Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
і сказав народу своєму: ось, народ синів Ізраїлевих численний і сильніший за нас;
10
Прїидњте ё^бо премђдримъ и^хъ, да не когда` ё^мно'жатся, и^ внегда` а^ще приключи'тся намъ бра'нь, приложа'тся и^ тїи к сђпоста'томъ нашимъ. и^ ѓ^долњ'вше наM и^ꙁы'дђтъ, и^з# ꙁемля` нашея,
10
перехитруємо ж його, щоб він не розмножувався; інакше, коли станеться війна, з’єднається і він з нашими ворогами, і озброїться проти нас, і вийде з землі [нашої].
І поставили над ним начальників робіт, щоб виснажували його важкими роботами. І він побудував фараону Пифом і Раамсес, міста для запасів, [і Он, інакше Іліополь].
12
По е^ли'кђ же и^хъ смиря'хђ, толи'ко множа'иши бывахђ, и^ ё^крњпля'хђся велми` ѕњло” И$ гнђшахђся е^гљ=птяне эT сн~овᲆ і^ил~евъ,
12
Але чим більше виснажували його, тим більше він примножувався і тим більше зростав, так що [єгиптяни] побоювалися синів Ізраїлевих.
Хтось із племені Левіїного пішов і взяв собі дружину з того самого племені.
2
и зача'тъ въ чревњ, и^ роди` мђж'ескыи полъ” Видњв#ше же е^го добра` и^ лњ'па, ша е^готр^и мsцы” Є$гда
2
Дружина зачала і народила сина і, бачачи, що він дуже красивий, ховала його три місяці;
3
же не можа'хђ ё^кры'ти е^го, и^ взя'тъ мт~и е^го, ковче'жецъ си'товыи и^ посмоли и& клїем# и^ смоло'ю, и^ вложи` ѓ^троча` во'нь, и^ положи` е^го в лђцњ, при бре'гђ
3
але не маючи можливости ховати його далі, взяла кошик з очерету й обсмолила його асфальтом і смолою і, поклавши в ньому дитину, поставила в очереті біля берега ріки,
4
рњки`. блюдя'ше же сестра` е^го и^здале'ча да ви'дитъ чт^о бђ'детъ е^мђ”
4
а сестра його стала здаля спостерігати, що з ним буде.
5
И$зыде же тогда` дще'рь фараѓ'нова. и^зᲆмы'тися в рњцњ, и^ рабы'ня ея`” И$ хожда'хђ по' брегђ рᲇки`, ё^зрњ'вши же ковчежецъ в лђцњ, посла рабы'ню и^ взя'тъ и&, и^
5
І вийшла дочка фараонова на річку купатися, а служниці її ходили по березі ріки. Вона побачила кошик серед очерету і послала рабиню свою взяти його.
І виросло немовля, і вона привела його до дочки фараонової, і він був у неї замість сина, і нарекла ім’я йому: Мойсей, тому що, говорила вона, я з води вийняла його.
Минуло багато часу, коли Мойсей виріс, трапилося, що він вийшов до братів своїх [синів Ізраїлевих] і побачив тяжку роботу їхню; і побачив, що єгиптянин б’є одного єврея з братів його, [синів Ізраїлевих].
12
ѓ^ꙁрњ'в же ся та'мо, и^ са'мо, и^ не ви'дњ никогоже, и^ ё^би'въ е^гљ=птянина, и^ скры` е^го в песцњ`”
12
Подивившись туди й сюди і побачивши, що нема нікого, він убив єгиптянина і сховав його у піску.
13
И$зшеD же и^въ вторы'и дн~ь, ви'дњ дв^а мђжа е^врња'ниня. пря'щася, и^ гл~а, къ ѓ^би'дящемђ, чт^о ради т^ы бїе'ши и^скреняго”
13
І вийшов він на другий день, і ось, два євреї сваряться; і сказав він тому, хто кривдив: навіщо ти б’єш ближнього твого?
А той сказав: хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина? Мойсей злякався і сказав: дійсно, дізналися про цю справу.
15
Оу^слы'шав же фараѓ'нъ рњчь сїю`, и^ска'ша ё^би'ти мољ=сїя. эTи^де же мољ=сїи эT лица` фараѓ'нова, и^ въсели'ся въ земли` мадїа'мъстњи” И$е^гда же прише'дъ въ зе'млю мадїа'мъскђю, и^ сњ'де при кла'дяѕи”
15
І почув фараон про цю справу і хотів убити Мойсея; але Мойсей утік від фараона й зупинився в землі Мадіамській; і [прийшовши в землю Мадіамську], сів біля колодязя.
У священика мадіамського [було] сім дочок, [які пасли овець батька свого Іофора]. Вони прийшли, набрали води і наповнили корита, щоб напоїти овець батька свого [Іофора].
17
пришеDше же па'сᲄырїе и^згна'ша я&” Въста'в же мољ=сїи и^зба'ви и^хъ, и^ налїа` и^мъ, и^ напои` ѓ^вца и^хъ”
17
І прийшли пастухи і відігнали їх. Тоді встав Мойсей і захистив їх, [і начерпав їм води] і напоїв овець їхніх.
18
Прїидо'ша же къ і^ѓ^џорђ эTц~ђ свое^мђ, се'й же рече и^мъ, чт^о ја%ко ё^скори'сте прїити днsь”
18
І прийшли вони до Рагуїла, батька свого, і він сказав [їм]: чому ви так скоро прийшли сьогодні?
Вона [зачала і] народила сина, і [Мойсей] нарік йому ім’я: Гирсам, тому що, говорив він, я став пришельцем у чужій землі. [І, зачавши ще, народила другого сина, і він нарік йому ім’я Єлиєзер, сказавши: Бог отця мого був мені помічником і визволив мене від руки фараона.]
і йду визволити його від руки єгиптян і вивести його з землі цієї [і ввести його] у землю добру і простору, де тече молоко і мед, у землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв.
І сказав Мойсей Богу: ось, я прийду до синів Ізраїлевих і скажу їм: Бог батьків ваших послав мене до вас. А вони скажуть мені: як Його ім’я? Що сказати мені їм?
І сказав ще Бог Мойсеєві: так скажи синам Ізраїлевим: Господь, Бог батьків ваших, Бог Авраама, Бог Ісаака і Бог Якова послав мене до вас. Ось ім’я Моє навіки, і пам’ять про Мене з роду в рід.
Піди, збери старійшин [синів] Ізраїлевим і скажи їм: Господь, Бог батьків ваших, явився мені, Бог Авраама, [Бог] Ісаака і [Бог] Якова, і сказав: Я відвідав вас і побачив, що чинять з вами в Єгипті.
І сказав: Я виведу вас від рабства єгипетського в землю хананеїв, хеттеїв, аморреїв, ферезеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, у землю, де тече молоко і мед.
І вони послухають голосу твого, і підеш ти і старійшини Ізраїлеві до [фараона] царя Єгипетського, і скажете йому: Господь, Бог євреїв, прикликав нас; отже, відпусти нас у пустелю, на три дні шляху, щоб принести жертву Господу, Богу нашому.
19
А$ꙁъ же вᲇмъ ја%ко не эTпђ'ститъ васᲆ фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=пет#скїи и^ти`, доnдеже рђко'ю крњ'пкою,
19
Але Я знаю, що [фараон] цар Єгипетський не дозволить вам іти, якщо не примусити його рукою міцною;
20
и^ просте'ръ рђкђ свою` погђблю` е^гљ=птяны, всᲇми чюдесы` мои'ми ја^же сътворю` в них#” По се'м же эTпђсти'тъ в^ы,
20
і простягну руку Мою й уражу Єгипет усіма чудесами Моїми, які сотворю серед нього; і після того він відпустить вас.
21
и^ дамъ блгDть лю'демъ си'мъ предъ е^гљ=птяны” Є$гда же эTхо'дите не эTходи'те тще`.
21
І дам народу цьому милість в очах єгиптян; і коли підете, то підете не з порожніми руками:
кожна жінка випросить у сусідки своєї і в тієї, що живе в домі її, речей срібних і речей золотих, і одягу, і ви нарядите в них і синів ваших і дочок ваших, і обберете єгиптян.
Глvа, д~”
1
Ѿвњща'вᲆ мољ=сїи и^ рече, а%ще л^и не ё^вњ'рђют ми, н^и послђш'аютъ гла'са моего, рекђтъ б^о ја%ко нњсть б~ъ. ја%ви'лъ ми ся чт^о рекђ к ниM”
1
І відповів Мойсей і сказав: а якщо вони не повірять мені і не послухають голосу мого і скажуть: не явився тобі Господь? [що сказати їм?]
2
И$ реq к немђ` г~ь, чт^о еs въ рђцᲇ твое'й, сей же реq же'ꙁлъ”
2
І сказав йому Господь: що це в руці у тебе? Він відповів: жезл.
Ще сказав йому Господь: поклади руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху, вийняв її [із пазухи своєї], і ось, рука його побіліла від прокази, як сніг.
[Ще] сказав [йому Господь]: поклади знову руку твою до себе в пазуху. І він поклав руку свою до себе в пазуху; і вийняв її з пазухи своєї, і ось, вона знову стала такою ж, як тіло його.
8
І$ а'ще ё^бо не ё^вњрђю^тъ т^и и^ не послђшаютъ гла'са чюда пр'ъваго, т^о вњрђютъ гла'сђ чюда вто'раго”
8
Якщо вони не повірять тобі і не послухають голосу першого знамення, то повірять голосу знамення іншого;
якщо ж не повірять і двом цим знаменням і не послухають голосу твого, то візьми води з ріки і вилий на сушу; і вода, взята з річки, зробиться кров’ю на суші.
І сказав Мойсей Господу: о, Господи! людина я не красномовна, і таким був і вчора і третього дня, і коли Ти почав говорити з рабом Твоїм: я тяжко говорю і недорікуватий.
отже, піди, і Я буду при вустах твоїх і навчу тебе, що тобі говорити.
13
Рече же мољ=сїи, молю' ти ся г~и, и^ꙁбери` могђща и^ного е^гоже по'слеши”
13
[Мойсей] сказав: Господи! пошли іншого, кого можеш послати.
14
И$ раꙁгнњ'вася ја%ростїю г~ь на мољ=сїя, и^ рече” Нњсть ли с^е братъ твой а^а^ро'нъ леви'тинъ, вњмъ бо ја%ко гл~я въꙁгл~етъ. се же се'и и^ꙁы'детъ проти'вђ тебњ, и^ ё^зрњвъ т^я възра'дђется въ себњ`”
14
І запалав гнів Господній на Мойсея, і Він сказав: хіба немає у тебе Аарона брата, левитянина? Я знаю, що він може говорити [замість тебе], і ось, він вийде назустріч тобі, і, побачивши тебе, зрадіє в серці своєму;
і жезл цей [який був перетворений на змія] візьми в руку твою: ним ти будеш творити знамення.
18
чюдеса`” И/де же мољ=сїи, и^ въꙁвратися къ і^ѓ^џо'рђ те'стю своемђ, и^ рече и^дђ въꙁвращђся къ бра'тїи своей е^же сђть въ е^гљ=птњ, да ви'ждђ, е^ще' ли живи” Рече же і^ѓ^џо'ръ къ мољ=сїю. и^ди` ꙁдра'въ” по днех же ѓ^ныX мно'гихъ, ё^мре цр~ь е^гљ=пет#скїи”
18
І пішов Мойсей, і повернувся до Іофора, тестя свого, і сказав йому: піду я, і повернуся до братів моїх, які в Єгипті, і подивлюся, чи живі ще вони? І сказав Іофор Мойсеєві: йди з миром. [Через багато часу помер цар Єгипетський.]
І сказав Господь Мойсеєві в [землі] Мадіамській: піди, повернись у Єгипет, тому що померли всі, що шукали душі твоєї.
20
Поя'т же мољ=сїи женђ` свою`, и^ ѓ^троча'та и^ всади` и& на ѓ^сля'та, и^ ѓ^брати'ся въ е^гљ=петъ” И$ вꙁя'тъ мољ=сїи же'ꙁлъ и^же и^мњ эT б~а в рђкђ своею”
20
І взяв Мойсей дружину свою і синів своїх, посадив їх на осла і вирушив у землю Єгипетську. І жезл Божий Мойсей взяв у руку свою.
21
Рече же г~ь къ мољ=сїю, и^дђщђ тебњ, и^ въꙁвраща'ющђся въ е^гљ=петъ, смотри всњхъ чюде'съ яy да'х# въ рђцњ твои`, да сътвори'шї я& предъ фараѓ'номъ” А$ꙁъ же ѓ^жещђ` срDце е^го, ја^ко не и^спђсти'ти людїи”
21
І сказав Господь Мойсею: коли підеш і повернешся в Єгипет, дивись, усі чудеса, які Я доручив тобі, зроби перед лицем фараона, а Я озлоблю серце його, і він не відпустить народ.
і повірив народ; і почули, що Господь відвідав синів Ізраїлевих і побачив страждання їх, і схилилися вони і поклонилися.
Глvа, е~”
1
По с'ем же въни'де мољ=сїи, і^ а^а^ро'нъ, кᲆ фараѓ'нђ, и^ реко'ста е^мђ” Си'це гл~етъ г~ь б~ъ і^ил~евъ. эTпёсти` лю'ди моя, да тре'бђ положаT м^и въ пђсты'ни”
1
Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі.
2
Рече же фараѓ'нᲆ кт^ото'и е^сть е^гоже а%ꙁъ послђшаю гла'са,ја%ко эTпђсᲄи'ти и%маM сн~ы і^ил~евы, не вњмъ г~а і^ил~я не эTпђщђ”
2
Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу.
3
Рекоста е^мђ. бг~ъ е^вре'искїи, повелњ намъ, да и^демъ пђтемᲆ три дн~и въ пђстыню, и^ положи'мъ тре'бђ г~ђ б~ђ нашемђ, да не когда` слђчиTся на'мъ смертоно'сїе и^ли ра'ть”
3
Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем.
4
Рече же и^ма цр~ь е^гљ=петскїи, вᲆскђю м^и, мољ=сїи, і^ а^а^ро'нъ, ѓ^браща'еᲄа лю'ди моя эT дњлъ и^хъ, и^дњта же кождо ва'съ на дњло свое”
4
І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу.
5
И$ рече фараѓ'нъ, с^е нн~њ ё^мно'жишася лю'дїе сїи на ꙁемли`, не полегчи'мъ и^мъ дњлесы`”
5
І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його.
6
Заповњда же фараѓ'нъ приста'вникомъ дњлесъ лю'дъскыхъ и^ кни'гочїамъ гл~я. эTсе'лњ
6
І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи:
7
не моꙁи'те даја^ти плњ'въ лю'демъ къ зда'нїю пли'нъџомъ ја^коже вчера` и^ тре'тїего дн~е и^ нн~њ. н^о сами шеDше да събира'юT плњ'вы,
7
не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому,
8
и^ ꙁаро'къ зда'нїя плинъџе'ннаго ја%же сътворя'тъ, да творяT вс^я дн~и” Приложи'те, а^ не ё^емли'те ничто'же, праꙁныя б^о дњю^тъ, и^ сего ради гл~ютъ да и'демъ и^ положимъ требђ б~ђ нашемђ.
8
а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому;
А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір?
15
ВъшеDше же кни'гочїя сн~овъ і^ил~евъ, възопи'ша ко фараѓ'нђ гл~юще, почт^отакотвори'ши рабо'мъ твои^м#
15
І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми?
16
плевелъ не дадя'тъ рабомъ твои^мᲆ веля'т же намъ пли'нџы твори'ти. се же раби` твои` мђ'чими сђть, кри'вдђ твори'ши людемъ свои^мъ”
16
соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму.
І сказав Господь Мойсеєві: тепер побачиш ти, що Я зроблю з фараоном; після дії руки міцної він відпустить їх; після дії руки міцної навіть вижене їх із землі своєї.
2
Гл~а же г~ь къ мољ=сїю, и^ реq е^мђ. а%зъ г~ь
2
І говорив Бог Мойсею і сказав йому: Я Господь.
3
ја%вле'ися а^враа'мђ, і^ и^саа'кђ, і^а'ковђ, бг~ъ сы'и и^хъ, и%мя же ми г~ь, сего` не ја%ви'хъ и^мъ” По
3
Являвся Я Аврааму, Ісааку і Якову з ім’ям «Бог Всемогутній», а з ім’ям Моїм «Господь»* не відкрився їм;
4
ста'вихъ же ꙁавњтъ мои к ни'мᲆ, ја%ко да'ти и^мъ ꙁе'млю ханаа'ньскђ, ꙁе'млю пришествїа и^хъ на не'иже ѓ^бита'хђ”
4
і Я поставив завіт Мій з ними, щоб дати їм землю Ханаанську, землю подорожування їх, по якій вони подорожували.
Отже, скажи синам Ізраїлевим: Я Господь, і виведу вас з-під ярма єгиптян, і визволю вас від рабства їх, і врятую вас рукою простягнутою і судами великими;
І говорив Господь Мойсеєві й Аарону, і давав їм повеління до синів Ізраїлевих і до фараона, царя Єгипетського, щоб вивести синів Ізраїлевих із землі Єгипетської.
14
Сїя же старњ'ишины до'мђ родђ и^хъ. сн~ове рђви'мовы. пер#венца` і^и~лева, е^но'хъ, и^ фалђ'съ, а^сро'нъ, и^ ха'рми, се племя` рђви'мово”
14
Ось начальники поколінь їх: сини Рувима, первістка Ізраїлевого: Ханох і Фаллу, Хецрон і Хармі: це сімейства Рувимові.
Сн~ове же каа'џовы, а^мвра'мъ, и^ саа'ръ, и^ хевронъ, и^ ѓ^е^ꙁїи^ль. лTњ же житїя каа'џова, р~л”
18
Сини Каафові: Амрам та Іцгар, і Хеврон, і Узиїл. А років життя Каафа було сто тридцять три роки.
19
Сн~ве же мера'ри, моѓ'лњ, и^ ѓ^мђ'си. с^и до'мове эT рожDенїя левїи^на. по съроDствђ иX”
19
Сини Мерарі: Махли і Муши. Це сімейства Левія за родами їх.
20
Поя=тъ же а^мвра'мъ, и^ѓ^хаве'џъ дще'рь брата эTц~а свое^го, себњ въ женђ`. роди же е^мђ а^а^ро'на, и^ мољ=сїя, и^ марїя'мъ сестрђ` и^хъ. лњтъ же житїа а^м#вра'мова, рл~з”
20
Амрам узяв Іохаведу, тітку свою, собі за дружину, і вона народила йому Аарона і Мойсея [і Маріам, сестру їх]. А років життя Амрама було сто тридцять сім.
21
Сн~ве же и^саа'ровы, ко'ре, нефе'к#, и^ ꙁе'хри”
21
Сини Іцгарові: Корей і Нефег і Зихрі.
22
Сн~ове же і^ѓ^е^ꙁїи^ловы, мисаилъ, е^лисафанъ, сегри”
22
Сини Узиїлові: Мисаїл і Елцафан і Сифрі.
23
Поя'тъ же а^а^ронъ, е^лисавеџъ, дщерь а^минада'вовђ, сестрђ` нассо'новђ, себᲇ в женђ`” Породи' же е^мђ, надаM, и^ авиё%да, и^ е^лиа^ꙁа'ра, и^ѓ^џама'ръ”
23
Аарон узяв собі за дружину Єлизавету, дочку Аминадава, сестру Наассона, і вона народила йому Надава й Авиуда, Єлеазара та Іфамара.
якщо фараон скаже вам: зробіть [знамення або] чудо, то ти скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій і кинь [на землю] перед фараоном [і перед рабами його], — він стане змієм.
Мойсей і Аарон прийшли до фараона [і до рабів його] і зробили так, як повелів [їм] Господь. І кинув Аарон жезл свій перед фараоном і перед рабами його, і він зробився змієм.
11
Съꙁва' же фараѓ'нъ вс^я мђдръца е^гљ=петъскїя, и^ влъхвы`. сътвори'ша же влъхвы е^гљ=петъстїи, чарова'нїемъ свои^мъ такожде.
11
І покликав фараон мудреців [єгипетських] і чарівників; і ці волхви єгипетські зробили те саме своїми чарами:
І сказав Господь Мойсеєві: вперте серце фараонове: він не хоче відпустити народ.
15
и^ди` къ фараѓ'нђ, ꙁаё%тра, се ботои и^сходитъ на' воды, бђ'ди же срњта'я е^го на' бреꙁњ рњчнњмъ, и^ въꙁми` же'ꙁлъ въ рђ'кђ твою и^же б^њ и^спрове'рглъся вᲆ ѕмїю,
15
Піди до фараона завтра: ось, він вийде до води, ти стань на шляху його, на березі ріки, і жезл, що перетворювався на змія, візьми в руку твою
16
и^ рече'ши къ немђ`” Гь~ б~ъ е^врњ'искїи посла` м^я к тебᲇ гл~я, эTпђсти` лю'ди моя, да ми помо'лятся въ пђстыни, ты же не послђшалъ доселњ”
16
і скажи йому: Господь, Бог євреїв, послав мене сказати тобі: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння в пустелі; але ось, ти до цих пір не послухався.
Так говорить Господь: із цього дізнаєшся, що Я Господь: ось цим жезлом, що в руці моїй, я вдарю по воді, що у ріці, і вона перетвориться на кров,
18
и^ ры'бы и^же в рњцњ и^з#мрђтъ, и^ въсмерди'тся рњка, и^ не въꙁмо'гђтъ е^гљ=птяне пи'ти воды` эT рњки`”
18
і риба в ріці вмре, і ріка засмердить, і єгиптянам гидко буде пити воду з ріки.
19
И$ реq г~ь къ мољ=сїю. рцы а^а^ро'нђ братђ твое^мђ. въꙁми` жезлᲆ твои и^ простри` рђ'кђ твою на' воды е^гљ=петъскїя. и^ на рњ'ки иX, и^ на вс^я кла'дяꙁя и^хᲆ, и^ на де'бри иX, и^ на вс^я во'ды питїя и^хъ, и^ да бђдTђ въ кро'вь, по все'и ꙁемли` е^гљ=пеTстњи въ съсђ'дњхъ древяныX и^ ка'менныX”
19
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: візьми жезл твій [у руку твою] і простягни руку твою на води єгиптян: на ріки їх, на потоки їх, на озера їх і на усяке вмістилище вод їх, — і перетворяться на кров, і буде кров по всій землі Єгипетській і в дерев’яних і в кам’яних посудинах.
І зробили Мойсей і Аарон, як повелів [їм] Господь. І підняв [Аарон] жезл [свій] і вдарив по воді річковій перед очима фараона і перед очима рабів його, і вся вода в ріці перетворилася на кров,
21
и^ ры'бы ја%же быша в рњцњ и^з#мро'ша” И$ въсмердњ'ся рњка`, и^ не можа'хђ е^гљ=п#тяне пити воды эT рњки`. и^ бяше кро'вь, по все'и ꙁемли` е^гљ=пеTстњи”
21
і риба в ріці вимерла, й ріка засмерділа, і єгиптяни не могли пити води з ріки; і була кров по всій землі Єгипетській.
22
Сътвори'ша же и^ волхвы` е^гљ=пеTстїи вол#хвова'нїемъ свои^мъ та'кожде” И$ ѓ^жестњ срDце фараѓ'нђ, и^ не послђшаше и^хъ, ја%коже и^мъ ре'клъ г~ь”
22
І волхви єгипетські чарами своїми зробили те саме. І озлобилося серце фараона, і не послухав їх, як і говорив Господь.
23
ѓ^братив же ся фараѓ'нъ. и^ прїиде вᲆ до'мъ свои, не положи` себњ сего` въ ё^мњ”
23
І обернувся фараон, і пішов у дім свій; і серце його не пом’якшало і через це.
24
И$скопа'ша же вс^и е^гљ=птяне по' брегђ рњки` да пїютъ, не можа'ше бо воды` рњчны'я
24
І стали копати усі єгиптяни біля ріки, щоб знайти воду для пиття, тому що не могли пити води з ріки.
25
пити. и^ сконча'ся се'дмь дн~їи по ё^даре'нїи гдsни в рᲇкђ”
25
І виповнилося сім днів після того, як Господь уразив ріку.
Глvа, и~”
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, въни'ди къ фараѓ'нђ, и^ рцы` е^мђ. си'це гл~етъ г~ь, эTпђсти` лю'ди моя да ми помо'лятъся”
1
І сказав Господь Мойсеєві: піди до фараона і скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
2
А/ще ли не эTпђс'тиши, с^е а'ꙁъ побїю` предњ'лы ᲄвоя вс^я жа'бами.
2
якщо ж ти не погодишся відпустити, то ось, Я уражаю всю область твою жабами;
і закишить ріка жабами, і вони вийдуть і ввійдуть у дім твій, і в спальню твою, і на постіль твою, і в доми рабів твоїх і народу твого, і в печі твої, й у діжі твої,
4
и^ на' тя. и^ на мђжа твоя. и^ на' люди твоя въꙁлњꙁTђ жабы”
4
і на тебе, і на народ твій, і на всіх рабів твоїх зійдуть жаби.
5
И$ рече г~ь къ мољ=сїю. рцы` а^а^ро'нђ братђ твое^мђ. простри рђкђ твою, и^ же'ꙁлъ твои на рњки, и^ на и^сто'чники и^ на де'бри. і^ иꙁ#жDени` жа'бы на' ꙁемлю е^гљ=петъскђю”
5
І сказав Господь Мойсею: скажи Аарону [братові твоєму]: простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на потоки і на озера і виведи жаб на землю Єгипетську.
Аарон простяг руку свою на води єгипетські [і вивів жаб]; і вийшли жаби і покрили землю Єгипетську.
7
Сътвори'ша же си'це и^ въл#хвы е^гљ=пеTстїи, въл#хвова'нїемъ свои^мъ, и^ꙁгна'ша жа'бы на' землю е^гљ=пеTскђю”
7
Те саме зробили і волхви [єгипетські] чарами своїми і вивели жаб на землю Єгипетську.
8
Призва' же фараѓ'нᲆ мољ=сїя і^ а^а^ро'на, и рече и'ма. моли'те г~а за мя, да эTжене'тъ эT мене` жа'бы, и^ эT людїи мои^хъ, и^ эTпђщђ` лю'ди, да тре'бђ г~ђ положа'тъ”
8
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: помоліться [за мене] Господу, щоб Він видалив жаб від мене і від народу мого, і я відпущу народ ізраїльський принести жертву Господу.
9
Рече же мољ=сїи къ фараѓ'нђ. ꙁавњща'и съ мно'ю къгда` молю` за' тя, и^ за рабы` твоя`, и^ за' люди твоя`, да поги'бнђтᲆ жа'бы эT тебе`, и^ эT людїи твоиX, и^ эT домо'въ вашиX” Но^ то'чїю въ рњцњ да ѓ^ста'нђтъ.
9
Мойсей сказав фараонові: признач мені сам, коли помолитися за тебе, за рабів твоїх і за народ твій, щоб жаби зникли в тебе, [у народу твого,] у домах твоїх, і залишилися тільки в ріці.
10
се'й же рече ё%тро и^ рече ја%кот^ы гл~еши бђ'ди. н^о да ё^вњ'си ја^ко нњ'сть и^но'го развњ г~а”
10
Він сказав: завтра. Мойсей відповів: буде за словом твоїм, щоб ти дізнався, що нема нікого, як Господь Бог наш;
І сказав Господь Мойсеєві: скажи Аарону: простягни [рукою] жезл твій і вдар у порох земний, і [будуть мошки на людях і на худобі і на фараоні, і в домі його і на рабах його, весь порох земний] зробиться мошками по всій землі Єгипетській.
Так вони і зробили: Аарон простяг руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох земний, і з’явились мошки на людях і на худобі. Весь порох земний зробився мошками по всій землі Єгипетській.
Намагалися також і волхви чарами своїми викликати мошок, але не могли. І були мошки на людях і на худобі.
19
И$ рњша волъсвы фараѓ'нђ пр'ъстъ бж~їи с^ее^сть” ѓ^жесточа' же срDце фараѓ'ново, и^ не послђша иX, ја%коже и^мъ б^њ ре'клъ г~ь”
19
І сказали волхви фараонові: це перст Божий. Але серце фараонове озлобилося, і він не послухав їх, як і говорив Господь.
20
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, въста'въ заё^тра, ста'ни преD фараѓ'ноM, се б^о ѓ%нᲆ и^зы'детъ на' воды, и^ речеши е^мђ, си'це гл~етъ г~ь” эTпђсти` лю'ди моа да м^и помо'лятся въ пђсты'ни”
20
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона. Ось, він піде до води, і ти скажи йому: так говорить Господь: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння [у пустелі];
21
А/ще ли не эTпђ'стиши людїи моиX. се а%зъ пђщђ на' тя и^ на рабы` твоа`, и^ на' люди твоя`, и^ на домы` ваша пе'сїя мђхи, и^ напо'лънятся домо'ве е^гљ=петъстїи пе'сїи^хъ мђхᲆ, и^ в земли` на не'иже сђть”
21
а якщо не відпустиш народу Мого, то ось, Я пошлю на тебе і на рабів твоїх, і на народ твій, і в доми твої песячих мух, і наповняться доми єгиптян песячими мухами і сама земля, на якій вони живуть;
22
И$ сътворю в то'и дн~ь дивнђ зе'млю гесе'мскђ, на не'иже людїе мои` ста'ша, на не'иже т^ђ не бђ'детъ пе'сїя мђхи. и^ да ё^вњси, ја%ко а#зъ г~ьствђя все'и земли`”
22
і відділю в той день землю Гесем, на якій перебуває народ Мій, і там не буде песячих мух, щоб ти знав, що Я Господь [Бог] серед [усієї] землі;
23
И$ положђ разлђ'ченїе междђ` люDми мои'ми, и^ люDми твои'ми. въ ё^трњи же да бђ'детъ зна'менїе с^е на земли`”
23
Я зроблю поділ між народом Моїм і між народом твоїм. Завтра буде це знамення [на землі].
Так і зробив Господь: налетіло безліч песячих мух у дім фараонів, і в доми рабів його, і на всю землю Єгипетську: гинула земля від песячих мух.
25
Възва' же фараѓ'нъ мољ=сїя і^ а^аро'на, гл~я. по'идњте, положи'те требђ г~ђ бг~ђ ва'шемђ в то'и ꙁемли`”
25
І покликав фараон Мойсея й Аарона і сказав: підіть, принесіть жертву [Господу] Богу вашому в цій землі.
26
Рече же мољ=сїи не мо'жет# с^е тако быти, хђлно бо с^е е^гљ=птяномъ, не положимᲆ требђ г~ђ бг~ђ нашемђ” А/ще б^о положи'мъ тре'бђ по хђле'нїю е^гљ=петъскђ, преD ними, каменїем# побию'тъ н^ы” Но^ три дн~и
26
Але Мойсей сказав: не можна цього зробити, бо огидне для єгиптян жертвоприношення наше Господу, Богу нашому: якщо ми огидну для єгиптян жертву станемо приносити на очах їхніх, то чи не поб’ють вони нас камінням?
ми підемо в пустелю, на три дні шляху, і принесемо жертву Господу, Богу нашому, як скаже нам [Господь].
28
И$ рече фараѓ'нъ, а%зъ эTпђщђ в^ы, да положите тре'бђ г~ђ бг~ђ вашемђ въ пђсты'ни. н^о не дале'че ся протя'гнеᲄе и^ти`, моли'те же ся и^ за' мя къ г~ђ”
28
І сказав фараон: я відпущу вас принести жертву Господу Богу вашому в пустелі, тільки не йдіть далеко; помоліться за мене [Господу].
29
Рече же мољ=сїи, та'ко а%зъ и^зъшеD] эT тебе`, молю'ся за тя къ бг~ђ, да эTи^дђтъ пе'сїя мђхи эT фараѓ'на, и^ эT мђже'и, и^ эT люде'и е^го ё^тро. (н^о не приложи` е^ще прельсти'ти насᲆ ктомђ` не эTпђсти'ти людїи, и^ положи'ти требђ
29
Мойсей сказав: ось, я виходжу від тебе і помолюсь Господу [Богу], і зникнуть песячі мухи від фараона, і від рабів його, і від народу його завтра, тільки фараон нехай перестане обманювати, не відпускаючи народ принести жертву Господу.
30
б~ђ” И$зшеD же мољ=сїи эT фараѓ'на, и^ помолися б~ђ”
30
І вийшов Мойсей від фараона і помолився Господу.
31
Сътвори' же г~ь ја%коже рече мољ=сїи, и^ эTгна` пе'сїя мђхи эT фараѓ'на, и^ эT рабо'въ е^го, и^ эT людїи е^го, и^ не ѓ^ста` ни е^ді'на”
31
І зробив Господь за словом Мойсея і відігнав песячих мух від фараона, від рабів його і від народу його: не залишилося жодної.
32
И$ эTтягчи' же срDце фараѓ'нъ в сїе время, и^ не хотњ` эTпђсти'ти лю'дїи”
32
Але фараон озлобив серце своє і цього разу і не відпустив народ.
І сказав Господь Мойсеєві й Аарону: візьміть по повній жмені попелу з печі, і нехай кине його Мойсей до неба на очах фараона [і рабів його];
9
И$ да бђ'детъ праX по все'и земли` е^гљ=петъстњи” И$ да бђ'детъ на чл~цњх# и^ на скотњхъ, гно'иныя стрђ'пы, вели'кы на чл~цњхъ, и^ на скотњхъ, и^ по все'и ꙁемли` е^гљ=петъстњи”
9
і здійметься курява по всій землі Єгипетській, і буде на людях і на худобі запалення з наривами, в усій землі Єгипетській.
Але Господь озлобив серце фараона, і він не послухав їх, як і говорив Господь Мойсеєві.
13
И$рече г~ь къ мољ=сїю въста'въ заё^тра, ста'ни преD фараѓ'номъ, и^ рцы к немђ`” Си'це гл~етъ г~ь бг~ъ е^врњ'искыи” эTпђсти` лю'ди моа` да ми ся помо'ляT
13
І сказав Господь Мойсеєві: завтра встань рано і з’явися перед лице фараона, і скажи йому: так говорить Господь, Бог євреїв: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
14
в сїи б^о часъ” и^спђщђ` вс^я ка'зни моя` въ срDце твое, и^ рабовъ твои^хъ, и^ людїи твои^хъ, да ё^вњси, ја%ко нњсть и%нъ б~ъ ја%коже а%ꙁъ по все'и земли`” Н
14
бо цього разу Я пошлю всі виразки Мої в серце твоє, і на рабів твоїх, і на народ твій, щоб ти дізнався, що немає подібного до Мене на всій землі;
якби Я простяг руку Мою, то вразив би тебе і народ твій виразкою, і ти знищений був би на землі:
16
И сего б^о ради пощадњся досе'лњ, да покажђ тобо'ю крњпосᲄь мою`” И$ ја^ко проповњ'сться и%мя мое` по все'и ꙁемли'”
16
але для того Я зберіг тебе, щоб показати на тобі силу Мою, і щоб сповіщено було ім’я Моє по всій землі;
17
А/ще ё^боты` с^е твори'ши лю'демъ мои^мъ, и^ не эTпђстиши иX”
17
ти ще протистоїш народу Моєму, щоб не відпускати його, —
18
Се^ а'ꙁъ и^спђщђ в то'и же часъ ё^тро гра'дъ мно'гъ ѕњло” ЈА/ковᲆ же нњсᲄь былъ въ е^гљ=птњ, эT него'же дн~е ја%ко сътвори'ся и^ до днsе”
18
ось, Я пошлю завтра, у цей самий час, град дуже сильний, якому подібного не було в Єгипті з дня заснування його донині;
19
Нн~њ ё^бо потщи'ся събра'ти ве'сь скотъ свои, и^ все е^же ти е^сᲄь на' поли. вси' бо чл~цы и^ скоти, і^ и^же сђть на' поли, а%ще не вни'дђтъ въ домы`. паде'тъ же ли на ня гра'дъ и^змрђтᲆ” Оу^боя'вши
19
отже, пошли зібрати отари твої й усе, що є в тебе в полі: на всіх людей і худобу, що залишаться в полі і не зберуться в домах, упаде град, і вони помруть.
а хто не звернув серця свого до слів Господа, той залишив рабів своїх і отари свої в полі.
22
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, простри' рђ'кђ на нб~о, и^ да бђ'детъ гра'дъ по все'и земли` е^гљ=петъстњи, на чл~кы, и^ на скоты, и^ на всю` травђ` земнђ'ю”
22
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, й упаде град на всю землю Єгипетську, на людей, на худобу і на всю траву польову в землі Єгипетській.
23
Простре' же мољ=сїи рђкђ на нб~о, г~ь же дасть глаs гро'ма, и^ гра'дъ, и^ ѓ'гнь течя'ше по земли`. и^ надожди` г~ь гра'дъ, по все'и земли` е^гљ=пеTстњй”
23
І простяг Мойсей жезл свій до неба, і Господь зробив грім і град, і вогонь розливався по землі; і послав Господь град на [всю] землю Єгипетську;
24
Бњ же гра'дъ и^ ѓ^гнь горя'ше въ гра'дњ, и^ граD же мноh ѕњло ѕњло, ја%ковъ же не бысть си'цевъ въ е^гљ=птњ. понелико, и^ бы'ша лю'ди в немᲆ”
24
і був град і вогонь між градом, [град] дуже сильний, якого не було у всій землі Єгипетській з часу заселення її.
І побив град по всій землі Єгипетській усе, що було в полі, від людини до худоби, і всю траву польову побив град, і всі дерева в полі поламав [град];
26
ра'звњ земля` гесе'мъски и^дњже бя'хђ сн~ове і^ил~евы не бысть граD”
26
тільки в землі Гесем, де жили сини Ізраїлеві, не було граду.
27
Посла' же фараѓ'нъ, и^ приꙁва` мољ=сїя, і^ а^а^ро'на. и^ рече и'ма, съгрњшихъ до нн~њ, г~ь пра'веденъ, а%з же и^ лю'дїе мои` безако'нни,
27
І послав фараон, і покликав Мойсея й Аарона, і сказав їм: цього разу я згрішив; Господь праведний, а я і народ мій винні;
28
моли'теся за мя къ г~ђ даб^ы преста'ли гро'ми бж~їи, и^граD,и^ѓ^гнь на земли`, и^ эTпђщђ в^ы и^ ктомђ` не приложи'те премеDлити”
28
помоліться [за мене] Господу: нехай припиняться громи Божі і град [і вогонь на землі], і відпущу вас і не буду більше затримувати.
29
Рече же е^мђ мољ=сїи, ја%ко и^зы'дђ и^зᲆ града, и^ въздви'гнђ рђцњ на нб~о къ гв~и, и^ гро'ми ё^ста'нђтъ, гра'да и^ дожда не бђ'детъ ктомђ” И$ да ё^вњси, ја^ко гнsя е^сть ꙁемля`.
29
Мойсей сказав йому: як тільки я вийду з міста, простягну руки мої до Господа [на небо], громи припиняться, і граду [і дощу] більше не буде, щоб ти пізнав, що Господня земля;
30
ты' же и^ раби` твои`, вњмъ ја%ко николи'же ё^боя'стеся г~а”
30
але я знаю, що ти і раби твої ще не убоїтесь Господа Бога.
31
Ле'н же и^ ја^чме'нь поби'тъ е^сть, ја^чмень ё^бо и^спђщаше кла'сы, а^ ле'н же процвњташе
31
Льон і ячмінь були побиті, тому що ячмінь виколосився, а льон засеменився;
32
пшеница же и^ жито не и^згыбнета по'знDы бо бя'ше”
32
а пшениця і жито не побиті, тому що вони були пізні.
і щоб ти розповідав сину твоєму і сину сина твого про те, що Я зробив у Єгипті, і про знамення Мої, які Я показав у ньому, і щоб ви знали, що Я Господь.
3
ВъшеD же мољ=сїи, і^ а^а^ро'нъ пред# фараѓ'на, и^ рњста е^мђ, си'це гл~етъ г~ь б~ъ е^вре'искый” доко'лᲇ не хо'щеши ё^срамля'тися мене`, эTп'ђсти` лю'ди моя`. да м^и помо'лятся”
3
Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали йому: так говорить Господь, Бог євреїв: чи довго ти не смиришся переді Мною? відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені служіння;
4
А/ще л^и не хо'щеши эTпђстити лю'ди моя, се а'ꙁъ ꙁаё%тра пђщђ` прђ'ги мно'ги на вс^я предњлы твоя,
4
а якщо ти не відпустиш народу Мого, то ось, завтра [у цей самий час] Я наведу сарану на [всю] твою область:
вона покриє лице землі так, що не можна буде бачити землі, і поїсть у вас [усе], що залишилося [на землі], що уціліло від граду; об’їсть також усі дерева, що ростуть у вас на полі,
6
И$ напо'лнятся до'мове твои` и^ до'мове мђжїи твои^хъ, и^ вс^и до'мове по все'и ꙁемли` е^гљпетъстњи” е^го'же не сTђ никогд'а же ви'дњли эTц~и твои` ни пра'дњди и'хᲆ. эT него'же дн~е бы'ша на ꙁемли`, и^ до днешня`го дн~е, и^ сїя ре'кши и^зы'де эT фараѓ'на”
6
і наповнить доми твої, доми всіх рабів твоїх і [усі] доми всіх єгиптян, чого не бачили батьки твої, ні батьки батьків твоїх з дня, як живуть на землі, навіть до цього дня. [Мойсей] обернувся і вийшов від фараона.
7
Реко'ша же мђжи фараѓ'новы к немђ`, доколњ намᲆ е^сть сїя` м'ђка, эTпђсти` лю'ди, да помо'лят#ся г~ђ бг~ђ свое^мђ а%ще ли н^и, т^о да вњ'си. ја^ко поги'бнеT егљ=петъ”
7
Тоді раби фараонові сказали йому: чи довго він буде мучити нас? відпусти цих людей, нехай вони звершать служіння Господу, Богу своєму; невже ти ще не бачиш, що Єгипет гине?
І сказав Мойсей: підемо з малолітніми нашими і старими нашими, з синами нашими і дочками нашими, і з вівцями нашими і з волами нашими підемо, тому що у нас свято Господу [Богу нашому].
[Фараон] сказав їм: нехай буде так, Господь з вами! я готовий відпустити вас: але навіщо з дітьми? бачите, у вас недобрий намір!
11
не та'ко, н^о да и'дђтъ точїю мђжи и^ да ся помо'лятъ б~ђ, сего б^о вы` са'ми про'сите, і^ и^згнаша и^хъ эT лица` фараѓ'нова”
11
ні: підіть одні чоловіки і звершіть служіння Господу, тому що ви цього просили. І вигнали їх від фараона.
12
И$ рече г~ь мољ=сїю, простри` рђкђ твою на ꙁеMлю е^гљ=петъскђю, и^ да и^ꙁлњзTђ прђзи на ꙁе'млю е^гљ=пеTскђ, и^ да сънњ'дят# вс^ю травђ` земнђ'ю и^ весь плодъ древный е^же ѓ^ста` эT града”
12
Тоді Господь сказав Мойсеєві: простягни руку твою на землю Єгипетську, і нехай нападе сарана на землю Єгипетську і поїсть усю траву земну [і всі плоди дерев], усе, що вціліло від граду.
13
И$ вᲆздви'же мољ=сїи. же'ꙁлъ на нб~о, г~ь же наведе` вᲇтръ въсточныи на всю` зе'млю, вᲆ то'и дн~ь и^ тои` нощи” Бысть же ꙁаё^тра вњтръ въсто'чныи ꙁаи'мъ прђги,
13
І простяг Мойсей жезл свій на землю Єгипетську, і Господь навів на цю землю східний вітер, який продовжувався весь той день і всю ніч. Настав ранок, і східний вітер наніс сарану.
14
наведе` на всю` зе'млю е^гљ=пет#скђ, и^ наляго'ша на вс^я предᲇлы е^гљ=пеTски мно'ги ѕњло, прежде б^о сихъ не бы'ша сицевїи прђѕи на ꙁемли`, ниже по се'мъ бђдђтъ”
14
І напала сарана на всю землю Єгипетську і лягла по всій країні Єгипетській у великій кількості: раніше не бувало такої сарани, і після цього не буде такої;
вона покрила лице всієї землі, так що землі не було видно, і поїла всю траву земну і всі плоди дерев, що вціліли від граду, і не залишилося ніякої зелені ні на деревах, ні на траві польовій по всій землі Єгипетській.
16
Потща'в же ся фараѓ'нᲆ, вᲆꙁва` мољ=сїя і^ аа^ро'на гл~я, съгрњшихъ къ г~ђ б~ђ вашемђ и^ к ва'мъ,
16
Фараон поспіхом прикликав Мойсея й Аарона і сказав: згрішив я перед Господом, Богом вашим, і перед вами;
17
просᲄњте мой грᲇхъ” І$ еще нн~њ. да моли'те г~а б~а вашего, дабы эTня'лъ смр~ть сїю эT мене`”
17
тепер простіть гріх мій ще раз і помоліться Господу Богу вашому, щоб Він тільки відвернув від мене цю смерть.
18
И$ꙁшедъ же мољ=сїи эT фараѓ'на и^ моли'ся къ г~ђ
18
[Мойсей] вийшов від фараона і помолився Господу.
19
и^ прњмени` г~ь эT моря вњтръ вели'къ, и^ ꙁаи'мъ прђги и^ въгна` и^хъ въ мо'ре чермно'е. и^ не ѓ^ста ни е^дін# прђгъ на все'и ꙁемли` е^гљ=петъстњй”
19
І підняв Господь із протилежного боку західний дуже сильний вітер, і він поніс сарану і кинув її в Червоне море: не залишилося жодної сарани у всій країні Єгипетській.
20
ѓ^жесточи' же г~ь срDце фараѓ'ново, и^ не эTпђсти` сн~овъ і^и^л~евњхъ”
20
Але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих.
21
И$ рече г~ь мољ=сїю простри` рђкђ твою на' нб~о, и^ да бђдетъ тм^а ѓ^сяжи'ма по все'и ꙁемли` е^гљ=пеTстњи”
21
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою до неба, і буде темрява на землі Єгипетській, відчутна пітьма.
22
Простре же мољ=сїи на' нб~о рђкђ свою, и^ бысть тм^а, мгла` и^ ды'мъ по все'и земли` е^гљ=петъстњи, три дн~и”
22
Мойсей простяг руку свою до неба, і була густа темрява по всій землі Єгипетській три дні;
23
И$ не видњ никто'же брата свое^го. и не въста` никто'же эT ѓ^дра` своеготри дн~и” Всњм же сн~омъ і^и^л~евымᲆ бя'ше свњтъ въ всњхъ предњлехъ, в ни'хже пребыва'хђ”
23
не бачили одне одного, і ніхто не вставав з місця свого три дні; у всіх же синів Ізраїлевих було світло в житлах їхніх.
24
Приꙁва же фараѓ'нъ, мољ=сїя, і^ ааро'на гл~я” И$дњте помоли'теся г~ђ б~ђ вашемђ, развњ ѓ^ве'цъ и^ говяD, стяжа'нїе же все да и^дет# с вами”
24
Фараон покликав Мойсея [й Аарона] і сказав: підіть, звершіть служіння Господу [Богу вашому], нехай тільки залишиться дрібна і велика худоба ваша, а діти ваші нехай ідуть з вами.
25
Рече же мољ=сїи ника'коже. н^оты ли намъ даси тре'бђ, и^ вс^есъжеже'нїе, да положи'мъ г~ђ б~ђ нашемђ, н^о
25
Але Мойсей сказав: [ні,] дай також у руки наші жертви і всепалення, щоб принести Господу Богу нашому;
26
да и^ скотъ нашъ и^детъ с нами, да не ѓ^ста'вимъ и^ копы'та” эT си'х же вᲆꙁе'мше, положиM требђ г~ђ б~ђ нашемђ, и^ м^ы не вњмы шт^о принесемъ г~ђ б~ђ нашемђ. дондеже до'идеM тамо”
26
нехай підуть і стада наші з нами, не залишиться ні копита; тому що з них ми візьмемо на жертву Господу, Богу нашому; але доки не прийдемо туди, ми не знаємо, що принести в жертву Господу [Богу нашому].
27
ѓ^жесᲄоча' же срDце фараѓ'ново, и^ не хотњ эTпђсти'ти и^хъ”
27
І озлобив Господь серце фараона, і він не захотів відпустити їх.
28
И$ реч^е е^мђ фараѓ'нъ, эTи^ди` эT мене. блюди' же ся ктомђ`, да не приложи'ши ви'дњти лица` мое^го. а%ще л^и ни, т^о во'нже дн~ь ја%ви'шися мн^њ ё%мреши.
28
І сказав йому фараон: вийди від мене; бережися, не з’являйся більше перед лицем моїм; у той день, коли ти побачиш лице моє, помреш.
29
гл~а же мољ=сїи ја%ко гл~еши не ја%влю' ти ся предъ лицемᲆ”
29
І сказав Мойсей: як сказав ти, так і буде; я не побачу більше лиця твого.
Глvа, а~і”
1
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю, и^ е^ще е^діn вредъ приведђ` на фараѓ'на, и^ на е^гљ=петъ, и^ по семъ эTпђститъ в^ы” Є$гда же эTпђститъ в^ы, то и^съ всMњ и^мњнїемъ и^зженетъ в^ы”
1
І сказав Господь Мойсеєві: ще одну кару Я наведу на фараона і на єгиптян; після того він відпустить вас звідси; коли ж він буде відпускати [вас], з поспіхом буде гнати вас звідси;
І дав Господь милість народу [Своєму] в очах єгиптян, [і вони давали йому;] та й Мойсей був дуже великим у землі Єгипетській, в очах [фараона і] рабів фараонових і в очах [усього] народу.
І сказав Мойсей: так говорить Господь: опівночі Я пройду посеред Єгипту,
5
і и^ꙁмретᲆ ве'сь прьвене'цъ въ земли` е^гљ=пеTстњй эT пръвенца` фараѓ'нова е^же сњди'тъ на прsтолњ, даже до прьвенца` рабы'ня ја^же ё^ же'рновъ, и^ до прьвенца` всего скота`”
5
і помре всякий первісток у землі Єгипетській від первістка фараона, який сидить на престолі своїм, до первістка рабині, яка при жорнах, і все первородне з худоби;
6
И$ бђдетъ въпль вели'кᲆ по все'и ꙁемли` е^гљ=петᲆстњи. ја^ко'въ же не б^њ, и^ си'цевъ ктомђ не бђдетъ”
6
і буде крик великий по всій землі Єгипетській, якого не бувало і якого не буде більше;
7
А$ въ всњхъ сн~њхъ і^и^л~евњхъ. не вᲆско'млетъ ни песъ ја%ꙁы'комъ свои^мᲆ эT чл~ка. и^ до скота`, да ё%зриши е^ли'ко просла'витъ г~ь, междђ е^гљ=птяны, и^ сн~ъми і^и^л~евыми.
7
у всіх же синів Ізраїлевих ні на людину, ні на худобу не ворухне пес язиком своїм, щоб ви знали, яку різницю робить Господь між єгиптянами і між ізраїльтянами.
І прийдуть усі раби твої ці до мене і поклоняться мені, кажучи: вийди ти і весь народ [твій], на чолі якого ти стоїш. Після цього я і вийду. І вийшов [Мойсей] від фараона з гнівом.
9
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, не послђш'ае^тъ васъ фараѓ'нъ, да ё^мно'жђ зна'менїя и^ чюдеса` въ земли` е^гљ=петъстњи”
9
І сказав Господь Мойсеєві: не послухав вас фараон, щоб примножилися [знамення Мої і] чудеса Мої в землі Єгипетській.
Мойсей і Аарон зробили всі ці [знамення і] чудеса перед фараоном; але Господь озлобив серце фараона, і він не відпустив синів Ізраїлевих із землі своєї.
місяць цей нехай буде у вас початком місяців, нехай буде він у вас першим між місяцями року.
3
Рцы` къ всемђ` со'нмђ сн~овъ і^и~левъ гл~я. въ, і~, мцsа сего да прїиметъ ко'ждо ѓ^вча` на до'мъ, въ эTч~ество свое`. ѓ^вча` на до'мъ”
3
Скажіть усій громаді [синів] Ізраїлевих так: у десятий день цього місяця нехай кожен візьме одне ягня по родинах, по агнцю на родину;
4
А/ще ли же ма'ло и^хъ е^сть въ домђ`, ја%ко не дово'лномъ быти на ѓ^вча`, да прїиметъ съ собо'ю сђсњ'да бли'жнего свое^го, по числђ` дш~ь, ко'ждо дово'лное себњ, съчте'тъ, на ѓ^вча`
4
коли ж родина настільки мала, що не з’їсть ціле ягня, то нехай візьме з сусідом своїм найближчим до свого дому, за кількістю душ, щоб було достатньо для спожиття всього ягняти.
Їжте ж його так: стегна ваші нехай будуть підперезані, взуття ваше — на ногах ваших і посохи ваші — в руках ваших, їжте його поспішаючи: це — Пасха Господня.
А Я в цю саму ніч пройду по землі Єгипетській і вражу кожного первістка в землі Єгипетській, від людини до худоби, і над усіма богами єгипетськими вчиню суд. Я Господь.
13
И$ да бђ'деT кро'вь вамъ въ зна'менїе на домо'хъ. в ни'хъ же в^ы бђ'дете тамо, и^ ё^ꙁрvњ кро'вь покры'ю в^ы, и^ не бђ'детъ въ ваs вре'да поги'бнђти, е^гDа ё^бїю` ꙁе'млю е^гљ=петъскђю”
13
І буде у вас кров знаменням на домах, де ви перебуваєте, і побачу кров і пройду мимо вас, і не буде у вас пошести згубної, коли буду нищити землю Єгипетську.
Сім днів їжте прісний хліб; з самого першого дня знищіть квасне в домах ваших, тому що хто буде їсти квасне з першого дня до сьомого дня, душа та знищена буде із середовища Ізраїля.
16
Пе'рвыи же дн~ь да ся проꙁове'тъ ст~ыи, а^ сеDмы'и дн~ь наро'читъ ст~ъ да бђ'детъ ваM” Всего` дњ'ланїя рабо'тна да не сътвори'те в о'нь, ра'ꙁвњ е^ли'ко сънњ'сть, сътвори'тся вся'кои дш~и, то'чїю сїя да сътво'рятся вамъ” Сънабди'те
16
І в перший день нехай буде у вас священне зібрання, і в сьомий день священне зібрання: ніякої роботи не можна робити в них; тільки те́ , що є кожному, одне те́ можна робити вам.
17
же ꙁа'повњди сїя, в сїи б^о дн~ь и^ꙁведђ` си'лђ вашђ эT ꙁемля` е^гљ=петᲆскїя, и^ да сътвори'те въ сїи дн~ь въ ро'ды ваша, ꙁако'нно и^ вњ'чно
17
Дотримуйтесь опрісноків, тому що в цей самий день Я вивів ополчення ваші із землі Єгипетської, і додержуйте день цей у роди ваші, як установлення вічне.
18
начина'юще” Въ, д~і, дн~ь. пе'рваго мцsа съ ве'чера да ја^сте ѓ^прњ'сноки, до дв^адесяᲄи, и^ е^ді'наго дн~е мцsа до ве'чера.
18
З чотирнадцятого дня першого місяця, з вечора їжте прісний хліб до вечора двадцять першого дня того самого місяця;
19
се'дмь дн~їи ква'съ да ся не јавитъ въ домњ'хъ вашихъ” Вся'къ и^же а'ще ја%сть ква'сно, погђби'тся дш~а та эT со'нма сн~овъ і^и~левыхᲆ. и^ въ прише'льцњхъ ꙁемли`,
19
сім днів не повинно бути закваски в домах ваших, бо хто буде їсти квасне, душа та знищена буде із громади [синів] Ізраїлевих, чи то подорожній, чи хто природний житель землі тієї.
20
всякого кваса да не ја%сте. въ всњ'хъ же домњ'хъ да ја%сте ѓ^прњ'сноки”
20
Нічого квасного не їжте; в усякому місці перебування вашого їжте прісний хліб.
21
Съꙁва' же мољ=сїи вс^я ста'рца, і^и~левы. и^ ре'че и^мъ. шеDше пои^мњте себњ а'гнъца по сроDствђ вашемђ, и^ же'ртвђите пасхђ”
21
І скликав Мойсей усіх старійшин [синів] Ізраїлевих і сказав їм: виберіть і візьміть собі агнців за сімействами вашими і заколіть пасху;
22
Вᲆꙁмњте же^ ки'сᲄь и^с#со'па ѓ^мочи'вши же въ кро'вь, две'рныя пома'жете пра'ги, и^ ѓ^бою` подво'ю эT кро'ви ја^же е^сть бли'ꙁђ двере'и. а^ в^ы да не и^сходи'те, никто'же эT две'рїи до'мђ свое^го до заё%трїя”
22
і візьміть пучок ісопу, і обмочіть у кров, що у посудині, і помажте поперечини й обидва одвірки дверей кров’ю, що у посудині; а ви ніхто не виходьте за двері дому свого до ранку.
23
И$ мина'я г~ь и^ꙁбива'я е^гљ=п#тяны, и^ ё%зритъ кро'вь на пра'зњ, и^ на ѓ^бою` подво'ю, и^ мине'тъ г~ь две'ри, и^ не попђ'ститъ ё^бива'ющемђ въни'ти въ домы` ва'ша ё^бива'ти” Снабди'те
23
І піде Господь, щоб уразити Єгипет, і побачить кров на поперечинах і на обох одвірках, і пройде Господь мимо дверей, і не попустить згубникові ввійти в доми ваші для ураження.
24
же сло'во, с^е ꙁако'нно себᲇ, и^ сн~омъ ва'шимъ до' вњка”
24
Зберігайте це, як закон для себе і для синів своїх повіки.
скажіть [їм]: це пасхальна жертва Господу, Який пройшов мимо домів синів Ізраїлевих в Єгипті, коли уражав єгиптян, і доми наші визволив. І схилився народ і поклонився.
І пішли сини Ізраїлеві і зробили: як повелів Господь Мойсеєві й Аарону, так і зробили.
29
Бы'сть же въ полђ'нощи, г~ь и^ꙁби` вся'къ первене'цъ въ ꙁемли` е^гљ=петъстњи, эT первен#ца` фараѓ'нова. сњдя'щаго на прsтолᲇ, до первенца` плњ'ннича. ја%же въ до'лᲇ” и^ вся'къ первене'цᲆ ско'тїи”
29
Опівночі Господь уразив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка фараона, який сидів на престолі своєму, до первістка в’язня, що знаходився у в’язниці, і все первородне з худоби.
30
Въста' же фараѓ'нъ но'щїю, и^ вс^я мђж'и е^го, и^ вс^и е^гљ=птяне, и^ бы'сть во'пль велиk по все'и ꙁемли` е^гљ=петъстњи, и^ не быs до'мъ в не'мъже не б^њ мр~твца`” Възва'
30
І встали вночі фараон сам і всі раби його і весь Єгипет; і зчинився великий крик [по всій землі] Єгипетській, тому що не було дому, де не було б мертвих.
І покликав [фараон] Мойсея та Аарона вночі і сказав [їм]: встаньте, вийдіть із середовища народу мого, як ви, так і сини Ізраїлеві, і підіть, звершуйте служіння Господу [Богу вашому], як говорили ви;
Господь же дав милість народу [Своєму] в очах єгиптян: і вони давали йому, і обібрав він єгиптян.
37
въꙁдвиго'ша же ся сн~ове і^и~левы, эT раме'си въ сокхо'џъ до шести` со'тъ ты'сђщъ, пњшихъ мђжїи ра'звњ че'ляди,
37
І вирушили сини Ізраїлеві з Раамсеса в Сокхоф — до шестисот тисяч піших чоловіків, крім дітей;
38
и^ прише'лцы же мнози и^зыидо'ша с ни'ми, и^ ѓ%вца и^ волы` и^ ско'ти мно'ѕи ѕњло”
38
і безліч різноплемінних людей вийшли з ними, і дрібна і велика худоба, стадо дуже велике.
39
І$ и^спеко'ша тњ'сто мђкђ` е^же и^знесо'ша и^ꙁ# е^гљ=пта, ѓ^прњ'сноки не въскис#ша б^о” И$згна'ша же и^хъ е^гљ=птяне, и^ не мого'ша пребы'ти ни бра'шна сътвори'ша на пђть”
39
І спекли вони із тіста, що винесли з Єгипту, прісні коржі, тому що воно ще не вкисло, тому що вони були вигнані з Єгипту і не могли баритися, і навіть їжі не приготували собі на дорогу.
а всякий раб, куплений за срібло, коли обріжеш його, може їсти її;
45
при'шлеw и^ кђпле'ниk да не ја%сть эT нея`”
45
поселенець і найманець не повинен їсти її.
46
Въ хра'мᲇ е^дїномъ да сънњсться” А/ще же ѓ^ста'нетъ мясъ на ё%трїя, и^ не и^ꙁно'сите мяs вонъ и^з хра'ма, и^ ко'сти не сᲆкрђши'те эT него.
46
В одному домі належить їсти її, [не залишайте від неї до ранку,] не виносьте м’яса геть з дому і кісток її не розтрощуйте.
47
ве'сь со'нмъ сн~овъ і^и~левыX сътвори'тъ сїя”
47
Уся громада [синів] Ізраїля повинна звершувати її.
48
А/ще ли кт^о прїидетъ пришле'цъ к ва'мъ, и^ сᲆтвориT па'схђ г~ђ” ѓ^брњ'жеши е^го вся'къ мђжескїи полъ, и^ тогда` да прїидет# сътвори'тї ю&, и^ да бђдетъ а^ки съжи'тель. всяк же неѓ^брњ'ꙁаныи да не ја%сть эT нея`”
48
Якщо ж оселиться у тебе подорожній і захоче звершити Пасху Господню, то обріж у нього всіх чоловічої статі, і тоді нехай він приступить до звершення її і буде як природний житель землі; а ніякий необрізаний не повинен їсти її;
І коли введе тебе Господь [Бог твій] у землю хананеїв і хеттеїв, і аморреїв, і евеїв, і ієвусеїв, [гергесеїв, і ферезеїв,] про яку клявся Він батькам твоїм, що дасть тобі землю, де тече молоко і мед, то звершуй це служіння в цьому місяці;
6
шесть дн~їи да ја%сте ѓ^прњсноки, въ сеDмыи же дн~ь пра'ꙁниk г~ђ.
6
сім днів їж прісний хліб, і в сьомий день — свято Господу;
7
ѓ^прњсноки да ја%сте се'дмь дн~їи, да ся не ја% ви'тъ тебњ ква'сно. и^ да не бђдетъ ква'съ въ всњхъ предњлех# твои^хъ”
7
прісний хліб потрібно їсти сім днів, і не повинно знаходитися у тебе квасного хліба, і не повинно знаходитися у тебе квасного у всіх межах твоїх.
І оголоси в день той сину твоєму, говорячи: це заради того, що Господь [Бог] зробив зі мною, коли я вийшов з Єгипту.
9
И$ да бђдетъ тебњ зна'менїе на рђцњ твое'и, и^ помина'нїе преD ѓ^чи'ма твои^ма. ја%ко да бђдетъ зако'нᲆ гн~ь въ ё^стњхъ твои^хъ, рђко'ю б^о крњпкою и^ꙁвелъ т^я г~ь иZ е^гљ=пта”
9
І нехай буде тобі це знаком на руці твоїй і пам’ятником перед очима твоїми, щоб закон Господній був у вустах твоїх, бо рукою міцною вивів тебе Господь [Бог] із Єгипту.
10
И$ снабди'ши зако'нъ сей. въ время подо'бно. эT дн~е до дн~е,
10
Виконуй же устав цей у призначений час, з року в рік.
І коли опісля запитає тебе син твій, говорячи: що це? то скажи йому: рукою міцною вивів нас Господь із Єгипту, із дому рабства;
15
Є$гда` б^о ѓ^жесточњ фараѓ'нъ. не эTпђсти'ти насъ, и^ꙁби` г~ь вс^я первенца` в земли` е^гљ=петстњи, эT первенца` чл~ча до первенца` ско'тїя” Сего ради а^ꙁъ поклада'ю требђ г~ђ. весь эTверза'аи` ё^тро'бђ мђжескъ полᲆ г~ђ да ве'сь первене'цъ сн~овъ мои^хъ и^ꙁба'влю”
15
бо коли фараон опирався відпустити нас, Господь умертвив усіх первістків у землі Єгипетській, від первістка людського до первістка із худоби, — тому я приношу в жертву Господу все, що розкриває утробу, чоловічої статі, а всякого первістка із синів моїх викуповую;
16
И$ да бђдетъ въ ꙁнаменїе на рђцњ твое'и, и^ не ѓ^сла'блено преD ѓ^чи'ма ᲄвои^ма” Рђко'ю бо крњпкою и^ꙁведе` насъ г~ь и^ꙁъ е^гљ=пта”
16
і нехай буде це знаком на руці твоїй і замість пов’язки над очима твоїми, тому що рукою міцною Господь вивів нас з Єгипту.
17
Є$гда же эTпђсти` фараѓ'нъ люди, не веде и^хъ г~ь пђте'мъ, ꙁемля` филистиMскїя, ја%ко бли'ꙁь бяше. Рече б^о г~ь, да не когда` раска'юTся лю'дїе ви'дᲇвше ра'ть и^ въꙁвратя'тся въ е^гљ=пеT”
17
Коли ж фараон відпустив народ, Бог не повів його по дорозі землі Филистимської, тому що вона близька; бо сказав Бог: щоб не розкаявся народ, побачивши війну, і не повернувся до Єгипту.
Не відлучався стовп хмарний удень і стовп вогненний уночі від лиця [усього] народу.
Глvа, д~і”
1
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
1
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
2
рцы` сн~омъ і^и~левымᲆ, ѓ^брати'вшеся да ѓ^полча'тся пря'мо придво'рїю, посредњ магда'лы, и^ посредњ мо'ря. прямо веельсепфо'нђ, пред ни'ми ѓ^полчи'теся при' мори”
2
скажи синам Ізраїлевим, щоб вони повернули і розташувалися станом перед Пи-Гахирофом, між Мигдолом і між морем, перед Ваал-Цефоном; навпроти нього поставте стан біля моря.
3
И$ речетᲆ фараѓn лю'демъ свои^мъ ѓ^ сн~охъ і^и~левыхъ. блђ'дятъ с^и по ꙁемли`, ꙁатвори бо и^хъ пђсты'ня”
3
І скаже фараон [народу своєму] про синів Ізраїлевих: вони заблукали в землі цій, замкнула їх пустеля.
А Я озлоблю серце фараона, і він поженеться за ними, і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його; і пізнають [усі] єгиптяни, що Я Господь. І зробили так.
5
Въꙁвњще'но же быs цр~ю е^гљ=петъскомђ, ја%ко бњжа'ша лю'дїе. и^ преврати'ся срDце фараѓ'ново, и^ слђ'гъ е^го на' люди. и^ реко'ша, что` с^е сътвори'хомъ, е^же эTпђсти'ти сн~ы і^и~левы, да не порабо'таютъ намъ”
5
І сповіщено було цареві Єгипетському, що народ утік; і навернулося серце фараона і рабів його проти народу цього, і вони сказали: що це ми зробили? навіщо відпустили ізраїльтян, щоб вони не працювали на нас?
І погналися за ними єгиптяни, і всі коні з колісницями фараона, і вершники, і все військо його, і наздогнали їх, розташованих біля моря, при Пи-Гахирофі перед Ваал-Цефоном.
і сказали Мойсеєві: хіба немає гробів у Єгипті, що ти привів нас помирати у пустелі? що це ти зробив з нами, вивівши нас з Єгипту?
12
Не се'й ли бяше гл~ъ и^же реко'хомъ въ е^гљ=птњ. к тебњ гл~юще. ѓ^ста'ви насъ рабо'тати е^гљ=птяномъ, лђчше б^о бя'ше намъ рабо'тати е^гљ=птяномъ, не'жели ё%мрњти въ пђсты'ни се'й”
12
Чи не це саме говорили ми тобі в Єгипті, сказавши: залиш нас, нехай ми будемо працювати на єгиптян? Тому що краще бути нам у рабстві в єгиптян, ніж померти в пустелі.
Але Мойсей сказав народу: не бійтеся, стійте — і побачите спасіння Господнє, яке Він сотворить вам нині, бо єгиптян, яких бачите ви нині, більше не побачите повік;
14
лњто, г~ь б^о побо'рит# по наs вы' же ё^мо'лкнᲇте”
14
Господь буде поборювати за вас, а ви будьте спокійні.
Я ж озлоблю серце [фараона і всіх] єгиптян, і вони підуть слідом за ними; і покажу славу Мою на фараоні і на всьому війську його, на колісницях його і на вершниках його;
18
да ё^вњдятъ вс^и е^гљ=птяне, ја^ко а%ꙁъ е^смь г~ь прославля'ющїися ѓ^ фараѓ'нњ и^ ѓ^ колесни'цахᲆ и^ ѓ^ ко'нех# е^го” И
18
і пізнають [усі] єгиптяни, що я Господь, коли покажу славу Мою на фараоні, на колісницях його і на вершниках його.
і ввійшов у середину між станом єгипетським і між станом [синів] Ізраїлевих, і був хмарою і мороком для одних і освітлював ніч для інших, і не зблизилися одні з одними всю ніч.
І пішли сини Ізраїлеві серед моря по суші: во́ди ж були їм стіною з правого і з лівого боків.
23
Гна'ша же е^гљ=птяне и^ внидо'ша в слDњ и^хъ, и^ вся'къ ко'нь фараѓ'новъ, и^ колесни'ца, и^ всаDники посредњ моря.
23
Погналися єгиптяни, й увійшли за ними у середину моря всі коні фараона, колісниці його і вершники його.
24
Бысть же въ стражђ ё%тренюю`, и^ вᲆзрњ г~ь на по'лкъ е^гљ=петскїи, вᲆ столпњ ѓ%гненомъ и^ ѓ'блачномъ, и^ смяте по'лкъ и^хъ,
24
І в ранкову сторожу поглянув Господь на стан єгиптян зі стовпа вогненного і хмарного і привів у замішання стан єгиптян;
25
и^ свяꙁа` кола колесни'цаM и^хъ. и^ водя'ше я& съ нђждею и^ реко'ша е^гљ=птяне. бњжи'мᲆ эT лица і^и~лева, г~ь бо пособъствђ'етъ по ни'хъ. на е^гљ=птяны”
25
і відібрав колеса у колісниць їхніх, так що вони насилу волокли їх. І сказали єгиптяни: побіжимо від ізраїльтян, тому що Господь поборює за них проти єгиптян.
26
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, простри` рђкђ твою на' море, и^ растр'ъгни е&, да съвокђпи'тся вода`, и^ да покры'етъ е^гљ=птяны. на колесни'ца же и^ вса'дники”
26
І сказав Господь Мойсеєві: простягни руку твою на море, і нехай повернуться во́ди на єгиптян, на колісниці їхні і на вершників їхніх.
27
Простре' же мољ=сїи рђкђ на' море, и^ ё^стро'ися вода` ко днђ` на мњ'сто свое`. предо дн~емъ” Є$гљ=птяне же бњжа'ша поD водо'ю, и^ сътрясе` г~ь е^гљ=птяны посредњ мо'ря,
27
І простягнув Мойсей руку свою на море, і до ранку вода повернулася у своє місце; а єгиптяни бігли назустріч [воді]. Так потопив Господь єгиптян посеред моря.
І побачили ізраїльтяни руку велику, яку явив Господь над єгиптянами, й убоявся народ Господа і повірив Господу і Мойсеєві, рабові Його. Тоді Мойсей і сини Ізраїлеві заспівали Господу пісню цю і говорили:
тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів моавитських, засумували всі жителі Ханаана.
16
нападе` на ня страхъ и^ тре'петъ” Вели'чїемъ мы'шца твоея да ѓ^ка'менятся” дондеже проидо'ша лю'дїе твои г~и, дондеже проидо'ша лю'дїе твои сїи, и^хъже стяжа`”
16
Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав.
Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико!
18
Гь~ цр~ьствђя вњки, и^ на вњкъ, е^ще
18
Господь буде царювати повіки й у вічність.
19
ја%ко въни'де ко'нь фараѓ'новъ, съ колесни'цами, и^ вса'дники въ море, и^ наведе` на ни'хъ г~ь водђ мор#скђ'ю” Сн~ове же і^и~левы проидо'ша по' сђхђ посредњ моря”
19
Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря.
20
20
І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю.
21
21
І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море.
[Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його.
І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій.
І рушили з Єлима, і прийшла вся громада синів Ізраїлевих у пустелю Син, що між Єлимом і між Синаєм, у п’ятнадцятий день другого місяця після виходу їх із землі Єгипетської.
2
възропта'ша ве'сь събо'ръ сн~овъ і^и~левыхъ, на мољ=сїя, и^ а^а^ро'на”
2
І стала ремствувати вся громада синів Ізраїлевих на Мойсея й Аарона в пустелі,
3
И$ реко'ша к нимъ сн~ове і^и~левы, ё^не` б^њ да бы'хомъ, и^ꙁ#ме'рли ё^ја^зве'ни эT г~а в ꙁемли` е^гљ=петъстњи, е^гда` сњда'хомъ тамъ, наD котлы` мясны'ми, и я^да'хомъ хлњбы до сы'тости, не'жели јако и^зведо'сте н^ы въ пђсты'ню сїю, ё^мори'ти со'нмъ се'и гла'дом#”
3
і сказали їм сини Ізраїлеві: о, якби ми померли від руки Господньої у землі Єгипетській, коли ми сиділи біля казанів з м’ясом, коли ми їли хліб досита! бо вивели ви нас у цю пустелю, щоб усе це зібрання виморити голодом.
4
И$ рече г~ь къ мољ=сїю, с^е а'зъ ѓ^дождђ вамъ хлњ'бъ съ нб~се, і^ и^ꙁы'идђтъ лю'дїе, и^ да съберђтъ на вся'къ дн~ь ја%ко да и^скђшђ и^хъ, а%ще и'дђтъ въ законњ мое^мъ или н^и”
4
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я дощем дам вам хліб з неба, і нехай народ виходить і збирає щодня, скільки потрібно на день, щоб Мені випробувати його, чи буде він чинити за законом Моїм, чи ні;
5
И" бђ'детъ въ дн~ь шесты'и, да ё^гото'вятъ, и^же и^ꙁнесђт# и^ да бђ'детъ сђгђ'бо, ја%же съберђтъ эT дн~еи всего дн~е”
5
а в шостий день нехай заготовляють, що принесуть, і буде вдвічі проти того, скільки збирають в інші дні.
І сказав Мойсей: дізнаєтеся, коли Господь увечері дасть вам м’яса в їжу, а вранці хліба досита, тому що Господь почув ремство ваше, яке ви підняли проти Нього: а ми що? не на нас ремство ваше, але на Господа.
І сказав Мойсей Аарону: скажи всій громаді синів Ізраїлевих: станьте перед лицем Господа, бо Він почув ремство ваше.
10
Єгда' же гл~аше а^а^ро'нъ, всемђ` со'нмђ сн~овъ і^и~левъ, и^ ѓ^брати'шася въ пђсты'ню, и^ сла'ва гн~я ја%ви'ся на ѓ%блацњхъ”
10
І коли говорив Аарон до всієї громади синів Ізраїлевих, то вони оглянулися до пустелі, і ось, слава Господня явилася в хмарі.
11
И$ рече г~ь къ мољ=сїю гл~я,
11
І сказав Господь Мойсеєві, кажучи:
12
слышахъ ропта'нїе сн~овъ і^и~левыX, рцы` же к ни'мъ гл~я. на' вечерᲆ да ја%сте мя'са, а^ ꙁаё%тра насыти'теся хлњба. и^ да ё^вњ'сте, ја%ко а'зъ е^смь г~ь б~ъ вашъ”
12
Я почув ремство синів Ізраїлевих; скажи їм: увечері будете їсти м’ясо, а вранці насититеся хлібом — і дізнаєтеся, що Я Господь, Бог ваш.
13
Бы'сть же ве'черъ, прїидо'ша красте'ли, и^ покры'ша ве'сь по'лкъ. заё%тра же ѓ^сяза'ющи росњ ѓ%коло по'лка,
13
Увечері налетіли перепели і покрили стан, а вранці лежала роса навколо стану;
14
и с^е на лицы` пђсты'ни, ја%ко сњмя бњ'ло а^ки ледъ на земли`”
14
роса піднялася, і ось, на поверхні пустелі щось дрібне, круповидне, дрібне, як іній на землі.
15
ООу^зрњ'вше же сн~ове і^и~левы, рече дрhђ къ дрђгђ, что` с^е е^сть. не вњ'дяхђ бо что` с^е е^сть” Рече же мољ=сїи к ниM, се хлњ'бъ, и^же да'сть г~ь ја%сти ваM,
15
І побачили сини Ізраїлеві і говорили одне одному: що це? Бо не знали, що це. І Мойсей сказав їм: це хліб, який Господь дав вам у їжу;
У шостий же день зібрали хліба вдвічі, по два гомори на кожного. І прийшли всі начальники громади і донесли Мойсеєві.
23
Рече же мољ=сїи к нимъ, с^е е^сᲄь сло'во е^же гл~а г~ь, сђбо'та поко'и ст~ъ г~ђ” Оу^тро е^ли'ко а^ще и^спече'те, пецњте, и^ е^ли'ко а^ще сва'рите, свари'те, все же и^ꙁбы'точное о^ста'вите въ скро'вњ, на ё%трїя”
23
І [Мойсей] сказав їм: ось що сказав Господь: завтра спокій, свята субота Господня; що потрібно пекти, печіть, і що потрібно варити, варіть сьогодні, а що залишиться, відкладіть і збережіть до ранку.
24
И$ ѓ%ста'виша до ё%трїя, ја%коже ꙁаповњ'да и^м# мољ=сїи. и^ не въсмердњ'ся, и^ че'рвь не бы'сть въ не'мъ”
24
І відклали те до ранку, як повелів [їм] Мойсей, і воно не засмерділо, і черви не було в ньому.
25
Рече же и^мъ мољ=сїи ја%ди'те днsь. е^сть бо сђбо'та поко'ище г~ђ днsь. не ѓ^бря'щете на' поли.
25
І сказав Мойсей: їжте його сьогодні, бо сьогодні субота Господня; сьогодні не знайдете його на полі;
26
ше'сть бо дн~їи да събира'ете, а^ въ седмы'и дн~ь сђбо'та. не ѓ^бря'щете в немъ”
26
шість днів збирайте його, а в сьомий день — субота: не буде його в цей день.
27
Бы'сть же въ седмы'и дн~ь, и^до'ша нњцыи събира'ти, и^ не ѓ^брњто'ша”
27
Але деякі з народу вийшли в сьомий день збирати — і не знайшли.
28
Рече же г~ь мољ=сїѓ^ви, доко'лњ не хо'щете послђшати ꙁа'повњдеи мои^хъ, и^ ꙁако'на мое^го
28
І сказав Господь Мойсеєві: чи довго ви будете ухилятися від дотримання заповідей Моїх і законів Моїх?
29
блюсти`. г~ь бо далъ вамᲆ сїи дн~ь сђбо'тђ, сего` ра'ди далъ вамъ въ дн~ь шесты'и хлњба на два дн~и, да сњди'те ко'ждо васъ въ домђ` свое^мъ ѓ^ себњ, и^ да никто'же ваs и^схо'дитъ ко'жDо эT мњ'ста свое^го, въ дн~ь седмы'и”
29
дивіться, Господь дав вам суботу, тому Він і дає в шостий день хліба на два дні: залишайтеся кожен у себе [у домі своєму], ніхто не виходь від місця свого в сьомий день.
І сказав Мойсей: ось що повелів Господь: наповніть [манною] гомор для збереження в роди ваші, щоб бачили хліб, яким Я годував вас у пустелі, коли вивів вас із землі Єгипетської.
Сини Ізраїлеві їли манну сорок років, поки не прийшли в землю обітовану; манну їли вони, поки не прийшли до меж землі Ханаанської.
36
гомо'ръ же деся'тая часть треX мњръ бяше”
36
А гомор є десята частина ефи.
Глvа, з~і”
1
И$ въста'вше весь со'нмъ сн~въ і^и~лвъ, эT пђсты'ня си'нᲆ. по полко'мъ и^хъ, словесе'м# гн~иM, и^ ста'ша в рафи'дњ, и^ не бя'ше воды` пити людеM,
1
І рушила вся громада синів Ізраїлевих з пустелі Син у дорогу свою, за повелінням Господнім, і розташувалися станом у Рефидимі, і не було води пити народу.
2
и хђля'хђ лю'дїе мољ=сїа гл~юще, да'жDь намъ во'дђ да пїемъ” Рече же мољ=сїи, чт^о хђ'лите мя. и^ чт^о и^скђша'ете г~а.
2
І дорікав народ Мойсею, і говорив: дайте нам води пити. І сказав їм Мойсей: чого ви дорікаєте мені? чому спокушаєте Господа?
І сказав Господь Мойсеєві: пройди перед народом, і візьми з собою декого зі старійшин ізраїльських, і жезл твій, яким ти ударив по воді, візьми в руку твою, і піди;
6
аꙁъ же ста'нђ т^ђ пре'жDе прише'ствїя твое^го ё^ ка'мени въ хори'вњ. и ё^да'риши въ ка'мень, і^ и^ꙁы'детъ эT него вода`, да пїю'тъ людїе” Сътвори' же тако мољ=сїи преD сн~ы і^и~левыми.
6
ось, Я стану перед тобою там на скелі в Хориві, і ти удариш у скелю, і піде з неї вода, і буде пити народ. І зробив так Мойсей на очах старійшин ізраїльських.
7
и^ проꙁва` и%мя мњ'стђ томђ и^скђ'съ, и^ похђле'нїе хђлы ради сн~овъ і^и~левъ. і^ и^скђше'нїя ради г~а гл~щиX, а%ще е^сть в насъ г~ь, и^ли н^и”
7
І нарік місцю тому ім’я: Масса і Мерива*, через докори синів Ізраїлевих і тому, що вони спокушали Господа, говорячи: чи є Господь серед нас, чи ні?
8
Прїиде же а^малиk, и^ въе^ва` на і^и~ля въ рафиди'нњ,
8
І прийшли амаликитяни і воювали з ізраїльтянами в Рефидимі.
9
рече же мољ=сїи къ і^с~ђ, и^збери` себњ мђжа си'лны. и^ шеD ѓ^полчи'ся къ а^мали'кђ, ё%трњ, с^е же а%зъ ста'нђ, на верхђ` горы`, и^ же'злъ же бж~їи в рђцњ моеи”
9
Мойсей сказав Ісусові: вибери нам мужів [сильних] і піди, воюй з амаликитянами; завтра я стану на верхівці пагорба, і жезл Божий буде у руці моїй.
І коли Мойсей поднімав руки свої, перемагав Ізраїль, а коли опускав руки свої, перемагав Амалик;
12
рђцњ же мољ=сїѓ^вњ тя'ж#цњ бњша, и^ възе'мше ка'мень поDложи'ша е^мђ, и^ сњдя'ше на не'мъ. а^а^ро'нъ же і^ ѓ'р#, поDдержа'ста рђцњ е^мђ, е^ді'нъ эTсюдђ а^ дрђгїи эTтђ'дђ, и^ бы'ша мољ=сїѓ'вњ рђцњ ё^крњпле'ни, до за'хода слн~цђ,
12
але руки Мойсеєві обважніли, і тоді взяли камінь і підклали під нього, і він сів на ньому, Аарон же й Ор підтримували руки його, один з одного, а інший з другого боку. І були руки його піднятими до заходу сонця.
І почув Іофор, священик мадіамський, тесть Мойсеїв, про все, що зробив Бог для Мойсея і для Ізраїля, народу Свого, коли вивів Господь Ізраїля з Єгипту,
І розповів Мойсей тестеві своєму про все, що зробив Господь з фараоном і з [усіма] єгиптянами за Ізраїля, і про всі труднощі, які зустріли їх на шляху, і як визволив їх Господь [з руки фараона і з руки єгиптян].
І бачив [Іофор,] тесть Мойсеїв, усе, що він чинить з народом, і сказав: що це таке робиш ти з народом? для чого ти сидиш один, а весь народ стоїть перед тобою з ранку до вечора?
ти ж знайди [собі] з усього народу людей здібних, що бояться Бога, людей правдивих, що ненавидять користь, і постав [їх] над ним тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами];
22
да сђ'дятъ я& по вс^я часы`, а^ рњчь ё^си'лная, донесђтъ дотебе` малы'я же сђды` да сђ'дятъ ѓ^ни`, и^ ё^ма'ляT ти трђда`. и^ поDпомо'гђтъ т^я”
22
нехай вони судять народ у всякий час і про всяку важливу справу доносять тобі, а всі малі справи судять самі: і буде тобі легше, і вони понесуть з тобою тягар;
і вибрав Мойсей із усього Ізраїля здібних людей і поставив їх начальниками народу, тисячоначальниками, стоначальниками, п’ятдесятиначальниками і десятиначальниками [і діловодами],
26
и^ сђжDа'хђ лю'демъ по вся` часы`. всю' же рњчь ё^си'лнђю приноси'ша къ мољ=сїю, а^ ма'лђю же сами сђжDаше”
26
і судили вони народ у всякий час; про [усі] справи важливі доносили Мойсеєві, а всі малі діла судили самі.
27
эTпђсти' же мољ=сїи те'стя свое^го, и^ эTи'де въ свою` ꙁе'млю”
27
І відпустив Мойсей тестя свого, і він пішов у землю свою.
Глvа, џ~і”
1
Мцsа же тре'тїаго и^ꙁ#шествїа сн~овъ і^и~левъ эT ꙁемля` е^гљ=петъскїя, в сїи дн~ь, прїидо'ша въ пђсты'ню сина'искђю,
1
У третій місяць після виходу синів Ізраїля з землі Єгипетської, у самий день нового молодого місяця, прийшли вони в пустелю Синайську.
І весь народ відповідав одностайно, говорячи: усе, що сказав Господь, виконаємо [і будемо слухняні]. І доніс Мойсей слова народу Господу.
9
И$ рече г~ь къ мољ=сїю с^е а'ꙁъ прїидђ` к тебњ въ столпᲇ ѓ%блачнњ. да ё^ слы'шатъ лю'дїе гл~юща м^я к тебњ`, и^ да тебњ` вњрђютъ вᲆ вњки. повњ'да же мољ=сїи, словеса` лю'дїи къ г~ђ”
9
І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назавжди. І Мойсей оголосив слова народу Господу.
і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть,
13
не бђ'детъ жиv е^гда' же гласъ трђбы` и^ ѓ'блакъ эTи'деT эT горы`, сїи` да въꙁы'идђтъ на горђ`”
13
рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору.
На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і трубний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані.
І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори.
18
гора' же сина'иская кђря'шеся вс^я. схожде'нїя ради бж~їя на ню`, въ ѓ^гни`. и^ схожда'ше же дымъ, ја%ко ды'мъ пе'щныи. и^ ё^жасо'шася вс^и лю'дїе ѕњло”
18
Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася;
19
Быша же гла'си трђбнїи, сходя'ще крњп'цњ ѕњло. мољ=сїи же гл~аше, а^ б~ъ эTвњщава'ше е^мђ гласомъ”
19
і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом.
20
Сни'де же г~ь на горђ` сина'искђю, на ве'рхъ горы`, и^ въꙁва` г~ь мољ=сїя на ве'рхъ горы`, и^ възы'де мољ=сїи”
20
І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей.
21
Рече же б~ъ к немђ гл~я. съни'ди, и въꙁвњсти` лю'демъ. да не когда` пристђ'пляT къ горњ`, къ бг~ђ раꙁђмњти, и^ падђтъ эT нихъ мно'ѕи,
21
І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Господа бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього;
22
и^ жерцы' же пристђпа'яи къ г~ђ б~ђ да ся ѓ^ст~ят#. да не когда` и^ꙁмᲇни'тъ эT нихъ г~ь”
22
священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь.
23
Рече же мољсїи къ б~ђ, не воꙁмо'гђтъ лю'дїе въꙁы'ти на горђ` сина'искђю, ты б^о ꙁавњща'лъ е^си насъ гл~я. предњли'ти, ё^ горы`, и^ ѓ^ст~ити ю&”
23
І сказав Мойсей Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо гори й освяти її.
24
И$ рече е^мђ г~ь. и^ди` съни'ди, и^ въꙁы'ди т^ы, і^ аа^ро'нъ с тобо'ю. жерцы' же и^ лю'дїе да ся не нђ'дятъ въꙁыти` къ б~ђ. да не когда` погђби'тъ эT ниX г~ь.
24
І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх.
25
сни'де же мољ=сїи, къ лю'демъ и^ рече иM”
25
І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.
Глvа, к~”
1
И$ гл~а г~ь вс^я словеса` с^и ко мољ=сїю гл~я.
1
І промовив Бог [до Мойсея] усі слова ці, говорячи:
Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі вгорі, і що на землі внизу, і що у воді нижче землі;
5
не поклони'ши и^мъ” н^и да послђж'иши и^мъ, а%зъ б^о е^смь г~ь б~ъ твои. б~ъ ревни'вᲆ, эTдая грњхы` эTц~ъ на ча'да, дотре'тїаго и^ до четве'ртаго ро'да, ненавидящихъ мене`.
5
не поклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог ревнитель, що карає дітей за провину батьків до третього і четвертого роду тих, які ненавидять Мене,
а день сьомий — субота Господу, Богу твоєму: не роби в цей день ніякої справи ні ти, ні син твій, ні дочка твоя, ні раб твій, ні рабиня твоя, ні [віл твій, ні осел твій, ні всяка] худоба твоя, ні прибулець, який в оселях твоїх;
11
зане` в шести` дн~ех# сътвори` г~ь нб~о и^ ꙁемлю`, мо'ре и^ вс^я ја%же на ниX. и^ почи` въ дн~ь сеDмы'и. сего ради блsви г~ь дн~ь сеDмы'и и^ ѓ^ст~и е^го”
11
бо за шість днів створив Господь небо і землю, море й усе, що в них, а на день сьомий спочив; тому благословив Господь день суботній і освятив його.
Не бажай дому ближнього твого; не бажай дружини ближнього твого, [ні поля його,] ні раба його, ні рабині його, ні вола його, ні осла його, [ні всякої худоби його,] нічого, що у ближнього твого.
І сказав Господь Мойсеєві: так скажи [дому Якова і звісти] синам Ізраїлевим: ви бачили, як Я з неба говорив вам;
23
да не сᲆтвори'те себњ са'ми бого'въ сре'бреныхъ, и^ бого'въ ꙁлатыхъ не сътворите сами себњ”
23
не робіть переді Мною богів срібних, або богів золотих, не робіть собі:
24
ѓ^лъта'ра съ ꙁемли`, да съᲄвори'те м^и. и^ положи'те на не'мᲆ, вс^есъжеже'нїа и^ сп~се'нїа ваша. ѓ%вца, и^ те'лца ваша, на вся'комъ мњстњ. и^дњже нарекђ` и%мя мое, т^ђ и^ прїидђ к тебᲇ, и благосло'влю т^я”
24
зроби Мені жертовник із земли і принось на ньому всепалення твої і мирні жертви твої, овець твоїх і волів твоїх; на всякому місці, де Я покладу пам’ять імені Мого, Я прийду до тебе і благословлю тебе;
25
А/ще же ѓ^лта'ръ эT ка'менїа сътвори'ши м^и, да не гла'диши е^го сњчивомъ, сњ'чиво б^о свое а%ще въꙁложи'ши наn, т^о ѓ^скверъни'ши
25
якщо ж будеш робити Мені жертовник з каменів, то не споруджуй його з обтесаних, бо, як тільки накладеш на них тесало твоє, то оскверниш їх;
26
и&. да не въсхо'диши на стоя'ла ѓ^лъта'ра мое^го, ја^ко да не ја%ви'ши ѓ^сквръне'нїя свое^го на немъ”
26
і не піднімайся по сходинках до жертовника Мого, щоб не відкрилася при ньому нагота твоя.
Глvа, к~а”
1
И$ сїя ѓ^правда'нїа и^ сђды положи преD ни'ми,
1
І ось закони, які ти оголосиш їм:
2
а%ще притя'жеши раb е^врњ'инъ, шесть лTњ да ти работа'етъ. а^ въ сеDмое лњто эTпђсти'ши е^го свобо'дъ тђне`”
2
якщо купиш раба єврея, нехай він працює [на тебе] шість років, а на сьомий [рік] нехай вийде на волю задарма;
3
А/ще са'мъ е^ді'нъ вни'детъ т^о е^ді'нъ і^ и^зы'детъ, а%ще ли и^ жена` вни'детъ с нимъ, т^о и^ жена` эTи'детъ с нимᲆ”
3
якщо він прийшов один, нехай один і вийде; а якщо він одружений, нехай вийде з ним і дружина його;
4
А/ще ли господиn дастъ е^мђ женђ`, и^ родитъ е^мђ сн~ъ и^л^и дще'рь, жена` и^ дњти да бђ'дђтᲆ господи'нђ е^го, а^ самᲆ е^ді'нъ. да эTи'детъ”
4
якщо ж господар його дав йому дружину і вона народила йому синів або дочок, то дружина і діти її нехай залишаться у господаря її, а він вийде один;
5
А/ще ли эTвњщавъ рабъ речетъ, въꙁлюбиX гдsна мое^го и^ женђ мою` и^ дњти мои`. не эTхождђ` свобо'денъ.
5
але якщо раб скаже: люблю господаря мого, дружину мою і дітей моїх, не піду на волю, —
6
да приведеT и& господиn е^го преD сђди'ще бж~їе. тогда же приведеT е^го преD две'ри на стоя'ла, и^ да провръти'тъ е^мђ` ё^хо гдsнъ е^го ши'ломъ, и^ да работа'етъ е^мђ въ' вњки”
6
то нехай господар його приведе його перед богами* і поставить його до дверей, або до одвірка, і проколе йому господар його вухо шилом, і він залишиться рабом його повік.
7
А/ще кт^о прода'стъ свою дще'рь в рабыню, и^ да не эTи'детъ, ја%коже эTхо'дятъ рабыня.
7
Якщо хто продасть дочку свою в рабині, то вона не може вийти, як виходять раби;
8
а%ще же не ё^годи'тъ пред# ѓ^чи'ма господи'на свое^го ја%же е^мђ помы'сливъ ѓ^бњща, да эTпђ'стиT ю&. ја%зы'кђ же чюже'мђ гдsнъ да не прода'стᲆ ея`, понеже погордњ ею`”
8
якщо вона не угодна господарю своєму і він не обручить її, нехай дозволить викупити її; а чужому народу продати її [господар] не владний, коли сам зневажив її;
9
А/ще лиy сн~ђ свое^мђ ѓ^бещалᲆ ея`, по ѓ^правле'нїю дще'рню да сътвори'тъ е'й.
9
якщо він обручить її з сином своїм, нехай вчинить з нею за правом дочок;
10
а%ще ли и'нђ по'иметъ себᲇ, и^ потре'бныа и^ ри'зы и^ вњ'но ея` да'стъ е'й. не ё^меншитъ,
10
якщо ж іншу візьме за нього, то вона не повинна позбавлятися їжі, одягу і подружнього співжиття;
11
а%ще ли сего` трое^го не твори'тъ е'й,да эTи'детъ бес цњны` тђне`”
11
а якщо він цих трьох речей не зробить для неї, нехай вона відійде задарма, без викупу.
12
И$ а'ще кого кт^о ё^да'ритъ и^ ё^мретъ, смр~тїю да ё^мреT и^ то'й”
12
Хто вдарить людину так, що вона помре, нехай буде відданий на смерть;
13
А/ще ли не хотя`, н^о б~ъ бђ'детъ предалъ въ рђцњ е^го, то да'мъ т^и мњсто, в неже бњжи'тъ тамо ё^би'выи”
13
але якщо хто не злонавмисно, а Бог попустив йому потрапити під руки його, то Я призначу в тебе місце, куди втекти [убивці];
Хто лихословить на батька свого, або свою матір, того слід віддати на смерть.
18
А/ще же свари'тася дв^а мђжа. и^ ё^да'ритᲆ е^ді'нъ дрђга'го ка'менемъ, и^ли пя'стїю, и^ не ё^мретъ, н^о сей ля'жетъ на ѓ%дрњ,
18
Коли сваряться [двоє], і один чоловік вдарить іншого каменем, або кулаком, і той не помре, але зляже в постіль,
19
а%ще же въста'въ мђжь. и^ похо'дит# ѓ^ жезлњ, чистъ е^го ё^да'ривыи, то'чїю на дњ'ланїе е^го да да'стъ и^ на цњлбђ”
19
то, якщо він устане і буде виходити з дому з допомогою палиці, той, хто вдарив [його] не буде підлягати смерті; тільки нехай заплатить за зупинку в його роботі і дасть на лікування його.
20
А@ще же кт^о би'етъ раба` свое^го, и^л^и рабђ` свою жеꙁло'мъ, и^ ё'мретъ эT рђки е^го, сђдо'мъ да ся м#ститъ ё^би'ти.
20
А якщо хто вдарить раба свого, або служницю свою палкою, і вони помруть під рукою його, то він повинен бути покараним;
21
а%ще ли пребђдеT дн~ь и^ли дв^а, да не м#сти'тся е^мђ, сребро б^о е^го е^мђ е^сть”
21
але якщо вони день або два дні переживуть, то не слід карати його, тому що це його срібло.
22
А/ще ся би'юще дв^а мђжи, и^ ё^раꙁи'та женђ непра'знDђ, и^зы'детъ младе'неw ея^ не ѓ^бли'ченъ желњдбою да жьлњдетъ, ја%коже заде'жеT мђжъ жены' с подобо'ю да эTда'сть цњнђ
22
Коли б’ються люди, й ударять вагітну жінку, і вона викине, але не буде іншої шкоди, то взяти з винного пеню, яку накладе на нього чоловік тієї жінки, і він повинен заплатити її при посередниках;
23
а%ще ли ѓ^бли'ченъ бђ'детъ, да да'стъ дш~ђ за' дш~ђ”
але якщо віл був битливим і вчора і третього дня, і господар його був сповіщений про це, не стеріг його, а він убив чоловіка або жінку, то вола побити камінням, і господаря його віддати на смерть;
30
А/ще ли винђ` ꙁаде'жђтъ е^мђ, да да'стъ винђ` ꙁа дш~ђ свою, е^лико заде'жђтъ е^мђ”
30
якщо на нього буде накладений викуп, нехай дасть за душу свою викуп, який буде накладений на нього.
31
И$ а'ще сн~а и^л^и дще'рь ё^боде'тᲆ, то по семђже ѓ^пра'вленїю да сътворя'тъ е^мђ”
31
Чи забодає сина, чи забодає дочку, — за цим самим законом чинити з ним.
32
А/ще ли раба`, и^л^и рабђ`, ё^бодетᲆ во'лъ, сребра`, л~ дидра'гмь, да да'стъ гдsнђ и^хъ, а^ во'лъ ка'менїемъ да ся побі'етъ”
32
Якщо віл забодає раба або рабу, то господареві їх заплатити тридцять сиклів срібла, а вола побити камінням.
33
А/ще кт^о эTвр'ьзетъ кла'дязь, и^л^и и^скопа'етъ я%мђ, и^ не покры'етъ ея` и^ впаде'тся в ню теля, и^л^и ѓ^сля`,
33
Якщо хто розкриє яму, або якщо викопає яму і не закриє її, і впаде в неї віл або осел,
Якщо чий-небудь віл забодає до смерті вола в сусіда його, нехай продадуть живого вола і розділять навпіл ціну його; також і убитого нехай розділять навпіл;
36
А/ще же зна'ютъ вола` ја^ко бодли'въ еs прежде вчера'шнего, и^ третїа'го дн~е и^ сђть гл~али гдsнђ е^го, и то'й не брежеT и& и^л^и не ё^бїетъ е^го, да да'стъ во'лᲆ въ вола мњсто, мр~твыи же е^мђ да бђ'деть”
36
а якщо відомо було, що віл битливий і вчора і третього дня, але господар його [бувши сповіщений про це] не стеріг його, то він повинний заплатити вола за вола, а убитий буде його.
Якщо хто застане злодія, що підкопує, і вдарить його, так що він помре, то кров не ставиться в провину йому;
3
а%ще же възы'детᲆ сл~нце нань пови'ненъ еs ё^мрњти ꙁа него” а^ще ли не и%маT, да ся продаs въ таTбы мᲇсто”
3
але якщо зійшло над ним сонце, то ставиться в провину йому кров. Той, хто вкрав, повинен заплатити; а якщо нема чим, то нехай продадуть його для сплати за вкрадене ним;
4
А/ще ли яT бђдеT и^ ѓ^бря'щется татьбы ѓ'браZ въ рђ'кђ е^го эT ѓ^сля'те до ѓ^вца` жи'во сђгђ'бъ да эTда'стъ.
4
якщо [він буде спійманий і] вкрадене знайдеться в нього в руках живим, чи то віл, або осел, або вівця, нехай заплатить [за них] удвічі.
Якщо хто потравить поле, або виноградник, пустивши худобу свою травити чуже поле, [дивлячись по плодах його нехай заплатить зі свого поля; а якщо потравить усе поле,] нехай відшкодує кращим з поля свого і кращим з виноградника свого.
Якщо з’явиться вогонь і охопить терен і випалить копиці, або жниво, або поле, то повинен заплатити той, хто вчинив цю пожежу.
7
А/ще же кт^о дастъ дрђгђ сребро, и^л^и сосђдъ съкры'ти, и^ ё^кра'дется, и^з домђ мђж'а того, и^ а'ще ѓ^бря'щется ё^кра'дыи, да вᲆзда'стъ сђгђбо.
7
Якщо хто віддасть ближньому на збереження срібло або речі, і вони будуть украдені з дому його, то, якщо знайдеться злодій, нехай він заплатить удвічі;
8
а%ще ли не ѓ^бря'щеTся та'ть. да прїидетъ гдsнъ до'мђ преD бг~а да ся клене'тъ, а%ще самъ е^го не коры'стовалъ и^ не лђкавъствова, н'а вс^е положе'нїе дрђж'не”
8
а якщо не знайдеться злодій, нехай господар дому прийде до суддів [і заприсягнеться], що не простягав руки своєї на власність ближнього свого.
9
По семђ` словеси` вᲆ крывинђ`, ѓ^ теля'ти, и^ ѓ^сляти, и^ ѓ'вцы`, и^ ѓ^ ри'ѕњ, и^ ѓ^ все'и поги'бели е^ја^же и^менђ'етъ свое'ю прᲇнїе ё^бо да е^сть преD бг~мъ, да прїидетъ сђдъ ѓ^бо'ю, кого сђдїа пови'нит# да тя'жиT сђгђбо ё^ бли'жнего”
9
Про всяку річ суперечливу, про вола, про осла, про вівцю, про одяг, про всяку річ загублену, про яку хто-небудь скаже, що вона його, справа обох повинна бути доведена до суддів: кого звинуватять судді, той заплатить ближньому своєму вдвічі.
Якщо хто віддасть ближньому своєму осла, або вола, або вівцю, або яку іншу худобу на збереження, а він помре, або буде пошкоджений, або украдений, так що ніхто цього не побачить, —
11
кля'тва да бђдетъ бж~їа междђ` и'ма. а%ще самъ нᲇсть слђка'вствовалъ, до всего` дрђжнего положе'нїя, и^ та'ко прїемлет# господи'нъ е^го” и^ да не тяжитъ гдsнђ е^го”
11
клятва перед Господом хай буде між обома в тім, що той, хто взяв, не простяг руки своєї на власність ближнього свого; і господар повинний прийняти, а той не буде платити;
12
А@ще ё^кра'дется эT него, да тя'житъ гдsнђ”
12
а якщо украдено буде у нього, то повинен заплатити господарю його;
13
А/ще ѕвњръ сънњлъ, да ведетъ и^хъ на ѕвњроја%динђ, и' да не тя'жетъ”
13
якщо ж буде звіром розтерзаний, то нехай на доказ представить роздерте: за розідране він не платить.
14
А/ще же кт^о и^спроси'тъ ё^ дрђга и^ погибнетъ, и^л^и ё^мретъ, и^л^и плњни'тся, а^ гдsнъ е^го не бђдетъ с ниM, то'е да тя'житъ,
14
Якщо хто позичить у ближнього свого худобу, і вона буде пошкоджена, або помре, а господаря його не було при ній, то повинен заплатити;
15
а%ще гдsнъ е^го бђ'детъ с ни'мъ, то да не тя'житᲆ. а%ще ли нае'мниk е^сть, да бђ'дет# е^мђ въ мꙁдђ` е^го”
15
якщо ж господар його був при ній, то не повинен платити; якщо вона взята у найми за гроші, то нехай і піде за ту ціну.
16
А/ще же кт^о прельстиT не ѓ^бњща'нђ деви'цђ, и^ бђдетᲆ с нею` вњ'номъ да вњ'нитъ е^я`, и^ пои'метᲆ е^я` себњ въ женђ`”
16
Якщо звабить хто дівчину незаручену і переспить з нею, нехай дасть їй віно [і візьме її] собі за дружину;
Якщо знайдеш вола ворога твого, або осла його, що заблукав, приведи його до нього;
5
А/ще же ё%зриши ѓ^сля` врага` твое^го па'дъшеся съ бре'менемᲆ е^го, да не мине'ши е^го, н^о да въздви'гнеши е^го с ни'мъ”
5
якщо побачиш осла ворога твого, що впав під ношею своєю, то не залишай його; розв’юч разом з ним.
6
да не преврати'ши сђда` ни'щаго въ сђдњ е^го.
6
Не суди перекручено по́зову бідного твого.
7
эT вся'кого сло'ва непра'ва да эTстђ'пиши” Чтsа и^ правди'ва да не ё^бїе'ши. н^и ѓ^правди'ши нечsти'ваго, мъзды` ра'ди”
7
Віддаляйся від неправди і не умертвляй невинного і правого, бо Я не виправдаю беззаконника.
8
И$ да не въꙁмеши мъзды`, мъзда` б^о ѓслњпля'етъ ѓ%чи ви'дящимъ, и^ раꙁ#сыпа'етъ словеса` пра'ведна.
8
Дарів не приймай, бо дари роблять сліпими зрячих і спотворюють справу правих.
9
пришеlцђ не вражDђ'ите, н^и стђжи'те е^мђ, вы б^о вњ'сте дш~ю прише'л#чю, поне'же и^ в^ы бњ'сте пришел#цы въ ꙁемли` е^гљ=петъстњй,
9
Прибульця не кривдь [і не утискуй його]: ви знаєте душу прибульця, тому що самі були прибульцями в землі Єгипетській.
10
ѕ~, лњтъ да сњ'еши ꙁе'млю твою`, и^ да събере'ши пло'ды е^я`.
10
Шість років засівай землю твою і збирай врожай її,
11
въ седмо'е же ѓ^ста'вленїе да сътвори'ши, и^ пђ'стиши ю&. да ја%дя'тъ ё^бо'зїи ја%ꙁы'ка твое^го. ѓ^ста'нокъ же да ја%дя'тъ ꙁвњ'рїе ди'вїи. та'ко да сътвори'ши и^ виногра'дђ твое^мђ, и^ ма'сличїю твое^мђ” шесть дн~їи да сътвори'ши дњ'лотвое`,
11
а в сьомий залишай її в спокої, щоб годувались убогі з твого народу, а залишками після них годувалися звірі польові; так само чини з виноградником твоїм і з маслиною твоєю.
12
въ седмы'и же дн~ь, да почи'еши, да почи'етъ во'лъ твои, и^ ѓ^се'лъ твои. да почи'етъ сн~ъ рабы` твое^я`, и^ пришле'цъ;
12
Шість днів роби діла твої, а в сьомий день спочивай, щоб відпочив віл твій і осел твій і заспокоївся син раби твоєї і прибулець.
13
Вс^е е^ли'ко гл~ахъ вамъ снабди'те, и^ме'н# же бого'въ и^нњхъ не помина'ите, н^и да слы'шатся и^ꙁъ ё%стъ ва'шихᲆ”
13
Дотримуйтесь усього, що Я сказав вам, і імен інших богів не згадуйте; нехай не чується воно з уст твоїх.
14
Потр^и кра'ты в лњтњ сᲆтвори'те м^и вели'къ
14
Тричі на рік святкуй Мені:
15
дн~ь. ѓ^прњ'сноки, снабди'те, се'дмь дн~їи. и^ ја%ди'те ѓ^прњ'сноки, ја^коже ꙁаповњ'дахъ ва'мъ, по вре'мени новомњ'сечїа, въ то'и б^о и^ꙁы'до'сте и^ꙁъ е^гљ=пта, да не ја^ви'шися предо мно'ю то'щь”
15
дотримуйся свята опрісноків: сім днів їж прісний хліб, як Я повелів тобі, у призначений час місяця Авива, тому що в ньому ти вийшов з Єгипту; і нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками;
16
И вели'къ дн~ь въ пр'ьвыхъ, жа'твъ жи'тъ твои^хъ ја%коже сњ'еши на ни'вњ твое'й” И вели'къ дн~ь сконча'нїя преходя'щђ лњтђ, въ събра'нїе дњле'съ эT ни'въ твои^хъ” Въ
16
додержуйся і свята жнив перших плодів праці твоєї, які ти сіяв на полі, і свята збирання плодів наприкінці року, коли збереш з поля працю твою.
Тричі на рік повинні з’являтися всі чоловічої статі твої перед лице Владики, Господа [твого].
18
е^гда же эTженђ` ја^зы'ки эT лица` твое^го, и^ разширю` предњ'лы твоя`, и^ никто` не пожадаеT ꙁемли` твое'й. да не положи'ши на ква'съ кро'ви и^ жрьтвы мое^я, и^ да не долежи'тъ тђ'кᲆ вели'ка дн~е мое^го на ё%трїя”
18
[Коли вижену язичників від лиця твого і поширю межі твої], не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жир від святкової жертви Моєї не повинен залишатися до ранку.
19
Нача'токъ пр'ьвых# житъ ꙁемля` твое^я, да внесе'ши въ доM г~а бг~а твое^го. да не свари'ши ја%гня'те въ млецњ мт~ре е^го.
19
Початки плодів землі твоєї принось у дім Господа, Бога твого. Не вари козеняти в молоці матері його.
20
Се' же а%ꙁъ пошлю` а%гг~ла мое^го преD лице'мъ твои^мъ, да т^я снабдиT на пђти`, ја^ко да въведе'тъ т^я въ ꙁемлю, ю%же ё^гото'вахъ тебњ.
20
Ось, Я посилаю перед тобою ангела [Мого] оберігати тебе на путі і ввести тебе в те місце, яке Я приготував [тобі];
21
вонми` себњ и^ послђш'аи е^го и^ не ѓ^слђш'аися е^го, не ѓ^пђ'ститъ т^я, и^мя б^о мое` е^сть на не'мъ”
21
зберігай себе перед лицем Його і слухай гласу Його; не протився Йому, тому що Він не простить гріха вашого, бо ім’я Моє в Ньому.
[Якщо будеш слухати гласу Мого, і будеш виконувати усе, що скажу тобі, і збережеш завіт Мій, то ви будете в Мене народом обраним з усіх племен, бо вся земля Моя; ви будете у Мене царственим священством і народом святим. Ці слова скажи синам Ізраїлевим.] Якщо ти будеш слухати гласу Його і виконувати все, що скажу [тобі], то ворогом буду ворогів твоїх і супротивником противників твоїх.
Коли піде перед тобою ангел Мій і поведе тебе до аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, хананеїв, [гергесеїв,] евеїв та ієвусеїв, і знищу їх [від лиця вашого],
24
Не поклоня'итеся богоM и^хъ, и^ не послђш'аите и^хъ. да не сътвори'те по дњ'ломъ и^хъ. н^о ѓ^чище'нїя и^хъ раꙁори'ши, и^ съкрђша'я съкрђшиши столпы` и^хᲆ,
24
то не поклоняйся богам їхнім, і не служи їм, і не наслідуй діл їхніх, але розтрощи їх і зруйнуй стовпи їхні:
мало-помалу буду проганяти їх від тебе, поки ти не розмножишся і не візьмеш у володіння землі цієї.
31
и^ положђ` предњ'лы твоя` эT чрьмна'го моря. до мо'ря филисти'мля, эT пђсты'ня до рњки` вели'кїя е^фраT” И$ преда'мъ в рђцњ` ваши сњдя'щаа на ꙁемли`, и^ эTженђ` я& эT тебе`,
31
Прокладу межі твої від моря Червоного до моря Филистимського і від пустелі до ріки [великої Євфрату], бо віддам до рук ваших жителів цієї землі, і проженеш їх від лиця твого;
32
да не смњсишися с ними, и^ бого'мъ и^хъ да не ꙁавњща'еши ꙁавњта,
32
[не змішуйся і] не укладай союзу ні з ними, ні з богами їхніми;
33
и^ да не ѓ^ста'нђтъ на земли` твое'и, да тебњ не сътворя'тъ съгрњши'ти къ мнњ, а%ще бо рабо'таеши бого'мъ иX, с^и бђ'дђтъ тебњ на събла'ꙁнъ”
33
не повинні вони жити в землі твоїй, щоб вони не ввели тебе у гріх проти Мене; бо якщо ти будеш служити богам їхнім, то це буде для тебе сіттю.
І прийшов Мойсей і переказав народу всі слова Господні і всі закони. І відповів увесь народ в один голос, і сказали: все, що сказав Господь, зробимо [і будемо слухняні].
зроби одного херувима з одного краю, а другого херувима з іншого краю; такими, що виступають з кришки, зробіть херувимів на обох краях її;
20
ё%глђ`. раскрыля'ющися врьхђ` ѓ^сеня'юще кры'лы свои'ми ѓ^цыще'нїе, лице' же е^ю` к себњ къ ѓ^цыще'нїю,
20
і будуть херувими з розпростертими догори крилами, покриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів.
21
и^ да въꙁложи'ши ѓ^цыще'нїе, на киѓ'тъ врьхђ, въ киѓ'тъ же да вложи'ши свњдњнїя, ја%же дамъ тебњ”
21
І поклади кришку на ковчег згори, у ковчег же поклади одкровення, що Я дам тобі;
там Я буду відкриватися тобі і говорити з тобою над кришкою, посеред двох херувимів, які над ковчегом одкровення, про усе, що буду заповідувати через тебе синам Ізраїлевим.
23
И$ сътвори'ши трапе'ꙁђ эT дре'ва негнию'ща двою` лактїи въ долготђ`, ла'кти же в широтђ`, ла'кти же и^ полъ въ высотђ`
23
І зроби стіл з дерева ситим, довжиною у два лікті, шириною в лікоть, і висотою у півтора ліктя,
а жердини зроби з дерева ситим і обклади їх [чистим] золотом, і будуть носити на них цей стіл;
29
И$ сътвори'ши блю'да, и^ џимїа'микъ, и^ съсђ'ды тре'бныя, и^ ча'ша в ня'же влива'еши, эT зла'та чsта. да сътвори'ши я&,
29
зроби також для нього блюдо, кадильниці, чаші і кружки, щоб возливати ними: із золота чистого зроби їх;
30
и^ положи'ши на трапе'зњ хлњбы прDеложе'нїя предо мно'ю прsно”
30
і покладай на стіл хліби предкладення перед лицем Моїм постійно.
31
И$ да сътвори'ши свњти'лникᲆ эT зла'та чи'ста, ва'янно сътвори'ши свњти'лникъ, и^ сте'блїе е^го, вњтви е^го, и^ ча'ша е^го, и^ крђ'ѕи е^го, и^ цвTњцы` е^го эT него да бђ'дђт#”
31
І зроби світильник із золота чистого; карбованим повинен бути цей світильник; стебло його, віття його, чашечки його, яблука його і квіти його повинні виходити з нього;
32
шесть вњт'вїи, и^сходя'щи эT странђ` свњти'лнђю. тр^и вњтви свњти'лныя, эT страны` е^диноя, тр^и же вњтви свњти'лныя эT страны` вторы'я,
32
шість гілок повинні виходити з боків його: три гілки світильника з одного боку його і три гілки світильника з іншого боку його;
три чашечки на зразок мигдалевої квітки, з яблуком і квітами, повинні бути на одній гілці, і три чашечки на зразок мигдалевої квітки на іншій гілці, з яблуком і квітами: так на всіх шести гілках, що виходять із світильника;
у шести гілок, що виходять із стебла світильника, яблуко під двома гілками його, і яблуко під іншими двома гілками, і яблуко під третіми двома гілками його [і на світильнику чотири чашечки, на зразок мигдалевої квітки];
Зроби [до них] петлі блакитного кольору на краю першого покривала, що в кінці з’єднує обидві половини; так зроби і на краю останнього покривала, що з’єднує обидві половини;
5
н~ же съᲄвори'ши пе'тлей, е^ді'нои ѓ^по'ны, н~. пе'тлеи да сᲆтвори'ши эT кра'я ѓ^по'ны, по сложе'нїю второ'мђ лицеM кᲆ лицђ` състоя'щаася к себњ ка'яждо”
5
п’ятдесят петель зроби на одному покривалі і п’ятдесят петель зроби на краю покривала, що з’єднується з іншим; петлі повинні відповідати одна одній;
І з’єднай п’ять покривал окремо і шість покривал окремо; шосте покривало зроби подвійне з переднього боку скинії.
10
И$ да сътвори'ши пе'тлеи. н~,на кра'и ѓ^по'ны е^ді'ноя, сре'дня по сложе'нїю, н~ да съᲄвори'ши пе'тлей на кра'и ѓ^по'ны по съвокђпле'нїю вторы'я” И$ та'ко
10
Зроби п’ятдесят петель на краю крайнього покривала, для з’єднання його з другим, і п’ятдесят петель [зроби] на краю іншого покривала, для з’єднання з ним;
11
съᲄвори'ши крючкоv мњдяn н~, съвокђпи'ши крючки с пеᲄлями ве'рхними, и^ да совᲆкђпи'ши ѓ^по'ны, и^ бђдетъ е^ді'но”
11
зроби п’ятдесят гачків мідних, і вклади гачки в петлі, і з’єднай покров, щоб він складав одне.
12
И$ да положи'ши и^ꙁбыва'ющее ѓ^по'нъ хра'мныхъ, ꙁакры'ти ꙁа'дняя храмђ,
12
А лишок, що залишається від покривал скиній, — половина зайвого покривала нехай буде звішена на задньому боці скинії;
13
лакти е^ді'наго эT сего` ла'кти же эT дрђга'го, эT и^ꙁбыва'ющихъ в долготђ` ѓ^по'нъ хра'мныхъ, и^ да бђдетъ покрыва'я съ странђ` хра'ма, эTсю'дђ и^ эTѓ^нђ'дђ, да покры'етъ”
13
а лишок від довжини покривал скинії, на лікоть з одного і на лікоть з іншого боку, нехай буде звішений з боків скинії з тієї і з другої сторони, для покриття її.
у кожного бруса по два шипи [на кінцях], один навпроти другого: так зроби на усіх брусах скинії.
18
И$ да сътвори'ши сто'лпы храмђ, к~, эT ё%гла сњ'вернаh. м~,
18
Так зроби бруси для скинії: двадцять брусів для полуденної сторони до півдня,
19
же стоя'лъ и^мъ сре'брянᲆ да сътвори'ши двњма` десятма` столпоM дв^њ стоя'лњ е^ді'номђ столпђ`, на ѓ^бою` концђ` е^мђ. и^ дв^њ стоя'лњ е^ді'номђ столпђ` на ѓ^бою` концђ`
19
і під двадцять брусів зроби сорок срібних підніжок: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під другий брус для двох шипів його;
20
въ ё%глњ вторњмъ, къ сњверђ, к~, столпоv, м~.
20
і двадцять брусів для другої сторони скинії до півночі,
21
же стоя'лъ и^мъ сре'бреныхъ, двњ стоя'лњ столпђ` е^ді'номђ, на ѓ^бою` концђ` е^мђ, дв^њ же стоя'лњ е^ді'номђ на ѓ^бою`
21
і для них сорок підніжок срібних: два підніжки [для двох шипів його] під один брус, і два подніжки під другий брус [для двох шипів його];
22
концђ` е^мђ” И$ сᲆ ꙁаd хра'мђ по странњ` ја%же къ мо'рю, да сътвори'ши ше'сть столпо'въ”
22
для заднього ж боку скинії на захід зроби шість брусів
23
два y столпа сътвори'ши в ё%глђ храма эT ꙁа'пада,
23
і два бруси зроби для кутів скинії на задній бік;
24
и^ да бђ'дђтъ ра'вна, эT до'лђ и^ до верха`, въ соста'въ е^ді'нъ, та'ко сътвори'ши ѓ^бњма ё%глома ра'вна да бђдђтъ”
24
вони повинні бути з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так повинно бути з ними обома; для обох кутів нехай будуть вони;
Також і вздовж по північній стороні — завіси ста ліктів довжиною; стовпів для них двадцять, і підніжків для них двадцять мідних; гачки на стовпах і зв’язки на них [і підніжки їх] зі срібла.
А для воріт двору завіса у двадцять ліктів [висотою] з блакитної і пурпурової і червленої вовни і з крученого висону візерункової роботи; стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири.
у скинії зібрання поза завісою, що перед ковчегом одкровення, буде запалювати його Аарон і сини його, від вечора до ранку, перед лицем Господнім. Це устав вічний для поколінь їх від синів Ізраїлевих.
І візьми до себе Аарона, брата твого, і синів його з ним, від середовища синів Ізраїлевих, щоб він був священиком Мені, Аарона і Надава, Авиуда, Єлеазара й Іфамара, синів Ааронових.
2
И$ да сътвори'ши ри'ꙁы ст~ы, а^аро'нђ бра'тђ ᲄвое^мђ на честь и^ сла'вђ”
2
І зроби священний одяг Аарону, братові твоєму, для слави і краси.
3
Ты' же гл~и кᲆ всњмъ премђ'дрымъ ё%мнымъ, яy напо'лнихъ дх~а мђ'дрости, и^ смышле'нїя, и^ да сътворяT ри'ꙁы ст~ы, а^аро'нђ въ ни'хже въ ст~омъ да жре'тᲆ мнњ”
3
І скажи всім мудрим серцем, яких Я наповнив духом премудрости [і розуміння], щоб вони зробили Аарону [священні] одежі для посвяти його, щоб він був священиком Мені.
4
Си'я же ри'ꙁы да сътворя'тᲆ на пе'рси е'й ри'ꙁђ ве'рхнюю, и^ до'лгђю ри'ꙁђ, и^ ри'ꙁђ треснови'тђ. и^ нагла'вїе, и^ по'ясᲆ. и^ да сътворя'т# ри'ꙁы ст~ы а^а^ро'нђ, и^ сн~омъ е^го, жрњти мн^њ”
4
Ось одяг, який вони повинні зробити: наперсник, ефод*, верхня риза, хітон* витканий, кидар* і пояс. Нехай зроблять священний одяг Аарону, братові твоєму, і синам його, щоб він був священиком Мені.
5
Сїи же да во'ꙁмђтъ ꙁла'то, и^ синетђ`, и^ порфи'рђ и^ червлени'цђ, и^ виссо'нъ.
5
Нехай вони візьмуть золото, блакитну і пурпурову і червлену вовну і висон,
і зроблять ефод із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни, і з крученого висону, мистецькою роботою.
7
дв^њ ри'ꙁы ве'рх#нїя да бђ'дета. съдержа'щися, дрђ'га дрђ'ѕњ. на ѓ%бњ странњ и^сходя'ще”
7
У нього повинні бути на обох кінцях його два з’єднувальні нарамники, щоб він був зв’язаний.
8
Наволоче'нїе же ри'ꙁъ ве'рхниX е^же е'сть на не'й по сътворе'нїю ея`, да бђ'детᲆ эT ꙁла'та чи'ста, и^ эT синеты`, и^ багряни'ца, и^ червлени'ца, сътка'ныя, и^ виссо'нђ пря'денаго”
8
І пояс ефода, що поверх нього, повинен бути однакової з ним роботи, з [чистого] золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону.
і поклади два камені ці на нарамники ефода: це камені на пам’ять синам Ізраїлевим; і буде Аарон носити імена їхні перед Господом на обох раменах своїх для пам’яті.
13
И$ да сътвори'ши дв^а щита`, эT ꙁла'та чи'ста,
13
І зроби гнізда з [чистого] золота;
14
и^ да сᲆтвори'ши двњ тресно'вици эT ꙁла'та чи'ста, съмњше'нїе цвњтђ, дњ'ло плᲇте'нїя, и^ положи'ши треснови'ца плете'нїи на щи'тђ, на ра'мђ иX съпряже`”
14
і [зроби] два ланцюжки з чистого золота, витими зроби їх роботою плетеною, і прикріпи кручені ланцюжки до гнізд [на нарамниках їх спереду].
Зроби наперсник судний майстерною роботою; зроби його такою самою роботою, як ефод: із золота, з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону зроби його;
16
сътвори'ши же на четы'ри ё%глы, да бђдетъ сђгђбъ. пя'ди въ долготђ`, пя'ди y въ широтђ`”
16
він повинен бути чотирикутний, подвійний, у п’ядь довжиною і в п’ядь шириною;
17
И$ наши'еши на не'й швы` по ка'мени, четы'рми ряды, ря'дъ ка'менїи да бђ'детᲆ, сардїи топаѕиѓ'нъ ꙁмара'гдъ, ря'дъ е^ді'нъ.
17
і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поряд: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд;
18
ря'д# же вторы'и, а^нџра'ксъ, и^ санфи'ръ и^ а'списъ.
18
другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз;
19
ря'д же тре'тїи лигириѓ'н# и^ а^хати'сᲆ, и^ а^меџисᲄо'съ”
19
третій ряд: яхонт, агат і аметист;
20
Ря'д же д~, хрисолиџо'съ и^ ви'риллиѓ'нъ, и^ ѓ^нихиѓ'нъ, ѓ^бя'та ꙁла'томъ, и^ съплете'на въ ꙁла'тњ, да бђ'детъ по' рядђ и^хъ”
20
четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золоті гнізда повинні бути вставлені вони.
21
Ка'мени же да бђ'дђтъ эT и^ме'нъ, в~і, сн~овъ і^и~левъ, прDе гм~ъ на дв^њ ра'мњ е^го, в~і, по и^менеM и^хъ, и^ по' родњхъ и^хъ, въ вая'нїиX зна'менїи, ко'ждо и^ме'немъ да бђдTђ в~і, племе'нъ,
21
Цих каменів повинно бути дванадцять, за числом [дванадцяти імен] синів Ізраїлевих [на двох раменах його], за іменами їх [і за народженням їх]; на кожнім, як на печаті, повинно бути вирізано по одному імені з числа дванадцяти колін.
До наперсника зроби ланцюжки кручені плетеної роботи з чистого золота;
23
23
і зроби до наперсника два кільця з золота і прикріпи два [золотих] кільця до двох країв наперсника;
24
24
і вдінь два плетені ланцюжки з золота в обидва кільця з [обох] кінців наперсника,
25
25
а два кінці двох ланцюжків прикріпи до двох гнізд і прикріпи до нарамників ефода з лицевої сторони його;
26
26
ще зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, що лежить до ефода в середину;
27
27
також зроби два кільця золотих і прикріпи їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його, над поясом ефода;
28
28
і прикріплять наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не спадав наперсник з ефода.
29
И$ вᲆꙁметъ а^аро'нъ и^мена` сн~овᲆ і^и~левъ, на сло'вњ сђднњмъ на пе'рсехъ входя'ще, въ сщ~е'нїе ст~ое, на па'мять прDе бм~ъ” И$ да положи'ши на словесњ` сђ'днњм# тре'сны плњте'нїя, на ѓ%ба ё%гла слове'сная въꙁложи'ши. и^ ѓ%ба щита` въꙁложи'ши на ѓ%бњ ра'мњ, ри'зъ съпря'женїя,
29
І буде носити Аарон імена синів Ізраїлевих на наперснику судному біля серця свого, коли буде входити у святилище, для постійної пам’яті перед Господом. [І поклади на наперсник судний кручені ланцюжки, поклади на обидва кінці наперсника, і поклади обидва гнізда на обох плечах на нарамнику з лиця.]
30
въꙁложи'ши на сло'во сђ'дное, проповњ'данїе, і^ и'стиnнђ. и^ да бђдетъ на пе'рсехъ а^аро'нђ. е^гда` вни'детъ въ ст~ое предъ б~а. и^ да но'ситъ а^аро'нъ, сђ'ды сн~овъ і^ил~евъ на пе'рсехъ прDе лице'мъ гн~имᲆ всегда`”
30
На наперсник судний поклади урим і тумим, і вони будуть біля серця Ааронового, коли буде він входити [у святилище] перед лице Господнє; і буде Аарон завжди носити суд синів Ізраїлевих біля серця свого перед лицем Господнім.
31
И$ да съᲄвори'ши ри'ꙁђ ё%трьнюю до ꙁемля` си'ню,
31
І зроби верхню ризу до ефода всю блакитного кольору;
32
и^ да бђ'детъ ё%стїе посредњ, и^ ѓ^жере'лїе эT него`, ѓ^меты и^мњ'а ѓ^бою'дђ ѓ^жере'лїя дњло шве'нно, съста'въ шве'нъ эT него` да не раскриля'ется”
32
посеред неї повинен бути отвір для голови; біля отвору її навколо повинна бути обшивка виткана, подібно до отвору у броні, щоб не дерлося;
33
И$ да сᲆтвори'ши на ѓ^ме'тњ ри'знњмъ до'лњ, а^ки ши'пка цвњтђщ'а, пђ'гвица съ синеᲄо'ю и^ багряни'цею, и^ червленицею съпря'деною и^ вис#сонђ тканаго на ѓ^ме'тњ ри'ꙁы ѓ^бою%дђ” В то'и же ѓ%браZ пђ'гвичьныи, и^ ꙁлаᲄы звонца, межDђ си'ми ѓ^бою'дђ,
33
на подолі її зроби яблука з ниток блакитного, яхонтового, пурпурового і червленого кольору [і з крученого висону], навколо по подолу її; [такого вигляду яблука і] дзвоники золоті між ними навкруги:
34
при пђ'гвицы ꙁла'тъ ꙁвоне'цᲆ, и^ цвњтъ на ѓ^ме'тњ ри'ꙁнњмъ, ѓ^боја%мо.
34
золотий дзвоник і яблуко, золотий дзвоник і яблуко, по подолу верхньої ризи навкруги;
35
и^ да бђдетъ а^аро'нђ, е^гда` слђжитъ. ё^слы'шится гла'съ е^го входя'щи вᲆ сщ~енїе преD гм~ъ, і^ и^сходя'щи да не ё%мретъ”
35
вона буде на Аароні в служінні, щоб чутним був від нього звук, коли він буде входити у святилище перед лице Господнє і коли буде виходити, щоб йому не вмерти.
36
И$ да сътвори'ши доскђ ꙁла'тђ чи'стђ, и^ да сътвори'ши в не'и ѓ%браꙁъ ꙁна'менїя ѓ^сщ~енїя гн~я”
36
І зроби поліровану дощечку з чистого золота, і виріж на ній, як вирізують на печатці: «Святиня Господня»,
37
И$ да въꙁложи'ши е^я` на синетђ съпря'денђ. и^ да бђдетъ на ё^вя'слњ, съ преди` ё^вя'сла да бђдетъ.
37
і прикріпи її шнуром блакитного кольору до кидара, так щоб вона була на передній стороні кидара;
38
и^ да бђдетъ на челњ` а^аро'нђ, и^ да эTи'метъ а^аро'нъ съгрњше'нїя и^хъ, е^ли'коже да ѓ^ст~ятъ сн~ове і^ил~евы всего` дњя'нїя ст~ыхъ. и^ да бђ'детъ на челњ` а^аро'нђ всегда`, прїя'то и^м# предъ гм~ъ”
38
і буде вона на чолі Аароновому, і понесе на собі Аарон недоліки приношень, що посвячуються від синів Ізраїлевих, і всіх дарів, які вони приносять; і буде вона безперестанно на чолі його, для благовоління Господнього до них.
39
тре'снови ри'ꙁъ, эT черьвлени'ца, и^ да сътвори'ши клобђ'къ червле'нъ, и^ по'ясъ да сътвори'ши дњ'ла пестря'щаго.
39
І зроби хітон з висону і кидар з висону і зроби пояс візерунчастої роботи;
40
и^ сн~омъ а^аро'новымъ, да сътвори'ши ри'ꙁы, и^ по'ясы, и^ клобђкы, да съᲄвори'ши иM въ чеs и^ сла'вђ. ѓ^блецы
40
зроби і синам Аароновим хітони, зроби їм пояси, і головні пов’язки зроби їм для слави і краси,
41
же в н^я а^аро'на брата твое^го, и^ сн~ы е^го с ни'мъ, и^ пома'жеши я&, і^ и^сполниши рђцњ и^хъ, и^ ѓ^ст~иши я&, да м^и жертвђютъ”
41
і зодягни в них Аарона, брата твого, і синів його з ним, і помаж їх, і наповни руки їх, і посвяти їх, і вони будуть священиками Мені.
42
И$ да сътвори'ши и^мъ надра'гы полотня'ны, покрыва'ти стыдњнїа плоти и^хъ, эT бе'дръ даже до сте'гнъ и^ да я`
42
І зроби їм нижній одяг лляний, для прикриття тілесної наготи від стегон до гомілок,
43
и%мать а^аро'нъ, и^ сн~ове е^го, е^гда` въхо'дятъ въ храM свњдњнїа” І$ егда` прихо'дятъ слђжи'ти, къ жертвени'кђ ст~ыни. да не въꙁложа'тᲆ на ся грњха` да не ё%мрђтъ. въ ꙁако'нъ вњчныи е^мђ, да бђ'детъ с^е и^ сњмени е^го по не'мъ”
43
і хай буде він на Аароні і на синах його, коли будуть вони входити у скинію забрання, або приступати до жертовника для служіння у святилищі, щоб їм не навести [на себе] гріха і не померти. Це устав вічний, [нехай буде] для нього і для нащадків його після нього.
і підпережи їх поясом, Аарона і синів його, і поклади на них пов’язки і буде їм належати священство за уставом навік; і наповни руки Аарона і синів його.
і спали всього барана на жертовнику. Це всепалення Господу, пахощі приємні, жертва Господу.
19
И$ да по'имеши вторы'и ѓ^ве'нъ, и^ въꙁложи'тъ а^аро'нъ и^ сн~ове е^го, рђцњ` на главђ` ѓ%вню,
19
Візьми й іншого барана, і покладуть Аарон і сини його руки свої на голову барана;
20
и^ зако'леши и&, и^ во'ꙁмеши эT кро'ви е^го, въꙁложи'ши на слђхъ, ё^шеси` а^аро'ня десна'го, и^ на коне'цъ рђки` десны'я, и^ на коне'цъ ноги` десны'я, и^ на слђ'хъ ё^шеси` сн~овъ е^го деснђю, и^ на коне'ц# рђ'кђ и^хъ деснђ'ю, и^ на коне'цᲆ но'гђ иX деснђю”
20
і заколи барана, і візьми крови його, і поклади на край правого вуха Ааронового і на край правого вуха синів його, і на великий палець правої руки їх, і на великий палець правої ноги їх; і покропи кров’ю на жертовник з усіх боків;
21
И$ да возмеши эT кро'ве ја%же на ѓ^лтари, и^ эT і^еле'я пома'ꙁанаго, и^ да въскропи'ши на а^аро'на, и^ на ри'зђ е^го и^ на сн~ы е^го, и^ на ри'ꙁы сн~овъ е^го, съ ни'мъ, и^ ѓ^ст~ится са'мъ, и^ ри'ꙁы е^го, и^ сн~ы е^го и^ ри'ꙁы сн~овъ е^го съ ни'мъ. кро'вь же ѓ%вню да пролїе'ши ё^ ѓ^лтаря ѓ^бою'дђ”
21
і візьми крови, яка на жертовнику, і єлею помазання, і покропи на Аарона і на одежу його, і на синів його, і на одежу синів його з ним, — і будуть освячені, він і одяг його, і сини його й одяг їхній з ними.
І візьми від барана жир і курдюк, і жир, що покриває нутрощі, і сальник з печінки, й обидві нирки і жир, який на них, праве плече [тому що це баран приношення священства],
і буде це Аарону і синам його в частку вічну від синів Ізраїлевих, бо це — приношення; приношення повинно бути від синів Ізраїлевих при мирних жертвах [синів Ізраїлевих], приношення їхньому Господу.
29
Ри'зы же посщ~ены, ја^же сђть а^аро'новы, да бђдTђ сн~омъ е^го по немъ. пома'ꙁатися и^мъ въ ни'хъ, и^ съверши'ти рђцњ и^хъ,
29
А священний одяг, що для Аарона, перейде після нього до синів його, щоб у ньому помазувати їх і вручати їм священство;
30
седмь дн~їи, да ся ѓ^блачи'тъ в н^я і^ере'и вели'кїи, и^же е^сть в него` мњсто эT сн~овъ е^го, и^же въни'детъ въ хра'мъ свњде'нїя слђжи'ти, въ
30
сім днів повинен облачатися в них [великий] священик із синів його, який заступає його місце, і буде входити у скинію зібрання для служіння у святилищі.
31
ст~ыни” І$ ѓ%ве'нъ съверше'нъ да воꙁмеши, и^ да свари'ши мя'са въ мњстњ ст~њ,
31
Барана ж приношення візьми і звари м’ясо його на місці святому;
32
и^ да ја^дя'тъ а^аро'нъ, и^ сн~ове е^го, мя'са ѓ%вня, и^ хлњбъ ја%же в коши`, ё^ две'рїи хра'ма свњде'нїя
32
і нехай з’їдять Аарон і сини його м’ясо барана цього з кошика, біля дверей скинії зібрання,
33
ја^дяT сїи, и^ми же ся ѓ^ст~иши в ни'хъ, сᲆверши'ти рђцњ и^хъ, и^ ѓ^ст~ити я& и^ноплеме'нникъ да не я'сть эT ни'хъ ст~и бо сђть”
33
бо через це здійснено очищення для вручення їм священства і для посвячення їх; сторонній не повинен їсти цього, тому що це святиня;
34
А/ще же ѓ^ста'нетъ эT мя'са тре'бнаго. съверше'нїа и^ эT хлᲇбовъ на ё%трїе да съжже'ши ѓ^станоk ѓ^гне'мъ, да не ја%сться, ѓ^сщ~енїе б^о е^сть”
34
якщо залишиться від м’яса приношення і від хліба до ранку, то спали залишок на вогні: не слід їсти його, бо це святиня.
35
Сътвори'ши же а^аронђ, и^ сн~омъ е^гота'ко по всемђ` е^ли'ко ꙁаповњда'хъ тебњ, седмь дн~їи съверши'ши рђцњ и^хъ”
35
І вчини з Аароном і з синами його в усьому так, як Я повелів тобі; сім днів наповнюй руки їх.
36
Теле'ц же грњха` раd, да сътвориши въ ѓ^чище'нїе. и^ да ѓ^чи'сᲄиши ѓ^лта'рь вънегда` ѓ^сщ~аеши на не'мъ, и^ пома'жеши е^го да бђдет# посщ~енъ.
36
І тельця за гріх принось кожного дня для очищення, і жертву за гріх звершуй на жертовнику для очищення його, і помаж його для освячення його;
обклади його чистим золотом, верх його і боки його кругом, і роги його; і зроби до нього золотий вінець навколо;
4
да сᲆтвори'ши е^мђ, поD вњнце'мъ е^го ѓ%коло на ѓ^бою` ё%глђ, да сътвори'ши е^мђ, по ѓ^бњма страна'ма, и^ бђ'дђтъ носи'ла и^ ве'рви ја%коже держа'ти и%ма”
4
під вінцем його на двох кутах його зроби два кільця з [чистого] золота; зроби їх із двох сторін його; і будуть вони вмістилищем для жердин, щоб носити його на них;
І буде звершувати Аарон очищення над рогами його один раз на рік; кров’ю очищувальної жертви за гріх він буде очищати його один раз на рік в роди ваші. Це святиня велика в Господа.
коли будеш робити перелік синів Ізраїлевих при перегляді їх, то нехай кожен дасть викуп за душу свою Господу при переліку їх, і не буде між ними моровиці згубної при переліку їх;
всякий, хто включається в перелік від двадцяти років і вище, повинен давати приношення Господу;
15
бога'тыи да не приложи'тъ, и^ ни'щїи да не ё^мни'тъ, эT полъ дидра'гмы” Є$гда` даю'тъ да'нь г~ђ эT сн~овъ і^и~левыхы, ё^моле'нїя ѓ^ дш~ахъ ва'шиX,
15
багатий не більше і бідний не менше півсикля повинні давати для приношення Господу, для викупу душ ваших;
16
и^ да во'ꙁмеши сребро` да'ни эT сн~овъ і^и~левыхъ, даси' же на съдњла'нїе хра'мђ свњде'нїя, и^ да бђдетъ сн~омъ і^и~левымъ па'мять предъ гм~ъ, ё^моле'нїя ѓ^ дш~ахъ вашихъ”
16
і візьми срібло викупу від синів Ізраїлевих і вживай його на служіння скинії зібрання; і буде це для синів Ізраїлевих у пам’ять перед Господом, для викуплення душ ваших.
17
И$ рече г~ь мољ=сїю гл~я,
17
І сказав Господь Мойсеєві, говорячи:
18
сътвори` ё^мываlницђ мњ'дянђ, и^ стоя'ла е'и мњ'дяна, ја^коже ё^мыва'тися” И$ да поста'виши ю& междђ хра'момъ свњдᲇнїя, и^ ѓ^лтаремъ, и^ да влїе'ши в н^ю во'дђ,
18
зроби умивальник мідний для обмивання і підніжжя його мідне, і постав його між скинією зібрання і між жертовником, і налий в нього води;
коли вони повинні входити в скинію зібрання, нехай вони обмиваються водою, щоб їм не померти; або коли повинні приступати до жертовника для служіння, для жертвоприношення Господу,
21
ё^мы'ют# рђцњ и^ но'ѕњ водо'ю. е^гда вхо'дятъ въ хра'мъ свњдњ'нїя да не ё%мрђтъ, и^ да бђдетъ е^мђ с^е въ ꙁако'нъ вњчныи, и^ сн~омъ е^го въ ро'ды и^хъ по не'м#”
21
нехай вони обмивають руки свої і ноги свої водою, щоб їм не померти; і буде їм це уставом вічним, йому і нащадкам його в роди їх.
візьми собі найкращих запашних речовин: смирни самоточної п’ятсот [сиклів], кориці запашної половину проти того, двісті п’ятдесят, тростини запашної двісті п’ятдесят,
24
н~ и^ ере'ѓ, пять соT си'клевъ. ст~го ма'сла древяна'го и%н#
24
касії п’ятсот сиклів, по сиклю священному, й олії оливкової гин;
і ось, Я даю йому помічником Аголиава, сина Ахисамахового, з коліна Данового, і в серце всякого мудрого вкладу мудрість, щоб вони зробили все, що Я повелів тобі:
і додержуйте суботу, тому що вона свята для вас: хто осквернить її, той нехай буде відданий на смерть; хто стане в цей день робити справи, душа та повинна бути знищеною із середовища народу свого;
шість днів нехай роблять справи, а в сьомий — субота спокою, посвячена Господу: усякий, хто робить справи в день суботній, нехай буде відданий на смерть;
це — знамення між Мною і синами Ізраїлевими повік, тому що в шість днів сотворив Господь небо і землю, а в день сьомий спочив і покоївся.
18
да'сть же б~ъ мољ=сїю е^гда` преста` гл~я е^мђ, на горњ сина'истњи двњ до'сцњ свњдњ'нїя до'сцњ ка'меннњ напи'санњ, прь'стоM бж~їимъ”
18
І коли [Бог] перестав говорити з Мойсеєм на горі Синаї, дав йому дві скрижалі одкровення, скрижалі кам’яні, на яких написано було перстом Божим.
Глvа, л~в”
1
В$ и'дњвше же лю'дїе ја%ко ё^ме'дли мољ=сїи сни'ти съ горы`, въста'ша лю'дїе на а^аро'на, и^ гл~аша е^мђ, въста'ни и сᲆтвори` намъ бо'ги, и^же по'идђтъ пред на'ми. мољ=сїи б^о сїи чл~к# і^ и'же и^ꙁведе` нас# эT егљ=пта не вњмы чт^о е^мђ бы'сть
1
Коли народ побачив, що Мойсей довго не сходить з гори, то зібрався до Аарона і сказав йому: встань і зроби нам бога, який ішов би перед нами, тому що з цією людиною, з Мойсеєм, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
Він узяв їх з рук їхніх, і зробив з них відлитого тельця, і обробив його різцем. І сказали вони: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
швидко ухилились вони від шляху, що Я заповідав їм: зробили собі відлитого тельця і поклонилися йому, і принесли йому жертви і сказали: ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе із землі Єгипетської!
Але Мойсей став благати Господа, Бога свого, і сказав: нехай не розпалюється, Господи, гнів Твій на народ Твій, який Ти вивів із землі Єгипетської силою великою і рукою міцною,
12
да не когда` рекђтᲆ е^гљ=птяне гл~юще, на лђка'въствњ и^зведе` я& погђби'ти в гора'хъ, съᲄреби'ти я& эT ꙁемля`. ё^стави гнњвъ ја%рости твое^я, и^ млsтивъ бђ'ди до зло'бы людїи твои^хъ,
12
щоб єгиптяни не говорили: на погибель Він вивів їх, щоб убити їх у горах і винищити їх з лиця землі; відверни полум’яний гнів Твій і відміни знищення народу Твого;
пом’яни Авраама, Ісаака й Ізраїля [Якова], рабів Твоїх, яким клявся Ти Собою, говорячи: примножуючи розмножу сíм’я ваше, як зірки небесні, і всю землю цю, про яку Я сказав, дам сімені вашому, і будуть володіти [нею] вічно.
І обернувся і зійшов Мойсей з гори; у руці його були дві скрижалі одкровення [кам’яні], на яких написано було з обох боків: і на одній і на другій стороні написано було;
Вони сказали мені: зроби нам бога, що йшов би перед нами; тому що з Мойсеєм, з цим чоловіком, який вивів нас із землі Єгипетської, не знаємо, що сталося.
І став Мойсей у воротах стану і сказав: хто Господній, [іди] до мене! І зібралися до нього всі сини Левіїні.
27
и^ рече и^мъ” Се гл~тъ г~ь б~ъ і^и~левъ, препоя'шитеся ко'ждо свои^мъ мечем# по бедрњ`, и^ по'идњте, и^ въꙁврати'теся, эT вра'тᲆ до вра'тъ сквоꙁњ полкъ, і^ ё^бїе'те ко'ждо брата свое^го, и^ ко'ждо дрђга свое^го, и^ ко'ждо сђсњда свое^го”
27
І він сказав їм: так говорить Господь Бог Ізраїлів: покладіть кожен свій меч на стегно своє, пройдіть по стану від воріт до воріт і назад, і вбивайте кожен брата свого, кожен друга свого, кожен ближнього свого.
І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її;
Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами.
Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом.
І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії.
12
Рече y мољ=сїи къ г~ђ, с^е ты` мн^њ гл~еши, и^ꙁведи` лю'ди сїя, ты' же не повњ'да мн^њ, кого посыла'еши сᲆ мно'ю, тыy мн^њ рече вњ'дя т^я, па'че всњхъ, и^ блгDть и%маши эT мене`,
12
Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»;
13
а'ще же ѓ^брњто'хъ блгDть предъ тобо'ю, ја%ви ми ся са'мъ, ја^вњ и^ раꙁђмно да ви'ждђ т^я. ја%коже ѓ^брњто'хъ блгDть предъ тобо'ю да поꙁна'ю, ја%ко лю'дїе твои`, ја%ꙁы'къ сїи”
13
отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ.
бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі.
І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію.
коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду;
23
и^ эTи^мђ` рђ'кђ мою. тогда` ё%зриши ꙁа'дняа моа`. лицеy мое не ја%ви'тъ ти ся”
23
і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі].
Гл~а, л~д”
1
И$ рече г~ь кᲆ мољ=сїю, и^стеши` себњ дв^њ до'сцњ ка'меннњ, ја%цњ бњ'ста и^ пе'рвње, и^ въꙁы'ди къ мн^њ на горђ`. да въпишђ` словеса` на до'скђ, јаже бњша на пе'рвђю до'скђ, ја^же е^си съкрђшилъ”
1
І сказав Господь Мойсеєві: витеши собі дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, [і зійди до Мене на гору,] і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на попередніх скрижалях, які ти розбив;
2
Бђди же гото'въ ꙁаё%тра, да въꙁы'деши на горђ` сина'искђю, и^ сᲄа'неши т^ђ, на ве'рсњ горы`.
2
і будь готовим до ранку, і зійди вранці на гору Синай, і постань переді Мною там на вершині гори;
3
и^ да никто'же въꙁы'детъ с тобо'ю, ни да ся ја%ви'тъ кт^о в сей горњ, и^ ѓ^вца и^ говя'да, да ся не пасђтъ, блиꙁь горы` тоя`”
3
але ніхто не повинен підніматися з тобою, і ніхто не повинен показуватися на всій горі; навіть худоба, дрібна і велика, не повинна пастися біля гори цієї.
І витесав Мойсей дві скрижалі кам’яні, подібні до попередніх, і, вставши рано-вранці, зійшов на гору Синай, як повелів йому Господь; і взяв у руки свої дві скрижалі кам’яні.
І пройшов Господь перед лицем його і проголосив: Господь, Господь, Бог чоловіколюбний і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і істинний,
7
пра'вдђ снабдя` и^ творя'и млsть въ ты'сящахᲆ, эTмщаа беꙁако'нїя и^ непра'вды, и^ грњхи`, и^ не потреби'тся вина` е^го, възлага'а грњхи` эTц~ъ на ча'да, и^ на сн~ы сн~овᲆ, дотре'тїяго и^ до четве'ртаго ро'дђ.
7
що зберігає [правду і подає] милість у тисячі родів, Який прощає провину і злочин і гріх, але не залишає без покарання, Який карає провину батьків у дітях і в дітях дітей до третього і четвертого роду.
8
и^ потща'вся мољ=сїи, преклони'ся до земля`, и^ поклони'ся б~ђ,
8
Мойсей одразу ж упав на землю і поклонився [Богу]
9
и^ рече. а%ще ѓ^брњто'хъ блгDть предъ тобо'ю молю` ти ся г~и да и'деши с на'ми, лю'дїе б^о же'стоковыи` сђть, да ѓ^ста'виши грњхи` и^ непра'вости наша, и^ да бђ'демъ твои`”
9
і сказав: якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, Владико, то хай піде Владика посеред нас; бо народ цей жорстокосердий; прости беззаконня наші і гріхи наші і вчини нас насліддям Твоїм.
І сказав [Господь Мойсеєві]: ось, Я укладаю завіт: перед усім народом твоїм сотворю чудеса, яких не було по всій землі і ні в яких народів; і побачить весь народ, серед якого ти перебуваєш, діло Господа; бо страшним буде те, що Я зроблю для тебе;
тому що ти не повинен поклонятися богові іншому, крім Господа [Бога], тому що ім’я Його — ревнитель; Він Бог ревнитель.
15
да не когда` ꙁавњща'еши ꙁавTњ сњдя'щимᲆ на ꙁемли`, и^ съвратяTся въ слњдъ бого'въ и^хъ, и^ требђ положа'тъ бого'мъ и^хъ, и^ въꙁовђт'ъ т^я, і^ я'си тре'бђ и^хъ.
15
Не вступай у союз із жителями тієї землі, щоб, коли вони будуть блудодіяти услід богам своїм і приносити жертви богам своїм, не запросили і тебе, і ти не спожив би жертви їхньої;
і не бери з дочок їхніх дружин синам своїм [і дочок своїх не давай заміж за синів їхніх], щоб дочки їхні, блудодіючи вслід богам своїм, не ввели і синів твоїх у блуд вслід богам своїм.
Усе, що розкриває утробу, Мені, як і вся худоба твоя чоловічої статі, що розкриває утробу, з волів і овець;
20
первене'цъ а%гньца, первене'цъ ѓ^сля'те и^ꙁмњни'ши ѓ^вце'ю, а%ще ли не и^ꙁмњни'ши, т^о цњ'нђ е^го даси`. и^ вся'къ перве'нецъ сн~овъ твои^хъ и^ꙁмњни'ши, да ся не я^ви'ши предо мно'ю то'щъ”
20
первородне з ослів замінюй агнцем, а якщо не заміниш, то викупи його; усіх первістків із синів твоїх викуповуй; нехай не з’являються перед лице Моє з порожніми руками.
21
В ше'сть днїи дњ'лае^ши. въ седмы'и же дн~ь да почї'еши, сњя'твы, и^ жа'твы
21
Шість днів працюй, а в сьомий день спочивай; спочивай і під час сівби і жнив.
бо Я прожену народи від лиця твого і поширю межі твої, і ніхто не зажадає землі твоєї, якщо ти будеш з’являтися перед лице Господа Бога твого тричі на рік.
25
да не ꙁако'леши съ ква'сомъ крови тре'бы мое^я, и^ да не прележи'тъ на ё%трїа, ꙁаколе'нїа вели'ка дн~и пасхи”
25
Не виливай крови жертви Моєї на квасне, і жертва свята Пасхи не повинна переночувати до ранку.
26
Нача'ла житъ ꙁемля` твое^я, да внесе'ши въ до'мᲆ г~а б~а твое^го, да не свари'ши а%гньца въ мле'цњ ма'тере е^го”
26
Найперші плоди землі твоєї принеси в дім Господа Бога твого. Не вари козеня в молоці матері його.
І пробув там [Мойсей] у Господа сорок днів і сорок ночей, хліба не їв і води не пив; і написав [Мойсей] на скрижалях слова завіту, десятислів’я.
29
Сходя'щyђ мољ=сїю съ горы` сина'иски, и^ ѓ%бњ до'сцњ въ рђ'кђ бњста мољ=сїинђ. сходя'щђ же е^мђ съ горы`, мољ=сїи же не вњ'дяше, ја%ко просла'вися ѓ^бли'чїе пло'ти лица` е^го, е^гда` гл~аше с ниM”
29
Коли сходив Мойсей з гори Синаю, і дві скрижалі одкровення були в руці у Мойсея при сході його з гори, то Мойсей не знав, що лице його стало сяяти промінням від того, що Бог говорив з ним.
І покликав їх Мойсей, і прийшли до нього Аарон і всі начальники громади, і розмовляв Мойсей з ними.
32
и^ посе'мъ прїидо'ша к немђ вс^и сн~ове і^и~левы, и^ ꙁаповњ'да и^мъ вс^е е^ли'ко гл~а к немђ` г~ь на горњ сина'истњи”
32
Після цього наблизилися [до нього] всі сини Ізраїлеві, і він заповідав їм усе, що говорив йому Господь на горі Синаї.
33
Є$гда' же пресᲄа` гл~я к нимъ, въꙁложи` на лице свое покро'вᲆ.
33
І коли Мойсей перестав розмовляти з ними, то поклав на лице своє покривало.
34
е^гда` же въхожда'ше мољ=сїи предъ г~а гл~ати к немђ`, снима'ше покро'въ, до'ндеже схожда'ше” И$ сᲆшDеши же гл~аше къ всњмъ сн~омъ і^и~левымъ е^ли'ко ꙁаповњ'да е^мђ г~ь”
34
Коли ж входив Мойсей перед лице Господа, щоб говорити з Ним, тоді знімав покривало, доки не виходив; а вийшовши, переказував синам Ізраїлевим усе, що заповідано було [йому від Господа].
35
И$ видњша сн~ове і^и~левы, ја%ко просла'вися лице` мољ=сїѓ^во. и^ въꙁложи` мољ=сїи покро'въ на лице` свое`, до'ндеy прїидетъ гл~ати к нимъ
35
І бачили сини Ізраїлеві, що сяє лице Мойсеєве, і Мойсей знову накладав покривало на лице своє, доки не входив говорити з Ним.
І зібрав Мойсей усю громаду синів Ізраїлевих і сказав їм: ось що заповідав Господь чинити:
2
ше'сть дн~їи дњлай, а^ въ дн~ь седмы'и почі'еши. ст~а сђбо'та поко'и г~ђ, вся'къ творя'и дњло в н^ю да ё%мретъ.
2
шість днів робіть справи, а день сьомий повинен бути у вас святим, субота спокою Господу: всякий, хто буде робити в цей день справи, відданий буде смерті;
3
да не въꙁгнњти'те ѓ^гня`, въ всњхъ домXњ ва'шихъ. въ дн~ь сђбо'тныи, а%зъ г~ь”
3
не запалюйте вогню в усіх житлах ваших в день суботи. [Я Господь.]
І приходили всі, кого тягнуло до того серце, і всі, кого надихав дух, і приносили приношення Господу для влаштування скинії зібрання і для всіх потреб її і для [усіх] священних одеж;
22
принесо'ша же не то'чїю мђж'и н^о и^ же'ны, ко'ждо, ја%коже помы'сли ё^моM” Принесо'ша печа'ти, и^ ё^серя'зя, и пе'рстени плени'ца, и^ мони'ста, и^ всякђ кђ'ꙁнь ꙁла'тђ. вс^и е^ли'ко принесо'ша ё^ча'стїе г~ђ”
22
і приходили чоловіки з дружинами, і всі за велінням серця приносили кільця, серги, персні і підвіски, усякі золоті речі, кожен, хто тільки хотів приносити золото Господу;
і всі чоловіки і дружини з синів Ізраїлевих, яких тягло серце принести на всяке діло, яке Господь через Мойсея повелів зробити, приносили добровільний дар Господу.
він наповнив серце їх мудрістю, щоб виконувати всяку роботу [для святилища] різьбяра і мистецького ткача, і гаптівника по блакитній, пурпуровій, червленій і висоновій тканині, і ткачів, що роблять усяку роботу і складають мистецькі тканини.
І стали працювати Веселеїл і Аголіав і всі мудрі серцем, кому Господь дав мудрість і розуміння, щоб уміти зробити всяку роботу, потрібну для святилища, як повелів Господь.
І взяли вони від Мойсея всі приношення, які принесли сини Ізраїлеві, на [усі] потреби святилища, щоб працювати. Між тим ще продовжували приносити до нього добровільні дари кожного ранку.
4
И$ приходя'ще вс^и мђдрїи, и^же творя'хђ дњлеса` ст~ыни, ко'ждо по свое^мђ дњлђ сами дњлахђ.
4
Тоді прийшли всі мудрі серцем, що виконували всякі роботи у святилищі, кожен від своєї роботи, якою хто займався,
І зробили всі мудрі серцем, що займалися роботою для скинії: десять покривал із крученого висону з блакитної, пурпурової і червленої вовни; і херувимів зробили на них мистецькою роботою;
довжина кожного покривала двадцять вісім ліктів, і ширина кожного покривала чотири лікті: усім покривалам одна міра.
10
10
І з’єднав він п’ять покривал одне з одним, й інші п’ять покривал з’єднав одне з одним.
11
11
І зробив петлі блакитного кольору на краю одного покривала, де воно з’єднується з іншим; так само зробив він і на краю останнього покривала, для з’єднання його з іншим;
12
12
п’ятдесят петель зробив він на одному покривалі, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, де воно з’єднується з іншим; петлі ці відповідали одна одній;
і зробив п’ятдесят гачків золотих, і гачками з’єднав одне покривало з іншим, і стала скинія одним цілим.
14
14
Потім зробив покривала з козячої вовни для покриття скинії: одинадцять покривал зробив таких;
15
15
довжиною покривало тридцять ліктів, і шириною покривало чотири лікті: одинадцятьом покривалам міра одна.
16
16
І з’єднав він п’ять покривал окремо і шість покривал окремо.
17
17
І зробив п’ятдесят петель на краю покривала крайнього, де воно з’єднується з іншим, і п’ятдесят петель зробив на краю покривала, що з’єднується з іншим;
18
Ри'ꙁђ же ве'рхнюю съдрьжа'щђся, сᲆ ѓ^бою` странђ`,
18
і зробив п’ятдесят мідних гачків для з’єднання покрова, щоб склалось одне ціле.
19
19
І зробив для скинії покров з червоних баранячих шкур і покриття зверху зі шкур синіх.
20
20
І зробив для скинії бруси з дерева ситим, що стоять прямо:
21
21
десять ліктів довжина бруса, і півтора ліктя ширина кожного бруса;
22
22
у кожного бруса по два шипи, один навпроти одного: так зробив він усі бруси скинії.
23
23
І зробив для скинії двадцять таких брусів для південної сторони,
і сорок срібних підніжків зробив під двадцять брусів: два підніжки під один брус для двох шипів його, і два підніжки під інший брус для двох шипів його;
25
25
і для іншої сторони скинії, на північ, зробив двадцять брусів
26
26
і сорок срібних підніжків: два підніжки під один брус, і два підніжки під інший брус;
27
27
а для задньої сторони скинії, на захід, зробив шість брусів,
28
28
і два бруси зробив для кута в скинії на задню сторону;
29
29
і були вони з’єднані внизу і з’єднані вгорі до одного кільця: так зробив він з ними обома на обох кутах;
30
30
і було вісім брусів і срібних підніжків шістнадцять, по два підніжки під кожен брус.
31
31
І зробив жердини з дерева ситим, п’ять для брусів однієї сторони скинії,
32
32
і п’ять жердин для брусів іншої сторони скинії, і п’ять жердин для брусів задньої сторони скинії;
33
33
і зробив внутрішню жердину, що проходила б посередині брусів від одного кінця до другого;
одного херувима з одного кінця, а другого херувима з іншого кінця: зробив херувимів, що видавалися з обох кінців кришки;
9
въ ѓ%бњ сложе'нїи дв^њ плетени'ца. и^ възложи'ша на ѓ%ба щита`, и^ въꙁложи'ша на ѓ%бњ ра'мњ ри'ꙁы ве'рхняа, съпроти'въ лицемъ е^го”
9
і були херувими з розпростертими вгору крилами і покривали крилами своїми кришку, а лицями своїми були звернені один до одного; до кришки були лиця херувимів.
10
И$ сътвори'ша дв^њ ѓ%бодњ ꙁла'тњ, и^ въꙁложи'ша на ѓ%ба ё%гла сло'ва до конца` съꙁа'ди ри'ꙁњ, внђтрьё%дђ ри'ꙁњ ве'рхнеи”
10
І зробив стіл з дерева ситим довжиною у два лікті, шириною в лікоть і висотою у півтора ліктя,
11
11
і обклав його золотом чистим, і зробив навколо нього золотий вінець;
12
12
і зробив навколо нього стінки в долоню і зробив золотий вінець на стінках його;
13
И$ сътвори'ша дв^њ ѓ%бодњ ꙁла'тњ, и^ положи'ша въ ѓ%бњ ра'мњ ри'ꙁњ ве'рхнеи ни'же на лицы` по сᲆставле'нїю, вы'ше съста'ва ри'знаго,
13
і відлив для нього чотири кільця золотих і закріпив кільця на чотирьох кутах, біля чотирьох ніжок його;
14
и^ стягнђша слово ѓ%бодми, и^же на немъ. въ ѓ%бодњ ри'ꙁныя съдръжа'щися, синето'ю съпря'дены, въ шве'нїи ри'ꙁнMњ, да не спаде'тᲆ сло'во эT ри'ꙁы, ја%коже ꙁаповњда г~ь мољ=сїю”
14
при стінках були кільця, щоб вкладати жердини для носіння столу;
три чашечки були подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на одній гілці, і три чашечки подібні до мигдалевої квітки, яблуко і квіти на іншій гілці: так на всіх шести гілках, що виходять зі світильника;
Завіса ж для воріт двору візерункової роботи з блакитної, пурпурової і червленої вовни і з крученого висону, довжиною у двадцять ліктів, висотою в п’ять ліктів, по всій довжині, подібно до завіс двору;
19
вся' же ѓ^по'ны хра'мђ съ виссо'нђ тка'наго.
19
і стовпів для неї чотири, і підніжків до них чотири мідних; гачки на них срібні, а верхи їх обкладені сріблом, і зв’я́зки їх срібні.
Ось підрахунок того, що вжито для скинії одкровення, зроблене за повелінням Мойсея, посередництвом левитів під наглядом Іфамара, сина Ааронового, священика.
Усього золота, вжитого для справи на все приладдя святилища, золота, принесеного в дар, було двадцять дев’ять талантів сімсот тридцять сиклів, сиклів священних;
з шестисот трьох тисяч п’ятисот п’ятдесяти чоловік, з кожного, хто був перелічений, від двадцяти років і вище, по півсикля з людини, рахуючи на сикль священний.
27
И$ сътвори` веселеи'лъ кїѓ'т#,
27
Сто талантів срібла вжито на відлиття підніжків святилища і підніжків біля завіси; сто підніжків зі ста талантів, по таланту на підніжок;
і підніжки для стовпів усього двору, і підніжки для стовпів воріт двору, і всі кілки скинії і всі кілки навколо двору.
Глvа, л~џ
1
и^ дв^а херђви'ма ꙁла'ты,
1
З блакитної ж, пурпурової і червленої вовни зробили вони службовий одяг, для служіння у святилищі; також зробили священний одяг Аарону, як повелів Господь Мойсеєві.
І пояс ефода, який поверх нього, однакової з ним роботи, зроблений був із золота, із блакитної, пурпурової і червленої вовни і крученого висону, як повелів Господь Мойсеєві.
6
и^ носи'ла кљ=ѓ'тђ и^ трапе'ꙁњ поꙁлати` ꙁла'тоM.
6
І обробили камені оніксові, вставивши їх у золоті гнізда і вирізавши на них імена синів Ізраїлевих, як вирізають на печатці;
Каменів було за числом імен синів Ізраїлевих: дванадцять було їх, за числом імен їх, і на кожному з них вирізано було, як на печатці, по одному імені, для дванадцяти колін.
ще зробили два кільця золотих і прикріпили до двох інших кінців наперсника, на тій стороні, яка знаходиться до ефода зсередини;
20
си'це сътвори` ѓ^лᲄарю`, ѓ%кр'естъ положе'нїе дњлоM, мрежныM ѓ^гнище, под ниM до среды` е^го.
20
і ще зробили два кільця золотих і прикріпили їх до двох нарамників ефода знизу, з лицевої сторони його, біля з’єднання його над поясом ефода;
21
и^ положи` на немъ, д~. ѓ%боды эT четырехъ сᲄраn положе'нїя ѓ^лᲄаря' мњдяны широ'кы носи'ламъ носи'ти ѓ^лтарь на нихъ.
21
і прикріпили наперсник кільцями його до кілець ефода шнуром з блакитної вовни, щоб він був над поясом ефода, і щоб не відставав наперсник від ефода, як повелів Господь Мойсеєві.