Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ви'дњвши же рахи'ль ја%ко не роди'ть і^а'ковђ, и^ вᲆзревнова` рахи'ль сестрњ` свое'и и^ рече і^аковђ даж'дь м^и ча'да. а%ще ли н^и т^о ё^мрђ` а%ꙁъ”
1
І побачила Рахиль, що вона не народжує дітей Якову, і позаздрила Рахиль сестрі своїй, і сказала Якову: дай мені дітей, а якщо не так, я вмираю.
2
Раꙁ#гнњва же ся і^а'ковъ на рахи'ль, и^ рече` е'й, е^да въ б~ъ е^смь а%ꙁъ мњсто. и^л^и лиши'х тя плода` ё^тро'бнаго”
2
Яків розгнівався на Рахиль і сказав [їй]: хіба я Бог, Який не дав тобі плоду утроби?
3
Рече' же рахиль къ і^а'ковђ, с^е раба` моя ва'лла въни'ди къ не'и и^ да роди'ть на лоно` мое`, сътворю' же и& сн~ъ, а%ꙁъ эT нея`
3
Вона сказала: ось служниця моя Валла; увійди до неї; нехай вона народить на коліна мої, щоб і я мала дітей від неї.
4
и^ да'сть е^мђ ва'ллђ рабђ` свою` въ женђ`”И$ вни'де к не'й і^а'ковъ,
4
І дала вона Валлу, служницю свою, за дружину йому; і ввійшов до неї Яків.
5
и^ ꙁача'тъ ва'лла раба` рахи'лина и^ роди` сн~ъ і^а'ковђ
5
Валла [служниця Рахилина] зачала і народила Якову сина.
6
и^ рече` рахиl пра'во сђди` м^и б~ъ. и^ послђ'ша гла'са мое^го, и^ да'сть ми сн~ъ, сего` ра'ди проꙁва` и%мя е^мђ да'нъ”
6
І сказала Рахиль: розсудив мене Бог, і почув голос мій, і дав мені сина. Тому нарекла йому ім’я: Дан.
7
И$ ꙁача'тъ паки ва'лла раба` рахи'лина, и^ роди` сн~ъ вторы'и і^а'ковђ.
7
І ще зачала і народила Валла, служниця Рахилина, другого сина Якову.
8
и^ рече` рахи'ль подъя' мя б~ъ и^ съравниXся съ сестро'ю мое'ю и^ въꙁмого'хъ, и^ проꙁва` и%мя еh нефтали'мъ”
8
І сказала Рахиль: боротьбою сильною боролась я із сестрою моєю і перемогла. І нарекла йому ім’я: Неффалим.
9
Ви'дњвши же лі'я, ја%ко преста'ла е^сть ражда'ти, поя` ꙁе'лџђ рабђ` свою`, и^ да'сть ю& і^а'ковђ въ женђ`,
9
Лія побачила, що перестала народжувати, і взяла служницю свою Зелфу, і дала її Якову за дружину, [і він увійшов до неї].
10
и^ зачаT зелфа раба` лїи'на, и^ роди і^а'ковђ сн~ь,
10
І Зелфа, служниця Ліїна, [зачала і] народила Якову сина.
11
и^ реq лі'я бл~го слђчи'ся и^ нарече и%мя е^мђ га'дъ”
11
І сказала Лія: додалося. І нарекла йому ім’я: Гад.
12
И$ заче'нши паки ꙁе'лџа раба` лі'ина роди` і^а'ковђ сн~ъ вторы'й,
12
І [ще зачала] Зелфа, служниця Лії, [і] народила іншого сина Якову.
13
и^ рече лі'я блаже'на аZ, ја%ко ѓ^блажа'ть м^я вс^я жены`, и^ проꙁва` и%мя е^мђ а^си'ръ”
13
І сказала Лія: до блага мого, тому що блаженною будуть називати мене жінки. І нарекла йому ім’я: Асир.
14
И$де же рђви'м# въ дн~ь жа'твы пшени'ца, и^ ѓ^брњте ја%блоко мандраго'рова на' поли, и^ принесе` къ лі'и ма'тери свое'и” Рече' же рахи'ль къ сестрњ` свое'и лі'и, да'ждь ми эT мандраго'ръ сн~а свое^го.
14
Рувим пішов під час жнив пшениці, і знайшов мандрагорові яблука в полі, і приніс їх Лії, матері своїй. І Рахиль сказала Лії [сестрі своїй]: дай мені мандрагорів сина твого.
15
рече же лі'а не довлњ' ли т^и ја%ко эTпри'сни мђ'жа мое^го, н^о и^ мандраго'ры сн~а мое^го во'ꙁмеши” Реq же рахи'ль не та'ко н^о да бђдеть сея но'щи с тобо'ю, за маnдраго'ры сн~а твое^го,
15
Але [Лія] сказала їй: невже мало тобі заволодіти чоловіком моїм, що ти домагаєшся і мандрагорів сина мого? Рахиль сказала: так нехай він ляже з тобою в цю ніч, за мандрагори сина твого.
16
І$ и'де і^а'ковъ с по'ля въ ве'черъ, і^ и^ꙁы'де лі'а проти'вђ е^мђ. и^ рече къ мнњ` въни'ди дн~есь ная'ла бот^я е^смь, ꙁа мандраго'ры сн~а мое^го” Бысть же с не'ю тои` но'щи
16
Яків прийшов з поля ввечері, і Лія вийшла йому назустріч і сказала: увійди до мене [сьогодні], тому що я купила тебе за мандрагори сина мого. І ліг він з нею в ту ніч.
17
и^ послђ'ша б~ъ лі'и, ꙁаче'нши роди` і^а'ковђ сн~ъ пя'тый.
17
І почув Бог Лію, і вона зачала і народила Якову п’ятого сина.
18
и^ рече` лі'я даs м^и б~ъ м#ꙁдђ мою`, ꙁане'же даX рабђ` мою` мђжђ мое^мђ, и^ проꙁва` и%мя е^мђ и^саха'ръ, се'же е^сть м#ꙁда`,
18
І сказала Лія: Бог дав відплату мені за те, що я віддала служницю мою чоловікові моєму. І нарекла йому ім’я: Іссахар [що значить відплата].
19
и^ заче'нши лі'я роди` сн~ъ ше'стый, і^а'ковђ.
19
І ще зачала Лія і народила Якову шостого сина.
20
и^ рече лі'а дасть м^и б~ъ мо'й да'рь до'бръ въ нн~њшнее` врњмя`. въꙁлюби' мя мђж'ь мой. роди'хъ б^о е^мђ ше'сть сн~овъ, и^ проꙁва` и%мя е^мђ ꙁавђло'нъ.
20
І сказала Лія: Бог дав мені прекрасний дарунок; тепер буде жити в мене чоловік мій, тому що я народила йому шість синів. І нарекла йому ім’я: Завулон.
21
и^ посе'мъ роди` е^мђ дще'рь, и^ проꙁва` и%мя е'й ди'на”
21
Потім народила дочку і нарекла їй ім’я: Діна.
22
Помянђ' же б~ъ рахи'ль, и^ ё^слы'ша ея` б~ъ и^ эTвр'ьꙁе ётро'бђ ея`
22
І згадав Бог про Рахиль, і почув її Бог, і відкрив утробу її.
23
и^ ꙁаче'нши роди` і^а'ковђ сн~ъ. и^ реq рахи'ль эTвр'ьзе г~ь ё^тро'бђ мою`, ё^кори'ꙁнђ мою эTја%ть,
23
Вона зачала і народила [Якову] сина, і сказала [Рахиль]: зняв Бог ганьбу мою.
24
и^ нарече и%мя е^мђ і^ѓ'сифъ, гл~ющи прида'сть м^и б~ъ сн~ъ дрђгїи”
24
І нарекла йому ім’я: Йосиф, сказавши: Господь дасть мені і другого сина.
25
Бысть же ја%ко роди` рахи'ль і^ѓ'сифа, рече і^а'ковъ къ ла'ва'нђ, пђсти` м^я, да и^дђ` на мњсто мое`, и^ в зе'млю мою`
25
Після того, як Рахиль народила Йосифа, Яків сказав Лавану: відпусти мене, і піду я у своє місце, й у свою землю;
26
да'ждь ми жены` моя` и^ дњти моя`, и%хже ра'ди. рабо'тахъ тебњ`, да эти^дђ`, ты б^о вњси рабо'тђ ю%же рабо'тахъ т^и”
26
віддай [мені] дружин моїх і дітей моїх, за яких я служив тобі, і я піду, бо ти знаєш службу мою, яку я служив тобі.
27
Рече же лава'нъ, а%ще е^смь ѓ^брњлъ блгDть прњд тобо'ю. да смоᲄрю` поне'же вMњ ја%ко блsви' м^я б~ъ прише'ствїемъ твои^мъ,
27
І сказав йому Лаван: о, якби я знайшов благовоління перед очима твоїми! я помічаю, що за тебе Господь благословив мене.
28
эTлђчи` м#ꙁдђ свою` эT мене` и^ да'м ти”
28
І сказав: признач собі нагороду від мене, і я дам [тобі].
29
Рече же і^а'ковъ т^ы вњси е^же рабо'таX тебњ` и^ коли'ко б^њ скота` твое^го ё^ мене`,
29
І сказав йому [Яків]: ти знаєш, як я служив тобі, і якою стала худоба твоя при мені;
30
ма'ло б^њ твое^го ё^ мене`, и^ възрасте` въ мно'жество” И$ блsви тебњ` г~ь б~ъ прише'ствїемъ мои^мъ, нн~њ ё^бо да і^ а%ꙁъ сътворю` себњ домъ”
30
бо мало було у тебе до мене, а стало багато; Господь благословив тебе з приходом моїм; коли ж я буду працювати для свого дому?
31
И$ рече къ немђ` лава'нъ что` ти даM. рече же і^а'ковᲆ не да'ждь ми ничто'же, а%ще сᲆᲄвори'ши с^е сло'во и^ па'ки да пасђ` ѓвца` твоя`, и^ съхраню`.
31
І сказав [йому Лаван]: що дати тобі? Яків сказав [йому]: не давай мені нічого. Якщо тільки зробиш мені, що я скажу, то я знову буду пасти і стерегти овець твоїх.
32
ѓ^быди` вс^я ѓ^вца` твоя` нн~њ, и^ раꙁлђчи` эTтђ'дђ вся'кђ ѓ%вцђ пелњ'сђю въ ѓ^вцаX и^ всю` бњ'лђ, и^ пе'строе ё^ ѓ^вна'хъ и^ в коꙁаX да бђ'деть ми м#ꙁда` и^ бђдеть мое`
32
Я пройду сьогодні через усю отару овець твоїх; відокрем з нього всяку худобу з цятками і з плямами, усяку тварину чорну із овець, також із плямами і з цятками з кіз. Така худоба буде нагородою мені [і буде моєю].
33
и^ послђ'шае^тъ мене` пра'вда моя` въ ё%трешнїи дн~ь, ја%ко е^сть м#ꙁда` моя` предъ ᲄобо'ю” И$ все` е^же не пе'стро ни бњ'ло в коꙁа'хъ, и^ не пеле'со въ ѓ^вца'хъ эTлђче'ное, ё^кра'дено да бђдеT мною”
33
І буде говорити за мене перед тобою справедливість моя в наступний час, коли прийдеш подивитися нагороду мою. Усяка коза не з цятками і не з плямами, і з овець не чорна, крадене це в мене.
34
Рече же е^мђ лава'нъ бђ'ди ја%коy гл~еши,
34
Лаван сказав [йому]: добре, нехай буде за твоїм словом.
35
и^ раꙁлђчи` въ то'и дн~ь ко'ꙁы бњ'лыя` и^ пе'стрыя`, и^ вся` ко'ꙁы е^же б^њ бњ'ло и^ пе'стро в нихъ, и^ все` е^же пеле'со въ ѓ^вца'хъ, и^ въдасть въ рђцњ сн~омъ свои^мъ,
35
І відокремив у той день козлів строкатих і з плямами, і всіх кіз із цятками і з плямами, усіх, на яких було трохи білого, і всіх чорних овець, і віддав у руки синам своїм;
36
и^ распђсти` я& три' дн~и пђти` междђ и^ми и^ междђ і^а'ковомъ” И$а'ков же пася'ше ѓ^вца` лавановы ѓ^ставшаа`.
36
і призначив відстань між собою і між Яковом на три дні путі. Яків же пас іншу дрібну худобу Лаванову.
37
вꙁя' же і^а'ков# себњ` же'ꙁлъ стђраки'нинъ и^ ѓ^рњхов# и^ репи'ненъ, и^ ѓ^бњли` я& і^а'ковъ пестре'нїемъ бњ'лымъ сᲆстрђгая` корђ ја%вля'ше же ся на жеꙁлахъ бњло е^же ѓ^бњли` пе'стрымъ”
37
І взяв Яків свіже пруття із тополі, мигдалю та явора, і повирізував на ньому [Яків] білі смуги, знявши до білизни кору, що на прутті,
38
И$ положи` жеꙁлы` ја%же ѓ^бњли` в коры'техъ по'лныX воды` да гдњ` прїидђтъ ѓ^вца` пи'ти, въ жеꙁлы` зря'ть. и^ пришедши ѓ^вца` пи'ти зря'ще
38
і поклав пруття з нарізкою перед худобою у водопійних коритах, куди худоба приходила пити, і де, приходячи пити, зачинала перед пруттям.
39
въ жезлы`, и^ ражDахђ ѓ^вца` бњ'ло и^ пе'стро”
39
І зачинала худоба перед пруттям, і народжувалася худоба строката, і з цятками, і з плямами.
40
Э/вны же раꙁлђчи` і^а'ковъ, и^ поста'ви прямо ѓ^вцамъ, ѓ^ве'нъ бњлъ, и^ ве'сь пе'стръ въ ѓ^вца'х, и^ раꙁлђчи` стадо к себњ`, и^ не смњси си'хъ съ ѓ^вцами лава'новыми”
40
І відокремлював Яків ягнят і ставив худобу лицем до строкатої і всієї чорної худоби Лаванової; і тримав свої отари окремо і не ставив їх разом з худобою Лавана.
41
Бысть же въ вре'мя въ не'же ѓ^вца ꙁачина'ющи въ' чревњ, положи` і^а'ковъ жеꙁлы` предᲆ ѓ^вцами в коры'техъ, да ꙁачинаю'тᲆ зря'ще въ жеꙁлы`,
41
Кожного разу, коли зачинала худоба міцна, Яків клав пруття в коритах перед очима худоби, щоб вона зачинала перед пруттям.
42
е^гда` роди'ша ѓ^вца` не положи`” И$ быша неꙁна'меныа` лаваня а^ ꙁна'меныя і^а'ковля.
42
А коли зачинала худоба слабка, тоді він не клав. І діставалася слабка худоба Лавану, а міцна Якову.
43
и^ раꙁбогатњ` мђ'жъ ѕело ѕело, и^ бысть е^мђ скоT мно'гъ въло'ве рабы` и^ рабыня, и веlблю'ды и^ ѓ^слы`”
43
І стала ця людина дуже, дуже багатою, і було в нього безліч дрібної худоби [і великої худоби], і рабинь, і рабів, і верблюдів, і ослів.