¹

И$ ја%ко съвръше'на сђть сїя. пристђпи'ша къ мнњ` кн~ѕи гл~юще. нњсть эTлђче'ни людїе і^и^л~евы и^ сщ~еницы и^ левљ=ти эT людїи зе'мныхъ, н^о съ нечистота'ми и^хъ бя'хђ. и^же е^сть ханане'и, и^ е^в#ве'и, и^ ферезе'и, и^ е^вђсеи. и^ съ а^мони'тяны, и^ моа^ви'тяны, и^ а^мореа^ны,

¹

Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,

²

и^же прїя'ша эT дще'реи и^хъ себњ и^ сн~омъ свои^мъ” И$ смњси'ша сњ'мя ст~ое съ люDми зе'м#ными” И$ рђки же кн~ѕїи мно'жае быша въ престђпле'нїи. с^е а^зъ

²

тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.

³

е^гдаже слы'шахъ словеса` т^а. раздраX ри'зы своя` и^ рида'хъ, терза'хъ вла'сы главы` мое'я и^ брадђ. и^ сњдоX тђжа`”

³

Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.

⁴

И$ събра'шася къ мнњ` вс^и боя'щися сло'ва б~а і^и^л~ева за престђпле'нїе и^же эT плњне'нїа прїидо'ша” И$ а'зъ сњдяX приско'рбенъ да'же до жрьтвы вече'рняа

⁴

Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.

⁵

и^ в жрьтвђ вече'рнюю въстаX эT покая'нїа, и^ вънегда` раздра'хъ ри'зы своа` и^ пла'кахся преклониX колњнњ мои` и^ простро'хъ рђцњ мои` къ г~ђ б~ђ мое^мђ

⁵

А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого

⁶

и реко'хъ” Бж~е мои стыжDђся и^ срамлю'ся въздви'гнђти лице` мое` к тебњ. ја%ко безако'нїя на'ша ё^мно'жена сђть на главаX на'шихъ. и^ безако'нїя на'ша възрасто'ша да'же до нб~си

⁶

і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.

⁷

эT дн~їи эTц~ъ на'шихъ. въ престђпле'нїи на'шемъ е^смы да'же до дн~и сего” И$ въ безако'нїи на'шиX преда'ни е^смы`. и цр~и на'ши и^ сщ~енницы на'ши въ рђ'кђ цр~емъ земли, и^ въ ме'чь и^ въ плњне'нїе и^ въ расхище'нїе и^ въ ѓ^стыдњ'нїе лица` ја^ко и^ въ дн~ь то'и”

⁷

Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.

⁸

И$ нн~њ ја%ко въ ма'лњ м#гнове'нїи сътворе'но е^сть моле'нїе на'ше къ г~ђ б~ђ на'шемђ. да ся ѓ^ста'вятъ наM ѓ^ста'н#ки. и^ да ся да'сть намъ ми'ръ въ мњ'стњ ст~емъ е^го. и^ да просвњти'тъ ѓ%чи на'ши б~ъ наj” И$ да ся да'сть намъ живо'тъ ма'лъ въ рабо'тњ на'шеи.

⁸

І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.

⁹

ја%ко раби` е^смы` и^ къ работњ` на'шеи не ѓ^ста'ви насъ б~ъ на'шъ” И$ ё^клони` на наs млрsдїе преD цр~емъ прьскимъ да да'сть намъ животъ, въздви'гнђти до'мъ б~ђ на'шемђ и^ ё^стро'ити пђсты'ня е^го. и^ даде` на'мъ ё^пова'нїе въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ”

⁹

Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.

¹⁰

И$ нн~њ речемъ г~и б~е на'шъ въ сїе, и^же ѓ^ставихомъ повеле'нїя твоя`.

¹⁰

І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,

¹¹

и^же повелњлъ е^си рђко'ю рабъ твои^хъ пррoкъ гл~ющи. земля` на ню'же в^ы взы'идете да въздержи'те е^я`, земля` нечи'ста е^сть по нечистотњ` людїи про'чихъ земли`, въ ноше'нїи и^хъ, и^же и^спо'лниша ю& эT ё'стъ даже до у'стъ скверне'нїе иX”

¹¹

які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.

¹²

нн~њ ё^бо дще'ри ва'ши не да'ите сн~омъ и^хъ, и^ дще'ри иX не прїемли'те сн~овоM вашимъ, и^ не и%щњте ми'ра и^хъ, и^ бл~гая и^хъ, да'же до' вњка, да'же ё^крњпи'теся и^ ја^ди'те, и^же бл~га сђть земли`. и^ наслњ'дїе и^мњю^тъ сн~ове ва'ши да'же до' вњка”

¹²

Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.

¹³

И$ по всXњ и^же прїидо'ша на насъ в дњ'лехъ на'шиX строп#ти'выхъ. и^ грњсњ на'шемъ вели'ком#. ја%ко нњ'сть и^нъ ја%ко б~ъ наj и^же и^зба'ви наs эT безако'нїи на'шиX” И$ да'лъ е^сть на'мъ спsнїе,

¹³

І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —

¹⁴

мы же ѓ^брати'хомся разори'ти за'повњди твоа`. и^ съженя'емся съ люDми зе'мными” Не прогнњва'еши ли ся на на'съ да'же до сконча'нїя. ниже ѓ^ста'виши л^и намъ ѓ^ста'нокъ на спsнїе”

¹⁴

невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?

¹⁵

Ги~ б~е і^и^л~евъ пра'веденъ е^си т^ы. ја%ко ѓ^ста'вихомъ спsнїе, ја%ко и^ въ дн~ь сїи” с^е м^ы преD тобо'ю е^смы` вс^и въ безако'нїи на'шемъ. ни бо` ста'ти мо'жемъ преD тобо'ю се'го ра'ди”

¹⁵

Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.