Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глvа, а~”
1
Вня'тїе е^же ви'дњ а^в#вакђмъ пррoкъ”
1
Пророче видіння, яке бачив пророк Аввакум.
2
доко'лњ г~и въꙁовђ и^ не ё^слы'шиши. въꙁопїю к тебњ ѓ^биди'мъ, и^ не и^ꙁбAви'ши.
2
Доки, Господи, я буду взивати, і Ти не чуєш, буду волати до Тебе про насильство, і Ти не спасаєш?
3
вᲆскђю мнњ` ё^казA трђды и^ болњзни, ё^смотри'ти страсти и^ бесчестїе, проти'вђ мнњ` бы'сть сђдъ, и^ сђдїи възе'млетъ.
3
Для чого даєш мені бачити злодійство і дивитися на біди? Грабіжництво і насильство переді мною, і постає ворожнеча і піднімається розбрат.
4
сего ради расыпа'ется за'конъ, и^ не и^зво'дится до съвръшенїя сђдъ, ја%ко нечести'выи преѓ^бидитᲆ правди'ваго” сего ради и^зы'идетъ сђдъ ё^кривленъ.
4
Від цього закон утратив силу, і суду правильного немає: оскільки нечестивий долає праведного, то і суд відбувається спотворений.
5
види'те ѓ^бидливїи, смотрите и^ чюди'теся чюдеси і^ и^сче'ꙁнњте. поне'же дњло аZ дњ'лаю въ дн~ехъ ва'шихъ, е^мђже не и%маᲄе вњ'ровати а^ще кт^о и^сповњсть”
5
Подивіться між народами й уважно вглядіться, і ви дуже здивуєтеся; бо Я зроблю у дні ваші таке діло, якому ви не повірили б, якби вам розповідали.
6
Зане с^е а^зъ въставлю халдњ'я хра'брыя странђ` бо'рзђю и^ лю'тђю, ходя'щђю на широты` зе'мныя прїя'ти се'ла не са'мъ себњ.
6
Бо ось, Я підніму халдеїв, народ жорстокий і неприборканий, який ходить по широтах землі, щоб заволодіти селищами, які не належать йому.
7
стра'шенъ н^и ја^вленъ е^сть. эT самого сђдъ е^го бђдетъ, и^ взя'тїе е^го эT него` и^ꙁы'идетъ.
7
Страшний і грізний він; від нього самого походить суд його і влада його.
8
и^ ско'чаT па'че ры'си ко'ни и^хъ, и^ быстрњиши вол#къ а^рав#скь. ѓ^бъточа'тъ кон#ницы и^хъ, и^ ё^стремя'тся и^ꙁдалеча, и^ въсперђтъ а^ки ѓ^релъ гото'вᲆ на ја^дь.
8
Швидші за барсів коні його і прудкіші за вечірніх вовків; скаче у різні сторони кіннота його; здалеку приходять вершники його, прилітають, як орел, що кидається на здобич.
9
сконча'нїе на нечести'выя прїидетъ, съпротивя'ющимся преD лицемъ иX проти'вђ. и^ сᲆберетъ ја%ко пњсокъ плњн#ники”
9
Увесь він іде для грабунку; спрямувавши лице своє вперед, він забирає полонених, як пісок.
10
И$ самъ то'и наD цр~и въспита'ется и мђчиᲄели и^гранїе е^го. тожDе же все'и твердњли порђга'ется, и^ посы'плет# прьстїю, и^ ѓ^блада'етъ ею`.
10
І з царів він знущається, і князі служать йому посміховищем; з усякої фортеці він сміється: насипає облоговий вал і бере її.
11
тогда` премени'тъ дх~ъ, и^ преидетъ т^а крњпость б~ђ мое^мђ”
11
Тоді гордовитим стає дух його, і він ходить і буйствує; сила його — бог його.
12
Нњ'си ли т^ы и^скони г~ь б~ъ ст~ы'и мои, и^ не ё%мреM. г~и на сђдъ ё^чини и&. и^ съꙁда м^я ѓ^блича'ти наказа'нїе е^го.
12
Але чи не Ти з давнини Господь Бог мій, Святий мій? ми не помремо! Ти, Господи, тільки для суду попустив його. Скеле моя! для покарання Ти призначив його.
13
чи'сто ѓ%ко ја%ко не ви'дњти зл^а, и^ въꙁирати на трђды болњзньныя” въскђю не възира'еши на ѓ^бидя'щая, и^ помол#чава'еши внегда` пожира'етъ нечесᲄи'выи правди'ваго.
13
Чистим очам Твоїм невластиво дивитися на злодіяння, і дивитися на утиск Ти не можеш; для чого ж Ти дивишся на злодіїв і мовчиш, коли нечестивець поглинає того, хто праведніший за нього,
14
и^ сътвориши чл~кы ја%ко ры'бы мор#скїя, и^ ја%ко га'ды не и^мђща старњ'ишины.
14
і залишаєш людей, як рибу в морі, як плазунів, у яких немає володаря?
15
сконча'нїе ё%дою въсхити, и^ привлече и& мре'жею. и^ сᲆбра и& сњтьми свои^ми. сего ради въꙁвесели'тся и^ възра'дђется срDце е^го.
15
Усіх їх тягає вудкою, захоплює у сіть свою і забирає їх у неводи свої, і від того радіє і торжествує.
16
сего ради пожреT мре'жи свое'й, и^ кадитъ сњть свою`, ја%ко тњми раZблажи ча'сть свою` и^ пища е^го и^ꙁбран#ныя.
16
За те приносить жертви сіті своїй і кадить неводу своєму, тому що від них рясна частка його і розкішна їжа його.
17
сего ради препина'етъ мре'жђ свою`, да при'сно и^ꙁбивати страны` не пощади'тъ”
17
Невже для цього він повинен спорожняти свою сіть і безперестанно винищувати народи без пощади?
Глvа, в~”
1
На стражбњ свое'и ста'нђ, и^ въꙁлњ'зђ на камы'къ, да смотрю ја%ко ви'дњти чт^о съгл~етъ въ мнњ`, и^ чт^о эTвᲇща'ю до ѓ^бличенїа мое^го”
1
На варту мою став я і, стоячи на вежі, спостерігав, щоб дізнатися, що скаже Він у мені, і що мені відповідати на скаргу мою?
2
И$ эTвњща г~ь къ мнњ`, и^ реq, въпиши видњнїе ја%вњ же во дъскђ, ја%ко да пого'нитъ ю& чты'и.
2
І відповів мені Господь і сказав: запиши видіння і накресли ясно на скрижалях, щоб той, хто читає, легко міг прочитати,
3
зане е^ще` видњнїе въ время, и^ просїяеTся въ соврᲆшенїе а^ не вътще. а^ще ё^медлит# претер#пи е^мђ, ја%ко и^дя'и прїидет# и^ не премеDлитъ”
3
бо видіння стосується ще визначеного часу і говорить про кінець і не обмане; і хоч би і сповільниться, чекай на нього, бо неодмінно збудеться, не відміниться.
4
а^ще неп#щђетᲆ не бл~говолиT дш~а моа в немъ. а^ пра'вди'выи мои эT вњры жи'въ бђдетᲆ”
4
Ось, душа гордовита не заспокоїться, а праведний своєю вірою живий буде.
5
презоривыи же и^ ѓ^биDливыи мђжъ и^ велича'выи н^ичесоже не сконча'етъ, и^же рас#шири а^ки а^дъ дђшђ свою`, се'и б^о ја%ко и^ смерть не насыщенъ. и^ сᲆберетъ к немђ` вс^я страны`, и^ съберетᲆ к немђ` вс^я лю'ди,
5
Гордовита людина, як вино, що бродить, не заспокоюється, так що розширює душу свою, як пекло, і, як смерть, вона ненаситна, і збирає до себе всі народи, і захоплює собі всі племена.
6
не всели'ся ё^бо, притчђ на'нь прїимђть и^ гадAнїе въ по'вњсть е^го. и^ рекђтъ лю'те множа'и в себњ` не сђщая е^го, доколᲇ ѓ^тягча'яй ё%зђ свою` тяж#цᲇ.
6
Але чи не всі вони будуть говорити про нього притчу і глузливу пісню: «горе тому, хто без міри збагачує себе не своїм, — чи надовго? — й обтяжує себе заставами!»
7
ја%ко внезапђ въста'нђт# хаплющеи е^го, и^ ё^трезвя'тся мысля'щїи на' тя, и^ бђдеши въ раз#грабленїе и^мъ.
7
Чи не постануть раптово ті, які будуть мучити тебе, і чи не піднімуться проти тебе грабіжники, і ти дістанешся їм на розкрадання?
8
поне'же т^ы плњни сᲄраны` мно'ги, и^ пленя'тъ т^я вс^и ё^ста'вшїи лю'дїе кро'ви ради чл~ча, и^ нечестїя земля` и^ гра'да и^ всњхъ живђщиX на не'и”
8
Оскільки ти пограбував багато народів, то й тебе пограбують усі інші народи за пролиття крови людської, за розорення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
9
Горе грабя'щимъ грабленїе зло'е до'мови свое^мђ, ё^чини'ти въ высотђ` гнњздо свое`, ја%ко и^стрᲆгнђти эT рђки злыX.
9
Горе тому, хто жадає несправедливих придбань для дому свого, щоб влаштувати гніздо своє на висоті і тим убезпечити себе від руки нещастя!
10
ё^мы'сли стыдњнїе до'мђ свое^мђ, сконча` лю'ди мно'ги, и^ съгрњши дш~а твоа`.
10
Безславність вигадав ти для твого дому, знищуючи багато народів, і згрішив проти душі твоєї.
11
ꙁане камы'къ съ стњны въꙁопїетъ, и^ стђгъ эT древа въꙁ#гл~етъ се'же”
11
Камені зі стін заволають і поперечини з дерева будуть відповідати їм:
12
ёO лю'те градя'и граD кро'вьми, и^ готовля'яй граD непра'вдами,
12
«горе тому, хто будує місто на крові і споруджує укріплення неправдою!»
13
нњсть л^и с^е ё^бо преD гм~ь вс^едръжи'телемъ. и^ ѓ^скђдњша лю'дїе мно'ѕи ѓ^гнемъ, и^ стра'ны мно'ги эTнемого'шася.
13
Ось, чи не від Господа Саваофа це, що народи трудяться для вогню і племена мучать себе марно?
14
ја%ко напоlнися вс^я земля` раꙁђмњти сла'вђ гн~ю, ја^ко во'да мно'га покры'етъ я&.
14
Бо земля наповниться пізнанням слави Господа, як води наповнюють море.
15
иO напая'й по'дрђга свое^го сᲆвращенїе мђтно, и^ ё^пїя'айся ја^ко приꙁираеT къ пещера'мъ и^хъ.
15
Горе тобі, що подаєш ближньому своєму питво з домішкою злости своєї і робиш його п’яним, щоб бачити сором його!
16
мно'жество бес#честное эT сла'вы и^спїи, и^ т^ы срDце поколᲇбли'ся и^ стря'снися. ѓ^бы'де ѓ^ тебњ ча'ша десни'ца гн~я, и^ събрася бесчестїе на славђ твою.
16
Ти переситився соромом замість слави; пий же і ти і показуй сором, — повернеться і до тебе чаша правиці Господньої і посоромлення на славу твою.
17
зане бесчестїе дђбрав#ско покры'етъ т^я, и^ трђдъ ѕвњринᲆ престрашитъ т^я, кро'ви ра'ди чл~чь и^ бесчестїи земльныхъ, и^ града и^ всњхъ живђщихъ на не'и”
17
Бо злодійство твоє на Ливані звалиться на тебе за знищення зляканих тварин, за пролиття крови людської, за спустошення країни, міста й усіх, що живуть у ньому.
18
Чт^о ё^спњеT и^ꙁвая'ныи. ја%ко и^звая'ша и& и^ създа'ша и^ слїанїе прее'лесть л#жђю. ја^ко ё^пова` създа'выи къ създанїю свое^мђ сътвори'ти кђми'ры глђхы.
18
Що за користь від ідола, зробленого художником, цього відлитого лжеучителя, хоча скульптор, роблячи німих кумирів, покладається на свій витвір?
19
ёO лю'те гл~ющемђ дре'вђ, ётрезви'ся въста'ни, и^ камы'кђ възвыси'ся. и^ т^оже е^сть пре'лесть. а^ с^е е^сть скова'нїе ꙁла'тное и^ сре'бреное, и^ всего` дђха нњсть в не'мъ. а^
19
Горе тому, хто говорить дереву: «встань!» і безсловесному каменю: «пробудися!» Чи навчить він чого-небудь? Ось, він обкладений золотом і сріблом, але дихання у ньому немає.
20
г~ь въ цр~кви ст~њи свое'й, да ся ё^бои'тъ эT лица` е^мђ вс^я ꙁемля`”
20
А Господь — у святому храмі Своєму: нехай мовчить вся земля перед лицем Його!
Глvа, г~”
1
Мл~тва а^в#вакђма пррoка с пњснїю”
1
Молитва Аввакума пророка, для співу.
2
Ги~ ёслышахъ слђхъ тво'и, и^ ё^боя'хся. г~и разђмњхᲆ дњла твоа`, и^ ё^жасохся” междђ двњма животома ё^вњ'сися, внегда` приближа'тся лњта поꙁна'ешися, внегда` бђдетᲆ го'дъ пока'жешися, вне'гда смятеTся дш~а моа` въ гнњвњ млsть помяне'ши”
2
Господи! почув я слух Твій й убоявся. Господи! зверши діло Твоє серед років, серед літ яви його; у гніві згадай про милість.
3
бг~ъ эT ю'га прїидет#, и^ ст~ыи эT горы` присњн#ныя ча'сти” покры` нб~са добродᲇтель е^го, и^ хваленїя е^го и^спо'лнъ земля`”
3
Бог від Фемана гряде і Святий — від гори Фаран. Покрила небеса велич Його, і славою Його наповнилася земля.
4
и^ сїанїе е^го ја%ко свњтъ бђ'детъ, рози въ рђкђ е^го. и^ положи` любо'вь твердђ крњпости свое'я”
4
Блиск її — як сонячне світло; від руки Його промені, і тут тайник Його сили!
5
преD лицемъ е^го и^зы'идет# сло'во, і^ и^зы'идетᲆ на' поле за пя'тᲆ но'гђ е^го”
5
Перед лицем Його йде моровиця, а за стопами Його — пекучий вітер.
6
ста` и^ поDвижа'ся земля`, приꙁрњ і^ и^стаа'ша сᲄраны`” и^ съкрђшаTся го'ры нђждею, і^ и^стаа'ша хол#ми вњчнїи. шесᲄвїя вњчнаа и^хъ
6
Він став і похитнув землю; споглянув, і в трепет привів народи; вікові гори розпалися, первісні пагорби обпали; путі Його вічні.
7
за трђдъ видњша” села е^џїѓpска ё^боя'тся, и^ хра'ми земля` мадїа'м#ски”
7
Смутними бачив я намети ефіопські; затряслися намети землі Мадіамської.
8
Є$да` в рњкахъ прогнњва'ешися г~и. и^л^и въ рњкахъ ја%рость твоа`. л^и в# мо'ри ё^стремле'нїе твое” ја%ко вся'деши на коня твоа`, и^ ја%жденїе твое спsнїе.
8
Хіба на ріки запалав, Господи, гнів Твій? хіба на ріки — обурення Твоє, чи на море — лють Твоя, що Ти зійшов на коней Твоїх, на колісниці Твої спасительні?
9
наляца'я налечеши лђкъ сво'и, на хорђгви, гл~етъ г~ь” рњка'ми рася'дется зеMля`,
9
Ти оголив лук Твій за клятвеною обітницею, даною колінам. Ти потоками розсік землю.
10
и^ ё'ꙁряT т^я и^ разболяTся лю'дїе” расыпа'я во'ды наше'ствїя е^го, дасть безDна гла'съ свои, и^ высота` вели'чїя своа`”
10
Побачивши Тебе, затремтіли гори, ринули води; безодня подала голос свій, високо підняла руки свої;
11
въꙁдви'жеся слн~це, и^ лђна ста` в чи'нђ свое^мъ” въ свTњ стрњлы твоя` по'идђтъ, блиста'нїемъ мо'лнїя ѓ^рђжїя твое^го”
11
сонце і місяць зупинилися на місці своєму перед світлом летючих стріл Твоїх, перед сяйвом блискаючих списів Твоїх.
12
преще'нїемъ ё^мали'ши зе'млю, и^ ја%росᲄїю низложиши ја^зы'ки”
12
У гніві прямуєш Ти по землі і в обуренні подавляєш народи.
13
и^зы'де въ сп~сенїе лю'демᲆ свои^мъ, спsти` помаза'нныя своа`” вложи въ главы` безако'нныX смр~ть, възDви'же ё%зы твоя` до вы'а въ совер#шенїе”
13
Ти виступаєш для спасіння народу Твого, для спасіння помазаного Твого. Ти знищуєш главу нечестивого дому, оголюючи його від основи до верху.
14
Ссњклъ е^си ё^жа'сом# гла'вы си'лныX, сътрясђтся ѓ^ не'и. ѓ^тво'рятᲆ ё%зды своя` а^ки ја%дыи ё^богїи ѓ^та'и.
14
Ти проколюєш списами його главу вождів його, коли вони, як вихор, кинулися розбити мене, у радощах, ніби думаючи поглинути бідного потаємно.
15
и^ наведе на мо'ре коня` своя`, смђща'ющая во'ды мно'ги.
15
Ти з конями Твоїми проклав путь по морю, через безодню великих вод.
16
снабдXњся и^ ё^боя'ся срDце мое` эT гла'са мо'лбы ё^стенъ мои^хъ. и^ вни'де тре'петъ въ ко'сти моя`, и^ вᲆ мнњ` смятеся крњ'пость моа`” почїю въ дн~ь печа'ли мое'я, ја^ко да възы'ти м^и въ лю'ди ѓ^биᲄа'нїя мое^го.
16
Я почув, і затремтіли нутрощі мої; при звістці про це затремтіли губи мої, біль проник у кістки мої, і коливається місце піді мною; а я повинен бути спокійним у день нещастя, коли прийде на народ мій грабіжник його.
17
зане` смокви пло'да не сътво'рятъ, и^ не бђдетъ пло'да въ виноградњхъ” съл#жетъ дњ'ло масли'нно, и^ по'ля не сътворяT ја%ди. ѓ^скђдњша ѓ%вца эT пи'ща, и^ не бђ'детъ воло'въ прї я'слеX”
17
Хоч би не розцвіла смоковниця і не було плоду на виноградних лозах, і маслина зрадила, і нива не дала плоду, хоч би не стало овець у загоні і рогатої худоби у стійлах, —
18
А/з же ѓ^ г~њ въꙁра'дђюся, и^ възвеселю'ся ѓ^ бѕ~њ сп~се мое^мъ”
18
але і тоді я буду радуватися у Господі і веселитися у Бозі за спасіння моє.
19
г~ь б~ъ мо'и, си'ла моя`, и^ ё^чини'тъ но'ѕњ мои` на съвръше'нїе. и^ на высо'кая наводя` м^я, да побњждђ` въ пњснехъ е^го”
19
Господь Бог — сила моя: Він зробить ноги мої, як у оленя, і на висоти мої зведе мене! [Начальникові хору.]