Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$а'ковъ и^де на сво'и пђть, вᲆзрњвъ и^ ви'дњ полкы бж~їя вополъчи'шася, и^ срᲇто'ша а^гг~ли бж~їи”
1
А Яків пішов шляхом своїм. [І, глянувши, побачив ополчення Боже, що ополчилося]. І зустріли його ангели Божі.
2
Рече же і^а'ков# е^гда и& видњ плък# бж~їи с^и, и^ прозва` и^мя мњстђ томђ по'лкы”
2
Яків, побачивши їх, сказав: це ополчення Боже. І нарік ім’я місцю тому: Маханаїм.
3
Посла' же і^а'ковъ послы` преD собо'ю, къ і^са'вђ бра'тђ свое^мђ въ ꙁе'млю си'ръ, въ село` е^до'мъ,
3
І послав Яків перед собою вісників до брата свого Ісава в землю Сеїр, в область Едом,
4
и^ заповњ'да иM гл~я” Тако рецњте гдsнђ мое^мђ і^са'вђ, тако гл~етᲆ ра'бъ твои і^а'ковᲆ, ё^ лава'на ѓ^битахъ и^ ё^меDлњхъ досе'лњ.
4
і наказав їм, промовивши: так скажіть добродію моєму Ісаву: ось що говорить раб твій Яків: я жив у Лавана і прожив донині;
5
быша м^и воло'ве и^ ѓ^слы`. і^ ѓ^вца рабы` и^ рабы'ня, и^ послаX повњ'дати гдsнђ мое^мђ і^савђ, даб^ы ѓ^брњ'лъ рабъ твои блгDть предъ тобо'ю”
5
і є в мене воли й осли і дрібна худоба, і раби й рабині; і я послав сповістити про себе добродія мого [Ісава], щоб придбати [рабу твоєму] благовоління перед очима твоїми.
6
И$ въз#врати'шася послы` къ і^а'ковђ гл~ще, ходихомъ къ братђ твое^мђ і^савђ. и^ самъ и^детъ противђ тебᲇ, и^ у~ мђжъ с нимъ”
6
І повернулися вісники до Якова і сказали: ми ходили до брата твого Ісава, він іде назустріч тобі, і з ним чотириста чоловік.
7
Оу^боя' же ся і^а'ковъ ѕњло, и^ въ недоё^мїи бысть, и^ раꙁлђчи` че'лядь свою говя'да ѓ^вцы, и^ вельблю'ды на дв^а плъка”
7
Яків дуже злякався і схвилювався; і розділив людей, що були з ним, і худобу дрібну й велику і верблюдів на два стани.
8
И$ рече і^а'ковъ а^ще прїидетъ і^са'въ на е^ді'н# по'лкъ, і^ и^съсњчетъ и&. бђ'детъ вторыи по'лкъ въ спsнїи&”
8
І сказав [Яків]: якщо Ісав нападе на один стан і поб’є його, то другий стан може врятуватися.
9
Рече же і^а'ковᲆ б~ъ эTц~а мое^го а^враа'ма, и^ б~ъ эTц~а мое^го і^саа'ка и^ г~и бж~е е^же гл~авыи мн^њ, и^ди` въ ꙁе'млю рожде'нїя твое^го и^ бл~га т^я сътворю,
9
І сказав Яків: Боже отця мого Авраама і Боже отця мого Ісаака, Господи [Боже], що сказав мені: повернися в землю твою, на батьківщину твою, і Я буду благодіяти тобі!
10
довлње^тъ ми эT всея' правды`, и^ эT всея` и^стины, ю%же сᲆтвори` рабђ свое^мђ. Съ жеꙁлоM бо симъ преи^дохъ і^ѓ^рданᲆ сїй, нн~њ же бњхъ въ дв^а по'лка,
10
Недостойний я всіх милостей і всіх благодіянь, що Ти створив рабу Твоєму, тому що я з посохом моїм перейшов цей Йордан, а тепер у мене два стани.
11
и^зба'ви мя эT рђкђ брата мое^го і^са'ва ја%ко бою'ся е^го, е^гда пришедъ ё^бие^тъ м^я, и^ мт~ри с чады”
11
Визволи мене від руки брата мого, від руки Ісава, тому що я боюся його, щоб він, прийшовши, не убив мене [і] матері з дітьми.
12
А$ т^ы рече до'брњ бл~га тя сътворю`, и^ поставлю сњмя твое` ја^ко пњсо'къ морскїи и^же ся не и^ꙁо'чтетъ эT мно'жества.
12
Ти сказав: Я буду благодіяти тобі і зроблю нащадків твоїх, як пісок морський, якого не порахувати від безлічі.
13
И$ спа т^ђ тои` нощи, и^ вз^я дарᲆ эT него'же и^мый в рђцњ сво'и, и^ посла і^савђ братђ свое^мђ,
13
І ночував там Яків у ту ніч. І взяв з того, що у нього було, [і послав] у подарунок Ісаву, братові своєму:
14
ко'зъ, с~, и^ ко'зловъ, к~, ѓ^ве'цъ, с~, и^ ѓ^венъ, к~,
14
двісті кіз, двадцять козлів, двісті овець, двадцять баранів,
15
вельблю'довъ дойныхъ со жребяты и^хъ, л~, воло'въ, м~. бы'къ, і~ и^ ѓ^слицъ, к~, жребе'цъ и^хъ, і~, и^ и^ дасть
15
тридцять верблюдиць дійних з верблюжатами їх, сорок корів, десять волів, двадцять ослиць, десять ослів.
16
и& в рђцњ рабо'мъ свои^мъ кое^ждо стадо кромњ” И$ рече рабо'мъ свои^мъ и^дњте предо мно'ю и^ межда сътвори'те междђ` сᲄа'домъ, и^ стадомъ”
16
І дав у руки рабам своїм кожне стадо окремо і сказав рабам своїм: підіть переді мною і залишайте відстань від стада до стада.
17
И$ запо'вњда старњ'ишемђ гл~я, а^ще ли т^я братъ мо'и сря'щетъ, и^ а^ще въпрошаеT т^я гл~я. чи'и е^си, и^л^и камо и'деши, и^ чїе` с^е и^же предъ тобо'ю и^детъ, рцы
17
І наказав першому, сказавши: коли брат мій Ісав зустрінеться тобі і запитає тебе, говорячи: чий ти? і куди йдеш? і чиє це стадо [йде] перед тобою?
18
е^мђ раба` твое^го і^а'кова да'ръ, посла` гдsнђ свое^мђ і^са'вђ, и^ с^е самъ ꙁа нами и^детъ”
18
то скажи: раба твого Якова; це подарунок, посланий господарю моєму Ісаву; ось, і сам він за нами [йде].
19
И$ заповњ'да пр'ъвомђ второ'мђ и^ тре'тїемђ и^ всњмъ пред#и^дђщимᲆ и^ ꙁаднимᲆ. И$ рече по семђ` словеси` гл~ете і^савђ, е^гда дости'жеT в^ы
19
Те саме [що першому] наказав він і другому, і третьому, і всім, які йшли за стадами, говорячи: так скажіть Ісаву, коли зустрінете його;
20
гл~ите, се^ рабъ твои і^а'ковъ и^детъ за на'ми, вњща ё^бо ё^крощђ` лице е^го, да'ромъ мои^мъ, преDи^дђщиM е^го и^ по сеM ё^зрю лице е^го и^ да прїиметъ лице мое` лице е^го”
20
і скажіть: ось, і раб твій Яків [іде] за нами. Бо він сказав сам у собі: умилостивлю його дарами, що йдуть переді мною, і потім побачу лице його; можливо, і прийме мене.
21
И$ преDи^дя'ше даръ преD ни'мъ са'м же лежа тои` нощи въ полцњ”
21
І пішли дари перед ним, а він у ту ніч ночував у стані.
22
Въста'в же то'и` нощи поя` ѓ^б^њ женњ свои`. и^ ѓ^б^њ рабы'ни. и^ ѓ^ а~і, сн~въ свои^хъ, и^ преи'де бро'дъ
22
І встав у ту ніч, і, взявши двох дружин своїх і двох рабинь своїх, і одинадцять синів своїх, перейшов через Іавок убрід;
23
я^во'џъ, и^ пои'мъ я& минђ` водоте'чь, и^ преведе` вс^е свое`”
23
і, взявши їх, перевів через потік, і перевів усе, що в нього було.
24
ѓ^ста же і^а'ковъ е^ді'нъ, и^ боря'шеся с ниM мђжᲆ до ё^трїя”
24
І залишився Яків один. І боровся Хтось з ним до появи зорі;
25
Ви'дᲇв же ја%ко не мо'жетъ противђ е^мђ, и^ приня'ся въ стъгна е^го. и^ ё^те'рпе пресњча стъгна і^а'ковля`, е^гда` боря'шеся с нимъ”
25
і, побачивши, що не подолає його, торкнувся суглоба стегна його і пошкодив суглоб стегна у Якова, коли він боровся з Ним.
26
Рече же е^мђ пђсти` м^я вᲆзы'де б^о свњтъ, се'й же рече не пђщђ` тебе, а%ще не блsви'ши мене
26
І сказав [йому]: відпусти Мене, бо зійшла зоря. Яків сказав: не відпущу Тебе, доки не благословиш мене.
27
и^ рече е^мђ ка'коти и%мя е^сть, се'й же рече і^а'ковъ”
27
І сказав: як ім’я твоє? Він сказав: Яків.
28
Рече же е^мђ николи'же не проꙁове'тся и%мя твое` і^а'ковъ, н^о і^ил~ь бђ'детъ и%мя твое`, понеже ё^крњпи'ся съ бг~омъ, и^ съ чл~кы же си'ленъ бђ'деши”
28
І сказав [йому]: відтепер ім’я твоє буде не Яків, а Ізраїль, тому що ти боровся з Богом, і людей перемагати будеш.
29
Въпроша'ше же і^а'ковъ и^ рече, повњ'ждь ми и%мя твое`, и^ реq въскђ'ю въпраша'еши и%мени мое^го. чю'дно б^о е^сть” И$ блsви е^гот^ђ,
29
Запитав і Яків, говорячи: скажи [мені] ім’я Твоє. І Він сказав: навіщо ти запитуєш про ім’я Моє? [воно дивне.] І благословив його там.
30
и^ прозва і^а'ковъ и%мя мњстђ томђ` ѓ^бразъ бж~їи” Ви'дњхъ б^о б~а лицеM къ лицђ`, и^ сп~се' ми ся дш~а моа`. и^
30
І нарік Яків ім’я місцю тому: Пенуел; тому бо, говорив він, я бачив Бога лицем до лиця, і збереглася душа моя.
31
вᲆзы'иде сл~нце е^гда` эTи'де ѓ%браZ бж~їи” Се'й же похрама стъгномъ свои^мъ
31
І зійшло сонце, коли він проходив Пенуел; і кульгав він на стегно своє.
32
сего` ради не и%мђть ја^сти сн~ве і^и~левы жилы, ја%коже ё^тръпњ` въ пресњченїи& стъгна е^го и^ до дн~ешнего дн~и, того` ради и^же пресњче'ны жилы стегна е^го, и^ ё^терпњ”
32
Тому і донині сини Ізраїлеві не їдять жил, що на суглобі стегна, тому що Той, Хто боровся, торкнувся жили на суглобі стегна Якова.