Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
І наказав [Йосиф] начальнику дому свого, говорячи: наповни мішки цих людей харчами, скільки вони зможуть нести, і срібло кожного поклади в отвір мішка його,
2
и^ чашђ сребрянђю вложи'те въ меnшего вре'тище, и^ цњ'нђ пшени'чнђю” Бы'сть же по словесњхъ і^ѓ'сифовыхњ ја%коже гл~а, ꙁаё%тра
2
а чашу мою, чашу срібну, поклади в отвір мішка до молодшого разом зі сріблом за куплений ним хліб. І зробив той за словом Йосифа, яке сказав він.
3
же на свита'нїи мђжи эTпђсти'шася и^ ѓ^сля'та и^хъ
3
Уранці, коли розвиднилося, ці люди були відпущені, вони й осли їхні.
4
і^ и^ꙁшеDшим же и'мъ и%з града, не эTи^до'ша далече” И$ реq і^ѓ'сифъ домосᲄрои'телю свое^мђ гл~я, въста'въ и^ди` въ слњдъ мђжїи, и^ пости'гни я& и^ сᲆ гнᲇвомъ рцы и^мᲆ” Почт^ота'ко ми въꙁда'сте зл^о ꙁа добро`,
4
Ще не далеко відійшли вони від міста, як Йосиф сказав начальникові дому свого: іди, наздоганяй цих людей і, коли наздоженеш, скажи їм: чому ви заплатили злом за добро? [для чого украли в мене срібну чашу?]
Ось, срібло, знайдене нами в отворах мішків наших, ми назад принесли тобі із землі Ханаанської: як же нам украсти з дому господаря твого срібло або золото?
9
ООу^ него'же ѓ^бря'щеTся чаша эT раb твоиX да ё^мреT, а^ мы бђдеM раби` гдsна
9
У кого з рабів твоїх знайдеться [чаша], тому смерть, і ми будемо рабами господаря нашого.
10
твое^го” Се же рече е'й, нн~њ ја%коже гл~ете та'ко бђдетъ, ё^ него'же ся ѓ^бря'щетъ чаша. да бђ'детъ гдsнђ мое^мђ ра'бъ, а^ вы` бђ'дете чи'сти”
10
Він сказав: добре; як ви сказали, так нехай і буде: у кого знайдеться [чаша], той буде мені рабом, а ви будете не винні.
Іуда сказав: що нам сказати господарю нашому? що говорити? чим виправдовуватися? Бог знайшов неправду рабів твоїх; ось, ми раби господарю нашому, і ми, і той, у чиїх руках знайшлася чаша.
17
Рече же і^ѓ'сифъ не бђ'ди ми сътвори'ти словеси` сего, мђж'ᲆ ё^ него'же ѓ^брњтеся ча'ша сїя`, то'и да бђ'детъ м^и ра'бъ, а^ в^ы да и'дете в цњ'лости къ эTц~ђ свое^мђ” При
17
Але [Йосиф] сказав: ні, я цього не зроблю; той, у чиїх руках знайшлася чаша, буде мені рабом, а ви йдіть з миром до батька вашого.
18
стђпи'въ же і^ё'да, и^ реq молю'ся гдsне да рече'тъ рабъ тво'и преD тобо'ю, и^ не прогнᲇ' ваися на раба` твое^го. ја^коты е^си по фараѓ'нњ властели'нъ
18
І підійшов Іуда до нього і сказав: господарю мій, дозволь рабові твоєму сказати слово у вуха господаря мого, і не прогнівайся на раба твого, бо ти те саме, що фараон.
19
гдsне, т^ы въпроша` ра'бъ твоиX гл~я, не и'мате ли эTц~а и^ брата,
19
Господар мій запитував рабів своїх, говорячи: чи є у вас батько або брат?
20
и^ рњхомъ гдsне, е%сть н^ы эTц~ъ ста'ръ. и^ ѓтро'чищъ на ста'рость мнїи е^мђ. бра'тъ же е^мђ ё^мре`, се'и же е^ди'нъ ѓ^ста` ё^ мт~ре свое^я, эTц~ъ же въꙁлюби`
20
Ми сказали господарю нашому, що у нас є батько старий, і [у нього] молодший син, син старости, брат якого помер, а він залишився один від матері своєї, і батько любить його.
21
Ти&” Ты же рече рабо'мъ свои^мъ приведњте е^го къ мн^њ да и& ви'ждђ
21
Ти ж сказав рабам твоїм: приведіть його до мене, щоб мені поглянути на нього.
22
и^ рњ'хомъ гдsне не мо'жетъ ѓ^ста'виᲄи ѓ^тро'чищъ эTц~а. а^ще ли ѓ^ста'вит# эTц~а, т^о ё%мретъ”
22
Ми сказали господарю нашому: отрок не може залишити батька свого, і якщо він залишить батька свого, то цей помре.
23
Ты же эTвњща` рабо'мъ свои^мъ, а%ще не приведе'те брата ва'шего ме'ншего сᲇмо, т^о не приложи'те ктомђ` ви'дњти лица` мое^го`”
23
Але ти сказав рабам твоїм: якщо не прийде з вами менший брат ваш, то ви більше не з’являйтеся перед моїм лицем.
Коли ми прийшли до раба твого, батька нашого, то переказали йому слова господаря мого.
25
рњ'чь гдsна” Рече же наM эTц~ъ нашъ. и^дњте па'ки кђпи'те намъ мало пи'ща,
25
І сказав батько наш: підіть знову, купіть нам трохи їжі.
26
мы же реко'хомъ не мо'жемъ и^ти. а%ще ли братъ на'ш# мнїи и'детъ с нами. то^ и'демъ, не мо'жемъ бо ви'дњти лица` мђж'ђ. братђ ме'ншемђ не сђщ'ђ с нами”
26
Ми сказали: не можна нам іти; а якщо буде з нами менший брат наш, то підемо; тому що не можна нам бачити лиця тієї людини, якщо не буде з нами найменшого брата нашого.
то він, побачивши, що немає отрока, помре; і зведуть раби твої сивину раба твого, батька нашого, із печаллю в могилу.
32
Ра'бъ ботво'и эTц~ъ нашъ вда` ѓ^тро'ка в рђцњ` мои`. и^ а%ꙁъ реко'хъ аще не приведђ е^го к тебњ. и^ не поста'влю е^го преD тобо'ю грњшенъ бђ'дђ къ эTц~ђ вс^я дн~и”
32
При цьому я, раб твій, взявся відповідати за отрока батькові моєму, сказавши: якщо не приведу його до тебе [і не поставлю його перед тобою], то залишусь я винним перед батьком моїм на всі дні життя.