Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Мђ'хи ё^мръшїи съгноя'ют# е^ле'я сладость. честнњи ма'ло мђдрости, па'че сла'вы беꙁђмїя вели'ка.
1
Мертві мухи псують і роблять смердючою запашну масть мироварника: те саме робить невелика глупота шанованої людини з її мудрістю і честю.
2
срDце мђ'драго ѓ^деснђ'ю е^го, а^ срDце беꙁђмнаго ѓ^шђ'юю е^го”
2
Серце мудрого — на праву сторону, а серце нерозумного — на ліву.
3
И@ въ пђтьy безђмныи ја%ко и% детъ, срDце е^го лиша'ется и^ ја%же помышля'етъ, вс^я беꙁђмна сђть”
3
Якою б дорогою не йшов нерозумний, у нього завжди бракує глузду, і всякому він висловить, що він нерозумний.
4
А$ще дх~ъ владњю^щаго въꙁыидетъ на' тя, мњста свое^го не ѓ^ста'ви, ја%ко и^сцњленїе ё^ста'витъ грњхи велики”
4
Якщо гнів начальника запалає на тебе, то не залишай місця твого; тому що покірливість покриває і великі провини.
5
Є$сть лђкав#ство е^же ви'дњхъ поD слн~цемъ, е^же невольно и^зыиде эT лица владњю^щаго”
5
Є зло, яке бачив я під сонцем, це — ніби погрішність, яка йде від володаря:
6
данъ беꙁђмныи на высотаX великихъ, и^ богатїи въ смиренныX сядђтъ”
6
невігластво ставиться на велику висоту, а багаті сидять низько.
7
Ви'дњхъ рабы` на конеX, и^ княѕи идђщи ја%ко рабы на ꙁемли`.
7
Бачив я рабів на конях, а князів, які ходять, подібно до рабів, пішки.
8
копа'я ја%мђ впадетъ в ню`, и^ ѓ^требля'ющаго ѓ^градђ ё^грызнетъ и& змїя.
8
Хто копає яму, той упаде у неї, і хто руйнує огорожу, того вжалить змій.
9
і^ и^ꙁима'яи камы поболи'тъ эT ниX, секїи дрова` бњдђ прїемлеT в нихъ.
9
Хто пересуває камені, той може надсадити себе, і хто коле дрова, той може піддати себе небезпеці від них.
10
а^ще спадетъ сњчи'во, и^ саM лицем# смятеся, и^ си'ла эTнеможеT, и^зъѓ^би'лїе же мђж'ђ мђ'дрость”
10
Якщо затупиться сокира, і якщо лезо її не буде загострене, то потрібно буде напружувати сили; мудрість уміє це виправити.
11
А/ще сњкнетъ ꙁмїя не въ шептњ, и нњсть ѓ^билїя ѓ^бава'ющемђ.
11
Якщо змій ужалить без заговорювання, то не кращий за нього і злоязичний.
12
словеса ё^стъ мђдрыX блгDть, ё^стныy беꙁђмнаго потопляюT е^го”
12
Слова з уст мудрого — благодать, а вуста нерозумного гублять його ж:
13
Начало словесъ е^го беꙁђмїе, и^ послDњняя ё^стъ е^го гордость лђка'ва.
13
початок слів з уст його — глупота, а кінець промови з уст його — безумство.
14
беꙁђмныи ё^мно'жит# словеса`” Не раꙁђмњ чл~кᲆ чт^о бывшее, и^ чᲄо бђдђщее чт^о зади е^го и^ кт^о въꙁвњстиT е^мђ.
14
Нерозумний наговорює багато, хоч людина не знає, що буде, і хто скаже йому, що буде після нього?
15
ё^спњхъ беꙁђмныX ё^трђдитъ иX, и^же не разђмњ и^ти въ' граD”
15
Труд нерозумного стомлює його, тому що не знає навіть дороги у місто.
16
Го'ре тебњ гра'де в неMже цр~ь тво'и ю%нъ, и^ кня'ѕи ᲄвои` рано ја^дяT.
16
Горе тобі, земле, коли цар твій отрок, і коли князі твої їдять рано!
17
бл~жена т^ы зе'мле и^же цр~ь тво'и сн~ъ свобоDныя, и^ кня'ѕи твои` въ время ја^дятъ въ силе и^ не постыдяTся”
17
Благо тобі, земле, коли цар у тебе зі шляхетного роду, і князі твої їдять вчасно, для підкріплення, а не для пересичення!
18
Въ лњности смириTся стропъ, и^ въ праꙁнествᲇ рђкђ прока'плетъ храмина.
18
Від лінощів обвисне стеля, і коли опустяться руки, то протече дім.
19
въ смXњ тво'рятъ хлњбъ и^ вино и^ е^ле'и, е%же веселиᲄи живыя. и^ сребра` послђшаюT всяческая.
19
Бенкети влаштовуються для задоволення, і вино веселить життя; а за усе відповідає срібло.
20
въ со'вњсти ё^бо свое'и не клњни цр~я, и^ въ клњти ложницы свое'и не клњни бога'таго, ја%ко птица нбsнаа донесеT глаs тво'и, і^ и^мњ'яи кры'лњ воꙁвњстиT слово твое”
20
Навіть і в думках твоїх не лихослов царя, і у спальній кімнаті твоїй не лихослов багатого; тому що птах небесний може перенести слово твоє, і крилатий — переказати промову твою.