Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
Въ лњто пр'ьвое кљ=ра цр~я пр'ьскаго. въ съврьше'нїи сло'ва гн~я эT ё'стъ і^е^ремїиныX. въздви'же г~ь дх~ъ кљ=ра цр~я пр'ьскаго и^ простре` гласъ въ все црsтво свое. въкђпњ по писа'нїю
1
У перший рік Кира, царя Перського, на сповнення слова Господнього з уст Єремії, збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він повелів оголосити по всьому царству своєму, усно і письмово:
2
рекђщи, сїе рече кљ=ръ цр~ь пр'ьскїи. вся` црsтва земная да'лъ мнњ` г~ь б~ъ нбsныи. и^ то'и повелњ` м^и да съѕи'жDђ е^мђ до'мъ въ і^ерsлимњ, и^же е^сть въ і^ё^де'и.
2
так говорить Кир, цар Перський: усі царства землі дав мені Господь Бог небесний, і Він повелів мені побудувати Йому дім в Єрусалимі, що в Юдеї.
3
а^ще ё^бо кт^о е^сть въ ва'съ всњхъ лю'дехъ е^го. бђ'детъ г~ь е^го с ни'мъ. да възы'идетъ въ і^ерsлимᲆ и^же е^сть въ і^ё^де'и” И$ съзи'ждетᲆ до'мъ б~ђ і^и^л~евђ. то'и е^сть г~ь и^же еs въ і^ерsлимњ.
3
Хто є з вас, із усього народу Його, — нехай буде Бог його з ним, — і нехай він іде в Єрусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа Бога Ізраїлевого, Того Бога, Який в Єрусалимі.
4
и^ вся'кᲆ ѓ^ста'выи эT всXњ гра'дъ и^дњж'е ѓ^бита'етъ. да помо'гђтъ е^мђ мђж'и эT мњ'ста е^го сре'бромъ и^ зла'томъ. и^ съсђ'ды и^ ско'ти. и^ съ про'чими доброво'лными ѓ^беща'нїи принесђтъ цр~кви бж~їи и^же еs въ і^ерsлимњ”
4
А всі, хто залишився в усіх місцях, де б той не жив, нехай допоможуть йому жителі місця того сріблом і золотом та іншим майном, і худобою, з добровільним даруванням для дому Божого, що в Єрусалимі.
5
И$ въста'ша кня'ѕи эTц~ъ эT і^ё'ды и^ венїами'на и^ сщ~еnницы и^ левљ=ти, и^ вс^и и%мже въздви'гъ г~ь б~ъ дх~ъ да в#зы'идђтъ къ създа'нїю цр~кви гн~и, и^же бы'сть въ і^ерsлимᲇ”
5
І піднялися глави поколінь Іудиних і Веніамінових, і священики і левити, кожен, у кому збудив Бог дух його, щоб іти будувати дім Господній, що в Єрусалимі.
6
И$ вси же и^же бя'хђ ѓ%крsтъ помого'ша и^мъ въ сре'брњ и^ зла'тњ. съ ко'ньми и^ ско'ты. съсђ'ды, про'чая тњхъ и^же доброво'лно принесо'ша.
6
І всі сусіди їхні допомагали їм срібними сосудами, золотом, іншим майном, і худобою, і коштовними речами, зверх усякого вільного дару для храму.
7
и^ цр~ь же кљ=ръ эTда'лъ съсђды цр~кви гн~и. и^же взя` наё^ходоносо'ръ эT і^ерsлима. и^ положи` т^а въ цр~кви б~а свое^го,
7
І цар Кир виніс сосуди дому Господнього, які Навуходоносор узяв з Єрусалима і поклав у домі бога свого, —
8
въздаl же т^а кљ=ръ цр~ь прь'скїи поD рђки миџрида'тђ гавари'новђ сн~ђ, и^ преZ е^го эTда'на санаваса'рђ, кн~ѕю і^ё^де'искђ.
8
і виніс їх Кир, цар Перський, рукою Мифредата хранителя скарбів, а він за переліком здав їх Шешбацару князю Іудиному.
9
и^ тоже е^сть число` и^хъ б^њ” ё^мова'лникъ ꙁла'тыхъ, л~. ё^мова'лникъ сре'бряныхъ. Wа~. кадиlниц# зла'тыхъ, к~џ.
9
І ось число їх: блюд золотих тридцять, блюд срібних тисяча, ножів двадцять дев’ять,
10
фїа'лъ ꙁла'тыхъ л~. и^ фїа'лъ сре'бряны, с~. и^ съсђдов# и%ныхъ, Wа~.
10
чаш золотих тридцять, чаш срібних подвійних чотириста десять, інших сосудів тисяча:
11
и^ вся` сосђ'ды сїя прине'сены зла'тыя и^ сре'бряныя, Wе~, и^ у~” Вс^я вꙁя` санаваса'рᲆ, е^гда` въсхожа'хђ эT преселе'нїя ва'вљ=ло'ньскаго въ і^ерsлимъ”
11
всіх сосудів, золотих і срібних, п’ять тисяч чотириста. Все це взяв із собою Шешбацар, при вирушенні переселенців з Вавилона в Єрусалим.
Глvа, в~”
1
Сїи же сђть сн~ове вла'стїи и^же възыидо'ша эT плњна преселе'нїя, и%хже преве'де навходоносо'ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи вᲆ вављ=ло'нъ. и^ въꙁ#врати'шася въ і^ерsлимᲆ і^ и^ё^де'ю. кожDо мђж'ъ въ гра'дъ свои,
1
Ось сини країни з полонених переселення, яких Навуходоносор, цар Вавилонський, відвів у Вавилон, які повернулися в Єрусалим і Юдею, кожен у своє місто, —
2
и^же прїидо'ша съ зороваве'лемъ. і^и^сђсъ, нее^мїа, сараи^я, рее^лїя, мардохе'и, валасанъ, масџаръгђ'и, реё%мъ, ваа^на`” Сїе число` мђжеM людїи і^и^л~ев#”
2
ті, що прийшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараієм, Реєлаєм, Мардохеєм, Билшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Вааном. Кількість людей народу Ізраїлевого:
3
Сн~ове форо'совы, Wв~, р~, о~, и^ в~”
3
синів Пароша дві тисячі сто сімдесят два;
4
Сн~ове сав#ватїевы, т~, о~в”
4
синів Сафатії триста сімдесят два;
5
Сн~ве а^ре'соевы, ꙁ~ со'тъ, о~е”
5
синів Араха сімсот сімдесят п’ять;
6
Сн~ове фааџовы, моа'въ, сн~омъ и^ѓ^сђе'выM, и^ѓ^а'въ, Wв~, и~ со'т, в~і”
6
синів Пахаф-Моава, із синів Ісуса [та] Іоава, дві тисячі вісімсот дванадцять;
7
Сн~ове а^и^ла'мли, Wа~, сн~д”
7
синів Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
8
Сн~ове заџђе^вы џ~, со'тъ, м~е”
8
синів Заттуя дев’ятсот сорок п’ять;
9
Сн~ве заха'иновы, ꙁ~, со'тъ, ћ~”
9
синів Закхая сімсот шістдесят;
10
Сн~ове ванђе^вы, ѕ~ со'тъ, м~в”
10
синів Ванія шістсот сорок два;
11
Сн~ове вевае^вы, ѕ~ соT, к~г”
11
синів Бебая шістсот двадцять три;
12
Сн~ове а^вга'довы, Wа~, ск~в”
12
синів Азгада тисяча двісті двадцять два;
13
Сн~ове а^доникамовы, ѕ~, со'тъ, ћ~ѕ”
13
синів Адоникама шістсот шістдесят шість;
14
Сн~ове вагђа'евы, Wв~, н~ѕ”
14
синів Бигвая дві тисячі п’ятдесят шість;
15
Сн~ове а^дины, у~. н~д”
15
синів Адина чотириста п’ятдесят чотири;
16
Сн~ове а^ти'ровы и^же бя'хђ эT е^зехїа, ч~и”
16
синів Атера, з дому Єзекії, дев’яносто вісім;
17
Сн~ве вассђе'вы, тк~г”
17
синів Бецая триста двадцять три;
18
Сн~ове и^ѓ^ра`вовы, рв~і”
18
синів Іори сто дванадцять;
19
Сн~ове а^сђмли, ск~г”
19
синів Хашума двісті двадцять три;
20
Сн~ове гава'ровы, ч~е”
20
синів Гиббара дев’яносто п’ять;
21
Сн~ове веџлеѓ'мли, рк~г”
21
уродженців Вифлеєма сто двадцять три;
22
Сн~ы нетофа'евы, е~, соT ѕ~”
22
жителів Нетофи п’ятдесят шість;
23
Сн~ы а^ноџо'џовы, рк~и”
23
жителів Анафофа сто двадцять вісім;
24
Сн~ове аZмо'џовы, м~г”
24
уродженців Азмавефа сорок два;
25
Сн~ове карїа^џїа^римли, хафира, и^ виро'џъ, ꙁ~, соT, м~г”
25
уродженців Кириаф-Іарима, Кефири і Беєрофа сімсот сорок три;
26
Сн~ове рама'е^вы, и^ гава'я, ѕ~, соT, к~а”
26
уродженців Рами і Геви шістсот двадцять один;
27
Мђж'їи мах#маа'совъ, рк~в”
27
жителів Михмаса сто двадцять два;
28
Мђжїи веџи'ль и^ хаи, у~, к~г”
28
жителів Вефиля і Гая двісті двадцять три;
29
Сн~ове навовы, н~в”
29
уродженців Нево п’ятдесят два;
30
Сн~ове мегевиs, рн~ѕ”
30
уродженців Магбиша сто п’ятдесят шість;
31
Сн~ове и^лама дрђга'го, Wа~, сн~д”
31
синів іншого Елама тисяча двісті п’ятдесят чотири;
32
Сн~ове и^рамли, т~к”
32
синів Харима триста двадцять;
33
Сн~ове лидо'новы и^ лодадини, и^ ѓ^но`вы, ꙁ~, соT, к~е”
33
уродженців Лидди, Хадида й Оно сімсот двадцять п’ять;
34
Сн~ове и^е^ри'ховы, тм~е”
34
уродженців Єрихона триста сорок п’ять;
35
Сн~ове сенаи^е^вы, Wг~, ѕ~, соT, л~”
35
уродженців Сенаї три тисячі шістсот тридцять.
36
Сщ~еницыy, Сн~ве и^е^дђе^вы в домђ` и^ѓ^сђе'воM, џ~ соT о~г”
36
Священиків: синів Ієдаії, з дому Ісусового, дев’ятсот сімдесят три;
37
Сн~ове е^м#ми'рины, Wа~, н~в”
37
синів Іммера тисяча п’ятдесят два;
38
Сн~ове фас#сђровы, Wа~, см~з”
38
синів Пашхура тисяча двісті сорок сім;
39
Сн~ове и^ри'мли, Wа~, з~і”
39
синів Харима тисяча сімнадцять.
40
Левљ=тиy, сн~ове и^ѓ^сђе'вы, и^ каDмїиl” Сн~ове ѓ^дђи^а, о~д”
40
Левитів: синів Ісуса і Кадмиїла, із синів Годавії, сімдесят чотири;
41
Пњвцыy сн~ове а^са'фовы, рк~и”
41
співців: синів Асафа сто двадцять вісім;
42
Сн~ове две'рникъ, сн~ове сел#лђмъ. сн~ове а^ти'ровы. сн~ове телмо'новы. сн~ове а^к#кђвъ. сн~ове а^тита. сн~ове соваие^вы, всњх же, рл~џ”
42
синів воротарів: сини Шаллума, сини Атера, сини Талмона, сини Аккува, сини Хатити, сини Шовая, — всього сто тридцять дев’ять.
43
И$ наџине'и и^ сн~ове сђ'аа. сн~ове сђва'товы. сн~ове и^а^в#ваѓ'џь.
43
Нефинеїв: сини Цихи, сини Хасуфи, сини Таббаофа,
44
сн~ове хираѓ'совы. сн~ове сїа'рᲆсы. сн~ове фадонины.
44
сини Кероса, сини Сиаги, сини Фадона,
45
сн~ове лава'новы. сн~ове а^га'ва. сн~ове а^къкђвовы”
45
сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува,
46
Сн~ове а^га'вовы, сн~ове селамїи'ны. сн~ове а^на'новы.
46
сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана,
47
сн~ове гDеди'лины. сн~ве гаа'ровы. сн~ве раа^е^вы.
47
сини Гиддела, сини Гахара, сини Реаії,
48
сн~ве, расоновы. сн~ве, неко'довы. сн~ове гаꙁамли.
48
сини Рецина, сини Некоди, сини Газзама,
49
сн~ове а^ꙁо'ковы. сн~ове фасїевы. сн~ове расїины”
49
сини Уззи, сини Пасеаха, сини Бесая,
50
Сн~ове а^сена'евы. сн~ове мђни'новы. сн~ове нефђси'мли.
50
сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима,
51
сн~ве ковђковы. сн~ве кђфи'ны. сн~ве а^нђрины.
51
сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,
52
сн~ве васалоg. сн~ве меи%дановы. сн~ве а%рсановы.
52
сини Бацлуфа, сини Мехиди, сини Харші,
53
сн~ве ва'ркосовы. сн~ве сиса'рины. сн~ве џема'вли
53
сини Баркоса, сини Сисри, сини Фамаха,
54
сн~ве наџїевы. сн~ве а^ти'фовы”
54
сини Нециаха, сини Хатифи;
55
Сн~ове слђ'гъ соло'моновыхъ. сн~ове соᲄа'евы. сн~ве сефи'рины.
55
сини рабів Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферефа, сини Феруди,
56
сн~ве и^е^а'лае^вы. сн~ве керконовы. сн~ове геgди'лины
56
сини Іаали, сини Даркона, сини Гиддела,
57
сн~ове сафатїя. сн~ове а^тти'левы. сн~ове фахера'џовы, и^же бњхђ эT а^севоваи^на. сн~ве иMме'ины
57
сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похереф-Гаццебаїма, сини Амія, —
58
всњ`. и^ наџа'неины. и^ сн~ове слђ'гъ соло'моновыX, тч~в”
58
усього — нефинеїв і синів рабів Соломонових триста дев’яносто два.
59
И$ сїи` и^же сђть въсхожда'хђ эT џелмелеха, џелари'са, херђ'въ, и^да'нъ, и^м#ме'ръ. и^ не мого'ша сказа'ти до'мђ эTц~а свое^го и^ сњмени, эT і^и^л~я л^и бы'ша.
59
І ось ті, що вийшли з Тел-Мелаха, Тел-Харши, Херуб-Аддан-Іммера, які не могли показати про покоління своє і про плем’я своє — чи від Ізраїля вони:
60
сн~ове далагїя. сн~ове товїё'евы. сн~овъ негода`, х~, н~в”
60
сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістсот п’ятдесят два.
61
И$ эT сн~въ сщ~еническиX. сн~ове і^ѓ^вїавли. и^ сн~ве ак#косовы. сн~ве мерзела'евы, и^же прїялъ эT дще'реи верꙁел#ла'и галаа^диᲄина же'ны. и^ наречено е^сть и^ме'ны иX.
61
І з синів священичих: сини Хабаї, сини Гаккоца, сини Верзеллія, який узяв дружину з дочок Верзеллія галаадитянина і став називатися ім’ям їх.
62
тїи же и^ска'ша писа'нїя ро'дђ свое^мђ и^ не ѓ^брњтоша” І$ и^згна'ни сђть эT сщ~ен#ства
62
Вони шукали запису свого родоводу, і не знайшлося його, а тому виключені зі священства.
63
и^ рече а^џерсалаиM да не ја^дяT эT ст~ая ст~ыхъ. до'ндеже воста'нетъ сщ~е'нникъ ё^че'нъ и^ съвръше'нъ”
63
І Тиршафа сказав їм, щоб вони не їли великої святині, доки не постане священик з уримом і тумимом.
64
И$ вс^е мно'жество б^њ ја%ко е^ді'н#, д~, тм^ы, и^ Wв~, и^ ћE.
64
Уся громада разом складалася із сорока двох тисяч трьохсот шістдесяти чоловік,
65
развњ рабъ иX и^ рабынь иже бя'хђ и^мъ. Wз~, тл~з. и^ сїи пњвцы, и^ пњвни'цы, с~.
65
крім рабів їхніх і рабинь їхніх, яких було сім тисяч триста тридцять сім; і при них співців і співачок двісті.
66
конїи и^хъ, х~, л~ѕ. м#сковᲆ и^х#, см~е.
66
Коней у них сімсот тридцять шість, мулів у них двісті сорок п’ять;
67
велблю'доv ихъ, у~, л~е. ѓ^словᲆ и^хъ, Wѕ~, з~ соT и^ к~”
67
верблюдів у них чотириста тридцять п’ять, ослів шість тисяч сімсот двадцять.
68
И эT княѕїи эTч~ьскихᲆ. е^гда` въхожда'хђ въ цр~ьковь гн~ю и^же е^сть въ і^ерsли'мњ. бл~гово'лно принесо'ша въ до'мъ бж~їи на строе'нїе е^го в мњсᲄо е^го. посᲄа'вити
68
Із глав поколінь деякі, прийшовши до дому Господнього, що в Єрусалимі, добровільно жертвували на дім Божий, щоб відновити його на основі його.
69
по си'лњ свое'и, да'ша в# росхоD дњ'лђ. зла'тыX драгмъ, WћE. и^ Wа~. и^ сребра` мна'съ, Wе~. и^ ѓдњаніи сщ~е'нническиX, р~”
69
За достатком своїм, вони дали в скарбницю на виконання робіт шістдесят одну тисячу драхм золота і п’ять тисяч мін срібла і сто священичих одеж.
70
Э$бита'шаy сщ~е'нницы и^ левљ=ти. и^ эT лю'дїи и^ пњвцевъ и^ две'рницы и^ а^наџи'нїи^м# въ гра'дњхъ свои^хъ. ве'сь же і^и^л~ь въ гра'дњхъ свои^хъ”
70
І стали жити священики і левити, і народ і співці, і воротарі і нефинеї в містах своїх, і весь Ізраїль у містах своїх.
Глvа, г~”
1
Приходя'щђ же мsцђ сеDмомђ, и^ бяхђ сн~ове і^и^л~еви въ' градњхъ свои^х#. собра'нъ е^сть полкъ ја^ко чл~къ е^ді'нъ въ і^ерsли'мњ”
1
Коли настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві вже були в містах, тоді зібрався народ, як одна людина, в Єрусалимі.
2
И$ воста` і^ѓ^сђ'е сн~ъ і^ѓ^седе'ковъ и^ бра'тїа е^го сщ~е'нници, и^ зороваве'ль, сн~ъ салаџїилевъ и^ бра'тїя е^го. и^ соꙁда'ша ѓ'лтарь б~ђ і^и^л~евђ, да принесђть в нем# вс^есож#женїе. ја%ко пи'санно е^сть въ зако'нњ мољ=сїѓвњ чл~ка бж~їа”
2
І встав Ісус, син Іоседеків, і брати його священики, і Зоровавель, син Салафиїлів, і брати його, і спорудили вони жертовник Богові Ізраїлевому, щоб підносити на ньому всепалення, як написано в законі Мойсея, чоловіка Божого.
3
И$ ё^гото'ваша ѓ'лтарь бж~їи на ё^гото'ванїи е^го ја%ко разоренїе б^њ иX по ѓ'крsтъ эT лю'дїи земныхъ” И$ въꙁда'ша на то'мъ вс^есожженїе гв~и, и^ ё'трњ и^ ве'черъ.
3
І поставили жертовник на основі його, тому що вони були в страху від іноземних народів; і стали возносити на ньому всепалення Господу, всепалення ранкові і вечірні.
4
и^ сътвори'ша празнDенїе жили'щемъ ја%ко пи'сано е^сть. и^ вс^есоQже'нїе дн~їи всњхъ. по числђ` и^ по повеленїю дњ'ло бж~їе въ дн~ь свои”
4
І звершили свято кущів, як написано, із щоденним всепаленням у визначеній кількості, за уставом кожного дня.
5
И$ посе'мъ вс^есож#женїе при'снаго, и^ в# но'вомњсячїа, и^ пра'зницњхъ гн~ихъ и^же бњхђ просщ~е'ни. и^ вся'комђ бл~гово'лномђ съ ё^сердїемъ да'ти гв~и.
5
І після того звершували всепалення постійне, і в новомісяччя, і в усі свята, присвячені Господу, і добровільне приношення Господу від усякого, хто мав ревність.
6
эT пр'ьваго дн~и мsца сеDмаго нача'ша воꙁдава'ти жрътвђ гв~и” И$ цр~квь бж~їя не б^њ е^ще` ѓ^сно'вана.
6
З першого ж дня сьомого місяця почали возносити всепалення Господу. А храму Господньому ще не була покладена основа.
7
възда'ша же лю'дїе пњняѕи плин#џникомъ, и^ дре'водњляM. ја%ствђ же и^ пи'тїе, и^ е^ле'и, сидо'номъ, и^ ти'ромъ да принесђть дре'ва ке'дрова эT лива'на къ морю и^ѓ^пенᲆ. ја%коy повелњ кљ=ръ цр~ь прьскїи.
7
І стали видавати срібло каменотесам і теслярам, і їжу і питво й олію сидонянам і тирянам, щоб вони доставляли кедровий ліс з Ливану морем в Яфу, з дозволу їм Кира, царя Перського.
8
и^ въ лњто вто'рое вънегда прїити иM къ цр~кви бж~їи въ і^ерsли'мъ. мsца, вто'раго нача` зороваве'ль сн~ъ салаџїи^левъ. и^ ѓ^сђя сн~ъ и^ѓ^седековъ, и^ про'чїи эT бра'тїя и^хъ сщ~е'нници и^ левљ=ти, и^ вс^и и^же прїидо'ша эT плњненїя въ і^ерsли'мъ” И$ поста'виша левљ=ты эT к~, лњтъ и^ вы'шше. да настояT дњ'лђ бж~їю въ хра'мњ гн~и”
8
На другий рік після приходу свого до дому Божого в Єрусалим, у другий місяць Зоровавель, син Салафиїлів, і Ісус, син Іоседеків, та інші брати їхні, священики і левити, й усі, хто прийшов з полону в Єрусалим, поклали початок і поставили левитів від двадцяти років і вище для нагляду за роботами дому Господнього.
9
И$ ста'в же і^ѓ^сђа, и^ сн~ве е^го и^ бра'тїа е^го. кадои^лъ, и^ сн~ове е^го ја%ко мђж'ᲆ е^ді'нъ, ја%ко дабы настоя'ли на нихъ и^же строя'хђ дњ'ло въ цр~кви бж~їи. сн~ове надавовы, и^ сн~ове иX, и^ бра'тїа и^хъ левљ=ти,
9
І стали Ісус, сини його і брати його, Кадмиїл і сини його, сини Іуди, як одна людина, для нагляду за виконавцями робіт у домі Божому, а також і сини Хенадада, сини їхні і брати їхні левити.
10
и^ ѓ^сно'ваша б^о эT дњ'латель цр~кви гн~я” И$ ста'ша же сщ~е'нницы въ ё^краше'нїи свое^мъ съ трђбники и^ левљ=ти. сн~ове а^саџовы въ кимъва'лњхъ да хва'лятъ г~а. поD рђ'кою зако'на, дв~да цр~я і^и^л~ева”
10
Коли будівельники поклали підвалини храму Господнього, тоді поставили священиків в одязі їхньому з трубами і левитів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа за уставом Давида, царя Ізраїлевого.
11
И$ въпїа'хђ въ пњснехъ і^ и^сповњ'данїи гн~и ја%ко бл~гъ, ја^ко въ вњки млsть е^го на і^и^л~я” И$ вс^и лю'дїе возгл~ша'хђ гла'сомъ вели'комъ въ хвале'нїи г~ђ. сего ра'ди и^же ѓ^сно'вана бы'сть цр~ьковь гн~я”
11
І почали вони поперемінно співати: «хваліте» і: «славте Господа», «бо — благий, бо повіки милість Його до Ізраїля». І весь народ викликував голосно, славлячи Господа за те, що покладено основу дому Господнього.
12
Мно'ѕи е^ще` эT сщ~е'никовъ и^ левљ=тъ, и^ княѕе'и эTч~еств# и^ сᲄа'рцеи, ви'дњша цр~ковь пре'жнюю на ѓ^снова'нїи ея`” И$ сїю цр~квь пла'кахђ гла'сомъ ве'лїимъ. и^ мно'ѕи воз#глаша'юще въ весе'лїи възъвыша'хђ гла'съ.
12
Втім, багато хто зі священиків і левитів і глав поколінь, старі, які бачили попередній храм, під час заснування цього храму перед очима їхніми, плакали голосно, але багато хто і викликували з радости гучномовно.
13
и^ не мого'ша никто'же поꙁна'ти глаs въпњнїя веселя'щися эT глаs пла'ча плъко'внаго. смњше'нъ б^о полъкъ глаоова'ше гла'сомъ вели'кимᲆ и^ глаs вели'кᲆ слы'шашеся далече”
13
І не міг народ відрізнити вигуків радости від криків плачу народного, тому що народ викликував голосно, і голос чути було далеко.
Глvа, д~”
1
ЭОуслы'шаша же вра'ѕи і^ё'дины и^ венїами'ни, и^же сн~ове плњненїя соѕида'ютъ цр~коv г~ђ б~ђ і^и^л~евђ”
1
І почули вороги Іуди і Веніаміна, що ті, хто повернувся з полону, будують храм Господу Богу Ізраїлевому;
2
И$ пристђпи'ша къ ꙁорова'велю, и^ къ кня'ѕемъ эTч~ествъ, и^ съдњлаеM съ ва'ми. понеже та'ко ја%ко и^ в^ы и%щемъ б~а вашего, и^ е^мђ пожреM жрътвђ эT дн~їи а^сђра'нъда цр~я а^сђр#ска, и^же и^зведе' ны т^ђ”
2
і прийшли вони до Зоровавеля і до глав поколінь, і сказали їм: будемо і ми будувати з вами, тому що ми, як і ви, прибігаємо до Бога вашого, і Йому приносимо жертви від днів Асардана, царя Сирійського, який перевів нас сюди.
3
И$ рече и^мᲆ ꙁорова'вель і^ ѓ^сђе и^ про'чїи кня'ѕи эTч~ьствъ і^и^л~евыхъ” Нњ'сть на'мъ и^ ва'мъ созда'ти до'мъ б~а на'шего, н^о мы` са'ми съѕидаеM г~ђ б~ђ на'шемђ ја%ко повелњ намъ кљ=ръ цр~ь пр'ьскїи.
3
І сказали їм Зоровавель і Ісус та інші глави поколінь ізраїльських: не будувати вам разом з нами дім нашому Богу; ми одні будемо будувати дім Господу, Богу Ізраїлевому, як повелів нам цар Кир, цар Перський.
4
сего ради сᲄоворено бысть, и^же лю'дїе земнїи помњшива'ютъ рђ'ки лю'дїи і^ё^де'искихъ” И$ въздръжа'хђ и^хъ въ соѕида'нїи,
4
І став народ землі тієї ослаблювати руки народу юдейського і перешкоджати йому в будівлі;
5
и^ꙁведо'ша же на нихъ совњтницы да раꙁоря'тъ совњтъ иX вс^я дн~и кљ=ра цр~я пр'ьскаго. и^ да'же до црsтва да'рїя цр~я пр'ьскаго”
5
і підкуповували проти них радників, щоб зруйнувати намір їхній, в усі дні Кира, царя Перського, і до царювання Дарія, царя Перського.
6
Въ црsтво же а^сђера и^же е^сть а^ртаћерћеs въ нача'лњ црsтва е^го, напи'са сви'тоk на і^ё^де'и живђщая въ і^ерsлимњ.
6
А в царювання Ахашвероша, на початку царювання його, написали звинувачення на жителів Юдеї та Єрусалима.
7
и^ и^ въ дн~и а^ртаћерћовы, и^ писа'ша вᲆ ми'рњ михрида'тъ, и^ тавеи'ль, и^ съ про'чїими и^же бњхђ въ совњтњ иX къ а'ртаћерћђ цр~ю пр'ьскомђ написа кні'гочїи посла'нїе сљ=рскіM ја^зыкоM.
7
І в дні Артаксеркса писали Бишлам, Мифредат, Табеєл та інші товариші їхні до Артаксеркса, царя Перського. Лист же написаний був літерами сирійськими і сирійською мовою.
8
реёM валтараM, и^ саMўа кні'гочїи написаша посла'нїе е^ді'но іерsлима ради а^ртаћеrћђ цр~ю
8
Рехум радник і Шимшай писар писали один лист проти Єрусалима до царя Артаксеркса такий:
9
сїя си'це сђдъ” Реё'мъ, валтара'мъ, и^ са'мўа` кни'гочїи, и^ прочїи` совњтницы на'ши. дине'искїя, и^ а^фарсаџахе'и, и^ тарфале'и, и^ а^рфасе'и. а^рхїей вављ=ло'няне, и^ сђсанахе'не, савяне”
9
Тоді-то. Рехум радник і Шимшай писар та інші товариші їхні, — динеї й афарсафхеї, тарпелеї, апарси, арех’яни, вавилоняни, сусанці, даги, еламитяни,
10
И$ прочїи` эT ја^зыk и%хже преведе а^с#сенафарᲆ вели'кїи преславныи. и^ всели и^хъ въ' градњхъ ѓ^морьскихъ. и^ въ про'чихъ странаX чреꙁ рњкђ”
10
та інші народи, яких переселив Аснафар [Сеннахирим] великий і славний і оселив у містах самарійських і в інших містах за рікою, та інше.
11
Сїе е^сть скаꙁа'нїе посланїи ја%же посла'ша к немђ`” А$ртаћерћђ цр~ю раби` твои` мђж'и и^же сђть за рњкою.
11
І ось список з листа, який послали до нього: Царю Артаксерксу — раби твої, люди, які живуть за рікою, та інше.
12
вњдомо да бђдеT т^и цр~ю, ја%ко і^ё^де'е е^же възыидо'ша эT тебе` къ на'мъ прїидо'ша въ і^ерsлимъ граD эTмњтны и^ лђка'вы, е^гоже соѕидаюT строя'ще стњ'ны и^хъ, и^ крњпле'нїе слага'ющи въ высотђ`”
12
Нехай буде відомо цареві, що юдеї, які вийшли від тебе, прийшли до нас в Єрусалим, будують це бунтівне і негідне місто, і стіни роблять, і основи їх уже відновили.
13
Нн~њ ё^бо вњдомо да бђдеT ти цр~ю. ја%ко а'ще граD се'й со'зданъ бђ'детъ, и^ стњны е^го воста'влены бђ'дђтъ. да'нь и^ вожделе'нїе и^ лњтняго въꙁда'нїа не дадђт# т^и. и^ сїе цр~емъ ѕл^отво'ритᲆ.
13
Нехай буде ж відомо цареві, що коли це місто буде побудоване і стіни відновлені, то ні данини, ні податку, ні мита не будуть давати, і царській скарбниці буде зроблений збиток.
14
и^ посрамощенїе твое цр~ю, не подобае^т# намъ вњ'дᲇти” Сего ради посла'хоM да възвњстиM т^и цр~ю
14
Тому що ми їмо сіль від палацу царського, і збиток для царя не можемо бачити, тому ми посилаємо донесення цареві:
15
да раꙁ#смо'триj въ кни'ги па'мятопи'сныхъ эTц~евᲆ твои^х#. и^ ѓ^бря'щеши пи'сано въ преложенїихъ. и^ поꙁна'еши ја%ко граD ѓ'нᲆ эTмњтенъ е^сть” И$ ѓ^би'дящи цр~еи и^ вла'стеи ё^бњ'жище слђгъ быва'ет# среди е^го, эT дн~їи дре'внихъ. сего раd и^ граD то'й разоренъ е^сть”
15
нехай пошукають у пам’ятній книзі батьків твоїх, — і знайдеш у книзі пам’ятній, і дізнаєшся, що місто це — місто заколотне і шкідливе для царів і областей, і що відпадіння бували в ньому здавна, за що місто це і спустошене.
16
Знано ё^ботво'римъ т^и цр~ю. ја^ко а'ще граD то'й со'зданъ бђ'детъ, и^ стњны е^го ё^твръдя'тъ и^ не бђ'дет т^и ми'ра”
16
Тому ми повідомляємо царя, що коли місто це буде добудоване і стіни його дороблені, то після цього не буде в тебе володіння за рікою.
17
И$ посла` цр~ь ко а^реё'мђ, и^ ваlтара'мђ и самўа'ю кни'гочїю. и^ къ прочїи^м# и^же бяхђ въ совњте иX. ѓ^бита'ющиM въ самарїи и^ прочїимъ за рњко'ю гл~ющи ми'ръ”
17
Цар послав відповідь Рехуму раднику і Шимшаю писарю й іншим товаришам їхнім, які живуть у Самарії та в інших містах зарічних: Мир… та інше.
18
И$ рече да'ньныи возима'тель е^гоже посла'сте к на'мъ. ја^вле'но же еs предо мно'ю.
18
Лист, який ви надіслали нам, виразно прочитаний переді мною;
19
но и^ эT мене` повелњно е^сть” И$ съгледахоM и^ ѓ^брњто'хомъ ја%ко граD то'и эT дн~їи дре'вниX на сђпротивле'нїе цр~е'мъ поDно'сится эTмњта'нїе и^ бњга'нїа быва'юT.
19
і від мене дано повеління, — і розшукували, і знайшли, що місто це здавна повставало проти царів, і відбувалися в ньому заколоти і заворушення,
20
и^ цр~и крипки въ і^ерsлимњ, и^же г~ьствова'ли сђть вся'кою стра'ною ја%же за рњкою е^сть. да'ни же мно'ги и^ ча'сть дава'шеся и^мᲆ”
20
і що були в Єрусалимі царі могутні і які володіли всім заріччям, і їм давали данину, податки і мито.
21
И$ нн~њ ё^бо положите вњ'данїе. и^ не повели'те мђжемᲆ ѓ%нњмъ да селенїа того не соѕида'ют# ктомђ`.
21
Отже, дайте наказ, щоб люди ці перестали працювати, і щоб місто це не будувалося, доки від мене не буде дано повеління.
22
да эT воли иX ё^дръжатся и^ да ѓ^ста'вятъ твори'ти сїе. е%же б^ы когда` не ё^мно'жилася ꙁги'бель нњ'кая на ѕло` цр~ю”
22
І будьте обережні, щоб не зробити в цьому недогляду. Для чого допускати розмноження шкідливого на шкоду царям?
23
Тогда` кни'гочїи а^ртећерћа цр~я прочте сви'токъ преD реё^момъ валтара'момᲆ а^самўаеM, кни'гочїемъ, и^ совњтники и^хъ” І$ и^до'ша тща'телно въ і^ерsлимъ къ іё^деѓ'мъ. и^ въздръжаша и^хъ мы'шцею си'лною”
23
Як тільки цей лист царя Артаксеркса був прочитаний перед Рехумом і Шимшаєм писарем і товаришами їхніми, вони негайно пішли в Єрусалим до юдеїв, і сильною озброєною рукою припинили роботу їхню.
24
Тогда` преста'ло е^сᲄь дњ'ло до'мђ гн~я въ і^ерsли'мњ. и^ не сътворя'шеся да'же до лњта вто'раго, црsтва да'рїя цр~я` пр'ьскаго”
24
Тоді зупинилася робота при домі Божому, який в Єрусалимі, і зупинка ця тривала до другого року царювання Дарія, царя Перського.
Глvа, е~”
1
Пррoкова'ша же, а^г#ге'и прoркъ и^ ꙁаха'рїя сн~ъ аDдов#” Прорица'ющи къ і^ё^де'ѓмᲆ иже бяхђ въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ въ и^мя б~а і^и^л~ева”
1
Але пророк Аггей і пророк Захарія, син Адди, говорили юдеям, які в Юдеї та Єрусалимі, пророчі слова в ім’я Бога Ізраїлевого.
2
ТогDа воста'ша зороваве'ль сн~ъ салафїилеv, и^ ѓ^сђе сн~ъ і^ѓ^седе'ковъ” И$ нача'ша зда'ти цр~квь гн~ю и^же въ і^ерsлі'мњ и^ с ни'ми прoрцы бж~їи помага'ющи иM”
2
Тоді встали Зоровавель, син Салафиїлів, та Ісус, син Іоседеків, і почали будувати дім Божий в Єрусалимі, і з ними пророки Божі, які підкріплювали їх.
3
В то' же вре'мя прїиде к ниM џаџана'и иже бы'сть княѕь за рњко'ю, и^ саџа'рьвђꙁана'и и^ совњтницы и^хъ” Такоже гл~а и^мъ, кт^о да'лъ вамъ совњтъ. да до'мъ той съзи'ждете и^ стњ'ны е^го въста'вите”
3
У той час прийшов до них Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай і товариші їхні, і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і доробляти стіни ці?
4
Тогда` сїя реко'ша и^мъ, ја%кова` и^мена` мђжїи тњхъ и^же съзида'ютъ гра'дъ се'и”
4
Тоді ми сказали їм імена тих людей, що будують цей дім.
5
И$ ѓ'чи бж~їи на плњне'нїя і^ё'дина, и^ не възбрани'ша иM до повеле'нїя да'рїева, дондеже эTне'сено бђдетъ посланїе” И$ тогда` посла` да'нино'сца, сего ра'ди
5
Але око Бога їхнього було над старійшинами юдейськими, і ті не забороняли їм, доки справу не відправили до Дарія, і доки не прийшло рішення у цій справі.
6
и^ възвњще'нїя съ псанїемъ ја%же посла` кн~ѕь эT ѓ^бо'нђ страны` рњки`” Сказа'нїеy посла'нїя си'це” Саџарвђꙁа'нъ и^ совᲇтницы е^го а^џарсаџе'и, и^же бя'хђ за рњко'ю, да'рїю цр~ю
6
Ось зміст листа, який послав Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай з товаришами своїми — афарсахеями, які за рікою, до царя Дарія.
7
ми'ръ вся'къ”
7
В донесенні, яке вони послали до нього, ось що написано: Дарієві царю — всякий мир!
8
Вњдомо да бђдетъ цр~ю ја%ко ходи'хоM въ і^ё^де'искђю странђ` къ до'мђ бж~їю вели'комђ и^же съзида'ется ка'менїеM ё^краше'н#нымъ и^ дре'во ста'вится въ стњна'хъ. дњло же т^о съ т#ща'нїемъ строится. и^ поспњша'ется въ рђка'хъ и^хъ.
8
Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську область, до дому Бога великого; і будується він з великих каменів, і дерево вкладається в стіни; і робота ця виконується швидко і з успіхом йде в руках їхніх.
9
въспроси'хомъ б^о ста'рецъ тњхъ, и^ та'ко рекохомъ и^мъ” Кт^о да'лъ ва'мъ ѓ%бласть да до'мъ тои съзи'ждете, и^ стњны тїи въста'вите.
9
Тоді ми запитали у старійшин тих і так сказали їм: хто дав вам дозвіл будувати дім цей і стіни ці доробляти?
10
н^о і^ и^мена и^хъ и^ска'хомъ эT нихъ да възвњсти'мъ тебњ. ја%ко да пи'шемъ и^мена иX мђжемъ и^же сђть нача'лницы в ниX.
10
І крім того, ми запитали їх про імена їхні, щоб дати знати тобі й написати імена тих людей, які є головними у них.
11
И$ си'цевы словеса` эTвњща'ша намъ гл~ющи” Мы` е^сми раби` б~а нб~си и^ ꙁемли`. и^ съзида'емъ цр~ковь и^же бы'сть ё^стро'ена пре'жде тњхъ лTњ мно'гихъ. и^ цр~ь і^и^л~евᲆ вели'кїи създа'лъ ю& и^ сътвори'лъ, и^ раꙁори` ю&
11
І вони відповіли нам такими словами: ми раби Бога неба і землі і будуємо дім, який був побудований за багато років раніше цього, — і великий цар у Ізраїля будував його і довершив його.
12
и^хъ ра'ди” Поне'же въ ја%рости прогнњвахђ эTц~ы на'ши б~а нбsнаго и^ преда'лъ ихъ в рђки нав#ходоносо'рђ цр~ю вављ=ло'ньскомђ и^ халде'искомђ, и^ доM тои разори'лъ, и^ лю'ди преве'лъ въ вављ=лонъ”
12
Коли ж батьки наші прогнівили Бога небесного, Він віддав їх у руку Навуходоносора, царя Вавилонського, халдеянина; і дім цей він зруйнував, і народ переселив у Вавилон.
13
Но лњта, а~ го кљ=ра цр~я. кљ=ръ цр~ь вављ=ло'ньскїи поста'вилъ повеле'нїе, да до'мъ бж~їи съзи'ждется.
13
Але в перший рік Кира, царя Вавилонського, цар Кир дав дозвіл побудувати цей дім Божий;
14
и^ сосђды цр~кви бж~їя ꙁла'тыя и^ сре'бреныя и^хже навходоносо'ръ вꙁя'лъ эT цр~кви и^же бы'сть въ і^ерsлимњ. и^ эTнеслъ я& въ цр~ковь вављ=ло'ньскђю. в#ꙁя'лъ кљ=ръ цр~ь эT цр~кви вављ=ло'ньскїя и^ да` и^хъ санаваса'рђ храни'телю, и^же наD сокро'вищеM
14
та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у храм Вавилонський, — виніс Кир цар із храму Вавилонського; і віддав їх на ім’я Шешбацару, якого він призначив областеначальником,
15
рече же е^мђ сїи сосђди вс^и въꙁми` и^ поиди`. и^ посᲄа'ви и^хъ въ цр~кви и^же е^сть въ і^ерsлимњ въ мњсте и^хъ”
15
і сказав йому: візьми ці сосуди, піди і віднеси їх у храм Єрусалимський, і нехай дім Божий будується на своєму місці.
16
Тогда саванаса'ръ тои прїиде, и^ поста'вилъ ѓ^снованїе цр~кви бж~їи въ і^ерsлимњ. и^ эT того вре'мени даже и^ до нн~њ съꙁидаеTся, и^ ни` е^ще` съвръше'на е^сть. и^ нн~њ зи'ждется и^ не совръши'ся”
16
Тоді Шешбацар той прийшов, поклав основи дому Божого в Єрусалимі; і з тих пір до цього часу він будується, і ще не закінчений.
17
И$ нн~њ ё^бо а^ще ви'диTся цр~ю бл~го. раꙁ#смотри` въ книгохрани'телницы цр~евњ, и^же е^сть въ вављ=ло'нњ ја%ко да ё^вњси ја%ко эT кљ=ра цр~я си` повелњно бы'сть да съзида'е^тся до'мъ бж~їи въ і^ерsлимњ. и^ ё^вњдњвъ цр~ю ѓ^ семъ посли` к намъ”
17
Отже, якщо царю благоугодно, нехай пошукають у домі царських скарбів, там у Вавилоні, чи дійсно царем Киром дано дозвіл будувати цей дім Божий в Єрусалимі, і царську волю про це нехай надішлють до нас.
Глvа, ѕ~”
1
Тогда` да'рїи цр~ь повелњ` расмотрњти въ книгохранителницы и^же бы'сть посᲄа'влена въ вављ=ло'нњ”
1
Тоді цар Дарій дав повеління, і розшукали у Вавилоні в книгосховищі, куди складали скарби.
2
И$ ѓ^брњте'но е^сᲄь” ѓ^брњте же ся въ а^ма'џђ гра'дњ тя'жкомъ мидїискомъ, тетрать е^ді'на” И$ сїе пи'сано бы'сть в неи на па'мять.
2
І знайдений в Екбатані в палаці, який в області Мідії, один сувій, і в ньому написано так: «Для пам’яті:
3
вᲆ лњто, а~ е. кљ=ра цр~я. кљ=ръ цр~ь повелњ` да до'мъ бж~їи съзида'ется и^же е^сть въ і^ерsлимњ, и^ мњсто гдњ` пожрђтъ приноше'нїе, и^ положи` мњрђ въꙁнося'щи высотђ` лакоT, ћE, и^ ширинђ` лакотъ, ћE”
3
в перший рік царя Кира, цар Кир дав повеління про дім Божий в Єрусалимі: нехай будується дім на тому місці, де приносять жертви, і нехай будуть покладені міцні основи для нього; висота його в шістдесят ліктів, ширина його в шістдесят ліктів;
4
и^ стњны эT ка'менїя тол#стаготрїего, и^ кроv эT дре'въ е^ді'нъ. ѓ^бро'к же эT до'мђ цр~ева да да'сться”
4
рядів з каменів великих три, і ряд з дерева один; витрати ж нехай видаються з царського дому.
5
И$ сосђди цр~кви бж~їи ꙁла'тїи и^ сре'брянїи, и^хже навходоносо'ръ вꙁя` эT цр~кви, иже въ і^ерsлимњ и^ принесе` и^хъ во вављ=ло'нᲆ. въздаю'тся и^ в#несђтся въ цр~ковь въ і^ерsли'мъ в мњсто и^же и^ поста'влены сђть въ цр~кви бж~їи”
5
Та й сосуди дому Божого, золоті і срібні, які Навуходоносор виніс із храму Єрусалимського і відніс у Вавилон, нехай повернуться і підуть у храм Єрусалимський, кожен на своє місце, і будуть розміщені в домі Божому.
6
Нн~њ ё%бо да'ите кня'земъ и^же сђть за рњко'ю и^ сђщимъ дале'че ꙁаџарвђꙁана'ю, и^ совњтникомъ и^хъ а^џарсахе'и и^же е^сᲄь за рњко'ю далече эTи^деᲄе эT тњхъ.
6
Отже, Фафнай, зарічний областеначальник, і Шефар-Бознай, з товаришами вашими афарсахеями, які за рікою, — відійдіть звідти.
7
и^ эTпђ'стиᲄе сътвори'ти цр~ковь бж~їю кн~ѕи, і^ё^де'искїа и^ ста'рцы и^хъ, да до'мъ бж~їи той съꙁида'ется въ мњстњ свое^мъ”
7
Не зупиняйте роботи при цьому домі Божому; нехай юдейський областеначальник і юдейські старійшини будують цей дім Божий на місці його.
8
Но и^ эT мене` повелњно еs” да ничт^о не сътвори'те никогда` презви'теромъ жидо'вскимъ и^же съзида'ютъ до'мᲆ б~а ѓ%ного. и^ эT тXњ цр~еи и^же ѓ^бо'нђ страны` рњки` даюT да'нь. приле'жно на росхо'дъ, да дае'тся мђжемъ тњмъ е^же бы неё^медлᲇло дњ'лот^о
8
І від мене дається повеління про те, чим ви повинні сприяти старійшинам тим юдейським у побудові того дому Божого, і саме: з майна царського — із зарічної податі — негайно беріть і давайте тим людям, щоб робота не зупинялася;
9
и^ е'же а%ще ѓ^скђдњваеT, вс^е да дае^те та'коже и^ те'лцы и^ а'гнецы и^ ѓ'вны въ все`съж#же'нїе б~ђ нбsномђ. п#шени'ца, со'ль, вино` и^ е^ле'и. по ѓ^бы'чаю сщ~ен#номђ и^же сђть въ і^ерsлі'мњ дае'тся и^мъ по вся` дн~и`.
9
і скільки потрібно — чи тельців, чи баранів і агнців, на всепалення Богу небесному, також пшениці, соли, вина й олії, як скажуть священики єрусалимські, нехай буде видано їм кожного дня без затримки,
10
да бђдTђ принося'ще възноше'нїе б~ђ нбsномђ. и^ да мо'лятся за живо'тъ цр~евъ и^ сн~овъ е^го.
10
щоб вони приносили жертву приємну Богу небесному і молилися за життя царя і синів його.
11
и^ эT мене` б^о поставлено еs повеле'нїе” да в#сякъ чл~къ и^же т^о престђ'питъ повелњнїе, во'змеTся дре'во эT до'мђ е^го. и^ въздви'гся и^ да ѓ^бњ'сится на не'м#, и^ до'мъ е^го мн^њ да бђдетъ взя'тъ.
11
Мною ж дається повеління, що коли яка людина змінить це рішення, то буде вийнята колода з дому її, і буде піднята вона і прицвяхована до неї, а дім її за те буде перетворений на руїни.
12
и^ б~ъ и^дњже ѓ^битаеT и%мя е^гот^ђ, да ѓ^братиT вся` црsтва, и^ лю'ди и^же прострђт# рђкђ свою, и^ възбраня'тъ и^ разоряT до'мъ бж~їи, ѓ%нъ, и^же е^сᲄь въ і^ерsлі'мњ” А/ꙁъ да'рїи поста'вихъ повелњнїе, да дњло сїе съ прилежа'нїем# да бђдетъ”
12
І Бог, Якого ім’я там живе, нехай скине всякого царя і народ, який простяг би руку свою, щоб змінити це на шкоду цьому дому Божому в Єрусалимі. Я, Дарій, дав це повеління; нехай буде воно в точності виконане».
13
Тогда` џаџа'нїи кн~ѕь страны` зарњчныа, и^ саџарвђзана'и и^ совᲇтницы е^го, къ ја%же посла` да'рїи цр~ь та'ко сътвори'ша т#ща'тельно.
13
Тоді Фафнай, зарічний областеначальник, Шефар-Бознай і товариші їхні, — як повелів цар Дарій, так у точності і зробили.
14
Ста'рцы же і^ё^де'истїи созида'хђ, и^ левљ=ти по прoрчествђ а^г#ге'я прoрка, и^ заха'рїи сн~а аDдова. и^ съзидаша и^ стро'иша веля'щи, б~ђ і^и^л~евђ, и^ веля'щђ кљ=рђ, и^ да'рїю, и^ а^ртаће'рћђ цр~емъ пе'ръскимъ”
14
І старійшини юдейські будували і процвітали, за пророцтвом Аггея пророка і Захарії, сина Адди. І побудували і закінчили, з волі Бога Ізраїлевого і з волі Кира і Дарія й Артаксеркса, царів перських.
15
И$ съвершиша домъ бж~їи, да'же до дн~е тре'тїаго мsца а^до'ра, и^же е^сть в лњᲄо, ѕ~ е, црsтва да'рїя цр~я”
15
І закінчений дім цей до третього дня місяця Адара, у шостий рік царювання царя Дарія.
16
Сътвори'ша же сн~ове і^и^л~евы, сщ~енницы и^ левљ=ти и^ про'чїи сн~овъ преселенїя ѓ^бновле'нїе домђ бж~їя въ ра'дости”
16
І завершили сини Ізраїлеві, священики і левити та інші, які повернулися з полону, освячення цього дому Божого з радістю.
17
И$ принесо'ша въ ѓ^бновле'нїе бж~їя до'мђ, те'лецъ, р~, и^ ѓ'венъ, с~, а%гнецъ, у~, козло'въ эT ко'зъ за грњхи всего` і^и^л~я, в~і, по числђ` колњнъ і^и^л~евъ”
17
І принесли при освяченні цього дому Божого: сто волів, двісті баранів, чотириста агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх за весь Ізраїль, за числом колін Ізраїлевих.
18
И$ ста'ша сщ~ен#ницы в чи'нњхъ свои^хъ, и^ левљ=ти въ ча'стехъ своиX на дњлњ бж~їя до'мђ и^же въ і^ерsлимњ. ја%ко пи'сано е^сть въ кни'зњ мољ=сїѓвњ”
18
І поставили священиків за відділеннями їхніми, і левитів за чергами їхніми на службу Божу в Єрусалимі, як приписано в книзі Мойсея.
19
Съᲄворишаy сн~ове преселе'нїя па'схђ. д~і, дн~я прь'ваго мsца”
19
І звершили ті, що повернулися з полону, пасху в чотирнадцятий день першого місяця,
20
ѓ^чище'ни б^о бя'хђ сщ~ен#ницы и^ левљ=ти даже до е^ді'наго, вси чи'сти на пожре'нїе па'схи, всњм# сн~овомъ, преселе'нїя и^ братїи и^хъ сщ~ен#никомъ и^ себе`”
20
тому що очистилися священики і левити, — усі вони, як один, були чисті; і закололи агнців пасхальних для всіх, хто повернувся з полону, для братів своїх священиків і для себе.
21
И$ ја^до'ша сн~ве і^и^л~еви и^же ѓ^браще'ни бя'хђ эT преселе'нїа, и^ всњ и^же разлђчи'шася эT скверне'нїя ја^ꙁы'комъ земли`, съ ни'ми да помо'лятъ г~а б~а і^и^л~ева”
21
І їли сини Ізраїлеві, які повернулися з переселення, і всі, що відокремилися до них від нечистоти народів землі, щоб прибігати до Господа Бога Ізраїлевого.
22
И$ сътвори'ша пра'здникъ ѓ^прњсночныи з~, дн~їи въ весе'лїи, ја%ко возвесели иX г~ь. и^ съврати` срDце цр~я а^сљ=ра к ниM. да пособля'етъ и^мъ ё^крњпля'я рђки и^хъ в дњло г~ђ б~ђ і^и^л~евђ”
22
І святкували свято опрісноків сім днів у радості, тому що обрадував їх Господь і навернув до них серце царя Ассирійського, щоб підкріплювати руки їхні при будівництві дому Господа Бога Ізраїлевого.
Глvа, з~”
1
По си'х же словесњхъ въ црsтво а^ртаће'рћа цр~я пе'рскаго, възыиде ездра сн~ъ сарњеv. сн~а а^за'рїева, сн~а хелки'е^ва,
1
Після цих подій, у царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераї, син Азарії, син Хелкії,
2
сн~а сел#лђмля, сн~а садокова, сн~а а^хи'товля,
2
син Шаллума, син Садока, син Ахитува,
3
сн~а самарїева,
3
син Амарії, син Азарії, син Марайофа,
4
сн~а е^ћараи^вля сн~а е^зїи'ева сн~а вък#кїева,
4
син Захарії, син Уззія, син Буккія,
5
сн~а а^висђ'ева, сн~а финее'сова, сн~а е^леа^за'рова” Сн~ве а^а^ро'на сщ~ен#ника прь'ваго.
5
син Авишуя, син Финеєса, син Єлеазара, син Аарона первосвященика, —
6
се'и е^здра съвоꙁ#шелъ эT вављ=ло'на, и^ се'и писеw ско'ръ въ ꙁако'нњ мољ=сїѓ^вњ, е^гоже г~ь б~ъ далъ і^и^л~ю” И$ да'лᲆ е^мђ цр~ь ја^ко рђка` г~а б~а е^го бл~га на неM б^њ, въ всемъ въ не'м#же в#ꙁыска` ѓ%нъ”
6
цей Ездра вийшов з Вавилона. Він був книжник, який знався на законі Мойсеєвому, який дав Господь Бог Ізраїлів. І дав йому цар усе за бажанням його, тому що рука Господа Бога його була над ним.
7
И$ възыидо'ша эT сн~овъ і^и^л~евъ, и^ эT сн~овъ сщ~ен#ническихъ и^ эT сн~овъ левљ=т#скихъ, и^ эT пњвце'въ, и^ эT придве'рникъ, и^ ст~ыхъ, слђжи'тели въ і^ерsлимъ” Въ лњто з~ е, а^ртаксе'рћа цр~я,
7
З ним пішли в Єрусалим і деякі з синів Ізраїлевих, і зі священиків і левитів, і співців, і воротарів, і нефинеїв у сьомий рік царя Артаксеркса.
8
и^ прїидо'ша въ і^ерsлимъ мsца, е~ го, се` е^сть лњто седмо'е цр~ево.
8
І прийшов він в Єрусалим у п’ятий місяць, — у сьомий же рік царя.
9
и^же въ прь'выи дн~ь мsца прь'ваго нача` въсходи'ти эT вављ=ло'на” И$ въ прь'выи дн~ь мsца пя'таго прїиде въ і^ерsлимъ, ја^ко рђка` б~а е^го бл~га на неM б^њ”
9
Бо в перший день першого місяця був початок виходу з Вавилона, і в перший день п’ятого місяця він прийшов у Єрусалим, тому що благодійна рука Бога його була над ним,
10
Є/здра б^о ё^гото'ва срDце свое, да възы'щетъ зако'на гн~я, и^ сътвори'тъ и^ ё^чи'тъ въ і^и^л~и повелњнїе и^ сђдъ”
10
тому що Ездра построїв серце своє на те, щоб вивчати закон Господній і виконувати його, і навчати в Ізраїлі закону і правди.
11
И$ сїе е^сть сказа'нїе посла'нїя, ю%же да'лъ цр~ь а^ртаће'рћъ е%здре сщ~ен#никђ писцђ` наё^ченђ въ словесXњ и^ повеленїихъ гн~иX, въ кни'ѕе зако'на и^ повелњнїи е^го въ і^и^л~и”
11
І ось зміст листа, який дав цар Артаксеркс Ездрі священику, книжнику, який навчав слів заповідей Господа і законів Його в Ізраїлі:
12
А$ртаћерћъ цр~ь цр~емъ, е%здре сщ~енникђ писцђ зако'на бг~а нбsнаго, съвръшити сло'во и^ эTвTњ,
12
Артаксеркс, цар царів, Ездрі священикові, учителеві закону Бога небесного довершеного, та інше.
13
эT мене` повелњно е^сть да кождо и^же и%мать ё^сердїе бл~го эT людїи і^и^левыX въ црsтвњ мое^м#, и^ эT сщ~енниковᲆ е^го и^ эT левљ=товъ пои^ти въ і^ерsлиM с ᲄобо'ю да и'детъ”
13
Від мене дано повеління, щоб у царстві моєму кожен з народу Ізраїлевого і зі священиків його і левитів, який бажає йти в Єрусалим, ішов з тобою.
14
эT лица б^о цр~ева и^ сеDми совњтниковъ е^го по'сланъ е^си да посᲇти'шъ і^ё^де'ю і^ерsлима вᲆ ꙁако'нњ б~а твое^го и^же е^сть въ рђ'кђ твою”
14
Тому що ти посилаєшся від царя і семи радників його, щоб оглянути Юдею та Єрусалим за законом Бога твого, який знаходиться в руці твоїй,
15
И$ да несеши сребро` и^ зла'то, чт^о цр~ь и совњтницы е^го съ ё^се'рдїемᲆ да'ша б~ђ і^и^л~евђ, и^же въ і^ерsлимњ ѓ^битаеT
15
і щоб доставити срібло і золото, яке цар і радники його пожертвували Богу Ізраїлевому, Якого оселя в Єрусалимі,
16
и^ вс^е зла'то і^ сребро` кое а'ще наи^дешї въ все'и ѓ'бласти вављ=лоньстеи съ во'лею люDскою и^ сщ~енниk, и^же во'лею принесо'ша до'мђ б~а свое^го и^же е^сть въ і^ерsлимњ.
16
і все срібло і золото, яке ти збереш по всій області Вавилонській, разом з добровільними дарами від народу і священиків, які пожертвують вони для дому Бога свого, що в Єрусалимі;
17
и^ вс^я и^же до расходђ того` заповњдахъ въ пи'санїи тоM да даюT телцы, и^ ѓ'вны, и^ а'гньцы. и^ пожренїя и^хъ и^ възлїянїя и^хъ. и^ принеси` т^а на ѓ'лтарь цр~кви б~ђ ва'шемђ, и^же е^сть въ і^ерsлимᲇ”
17
тому негайно купи на ці гроші волів, баранів, агнців і хлібні приношення до них і узливання для них, і принеси їх на жертовник дому Бога вашого в Єрусалимі.
18
Но а'ще чт^отебњ и^ бра'тїи твоей въсхощеTся, и^ эT прочаго сребра` и^ зла'та. е^же по во'ли б~ђ ва'шемђ твори'ти, да съвориᲄе.
18
І що ти і брати твої вважатимете за благо зробити зі срібла і золота, що залишаться, те з волі Бога вашого робіть.
19
и^ съ сосђды и^же да'ны тебњ` въ слђжбђ до'мђ б~а твое^го да'и преD бм~ъ въ і^ерsлимњ”
19
І сосуди, які дано тобі для служб у домі Бога твого, постав перед Богом Єрусалимським.
20
Но и^ прочїи` потребы въ до'мђ б~а твое^го коли'коy потребно е^сть да раꙁда'си. даси' же эT съкро'вища и^ эT съкро'вища цр~ева
20
І інше потрібне для дому Бога твого, що ти визнаєш за потрібне, давай з дому царських скарбів.
21
и^ эT мене`. а%ꙁъ а^ртаћерћъ цр~ь поста'вихъ и^ повелњхъ всњмъ стра'жемъ съкро'вищъ и^же сђть за рњко'ю. да чт^о е^ли'коже въспро'ситъ эT ваs е%зрDа сщ~е'нникъ пи'сецᲆ ꙁако'нђ б~а нбsнаго беZ стоа'нїя дава'ите,
21
І від мене, царя Артаксеркса, дається повеління всім хранителям скарбів, що за рікою: все, чого вимагатиме у вас Ездра священик, учитель закону Бога небесного, негайно давайте:
22
р~, тала'нтᲆ сребра`, та'коже и^ пшени'цы, до р~, мњръ. та'коже и^ вина`, до р~, бочеk та'коже и^ е^ле'я, до р~, чва'новъ. и^ соли безъ мњры,
22
срібла до ста талантів, і пшениці до ста ко́рів, і вина до ста ба́тів, і до ста ж батів олії, а соли без означення кількости.
23
вс^е чт^о къ ѓ^бы'чаю б~ђ нбsномђ достои^тъ да възда'еться” Вон#мњте да' никт^о ꙁазлитᲆ до'мђ б~а нбsнаго и^же бы` не быl когда` гнњ'въ на црsтво цр~ево и^ сн~въ е^го
23
Все, що повелено Богом небесним, повинно виконуватися старанно для дому Бога небесного; [дивіться, щоб хто не простяг руки на дім Бога небесного,] щоб не було гніву Його на царство, царя і синів його.
24
и^ ваM же зна'емотвори'мъ. всњмъ сщ~ен#никомъ и^ левљ=томъ пњв#цемъ и^ дверникомъ наџинеѓ^мъ слђга'мᲆ до'мђ бж~їя, с^е да е^сть т^и вњ'домо да'ни не бери'те ниже и^мњите ѓ'бласти наста'вляти на ни'хъ чт^о”
24
І даємо вам знати, щоб ні на кого зі священиків або левитів, співців, воротарів, нефинеїв і службовців при цьому домі Божому, не накладали ні данини, ні податку, ні мита.
25
Ты' же е%ꙁдра по премђдрости б~а твое^го и^же е^сть вᲆ рђ'кђ твое'ю” Поста'ви книQники и^ сђдїя` и^ намᲇстницы да сђ'дяT вс^я лю'ди, и^же е^сть ꙁа рњко'ю. всMњ и^же ꙁна'ютъ зако'нᲆ б~а твое^го. и^ не вњдаю^щемђ вњдати сътвори'те”
25
Ти ж, Ездро, за премудрістю Бога твого, яка в руці твоїй, постав правителів і суддів, щоб вони судили весь народ за рікою, — усіх, хто знає закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
26
И всяk и^же не сътвориT зако'на б~а твое^го и^ закона цр~ева ᲄъщно. сDђ да бђдеT сотвореn ѓ^ него, а%ще же въ смр~ть, и^ли въ наказа'нїе, и^ли въ ѓ^тщетенїе живота`, и^ли въ темни'цђ”
26
Хто ж не буде виконувати закон Бога твого і закон царя, над тим негайно нехай чинять суд, чи на смерть, чи на вигнання, чи на грошову пеню, або на ув’язнення у в’язницю.
27
Блsвенъ г~ь б~ъ эTц~ъ на'шихъ и^же даl си'це въ срDце цр~еви да прославиT доM гн~ь и^же е^сть въ і^ерsлимњ.
27
Благословенний Господь, Бог батьків наших, Який вклав у серце царя — прикрасити дім Господній, який у Єрусалимі,
28
и^ вᲆ мя ё^клони'лъ млsрдїе свое преD цр~емъ, и^ совњтникъ е^го и^ всњхъ княѕе'и цр~евыхᲆ и^ силныхъ. и^ а'ꙁъ ё^крњпленᲆ рђкою г~а б~а мое^го и^же бысть на мнњ`, и^ собрахъ эT і^и^л~я кня'ѕїи въꙁыити со мно'ю”
28
і схилив на мене милість царя і радників його, і всіх могутніх князів царя! І я підбадьорився, тому що рука Господа Бога мого була наді мною, і зібрав я глав Ізраїля, щоб вони пішли зі мною.
Глvа, и~”
1
И$ тїи сђть кн~ѕи эTч~ьствъ гђме'ни. и^же взыидо'ша со мно'ю въ црsтво а^ртаксерᲆћа цр~я вављ=ло'ньска.
1
І ось глави поколінь і родовід тих, які вийшли зі мною з Вавилона, у царювання царя Артаксеркса:
2
эT сн~оv џинее'съ, гирсо'нᲆ” эT сн~ов# и^џама'ръ дани'лъ. эT сн~овъ дввDыхъ а^т#тђ'съ.
2
із синів Финеєса Гирсон; із синів Іфамара Даниїл; із синів Давида Хаттуш;
3
эT сн~овъ саха'нїа. и^ эT сн~оv фаре'совыхъ ꙁаха'рїя. и^ с ни'мъ съчте'ни сђть мђжїи, р~н”
3
із синів Шеханії, із синів Пароша Захарія, і з ним за списком родовідним сто п’ятдесят людей чоловічої статі;
4
эT сн~овъ фаа'џъ моа'ва, е^лїа^е'на, сн~ъ сараїеv и^ с ни'мъ, с~, мђжїи”
4
із синів Пахаф-Моава Ел’єгоєнай, син Зерахії, і з ним двісті людей чоловічої статі;
5
А$ эT сн~овъ ꙁаџои^совыхъ е^хенїя, сн~ъ а^зїи'левъ, и^ с ни'мъ, т~, мђжїи”
5
із синів [Зафоя] Шеханія, син Яхазиїла, і з ним триста людей чоловічої статі;
6
эT сн~овъ а^д#динь. ѓ^ви'нъ, сн~ъ и^ѓ^наџа'новъ, и^ с ни'мъ, н~, мђжїи”
6
із синів Адина Евед, син Іонафана, і з ним п’ятдесят людей чоловічої статі;
7
эT сн~овъ е^даM і^е^се'я сн~ъ а^џелїа, и^ с ни'мъ, о~, мђжїи”
7
із синів Елама Ієшаія, син Афалії, і з ним сімдесят людей чоловічої статі;
8
эT сн~овъ сафаᲄїевъ, зав#дїа сн~ъ миха'иловъ, и^ с ни'мъ, п~, мђжїи”
8
із синів Сафатії Зевадія, син Михаїла, і з ним вісімдесят людей чоловічої статі;
9
эT сн~овъ і^ѓ^а'въ, а^вдїя сн~ъ и^е^і^и'ль, и^ с ни'мъ, си~і, мђжїи”
9
із синів Іоава Овадія, син Ієхиєлів, і з ним двісті вісімнадцять людей чоловічої статі;
10
И$ эT сн~овъ ваа^ни` селоми'џъ, сн~ъ и^ѓ^сефїя, и^ с ни'мъ, р~ћ, мђжїи.
10
із синів [Ваанія] Шеломиф, син Іосифії, і з ним сто шістдесят людей чоловічої статі;
11
эT сн~овъ вавизая, ꙁаха'рїя сн~ъ вавњеv и^ с ни'мъ, к~и, мђжїи”
11
із синів Бевая Захарія, син Бевая, і з ним двадцять вісім людей чоловічої статі;
12
И$ эT сн~овъ а^ꙁ#га'довыхъ, и^ѓ^на'нъ сн~ъ и^ката'новъ, и^ с ни'мъ, р~і, мђжїи”
12
із синів Азгада Іоханан, син Гаккатана, і з ним сто десять людей чоловічої статі;
13
эT сн~овъ аDдоникама, и^же бя'хђ послDњнїи. и^ сїя и^мена` и^хъ, е^дфала'џ#. и^е^и'ль, и^ сама'ия, и^ с ними, ћE, мђжїи.
13
із синів Адоникама останні, і ось імена їхні: Елифелет, Ієиєл і Шемаія, і з ними шістдесят людей чоловічої статі;
14
эT сн~овъ вагђа^и'левыхъ. ё^џа'и, и^ ꙁађ'дъ, и^ с ни'ми, о~, мђжїи”
14
із синів Бигвая, Уфай і Заббуд, і з ними сімдесят людей чоловічої статі.
15
Събра'х# же и^хъ к рњцњ` и^же бли'ꙁъ е^вїя. и^ пребыхомъ т^ђ тр^и дн~и, и^ска'х# же въ лю'дехъ и^ въ сщ~енницњхъ эT сн~овъ левљ=и^нъ и^ не ѓ^брто'хъ т^ђ”
15
Я зібрав їх біля ріки, що втікає в Агаву, і ми простояли там три дні, і коли я оглянув народ і священиків, то із синів Левія нікого там не знайшов.
16
Сего ра'ди эTдњлиX е^лиза'ръ, и^ а^рїе'лмъ и^ семея и^ маа^на наи^е^ри'ва и^ е^лнаџа'ма и^ наџа'на, и^ ꙁаха'рїю, и^ мес#сала'ма. і^ и^ѓ^а^ри'ма и^ е^лнаџа'на премђ'дрыи”
16
І послав я покликати Єлиєзера, Ариела, Шемаію, та Елнафана, й Іарива, й Елнафана, і Нафана, і Захарію, і Мешуллама — головних, й Іоярива і Елнафана — вчених;
17
И$зведо'хъ и^хъ и^ поста'вихъ нача'лниками въ мњ'стњ сре'бренњ” И$ заповњ'дахъ въ ё^ста` и^мъ словеса` гл~ати къ бра'тїи и^хъ ст~ослђжи'телемъ, и^же въ сре'бренњ мњ'стњ” Привести` наM пою'щихъ, въ до'мъ бж~їи.
17
і дав їм доручення до Іддо, головного в місцевості Касиф’є, і вклав їм у вуста, що говорити до Іддо і братів його, нефинеїв у місцевості Касиф’є, щоб вони привели до нас служителів для дому Бога нашого.
18
и^ прїидо'ша къ намъ. поне'же б^о рђка` бж~їа б^њ бл~га на на'съ” эT сн~овъ моѓ^се'вь сн~ъ лїеви, сн~овъ і^и^л~евъ и^ саравїя, и^ сн~ве е^го и^ бра'тїа е^го, и~і.
18
І привели вони до нас, тому що благодійна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного із синів Махлія, сина Левіїного, сина Ізраїлевого, саме Шеревію, і синів його і братів його, вісімнадцять чоловік;
19
и^ а^савїа и^ с ни'мъ и^са'їа эT сн~овъ мера'ри. бра'тїя же е^го и^ сн~ове е^го, к~.
19
і Хашавію і з ним Ієшаію із синів Мерариних, братів його і синів їх двадцять;
20
и^ эT саџинеи'мъ и%х#же да'лъ дв~дъ. и^ кн~ѕи къ слђж'бњ левљ=томъ. наџине'и, с~к, и^ вс^и тїи свои^мъ и^мене'мъ нарица'хђся”
20
і з нефинеїв, яких дав Давид і князі його на слугування левитам, двісті двадцять нефинеїв; усі вони названі поіменно.
21
И$ проповњ'дахъ т^ђ говњнїе бли'зъ рњки` а^џђра е^же пока'ятися преD гм~ъ бм~ъ нашимъ, и^ проси'ти эT него пђть пра'выи на'мъ и^ сн~овомъ на'шимъ, и^ всемђ` сђществђ на'шемђ”
21
І проголосив я там піст біля ріки Агави, щоб смиритися нам перед лицем Бога нашого, просити в Нього благополучної дороги для себе і для дітей наших і для всього майна нашого,
22
ПосрамиX бо ся и^спроси'ти эT цр~я по'мощи и^ ко'нникъ и^же ё^щитя'тъ наs эT вра'гъ на пђти`. ја%ко гл~ахомъ цр~ю рекђщи” Рђка` б~а на'шего е^сть на всњ'хъ и^же и%щђтᲆ е^го въ блгsти. и^ крњ'пость е^го и^ ја%рость е^го на всњхъ и^же ѓ^ставля'ютъ е^го”
22
оскільки мені соромно було просити в царя військо і вершників для охорони нашої від ворога на дорозі, бо ми, говорячи з царем, сказали: рука Бога нашого для всіх, що прибігають до Нього, є благодійна, а на всіх, хто залишає Його, — могутність Його і гнів Його!
23
Говњ'хоM же и^ моли'хомся б~ђ на'шемђ” Того раd и^ прїидетъ на'мъ преспњва'ющи
23
Отже, ми постились і просили Бога нашого про це, і Він почув нас.
24
и^ эTлђчи'хъ эT кн~ѕе'и сщ~ен#ническихъ, в~і. сирїю и^ а^савїя с ни'ми эT бра'тїи и^хъ,
24
І я відокремив з начальників над священиками дванадцять людей: Шеревію, Хашавію і з ними десять із братів їхніх;
25
і~” Възвњсил# же и^мъ сребро` и^ зла'то и^ сосђ'ды сщ~енныхъ до'мђ б~а на'шего, и^же въздава'ше цр~ь и^ совњтницы е^го, и^ кн~ѕи е^го”
25
і віддав їм за вагою срібло, і золото, і сосуди, — усе, пожертвуване для дому Бога нашого, що пожертвували цар, і радники його, і князі його, і всі ізраїльтяни, які там знаходилися.
26
И$ да'хъ въ рђ'ки и^хъ сребро`, тала'нтовъ, ѕ~, соT, н~. и^ съсђ'довъ сре'бряныX. р~. и^ зла'та, р~, тала'нтъ”
26
І віддав на руки їм за вагою: срібла — шістсот п’ятдесят талантів, і срібних сосудів на сто талантів, золота — сто талантів;
27
И$ съсђди зла'тїи, к~. и^же и^мя'хђ сребрениk поты'сящи” И$ съсђдовъ мњди пресвњтлыя предо'брыя, Wв~. кра'сно ја%ко зла'то.
27
і чаш золотих — двадцять, на тисячу драхм, і два сосуди з кращої блискучої міді, що цінується, як золото.
28
и^ реко'хъ и^мᲆ” Вы` ст~и г~ђ б~ђ, и^ съсђ'ди ст~їи. и^ сре'бро и^ зла'то, чт^о во'лею въда'но е^сть г~ђ б~ђ эTц~ъ на'шихъ”
28
І сказав я їм: ви — святиня Господня, і сосуди — святиня, і срібло і золото — добровільний дар Господу Богу батьків ваших.
29
Бди'те и^ стрежи'те до'ндеже въздади'те преD кн~ѕи сщ~ен#никовъ и^ левљ=товъ, и^ кн~ѕевъ ѓ^би'телныхъ і^и^л~евыхъ въ і^ерsлимњ, вᲆ сокро'вищи до'мђ гн~я”
29
Будьте ж пильні і збережіть це, доки за вагою не здасте начальникам над священиками і левитами і главам поколінь Ізраїлевих в Єрусалимі, у сховищі при домі Господньому.
30
И$ въспрїя'ша же сщ~енницы и^ левљ=ти бре'мя сре'бра, и^ зла'та, и^ съсђ'довъ да възнесђтъ въ і^ерsлимъ, въ до'мъ б~а на'шего”
30
І прийняли священики і левити зважене срібло, і золото, і сосуди, щоб віднести в Єрусалим у дім Бога нашого.
31
Въздвиго'хомся эT рњки` даё%си, въ в~і, дн~ь. мцsа, а~ го. да и%демъ въ і^ерsлимъ” И$ рђка` б~а на'шего бы'сть на на'съ, і^ и^зба'вилъ насъ эT рђ'къ вра'жїи^хъ и^ лаа'теле'и пђтныхъ.
31
І вирушили ми від ріки Агави у дванадцятий день першого місяця, щоб іти в Єрусалим; і рука Бога нашого була над нами, і рятувала нас від руки ворога і від тих, що підстерігали нас на шляху.
32
и^ прїидохомъ въ і^ерsлиM и^ пребы'хомъ т^ђ, г~, дн~и”
32
І прийшли ми в Єрусалим, і пробули там три дні.
33
дн~и же д~ го, поста'вихомъ сребро` и^ зла'то, и^ съсђ'ди въ домђ` б~а на'шего поD рђ'кђ маримо'џа, сн~а ё^рїи^на сщ~енника, и^ с ни'мъ е^лїаза'ръ сн~ъ финее^совъ. и^ с ни'мъ и^ѓ^зава'дъ сн~ъ і^и^сђевъ и^ ноа^дїя сн~ъ ванаке'въ и^ левљ=ты,
33
У четвертий день ми здали за вагою срібло, і золото, і сосуди в дім Бога нашого, на руки Меремофу, синові Урії, священику, і з ним Єлеазару, сину Финеєсовому, і з ними Іозаваду, сину Ісусовому, і Ноадії, сину Виннуя, левитам,
34
по числђ`. и^ бре'мя всњмъ ѓ^пи'сано е^сть вс^е по мњ'рњ
34
усе за рахунком і вагою. І все зважене записано в той же час.
35
въ вре'мя т^о” І$ и'же прїидо'ша эT плњне'нїа сн~ове преселе'нїа принесо'ша вс^есъж#же'нїе б~ђ і^и^л~евђ, телецъ, в~і. за всXњ люде'и і^и^л~евыX. ѓ%венъ, ч~ѕ. а%гнецъ, о~з. козло'вᲆ за грњхи`, в~і. вс^я въ все`съж#же'нїе гн~е”
35
Переселенці, які прийшли з полону, принесли у всепалення Богу Ізраїлевому дванадцять тельців з усього Ізраїля, дев’яносто шість баранів, сімдесят сім агнців і дванадцять козлів у жертву за гріх: усе це у всепалення Господу.
36
И$ да'ша же повеле'нїе цр~ево си'л#нымъ, и^же бя'хђ эT преDстоя'щихъ цр~еви, и^ кн~ѕемъ и^же за рњко'ю. и^ въздви'гнђша лю'дїе до'мъ бж~їи”
36
І віддали царські повеління царським сатрапам і зарічним областеначальникам, і вони вшанували народ і дім Божий.
Глvа, џ~”
1
И$ ја%ко съвръше'на сђть сїя. пристђпи'ша къ мнњ` кн~ѕи гл~юще. нњсть эTлђче'ни людїе і^и^л~евы и^ сщ~еницы и^ левљ=ти эT людїи зе'мныхᲆ, н^о съ нечистота'ми и^хъ бя'хђ. и^же е^сть ханане'и, и^ е^в#ве'и, и^ ферезе'и, и^ е^вђсеи. и^ съ а^мони'тяны, и^ моа^ви'тяны, и^ а^мореа^ны,
1
Після закінчення цього, підійшли до мене начальники і сказали: народ Ізраїлів і священики і левити не відокремилися від народів іноплемінних з мерзотами їх, від хананеїв, хеттеїв, ферезеїв, ієвусеїв, аммонитян, моавитян, єгиптян і аморреїв,
2
и^же прїя'ша эT дще'реи и^хъ себњ и^ сн~омъ свои^мᲆ” И$ смњси'ша сњ'мя ст~ое съ люDми зе'м#ными” И$ рђки же кн~ѕїи мно'жае быша въ престђпле'нїи. с^е а^зъ
2
тому що взяли дочок їхніх за себе і за синів своїх, і змішалося сíм’я святе з народами іноплемінними, і притому рука найзнатніших і найголовніших була в цьому беззаконні першою.
3
е^гдаже слы'шахᲆ словеса` т^а. раздраX ри'зы своя` и^ рида'хъ, терза'хᲆ вла'сы главы` мое'я и^ брадђ. и^ сњдоX тђжа`”
3
Почувши це слово, я роздер нижній і верхній одяг свій і рвав волосся на голові моїй і на бороді моїй, і сидів сумний.
4
И$ събра'шася къ мнњ` вс^и боя'щися сло'ва б~а і^и^л~ева за престђпле'нїе и^же эT плњне'нїа прїидо'ша” И$ а'зъ сњдяX приско'рбенъ да'же до жрьᲄвы вече'рняа
4
Тоді зібралися до мене всі, хто боявся слів Бога Ізраїлевого з причини переступу переселенців, і я сидів у сумі до вечірньої жертви.
5
и^ в жрьтвђ вече'рнюю въстаX эT покая'нїа, и^ вънегда` раздра'хᲆ ри'зы своа` и^ пла'кахся преклониX колњнᲇ мои` и^ простро'хъ рђцњ мои` къ г~ђ б~ђ мое^мђ
5
А під час вечірньої жертви я встав з місця нарікання мого, і в розідраному нижньому і верхньому одязі упав на коліна мої і простяг руки мої до Господа Бога мого
6
и реко'хъ” Бж~е мои сᲄыжDђся и^ срамлю'ся въздви'гнђти лице` мое` к тебњ. ја%ко безако'нїя на'ша ё^мно'жена сђть на главаX на'шихъ. и^ безако'нїя на'ша вᲆзрасто'ша да'же до нб~си
6
і сказав: Боже мій! соромлюся і боюся підняти лице моє до Тебе, Боже мій, тому що беззаконня наші стали вище голови, і провина наша зросла до небес.
7
эT дн~їи эTц~ъ на'шихъ. въ престђпле'нїи на'шемъ е^смы да'же до дн~и сего” И$ въ безако'нїи на'шиX преда'ни е^смы`. и цр~и на'ши и^ сщ~енницы на'ши въ рђ'кђ цр~емъ земли, и^ въ ме'чь и^ въ плњне'нїе и^ въ расхище'нїе и^ въ ѓ^стыдњ'нїе лица` ја^ко и^ въ дн~ь то'и”
7
Від днів батьків наших ми у великій провині до цього дня, і за беззаконня наші віддані були ми, царі наші, священики наші, в руки царів іноземних, під меч, у полон і на пограбування і на посоромлення, як це і нині.
8
И$ нн~њ ја%ко въ ма'лњ м#гнове'нїи сътворе'но е^сть моле'нїе на'ше къ г~ђ б~ђ на'шемђ. да ся ѓ^ста'вятъ наM ѓ^ста'н#ки. и^ да ся да'сть намъ ми'ръ въ мњ'стњ ст~емъ е^го. и^ да просвњти'тъ ѓ%чи на'ши б~ъ наj” И$ да ся да'сть намъ живо'тъ ма'лъ въ рабо'тњ на'шеи.
8
І ось, через короткий час, дароване нам помилування від Господа Бога нашого, і Він залишив у нас трохи вцілілих і дав нам утвердитися на місці святині Його, і просвітив очі наші Бог наш, і дав нам ожити трохи в рабстві нашому.
9
ја%ко раби` е^смы` и^ въ работњ` на'шеи не ѓ^ста'ви насъ б~ъ на'шъ” И$ ё^клони` на наs млрsдїе преD цр~емъ прьскимъ да да'сть намъ животъ, въздви'гнђти до'мъ б~ђ на'шемђ и^ ё^стро'ити пђсты'ня е^го. и^ даде` на'мъ ё^пова'нїе въ і^ё^де'и і^ и^ерsлимњ”
9
Ми — раби, але й у рабстві нашому не залишив нас Бог наш. І схилив Він до нас милість царів перських, щоб вони дали нам ожити, спорудити дім Бога нашого і відновити його з руїн його, і дали нам огородження в Юдеї й у Єрусалимі.
10
И$ нн~њ речемъ г~и б~е на'шᲆ въ сїе, и^же ѓ^ставихомъ повеле'нїя твоя`.
10
І нині, що скажемо ми, Боже наш, після цього? Бо ми відступили від заповідей Твоїх,
11
и^же повелњлъ е^си рђко'ю рабᲆ твои^хъ пррoкъ гл~ющи. земля` на ню'же в^ы взы'идете да въздержи'те е^я`, земля` нечи'ста е^сть по нечистотњ` людїи про'чихъ земли`, въ ноше'нїи и^хъ, и^же и^спо'лниша ю& эT ё'стъ даже до у'стъ скверне'нїе иX”
11
які заповідав Ти через рабів Твоїх пророків, говорячи: земля, у яку ви йдете, щоб оволодіти нею, земля нечиста, вона осквернена нечистотою іноплемінних народів, їх мерзотами, якими вони наповнили її від краю до краю в оскверненнях своїх.
12
нн~њ ё^бо дще'ри ва'ши не да'ите сн~омᲆ и^хъ, и^ дще'ри иX не прїемли'те сн~овоM вашимъ, и^ не и%щᲇте ми'ра и^хъ, и^ бл~гая и^хъ, да'же до' вњка, да'же ё^крњпи'теся и^ ја^ди'те, и^же бл~га сђть ꙁемли`. и^ наслњ'дїе и^мњю^тъ сн~ове ва'ши да'же до' вњка”
12
Отже, дочок ваших не видавайте за синів їхніх, і дочок їхніх не беріть за синів ваших, і не шукайте миру їхнього і благ їхніх повіки, щоб укріпитися вам і насичуватися благами землі тієї і передати її у спадщину синам вашим повіки.
13
И$ по всXњ и^же прїидо'ша на насᲆ в дњ'лехъ на'шиX строп#ти'выхъ. и^ грњсњ на'шемъ вели'ком#. ја%ко нњ'сть и^нъ ја%ко б~ъ наj и^же и^зба'ви наs эT безако'нїи на'шиX” И$ да'лъ е^сть на'мᲆ спsнїе,
13
І після всього, що спіткало нас за злі діла наші і за велику провину нашу, — тому що Ти, Боже наш, пощадив нас не мірою беззаконня нашого і дав нам таке визволення, —
14
мы же ѓ^брати'хомся раꙁори'ти ꙁа'повᲇди твоа`. и^ съженя'емся съ люDми ꙁе'мными” Не прогнњва'еши ли ся на на'съ да'же до сконча'нїя. ниже ѓ^ста'виши л^и намъ ѓ^ста'нокъ на спsнїе”
14
невже ми знову будемо порушувати заповіді Твої і вступати в родинні зв’язки з цими мерзенними народами? Чи не прогніваєшся Ти на нас навіть до знищення нас, так що не буде вцілілих і не буде спасіння?
15
Ги~ б~е і^и^л~евъ пра'веденᲆ е^си т^ы. ја%ко ѓ^ста'вихомъ спsнїе, ја%ко и^ въ дн~ь сїи” с^е м^ы преD тобо'ю е^смы` вс^и въ беꙁако'нїи на'шемъ. ни бо` ста'ти мо'жемъ преD тобо'ю се'го ра'ди”
15
Господи Боже Ізраїлів! праведний Ти. Бо ми залишилися уцілілими до цього дня; і ось ми в беззаконнях наших перед лицем Твоїм, хоча після цього не належало б нам стояти перед лицем Твоїм.
Глvа, і~”
1
И$ ја%ко моля'шеся е%здра. въпроша'ющи б~а и^ пла'чющи лежа'ше преD цр~ковїю бж~їею” И$ собра'но е^сть к немђ эT і^и^л~я собранїе ве'лїе ѕњ'ло, мђж'и и^ же'ны и^ ѓ'троки. и^ ја%ко пла'кахђся лю'дїе, и^ въꙁнесе'ся пла'чъ”
1
Коли так молився Ездра і сповідувався, плачучи і волаючи перед домом Божим, зійшлося до нього дуже велике зібрання ізраїльтян, чоловіків і жінок і дітей, тому що і народ багато плакав.
2
И$ эTвњща` сехенїя сн~ъ и^е^и'левъ эT сн~овъ и^л#ла'мъ. и^ рече е^здре” Мы престђпи'хомъ преD бг~омъ на'шимъ. и^ поја^хом# же'ны чюждїа эT людїи земли`. и^ нн~њ да е^сть долготерпе'нїе вᲆ і^и^л~и”
2
І відповів Шеханія, син Ієхиїла із синів Еламових, і сказав Ездрі: ми зробили злочин перед Богом нашим, що взяли собі дружин іноплемінних з народів землі, але є ще надія для Ізраїля в цій справі;
3
Сего ра'ди и^ ꙁавњща'емъ ꙁавњтᲆ съ гм~ъ бг~омъ на'шимъ. да эTве'ржемᲆ вс^и же'ны, и^ тњ'хъ и^же эT тњ'хъ рожде'ны сђть. ја%ко хо'щеши, въста'ни и^ ё^стро'иши повеле'нїе г~а б~а на'шего. и^ по ꙁако'нђ да бђ'детъ.
3
укладемо тепер завіт з Богом нашим, що, за порадою господаря мого і тих, що благоговіють перед заповідями Бога нашого, ми відпустимо від себе усіх дружин і дітей, народжених ними, — і нехай буде за законом!
4
вᲆста'ни, поне'же на тебњ е^сть гл~ъ. мы же бђ'демъ с тобо'ю. ё^крњпи'ся и^ сътвори`”
4
Встань, тому що це твоя справа, і ми з тобою: підбадьорись і дій!
5
И$ въста'въ ё^бо е%здра и^ ꙁакля` кн~ѕисщ~ен#ническїя и^ левљ=ты, и^ всего і^и^л~я. да сътво'рятъ по сло'вђ томђ`, и^ кля'шася”
5
І встав Ездра, і повелів начальникам над священиками, левитами і всім Ізраїлем дати клятву, що вони зроблять так. І вони дали клятву.
6
И$ воста` е%здра эT лица` до'мђ бж~їя, і^ и'де въ сокро'вищныи до'мᲆ. и^а^н#на'нᲆ сн~ъ е^лисђѓ'въ и^ а^ꙁи'въ. и^ преста` т^ђ. хлњ'ба не ја%сть и^ воды` не пи'тъ, тђжа'ше б^о престђпле'нїя и^хъ, и^же прїидо'ша эT плњне'нїя”
6
І встав Ездра і пішов від дому Божого в житло Іоханана, сина Елияшивового, і прийшов туди. Хліба він не їв і води не пив, тому що плакав за злочин переселенців.
7
И$ послано е^сть сло'во въ і^ё^де'ю и^ въ і^ерsлимъ, всњ'мъ сн~овомъ преселе'нїя, да съберђтся въ і^ерsлимъ”
7
І оголосили в Юдеї і в Єрусалимі всім, хто був у полоні, щоб вони зібралися в Єрусалимі;
8
И$ вся'къ и^же не прїидетъ въ тр^и дн~и по совњтђ кн~ѕїи и^ ста'рцевъ. во'ꙁмется вс^е и^мњ'нїе е^го. и^ то'и эTлђче'нъ бђ'детᲆ эT соньмища преселе'нїя”
8
а хто не прийде через три дні, на все майно того, за визначенням начальників і старійшин, буде накладене закляття, і сам він буде відлучений від громади переселенців.
9
И$ събра'шася вс^и лю'дїе і^ё^дины и^ венїами'ни въ і^ерsлимъ. тре'ми дн~ьми. и^же е^сть мцsъ, џ~. к~ го дн~я мцsа. и^ сњдо'ша вс^и лю'дїе на преD домоM бж~їиM ѓ^ дрожа'нїя ꙁа грњ'хъ и^ съ ꙁимо'ю”
9
І зібралися всі жителі Юдеї і землі Веніамінової в Єрусалимі за три дні. Це було в дев’ятому місяці, у двадцятий день місяця. І сидів весь народ на площі біля дому Божого, тремтячи як у цій справі, так і від дощів.
10
И$ въста` е%здра сщ~енникъ и^ рече к ниM, вы престђпи'сте и^ вꙁя'сте же'ны и^ноплеме'н#нически. да не приложи'те на грњхъ і^и~л~ю”
10
І встав Ездра священик і сказав їм: ви зробили злочин, узявши собі дружин іноплемінних, і тим збільшили провину Ізраїля.
11
И$ нн~њ дади'те хвалђ г~ђ б~ђ эTц~ъ вашиX. и^ сътворите ё^гоDное преD ни'мъ. и^ эTлђчи'теся эT людїи ꙁемли`. и^ эT же'нъ и^ноплеме'н#ническъ”
11
Отже, покайтеся в цьому перед Господом Богом батьків ваших, і виконайте волю Його, і відлучіть себе від народів землі і від дружин іноплемінних.
12
И$ эTвњща'ша вс^е мно'жество рекђщи гла'сомъ вели'кимъ. по сло'вђ твое^мђ к на'мᲆ та'ко бђ'ди”
12
І відповіло все зібрання, і сказало гучним голосом: як ти сказав, так і зробимо.
13
ѓ^ба'че лю'дїе мно'ѕи сђть, и^ вре'мя снњж'но. и^ нњ'сть мо'щно стоя'ти внњ`. и^ дњ'ло нњ'сть дн~и е^ді'наго и^ли двђ`. ѕњ'ло б^о съгрњши'хомъ въ словеси` се'мъ.
13
Однак же народ численний і час тепер дощовий, і немає можливости стояти на вулиці. Та й ця справа не одного дня і не двох, тому що ми багато в цій справі згрішили.
14
да ста'нђтᲆ кн~ѕи на'ши въ все'мъ мно'жествњ, и^ вс^и и^же въ гра'дехъ на'шихᲆ и^же вᲆведо'ша же'ны и^ноплеме'нничи, да прїидетᲆ вре'мя повеле'н#ное. и^ с ни'ми ста'рцы эT граD, и^ сђдїи эT граD. е%же ѓ^браᲄити ја%рость б~а на'шего эT насъ грњха` ра'ди сего”
14
Нехай наші начальники заступлять місце всієї громади, і всі в містах наших, які взяли дружин іноплемінних, нехай приходять сюди в призначений час і з ними старійшини кожного міста і су́дді його, доки не відвернеться від нас розпалений гнів Бога нашого за цю справу.
15
Сего ра'ди і^ и^ѓа^наџа'нъ сн~ъ а^са'їи^нᲆ. и^ а^саїя сн~ъ џекђе'въ съ мно'ю ста'ша и^ мосол#ла'мъ и^ севеха'и левљ=ти помога'ша и^мъ.
15
Тоді Іонафан, син Асаїла, і Яхзеія, син Фикви, стали над цією справою, і Мешуллам і Шавфай левит були помічниками їм.
16
сътвори'ша та'ко сн~ове преселе'нїя” И$ эTлђчи` е%здра сщ~енᲆникъ и^ мђж'и, кн~ѕи ѓ^би'телни въ домы` эTц~ъ свои^х#, и^ вс^и по и^менехъ свои^хъ. ја%ко ѓбрати'шася въ дн~ь пе'рвыи, мцsа, і~ го. да взы'щђтъ гл~а”
16
І зробили так ті, що вийшли з полону. І виділені на це Ездра священик, глави поколінь, від кожного покоління їх, і всі вони названі поіменно. І зробили вони засідання в перший день десятого місяця, для дослідження цієї справи;
17
И$ сконча'ша вс^и мђж'и, и^же въведо'ша же'ны и^ноплемеnничи да'же до дн~е, а~ го, мцsа, а~ го.
17
і закінчили дослідження про всіх, які взяли дружин іноплемінних, до першого дня першого місяця.
18
и^ ѓ^брњте'ни сђть эT сн~овъ сщ~ен#ническиX и^же въведо'ша же'ны и^ноплеме'нничи, эT сн~овᲆ і^и^ѓ^сђе', сн~а и^ѓ^седе'кова и^ бра'тїя е^го маа^сїя, и^ е^лїезе'ръ и^ ја^риM, и^ гада'лїя.
18
І знайшлися з синів священичих, які взяли дружин іноплемінних, — із синів Ісуса, сина Іоседекового, і братів його: Маасея, Єлиєзер, Іарив і Гедалія;
19
и^ да'ша рђ'цњ себњ, да и^зго'нятъ же'ны своя. престђпле'нїя ра'ди свое^го. ѓ%вны эT ѓ^ве'цъ да принесђтъ”
19
і вони дали руки свої в запевнення, що відпустять дружин своїх, і що вони повинні принести в жертву барана за свою провину;
20
И$ эT сн~овъ е^м#миа'рᲆ. а^н#нагнїи и^ завдїя.
20
і з синів Іммера: Хананій і Зевадія;
21
и^ эT сн~овъ и^раM. маа^сїя и^ е^л#лїя, и^ самїа і^ и^ѓ^и'ль и^ ѓ^зїя.
21
і з синів Харима: Маасея, Елия, Шемаія, Ієхиїл і Уззія;
22
и^ эT сн~овъ фассђ'ръ, е^лїѓ^е'на, и^ маа^сїя, и^зма'иль, наџанае'ль, и^ѓ^нада'дъ і^ и^ла'са.
22
і з синів Пашхура: Елиоєнай, Маасея, Ісмаїл, Нафанаїл, Іозавад і Еласа;
23
и^ эT сн~овъ левљ=товъ, и^ѓ^наваD и^ џамђ'и, и^ коле'а. то'и е^сть коли'тъ и^ феџїя, і^ и^ё^да і^ е^лїе^зе'ръ”
23
і з левитів: Іозавад, Шимей і Келаія, він же Клита, Пафахія, Іуда та Єлиєзер;
24
И$ эT пњвцо'въ, е^лїа^зђв#, и^ эT две'рникъ, солминъ и^ телми'нъ и^ ѓ^дђя.
24
і зі співців: Елияшив; і з воротарів: Шаллум, Телем і Урій;
25
и^ эT і^и^л~я эT сн~овᲆ форе'съ раме'їя и^ а^зїя и^ мелхїя. и^ мельми'нь и^ е^лїа^зе'ръ, и^ а^са'вїя, и^ ване'я.
25
а з ізраїльтян, — із синів Пароша: Рамаія, Іззія, Малхія, Миямин, Єлеазар, Малхія і Венаія;
26
эT сн~овъ и^ла'мовыхᲆ маџ#џа'нїя, заха'рїя, і^ и^и'ль, и^ а^вдїи, и^ е^римоџъ, і^ и^лїа”
26
і з синів Елама: Матфанія, Захарія, Ієхиєл, Авдій, Іремоф і Елія;
27
И$ эT сн~ов# заџђа, е^лїѓ^мина'и е^лїа^сђв# маџа'нїа, и^ а^рмђџ, и^ заваD и^ ѓ^зи'ва”
27
і з синів Заффу: Елиоєнай, Елияшив, Матфанія, Іремоф, Завад і Азиса;
28
И$ эT сн~овъ вавїа, и^ѓ^ннаn, а^нанїя, и^ зав#вђи и^ џалли`”
28
і з синів Бевая: Іоханан, Хананія, Забвай і Афлай;
29
И$ эT сн~оv вани мосолам#, и^л#лђхъ, и^ а^д#да'їя, и^ а^сђвъ, и^ а^саа'лъ, и^ римоg”
29
і з синів Ванія: Мешуллам, Маллух, Адая, Іашув, Шеал та Ієрамоф;
30
И$ эT сн~оv фаа'џовыхъ, моа'въ, е^дъне'я, и^ хал#лилъ, и^ вана'їя, и^ маа'сїя, маsџа'нїя, и^ веселеи'лъ, ванђ'и, и^ манасе'и”
30
і з синів Пахаф-Моава: Адна, Хелал, Венаія, Маасея, Матфанія, Веселеїл, Биннуй і Манассія;
31
И$ эT сн~овъ и^ра'мовыхъ, е^лїезеръ, и^е^сђїя, мельхїя, саме'и^я симеѓ'нъ,
31
і з синів Харима: Єлиєзер, Ішшія, Малхія, Шемаія, Симеон,
32
венїаминъ, малђхъ, сама'рїя,”
32
Веніамін, Маллух, Шемарія;
33
И$ эT сн~овъ а^си'мъ, меgџанаїя, меџа'џа, а^ꙁавадъ, е^лифа'лџъ, и^е^римїа и^ манасе` семе'и”
33
і з синів Хашума: Мафнай, Мафафа, Завад, Елифелет, Ієремай, Манассія і Шимей;
34
И$ эT сн~овъ ва'ни, дїя, а^мра'мъ, и^ ё^и'ль,
34
і з синів Ванія: Маадай, Амрам і Уел,
35
ванаїя, и^ ваџ#даїя, хелїя
35
Бенаія, Бид’я, Келугі,
36
нђнђа^нънїя, меримђџъ, и^е^лїасиv
36
Ванея, Меремоф, Елияшив,
37
маџъџанїя”
37
Матфанія, Мафнай, Іаасай,
38
И$ сътвори'ша сн~ове ванђие^вы, и^ сн~ове семе'и,
38
Ваній, Биннуй, Шимей,
39
и^ са'лемїа, и^ наџа'нъ, и^ а^да'їя,
39
Шелемія, Нафан, Адаія,
40
минада, а^вђсеси`,
40
Махнадбай, Шашай, Шарай,
41
а^рђ е^среи'ли, и^ сама'рїя.
41
Азариел, Шелемиягу, Шемарія,
42
селлMђ а^марїя, и^ѓ^си'фъ”
42
Шаллум, Амарія і Йосиф;
43
эT сн~овъ вђ'и, а^і^и'ль, маџа'џїя, зава'дъ, ћевена'и, и^ѓ^да'и, і^и^ль.
43
і з синів Нево: Ієіел, Матфифія, Завад, Зевина, Іаддай, Іоель і Бенаія.
44
вс^и тїи` прїя'ша жены` и^ноплеме'нически. и^ роди'ша эT ни'хъ сыны`”
44
Усі ці взяли за себе дружин іноплемінних, і деякі з цих дружин народили їм дітей.