Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И рече къ мн^њ, сн~е чл~чь, снњжDь сви'токъ сїи, и^ди` и^ рцы сн~омъ і^и^л~евымъ.
1
І сказав мені: сину людський! з’їж, що перед тобою, з’їж цей сувій, і йди, говори дому Ізраїлевому.
2
и^ эTврьзохъ ё^ста` своя, и^ напита мя сви'ткка сего.
2
Тоді я відкрив уста мої, і Він дав мені з’їсти цей сувій;
3
и^ рече къ мн^њ, сн~е чл~чь, ё^ста` твоя снњдятъ, и^ чрево твое насы'тиTся сви'тка сего дан#наго тебњ. и^ снњдохъ е^го, и^ бы'сть въ ё^стњхъ моихъ ја%ко медъ сла'докъ”
3
і сказав мені: сину людський! насить утробу твою і наповни нутрощі твої цим сувоєм, який Я даю тобі; і я з’їв, і було у вустах моїх солодко, як мед.
4
И$ рече къ мнњ сн~е чл~чь, и^ди вни'ди въ дом# і^и^л~евъ. и^ гл~и словеса` моя к нимъ,
4
І Він сказав мені: сину людський! встань і йди до дому Ізраїлевого, і говори їм Моїми словами;
5
ја%ко не к лю'демᲆ глђбокорњчныM і^ и'ноја^зы'чномъ. посыла'емъ е^си к# домђ і^и^л~евђ.
5
бо не до народу зі словами нерозбірливими і з незрозумілою мовою ти посилаєшся, але до дому Ізраїлевого,
6
ниже к# людемъ мно'гимъ глђбокорњчнымъ і^ и^нојазы'чномъ, ни тя'жкомъ ја^ꙁы'комъ сђщемъ, и^хже да не раꙁђмњ'еши словесᲆ. а^ще къ та'цњмъ посла'лъ т^я бы'хъ, т^о и^ тїи послђшали бы'ша тебе,
6
не до народів багатьох з нерозбірливими словами і зі незрозумілою мовою, яких слів ти не розумів би; та якби Я послав тебе і до них, то вони послухали б тебе;
7
а^ доM і^и^л~евъ не въсхощетъ послђшати тебе. ја%ко весь домъ і^и^л~евъ непокори'въ е^сть, и^ жестоцы срDцы.
7
а дім Ізраїлів не захоче слухати тебе; бо вони не хочуть слухати Мене, тому що весь дім Ізраїлів з твердим лобом і жорстоким серцем.
8
и^ с^е да'хᲆ лице ᲄвое си'лно преD лицемъ иX, и^ чело` твое крњплњи преD чело'мъ иX.
8
Ось, Я зробив і твоє лице міцним проти лиць їх, і твоє чоло твердим проти їх лоба.
9
и^ бђдетᲆ всегда` твер#же камени, и^ ја%ко креме'нь дахъ чело` твое`. не ё^бо'ися и^хъ ни ё^жаса'ися лица` и^хъ, за неже домъ раꙁгнњва'яи е^сть”
9
Як алмаз, який міцніший за камінь, зробив Я чоло твоє; не бійся їх і не страшися перед лицем їх, бо вони бунтівний дім.
10
И$ реq къ мнњ, сн~е чл~чь, вся` словеса` ја%же гл~ахъ с тобо'ю, въꙁми` въ срDце свое, и^ ёшима свои'ма послђшаи.
10
І сказав мені: сину людський! усі слова Мої, які буду говорити тобі, прийми серцем твоїм і вислухай вухами твоїми;
11
и^ шеD вни'ди съ плњн#ники къ сн~омъ людїи сихъ, и^ речеши к нимъ. та'ко гл~етъ а^дона'и г~ь. а^ще ё^бо послђшаютъ, и^ а'ще ё^бо попђстятъ.
11
встань і піди до переселених, до синів народу твого, і говори до них, і скажи їм: «так говорить Господь Бог!» чи будуть вони слухати, чи не будуть.
12
в#ꙁя' мя дх~ъ, и^ слы'шахъ гла'съ за собо'ю трђса вели'ка. и^ блsвена слава гн~я эT мњста е^го,
12
І підняв мене дух; і я чув позаду себе великий громовий голос: «благословенна слава Господа від місця свого!»
13
и^ гласъ кры'лъ живо'тныхъ съкрыля'ющеся дрђгъ къ дрђгђ. и^ гласъ колеs дрьжа'щиXся живо'тныхъ, и^ глаs трђса вели'ка.
13
і також шум крил тварин, що торкаються одне одного, і стукіт коліс поряд з ними, і звук сильного грому.
14
и^ дх~ъ въꙁдви'же м^я и^ взя' мя. и^ пои^дохъ възнесенᲆ въ ё^стремле'нїи дх~а свое^го. и^ рђка` гн~я бысᲄь на мнᲇ ёкрњпля'ющи м^я.
14
І дух підняв мене, і взяв мене. І йшов я засмученим, зі стривоженим духом; і рука Господня була міцно на мені.
15
и^ внидо'хъ въ плњн#ники въꙁнесе'ны, и^ ѓ^быидохъ живђщая на рњцњ` хова'рь. и^ сњдоX т^ђ седмь дн~їи, ходя посреди иX”
15
І прийшов я до переселених у Тел-Авив, що живуть при ріці Ховарі, і зупинився там, де вони жили, і провів серед них сім днів у здивуванні.
16
И$ бысть по седми дн~їи слово гн~е къ мнњ гл~я.
16
Після семи ж днів було до мене слово Господнє:
17
сн~е чл~чь стра'жа даX тя домђ і^и^л~евђ. да слы'шиши сло'во эT ё^стенъ мои^хъ, и^ въспрети'ши иM эT мене.
17
сину людський! Я поставив тебе стражем дому Ізраїлевому, і ти будеш слухати слово з уст Моїх, і будеш напоумлювати їх від Мене.
18
внегда гл~ю беꙁакон#никђ, смр~тїю ё'мреши. и^ не възвњсти'ши е^мђ ни съгл~еши. ја%ко ѓ^ста'тиs беꙁакон#никђ, и^ ѓ^брати'тися эT пђти е^го, ја%коже живђ бы'ти е^мђ. беꙁакон#ник# же то'и въ безако'нїи своеM ё'мретъ. кро'ви же е^го эT рђки твое'а взыщђ”
18
Коли Я скажу беззаконникові: «смертю помреш!», а ти не будеш напоумлювати його і говорити, щоб застерегти беззаконника від беззаконного путі його, щоб він живим був, то беззаконник той помре у беззаконні своєму, і Я стягну кров його від рук твоїх.
19
И$ ты же а^ще възвњсти'ши беꙁакоnникђ, и^ не ѓ^браᲄиTся эT беꙁако'нїя свое^го, и^ эT пђти свое^го беꙁако'нна. то'и беꙁакон#никъ въ безако'нїи свое^мъ ё'мретъ, а^ т^ы дш~ђ свою и^ꙁба'виши”
19
Але якщо ти напоумлював беззаконника, а він не навернувся від беззаконня свого і від беззаконного путі свого, то він помре у беззаконні своєму, а ти спас душу твою.
20
И$ егда` съврати'тся правдивыи эT правдъ свои^хъ, и^ сътворитъ съгрњше'нїе. и^ дамъ мђкђ преD ним#, тои ё^мреT, ја%ко т^ы ѓ^ста'ви е^го въ грњсехъ своиX ё^мрњти, ꙁане` не помянђтся пра'вды е^го ја%же сътвори. кро'ви же е^го эT рђки твое'я взыщђ”
20
І якщо праведник відступить від правди своєї і вчинить беззаконно, коли Я покладу перед ним перешкоду, і він помре, то, якщо ти не напоумлював його, він помре за гріх свій, і не згадаються йому праведні діла його, які робив він; і Я стягну кров його від рук твоїх.
21
Ты' же а^ще възвњсти'ши правди'вомђ, ја%коже не съгрњшити, и^ то'и не съгрњшитъ. правди'выи же жи'знїю ѓ^живетъ, и^ ты свою дш~ђ и^зба'виши”
21
Якщо ж ти будеш напоумлювати праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то і він живий буде, тому що був напоумленим, і ти спас душу твою.
22
И$ бысть на мн^њ рђка гн~я. и^ рече къ мнњ, въста'ни і^ и^зыиди на' поле, и^ т^ђ съгл~ется к тебњ.
22
І була на мені там рука Господа, і Він сказав мені: встань і вийди у поле, і Я буду говорити там з тобою.
23
и^ въста'хъ и^ꙁыидо'хъ на' поле, и^ с^е т^ђ сла'ва гн~я стоя'ше. ја%коже виденїе, и^ ја^коже слава е^же ви'дњхъ на рецњ` хова'рњ. и^ падо'хъ на лицы свое^мъ,
23
І встав я, і вийшов у поле; і ось, там стояла слава Господня, як слава, яку бачив я біля ріки Ховарі; й упав я на лице своє.
24
и^ прїиде на мя дх~ъ, и^ поста'ви мя на ногђ моею. и^ гл~а къ мн^њ, и^ рече м^и. вни'ди и^ затворися средњ домђ свое^го”
24
І ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги мої, і Він говорив зі мною, і сказав мені: йди і замкнися у домі твоєму.
25
Ты' же сн~е чл~чь се` дадя'тся на' тя ё'зы и^ свя'жђт# т^я и'ми, и^ не и^ꙁы'идеши эT среды иX.
25
І ти, сину людський, — ось, покладуть на тебе пута, і зв’яжуть тебе ними, і не будеш ходити серед них.
26
и^ ја^зы'къ твои привяжђ` къ горта'ни твое^мђ, и^ ѓ^нњмњ'еши. и^ не бђдеши мђжъ ѓ^бличе'нїя, понеy домъ раꙁгнњ'ваяи е^сть.
26
І язик твій Я приліплю до гортані твоєї, і ти онімієш, і не будеш викривачем їх, бо вони бунтівний дім.
27
и^ внегда` гл~ю тебњ, эTврьзђ ё^ста` твоя. и^ речеши к нимъ, с^е гл~етъ а^дона'и г~ь” Слы'шаи да слы'шитъ, и^ не покаря'яися дася поко'ритъ. занеy домъ раꙁгнњваяи е^сть”
27
А коли Я буду говорити з тобою, тоді відкрию вуста твої, і ти будеш говорити їм: «так говорить Господь Бог!» хто хоче слухати, слухай; а хто не хоче слухати, не слухай: бо вони бунтівний дім.