Ар віддав Я у володіння синам Лотовим;
а на Сеїрі жили колись хорреї; але сини Ісавові прогнали їх і знищили їх від лиця свого й оселилися замість них — так, як вчинив Ізраїль із землею спадщини своєї, яку дав їм Господь;
З тих пір, як ми пішли в Кадес-Варні і як пройшли долину Заред, минуло тридцять вісім років, і в нас перевівся з середовища стану весь рід, що ходить на війну, як клявся їм Господь [Бог];
Коли ж перевелися всі, що ходять на війну, і вимерли із середовища народу,
17
И$ рече г~ь къ мнњ` гл~я.
17
тоді сказав мені Господь, говорячи:
18
т^ы преи'деши дне'сь же предњ'лы моа'влими, и^ а^рои'ровыми”
18
ти проходиш нині повз межі Моава, мимо Ара,
19
ПришеDше блиZ сн~овᲆ а^м#ма'новыхᲆ не съвраждђ'итеся иM, и^ не сътвори'те с ними ра'ти, не даM б^отебе` эT земля` сн~овъ а^м#моновых# во прича'стїе. ја%ко сн~омъ ло'товымъ даX во прича'сᲄїе”
19
і наблизився до аммонитян; не вступай з ними у ворожнечу, і не починай з ними війни, бо Я не дам тобі нічого від землі синів Аммонових у володіння, бо Я віддав її в володіння синам Лотовим;
20
Земля` рафаи'нъска и^менђется. рафаи%ны б^о на не'и прежде жи'вяхђ, а^мони'тяне же прозыва'ютъ и^хъ зоми'нъ.
20
і вона вважалася землею рефаїмів; раніше жили на ній рефаїми; аммонитяни ж називають їх замзумимами;
народ великий, численний і високий, як сини Енакові, і знищив їх Господь перед лицем їх, і вигнали вони їх і оселилися на місці їхньому,
22
ЈА/коже сътвори` сн~омᲆ і^са'вовыM живђщиM в сеи'рњ. иMже ѓ^браꙁоM поᲄреби'ша хоре'я эT лица` своеh. и^ причасти'шася в ниX и^ вселишася въ иX мᲇсто, и^ до сего` дн~е”
22
як Він зробив для синів Ісавових, які живуть на Сеїрі, знищивши перед лицем їх хорреїв, і вони вигнали їх, і оселилися на місці їх, і живуть до цього дня;
23
И$ е^ве'и живђщїа, въ а^ро'џњ до га'зы, кападокїи шеDше и^зъ кападокїи' потреби'ша я&, и^ всели'шася во и'хъ мᲇсто”
23
і аввеїв, які жили в селищах до самої Гази, Кафторими, що вийшли з Кафтора, знищили й оселилися на місці їх.
Встаньте, рушайте і перейдіть потік Арнон; ось, Я віддаю в руки твої Сигона, царя Есевонського, аморреянина, і землю його; починай оволодівати нею, і веди з ним війну;
так, як зробили мені сини Ісава, які живуть на Сеїрі, і моавитяни, які живуть в Арі, доки не перейду через Йордан у землю, яку Господь, Бог наш, дає нам.
30
И$ не въсхотњ` сїѓ'нъ цр~ь а^сево'нь да минеM сквоѕњ ю&, ја%ко ѓ^жесточи` г~ь б~ъ нашᲆ дх~ъ е^го, и^ ё^крњпи` срDце е^го да преда'стъ в рђцњ твои` въ дн~ешнїи дн~ь”
30
Але Сигон, цар Есевонський, не погодився дозволити пройти нам через свою землю, тому що Господь, Бог твій, озлобив дух його і серце його зробив упертим, щоб віддати його в руку твою, як це видно нині.
тільки взяли ми собі у здобич худобу їхню і захоплене у взятих нами містах.
36
эT а^ро'ира. и^же е^сть ё^стїе водотеча а^рно'ня и^ грDа и^же е^сть в де'бри, и^ до горы` гала'довы. и^ не бысть грDа ё^целњ'выи наs, вс^я предаl г~ь б~ъ нашъ в рђцњ` наши”
36
Від Ароера, що на березі потоку Арнона, і від міста, що на долині, до [гори] Галаада не було міста, яке було б неприступним для нас: усе віддав Господь, Бог наш, [у руки наші].
Тільки до землі аммонитян ти не підходив, ні до місць [що лежать] біля потоку Іавока, ні до міст [які] на горі, ні до усього, до чого не повелів [нам] Господь, Бог наш.
І сказав мені Господь: не бійся його, тому що Я віддам у руку твою його, і весь народ його, і всю землю його, і ти вчиниш з ним так, як вчинив із Сигоном, царем Аморрейським, який жив у Есевоні
бо тільки Ог, цар Васанський, залишався з рефаїмів. Ось, одр його, одр залізний, і тепер у Равві, у синів Аммонових: довжина його дев’ять ліктів, а ширина його чотири лікті, ліктів чоловічих.
а залишок Галаада і весь Васан, царство Ога, віддав я половині коліна Манассіїного, всю область Аргов з усім Васаном. [Вона називається землею рефаїмів.]
14
И$а^и'ръ же сн~ъ манасїинᲆ вꙁ^я вс^я предњ'лы а^ргоговы, до предњлъ гаргасиnскихъ” И$ махеџей проꙁва` и&, и^а^и^ръ по и'мени свое^мђ васа'нъ и^ а^во'џᲆ, до сего дн~и”
14
Яїр, син Манассіїн, узяв усю область Аргов, до меж Гесурських і Маахських, і назвав Васан, за іменем своїм, селищами Яїровими, що і донині;
15
Махи'рови же дахъ галаа'дъ.
15
Махиру дав я Галаад;
16
и^ рђви'мђ и^ гадови дахъ эT галаа'да даже до водоте'чи а^рно'ня, среd водоте'чи предњ'лъ. и^ до и^а^во'ка водоте'чи предњлъ сн~овъ а^м#ма'нихъ”
16
а коліну Рувимовому і Гадовому дав від Галаада до потоку Арнона, землю між потоком і межею, до потоку Іавока, межі синів Аммонових,
17
И$ ра'ва же і^ и^ѓ^рда'нъ предњ'лъ эT махенере'џа до а^си'доха фаZги эT восто'ка”
17
також рівнину і Йордан, який є і межа, від Киннерефа до моря рівнини, моря Солоного, біля підошви гори Фасги на схід.
І дав я вам у той час повеління, говорячи: Господь, Бог ваш, дав вам землю цю у володіння; усі здатні до війни, озброївшись, ідіть попереду братів ваших, синів Ізраїлевих;
доки Господь [Бог] не дасть спокою братам вашим, як вам, і доки й вони не одержать у володіння землю, яку Господь, Бог ваш, дає їм за Йорданом; тоді поверніться кожен у своє володіння, яке я дав вам.
І Ісусові заповів я в той час, говорячи: очі твої бачили усе, що зробив Господь, Бог ваш, із двома царями цими; те саме зробить Господь із усіма царствами, які ти будеш проходити;
22
да не ё^бо'итеся эT нихᲆ ја^ко г~ь б~ъ ва'шъ са'мъ побо'ретъ по ва'съ”
22
не бійтеся їх, бо Господь, Бог ваш, Сам воює за вас.
Владико Господи, Ти почав показувати рабові Твоєму велич Твою [і силу Твою, ] і міцну руку Твою [і могутність]; бо який бог є на небі, або на землі, який міг би робити такі справи, як Твої, і з могутністю такою, як Твоя?
зійди на вершину Фасги і подивись очима твоїми до моря і на північ, і на південь і на схід, і подивися очима твоїми, тому що ти не перейдеш за Йордан цей;
і дай настанови Ісусові, й укріпи його, й утверди його; тому що він буде передувати народу цьому і він розділить їм на наділи [усю] землю, на яку ти подивишся.
Отже, Ізраїлю: слухай постанови і закони, які Я [сьогодні] навчаю вас виконувати, щоб ви були живі [і розмножилися], і пішли й успадкували ту землю, яку Господь, Бог батьків ваших, дає вам [у спадок];
2
да не приложи'те къ словесеM е^же а'ꙁъ ꙁповњдаю ваM. ниже да эTи'мњте эT ниX, снабди'те ꙁа'повњди г~а б~а нашего, ја^же ꙁаповњдаю вамъ а^ꙁъ дне'сь.
2
не додавайте до того, що Я заповідаю вам, і не вкорочуйте від того; зберігайте заповіді Господа, Бога нашого, які Я вам [сьогодні] заповідаю.
Очі ваші бачили [все], що зробив Господь [Бог наш] з Ваал-Фегором; усяку людину, яка пішла за Ваал-Фегором, знищив Господь, Бог твій, із середовища твого;
4
Выy прилежа'щїи гв~и б~ђ на'шемђ живете вс^и до дне'сь”
4
а ви, що приліпилися до Господа, Бога вашого, живі всі донині.
отже, зберігайте і виконуйте їх, бо в цьому мудрість ваша і розум ваш перед очима народів, які, почувши про всі ці настанови, скажуть: тільки цей великий народ розумний.
і чи є який великий народ, у якого були б такі справедливі постанови і закони, як весь закон цей, який я пропоную вам сьогодні?
9
Во'нми себњ`, и^ снабди` дш~ђ свою` ѕњло, и^ не ꙁабђди всњхъ слове'съ ја%же ви'дњста ѓ%чи твои`” И$ да не эTстђпятъ эT срDца твое^го вс^я дн~и живота` твое^го. и^ да наста'виши сн~ы своя`. и^ внђки своя` да не ꙁабђ'деши”
9
Тільки пильнуй і добре бережи душу твою, щоб тобі не забути тих діл, які бачили очі твої, і щоб вони не виходили з серця твого в усі дні життя твого; і передай це синам твоїм і синам синів твоїх, —
10
Въ дн~ь во'ньже стоя'сте преD гм~ъ бм~ъ вашимᲆ в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя е^гда` рече г~ь къ мн^њ. събери` къ мн^њ лю'ди, и^ да слы'шатъ словеса` моя`. да наё^ча'тся боя'тися мене вс^я дн~и, ја^же сїи живђтъ на ꙁемли`” И$ сн~ы своя` да наё^ча'тъ”
10
про той день, коли ти стояв перед Господом, Богом твоїм, при Хориві, [в день зібрання,] і коли сказав Господь мені: збери до Мене народ, і Я сповіщу йому слова Мої, з яких вони навчаться боятися Мене в усі дні життя свого на землі і навчать синів своїх.
11
И$ прїидо'сте и^ ста'сте поD горо'ю, гора' же паля'ше ѓ^гнемъ до нб~си, тм^а, и^ м#гла`, и^ ды'мъ, и^ глsа вели'къ”
11
Ви наблизилися і стали під горою, і гора горіла вогнем до самих небес, і були темрява, хмара і морок.
зображення якого-небудь [гада,] що плазує по землі, зображення якої-небудь риби, що у водах нижче землі;
19
И$ да не когда возрњвъ на нб~о и^ ви'дњвъ слн~це и^ мцsъ и^ ѕвњзды, и^ всю` тваr нбsнђю прельсти'в шися поклони'шися и^мъ и^ послђжи'ши и^мᲆ, ја^же сᲆтвори'лъ г~ь б~ъ тво'и всњмъ страна'мъ. ја^же поD нб~семъ”
19
і щоб ти, глянувши на небо і побачивши сонце, місяць і зірки [й] усе воїнство небесне, не спокусився і не поклонився їм і не служив їм, оскільки Господь, Бог твій, віддав їх усім народам під усім небом.
А вас узяв Господь [Бог] і вивів вас із печі залізної, з Єгипту, щоб ви були народом Його наділу, як це нині видно.
21
И$ г~ь б~ъ ра'згнњвася на мя ѓ^ словесњхъ ва'шихъ, и^ кля'ся да не минђ` і^ѓ^рдана' сего, и^ да не преи^дђ до ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае^т# вамъ въ причастїе”
21
І Господь [Бог] прогнівався на мене за вас, і клявся, що я не перейду за Йордан і не ввійду в ту добру землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі в наділ;
22
А/ꙁъ ё^бо ё^мрђ` в се'и земли`, а^ не переидђ і^ѓ^рдана сего`” А$ в^ы минђеᲄе и^ прїимњте ꙁемлю бл~гђю сїю”
22
я помру в цій землі, не перейшовши за Йордан, а ви перейдете й оволодієте тою доброю землею.
23
Воньмите в^ы да не ꙁабђ'дите ꙁавњта г~а б~а вашеh и^же ꙁавњща къ ва'мъ. и^ да не съᲄвори'те са'ми себњ ѓ%браꙁа и^звая'нна всњхъ ја%же заповњда г~ь б~ъ тво'и”
23
Бережіться, щоб не забули ви завіту Господа, Бога вашого, який Він склав з вами, і щоб не робити собі ідолів, які зображають що-небудь, як повелів тобі Господь, Бог твій;
Якщо ж народяться у тебе сини і сини у синів [твоїх], і, довго живучи на землі, ви розбеститеся і зробите ідола, що зображає що-небудь, і зробите зло це перед очима Господа, Бога вашого, і роздратуєте Його,
26
И$звњстђ'ю вам# днесь нб~семъ и^ ꙁемле'ю, ја%ко па'гђбою поги'бнете съ ꙁемля`. на ню'же вы` минђ'ете чрезъ і^ѓ^рда'нъ та'мо наслњдитї ю&, и^ не пребђ'дете мно'го дн~їи на не'и. н^о потребле'нїеM потреби'теся”
26
то засвідчую вам сьогодні небом і землею, що незабаром втратите землю, для успадкування якої ви переходите за Йордан; не пробудете багато часу на ній, але загинете;
27
И$ раꙁъсы'плетъ в^ы г~ь въ всXњ јаꙁы'цеX. и бђдете ма'ли числоM въ ја%ꙁы'цехъ. в ня'же въведеT в^ы гь та'мо”
27
і розсіє вас Господь по [усіх] народах, і залишитеся в малому числі між народами, до яких відведе вас Господь;
Коли ти будеш у скорботі, і коли все це осягне тебе впродовж часу, то звернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш гласу Його.
31
ЈА/ко б~ъ ще'дръ и^ милосе'рдъ г~ь б~ъ твои” И$ не ѓ^ста'вит# тебе` и^ ниже потреби'тъ ᲄебе`, не ꙁабђ'дет# ꙁавњта эTц~ъ твои^хъ, и^мже кляTся и^мъ”
31
Господь, Бог твій, є Бог [благий і] милосердий; Він не залишить тебе і не погубить тебе, і не забуде завіту з батьками твоїми, який Він клятвою утвердив їм.
Бо запитай у часів минулих, що були раніше тебе, з того дня, в який створив Бог людину на землі, і від краю неба до краю неба: чи бувало що-небудь таке, як ця велика справа, або чи чули щось подібне до цього?
або чи намагався який бог піти, взяти собі народ із середовища іншого народу покараннями, знаменнями і чудесами, і війною, і рукою міцною, і силою великою, і великими жахами, як зробив для вас Господь, Бог ваш, у Єгипті перед очима твоїми?
35
ја%коже да разђмњ'еши ты ја%ко г~ь б~ъ тво'й се'и б~ъ тво'и е^сть и^ нњ'сть ра'звње сего`”
35
Тобі дано бачити це, щоб ти знав, що тільки Господь [Бог твій] є Бог, [і] немає іншого, крім Нього;
36
эT нб~си слы'шанъ сътвори'ти тебњ глsа свой накаꙁаᲄи т^я и^ на ꙁемли` и^ покаꙁа'ти тебњ ѓ%гнь свои вели'кїи, и^ гл~анїя е^го слы'ша и^з# среды` ѓ^гня`”
36
з неба дав Він чути тобі глас Свій, щоб навчити тебе, і на землі показав тобі великий вогонь Свій, і ти чув слова Його із середовища вогню;
і зберігай постанови Його і заповіді Його, які я заповідаю тобі нині, щоб добре було тобі і синам твоїм після тебе, і щоб ти багато часу прожив на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі назавжди.
41
Тогда раꙁдњли` мољ=сїи тр^и гра'ды ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на, на восто'къ сл~нца”
41
Тоді відокремив Мойсей три міста по цей бік Йордану на схід сонця,
42
Въбњ'гати та'мо ё^бїицы. и^же а^ще ё^бїетъ по'дрђга не вњ'дыи. се же н^е ненави'дя е^го ни вчера` ни третїемъ дн~и. и^ да въбњгнетъ въ е^ді'нъ граD си'хъ и^ жи'въ бђдетъ”
42
щоб тікав туди убивця, який уб’є ближнього свого без наміру, не бувши ворогом його ні вчора, ні третього дня, і щоб, утікши в одне з цих міст, залишився живим:
за Йорданом, у долині навпроти Беф-Фегора, в землі Сигона, царя Аморрейського, що жив у Есевоні, якого подолав Мойсей із синами Ізраїлевими, після виходу їх з Єгипту.
І скликав Мойсей увесь Ізраїль і сказав їм: слухай, Ізраїлю, постанови і закони, які я проголошу сьогодні у вуха ваші, і вивчіть їх і намагайтеся виконувати їх.
2
Гь~ б~ъ вашъ ꙁавњща` вамъ ꙁавTњ въ хори'вњ,
2
Господь, Бог наш, уклав з нами завіт на Хориві;
3
не ѓ^днымъ ѓTц~емъ ва'шимъ ꙁавњ ща` за'вњтъ сеи, н^о и^ ва'мъ, вы' же ё^бо здњ вс^и жи'ви дне'сь”
3
не з батьками нашими уклав Господь завіт цей, але з нами, які тут сьогодні усі живі.
Я Господь, Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства;
7
И$ да не бђ'дђтъ тебњ боѕи и%ни, преD лицемъ мои^мъ.
7
нехай не буде в тебе інших богів перед лицем Моїм.
8
да не соᲄвори'ши себњ` ваа'нїя, и^ никое^гоже ѓ%браꙁа, е^ли'ко на' нб~си горњ` и^ е^ли'ко на ꙁемли` до'лђ, е^ли'ко въ водњ` поD ꙁемле'ю”
8
Не роби собі ідола і ніякого зображення того, що на небі вгорі і що на землі внизу, і що у водах нижче землі,
9
да ся не покло'ниши и^мъ, и^ да не послђжи'ши и^мъ, ја%ко а%зъ е^смь г~ь б~ъ твой. б~ъ ревни'въ, эTдая'и грњхи` эTц~евы на дњти, дотре'тїяго и^ четве'ртаго ро'да, ненави'дящимъ мене`”
9
не поклоняйся їм і не служи їм; тому що Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, Той, що карає за провину батьків дітей до третього і четвертого роду, які ненавидять Мене,
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму. Не роби [в ньому] ніякої справи, ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні раба твоя, ні віл твій, ні осел твій, ні всяка худоба твоя, ні прибулець твій, який у тебе, щоб відпочив раб твій, і раба твоя [і осел твій,] як і ти;
і пам’ятай, що [ти] був рабом у землі Єгипетській, але Господь, Бог твій, вивів тебе звідти рукою міцною і силою великою, тому і повелів тобі Господь, Бог твій, дотримувати дня суботнього [і свято зберігати його].
Шануй батька твого і матір твою, як повелів тобі Господь, Бог твій, щоб продовжилися дні твої, і щоб добре тобі було на тій землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі.
17
Не ё^бїи”
17
Не вбивай.
18
Не любодњ'и”
18
Не перелюбствуй.
19
Не ё^краd”
19
Не кради.
20
Не послђшествђ'и на бли'жняго свое^го лжа`”
20
Не лжесвідчи на ближнього твого.
21
Не помы'сли на женђ` по'дрђга твое^го. не помы'сли на до'мъ по'дрђга твое^го, н^и на село` е^го, н^и на раба` е^го, н^и на рабђ е^го, н^и на воl е^го, н^и на ѓ^сля` е^го, н^и на вся'каго скота` е^го, н^и на вс^е е^ли'коже бли'жняh тебњ`”
21
Не бажай дружини ближнього твого і не бажай дому ближнього твого, ні поля його, ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] ні всього, що є у ближнього твого.
Слова ці проголосив Господь до всього зібрання вашого на горі із середовища вогню, хмари і мороку [і бурі] гучноголосо, і більше не говорив, і написав їх на двох кам’яних скрижалях, і дав їх мені.
і сказали: ось, показав нам Господь, Бог наш, славу Свою і велич Свою, і голос Його ми чули із середовища вогню; сьогодні бачили ми, що Бог говорить з людиною, і вона залишається живою;
25
И$ н~нњ да не и^з#мремъ, ја%ко потребиT наs ѓ%гнь вели'кїи се'и. а^ще приложи'мъ м^ы слы'шати глsа г~а б~а на'шего, к семђ` да и^з#мреM”
25
але тепер для чого нам помирати? бо цей великий вогонь спалить нас; якщо ми ще почуємо глас Господа, Бога нашого, то помремо,
приступи ти і слухай усе, що скаже [тобі] Господь, Бог наш, і ти переказуй нам усе, що буде говорити тобі Господь, Бог наш, і ми будемо слухати і виконувати.
І Господь почув слова ваші, як ви розмовляли зі мною, і сказав мені Господь: чув Я слова народу цього, які вони говорили тобі; усе, що говорили вони, добре;
Ты же ста'ни со мно'ю, да гл~ю к тебњ` вс^я ꙁа'повњди и^ ѓ^правле'нїя и^ сђды`. е^ли'коже ꙁаповњ'си и^мъ и^ да сътворя'тъ си'це въ ꙁемли` ю%же а^ꙁъ даю` и^мъ въ прича'стїе”
31
а ти залишся тут зі Мною, і Я проголошу тобі всі заповіді і постанови і закони, яких ти повинен навчити їх, щоб вони [так] чинили на тій землі, яку Я даю їм у володіння.
32
И$ да снабди'те твори'ти, ја%коже ꙁаповњ'да г~ь б~ъ твой, и^ да не съврати'шися н^и на' десно н^и на' лњво”
32
Дивіться, чиніть так, як повелів вам Господь, Бог ваш; не ухиляйтеся ні праворуч, ні ліворуч;
33
По всемђ пђти` е^лико ꙁаповњ'да тебњ г~ь б~ъ твои ходиᲄи во'нь, да т^я поко'итъ и^ бл~готи бђдет#, и^ мно'ги дн~и бђдеᲄе на ꙁемли` ю%же прїи'мете”
33
ходіть тією дорогою, якою повелів вам Господь, Бог ваш, щоб ви були живими, і добре було вам, і прожили багато часу на тій землі, яку одержите у володіння.
Глvа, ѕ~”
1
Сїа' же ꙁа'повᲇди і^ и^справле'нїа и^ сђды`, е^ли'ко заповњ'да г~ь б~ъ ва'шъ. наё^чи'ти ва'съ твори'ти та'ко. на ꙁемли` в ню'же в^ы вхо'дите та'мо причасти'ти е^я`”
1
Ось заповіді, постанови і закони, яких повелів Господь, Бог ваш, навчити вас, щоб ви чинили [так] у тій землі, в яку ви йдете, щоб оволодіти нею;
щоб ти боявся Господа, Бога твого, і всіх постанов Його і заповідей Його, які [сьогодні] заповідаю тобі, дотримував ти і сини твої і сини синів твоїх в усі дні життя твого, щоб продовжилися дні твої.
Отже, слухай, Ізраїлю, і намагайся виконати це, щоб тобі добре було, і щоб ви дуже розмножилися, як Господь, Бог батьків твоїх, говорив тобі, [що Він дасть тобі] землю, де тече молоко і мед. [Це є постанови і закони, які заповів Господь Бог синам Ізраїлевим у пустелі, після виходу їх із землі Єгипетської.]
4
Слы'ши і^и^л~ю г~ь б~ъ твои г~ь е^ді'нъ е^сть”
4
Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Господь єдиний є;
Коли ж введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, яку Він клявся батькам твоїм, Аврааму, Ісааку і Якову, дати тобі з великими і добрими містами, яких ти не будував,
і з домами, наповненими всяким добром, яких ти не наповнював, і з колодязями, висіченими з каменю, яких ти не висікав, з виноградниками і маслинами, яких ти не садив, і будеш їсти і насичуватися,
12
Вонми` себњ` да не раꙁ#шири'тся срDце твое`, и^ ꙁабђ'детъ г~а б~а твое^го, и^ꙁве'дшаготебе` и^ꙁ# земля` е^гљ=пет#ски, эT до'мђ рабо'тнаго”
12
тоді бережися, щоб [не спокусилося серце твоє і] не забув ти Господа, Який вивів тебе з землі Єгипетської, з дому рабства.
і роби справедливе і добре перед очима Господа [Бога твого], щоб добре тобі було, і щоб ти ввійшов і оволодів доброю землею, яку Господь з клятвою обіцяв батькам твоїм,
і заповів нам Господь виконувати всі постанови ці, щоб ми боялися Господа, Бога нашого, щоб добре було нам в усі дні, щоб зберегти наше життя, як і тепер;
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у землю, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, і прожене від лиця твого численні народи, хеттеїв, гергесеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв, сім народів, які численніші і сильніші за тебе,
2
И$ преда'стъ и^хъ г~ь б~ъ ᲄвои вᲆ рђцњ ᲄвои`, і^ и^ꙁбїе'ши я&. па'гђбою погђби'ши я&, да не ꙁавњща'еши к ни'мъ ꙁавњта, н^и поми'лђеши и^хъ”
2
і видасть їх тобі Господь, Бог твій, і уразиш їх, тоді піддай їх закляттю, не вступай з ними в союз і не жалій їх;
3
Ниже сва'тьства сътвори'ши с ни'ми, дще'ри свое^а не да'си сн~ђ е^го. н^иже дще'ри е^го да не пое'млеши, сн~ђ свое^мђ”
3
і не вступай з ними у споріднення: дочки твоєї не віддавай за сина його, і дочки його не бери за сина твого;
але тому, що любить вас Господь, і для того, щоб зберегти клятву, якою Він клявся батькам вашим, вивів вас Господь рукою міцною [і силою великою] і звільнив тебе з дому рабства, з руки фараона, царя Єгипетського.
Отже, знай, що Господь, Бог твій, є Бог, Бог вірний, Який зберігає завіт [Свій] і милість до тих, що люблять Його і зберігають заповіді Його до тисячі родів,
10
И$ эTда'я ненави'дящимъ е^го в лице` потреби'ти я&. и^ не ё^ме'длитъ ненави'дящимъ в лице` эTда'ти и^мъ”
10
і відплачує ненависникам Його в особі їх, погублюючи їх; Він не забариться, ненависнику Його самому особисто віддасть.
І якщо ви будете слухати закони ці і зберігати і виконувати їх, то Господь, Бог твій, буде зберігати завіт і милість до тебе, як Він клявся батькам твоїм,
і полюбить тебе, і благословить тебе, і розмножить тебе, і благословить плід утроби твоєї і плід землі твоєї, і хліб твій, і вино твоє, і єлей твій, народжуване від великої худоби твоєї і від отари овець твоїх, на тій землі, яку Він клявся батькам твоїм дати тобі;
14
И$ блsвенъ бђ'деши па'че всњхъ ја%ꙁыk, и не бђ'детъ въ ва'съ бес племе'нни, ниже непло'ды въ ско'тњхъ твои^х#”
14
благословенний ти будеш більше за всі народи; не буде ні неплідного, ні неплідної, ні в тебе, ні в худобі твоїй;
15
И$ эTи%метъ г~ь б~ъ твои эT тебе вс^е раслабле'нїе. и^ вс^ю ја%ꙁю е^гљ=петъскђю ѕлђю`, ю^же ви'дњсте И$ е^лико сᲆвњси не въꙁложиT на тя, н^о въꙁложиT я& на вс^я ненави'дящая ᲄебе`”
15
і віддалить від тебе Господь [Бог твій] усяку неміч, і ніяких лютих хвороб єгипетських, [які ти бачив і] які ти знаєш, не наведе на тебе, але наведе їх на всіх, що ненавидять тебе;
16
И$ ја%сти бђ'дешъ весь плњнъ стра'нъ, и^же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` да не пощадяT ѓ%чи твои` эT нихъ, и^ да не послђж'иши бо'гомъ и^х#, ја%ко вредъ тебњ` е^сть с^е”
16
і знищиш усі народи, які Господь, Бог твій, дає тобі: нехай не пощадить їх око твоє; і не служи богам їх, бо це тенети для тебе.
ті великі випробування, які бачили очі твої, [великі] знамення, чудеса, і руку міцну і силу велику, з якими вивів тебе Господь, Бог твій; те саме зробить Господь, Бог твій, із усіма народами, яких ти боїшся;
не страшися їх, бо Господь, Бог твій, з тобою, Бог великий і страшний.
22
И$ погђбиT г~ь б~ъ твои ја^ꙁы'ки сїя, с лица` твое^го по ма'лђ до ма'ла, не возмо'жеши погђби'ти и^хъ въско'рњ да не бђдет# ꙁемля` пђста`, да совокђпя'тся и^ роZмножаTся ѕвᲇрїе дивїи на' тя”
22
І буде Господь, Бог твій, виганяти перед тобою народи ці мало-помалу; не можеш ти знищити їх швидко, щоб [земля не стала пустою і] не примножилися проти тебе польові звірі;
і видасть царів їх у руки твої, і ти знищиш ім’я їх з піднебесної: не устоїть ніхто проти тебе, доки не викоріниш їх.
25
И$ вая'нїа боговᲆ иX и^ж#же'ши на ѓ^гни`, да не похо'щеши зла'та и^ сребра` взя'ти себњ` эT него, да не когда` сᲆгрњшиши того` ради. ја^ко хђ'лно е^сть гв~и б~ђ твое^мђ”
25
Ідолів богів їх спаліть вогнем; не побажай взяти собі срібла або золота, що на них, щоб це не було для тебе тенетами, тому що це мерзотність для Господа, Бога твого;
Усі заповіді, які я заповідаю вам сьогодні, намагайтеся виконувати, щоб ви були живими і розмножилися, і пішли і заволоділи [доброю] землею, яку з клятвою обіцяв Господь [Бог] батькам вашим.
І пам’ятай весь шлях, яким вів тебе Господь, Бог твій, по пустелі, ось уже сорок років, щоб смирити тебе, щоб випробувати тебе і дізнатися, що в серці твоєму, чи будеш зберігати заповіді Його, чи ні;
Він смиряв тебе, морив тебе голодом і годував тебе манною, якої не знав ти і не знали батьки твої, щоб показати тобі, що не єдиним хлібом живе людина, але всяким [словом], яке виходить з вуст Господа, живе людина;
4
И ри'ꙁы твоа` не раꙁдра'шася на тебњ`. но'ѕи твои не ја^ꙁвитеся, с^е м~ лњтъ”
4
одяг твій не старів на тобі, і нога твоя не пухла, ось уже сорок років.
5
И$ сего` ради раꙁђмњ'еши срDцемъ твои^мъ ја%ко кт^о чл~къ нака'жетъ сн~ъ свои. Тако г~ь б~ъ твои накаꙁђетᲆ т^я.
5
І знай у серці твоєму, що Господь, Бог твій, учить тебе, як людина учить сина свого.
6
и^ да снабди'ши ꙁа'повњди г~а б~а твое^го, ходи'ти во пђти` е^го и^ боа'тися е^го”
6
Отже, зберігай заповіді Господа, Бога твого, ходячи путями Його і бійся Його.
у землю, [де] пшениця, ячмінь, виноградні лози, смоковниці і гранатові дерева, у землю, де оливкові дерева і мед,
9
въ ꙁе'млю на не'иже не с нището'ю и^ꙁъја%си хлњ'ба твое^го. и^ не про'сиши ничто'же на не'и. в# землю в# не'иже ка'менїе желњз'но, и^ эT горъ и^хъ и^сто'чиTся мњдь”
9
у землю, у якій без убогости будеш їсти хліб твій і ні у чому не будеш мати нестачі, у землю, в якій камені — залізо, і з гір якої будеш висікати мідь.
Який провів тебе по пустелі великій і страшній, де змії, василіски, скорпіони і місця сухі, на яких немає води; Який виточив для тебе [джерело] води зі скелі гранітної,
16
И$ пиᲄа'яи т^я ма'нною вᲆ пђсты'ни. е^гоже не вњ'де т^ы ниже вњ'дяхђ эTц~ы твои, да заѕли'тъ т^и да и^скђ'ситъ т^я и^ бл~гот^и сътвори'тъ напослњдокъ твои”
16
насичував тебе в пустелі манною, якої [не знав ти і] не знали батьки твої, щоб смирити тебе і випробувати тебе, щоб з часом зробити тобі добро,
17
да не рече'ши въ срDцы твое^мъ крњ'пость моя и^ си'ла рђки мое^я сътвори` мн^њ си'лђ вели'кђю сїю”
17
і щоб ти не сказав у серці твоєму: «моя сила і міць руки моєї придбали мені багатство це»,
18
да помяне'ши г~а б~а твое^го. ја%кото'и дасть тебᲇ крњпость и^ си'лђ твори'ти, и^ да ё^ста'витъ ꙁавTњ свои. и^мже кля'ся эTц~емъ твои^мъ до днесь”
18
але щоб пам’ятав Господа, Бога твого, бо Він дає тобі силу здобувати багатство, щоб виконати, як нині, завіт Свій, який Він клятвою утвердив батькам твоїм.
Якщо ж ти забудеш Господа, Бога твого, і підеш услід богів інших, і будеш служити їм і поклонятися їм, то свідчу вам сьогодні [небом і землею], що ви загинете;
Знай же нині, що Господь, Бог твій, іде перед тобою, як вогонь, що поїдає; Він буде знищувати їх і поборювати їх перед тобою, і ти проженеш їх, і погубиш їх скоро, як говорив тобі Господь.
Коли буде виганяти їх Господь, Бог твій, від лиця твого, не говори в серці твоєму, що за праведність мою привів мене Господь оволодіти цією [доброю] землею, і що за нечестя народів цих Господь виганяє їх від лиця твого;
5
А$ не пра'вды ради твое^я, ниже преподо'бїя ради срDца твое^го, т^ы вхо'диши прїя'ти ꙁемлю иX, н^о нече'стїя ра'ди и^ беꙁако'нїя ради стра'нъ сихъ, г~ь эT лица` твое^го потребї я&. и^ да ё^ста'витъ ꙁавњтᲆ и^мже кля'тся г~ь эTц~емъ вашим#” а^враа'мђ и^саа'кђ і^а'ковђ”
5
не за праведність твою і не за правоту серця твого йдеш ти успадковувати землю їх, але за нечестя [і беззаконня] народів цих Господь, Бог твій, виганяє їх від лиця твого, і щоб виконати слово, яким клявся Господь батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову;
6
И$ да вњси дне'сь ја%ко не пра'вды ради твоея, г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` зе'млю бл~гђю сїю прїя'ти. ја%ко лю'дїе жесто'цы е^сте”
6
тому знай [нині], що не за праведність твою Господь, Бог твій, дає тобі оволодіти цією доброю землею, бо ти народ жорстокосердий.
7
помяни` не ꙁабђди коли'ко раZгнњ'васте г~а б~а свое^го в# пђсты'ни эT него'же дн~е и^ꙁыдо'сте и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски, даже вънидо'сте в мњсто сїе” Непокоря'щеся съгрњши'сте преD гм~ъ.
7
Пам’ятай, не забудь, скільки ти дратував Господа, Бога твого, у пустелі: від самого того дня, як вийшов ти з землі Єгипетської, і до самого приходу вашого на місце це ви противилися Господу.
І при Хориві ви дратували Господа, і прогнівався на вас Господь, так що хотів знищити вас,
9
Въсходя'щђ мн^њ на горђ`, взя'ти двою дъскђ ка'меnнђ и^ дъсцњ ка'меnнњ ꙁавњта, и^же ꙁавњща г~ь къ ва'мъ” И$ пребыX в горњ` м~, дн~їи, и^ м~, но'щїи хлњ'ба не ја^до'хъ ниже воды` пи'хᲆ”
9
коли я зійшов на гору, щоб прийняти скрижалі кам’яні, скрижалі завіту, який уклав Господь з вами, і пробув на горі сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив,
і дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, написані перстом Божим, а на них [написані були] усі слова, які виголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання.
11
И$ бысть по м~ дн~їи, и^ по м~ но'щїи. и^ дастᲆ м^и г~ь дв^њ дъсцњ ка'меннњ, дъсцњ ꙁавњта”
11
Після закінчення ж сорока днів і сорока ночей дав мені Господь дві скрижалі кам’яні, скрижалі завіту,
і сказав мені Господь: встань, піди скоріше звідси, бо розбестився народ твій, який ти вивів з Єгипту; швидко ухилилися вони від путі, яку Я заповів їм; вони зробили собі відлитого ідола.
І [вдруге] упавши перед Господом, молився я, як раніше, сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив, за всі гріхи ваші, якими ви згрішили, зробивши зло в очах Господа [Бога вашого] і роздратувавши Його;
19
И$ сᲆ боја%ꙁнїю бњхᲆ гнњ'ва ради и^ ја%рости, ја%ко раꙁгнњвася г~ь на' вы, да потреби'тъ васъ. и^ послђша мене` г~ь, и^ въ то вре'мя”
19
бо я страшився гніву і лютости, якими Господь прогнівався на вас і хотів погубити вас. І послухав мене Господь і цього разу.
20
И$ на а^ро'на раꙁгнњвася г~ь ѕњ'ло е^же погђби'ти е^го. и^ моли'хся за а^а^ро'на въ вре'мя ѓ%но”
20
І на Аарона дуже прогнівався Господь і хотів погубити його; але я молився й за Аарона в той час.
Гріх же ваш, який ви зробили, — тельця я взяв, спалив його у вогні, розбив його і всього стер до того, що він став дрібним, як порох, і я кинув порох цей у потік, що тече з гори.
І коли посилав вас Господь з Кадес-Варні, говорячи: підіть, оволодійте землею, яку Я даю вам, — то ви стали проти повеління Господа Бога вашого, і не повірили Йому, і не послухали голосу Його.
24
И$ не покоря'щеся бњ'сте г~ђ эT дн~е в о'ньже ја%ви'ся вамᲆ”
24
Ви були непокірливі Господу з того самого дня, як я став знати вас.
і молився я Господу і сказав: Владико Господи, [Царю богів,] не погубляй народу Твого і наділу Твого, який Ти визволив величчю [могутности] Твоєї, який вивів Ти з Єгипту рукою сильною [і силою Твоєю великою];
27
Помяни` рабы` своя` а^враа'ма, і^саа'ка, і^а'кова, и^м#же ся кля` собо'ю. не призира'и на жесто'чество людїи сихъ, и^ на бесче'стїе и^хъ, и^ на грњхи` иX,
27
пом’яни рабів Твоїх, Авраама, Ісаака та Якова, [яким Ти клявся Собою]; не дивися на озлоблення народу цього і на нечестя його і на гріхи його,
28
да не когда` рекTђ живђщ'їи на ꙁемли`, эTню'дђже и^ꙁведе` насъ гл~ющи. не могїи г~ь въвести` и^хъ въ ꙁе'млю ю%же и^мъ ѓ^бњща`, и^ ненави'дя и^хъ г~ь и^ꙁве'дъ и^ погђби` и^хᲆ въ пђстыни”
28
щоб [ті, що живуть] у тій землі, звідки Ти вивів нас, не сказали: «Господь не міг ввести їх у землю, яку обіцяв їм, і, ненавидячи їх, вивів Він їх, щоб умертвити їх у пустелі».
У той час сказав мені Господь: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до перших, і піднімись до Мене на гору, і зроби собі дерев’яний ковчег;
2
и^ въпишђ на дъсцњ словеса`. е^ликоже иX бњ на первыX дъсках#, и^хже съкрђши`, и^ да вложи'ши я& въ ковче'гъ”
2
і Я напишу на скрижалях ті слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив; і поклади їх у ковчег.
3
И$ сътвори'хъ ковче'гъ эT дре'въ негнию'щᲆ. і^ и^стеса'хъ дв^њ дъсцњ ка'мен#нњ ја%цњ же и^ пе'рвїи. и^ въꙁыидо'хъ на горђ`, ѓ%бњ же дъсцњ въ ѓ^бою` рђ'кђ мою`”
3
І зробив я ковчег з дерева ситим, і витесав дві кам’яні скрижалі, як попередні, і пішов на гору; і дві ці скрижалі були в руках моїх.
4
И$ въписа` на дъскђ по писа'нїю пе'рвомђ, і~, словеs, ја%же гл~а г~ь к ва'мъ, на горњ` эT среды` ѓ^гня`, и^ вда'сть я& г~ь мн^њ”
4
І написав Він на скрижалях, як написано було раніше, ті десять слів, які оголосив вам Господь на горі із середовища вогню в день зібрання, і віддав їх Господь мені.
І сини Ізраїлеві рушили з Беероф-Бене-Яакана в Мозер; там помер Аарон і похований там, і став священиком замість нього син його Єлеазар.
7
эTтђдђ же въꙁдвигошася въ гаDгадъ, и^ эT гаDгада до и^е^таваџа ꙁемли` водотечь водᲆ”
7
Звідти рушили в Гудгод, з Гудгода в Іотвафу, у землю, де потоки вод.
8
Въ ѓ%но время, эTлђчи` г~ь племя` левљ=ино, носи'ти ковче'гъ ꙁавњта гн~я. и^ преDстоя'ти преD гм~ъ слђжи'ти, и^ моли'ти и^ блsви' ти и%мя е^го, до дн~ешняго дн~е”
8
У той час відокремив Господь коліно Левіїне, щоб носити ковчег завіту Господнього, стояти перед Господом, служити Йому [і молитися] і благословляти ім’ям Його, як це триває до цього дня;
Отже, Ізраїлю, чого вимагає від тебе Господь, Бог твій? Того тільки, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усіма путями Його, і любив Його, і служив Господу, Богу твоєму, від усього серця твого і від усієї душі твоєї,
Отже, люби Господа, Бога твого, і дотримуй, що повелено Ним дотримувати, і постанови Його і закони Його і заповіді Його в усі дні.
2
И$ да ё^вњ'сте дне'сь ја^ко не дњтемъ ва'шимъ гл~ю ја^же не свњ'дятъ ни ви'дњша накаꙁа'нїа г~а б~а твое^го, и^ вели'чества е^го, и^ рђ'кђ си'лнђю, и^ мы'шцђ высо'кђю”
2
І згадайте нині, — бо я говорю не з синами вашими, які не знають і не бачили покарання Господа Бога вашого, — Його велич [і] Його міцну руку і велику силу Його,
знамення Його і діла Його, які Він зробив серед Єгипту з фараоном, царем Єгипетським, і з усією землею його,
4
И е^ли'ко сътвори` си'ле е^гљ=петьстњи и^ ѓ^рђж'їя и^хъ, и^ ко'ни и^хъ. ка'ко потопи` вода чермна'го моря преD лицеM и^хъ женђщ'имъ и^мъ по ва'съ, и^ погђби` и^хъ г~ь б~ъ до дн~ешняго дн~е”
4
і що Він зробив з військом єгипетським, з конями його і колісницями його, яких Він потопив у водах Червоного моря, коли вони гналися за вами, — і погубив їх Господь [Бог] навіть до цього дня;
і що Він зробив з Дафаном і Авироном, синами Елиава, сина Рувимового, коли земля розверзла вуста свої і серед усього Ізраїля поглинула їх і сімейства їхні, і намети їхні, і все майно їхнє, що було в них;
бо очі ваші бачили усі великі діла Господа, які Він зробив.
8
И$ да снабди'те вс^я ꙁа'повњди е^го е^ли'ко а%ꙁъ заповњ'даю вамᲆ днsе. да живе'те и^ ё^мно'житеся, и^ въни'дњте и^ прїимњте зе'млю, на ню'же в^ы минђ'ете чрез# і^ѓ^рда'нъ та'мо причасти'ти ю&”
8
Отже, дотримуйте всіх заповідей [Його], які я заповідаю вам сьогодні, щоб ви [були живі,] зміцнилися і пішли й оволоділи землею, в яку ви переходите [за Йордан], щоб оволодіти нею;
9
да мно'ги дн~и бђ'дете на земли`, е^ю'же кля'тся г~ь эTц~емъ вашимъ. да'ти и^мъ и^ сњ'мени иX по ниX. ꙁе'млю кипя'щђ мле'комъ и^ ме'доM”
9
і щоб ви жили багато часу на тій землі, яку клявся Господь батькам вашим дати їм і сімені їхньому на землі, в якій тече молоко і мед.
Бо земля, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, не така, як земля Єгипетська, з якої вийшли ви, де ти, посіявши насіння твоє, поливав [її] за допомогою ніг твоїх, як оливковий сад;
11
Земля` же в ню'же т^ы вхо'диши та'мо причасти'ти ю&, ꙁемля` го'рна и^ ра'вна, эT дожда` нбsнаго напая'ется”
11
але земля, у яку ви переходите, щоб оволодіти нею, є земля з горами і долинами, і від дощу небесного напоюється водою, —
12
Земля` ю%же г~ь б~ъ тво'и снабди'тъ всегда`. ѓ%чи г~а б~а твое^го на не'и въ нача'ло лњтђ, и^ до конца` лњтђ”
12
земля, про яку Господь, Бог твій, піклується: очі Господа, Бога твого, безперестанно на ній, від початку року і до кінця року.
Якщо ви будете слухати заповіді Мої, які заповідаю вам сьогодні, любити Господа, Бога вашого, і служити Йому від усього серця вашого і від усієї душі вашої,
і тоді запалає гнів Господа на вас, і закриє Він небо, і не буде дощу, і земля не принесе плодів своїх, і ви швидко загинете на добрій землі, яку Господь дає вам.
18
И$ да вложи'те словеса` с^и въ срDца ва'ша и^ въ дш~ђ ва'шђ. и^ да вᲆꙁложи'те я& вᲆ ꙁна'менїе на' рђкђ вашђ да бђ'дђтъ на челњ'хᲆ междђ` ѓ^чи'ма ва'шима”
18
Отже, покладіть ці слова Мої в серце ваше й у душу вашу, і нав’яжіть їх як ознаку на руку свою, і нехай будуть вони пов’язкою над очима вашими;
Бо якщо ви будете дотримувати всіх заповідей цих, які заповідаю вам виконувати, будете любити Господа, Бога вашого, ходити всіма путями Його і приліплюватися до Нього,
благословення, якщо послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, які я заповідаю вам сьогодні,
28
Кля'твы же а^ще не послђш'аете ꙁа'повњди г~а б~а ва'шего, и^же ꙁаповњ'дахъ вамъ днsе” И$ съвратите'ся с пђти` и^же заповњ'дахᲆ вамъ, и^дђщ'е послђжи'ти бого'мъ и^нњмъ и%хже не вњ'сте”
28
а прокляття, якщо не послухаєте заповідей Господа, Бога вашого, і ухилитеся від путі, яку заповідаю вам сьогодні, і підете вслід богів інших, яких ви не знаєте.
29
И$ бђ'детъ е^гда` въведетъ тебе` г~ь б~ъ твои, въ зе'млю въ ню'же минђ'ете та'мо причасти'ти е^я`” И$ да да'си блsве'нїе на горђ` гариꙁи'ню, а^ кля'твђ на горђ` гева'лю.
29
Коли введе тебе Господь, Бог твій, у ту землю, у яку ти йдеш, щоб оволодіти нею, тоді проголоси благословення на горі Гаризим, а прокляття на горі Гевал:
Отже, намагайтеся дотримувати всіх постанов і законів [Його], які пропоную я вам сьогодні.
Глvа, в~і”
1
Сїи' же ꙁа'повњди и^ сђды` ја%же снабди'те твори'ти на ꙁеMли` ю^же г~ь б~ъ эTц~ъ ва'шихᲆ даеT вамъ вᲆ прича'стїе вся дн~и ја%же в^ы живе'те на ꙁемли`”
1
Ось постанови і закони, які ви повинні намагатися виконувати в землі, яку Господь, Бог батьків твоїх, дає тобі у володіння, в усі дні, в які ви будете жити на тій землі.
і туди приносьте всепалення ваші, і жертви ваші, і десятини ваші, і возношення рук ваших, і обітниці ваші, і добровільні приношення ваші, [і мирні жертви ваші,] і первістків великої худоби вашої і дрібної худоби вашої;
Але коли перейдете Йордан і оселитеся на землі, яку Господь, Бог ваш, дає вам у наділ, і коли Він заспокоїть вас від усіх ворогів ваших, які оточують вас, і будете жити безпечно,
тоді, яке місце обере Господь, Бог ваш, щоб перебувати імені Його там, туди приносьте все, що я заповідаю вам [сьогодні]: всепалення ваші і жертви ваші, десятини ваші і возношення рук ваших, і все, обране за обітницями вашими, що ви обіцяли Господу [Богу вашому];
і веселіться перед Господом, Богом вашим, ви і сини ваші, і дочки ваші, і раби ваші, і рабині ваші, і левит, який посеред осель ваших, бо немає йому частини і наділу з вами.
Втім, коли тільки побажає душа твоя, можеш заколоти і їсти, з благословення Господа, Бога твого, м’ясо, яке Він дав тобі, у всіх оселях твоїх: нечистий і чистий можуть їсти це, як сарну і як оленя;
16
Ра'ꙁвњ кро'ви да не ја%сте, на' землю пролива'ите ю& а^ки во'дђ.
16
тільки крови не їжте: на землю виливайте її, як воду.
Не можна тобі їсти в оселях твоїх десятини хліба твого, і вина твого, і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, і всіх обітниць твоїх, які ти обіцяв, і добровільних приношень твоїх, і возношення рук твоїх;
але їж це [тільки] перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, — ти і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, [і прибулець,] який в оселях твоїх, і веселися перед Господом, Богом твоїм, за все, що робилося руками твоїми.
19
Блюди` себе` са'мъ да не ѓ^ставля'еши левљ=тинина въ вс^е вре'мя до'ндеже е^си жи'въ на ꙁемли`”
19
Дивися, не залишай левита в усі дні, [в які будеш жити] на землі твоїй.
Коли розширить Господь, Бог твій, межі твої, як Він говорив тобі, і ти скажеш: «поїм я м’яса», тому що душа твоя побажає їсти м’яса, — тоді, за бажанням душі твоєї, їж м’ясо,
Якщо далеко буде від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувати імені Його там, то заколюй з великої і дрібної худоби твоєї, яку дав тобі Господь [Бог твій], як я повелів тобі, і їж в оселях твоїх, за бажанням душі твоєї;
22
ЈА/коже ся ја%стъ серна` и^ е^ле'нь. такоже да ја^си я`, нечи'стыи тебњ` и^ чи'стыи та'кожде да ја^дя'тъ”
22
але їж їх так, як їдять сарну й оленя; нечистий як і чистий [у тебе] можуть їсти це;
23
Во'ньми крњ'пце да не ја%си кро'ви, кро'вь б^о е^сть дш~а е^го. да не ја%ст#ся дш~а с мя'сы”
23
тільки суворо стеж, щоб не їсти крови, тому що кров є душа: не їж душі разом з м’ясом;
24
да не ја%сте еа`, н^о на' ꙁемлю пролива'ите я& а^ки во'дђ,
24
не їж її: виливай її на землю, як воду;
25
да не ја%си ю&. да бл~готебњ` бђ'детъ и^ сн~омъ твои^мъ потебњ` въ вњ'ки” А/ще сътвори'ши с^е, е^же добро` и^ ё^гDоно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ”
25
не їж її, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе [повік], якщо будеш робити [добре і] справедливе перед очима Господа [Бога твого].
Тільки святині твої, які будуть у тебе, і обітниці твої принось, і приходь на те місце, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його];
27
И$ да сътвори'ши вс^ясъжже'нїя твоя`, мя'са же и^ кровь въꙁнесе'ши на ѓ^лтарь г~а б~а твое^го. кровь же тре'бъ твои^х#. да пролїе'ши преD степе'ни ѓ^лта'ря б~а твое^го, а^ мя'са да ја%си”
27
і звершуй всепалення твої, м’ясо і кров, на жертовнику Господа, Бога твого; але кров інших жертв твоїх повинна бути вилитою біля жертовника Господа, Бога твого, а м’ясо їж.
Слухай і виконуй усі слова ці, які заповідаю тобі, щоб добре було тобі і дітям твоїм після тебе повік, якщо будеш робити добре й угодне перед очима Господа, Бога твого.
29
А/ще же потребиT б~ъ страны`, в няже вхо'диши т^ы та'мо прїя'ти ꙁе'млю и^хъ эT лица твое^го, и^ прїимеши ю& и^ всели'шися въ ꙁе'млю и^хъ”
29
Коли Господь, Бог твій, знищить від лиця твого народи, до яких ти йдеш, щоб взяти їх у володіння, і ти, взявши їх, оселишся в землі їх;
30
Блюди` себњ` са'мъ не въꙁы'щи въ слњ'дъ и^т^и и^хъ, по потребле'нїю и^хъ эT лица` твое^го. не вᲆꙁыщи` богоv и^хъ гл~я. ка'котворя'тъ страны` сїа бого'мъ свои^мъ, сътворю` и^ аZ”
30
тоді стережися, щоб ти не потрапив у тенета, наслідуючи їх, після знищення їх від лиця твого, і не шукав богів їх, говорячи: «як служили народи ці богам своїм, так буду і я робити»;
31
да не сътвори'ши г~ђ б~ђ свое^мђ та'ко, похђ'лено бо е^сть е^го'же г~ь ненави'диT. сътвори'ша бого'мъ свои^мъ. ја^ко сн~ы своя и^ д#щери своя ж#гђтъ ѓ^гнеM бого'мъ и^мъ”
31
не роби так Господу, Богу твоєму, бо все, чим гребує Господь, що ненавидить Він, вони роблять богам своїм: вони і синів своїх і дочок своїх спалюють на вогні богам своїм.
32
Вс^е сло'во е^же а'зъ заповњ'даю тебњ днsь, с^е снабди` твори'ти. да не приложи'ши к семђ` н^и ё%и^меши эT него`”
32
Усе, що я заповідаю вам, намагайтеся виконати; не додавай до того і не віднімай від того.
то не слухай слів пророка цього, або сновидця цього; тому що через це спокушає вас Господь, Бог ваш, щоб довідатися, чи любите ви Господа, Бога вашого, від усього серця вашого і від усієї душі вашої;
4
По г~њ бѕ~њ ва'шемъ, да хо'дите и^ того бои'теся, и^ за'повᲇди е^го снабдите. и^ гла'са е^го да послђшае^те и^ томђ послђж'ите, и^ к немђ` прилепи'теся”
4
За Господом, Богом вашим, ходіть і Його бійтеся, заповідей Його дотримуйте і голосу Його слухайте, і Йому служіть, і до Нього приліплюйтеся;
а пророка того або сновидця того слід віддати на смерть за те, що він умовляв вас відступити від Господа, Бога вашого, Який вивів вас із землі Єгипетської і визволив тебе з дому рабства, бажаючи звести тебе з путі, якою заповів тобі йти Господь, Бог твій; і так знищ зло із середовища свого.
Якщо буде умовляти тебе таємно брат твій, [син батька твого або] син матері твоєї, або син твій, або дочка твоя, або дружина на лоні твоєму, або друг твій, який для тебе, як душа твоя, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких не знав ти і батьки твої»,
7
эT бого'въ странъ ја^же ѓ%крsтъ насъ, приближа'ющиXся тебњ`, и^л^и да'лниX эT тебе`, эT конца земли` до конца` земли`”
7
богам тих народів, які навколо тебе, близьких до тебе або віддалених від тебе, від одного краю землі до іншого, —
8
Не восхощи` и^ти` с ниM, ни'же послђш'аи е^го. и^ да не пощади'тᲆ ѓ%котвое на него, и^ не въꙁлюби` е^го и^ да не прикры'еши е^го”
8
то не погоджуйся з ним і не слухай його; і нехай не пощадить його око твоє, не шкодуй його і не прикривай його,
9
Возвњща'я воꙁвњстиши ѓ^ немъ. и^ рђка твоа` да бђдеT на не'мъ въ пр'ьвыхъ побитї и`, и^ рђки` всњхᲆ людїи послњждь”
9
але убий його; твоя рука раніше за всіх повинна бути на ньому, щоб убити його, а потім руки всього народу;
Якщо почуєш про яке-небудь з міст твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі для поселення,
13
И$зыидо'ша мђжи` без#ꙁаконїи эT наs, и^ эTврати'ша живђщ'ая въ гра'дњхъ и^хъ гл~юще. и%демъ да послђж'им# бого'мъ и%нњмъ, и%хже не вњ'сте”
13
що з’явилися в ньому нечестиві люди із середовища твого і спокусили жителів міста їхнього, говорячи: «ходімо і будемо служити богам іншим, яких ви не знали», —
всю ж здобич його збери на середину площі його і спали вогнем місто і всю здобич його у всепалення Господу, Богу твоєму, і нехай буде він вічно в руїнах, не слід ніколи знову будувати його;
ніщо з заклятого нехай не прилипне до руки твоєї, щоб відвернув Господь лють гніву Свого, і дав тобі милість і помилував тебе, і розмножив тебе, [як Він говорив тобі,] коли клявся батькам твоїм,
якщо будеш слухати голосу Господа, Бога твого, дотримуючи всіх заповідей Його, які нині заповідаю тобі, роблячи [добре і] угодне перед очима Господа, Бога твого.
Глvа, д~і”
1
Сн~ове б^о вы` г~а б~а ва'шего да не рњж'етеся, и^ не воꙁложи'те плњши межи` ѓ^чи'ма ва'шима на ме'ртвемᲆ”
1
Ви сини Господа Бога вашого; не робіть нарізів на тілі вашому і не вистригайте волосся над очима вашими за померлим;
олень і сарна, і буйвіл, і лань, і зубр, і антилопа, і жирафа.
6
и^ всяk ско'тᲆ на' двое дњ'ля па'ꙁногти, и^ копы'то на' двое копы'тя. и^ възнося` жва'нїе во ско'тњ сїя` да ја%сте”
6
Усяка худоба, у якої роздвоєні копита і на обох копитах глибокий розріз, і яка худоба жує жуйку, ту їжте;
7
И$ сиX да не ја%сте эT въꙁнося'щихъ жва'нїе, и^ эT дњля'щихъ па'ꙁногти на' двое, н^о копы'та не копы'тящиX, велблю'да и^ ꙁа'яца ја%ко възносяT жва'нїа сїи н^о копы' та не копы'тятъ нечи'сто с^и вамъ”
7
тільки цих не їжте з тих, що жують жуйку і мають роздвоєні копита з глибоким розрізом: верблюда, зайця і тушканчика, тому що, хоча вони жують жуйку, але копита в них не роздвоєні: нечисті вони для вас;
8
И$ свинїа` ја%ко на' двое дњ'ляT па'ꙁногти, и^ копы'та копы'тиT сїя же жва'нїа не жђе'тъ нечи'ста с^и ва'мъ е^сть эT мя'са и^хъ да не ја%сте и^ мр~твечи'не и^хъ да не прикаса'етеся”
8
і свині, тому що копита в неї роздвоєні, але не жує жуйки: нечиста вона для вас; не їжте м’яса їх, і до трупів їх не доторкайтеся.
9
И$ сїяy да ја%сте эT всњх# и^же въ водњ`, е^мђже е^сть пе'рїе и^ чешђя` ты'и да ја%сте.
9
Із усіх тварин, що у воді, їжте усіх, у яких є пір’я і луска;
10
и^ всемђ` е^мђже нњсᲄь пе'рїа ни чешђя` да не ја^сᲄе нечи'ста т^а ваM”
10
а всіх тих, у яких немає пір’я і луски, не їжте: нечисте це для вас.
11
И$ вс^ю пᲄи'цђ чи'сᲄђ да ја%сте”
11
Всякого птаха чистого їжте;
12
И$ сиXже да не ја%сте эT ниX
12
але цих не слід вам їсти з них: орла, грифа і морського орла,
і чаплі, і зуя з породою його, й удода, і нетопиря.
19
И$ вс^я га'ды пти'ческїа нечи'ста сїя ва'мъ, да не ја%сте эT нихъ”
19
Усі крилаті плазуни нечисті для вас, не їжте [їх].
20
Вся'кђ пти'цђ чи'стђ да ја%сте.
20
Усякого птаха чистого їжте.
21
все ја%же мр~твечины да не ја^сᲄе ѓ^битал#никђ и^же въ гра'дњ да да'сте и^ да ја%стъ, и^л^и да эTда'сте стра'н#никђ, ја%ко лю'дїе ст~и е^сте гв~и б~ђ ва'шемђ, да не свари'ши ја%гняᲄе вᲆ мле'цњ ма'тери е^го”
21
Не їжте ніякої мертвечини; іноземцеві, який трапиться в оселях твоїх, віддай її, він нехай їсть її, або продай йому, тому що ти народ святий у Господа Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
22
десяти'ны да ја%си эT всего` пло'да сњмени свое^го, плDо ниv твои^хъ эT го'да до го'да”
22
Відділяй десятину від усього врожаю насіння твого, що надходить з поля [твого] щорічно,
і їж перед Господом, Богом твоїм, на тім місці, яке обере Він, щоб перебувати імені Його там; [принось] десятину хліба твого, вина твого і єлею твого, і первістків великої худоби твоєї і дрібної худоби твоєї, щоб ти навчився боятися Господа, Бога твого, в усі дні.
Якщо ж довгою буде для тебе дорога, так що ти не можеш нести цього, тому що далеко від тебе те місце, яке обере Господь, Бог твій, щоб покласти там ім’я Своє, і Господь, Бог твій, благословив тебе,
25
Тогда` эTдаси` сїе на ценњ` и^ во'змеши цњнђ` в рђ'кђ свою`, и^ да и'деши въ мњсто е^же и^ꙁбере'тъ г~ь б~ъ твои себњ`”
25
то обміняй це на срібло і візьми срібло в руку твою і приходь на місце, яке обере Господь, Бог твій;
26
И$ да'си цњнђ на всеM на не'же т^и помы'слиT дш~а твоя` на волы` и^ ѓ'вцы и^л^и на вино`, и^л^и на ѓ^ло'винђ и^л^и на вс^е на не'же помышляеT дш~а твоя, и^ да ја%си т^ђ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ. да възвесели'шися т^ы и^ до'мъ твои”
26
і купуй на срібло це все, чого бажає душа твоя: волів, овець, вино, сикер і все, чого зажадає від тебе душа твоя; і їж там перед Господом, Богом твоїм, і веселися ти і родина твоя.
27
Левљ=тинъ же и^же въ гра'дњхъ твои^хъ, не ѓ^ста'виши е^го ја%ко нњ'сть е^мђ ча'сти, ни жре'бїа с тобо'ю”
27
І левита, який в оселях твоїх, не залиш, бо немає йому частини і наділу з тобою.
28
Потре'хъ лњтехᲆ да и^ꙁнесе'ши вс^ю десяти'нђ жи'тъ свои^хᲆ в т^о лњто ѓ%но да положи'шї ю& въ гра'дњхъ свои^хъ”
28
Після того ж, як мине три роки, відділяй усі десятини здобутків твоїх у той рік і поклади [це] в оселях твоїх;
і нехай прийде левит, бо йому немає частини і наділу з тобою, і прибулець, і сирота, і вдова, які знаходяться в оселях твоїх, і нехай їдять і насичуються, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому ділі рук твоїх, яке ти будеш робити.
Глvа, е~і”
1
Въ сеDмо'е лᲇто да сотвори'ши эTпђще'нїе.
1
У сьомий рік роби прощення.
2
си' же ꙁа'повњдь эTпђще'нїа, да ѓ^ста'виши ве'сь до'лгъ свои иMже дл'ъжеn ближнїи ᲄебњ`. и^ бра'та своеh не стяжи` ја%ко нарече'ся эTпђще'нїе г~ђ б~ђ твое^мђ”
2
Прощення ж полягає в тому, щоб усякий позикодавець, який дав у борг ближньому своєму, простив борг і не стягував із ближнього свого або з брата свого, бо проголошено прощення заради Господа [Бога твого];
3
эT стра'н#ника да стя'жеши, е^ли'коти е^сть ё^ него`. а^ бра'тђ свое^мђ эTпђще'нїе да сътвори'ши до'лга твое^го
3
з іноземця стягуй, а що буде твоє у брата твого, прости.
якщо тільки будеш слухати голосу Господа, Бога твого, і намагатися виконувати всі заповіді ці, які я сьогодні заповідаю тобі;
6
и^ въ ꙁаи'мъ да'си страна'мъ мно'гимъ, ты' же не за'имеши. и^ ѓ^блада'еши т^ы страна'ми мно'гами, тобо'ю же не ѓ^блада'ютъ ни^кто`”
6
бо Господь, Бог твій, благословить тебе, як Він говорив тобі, і ти будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг; і володарювати будеш над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати.
Якщо ж буде в тебе убогий хто-небудь із братів твоїх, в одній із осель твоїх, на землі твоїй, яку Господь, Бог твій, дає тобі, то не озлоби серця твого і не стисни руки твоєї перед убогим братом твоїм,
але відкрий йому руку твою і дай йому в борг, дивлячись за його нестатком, у чому він має потребу;
9
Блюди` себе` саM да не бђ'детъ словота'ино въ срDцы твое^м# безако'нїа гл~я. приспње'тъ сеDмое лњто, эTпђще'нїа” И$ сᲆꙁло'бит# ѓ%котвое` бра'тђ твое^мђ прося'щемђ, и^ не да'си е^мђ, и^ възопїетъ на' тя къ гв~и, и^ бђ'детъ т^и грњхъ велиk”
9
бережися, щоб не ввійшла в серце твоє беззаконна думка: «наближається сьомий рік, рік прощення», і щоб від того око твоє не зробилося немилостивим до убогого брата твого, і ти не відмовив йому; бо він заволає проти тебе до Господа, і буде на тобі [великий] гріх;
дай йому [і в борг дай йому, скільки він просить і скільки йому потрібно], і коли будеш давати йому, не повинно сумувати серце твоє, бо за те благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх ділах твоїх і в усьому, що буде робитися твоїми руками;
11
И$б^о не ѓ^скђдњеT ндоста'точеn въ земли` твое'и, сего` ради аZ ꙁаповњ'даю слово с^е гл~я. эTвръза'я эTве'рꙁи рђцњ свои` бра'тђ твое^мђ ни'щемђ, и^ прося'щемђ на земли` твое'и”
11
бо жебраки завжди будуть серед землі [твоєї]; тому я і повеліваю тобі: відкривай руку твою братові твоєму, бідному твоєму й убогому твоєму на землі твоїй.
12
А/ще л^и прода'сᲄъся к тебњ` браT тво'и е^врња'нинᲆ и^л^и е^вреа'ныня да т^и рабо'тае^тъ ѕ~ лњтᲆ. въ сеDмо'е же да эTпђс'тиши е^го свобоDна эT себе`”
12
Якщо продасться тобі брат твій, єврей, або єврейка, то шість років повинен він бути рабом твоїм, а в сьомий рік відпусти його від себе на волю;
13
А/ще же пђ'стиши е^го свобоDна эT себе`, да не эTпђсᲄиши е^готща`.
13
коли ж будеш відпускати його від себе на волю, не відпусти його з порожніми руками,
Не вважай цього для себе тяжким, що ти повинен відпустити його від себе на волю, тому що він за шість років заробив тобі вдвічі проти платні найманця; і благословить тебе Господь, Бог твій, в усьому, що будеш робити.
19
И$ вся'къ первене'цъ роже'н#ныи эT волоv твои^хъ и^ ѓ^ве'цᲆ твоиX. мђжескъ поl да ѓ^ст~иши гв~и б~ђ твое^мђ, и^ да не дњ'лаеши первенце'мъ эT ю^нцевъ, и^ да не стриже'ши прьвенца` въ ѓ%вцахъ твои^хъ”
19
Усе первородне чоловічої статі, що народиться від великої худоби твоєї і від дрібної худоби твоєї, присвячуй Господу, Богу твоєму: не працюй на первородному волі твоєму і не стрижи первородного з дрібної худоби твоєї;
І заколюй Пасху Господу, Богу твоєму, з дрібної і великої худоби на місці, яке обере Господь, щоб перебувало там ім’я Його.
3
да не ја%си` в н^ю ква'са. з~, дн~їи. да ја%си в н^я ѓ^прњ'сноки хлњб# ѕло'бныи ја%ко съ т#ща'нїемъ и^зыидо'сте и^ꙁъ е^гљ=пта да помина'ете дн~ь и^схо'да ва'шего. эT ꙁемля` е^гљ=петъски, вс^я дн~и жи'тїя ва'шего”
3
Не їж з нею квасного; сім днів їж з нею опрісноки, хліби бідування, бо ти з поспіхом вийшов із землі Єгипетської, щоб ти пам’ятав день виходу свого з землі Єгипетської в усі дні життя твого;
4
да не ја%ви'тся тебњ` ква'сно въ всњхъ предњ'лњхъ твои^хъ. з~. дн~їи. и^ да не ѓ^бъвечерњ'етъ эT мя'съ ја%же пожрете къ ве'черђ. въ а~. дн~ь. до ё%трїя”
4
не повинне знаходитися у тебе ніщо квасне в усьому наділі твоєму впродовж семи днів, і з м’яса, яке ти приніс у жертву ввечері в перший день, ніщо не повинне залишатися до ранку.
5
Не возмо'жеши требова'ти па'схи н^и въ е^ді'номъ же гра'дᲆ твоиX ја^же г~ь б~ъ тво'и дае^тъ тебњ`”
5
Не можеш ти заколоти Пасху в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дасть тобі;
6
Но^ въ мњ'сте е^же и^ꙁбере'т# г~ь б~ъ твои, приꙁыва'ти и%мя е^гот^ђ. т^ђ требђ'еши па'схђ въ ве'черъ до ꙁа'хода сл~нца, въ время в не'же и^ꙁыидо'сте и^ꙁ# земя` е^гљ=пет#ски,
6
але тільки на тім місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його, заколюй Пасху увечері при заході сонця, у той самий час, в який ти вийшов з Єгипту;
і веселися перед Господом, Богом твоїм, ти, і син твій, і дочка твоя, і раб твій, і рабиня твоя, і левит, що в оселях твоїх, і прибулець, і сирота, і вдова, яка серед тебе, на місці, яке обере Господь, Бог твій, щоб перебувало там ім’я Його;
сім днів святкуй Господу, Богу твоєму, на місці, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його]; бо благословить тебе Господь, Бог твій, у всіх здобутках твоїх, і в усякому ділі рук твоїх, і ти будеш тільки веселитися.
16
И$ три'жды въ лњто да ја^вля'ется вся'кᲆ мђжескъ по'лъ преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ” На мњ'стњ е^же и^ꙁбра` г~ь б~ъ тво'и, въ пра'зд#никъ ѓ^прњ'сночныи, и^ въ пра'здникъ недњ'лныи, и^ въ пра'зDниk кђщныи. И$ да не ја%ви'шися преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ то'щъ.
16
Тричі на рік уся чоловіча стать повинна з’являтися перед лице Господа, Бога твого, на місце, яке обере Він: у свято опрісноків, у свято седмиць і у свято кущів; і ніхто не повинен бути перед лицем Господа з порожніми руками,
17
ко'ждо по постиже'нїю рђкы` свое^я, по блsвенїю г~а б~а свое^го и^же да'лъ е^сть тебњ`”
17
але кожний з даром у руці своїй, дивлячись за благословенням Господа, Бога твого, яке Він дав тобі.
Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його,
Якщо з якої справи важко буде для тебе розсудити між кров’ю і кров’ю, між судом і судом, між побоями і побоями, і будуть незгодні думки біля воріт твоїх, то встань і піди на місце, яке обере Господь, Бог твій, [щоб прикликане було там ім’я Його,]
і вчини за словом, яке вони скажуть тобі, на тім місці, яке обере Господь [Бог твій, щоб прикликане було там ім’я Його,] і постарайся виконати все, чого вони навчать тебе;
11
По ꙁако'нђ и^ по сђдђ` и^же рекђтъ тебњ` сътвори'ти да ся не ё^кло'ниши эT словеси` е^же и^ꙁвњсᲄяT ᲄебњ, н^и на' десно н^и на' лᲇво”
11
за законом, якого навчать вони тебе, і за визначенням, яке вони скажуть тобі, вчини, і не ухиляйся ні праворуч, ні ліворуч від того, що вони скажуть тобі.
12
И$ чл~кᲆ и^же сътвори'тъ презрњнїе не послђшати жерца`, преDстоа'щаго слђжи'ти во и%мя г~а б~а твое^го и^л^и сђдїя и^же въ ты'и дн~и бђ'детᲆ. да ё%мреT чл~къ то'и. и^ да и^звержеши ѕло'е эT і^ил~я”
12
А хто вчинить так зухвало, що не послухає священика, який стоїть там на служінні перед Господом, Богом твоїм, або судді, [який буде в ті дні], той повинен умерти, — і так знищи зло від Ізраїля;
13
И$ вс^и лю'дїе ё^слы'шавше ё^боя'тся и^ не беществђ'ютᲆ посем#”
13
і весь народ почує й убоїться, і не будуть надалі чинити зухвало.
Коли ти прийдеш у землю, яку Господь, Бог твій, дає тобі, й оволодієш нею, і оселишся на ній, і скажеш: «поставлю я над собою царя, подібно до інших народів, що навколо мене»,
15
Поста'вя да поста'виши себњ` кн~ѕя е^гоже и^ꙁберетᲆ г~ь б~ъ ᲄвои эT бра'тїа твое^я да поста'виши себњ` кн~ѕя, да не възмо'жеши себњ` поста'вити кн~ѕя чл~ка чю'ждаго, е^же нњ'сть бра'тъ твои”
15
то постав над собою царя, якого обере Господь, Бог твій; із середовища братів твоїх постав над собою царя; не можеш поставити над собою [царем] іноземця, який не брат тобі.
16
И$ да не ё^мно'житъ себњ` ко'нь и^ да не въꙁврати'тᲆ людїи въ е^гљ=петъ, ја%ко да не ё^мно'жиши себњ` ко'нь. г~ь б^о рече ва'мъ не приложи'те въꙁврати'тися въспя'ть посе'мъ”
16
Тільки щоб він не примножував собі коней і не повертав народ в Єгипет для примноження собі коней, бо Господь сказав вам: «не повертайтеся більше дорогою цією»;
17
И$ да не ё^мно'жит# себњ` жеn да не съврати'тся срDце е^го, и^ сребра` и^ ꙁла'та не ё^мно'житъ себњ` ѕњ'ло”
17
і щоб не примножував собі дружин, щоб не розбестилося серце його, і щоб срібла і золота не множив собі надмірно.
18
И$ бђдетъ е^гда` ся'детъ на столњ` вла'сти свое^я. да въпи'шетъ себњ` ꙁако'нъ сїи въ кни'ги эT жре'цъ и^ эT левљ=тъ”
18
Але коли він сяде на престолі царства свого, повинен переписати для себе список закону цього з книги, що знаходиться у священиків левитів,
19
И$ да бђдеT е^мђ и^ да чте'т# по вся дн~и жи'тїя свое^го да ся наё%читъ боја%тися г~а б~а свое^го, и^ да снабди'тъ вс^я ꙁа'повњди сїя и^ ѓ^правле'нїя сїя твори'ти я&”
19
і нехай він буде в нього, і нехай він читає його в усі дні життя свого, щоб навчався боятися Господа, Бога свого, і намагався виконувати всі слова закону цього і постанови ці;
20
И$ да ся не въꙁвы'ситъ срDце е^го эT бра'тїя е^го да не престђ'питъ эT за'повњдеи н^и на' десно н^и на' лњво ја^ко да бђдетъ мно'ги лњта въ вла'сти свое'и той и^ сн~ы е^го с ни'мъ въ сн~њхъ і^и^л~евыX”
20
щоб не гордувало серце його перед братами його, і щоб не ухилявся він від закону ні праворуч, ні ліворуч, щоб довгі дні перебував на царстві своєму він і сини його серед Ізраїля.
Глvа, и~і”
1
Да не бђ'детъ жерце'мᲆ и^ левљ=томъ всемђ` племе'ни, ча'сти ниже жре'бїа съ і^и^л~емᲆ. приноs б^о гн~ь ча'сть и^хъ, да ја%дя'тъ я&”
1
Священикам левитам, усьому коліну Левіїному, не буде частини і наділу з Ізраїлем: вони повинні годуватися жертвами Господа і Його частиною;
2
Жре'бїи же да не бђдеT е^мђ въ бра'тїи е^го. г~ь б^о саM наслњдїе е^го, ја%ко же гл~алъ иM”
2
наділу ж не буде йому між братами його: Сам Господь наділ його, як говорив Він йому.
Ось, що повинно бути покладено священикам від народу, від тих, що приносять у жертву волів або овець: слід віддавати священикові плече, щелепи і шлунок;
4
Нача'тки же пшени'ца твоея и^ вина` твое^го и^ е^ле'я твое^го, и^ нача'токъ стриже'нїя ѓ^ве'цъ твои^хъ да даси` е^мђ.
4
також початки від хліба твого, вина твого і єлею твого, і початки від вовни овець твоїх віддавай йому,
бо його обрав Господь Бог твій із усіх колін твоїх, щоб він стояв [перед Господом, Богом твоїм], служив [і благословляв] в ім’я Господа, сам і сини його в усі дні.
Пророка із середовища твого, із братів твоїх, як мене, воздвигне тобі Господь Бог твій, — Його слухайте, —
16
По всемђ` е^ли'ко проси'л# е^си г~а б~а твое^го в хори'вњ, въ дн~ь ꙁва'нїя гл~юще. да не приложи'мъ посеM слы'шаᲄи глsа г~а б~а на'шего, и^ ѓ^гня` вели'каго сего` не ви'димы посе'мъ да не и^зъмре'мъ”
16
оскільки ти просив у Господа Бога твого при Хориві в день зібрання, говорячи: нехай не почую надалі голосу Господа Бога мого і вогню цього великого нехай не побачу більше, щоб мені не вмерти.
17
И$ рече г~ь къ мн^њ пря'мо вс^е е^ли'ко гл~ахђ”
17
І сказав мені Господь: добре те, що вони говорили [тобі];
але пророка, який насмілиться говорити Моїм ім’ям те, чого Я не повелів йому говорити, і який буде говорити ім’ям богів інших, такого пророка віддайте на смерть.
І якщо скажеш у серці твоєму: «як ми впізнаємо слово, яке не Господь говорив?»
22
Є$ли'коже а^ще гл~еT прoркъ въ и^мя гн~е. и^ не ё^лђ'чится слово с^е е^гоже нњсть гл~алъ г~ь, вᲆ бесче'стїе гл~аl прoркᲆ той не попђсти'те живота` е^мђ, н^о да ё^бі'ете е^го”
22
Якщо пророк скаже ім’ям Господа, але слово те не збудеться і не сповниться, то не Господь говорив це слово, але говорив це пророк із зухвалости своєї, — не бійся його.
хто піде з ближнім своїм у ліс рубати дрова, і розмахнеться рука його із сокирою, щоб зрубати дерево, і зіскочить залізо із сокирища і попаде у ближнього, і він помре, — такий нехай утече в одне із міст тих, щоб залишитися живим,
6
да не го'нитъ ё%жика кро'ви въ слDњ ё^би'вшаго, ја^ко раZгориTся срDце е^мђ и^ пости'гнетъ и&” А/ще бђ'детъ надолꙁњ пђть е^го и^ ё^бїеT дш~ђ и^ ё'мреT” Сїе же нњсᲄь сђ'дъ смр~тныи, поне'же не б^њ ненави'дя е^го пре'жDе вчера'шняго и^ тре'тїяго дн~и”
6
щоб месник за кров у гарячковості серця свого не погнався за вбивцею і не наздогнав його, якщо далекою буде дорога, і не вбив його, в той час як він не підлягає засудженню на смерть, бо не був ворогом йому вчора і третього дня;
7
Сего` ради ꙁаповњ'даю а^ꙁъ тебњ` сло'во с^е гл~я, тр^и гра'ды да эTлђ'чиши себњ`”
7
тому я і дав тобі повеління, говорячи: відокрем собі три міста.
якщо ти будеш намагатися виконувати всі ці заповіді, які я заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого і ходити путями Його в усі дні, — тоді до цих трьох міст додай ще три міста,
10
и^ да не пролїе'тся кро'вь беZви'нна въ ꙁемли` твое^и. ю^же г~ь б~ъ тво'и дае^тъ тебњ` въ прича'стїе. и^ да не бђ'детъ на тебњ` кро'ви пови'н#ны”
10
щоб не проливалася кров невинного серед землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, і щоб не було на тобі [провини] крови.
Не порушуй межі ближнього твого, яку поклали предки в наділі твоєму, що дістався тобі на землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння.
15
И$ да не пребђдеT по'слђхъ е^ді'нъ въ послђшество` на чл~ка по вся'кои ѓ^би'де и^ по вся'комђ грњхђ`, и^же а'ще съгрњши'тъ. н^о при ё^стњхъ двою` свњдњтель и^л^и трїе^хъ, да ста'нетъ вся'ко сло'во.
15
Недостатньо одного свідка проти кого-небудь у якій-небудь провині й у якому-небудь злочині й у якому-небудь гріху, яким він згрішить: за словами двох свідків, або за словами трьох свідків відбудеться [усяка] справа.
16
А/ще л^и ста'нетъ по'слђхᲆ неправди'в# на чл~ка гл~я до него` беꙁче'стїе”
16
Якщо виступить проти кого свідок несправедливий, звинувачуючи його в злочині,
то нехай стануть обидва ці чоловіки, у яких тяжба, перед Господом, перед священиками і перед суддями, які будуть у ті дні;
18
И$ да и^спыта'ютъ и^хъ сђдїя` прилњжно. сеже по'слђхъ непра'веденъ послђшествова'ше непра'вдђ и^ сђпротивля'ася на бра'та свое^го.
18
судді повинні добре дослідити, і якщо свідок той свідок неправдивий, неправдиво доніс на брата свого,
19
да сътворите е^мђ ја^коже и^ ѓ'нъ ё^мы'сли сђпроти'въ на бра'та свое^го, да эTвр'ьжете ѕло'е эT ваs самњ'хъ,
19
то зробіть йому те, що він замислив зробити братові своєму; і так знищи зло із середовища свого;
20
да и^ про'чїи ё^слы'шавше ё^боятся, и^ не приложа'тъ кᲆ семђ` твори'ти словеси` ѕла'го сего` въ ваs”
20
й інші почують, і убояться, і не стануть надалі чинити таке зло серед тебе;
21
да не пощади'тъ и& ѓ%котвое`. н^о дш~а въ дш~и мњ'сто, ѓ%ко въ ѓ%ка мњ'сто, ꙁђ'бъ въ ꙁђ'ба мњ'сто, рђка` въ рђки` мњ'сто, нога` въ ноги` мњ'сто. по всемђ` и^же а'ще кт^о да'стъ поро'къ на по'дрђга своего, си'це въꙁда'ст#ся е^мђ”
21
нехай не пощадить [його] око твоє: душу за душу, око за око, зуб за зуб, руку за руку, ногу за ногу. [Яку хто зробить шкоду ближньому своєму, так слід відплатити йому.]
Глvа, к~”
1
Аще л^и и^ꙁы'идеши на' брань къ враго'мъ твоиM, и^ ви'дvњ ко'ни и^ вса'дники и^ люди мно'жаиши тебе` да не ё^бои'шися и^хᲆ” ЈА/ко г~ь б~ъ твои с тобо'ю, и^зведы'и т^я и^з# ꙁемля` е^гљ=пет#ски”
1
Коли ти вийдеш на війну проти ворога твого і побачиш коней і колісниці [і] народу більше, ніж у тебе, то не бійся їх, бо з тобою Господь Бог твій, Який вивів тебе з землі Єгипетської.
2
И$ бђдетъ е^гда` прибли'жишися к ра'ти. и^ пристђпи'вᲆ жрецъ да гл~етъ к лю'демъ рекїи кᲆ ни'мъ”
2
Коли ж приступаєте до бою, тоді нехай підійде священик, і говорить народу,
3
Послђшаи і^и^л~ю, в^ы въхо'дите днесь на ра'ть къ враго'мъ ва'шимъ. да не ѓ^слабњ'етъ срDце ва'ше н^и ё^бо'итеся, н^иже ё^страши'теся, и^ не ё^клони'теся эT лица и^хъ”
3
і скаже йому: слухай, Ізраїлю! ви сьогодні вступаєте в бій з ворогами вашими, нехай не ослабне серце ваше, не бійтеся, не бентежтеся і не жахайтеся їх,
бо Господь Бог ваш іде з вами, щоб воювати за вас з ворогами вашими [і] спасти вас.
5
И$ да гл~ютъ кни'гочїя къ лю'демъ рекђще, е^гда` кт^о е^сть чл~кᲆ съꙁда'выи хра'минђ но'вђ и^ нњсть ѓ^бнови'лъ е^я, да и'детъ и^ да въꙁврати'тся въ до'мᲆ свои, да не ё%мрет# на ра'ти, и^ чл~къ и'нъ да не ѓ^бнови'т# ея`”
5
Наглядачі ж нехай оголосять народу, говорячи: хто побудував новий дім і не оновив його, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не помер у бою, й інший не оновив його;
6
И$ егда` чл~къ и^же насади'лъ е^сть виногра'дъ и^ нњсть ся весели'л# эT него, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё%мретъ на ра'ти. и^ чл~къ и^нъ въꙁвесели'тся эT него”
6
і хто насадив виноградник і не користувався ним, той нехай йде і повернеться в дім свій, щоб не вмер в бою, й інший не скористався їм;
7
И$ е^гда` чл~къ и^же ѓ^брђчи'лᲆ е^сᲄь женђ` и^ нњсть поня'лъ ея`, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои и^ да не ё%мрет# на ра'ти” І$ и'нᲆ чл~кᲆ по'имеT ю&”
7
і хто заручився з жінкою і не взяв її, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб не вмер у бою, й інший не взяв її.
8
И$ да приложа'тъ кни'гочїа гл~ати кᲆ лю'демъ и^ да рекђтъ” и^ егда` кт^о чл~къ страшли'въ и^ сла'бъ срDцемъ, да и'детъ и^ въꙁврати'тся въ до'мъ свои, да не ё^стра'шитъ срDца браᲄа свое^го а^ки срDце свое`”
8
І ще оголосять наглядачі народу, і скажуть: хто боязкий і легкодухий, той нехай іде і повернеться в дім свій, щоб він не зробив боязкими серця братів його, як його серце.
але піддай їх прокляттю: хеттеїв і аморреїв, і хананеїв, і ферезеїв, і евеїв, і ієвусеїв, [і гергесеїв,] як повелів тобі Господь Бог твій,
18
да не наё^чаT съᲄвори'ти ваs вся'кїя нечистоты` и^хъ, е^же твори'ша бого'мъ свои^мъ. и^ съгрњши'те преD гм~ъ бм~ъ своиM”
18
щоб вони не навчили вас чинити такі самі мерзоти, які вони робили для богів своїх, і щоб ви не грішили перед Господом Богом вашим.
19
А$ще же ѓ^бся'деши грDа дн~и мно'ги вое^ванїи въ приня'тїе е^го, да не посњче'ши садо'вїя е^го, въꙁложи'въ желњзо на'нь. н^о да ја%си пло'дъ эT нихъ, а^ самого да не посњче'ши. е^гда` чл~къ древо е^же въ дђбра'вњ сни'ти эT лица` твое^го вᲆ ꙁабра'ла.
19
Якщо довгий час будеш тримати в облозі [яке-небудь] місто, щоб завоювати його і взяти його, то не пошкоджуй дерев його, від яких можна годуватися, і не спустошуй околиць, тому що дерево на полі не людина, щоб могло піти від тебе в укріплення;
20
н^о дре'во вс^е и^же вњси ја%ко не ја%стъся плодъ е^го с^е потреби` и^ посᲇчи`. и^ сътвори` лњствица на' градъ. и^же сътворя'тъ на' тя ра'ть до'ндеy ти ся въдадя'тъ”
20
тільки ті дерева, про які ти знаєш, що вони нічого не приносять для їжі, можеш псувати і рубати, і будувати укріплення проти міста, що веде з тобою війну, доки не підкориш його.
Глvа, к~а”
1
Аще ли ся ѓ^бря'щетъ ё^бїеn лежа` на' поли. в зеMли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` приня'ти и^ не вњ'дятъ и^же е^го ё^би'лᲆ”
1
Якщо в землі, яку Господь Бог твій дає тобі у володіння, знайдений буде вбитий, що лежить на полі, і невідомо, хто вбив його,
2
И$ да прїидђт# ста'рцы и^ сђдїи` твои`. и^ да и^ꙁмњ'рятᲆ до гра'дъ ѓ%крsтъ ё^бїенаго.
2
то нехай вийдуть старійшини твої і судді твої і виміряють відстань до міст, які навколо вбитого;
3
и^ бђдеT гра'дъ приближа'яся ё^бїе'номђ. и^ да и^мђтъ ста'рцы гра'да того ю'ницђ эT говя'дъ, е^ю'же не дњ'лано н^и въ я^рмњ` не тежа`”
3
і старійшини міста того, яке буде найближчим до вбитого, нехай візьмуть телицю, на якій не працювали, [і] яка не носила ярма,
4
И$ да и^ꙁведђт# ста'рцы гра'да того` ю'ницђ в де'брь сђ'хђ. в не'иже нњ'сть ѓ%рано ниже насњя'но, и^ да пресњкђтъ жи'лы ю'ница в# дебри`.
4
і нехай старійшини того міста відведуть цю телицу в дику долину, що не орана і не засіяна, і заколють там телицю в долині;
і прийдуть священики, сини Левіїні [тому що їх обрав Господь Бог твій служити Йому і благословляти ім’ям Господа, і за словом їхнім слід вирішити всяку спірну справу і всяку заподіяну шкоду,]
очисти народ Твій, Ізраїля, який Ти, Господи, визволив [із землі Єгипетської], і не постав народу Твоєму, Ізраїлю, невинної крови. І вони очистяться від крови.
і побачиш між полоненими жінку, красиву на вигляд, і полюбиш її, і захочеш узяти її собі за дружину,
12
тогда въведе'ши ю& въ до'мᲆ свой, и^ да ѓ^бро'снеши главђ` ея` и^ да в#рњжеши но'гти ея`,
12
то приведи її в дім свій, і нехай вона обстриже голову свою й обріже нігті свої,
13
и^ да съвлече'ши ри'ꙁы плњнн'ыя е^я с нея`. и^ да ся'детъ в# домђ` твое^мᲆ и^ да ся пла'четъ эTц~а свое^го, и^ ма'тери своея`, мsцъ дн~їи. и^ посеM въни'деши к не'и и^ съвокђ'пишися с не'ю и^ бђ'дет# т^и жена`”
13
і зніме з себе полоненичий одяг свій, і живе в домі твоєму, й оплакує батька свого і матір свою впродовж місяця; і після того ти можеш увійти до неї і стати її чоловіком, і вона буде твоєю дружиною;
14
И$ бђ'дет# а^ще не въсхо'щеши ея` да эTпђ'стиши ю& свобо'днђ, прода'жею же да не продаси` ея` на цњнњ`, и^ да не ѓ^ста'виши ея` поне'же ѓ^бидњлъ ю& е^си”
14
якщо ж вона потім не сподобається тобі, то відпусти її, куди вона захоче, але не продавай її за срібло і не повертай її в рабство, тому що ти смирив її.
15
А/ще ли бђдеt мђжђ дв^њ женњ`, е^ді'на е^мђ люба` а^ дрђга'я не люба`, и^ породи'тъ е^мђ люба` и^ не люба`, и^ бђдетъ сн~ъ прьворожде'ныи эT не люби'мыя”
15
Якщо в кого будуть дві дружини — одна улюблена, а інша нелюба, і як улюблена, так і нелюба народять йому синів, і первістком буде син нелюбої, —
16
И$ бђдетᲆ воньже дн~ь разде'лиT сн~омъ свои^мъ, и^мњнїе свое. и^ да не воZмо'жетᲆ прьвенцеM быти сн~ъ люби'мыя преꙁрњ'вши не люби'мыя прьвен#ца`”
16
то, при розділі синам своїм майна свого, він не може синові дружини улюбленої дати першість перед первородним сином нелюбої;
але первістком повинен визнати сина нелюбої [і] дати йому подвійну частину з усього, що в нього знайдеться, тому що він є початок сили його; йому належить право первородства.
Якщо в кого буде син буйний і непокірливий, який не підкорюється голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони карали його, але він не слухав їх, —
і скажуть старійшинам міста свого: «цей син наш буйний і непокірливий, не слухає слів наших, марнотратник і п’яниця»;
21
И$ да побїю'тъ и& мђжи гра'да сего` ка'менїемᲆ и^ да ё%мретъ. да и^ꙁмњте ѕло'е эT себе` са'ми, да и^ дрђѕїи слы'шавше ё^боа'тся”
21
тоді всі жителі міста його нехай поб’ють його камінням до смерти; і так знищи зло із середовища свого, і всі ізраїльтяни почують і убояться.
22
А/ще л^и бђ'детъ в кои'мъ грњсњ` сђ'дъ смр~тныи и^ ё^ме'ртвїе и^ повњ'ситї е на' древњ.
22
Якщо в кому знайдеться злочин, гідний смерти, і він буде умертвлений, і ти повісиш його на дереві,
23
да не преме'длитъ тњло е^го на' древњ, н^о въ гро'бњ погреби'те и& въ то'иже дн~ь” ЈА/ко прокляT е^сть эT б~а вся'кᲆ вися'и на' древњ, да не ѓ^скверна'виш# ꙁе'мля ю%же г~ь б~ъ тво'и да'етъ тебњ` въ прича'стїе”
23
то тіло його не повинно ночувати на дереві, але поховай його в той самий день, тому що проклятий перед Богом [усякий] повішений [на дереві], і не оскверняй землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
Глvа, к~в”
1
Аще ви'диши телца` бра'та свое^го, и^л^и ѓ^вцђ` е^го блђдя'щђ на пђти` не мини` и&, н^о ѓ^браще'нїемъ, ѓ^брати` и^хъ бра'тђ свое^мђ”
1
Коли побачиш вола брата твого або вівцю його заблукалих, не залишай їх, але поверни їх братові твоєму;
якщо ж не близько буде від тебе брат твій, або ти не знаєш його, то забери їх у дім свій, і нехай вони будуть у тебе, доки брат твій не буде шукати їх, і тоді поверни йому їх;
3
Та'кожде сᲆтвори'ши и^ ѓ^сляᲄи е^го, и^ ри'ꙁе е^го, и^ та'ко да сътвори'ши всемђ погђбле'номђ бра'та твое^го, е^ли'коже и^ꙁбњгнет# е^мђ. и^ ѓ^бря'щеши я&, да не возмо'жеши минђти я&” Ни'же
3
так чини і з ослом його, так чини з одягом його, так чини з усякою загубленою річчю брата твого, яка буде ним загублена і яку ти знайдеш; не можна тобі ухилятися від цього.
4
пре'ꙁри ѓ^сля'ти бра'та свое^го. и^л^и телца` е^го паDшагося на пђти` да не мине'ши е^го, вᲆста'вя я& да въсᲄа'виши с ниM”
4
Коли побачиш осла брата твого або вола його, що впали на дорозі, не залишай їх, але підніми їх з ним разом.
5
И$ да не бђ'детᲆ ё^тварь мђжеска на женњ`. н^и да ѓ^блачи'тся мђжь в ри'зђ же'ньскђ, ја%ко гнђсенъ е^сть гв~и б~ђ твое^мђ, вся'къ творя'и сїя”
5
На жінці не повинно бути чоловічого одягу, і чоловік не повинен вдягатися в жіноче вбрання, бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, що робить це.
6
А/ще л^и гд^њ лђчи'ши гнњздо птичїе прDе ѓ^чи'ма свои^ма на пђти` и^л^и на дре'вᲇ нњкоеM, и^л^и на земли`, и^ в неM птеnца и^л^и ја%и^ца и^ мт~и ся'деT на птенцXњ и^ли ја%и^цњхъ, да не во'змеши ма'тере сᲆ п#тенцы`”
6
Якщо трапиться тобі на дорозі пташине гніздо на якому-небудь дереві або на землі, з пташенятами або яйцями, і мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не бери матері разом з дітьми:
7
Но^ эTпђ'стомъ эTпђс'тиши ма'терь, а^ птен#ца` во'ꙁмеши себњ`, да ти бл~го бђ'детъ. и^ мно'ги дн~и бђ'деши”
7
матір пусти, а дітей візьми собі, щоб тобі було добре, і щоб продовжилися дні твої.
8
А/ще л^и съгради'ши храM но'въ, да сътвори'ши и^ ѓ^гражденїе хра'мови свое^мђ. и^ да не сътвори'ши ё^бо'ю въ домђ` твое^мᲆ, а%ще паде'тᲆ пады'и эT него”
8
Якщо будеш будувати новий дім, то зроби поручні біля покрівлі твоєї, щоб не навести тобі крови на дім твій, коли хто-небудь упаде з нього.
9
И$ да не сњ'еши виногра'да твое^го раꙁли'чь, да ся не ѓст~итъ плоD. и^ сњмя е^же насње^ши съ плодо'мъ ви'н#номъ”
9
Не засівай виноградника свого двома родами насіння, щоб не зробити тобі заклятим збору насіння, яке ти посієш разом із плодами виноградника [свого].
10
И$ да не ѓ^ре'ши ю^нце'мъ и^ ѓ^сля'темъ въкђпњ.
10
Не ори на волі й ослі разом.
11
и^ да ся не ѓ^блече'ши въ ри'ꙁђ раZноли'чнђ, солнђ` и^ во'лны в#кђпњ тка'нђ”
11
Не вдягай одягу, зробленого з різних речовин, з вовни і льону разом.
12
И$ повра'зки да сътвори'ши себᲇ на четы'рехъ кра'ехъ ѓ^дежа свое^я, в ню'же а%ще ѓ^блече'шися”
12
Зроби собі китиці на чотирьох кутах покривала твого, яким ти покриваєшся.
і ось, він зводить [на неї] порочні діла, говорячи: «я не знайшов у дочки твоєї дівоцтва»; але ось ознаки дівоцтва дочки моєї. І розстелять одяг перед старійшинами міста.
Тоді старійшини того міста нехай візьмуть чоловіка і покарають його,
19
И$ да ѓ^бвиня'тъ и&, р~, си'кль, и^ дадяT эTц~ђ ѓ^трокови'ца, ја%ко проне'слъ еs и%мя ѕл^о на дв~цђ і^и^л~ьтескђ, и^ па'ки да бђ'детъ е^мђ жена`, и^ не возмо'жеT эTпђсти'ти е^я`, по вся` лњта”
19
і накладуть на нього сто сиклів срібла пені і віддадуть батькові дівчини за те, що він пустив недобрі чутки про дівчину ізраїльську; вона ж нехай залишиться його дружиною, і він не може розлучитися з нею усе життя своє.
то дівчину нехай приведуть до дверей дому батька її, і жителі міста її поб’ють її камінням до смерти, бо вона зробила соромітну справу серед Ізраїля, блудодіючи у домі батька свого; і так знищи зло із середовища свого.
22
А/ще л^и мQђ допђстиTся лежа'ти съ женою мђжа'тою, да ё^бїютъ ѓ%ба, мђжа'тђю и^ лежа'щаго с не'ю, да эTи'мђтъ ѕло'е эT і^и^л~я”
22
Якщо буде знайдений хтось, що лежить з жінкою заміжньою, то слід віддати на смерть обох: і чоловіка, що лежав із жінкою, і жінку; і так знищи зло в Ізраїлі.
23
А/ще же бђ'детъ дњ'ва съвњща'на мђ жђ и^ ё^ласкавъ ю& мђжь дрђгїи въ гра'де и^ бђдеT с не'ю”
23
Якщо буде молода дівчина заручена з чоловіком, і хто-небудь зустрінеться з нею в місті і ляже з нею,
то обох їх приведіть до воріт того міста, і побийте їх камінням до смерти: дівчину за те, що вона не кричала в місті, а чоловіка за те, що він осквернив дружину ближнього свого; і так знищи зло із середовища свого.
25
А/ще на' поли понаси'лит# мђжь дв~ђ съвњща'нђю, и^ нђ'ждею ѓ^би'диT ю& да ёбїе'те мђжа бы'вшаго с не'ю”
25
Якщо ж хто в полі зустрінеться з дівчиною зарученою і, схопивши її, ляже з нею, то слід віддати на смерть тільки чоловіка, що лежав з нею,
то той, що лежав з нею, повинен дати батькові дівчини п’ятдесят [сиклів] срібла, а вона нехай буде його дружиною, тому що він знечестив її; все життя своє він не може розлучитися з нею.
30
И$ да не пое'млетъ чл~къ жены` эTц~а свое^го, и^ да не эTкры'етъ покрове'нїа эTц~а свое^го”
30
Ніхто не повинен брати дружини батька свого і відкривати край одягу батька свого.
Глvа, к~г”
1
Да не въхо'дитъ ка'женикъ. и^ скопе'цъ. въ со'нмъ гн~ь”
1
У кого роздавлені ятра або відрізаний дітородний член, той не може ввійти в громаду Господню.
2
Ни'же да въни'детъ блђдороDныи въ со'нмъ гн~ь до деся'таго племе'ни”
2
Син блудниці не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління його не може ввійти в громаду Господню.
3
да не вни'детъ а^монити'нъ, и^ моа^ви'тиn въ со'нмᲆ гн~ь. и^ деся'таго племе'ни да не в#хо'диT въ храM гн~ь да'ждь и^ до вњка”
3
Аммонитянин і моавитянин не може ввійти в громаду Господню, і десяте покоління їхнє не може ввійти в громаду Господню повіки,
4
Поне'же не срњто'ша ѓ^ни васъ съ хлњбы и^ водо'ю на пђти`, и^сходя'щимъ вамᲆ и^з# ꙁемля` е^гљ=пеTски” И$ к семђ` ная'ша на' тя валаа'ма сн~а веѓ%рова, эT средорњ'чїа да т^я проклене'тъ”
4
тому що вони не зустріли вас із хлібом і водою на шляху, коли ви йшли з Єгипту, і тому що вони найняли проти тебе Валаама, сина Веорового, з Пефора Месопотамського, щоб проклясти тебе;
діти, які в них народяться, у третьому поколінні можуть увійти в громаду Господню.
9
А$ще же и^ꙁы'деши въполчи'тися на враги` ᲄвоа да ся снабди'ши эT всего` ѕл^а сло'ва”
9
Коли підеш у похід проти ворогів твоїх, бережися всього злого.
10
И$ а'ще бђдетъ въ тебњ` чл~кᲆ нечи'сᲄъ эT и^ꙁлїя'нїя но'щїю, да и^ꙁы'детъ вн^њ по'лчища и^ да не въхо'дитъ въ по'лчище.
10
Якщо в тебе буде хто нечистий від того, що трапилося [з ним] уночі, то він повинен вийти геть зі стану і не входити в стан,
11
и е^гда` бђдетъ кᲆ ве'черђ, и^ да ѓ^мы'етъ ᲄњло свое` водо'ю, и^ ја^ко за'идетъ сл~нце да въни'детъ въ поlчище”
11
а коли настане вечір, повинен омити [тіло своє] водою, і після заходу сонця може ввійти у стан.
12
И$ мњстотебњ` да бђдетъ вн^њ по'лчища, и^ да и^ꙁы'деши та'мо во'нъ”
12
У тебе повинно бути місце поза станом, куди ти міг би виходити;
13
Рыле'цъ же да бђ'детъ за' поя^сомъ твои^мъ, и^ бђдетъ е^гда` ся'деши вн^њ, да въскопа'еши и^мъ ја^мђ и^ посе'мъ наврати'въ да покры'е^ши стыдњнїе свое в не'и.
13
крім зброї твоєї, повинна бути у тебе лопатка; і коли будеш сідати поза станом, викопай нею [яму] і знову зарий [нею] випорожнення твоє;
тому що Господь Бог твій ходить серед стану твого, щоб визволяти тебе і віддавати ворогів твоїх [у руки твої], а тому стан твій повинен бути святий, щоб Він не побачив у тебе чого соромітного і не відступив від тебе.
15
да не предаси` раба` гн~ђ е^го, и^же прїидетъ къ тебњ эT гн~а свое^го”
15
Не видавай раба господареві його, коли він прибіжить до тебе від господаря свого;
16
С тобо'ю да всели'тся въ всемъ мњстњ и^дњже го'дњ бђдет# е^мђ, да не стђжи'ши е^го.
16
нехай він у тебе живе, серед вас [нехай він живе] на місці, яке він обере в якій-небудь з осель твоїх, де йому сподобається; не пригноблюй його.
17
и^ да не бђдеT блђ'дница эT дще'реи і^и^л~въ, и^ да не бђдет# блђдя'щихъ эT сн~овъ і^и^л~въ”
17
Не повинно бути блудниці серед дочок Ізраїлевих і не повинно бути блудника серед синів Ізраїлевих.
18
да не даси` м#зды` блђдницы, ниже и^ꙁмене'нїя ўа` въ до'мъ г~а б~а твое^го въ вся'кђ мл~твђ ја%ко гнђше'нїе сђть гв~и б~ђ твое^мђ ѓ^боя`”
18
Не внось платні блудниці і ціни пса в дім Господа Бога твого ні за якою обітницею, тому що те й інше є мерзота перед Господом Богом твоїм.
19
да не расти'ши бра'тђ твое^мђ ли'хвы сребре'ныя и^ ли'хвы пи'щныя и^ ли'хвы вся'кїя ве'щи е^мђже а^ще в# ꙁаи'мъ даси`”
19
Не віддавай у ріст братові твоєму ні срібла, ні хліба, ні чого-небудь іншого, що можна віддавати в ріст;
20
Чю'ждемђ да расти'ши ли'хвђ, братђ же твое^мђ да не расти'ши. да блsвиT тя` г~ь б~ъ тво'и въ всњхъ дњлехъ твоиX въ ꙁемли` в ню'же и%деши та'мо прия%ти ея`”
20
іноземцеві віддавай у ріст, а братові твоєму не віддавай у ріст, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усьому, що робиться руками твоїми, на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею.
21
А/ще же ѓ^бњща'еши ѓ^беща'нїе гв~и б~ђ твое^мђ. да не ё^ме'длиши въꙁда'ти е^го, ја%ко въꙁыща` въꙁы'щетъ г~ь б~ъ тво'и эT тебе`, и^ бђдетъ на тебњ грњ'хъ”
21
Якщо даси обітницю Господу Богу твоєму, негайно виконай її, бо Господь Бог твій стягне її з тебе, і на тобі буде гріх;
22
А/ще л^и не хо'щеши ѓ^бњща'тися нњ'сть т^и грњха`”
22
якщо ж ти не дав обітниці, то не буде на тобі гріха.
Що вийшло з уст твоїх, дотримуй і виконуй так, як обіцяв ти Господу Богу твоєму добровільне приношення, про яке сказав ти вустами своїми.
24
А/ще вни'деши на ни'вђ по'дрђга свое^го и^ да събере'ши в рђцњ свои` кла'сы, а^ се'рпа не ꙁадњи на ни'вђ по'дрђга своего.
24
Коли ввійдеш у виноградник ближнього твого, можеш їсти ягоди досита, скільки хоче душа твоя, а в посудину твою не клади.
25
а^ще въни'деши въ винограD по'дрђга свое^го да зо'блеши вино`, е^ли'ко насыти'ши дш~ђ свою, а^ въ сосђдᲆ не вложи'ши”
25
Коли прийдеш на жниво ближнього твого, зривай колосся руками твоїми, але серпа не занось на жниво ближнього твого.
Глvа, к~д”
1
Аще же кт^о по'иметъ женђ` и^ живе'тъ с не'ю. и^ бђдетъ а^ще не ѓ^бря'щетъ блгDть преD нимъ нњкое^го ра'ди срамна дњла да напи'шетъ е'й кни'ги эTпђще'нїя и^ вда'стъ в рђцњ е'й. и^ да эTпђстиT ю& и^ꙁ до'мђ свое^го.
1
Якщо хто візьме дружину і стане її чоловіком, і вона не знайде благовоління в очах його, тому що він знаходить у ній що-небудь огидне, і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого,
2
и^ эTше'дши да бђдетъ жена` мђжђ и^но'мђ”
2
і вона вийде з дому його, піде, і вийде за іншого чоловіка,
але і цей останній чоловік зненавидить її і напише їй розвідний лист, і дасть їй у руки, і відпустить її з дому свого, або помре цей останній чоловік її, який взяв її собі за дружину, —
4
и^ не възмо'жетъ мђжъ прь'выи эTпђсти'вый ю&. ѓ^брати'тися и^ поя'ти ю& себњ` въ женђ`, по ѓ^скверне'нїи е^я` ја^ко гнђсно е^сть преD гм~ъ бм~ъ твои^мъ да не ѓ^скверна'виᲄе ꙁемля` ю%же г~ь б~ъ ва'шъ дае'тъ ва'мъ въ наслњдїе”
4
то не може перший її чоловік, який відпустив її, знову взяти її собі за дружину після того, як вона осквернена, тому що це є мерзота перед Господом [Богом твоїм], і не ганьби землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ.
5
И$ а'ще кт^о бђдетъ женђ` поя'лъ въ но'вњ да не и'детъ на' брань, и^ да не ꙁаде'жется е^мђ ника'я же ве'щь, и^ без вины` е^сть” И$ да бђ'детъ въ домђ` свое^мъ лњто е^ді'но, и^ да веселиT женђ` свою ю^же е^сть поя'лъ”
5
Якщо хто взяв дружину недавно, то нехай не йде на війну, і нічого не слід покладати на нього; нехай він залишається вільний у домі своєму впродовж одного року і звеселяє дружину свою, яку взяв.
6
И$ да не въꙁе'млеши в залоh же'рнова и^ же'рновицы, ја%ко дш~ђ свою дае'тъ в ꙁалоh.
6
Ніхто не повинен брати в заставу верхнього і нижнього жорна, бо такий бере у заставу душу.
Якщо знайдуть кого, що він украв кого-небудь із братів своїх, із синів Ізраїлевих, і поневолив його, і продав його, то такого злодія слід віддати на смерть; і так знищи зло із середовища свого.
пам’ятай, що Господь Бог твій зробив з Маріам на шляху, коли ви йшли з Єгипту.
10
А/ще до'лгъ е^сть како'въ лю'бо на по'дрђꙁњ твое'мъ, да не вни'деши въ храм# е^го взя'ти ꙁаложе'нїя
10
Якщо ти ближньому твоєму даси що-небудь у борг, то не ходи до нього в дім, щоб взяти в нього заставу,
11
н^о вн^њ ста'неши” Чл~къ же той на не'мже е^сть до'лгъ твои и^ꙁнесе'тъ са'мъ ꙁаложе'нїе воn”
11
постій на вулиці, а той, якому ти дав у борг, винесе тобі заставу свою на вулицю;
12
А$ще л^и чл~къ ё^бо'гъ е^сть, да не ѓ^блежи'ши в зало'ꙁњ е^го”
12
якщо ж він буде людиною бідною, то ти не лягай спати, маючи [у себе] заставу його:
13
Но эTда'нїеM эTда'си ри'ꙁђ е^го до ꙁа'хода слн~ца, и^ да ля'жетъ въ ри'ꙁе свое'и, и^ блsвитᲆ т^я. и^ бђ'детъ т^и млsть преD гм~ъ бм~ъ твоиM”
13
поверни йому заставу до заходу сонця, щоб він ліг спати в одязі своєму і благословив тебе, — і поставиться тобі це в праведність перед Господом Богом твоїм.
14
да не лиши'ши м#зды` ё^бо'гаго и^ прося'щаго въ бра'тїи ᲄвое'й, и^л^и эT пришелеw въ гра'де твоеM”
14
Не кривдь наймита, бідного й убогого, із братів твоїх або з прибульців твоїх, які на землі твоїй, у оселях твоїх;
15
Въ то'и дн~ь да эTда'си м#здђ` е^мђ, да не за'идеᲄъ сл~нце е^мђ ја%ко ё^боh е^сть и^ в то'мъ и^мать наде'ждђ” И$ да не възопїе'тъ на' тя къ гв~и и^ бђд'етъ тебњ` грњ'хъ”
15
у той самий день віддай платню його, щоб сонце не зайшло раніше того, бо він бідний, і чекає на неї душа його; щоб він не заволав на тебе до Господа, і не було на тобі гріха.
16
И$ да не ё%мрђтъ эTц~ы за' сн~ы, и^ сн~ове да не ё'мрђтъ за эTц~ы. н^о ко'ждо ꙁа сво'и грњхъ да ё%мретъ”
16
Батьки не повинні бути карані смертю за дітей, і діти не повинні бути карані смертю за батьків; кожен повинен бути караним смертю за свій злочин.
17
И$ да не ё^кло'ниши сђда` прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ`” И$ да не въꙁе'млеши въ ꙁало'гъ ри'ꙁы вдовича`”
17
Не суди несправедливо прибульця, сироту [і вдову], і у вдови не бери одяг у заставу;
пам’ятай, що і ти був рабом у Єгипті, і Господь [Бог твій] звільнив тебе звідти: тому я і повеліваю тобі робити це.
19
А/ще по'жнеши ни'вђ на селњ` свое^мъ, и^ ꙁаб'ђдеши снопы` на ни'вњ свое'и да не вᲆꙁврати'шися взя'ти и^хъ прише'лцђ, и^ ё^бо'гђ, и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ, да т^я блsвитъ г~ь б~ъ твои въ всњхᲆ дњлеX рђкђ твое^ю”
19
Коли будеш жати на полі твоєму, і забудеш сніп на полі, то не повертайся взяти його; нехай він залишається прибульцеві, [убогому,] сироті і вдові, щоб Господь Бог твій благословив тебе в усіх справах рук твоїх.
20
І$ а'ще же ма'сличїе бере'ши. да ся не въꙁврати'ши ѓ^би'роk твори'ти ꙁа собо'ю” Н$о прише'лцђ и^ сиротњ`, и^ вдовњ` да бђ'детъ” И$ въспомяне'ши ја%ко ра'бъ и^ т^ы бњ` въ земли` е^гљ=петъстњи” Сего ра'ди а^ꙁъ ᲄебњ` повелњва'ю твори'ти слово с^е”
20
Коли будеш оббивати маслину твою, то не переглядай за собою гілок: нехай залишається прибульцеві, сироті і вдові. [І пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.]
21
А$ще же ѓ^бъе'млеши виногра'д# свои, да не събира'еши ѓ^би'рокъ ꙁа собо'ю. н^о прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да бђ'детъ”
21
Коли будеш знімати плоди у винограднику твоєму, не збирай залишків за собою: нехай залишаються прибульцеві, сироті і вдові;
і пам’ятай, що ти був рабом у землі Єгипетській: тому я і повеліваю тобі робити це.
Глvа, к~е”
1
Аще же бђдетъ пря` междђ чл~кома, и^ прїидђтъ на сђд# и^ да сђдяT и& и^ да ѓ^правдят# пра'ваго. и^ да ѓ^сђдяT нечести'ваго”
1
Якщо буде тяжба між людьми, то нехай приведуть їх на суд і розсудять їх, правого нехай виправдають, а винного засудять;
2
І$ е^гда` бђ'детъ досто'инъ ра'нъ нечести'выи, да поста'виши и& преD сђдїа'ми и^ да бїю'тъ е^го пред ни'ми по нече'стїю е^го
2
і якщо винний буде заслуговувати на побої, то суддя нехай накаже покласти його і бити при собі, дивлячись за провиною його, за рахунком;
3
въ число` да бїю'т# и&, м~ ра'н#, бесче'стїя е^го да не приложиT к семђ” А$ще л^и приложа'тъ паче ра'нъ сихᲆ. би'ти е^го мо'жае беꙁлњ'потно е^сть бра'тђ твое^мђ преD тобою”
3
сорок ударів можна дати йому, але не більше, щоб від багатьох ударів брат твій не був спотворений перед очима твоїми.
4
И$ да не ѓ^борти'ши вола` верхђщ'аго житъ”
4
Не закривай рота волові, коли він молотить.
5
І$ егда` живђтъ бра'тїя въкђпњ. и^ ё'мрет# е^ді'нъ эT ни'хъ, и^ пло'да не бђдетъ е^мђ да не бђдетъ жена` ё^ме'ршаго эT до'мђ и^но'мђ мђж'ђ, и^же нњсть ё%жика” Но бра'тъ мђжа е^я` да вни'детъ къ не'и да по'имет# ю& въ женђ` себњ`, и^ да живе'тъ с не'ю”
5
Якщо брати живуть разом і один з них помре, не маючи в себе сина, то дружина померлого не повинна виходити на сторону за чоловіка чужого, але дівер її повинен увійти до неї і взяти її собі за дружину, і жити з нею, —
6
И$ бђ'детъ первене'цъ и^же ся роди'тъ да ё^ста'вится въ и'мя ё^мершаго и^ не поги'бнетъ и%мя е^го эT і^и^л~я”
6
і первісток, якого вона народить, залишиться з ім’ям брата його померлого, щоб ім’я його не стерлося в Ізраїлі.
7
А$ще л^и не хо'щетъ чл~къ поя'ти жены` бра'та свое^го да прїидетъ жена` къ вра'томъ преD ста'рцы, и^ речетъ не хо'щетъ бра'тъ мђжа мое^го въставити и%мени бра'та свое^го въ і^и^л~и”
7
Якщо ж він не захоче взяти невістку свою, то невістка його піде до воріт, до старійшин, і скаже: «дівер мій відмовляється відновити ім’я брата свого в Ізраїлі, не хоче одружитися зі мною»;
8
И$ да призовђт# и& ста'рцы гра'да того` и^ да гл~ютъ е^мђ. и^ а'ще ставъ рече'тъ не хощђ` поя'ти ея`”
8
тоді старійшини міста його повинні покликати його й умовляти його, і якщо він стане і скаже: «не хочу взяти її»,
9
И$ пристђпи'вши жена` бра'та е^го къ немђ` преD стаrцы, и^ да и^з#ꙁђетᲆ сапогъ е^го е^дїнъ эT ноги` е^го, и^ да ꙁаплю'етъ на лице` е^го, и^ эTвњща'въ да речетъ, сице да сᲆтворяT чл~кђ, и^же не соꙁида'еT домђ бра'та свое^го”
9
тоді невістка його нехай підійде до нього на очах старійшин, і зніме чобіт його з ноги його, і плюне в лице його, і скаже: «так чинять з людиною, яка не творить дому братові своєму [в Ізраїля]»;
Коли б’ються між собою чоловіки, і дружина одного [з них] підійде, щоб відняти чоловіка свого з рук того, хто б’є його, і, простягнувши руку свою, схопить його за срамний член,
12
да эTсњче'ши рђ'кђ ей, да не пощади'ши ѓ%ка твое^го на ню`”
12
то відсічи руку її: нехай не пощадить [її] око твоє.
13
И$ да не бђдетъ вᲆ вре'тищи твое^мъ мњ'рило, и^ мњрило вели'кое и^ малое”
13
У торбі твоїй не повинно бути подвійних гир, великих і менших;
14
И$ да не бђдет# в домђ` твое^мᲆ мњ'ра, и^ мњ'ра вели'ка и^ ма'ла”
14
у домі твоєму не повинно бути подвійної ефи, великої і меншої;
15
Но^ мњрило пра'во, и^ пра'ведно да бђ'детъ тебњ` и^ мњра ра'вна і^ и'стина бђдеT тебњ`” да мно'ги дн~и бђ'деши на земли` ю%же г~ь б~ъ твой дае'тъ тебњ` въ прича'стїе”
15
гиря в тебе повинна бути точна і правильна, і ефа в тебе повинна бути точна і правильна, щоб продовжилися дні твої на землі, яку Господь Бог твій дає тобі [в наділ];
бо мерзенний перед Господом Богом твоїм усякий, хто робить неправду.
17
Помяни` коли'кот^и сътвори` а^м#мали'къ на пђти`, и^сходя'щђ т^и и^ꙁъ е^гљ=пта”
17
Пам’ятай, як чинив з тобою Амалик на путі, коли ви вийшли з Єгипту:
18
Ка'ко съпроти'вися на пђти` ᲄебњ. і^ и^с#сњче` твою стражбђ` стрњгђщђю ꙁа ᲄобо'ю. ты' же а%лченъ бња'ше и^ трђдеn и^ не въꙁбоя'ся б~а”
18
як він зустрів тебе на путі, і побив позаду тебе всіх ослаблих, коли ти втомився і знесилився, і не побоявся він Бога;
19
И$ бђ'детъ е^гда` поко'итъ т^я г~ь б~ъ тво'и эT всњхъ вра'гъ твои^хъ, и^же ѓ%колотебе` вᲆ ꙁемли` ю%же г~ь б~ъ дае'тъ тебњ` въ прича'стїе, всели'тися на не'и” да погђби'ши и%мя а^м#мали'ково и^же поD нб~семъ, и^ да не забђ'деши”
19
отже, коли Господь Бог твій заспокоїть тебе від усіх ворогів твоїх з усіх боків, на землі, яку Господь Бог твій дає тобі в наділ, щоб оволодіти нею, згладь пам’ять Амалика з піднебесної; не забудь.
то візьми початки усіх плодів землі, які ти одержиш від землі твоєї, яку Господь Бог твій дає тобі, і поклади в кошик, і піди на те місце, яке Господь Бог твій обере, щоб перебувало там ім’я Його;
і прийди до священика, який буде в ті дні, і скажи йому: сьогодні сповідаю перед Господом Богом твоїм, що я ввійшов у ту землю, яку Господь клявся батькам нашим дати нам.
4
И$ да во'змеT жреw эT рђ'кђ твое^ю ко'шницђ. и^ да положиT ю& пря'мо ѓ^лтарю` г~а б~а твое^го”
4
Священик візьме кошик з руки твоєї і поставить його перед жертовником Господа Бога твого.
Ти ж відповідай і скажи перед Господом Богом твоїм: батько мій був подорожнім арамеянином, і пішов у Єгипет і оселився там з деякими людьми, і народився там від нього народ великий, сильний і численний;
отже, ось, я приніс початки плодів від землі, яку Ти, Господи, дав мені, [від землі, де тече молоко і мед]. І постав це перед Господом Богом твоїм, і поклонися перед Господом Богом твоїм,
і веселися за всі блага, що Господь Бог твій дав тобі і дому твоєму, ти і левит і прибулець, що буде в тебе.
12
Є$гда' же съверши'ши ѓ^десяти'ти вс^ю десяᲄи'нђ жи'тнђю ꙁемля` ᲄвоеа` въ лњтотре'тїе, въ лњто в неже десят#ствђ'ют# десяти'нђ. и^ да даси` левљ=тинђ и^ прише'лцђ и^ сиротњ` и^ вдовњ` да ја%дя'тъ въ градњхъ твои^хъ, и^ насы'тятся”
12
Коли ти відокремиш усі десятини здобутків [землі] твоєї на третій рік, рік десятин, і віддаси левитові, прибульцеві, сироті і вдові, щоб вони їли в оселях твоїх і насичувалися,
тоді скажи перед Господом Богом твоїм: я відібрав від дому [мого] святиню і віддав її левитові, прибульцеві, сироті і вдові, за всіма повеліннями Твоїми, які Ти заповів мені: я не переступив заповідей Твоїх і не забув;
14
И$ не и^ꙁъја%х# въ болњ'ꙁнь мою эT ни'хъ, и^ не да'хъ эT ни'хъ въ нече'стїе, и^ не даX эT ни'хᲆ ё^ме'ршемђ” Послђша'хъ гла'са г~а б~а мое^го. сътвори'хъ ја^коже ꙁаповњ'да мн^њ”
14
я не їв від неї в печалі моїй, і не відокремлював її в нечистоті, і не давав з неї для мертвого; я корився гласу Господа Бога мого, виконав усе, що Ти заповів мені;
споглянь від святої оселі Твоєї, з небес, і благослови народ Твій, Ізраїля, і землю, яку Ти дав нам — тому що Ти клявся батькам нашим [дати нам] землю, в якій тече молоко і мед.
У день цей Господь Бог твій заповідає тобі виконувати [усі] постанови ці і закони: дотримуй і виконуй їх від усього серця твого і від усієї душі твоєї.
Господу сказав ти нині, що Він буде твоїм Богом, і що ти будеш ходити путями Його і зберігати постанови Його і заповіді Його і закони Його, і слухати голос Його;
18
И$ г~ь и^збра` ва'съ днесь, да бђдете е^мђ лю'ди прпDбнїи, ја%коже ти е^сть реклъ снабдњти вс^я ꙁа'повњди е^го.
18
і Господь обіцяв тобі нині, що ти будеш власним Його народом, як Він говорив тобі, якщо ти будеш зберігати всі заповіді Його,
і що Він поставить тебе вище за всі народи, які Він створив, у честі, славі і красі, і що ти будеш святим народом у Господа Бога твого, як Він говорив.
Глvа, к~з”
1
И$ ꙁаповњ'да мољ=сїи ста'рцем# сн~овъ
1
І заповів Мойсей і старійшини [синів] Ізраїлевих народу, говорячи: виконуйте всі заповіді, які заповідаю вам нині.
2
да'етъ вамъ въ прича'стїе, да поста'виши себњ` ка'мыки вели'ки, и^ да ѓ^мњ'лиши я& мњ'ломъ”
2
І коли перейдете за Йордан, у землю, яку Господь Бог твій дає тобі, тоді постав собі великі камені й обмаж їх вапном;
і напиши на [каменях] цих усі слова закону цього, коли перейдеш [Йордан], щоб вступити в землю, яку Господь Бог твій дає тобі, в землю, де тече молоко і мед, як говорив тобі Господь Бог батьків твоїх.
проклятий, хто зробить виліпленого або відлитого ідола, мерзоту перед Господом, творіння рук митця, і поставить його в таємному місці! Весь народ виголосить і скаже: амінь.
Якщо ти, коли перейдете [за Йордан у землю, яку Господь Бог ваш дає вам], будеш слухати голос Господа Бога твого, старанно виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні, то Господь Бог твій поставить тебе вище за всі народи землі;
Поставить тебе Господь [Бог твій] народом святим Своїм, як Він клявся тобі [і батькам твоїм], якщо ти будеш дотримувати заповідей Господа Бога твого і будеш ходити путями Його;
І дасть тобі Господь [Бог твій] достаток у всіх благах, у плоді утроби твоєї, і в плоді худоби твоєї, і в плоді полів твоїх на землі, яку Господь клявся батькам твоїм дати тобі.
12
эTкры'етъ тебњ` г~ь съкро'вище свое` бл~го'е. нб~о да'стъ до'ждь ꙁемли` твое'и вᲆ вре'мя свое, блsви'ти вс^я дњлеса` рђкђ твое^ю. и^ въда'си въ за'емъ стра'намъ мно'гимъ ты' же не ѓ^должи'шися” И$ ѓ^блада'еши т^ы мно'гими страна'ми, тобо'ю же не ѓ^блада'юT”
12
Відкриє тобі Господь добру скарбницю Свою, небо, щоб воно давало дощ землі твоїй у свій час, і щоб благословляти всі діла рук твоїх: і будеш давати в борг багатьом народам, а сам не будеш брати в борг [і будеш панувати над багатьма народами, а вони над тобою не будуть панувати].
Зробить тебе Господь [Бог твій] головою, а не хвостом, і будеш тільки на висоті, а не будеш внизу, якщо будеш підкорюватися заповідям Господа Бога твого, які заповідаю тобі сьогодні зберігати і виконувати,
14
И$ да не престђ'пиши эT всњх# словеs ја^же а^зъ ꙁаповњ'даю ᲄебњ днsь, на' десно ни'же на' лњво, да не хо'дите въ слDњ бо'гъ чюжди'хъ слђжити иM”
14
і не відступиш від усіх слів, які заповідую вам сьогодні, ні праворуч, ні ліворуч, щоб піти вслід іншим богам і служити їм.
Якщо ж не будеш слухати голосу Господа Бога твого і не будеш намагатися виконувати всі заповіді Його і постанови Його, які я заповідую тобі сьогодні, то прийдуть на тебе всі прокляття ці й осягнуть тебе.
Пошле Господь на тебе прокляття, сум’яття і біди в усякій справі рук твоїх, яку станеш ти робити, доки не будеш знищений, — і ти швидко загинеш за злі справи твої, за те, що ти залишив Мене.
21
Прилњпи'тъ г~ь к тебњ` смр~ть до'н#деже потребиT т^я эT ꙁемля`, в ню'же т^ы въхо'диши та'мо прїа'ти ю&”
21
Пошле Господь на тебе моровицю, доки не знищить Він тебе з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
замість дощу Господь дасть землі твоїй пил, і порох з неба буде падати, падати на тебе, [доки не погубить тебе і] доки не будеш знищений.
25
да'стъ тя г~ь на и^с#сњче'нїе преD враги твои'ми. пђтеM е^ді'неM и^ꙁы'идеши к ниM, а^ сеDмїю` да пробњ'гнеши эT лица` иX. и^ бђ'деши в рас#сы'панїе въ всXњ црsтвXњ земныX”
25
Віддасть тебе Господь на поразку ворогам твоїм; однією дорогою виступиш проти них, а сімома дорогами побіжиш від них; і будеш розсіяний по всіх царствах землі.
вразить тебе Господь божевіллям, сліпотою й оціпенінням серця.
29
И$ да бђ'деши ѓ^сеꙁа'яи вᲆ полђдн~и ја%коже ѓ^сяза'етъ слњпы'и въ тмњ`, и^ не ё^лђчи'ши пђтїи своиX. и^ бђ'деши тогда` ѓ^бидиM, и^ расхита'емъ въ вс^я дн~и. и^ не бђдетъ помага'я тебњ`”
29
І ти будеш навпомацки ходити опівдні, як сліпий навпомацки ходить у пітьмі, і не будеш мати успіху в путях твоїх, і будуть тіснити і кривдити тебе кожного дня, і ніхто не захистить тебе.
30
Женђ ѓ^брђчиши и%нᲆ мђжь по'имеT ю&. до'мъ съгради'ши и^ не поживе'ши вᲆ немъ. ВинограD насади'ши и^ не ѓ^бъе'млеши его”
30
З жінкою заручишся, й інший буде спати з нею; дім побудуєш, і не будеш жити в ньому; виноградник насадиш, і не будеш користуватися ним.
31
Во'лᲆ тво'и закла'нъ преD тобо'ю, и^ не ја%си эT него и^ ѓ^сля` твое эTја%то эT тебе`, и^ не възврати'тся к тебњ`, ѓ^вца твоя` эTда'ны бђ'дђтъ врагоM твоиM. и^ не бђдетъ тебњ` помага'ющаго”
31
Вола твого заколють на очах твоїх, і не будеш їсти його; осла твого поведуть від тебе і не повернуть тобі; вівці твої віддані будуть ворогам твоїм, і ніхто не захистить тебе.
Відведе Господь тебе і царя твого, якого ти поставиш над собою, до народу, якого не знав ні ти, ні батьки твої, і там будеш служити іншим богам, дерев’яним і кам’яним;
І прийдуть на тебе всі прокляття ці, і будуть переслідувати тебе й осягнуть тебе, доки не будеш знищений, за те, що ти не слухав голосу Господа Бога твого і не дотримував заповідей Його і постанов Його, які Він заповів тобі:
будеш служити ворогові твоєму, якого пошле на тебе Господь [Бог твій], у голоді, і спразі, і наготі й у всякій нестачі; він покладе на шию твою залізне ярмо, так що змучить тебе.
і буде він їсти плід і худоби твоєї і плід землі твоєї, доки не розорить тебе, так що не залишить тобі ні хліба, ні вина, ні єлею, ні плоду волів твоїх, ні плоду овець твоїх, доки не погубить тебе;
і буде тіснити тебе в усіх оселях твоїх, доки у всій землі твоїй не зруйнує високих і міцних стін твоїх, на які ти надієшся; і буде тіснити тебе у всіх оселях твоїх, по всій землі твоїй, яку Господь Бог твій дав тобі.
І ти будеш їсти плід утроби твоєї, плоть синів твоїх і дочок твоїх, яких Господь Бог твій дав тобі, в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій.
Чоловік, зніжений, який жив між вами у великій розкоші, безжалісним оком буде дивитися на брата свого, на дружину надра свого і на інших дітей своїх, які залишаться в нього,
і не дасть жодному з них плоті дітей своїх, яких він буде їсти, тому що в нього не залишиться нічого в облозі й в утиску, в якому стисне тебе ворог твій у всіх оселях твоїх.
[Жінка] яка жила в тебе в достатку і розкошах, яка ніколи ноги своєї не ставила на землю через розкіш і зніженість, буде безжалісним оком дивитися на чоловіка надра свого і на сина свого і на дочку свою
і не дасть їм посліду, що виходить з-поміж ніг її, і дітей, яких вона родить; тому що вона, при нестачі в усьому, таємно буде їсти їх, в облозі й утиску, в якому стисне тебе ворог твій у оселях твоїх.
Якщо не будеш намагатися виконувати всі слова закону цього, написані в книзі цій, і не будеш боятися цього славного і страшного імені Господа Бога твого,
І як радів Господь, роблячи вам добро і розмножуючи вас, так буде радіти Господь, гублячи вас і знищуючи вас, і вивержені будете з землі, в яку ти йдеш, щоб володіти нею.
64
и^ раZсы'плеT ва'съ г~ь б~ъ ва'шъ въ всњ страны`, эT кра'я земли` до кра'я е^я” И$ послђ'жите та'мо богоM и^нњмъ дре'вђ и^ ка'менїю. и^хже не вњ'си т^ы ни эTц~ы твои`”
64
І розсіє тебе Господь [Бог твій] по всіх народах, від краю землі до краю землі, і будеш там служити іншим богам, яких не знав ні ти, ні батьки твої, дереву і камінню.
65
И$ во странаX тњ'хъ не поко'итъ тебе`. и^ не бђ'детъ ё^ставле'нїя пле'снома твои^ма. и^ даs тебњ` г~ь та'мо срDце горю'ще и^ ѓ'чи скђ'дни, і^ и^с#хнђщ'ђ дш~ђ”
65
Але і між цими народами не заспокоїшся, і не буде місця спокою для ноги твоєї, і Господь дасть тобі там тремтяче серце, болість очей і знемагання душі;
від тремтіння серця твого, яким ти будеш обійнятий, і від того, що ти будеш бачити очима твоїми, вранці ти скажеш: «о, якби прийшов вечір », а ввечері скажеш: «о, якби настав ранок!»
і поверне тебе Господь у Єгипет на кораблях тим шляхом, про який я сказав тобі: «ти більше не побачиш його»; і там будете продаватися ворогам вашим у рабів і в рабинь, і не буде того, хто купує.
Ось слова завіту, який Господь повелів Мойсеєві укласти із синами Ізраїлевими в землі Моавитській, крім завіту, який Господь поставив з ними на Хориві.
І скликав Мойсей усіх [синів] Ізраїлевих і сказав їм: ви бачили все, що зробив Господь перед очима вашими в землі Єгипетській з фараоном і всіма рабами його і всією землею його;
Нехай не буде між вами чоловіка або жінки, або роду, або коліна, серце яких ухилилося б нині від Господа Бога нашого, щоб ходити служити богам тих народів; нехай не буде між вами кореня, що вирощує отруту і полин,
такої людини, яка, почувши слова прокляття цього, похвалялася б у серці своєму, говорячи: «я буду щасливий, незважаючи на те, що буду ходити за свавільністю серця мого»; і пропаде в такий спосіб ситий з голодним;
не простить Господь такому, але негайно запалає гнів Господа і лють Його на таку людину, і впаде на нього все прокляття [завіту цього], написане в цій книзі [закону], і зітре Господь ім’я його з піднебесної;
21
И$ эTлђ'читъ е^го г~ь на ѕло`, эT всњхъ сн~овᲆ і^и^л~въ. по всњмъ кля'твамъ ꙁавњта въпи'санаго въ кни'ги ꙁако'на сего`”
21
і відокремить його Господь на погибель від усіх колін Ізраїлевих, згідно з усіма прокляттями завіту, написаними в цій книзі закону.
І скаже наступний рід, діти ваші, які будуть після вас, і чужинець, який прийде з землі далекої, побачивши поразку землі цієї і хвороби, якими виснажить її Господь:
сірка і сіль, пожарище — вся земля; не засівається і не вирощує вона, і не виходить на ній ніяка трава, як після знищення Содома, Гоморри, Адми і Севоїма, які знищив Господь у гніві Своєму й у люті Своїй.
Коли прийдуть на тебе всі слова ці — благословення і прокляття, які виклав я тобі, і приймеш їх до серця свого серед усіх народів, у яких розсіє тебе Господь Бог твій,
і звернешся до Господа Бога твого і послухаєш голосу Його, як я заповідаю тобі сьогодні, ти і сини твої від усього серця твого і від усієї душі твоєї, —
і [звідти] приведе тебе Господь Бог твій у землю, якою володіли батьки твої, і одержиш її у володіння, і облагодіє тебе і розмножить тебе більше за батьків твоїх;
і обріже Господь Бог твій серце твоє і серце нащадків твоїх, щоб ти любив Господа Бога твого від усього серця твого і від усієї душі твоєї, щоб жити тобі;
7
И$ дастъ г~ь б~ъ тво'и сїа кля'твы на враги` твоя`, и^ на ненави'дящая тебе`, и^же т^я эTгнаша”
7
тоді Господь Бог твій усі прокляття ці оберне на ворогів твоїх і ненависників твоїх, які гнали тебе,
8
Ты же ѓ^брати'шися и^ послђш'аеши гласа г~а б~а твое^го. и^ сътвори'ши за'повњди е^го, е^лико аZ заповњ'даю тебњ` днsь”
8
а ти навернешся і будеш слухати голосу Господа [Бога твого] і виконувати всі заповіді Його, які заповідаю тобі сьогодні;
з надлишком дасть тобі Господь Бог твій успіх у всякій справі рук твоїх, в плоді утроби твоєї, у плоді худоби твоєї, у плоді землі твоєї; бо знову буде радіти Господь [Бог твій] за тебе, благодіючи тобі, як Він радів за батьків твоїх,
якщо будеш слухати голосу Господа Бога твого, дотримуючи [і виконуючи всі] заповіді Його і постанови Його [і закони Його], написані в цій книзі закону, і якщо навернешся до Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю.
11
ЈА/ко ꙁа'повњди сїа ја%же а^ꙁᲆ ꙁаповњ'даю тебњ` днsе. не съкрыты сђть ни далече е^сть эT тебе`”
11
Бо заповідь ця, яку я заповідаю тобі сьогодні, не недоступна для тебе і не далека;
12
Нњсᲄь на нб~си, да речеши кт^о вᲆꙁы'де эT наs на нб~о, и^ принесе'тъ ю& намъ. и^ слышавше ю& сътвори'мъ”
12
вона не на небі, щоб можна було говорити: «хто зійшов би для нас на небо і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
13
Ни^ ѓ^бонђ странђ` моря е^сть да гл~еши кт^о принесеT ю& намъ этTђдђ, и^ слы'шавше ю& сътвори'мъ”
13
і не за морем вона, щоб можна було говорити: «хто сходив би для нас за море і приніс би її нам, і дав би нам почути її, і ми виконали б її?»
[Якщо будеш слухати заповіді Господа Бога твого,] які заповідаю тобі сьогодні, любити Господа Бога твого, ходити [усіма] путями Його і виконувати заповіді Його і постанови Його і закони Його, то будеш жити і розмножишся, і благословить тебе Господь Бог твій на землі, в яку ти йдеш, щоб оволодіти нею;
то я сповіщаю вам сьогодні, що ви загинете і не пробудете довго на землі, [яку Господь Бог дає тобі,] для оволодіння якою ти переходиш Йордан.
19
Свњдњтель поставля'ю на ваs дне'сь, нб~о и^ ꙁе'млю. живо'тъ и^ смр~ть, да'лъ е^сми преD лице'мъ ва'шимъ, блsве'нїе и^ кля'твђ” Прїими же себњ живо'тъ да живе'ши т^ы и^ племя` твое`,
19
У свідки перед вами прикликаю сьогодні небо і землю: життя і смерть запропонував я тобі, благословення і прокляття. Обери життя, щоб жив ти і нащадки твої,
любив Господа Бога твого, слухав голос Його і приліплювався до Нього; бо в цьому життя твоє і довгота днів твоїх, щоб перебувати тобі на землі, яку Господь [Бог] із клятвою обіцяв батькам твоїм Аврааму, Ісааку та Якову дати їм.
і вчинить Господь з ними так само, як Він зробив із Сигоном і Огом, царями аморрейськими, [які були по цей бік Йордану,] і з землею їх, яких Він знищив;
будьте тверді і мужні, не бійтеся, [не жахайтеся] і не страшіться їх, бо Господь Бог твій Сам піде з тобою [і] не відступить від тебе і не залишить тебе.
І прикликав Мойсей Ісуса і перед очима всіх ізраїльтян сказав йому: будь твердим і мужнім, бо ти ввійдеш з народом цим у землю, яку Господь клявся батькам його дати йому, і ти розділиш її на наділи йому;
8
Гь~ же са'мъ и^ды'и с тобо'ю не ѓ^ста'вит# т^я, и^ не эTстђ'питъ эT тебе`. не бо'и^ся н^и ё^жаса'ися”
8
Господь Сам піде перед тобою, Сам буде з тобою, не відступить від тебе і не залишить тебе, не бійся і не жахайся.
збери народ, чоловіків і дружин, і дітей, і прибульців твоїх, які будуть в оселях твоїх, щоб вони слухали й училися, і щоб боялися Господа Бога вашого, і намагалися виконувати всі слова закону цього;
13
И$ сн~ове иX и^же не вњ'дятъ ё^слы'шаT, и^ наё^чаTся боя'тися г~а б~а ва'шего, въ вс^я дн~и е^ли'коже сђть жи'ви на земли`, на ню'же в^ы минђ'ете і^ѓ^рда'нъ т^ђ причасти'ти ю&”
13
і сини їхні, які не знають цього, почують і навчаться боятися Господа Бога вашого в усі дні, доки ви будете жити на землі, в яку ви переходите за Йордан, щоб оволодіти нею.
І сказав Господь Мойсеєві: ось, дні твої наблизилися до смерти; поклич Ісуса і станьте біля [входу] в скинію зібрання, і Я дам йому настанови. І прийшли Мойсей та Ісус, і стали біля [входу] в скинію зібрання.
І сказав Господь Мойсеєві: ось, ти упокоїшся з батьками твоїми, і стане народ цей блудно ходити услід за чужими богами тієї землі, в яку він вступає, і залишить Мене, і порушить завіт Мій, який Я уклав з ним;
і запалає гнів Мій на нього в той день, і Я залишу їх і сховаю лице Моє від них, і він знищений буде, і спостигнуть його багато бід і скорбот, і скаже він у той день: «чи не тому спостигли мене ці біди, що немає [Господа] Бога мого серед мене?»
тому що Я введу їх у землю [добру], як Я клявся батькам їх, де тече молоко і мед, і вони будуть їсти і насичуватися, і потовстішають, і навернуться до інших богів, і будуть служити їм, а Мене відкинуть і порушать завіт Мій, [який Я заповів їм];
і коли прийде на них багато бід і скорбот, тоді пісня ця буде проти них свідченням, бо вона не вийде [з вуст їхніх і] з вуст нащадків їхніх. Я знаю думки їхні, які вони мають нині, раніше ніж Я ввів їх у [добру] землю, про яку Я клявся [батькам їхнім].
І написав Мойсей пісню цю в той день і навчив її синів Ізраїлевих.
23
вᲆзмђжа'и ё^крњпи'ся, ты' бо въведе'ши сн~ы і^ил~евы въ ꙁе'млю е^ю^же кля'хъся и^мъ, и^ аZ бђ'дђ с тобо'ю”
23
І заповів Господь Ісусові, синові Навина, і сказав [йому]: будь твердим і мужнім, бо ти введеш синів Ізраїлевих у землю, про яку Я клявся їм, і Я буду з тобою.
24
И$ е^гда` же сконча` мољ=сїи пиша`. вс^я словеса` ꙁако'на сего` въ кни'ги даже до конца`.
24
Коли Мойсей вписав у книгу всі слова закону цього до кінця,
зберіть до мене усіх старійшин колін ваших [і суддів ваших] і наглядачів ваших, і я скажу їм уголос слова ці і закличу у свідчення на них небо і землю;
бо я знаю, що після смерти моєї ви розбеститеся й ухилитеся від путі, яку я заповів вам, і з часом прийдуть на вас біди за те, що ви будете робити зло перед очима Господа [Бога], дратуючи Його ділами рук своїх.
І [їв Яків, і] розповнішав Ізраїль, і став упертим; розповнішав, потовстішав і розжирів; і залишив він Бога, Який створив його, і знехтував твердиню спасіння свого.
Але Господь буде судити народ Свій і над рабами Своїми змилосердиться, коли Він побачить, що рука їх ослабла, і не стало ні ув’язнених, ні тих, що залишилися зовні.
[Веселіться, небеса, разом з Ним, і поклоніться Йому, всі ангели Божі.] Веселіться, язичники, з народом Його [і хай зміцняться всі сини Божі]! бо Він відомстить за кров рабів Своїх, і відплатить помстою ворогам Своїм, [і ненависникам Своїм воздасть,] і очистить [Господь] землю Свою і народ Свій!
[І написав Мойсей пісню цю в той день, і навчив її синів Ізраїлевих.] І прийшов Мойсей [до народу] й оголосив усі слова пісні цієї гучно народу, він і Ісус, син Навина.
тоді сказав їм: покладіть на серце ваше всі слова, які я оголосив вам сьогодні, і заповідайте їх дітям своїм, щоб вони намагалися виконувати всі слова закону цього;
зійди на цю гору Аварим, на гору Нево, що в землі Моавитській, навпроти Єрихона, і подивися на землю Ханаанську, яку Я даю у володіння синам Ізраїлевим;
50
И$ сконча'ися тамо на горњ` на нюже въсхо'диши, и^ приложися къ людемъ своиM. ја%коy ё%мре а^а^ро'нъ бра'тъ тво'и на горњ` ѓ%рњ, и^ приложи'ся к люде'мъ своиM”
50
і помри на горі, на яку ти зійдеш, і прилучись до народу твого, як помер Аарон, брат твій, на горі Ор, і прилучився до народу свого,
за те, що ви згрішили проти Мене серед синів Ізраїлевих при водах Мериви в Кадесі, у пустелі Син, за те, що не явили святости Моєї серед синів Ізраїлевих;
І він був царем Ізраїля, коли збиралися глави народу разом з колінами Ізраїлевими.
6
да живет# рђви'мъ, да не ё%мретъ, и^ бђ'детъ вᲆ мало число`. и симеѓ'нъ да бђдетᲆ мно'гъ числоM”
6
Нехай живе Рувим і нехай не вмирає, і [Симеон] нехай не буде нечисленним!
7
А$ с^е і^ю^дњ. и^ рече послђшай г~и гла'са і^ю^дина и^ въ люди е^го въведи`. рђка` е^го ѓ^би'лна е^мђ, и^ помо'щник# на враги е^го да бђдеши`”
7
Але про Іуду сказав це: почуй, Господи, голос Іуди і приведи його до народу його; руками своїми нехай захистить він себе, і Ти будь помічником проти ворогів його.
І про Левія сказав: тумим Твій і урим Твій на святому мужі Твоєму, якого Ти випробував у Массі, з яким Ти сперечався при водах Мериви,
9
Гл~яй эTц~ђ свое^мђ и^ мт~ри свое^и, не ви'дњхъ тебе`. и^ братїя свое^я не позна`. и^ сн~овъ свои^хъ не ё^видњ. снабдњ` словеса` твоя` и^ завTњ тво'и снабдњ`”
9
який говорить про батька свого і матір свою: «я на них не дивлюся», і братів своїх не визнає, і синів своїх не знає; бо вони, левити, слова Твої зберігають і завіту Твого дотримують,
чудовими плодами гір древніх і жаданими дарами пагорбів вічних,
16
И$ по времени земля` съверше'нїа” и^ прїа'тенᲆ ја^ви'вшемђся въ кђпи'нњ. да прїидђтъ на главђ` и^ѓ'сифђ. и^ на ве'рхъ, да просла'виTся въ бра'тїи е^го”
16
і жаданими дарами землі і того, що наповнює її; благословення Того, Хто явився у терновому кущі, нехай прийде на голову Йосифа і на тім’я найкращого з братів своїх;
міцність його як первородного тельця, і роги його, як роги буйвола; ними колотиме він народи усі до країв землі: це десятки тисяч Єфремові, це тисячі Манассіїні.
Блаженний ти, Ізраїлю! хто подібний до тебе, народе, що охороняється Господом, Який є щитом, що охороняє тебе, і мечем слави твоєї? Вороги твої раболіпствують перед тобою, і ти зневажаєш гордість їх.
Глvа, л~д”
1
И$ вꙁы'де мољ=сїи эT а^ровоџа моа'вля. на горђ` моа'влю, на ве'рхъ џаꙁга, е^же е^сть прямо е^рихђ. и^ покаꙁа` е^мђ г~ь вс^ю ꙁе'млю галааDскђ до да'на”
1
І зійшов Мойсей з рівнин моавитських на гору Нево, на вершину Фасги, яка навпроти Єрихона, і показав йому Господь усю землю Галаад до самого Дана,
І сказав йому Господь: ось земля, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку та Якову, говорячи: «сімені твоєму дам її»; Я дав тобі побачити її очима твоїми, але в неї ти не ввійдеш.
І Ісус, син Навина, сповнився духом премудрости, тому що Мойсей поклав на нього руки свої, і підкорювалися йому сини Ізраїлеві і робили так, як повелів Господь Мойсеєві.
10
И$ не въста` по семъ пррoкъ въ і^и^л~и ја%коже мољ=сїи. е^гоже поꙁна` г~ь лицемъ къ лицђ`”
10
І не було більше в Ізраїля пророка такого, як Мойсей, якого Господь знав лицем до лиця,