Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Рцњте бра'тђ свое^мђ, лю'дїе мои`. и^ сесᲄрњ свое'и, помилован#ная.
1
Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана».
2
сђди'те с^и съ ма'терїю свое'ю сђди'те с^и. ја%ко та не жена` моя`, и^ а'зъ не мђжъ е^я`. и^ эTвръгђ блђженїя ея эT лица` свое^го, и^ любодњ'иство ея` эT среды со'сђ ея`.
2
Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,
3
ја%коy съвлекђ ю& на'гђ и^ поста'влю ю& ја%коже и^ въ дн~ь рожDенїа е^я`. и^ положђ ю& ја%ко пђсты'ню, и^ ё^чиню ю& ја%ко ꙁемлю без# воды`, и^ побїю ю& жа'ждею.
3
щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою.
4
и^ чаD ея` не поми'лђю, ја%ко ча'да блђженїя сђть.
4
І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
5
ја%ко въз#блђди мт~и иX, ѓ^срами роди'вшаяся. рече б^о, да и^дђ въ слDњ хо'тїи свои^хъ да'ющиX мнᲇ хлњбы моя`, и^ водђ мою` и^ ризы моя`, и^ рњчнаа моа, и^ ма'сло мое, и^ вс^е е^же мене достои'тъ”
5
Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої».
6
Сего ради с^е а%ꙁᲆ заграждђ пђть ея` тернїем#, и^ вᲆꙁгражDђ распђтїа ея`, и^ стеѕя свое'я не ѓ^бря'щетъ.
6
За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх,
7
и^ поже'нетъ хо'ти своя, и^ не пости'гнеT и^хъ. и^ възы'щетъ и^хъ, и^ не ѓ^бря'щетъ. и^ речетъ, да и^дђ и^ въꙁвращђся к# мђжђ свое^мђ прьвомђ, јако добрње м^и б^њ тогда` не'гли нн~њ,
7
і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер».
8
н^о а^зъ не разђмњхъ” А$зъ б^о да'хъ е'й пшени'цю, и вино, и ма'сло, и сребро` ё^мно'жихъ е'и. сїи же сребрени и^ зла'ты сᲆтвори'ша ваа'лови”
8
А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала.
9
Сего ради ѓ^бращђся, и^ воꙁмђ пшени'цю свою въ время ея`, и^ вино свое въ гоD е^го. и^ эTи'мђ ри'зы своя`, и^ рњчная своя`, да не закрыва'етъ стђда свое^го.
9
За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її.
10
и^ нн~њ эTкрыю нечистотђ` ея` преD хо'тьми ея`. и^ никтоже эTи'мет# е^я` эT рђки мое'я.
10
І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
11
и^ эTвращђ вс^я весе'лїя ея`, и^ празDники ея`, и^ новленїя мsць ея`, и^ сђбо'ты е^я`, и^ вс^я вели'ки дн~и ея`.
11
І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її.
12
и^ погђблю виногра'ды ея`, и^ смоквинїя ея`, вс^е е^ли'ко вњща`, м#зды м^и сђть сїа да'ша мнњ` хо'ти моя`. и^ положђ ю& въ свњдњнїе, и^ поја^дятъ ю& ѕвњрїе по'льстїи, и^ птица нбsныя, и^ га'ди зе'мнїи.
12
І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх.
13
и^ м#щђ на не'и дн~и ваа'ловы, в ня'же требы кладя'ше и^мъ. и^ въдња'ше ё^серя'зя своя`, и^ мониста` своя`, и^ хожда'ше въ слњдъ хо'тїи свои^хᲆ а^ мене` забы`, гл~етъ г~ь”
13
І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь.
14
Сего ради с^е а^ꙁъ съблажню ю&, и^ ё^чиню ю& ја%ко пђстыню, и^ воZгл~ю въ срDце ея`,
14
Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її.
15
и^ дамъ е'й притяжа'нїе е^я` эTтђдђ и^ по'лянђ а%хроѓ^вђ, эTвръсти смы'слъ е^я`. и^ смириTся т^ђ по дн~емъ дTњства е^я`, и^ по дн~емъ и^ꙁведенїя ея` эT земля е^гљ=пет#скы”
15
І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської.
16
И$ бђдетъ въ то'и дн~ь гл~етъ г~ь, приꙁоветъ м^я мQђ мои, а^ не възоветъ мене к#семђ ваа^лимъ.
16
І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*».
17
н^иꙁвергђ и^мена` ваа^лимля эT ё'стъ е^я, и^ не въспомянђ`т#ся к#семђ и^мена иX”
17
І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.
18
И$ ꙁавњща'ю и^мъ завњтъ в# то'и дн~ь, съ ѕвњр#ми поlскими, и^ сᲆ птицами нбsными, и^ съ га'ды зе'мными. и лђкъ, и^ меq, и^ бра'нь съкрђшђ съ ꙁемли, и^ вселю я& съ ё^пова'нїемъ.
18
І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці.
19
и^ поимђ т^я себњ въ вњкъ. и^ пои^мђ т^я себњ` въ правдђ, и^ въ сђды, и^ въ млsть, и^ въ щедроты.
19
І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді.
20
и^ поимђ т^я себњ` вᲆ вњрђ, и^ ё^вњси г~а”
20
І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа.
21
И$ бђдетъ в то'и дн~ь гл~етъ г~ь, послђшаю небесе, и^ ѓ^на` послђшаютъ земли,
21
І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю,
22
и^ земля послђша'етъ п#шени'ца, и^ вина, и^ ма'сла. и^ сїи послђшаютъ і^и^л~я.
22
і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель.
23
и^ всњ'ю я& себњ на земли`. и^ поми'лђю непоми'лованђю. и^ рекђ не лю'демъ мои^мъ, лю'дїе мои` е^сте в^ы. и^ тїи рекђтъ, г~ь б~ъ наj т^ы е^си”
23
І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»