Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
Глvа, а~”
1
Сло'во гн~е е^же бысть къ і^ѓ^сїи верїинђ въ дн~и ѓ^ѕїины, і^ и^ѓ^а^џа'мля, и^ а^ха'зовы, і^ и^е^ꙁекїины цр~еи і^ё'динᲆ, и^ въ дн~и і^е^ровоа'мля сн~а і^ѓ^асова цря і^и^л~ева”
1
Слово Господнє, яке було Осії, сина Беериїного, у дні Озії, Іоафама, Ахаза, Єзекії, царів юдейських, і в дні Ієровоама, сина Іоасового, царя Ізраїльського.
2
Нача'токъ словA гн~я къ і^ѓ^сїи” и^ рече г~ь кᲆ і^ѓ^сїи, и^ди`, пои^ми себњ женђ` блђженїя, и^ роди ча'да блђже'нїя. поне'же блђдя'щи съблђ'дитъ земля` эT г~а”
2
Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: йди, візьми собі дружину блудницю і дітей блуду; бо сильно блудодіє земля ця, відступивши від Господа.
3
і^ и^де і^ поя` гомо'рь дщер# давидаи%млю. и^ зача` и^ роди е^мђ сн~ъ”
3
І пішов він і взяв Гомерь, дочку Дивлаїма; і вона зачала і народила йому сина.
4
и^ рече г~ь к немђ, проꙁови и^мя е^мђ і^е^зра'ель” зане е^ще` ма'ло, да и^ м#щђ крови і^е^зрае^левы в# домђ і^и^ё`, и^ покою` црsтво до'мђ і^и^л~ева”
4
І Господь сказав йому: наречи йому ім’я Ізреель, тому що ще трохи мине, і Я стягну кров Ізрееля з дому Іиуєвого, і покладу кінець царству дому Ізраїлевого,
5
и^ бђдетъ в то'и дн~ь съкрђшђ лђкъ і^и^л~евъ на поля'нњ і^е^зрае^левњ.
5
і буде у той день, Я знищу лук Ізраїлів у долині Ізреель.
6
и^ зачаvши и^ роди дще'ре. и^ рече е^мђ г~ь, проꙁови и^мя е'й непомилова'на. зане не приложђ к#семђ` помилова'ти до'мђ і^и^л~ева, н^о съпроти'въ сᲆпроти'влюся и^мᲆ”
6
І зачала ще, і народила дочку, і Він сказав йому: наречи їй ім’я Лорухама*; бо Я вже не буду більше милувати дім Ізраїлів, щоб прощати їм.
7
Сн~ы же і^ё'дины поми'лђю, и^ сп~сђ я& ѓ^ г~и бѕ~њ и^хъ. и^ не сп~сђ и^хъ лђкомъ, н^и мечемъ, н^и бра'нїю, н^и ко'ньми, н^и кон#ники.
7
А дім Іудин помилую і спасу їх у Господі Бозі їх, спасу їх не луком, не мечем, не війною, не конями і вершниками.
8
и^ эTдо'и непоми'лован#нђю. и^ ꙁача'вши па'ки и^ роди сн~ъ”
8
І, вигодувавши грудьми Непомилувану, вона зачала, і народила сина.
9
и^ рече г~ь, проꙁови и^мя е^мђ не лю'дїе мои`. зане в^ы не лю'дїе мои`, и^ а'з# нњсмь б~ъ ва'шъ”
9
І сказав Він: наречи йому ім’я Лоаммі*, тому що ви не Мій народ, і Я не буду вашим [Богом].
10
И$ бђдетъ число` сн~овъ і^и^л~евъ а^ки пњсокъ мор#скїи, и^же не и^ꙁмњри'тся н^и и^с#чтется. И$ бђдетъ въ мњстᲇ на не'мже речеся и^мъ не лю'дїе мои` в^ы, са'ми т^ђ прозоветеся сн~ове б~а жива'го”
10
Але буде число синів Ізраїлевих, як пісок морський, якого не можна ні виміряти, ні обчислити; і там, де говорили їм: «ви не Мій народ», будуть говорити їм: «ви сини Бога живого».
11
И$ съберђтся сн~ве і^ё'дины, и^ сн~ове і^ил~евы въкђпь, и^ поста'вятъ себњ` вла'сть е^ді'нђ, і^ и^зыидђтъ эT ꙁемля`, ја%ко вели'къ дн~ь і^и^л~евъ”
11
І зберуться сини Іудині й сини Ізраїлеві разом, і поставлять собі одну главу, і вийдуть із землі переселення; бо великий день Ізрееля!
Глvа, в~”
1
Рцњте бра'тђ свое^мђ, лю'дїе мои`. и^ сесᲄрњ свое'и, помилован#ная.
1
Говоріть братам вашим: «Мій народ», і сестрам вашим: «Помилувана».
2
сђди'те с^и съ ма'терїю свое'ю сђди'те с^и. ја%ко та не жена` моя`, и^ а'зъ не мђжъ е^я`. и^ эTвръгђ блђженїя ея эT лица` свое^го, и^ любодњ'иство ея` эT среды со'сђ ея`.
2
Судіться з вашою матір’ю, судіться; бо вона не дружина Моя, і Я не чоловік її; нехай вона відкине блуд від лиця свого і перелюбство від грудей своїх,
3
ја%коy съвлекђ ю& на'гђ и^ поста'влю ю& ја%коже и^ въ дн~ь рожDенїа е^я`. и^ положђ ю& ја%ко пђсты'ню, и^ ё^чиню ю& ја%ко ꙁемлю без# воды`, и^ побїю ю& жа'ждею.
3
щоб Я не роздяг її донага і не виставив її, як у день народження її, не зробив її пустелею, не обернув її на землю суху і не уморив її спрагою.
4
и^ чаD ея` не поми'лђю, ја%ко ча'да блђженїя сђть.
4
І дітей її не помилую, тому що вони діти блуду.
5
ја%ко въз#блђди мт~и иX, ѓ^срами роди'вшаяся. рече б^о, да и^дђ въ слDњ хо'тїи свои^хъ да'ющиX мнᲇ хлњбы моя`, и^ водђ мою` и^ ризы моя`, и^ рњчнаа моа, и^ ма'сло мое, и^ вс^е е^же мене достои'тъ”
5
Бо блудодіяла мати їхня й осоромила себе та, яка зачала їх; бо говорила: «піду за коханцями моїми, які дають мені хліб і воду, вовну і льон, єлей і напої».
6
Сего ради с^е а%ꙁᲆ заграждђ пђть ея` тернїем#, и^ вᲆꙁгражDђ распђтїа ея`, и^ стеѕя свое'я не ѓ^бря'щетъ.
6
За те ось, Я перегороджу шлях її тернами й обнесу її огорожею, і вона не знайде стежок своїх,
7
и^ поже'нетъ хо'ти своя, и^ не пости'гнеT и^хъ. и^ възы'щетъ и^хъ, и^ не ѓ^бря'щетъ. и^ речетъ, да и^дђ и^ въꙁвращђся к# мђжђ свое^мђ прьвомђ, јако добрње м^и б^њ тогда` не'гли нн~њ,
7
і поженеться за коханцями своїми, але не наздожене їх, і буде шукати їх, але не знайде, і скаже: «піду я, і повернуся до першого чоловіка мого; бо тоді краще було мені, ніж тепер».
8
н^о а^зъ не разђмњхъ” А$зъ б^о да'хъ е'й пшени'цю, и вино, и ма'сло, и сребро` ё^мно'жихъ е'и. сїи же сребрени и^ зла'ты сᲆтвори'ша ваа'лови”
8
А не знала вона, що Я, Я давав їй хліб і вино та єлей і примножив у неї срібло і золото, із якого зробили ідола Ваала.
9
Сего ради ѓ^бращђся, и^ воꙁмђ пшени'цю свою въ время ея`, и^ вино свое въ гоD е^го. и^ эTи'мђ ри'зы своя`, и^ рњчная своя`, да не закрыва'етъ стђда свое^го.
9
За те Я візьму назад хліб Мій у його час і вино Моє у його пору і відберу вовну і льон Мій, чим покривається нагота її.
10
и^ нн~њ эTкрыю нечистотђ` ея` преD хо'тьми ея`. и^ никтоже эTи'мет# е^я` эT рђки мое'я.
10
І нині відкрию сором її перед очима коханців її, і ніхто не візьме її з руки Моєї.
11
и^ эTвращђ вс^я весе'лїя ея`, и^ празDники ея`, и^ новленїя мsць ея`, и^ сђбо'ты е^я`, и^ вс^я вели'ки дн~и ея`.
11
І припиню у неї всякі веселощі, свята її і новомісяччя її, і суботи її, і всі торжества її.
12
и^ погђблю виногра'ды ея`, и^ смоквинїя ея`, вс^е е^ли'ко вњща`, м#зды м^и сђть сїа да'ша мнњ` хо'ти моя`. и^ положђ ю& въ свњдњнїе, и^ поја^дятъ ю& ѕвњрїе по'льстїи, и^ птица нбsныя, и^ га'ди зе'мнїи.
12
І спустошу виноградні лози її і смоковниці її, про які вона говорить: «це у мене подарунки, які надарували мені коханці мої»; і Я перетворю їх на ліс, і польові звірі поїдять їх.
13
и^ м#щђ на не'и дн~и ваа'ловы, в ня'же требы кладя'ше и^мъ. и^ въдња'ше ё^серя'зя своя`, и^ мониста` своя`, и^ хожда'ше въ слњдъ хо'тїи свои^хᲆ а^ мене` забы`, гл~етъ г~ь”
13
І покараю її за дні служіння Ваалам, коли вона кадила їм і, прикрасивши себе сережками і намистами, ходила за коханцями своїми, а Мене забула, — говорить Господь.
14
Сего ради с^е а^ꙁъ съблажню ю&, и^ ё^чиню ю& ја%ко пђстыню, и^ воZгл~ю въ срDце ея`,
14
Тому ось, і Я захоплю її, приведу її в пустелю, і буду говорити до серця її.
15
и^ дамъ е'й притяжа'нїе е^я` эTтђдђ и^ по'лянђ а%хроѓ^вђ, эTвръсти смы'слъ е^я`. и^ смириTся т^ђ по дн~емъ дTњства е^я`, и^ по дн~емъ и^ꙁведенїя ея` эT земля е^гљ=пет#скы”
15
І дам їй звідти виноградники її і долину Ахор, у переддень надії; і вона буде співати там, як у дні юности своєї і як у день виходу свого із землі Єгипетської.
16
И$ бђдетъ въ то'и дн~ь гл~етъ г~ь, приꙁоветъ м^я мQђ мои, а^ не възоветъ мене к#семђ ваа^лимъ.
16
І буде у той день, — говорить Господь, — ти будеш кликати Мене: «чоловіче мій», і не будеш більше кликати Мене: «Ваале*».
17
н^иꙁвергђ и^мена` ваа^лимля эT ё'стъ е^я, и^ не въспомянђ`т#ся к#семђ и^мена иX”
17
І відкину імена Ваалів від уст її, і не будуть більше згадувані імена їх.
18
И$ ꙁавњща'ю и^мъ завњтъ в# то'и дн~ь, съ ѕвњр#ми поlскими, и^ сᲆ птицами нбsными, и^ съ га'ды зе'мными. и лђкъ, и^ меq, и^ бра'нь съкрђшђ съ ꙁемли, и^ вселю я& съ ё^пова'нїемъ.
18
І укладу в той час для них союз із польовими звірами і з птахами небесними, і з плазунами на землі; і лук, і меч, і війну знищу від землі тієї, і дам їм жити у безпеці.
19
и^ поимђ т^я себњ въ вњкъ. и^ пои^мђ т^я себњ` въ правдђ, и^ въ сђды, и^ въ млsть, и^ въ щедроты.
19
І заручу тебе Мені повік, і заручу тебе Мені у правді і суді, у благості й милосерді.
20
и^ поимђ т^я себњ` вᲆ вњрђ, и^ ё^вњси г~а”
20
І заручу тебе Мені у вірності, і ти пізнаєш Господа.
21
И$ бђдетъ в то'и дн~ь гл~етъ г~ь, послђшаю небесе, и^ ѓ^на` послђшаютъ земли,
21
І буде у той день, Я почую, — говорить Господь, — почую небо, і воно почує землю,
22
и^ земля послђша'етъ п#шени'ца, и^ вина, и^ ма'сла. и^ сїи послђшаютъ і^и^л~я.
22
і земля почує хліб і вино і єлей; а ці почують Ізреель.
23
и^ всњ'ю я& себњ на земли`. и^ поми'лђю непоми'лованђю. и^ рекђ не лю'демъ мои^мъ, лю'дїе мои` е^сте в^ы. и^ тїи рекђтъ, г~ь б~ъ наj т^ы е^си”
23
І посію її для Себе на землі, і помилую Непомилувану, і скажу не Моєму народу: «ти Мій народ», а він скаже: «Ти мій Бог!»
Глvа, г~”
1
И рече г~ь къ мнњ` е^ще и^ди`, и^ въꙁлюби` женђ` любя'щђю ѕњло, и^ любодњю. ја%ко лю'битъ б~ъ сн~ы і^и^л~евы. сїи же възира'ютъ къ бого'мъ чюжDимъ, и^ любятъ сковраDники сᲆ сђхвами”
1
І сказав мені Господь: іди ще, і полюби жінку, яку любить чоловік, але яка перелюбствує, подібно до того, як любить Господь синів Ізраїлевих, а вони звертаються до інших богів і люблять виноградні коржі їх.
2
И$ ная'хъ себњ` пя'ть надесять сребром, и^ двана'десять спђды ја^чменя, н^о и^ виномъ сеDмїюдесять и^ двᲇма вњдрома.
2
І придбав я її собі за п’ятнадцять срібників і за хомер ячменю і півхомера ячменю
3
и^ рцы е'й, дн~и мно'ги да сњдиши ё^ мене, и^ а'з# ё^ тебе. и^ не съблђди'ши, н^и бђдеши мђжђ.
3
і сказав їй: багато днів залишайся у мене; не блуди, і не будь з іншим; так само і я буду для тебе.
4
зане дн~и мно'ги ся'дђт# сн~ове і^и^л~евы не сђщђ цр~ю, н^и сђщђ кн~ѕю, н^и сђщђ и^мњнїю, н^и сђщђ тре'бникђ, н^и жречествђ, н^и проповњда'нїю”
4
Бо довгий час сини Ізраїлеві будуть залишатися без царя і без князя і без жертви, без жертовника, без ефода і терафима.
5
И$ посеM ѓ^братяTся сн~ове і^и^л~и, и^ възыщTђ г~а б~а свое^го, и^ дв~да цр~я свое^го. и^ въсчюдяTся ѓ^ г~и и^ ѓ^ бл~гостяX е^го въ послњдняа дн~и”
5
Після того навернуться сини Ізраїлеві і знайдуть Господа Бога свого і Давида, царя свого, і будуть благоговіти перед Господом і благістю Його в останні дні.
Глvа, д~”
1
Слы'шите сло'во гн~е сн~ове і^и^л~и, ја%ко сђ'дъ гв~и къ в#селшиMся на земли. зане нњсть и%сᲄин#ны, н^и млsти н^и свњдњнїя бж~їя на земли`.
1
Слухайте слово Господнє, сини Ізраїлеві; бо суд у Господа з жителями цієї землі, тому що немає ні істини, ні милосердя, ні Богопізнання на землі.
2
кля'тва, и^ л#жа, и^ ё^бо'и, и^ татьба, и^ любодња'нїе расыпа'лося по земли`, и^ кровь с кроvми смњша'ютъ”
2
Клятва й обман, убивство і крадійство, і перелюбство вкрай поширилися, і кровопролиття йде за кровопролиттям.
3
Сего ради и^ въскор#битъ земля`, и^ ё'малится сᲆ всњми всел#шимися на не'и, съ ѕбњремъ по'льским#, и^ сᲆ га'ды зе'мными, и^ съ пти'цами небе'сными. и^ ры'бы мор#скыя ѓ^скђдњю'тъ.
3
За те заплаче земля ця, і знеможуть усі, хто живе на ній, зі звірами польовими і птахами небесними, навіть і риби морські загинуть.
4
ја%ко да никтоже не приTся, н^и ѓ^блича'ется никто'же” Лю'дїе же мои` а^ки съпроти'въ гл~яи жрецъ,
4
Але ніхто не сперечайся, ніхто не викривай іншого; і твій народ — як ті, що сперечаються зі священиком.
5
и^ эTнемо'жеся вᲆ дн~ех#, и^ эTнемо'жеTся пррoкъ с тобо'ю но'щїю. к но'щи прит#кнђхъ мт~рь твою”
5
І ти впадеш удень, і пророк упаде з тобою вночі, і знищу матір твою.
6
Оу^подоби'ша бо ся лю'дїе мои` а^ки не и^мђще ё^мњнїя. ја%ко т^ы ё^мњнїе эTве'рже, эTвръгђ и^ а'зъ тебе эT жречествова'ти мнњ`. и^ ја%ко забы'лъ е^си ꙁако'нъ б~а свое^го, забђдђ и^ а'зᲆ ча'да твоа`.
6
Знищений буде народ Мій за нестачу відання: оскільки ти відкинув відання, то і Я відкину тебе від священнодійства переді Мною; і як ти забув закон Бога твого, так і Я забуду дітей твоїх.
7
по мно'жествђ и^хъ та'ко съгрњшишA мнњ`, сла'вђ иX въ бесчесᲄїе положђ”
7
Чим більше вони примножуються, тим більше грішать проти Мене; славу їхню перетворю на безславність.
8
Грњхи людїи мои^хъ и^ꙁъја^дятъ, и в неправда'хъ и^хъ въꙁмђтъ и^нїи дш~а и^хъ”
8
Гріхами народу Мого годуються вони, і до беззаконня його прагне душа їх.
9
И$ бђдетъ ја%коже лю'дїе та'ко и^ жрецъ. и^ м#щђ в# нихъ пђти и^хъ и^ мышленїя и^хъ эTда'мъ и^мᲆ.
9
І що буде з народом, те і зі священиком; і покараю його за шляхами його, і воздам йому за ділами його.
10
и^ бђдђтъ ја%сти, и^ не насы'тятся. съблђди'ша, и^ не и^спра'вятся. поне'же г~а ѓ^ста'виша ја%ко снабдᲇти”
10
Будуть їсти, і не наситяться; будуть блудити, і не розмножаться; бо залишили служіння Господу.
11
Блђдъ, и^ вино, и^ пїаничество прїяT срDце лю'дїи мои^хъ.
11
Блуд, вино і напої заволоділи серцем їх.
12
зна'менїи въпрошахђ, и^ же'злы е^го повњда'хђ е^мђ. дх~омъ блђженїя прельстишася, и^ съблђди'ша эT б~а свое^го”
12
Народ Мій запитує своє дерево і жезл його дає йому відповідь; бо дух блуду ввів їх в оману, і, блудодіючи, вони відступили від Бога свого.
13
ВръхоM гор#нымъ требы кладя'хђ, и^ холмоM ᲄребы полага'хђ. поD дђбоM, и^ поD бороM, и^ поD дђбомъ вњтвенемъ ја%ко добръ кро'въ” Сего ради блђ'дят# дщеря ва'ша, и^ невњсты ва'ша любодњюT”
13
На вершинах гір вони приносять жертви і на пагорбах звершують кадіння під дубом і тополею і теревинфом, тому що гарна від них тінь; тому любодіють дочки ваші і перелюбствують невістки ваші.
14
и^ не присњщђ дщерехъ ва'шихъ е^гда` блђ'дятъ, и^ невњсты ва'ша е^гда` любодњ'ютъ” ЈА/ко и^ тїи съ блDђники сᲆгрњзи'шася, и^ с# съвръшеными требы кладяхђ, и^ лю'дїе смысля'щеи съ блђдницею с#плета'хђся”
14
Я залишу карати дочок ваших, коли вони блудодіють, і невісток ваших, коли вони перелюбствують, тому що ви самі на боці блудниць і з любодійцями приносите жертви, а темний народ гине.
15
ᲄы же і^и^л~ю не неразђмњва'и, і^ё'да не в#ходи въ галга'лђ, и^ не въсходите в до'мъ ѓ%н#новъ. и^ не кла'няитеся госпо'демъ л#жи'вымъ.
15
Якщо ти, Ізраїлю, блудодієш, те нехай не грішив би Іуда; і не ходіть у Галгал, і не піднімайтеся в Беф-Авен, і не кляніться: «живий Господь!»
16
ја^ко ю%ница стрњкомъ. стрњчема раꙁгорњся і^и^л~ь. нн~њ напасеть я& г~ь ја%ко те'лца на простран#нњ.
16
Бо, як уперта телиця, впертим став Ізраїль; тому чи буде тепер Господь пасти їх, як агнців на великому пасовищі?
17
прича'стникᲆ кђми'ромъ е^фрњмᲆ, положи себњ` събла'зны,
17
Прив’язався до ідолів Єфрем; залиш його!
18
и^ꙁволи ханане'я, блђдя'ще въз#блђдиша. възлю'биша безъчестїе эT меженїя е^мђ.
18
Гидке пияцтво їх, цілком віддалися блудодіянню; князі їхні люблять ганебне.
19
съвра'тъ дх~а е^мђ въсви'щетᲆ въ крылђ е^го, и^ срамятся эT тре'бникъ и^хъ”
19
Охопить їх вітер своїми крилами, і посоромляться вони жертв своїх.
Глvа, е~”
1
Слы'шите с^е жер#цы, и^ вон#мите домђ і^и^л~евъ, и^ до'ме цр~ь внђшите, ја%ко к# ва'мъ е^сть сђдъ. ја%ко прђгло бы'сте страж#бњ, и^ ја%ко мрежа препяᲄа въ и^тавїрїи
1
Слухайте це, священики, і дослухайтеся, доме Ізраїлів, і прихиліть вухо, доме царя; бо вам буде суд, тому що ви були пасткою у Массифі і сіттю, раскинутою на Фаворі.
2
ловя'щїи сњти поток#ше. а^з же каза'тель вамъ,
2
Глибоко загрузли вони у розпусті; але Я покараю всіх їх.
3
а^зъ ё^вњдњхъ е^фрема, и^ і^и~ль не эTстђпи эT мене. зане нн~њ съблђди е^фрем#, и^ ѓ^сквернися і^и^л~ь.
3
Єфрема Я знаю, й Ізраїль не утаєний від Мене; бо ти блудодієш, Єфреме, й Ізраїль осквернився.
4
не положи'ша мышленїи свои^хъ възврати'тися къ б~ђ свое^мђ, ја%ко дх~ъ блђженїя е^сть в нихъ, и^ г~а не ёвњдњша”
4
Діла їх не допускають їх навернутися до Бога свого, бо дух блуду всередині них, і Господа вони не пізнали.
5
И$ смириTся ё^кори'зна і^и^л~я в# лице е^мђ. і^ил~ь и^ е^фрMњ эTнемо'жетася в# непра'вдаX своиX, и^ эTнемо'жеTся і^ и^ё'да с ни'ми”
5
І гордість Ізраїля принижена в очах їх; і Ізраїль і Єфрем упадуть від нечестя свого; впаде й Іуда з ними.
6
Съ ѓ%вцами и^ с теlцы пои^дђтъ възыска'ти г~а, и^ не ѓ^бря'щђтᲆ е^го, ё^клони бо ся эT ниX.
6
З вівцями своїми і волами своїми підуть шукати Господа і не знайдуть Його: Він відійшов від них.
7
ја^ко г~а ѓ^ста'виша, ја^ко ча'да чюжDа породи'ша себњ. нн~њ поја^дятъ я& си'плеве и^ прича'стїя и^хᲆ”
7
Господу вони зрадили, тому що народили чужих дітей; нині новий місяць поїсть їх з їхнім майном.
8
Въстрђби'те въстрђбите на хол#мњх#, въз#гласи'те на высокихъ, проповедите въ домђ ѓ%н#новњ. ё^жасеся венїаминъ,
8
Засурміть рогом у Гиві, трубою у Рамі; виголошуйте у Беф-Авені: «за тобою, Веніаміне!»
9
е^фрњмъ в# пагђбђ бы'сть въ дн~и накаꙁа'нїя, въ пле'менехъ і^и^л~евахъ ё^каꙁа'хъ вњрная.
9
Єфрем зробиться пустелею у день покарання; між колінами Ізраїлевими Я звістив це.
10
бы'ша кня'ѕи і^ёдины ја%ко прелага'ющеи ме'жда, на ня раꙁлњю ја^ко во'дђ гнњвъ свои”
10
Вожді Іудині стали подібні до тих, хто пересуває межі: виллю на них гнів Мій, як воду.
11
Съдолњ же е^фрњмъ съпе'рника свое^го попра сђдъ ја%ко начатъ ходити въ слњдъ сђихъ.
11
Пригнічений Єфрем, уражений судом; бо захотів ходити услід за суєтними.
12
а%з же ја%ко мятежᲆ е^фрњмови, и^ ја%ко ѓ^сте'нь до'мђ і^ё'динђ.
12
І буду як міль для Єфрема і як черва для дому Іудиного.
13
и^ вњсть е^фрњмᲆ ја%звђ свою, і^ и^ё'да бо'лњзнь свою. і^ и^де е^фрњмъ къ а^сљ=рїемъ, и^ пђсти послы` къ цр~ю и^а^ривђ, и^ то'и не мо'же и^ꙁба'вити ва'съ, и^ не преста'нетъ эT ваs бо'лњзнь”
13
І побачив Єфрем хворобу свою, й Іуда — свою рану, і пішов Єфрем до Ассура, і послав до царя Іарева; але він не може зцілити вас, і не вилікує вас від рани.
14
Зане а^зъ е^смь ја%ко паньџи'рь е^фрњмови, и^ ја%ко ле'въ до'мђ і^ё'динђ. и^ а'ꙁъ въсхищђ і^ и^дђ, и^ возмђ, и^ не бђдеT комђ эTја%ти”
14
Бо Я як лев для Єфрема і як скимен для дому Іудиного; Я, Я розтерзаю, і піду; віднесу, і ніхто не спасе.
15
И$дђ и^ въз#вращђся на мњсто свое и^ почїю, до'ндеже поги'бнђтъ и^ ѓ^братя'тся и^ възы'щTђ лица мое^го”
15
Піду, повернуся у Моє місце, доки вони не визнають себе винними і не знайдуть лиця Мого.
Глvа, ѕ~”
1
Съ скорбњнїемъ свои^мъ ё^раня'тъ къ мнњ`, гл~юще, и^демъ и^ ѓ^брати'мся къ г~ђ б~ђ на'шемђ. ја%ко то'и поби` н^ы, і^ и^сцњ'литъ н^ы. ја%з#витъ, и^ врачђ'етъ н^ы.
1
У скорботі своїй вони з раннього ранку будуть шукати Мене і говорити: «ходімо і повернемося до Господа! бо Він уразив — і Він зцілить нас, поразив — і перев’яже наші рани;
2
і^ и^сцњ'лит# н^ы по двою дн~ю. въ дн~ь третїи въскреснемъ, и^ живи бђдемъ преD ниM.
2
оживить нас через два дні, на третій день підніме нас, і ми будемо жити перед лицем Його.
3
и^ ё^вњмъ и^ поженемъ ё^вњдњти г~а. ја%ко свTњ гото'въ ѓ^бря'щемъ и& и^ прїидетъ намъ ја%ко дождь ра'ныи и^ поздны земли`”
3
Отже, пізнаємо, будемо прагнути пізнати Господа; як ранкова зоря — явлення Його, і Він прийде до нас, як дощ, як пізній дощ зросить землю».
4
Чт^о т^и сътворю е^фрњме. чт^о т^и сътворю і^ё'до. млsть б^о ва'ша ја%ко ѓ%блакъ ё^тренїи, и^ ја^ко роса ра'но пада'ющїя”
4
Що зроблю тобі, Єфреме? що зроблю тобі, Іудо? благочестя ваше, як ранковий туман і як роса, яка швидко зникає.
5
Сего ради пожа'хъ пррoки ва'ша, и^ побихъ я& словесемъ ё%стъ моиX, и^ сђдъ мои ја%ко свњтъ и^зы'идетъ.
5
Тому Я уражав через пророків і бив їх словами вуст Моїх, і суд Мій, як світло, що сходить.
6
зане млsти хощђ негли` требњ, и^ ё^вњдњнїе бж~їе нежели всесъж#женїе.
6
Бо Я милости хочу, а не жертви, і Боговідання більше, ніж всепалення.
7
сїи же сђть ја%ко чл~кᲆ престђпаяй завњт#, т^ђ преѓ^бидиша м^я гл~етъ г~ь.
7
Вони ж, подібно до Адама, порушили завіт і там зрадили Мене.
8
дњлаяй сђ'яа мђтя'щи во'дђ.
8
Галаад — місто нечестивців, заплямоване кров’ю.
9
а^ крњпость твоя` ја%ко мђжа и^скђша'юща. съкры'ша жер#цы пђть ё^би'ша сикљ=мђ, ја%ко безако'нїе сътвори'ша.
9
Як розбійники підстерігають людину, так збіговисько священиків убиває на шляху в Сихем і робить мерзоти.
10
в домђ` і^и^л~и ви'дњхъ т^ђ вещь гроꙁнђ, блђженїемъ е^фрᲇмовымъ ѓ^скверни'ся і^и^л~ь.
10
У домі Ізраїля Я бачу жахливе; там блудодіяння в Єфрема, осквернився Ізраїль.
11
і^ и^ё'да ѓ^ста'ви жа'твђ свою, начни и^ма'ти вино свое, вънегда` възвраща'ю плњн#ники лю'дїи мои^хъ”
11
І тобі, Іудо, призначені жнива, коли Я поверну полон народу Мого.
Глvа, з~”
1
Єнегда` и^сцњлю і^и^л~я, и^ эTкры'ется непра'вда е^фрњмова, и^ ꙁло'ба самарїиска ја%ко въꙁлюби'ша л#жђ. и^ та'ть к немђ вни'детъ, и^ съвлача и& раꙁбо'иникъ. на пђти е^мђ
1
Коли Я лікував Ізраїля, відкрилася неправда Єфрема і злодійство Самарії: бо вони чинять неправдиво; і входить злодій, і розбійник грабує на вулицях.
2
ја%коже вкђпњ спою'тъ, ја%ко пою'щи въ срDцы свое^мъ вс^я ꙁло'бы и^хъ помянђ'хъ. нн~њ ѓ^быидо'ша мя ра'ꙁвњтї и^хъ, проти'вђ лицђ м^и бы'ша”
2
Не помишляють вони у серці своєму, що Я пам’ятаю всі злодіяння їхні; тепер оточують їх діла їхні; вони перед лицем Моїм.
3
Зло'бами свои^ми въꙁвесели'ша цр~я, и^ л#жа'ми свои^ми кн~ѕя”
3
Лиходійством своїм вони звеселяють царя й обманами своїми — князів.
4
вс^и любодњ'юще ја%ко пе'щь жего'ма на пече'нїе, и^ждеже'тъ я& эT пла'мене. эT примеше'нїя ма'сти, дон#деже въмњси'тся т^о вс^е.
4
Усі вони палають перелюбством, як піч, розтоплена пекарем, який перестає підпалювати її, коли замісить тісто і воно вкисне.
5
въ дн~и цр~ь вашиX, нача'ша кн~ѕи ја^ри'тися эT вина`. простро'ша рђ'ки своя съ расыпа'тели.
5
«День нашого царя!» — говорять князі, розпалені до хвороби вином, а він простягає руку свою до кощунників.
6
ꙁане раꙁгорњшася ја%ко пе'щь срDца и^хᲆ внегда` пресњда'ютъ и^мъ. вс^ю нощ# сна` е^фрњ'мъ насыти'ся, ꙁаё%тра бы'сть и^ раꙁгорњся ја%ко ѓ%гнь пла'мене.
6
Бо вони підступництвом своїм роблять серце своє подібним до печі: пекар їхній спить усю ніч, а вранці вона горить, як розпалений вогонь.
7
вс^и съгрњшася ја%ко пе'щь жего'ма, и^ ѓ'гнь и^ꙁ#ја%сть сђдїя и^хъ. вс^и цр~и и^хъ падоша, и^ не бњ` в ни'хъ моляися къ мнњ`”
7
Усі вони розпалені, як піч, і пожирають суддів своїх; усі царі їхні падають, і ніхто з них не взиває до Мене.
8
Є$фре'мъ вᲆ людеX самъ смњша'шеся. е^фрњ'мъ бы'сть погребенъ ѓ^прњснокъ не ѓ^бращаеM.
8
Єфрем змішався з народами, Єфрем став, як неперевернутий хліб.
9
иZјадо'ша чюжDїи крњ'пость е^го, сеи же не раꙁђмњ. н^о и^ сњди'ны ја^ви'шася на немъ, ѓ%н# же не поꙁна`”
9
Чужі пожирали силу його, і він не помічав; сивина вкрила його, а він не знає.
10
И$ смири'тся ё^кори'ꙁна і^и^л~ева в# лице е^мђ, и^ не въꙁврати'шася кᲆ г~ђ б~ђ свое^мђ, и^ не въꙁыска'ша е^го ѓ^ всемъ се'мъ”
10
І гордість Ізраїля принижена в очах їхніх, і, попри все те, вони не навернулися до Господа Бога свого і не знайшли Його.
11
и^ бња'ше е^фрњмᲆ ја%ко го'лђбъ не и^мы'и срDца. е^гљ=птїа моли'ша въ а^сљ=рїа и^до'ша.
11
І став Єфрем, як нерозумний голуб, без серця: кличуть єгиптян, ідуть в Ассирію.
12
ја%коже бо и^дђтъ възложђ на' ня мре'жђ свою. ја^ко пти'ца нбsныа свергђ я&. накажђ я& въ слђхъ скор#бњ'нїя и^хъ”
12
Коли вони підуть, Я закину на них сіть Мою; як птахів небесних скину їх; покараю їх, як чуло зібрання їхнє.
13
Го'ре и^мъ, ја%ко эTскочи'ша эT мене. грњшни сђть, ја%ко нечествова'ша къ мнњ. а^ а'ꙁъ я& и^зба'вихъ, сїи же согл~аша до мене л#жђ.
13
Горе їм, що вони віддалилися від Мене; загибель їм, що вони відпали від Мене! Я спасав їх, а вони неправду говорили на Мене.
14
и не въꙁᲆпи'ша къ мнњ срDца иX, н^о пла'кахђся ѓ^ лжи и^х#. ѓ^ пшени'цђ и^ ѓ^ вино сᲇча'хђся.
14
І не взивали до Мене серцем своїм, коли волали на ложах своїх; збираються через хліб і вино, а від Мене віддаляються.
15
накажTђся мно'ю. а^з# же ё^крњпихъ мы'шцђ и^хъ, и^ къ мнњ помы'слиша ѕл^њ.
15
Я напоумляв їх і зміцнював м’язи їхні, а вони замишляли лихе проти Мене.
16
съврати'шася ни въчтоже, бы'ша ја%ко лђ'къ напря'женъ” Падђтся кн~ѕи и^хъ мечемъ, ненакаꙁа'нїа дњ'ла ја^ꙁы'ка и^хъ. с^и зло'ба и^хъ въ ꙁемли` е^гљ=пеTстњи”
16
Вони наверталися, але не до Всевишнього, стали — як невірний лук; упадуть від меча князі їхні за зухвалість язика свого; це буде посміянням над ними у землі Єгипетській.
Глvа, и~”
1
ЈАко ꙁемля` непроходи'ма, ја%ко трђба, ја%ко ѓ^ре'лъ въ до'мђ гн~и. поне'же престђпи'ша ꙁавњтъ мои, и^ на ꙁако'нъ мои нечествова'шA.
1
Трубу до вуст твоїх! Як орел налетить на дім Господній за те, що вони порушили завіт Мій і переступили закон Мій!
2
къ мнњ възовђтъ, б~е поꙁна'хом# т^я,
2
До Мене будуть волати: «Боже мій! ми пізнали Тебе, ми — Ізраїль».
3
ја%ко і^и^л~ь воZврати бл~гая враги б^о прогна'ша”
3
Відкинув Ізраїль добре; ворог буде переслідувати його.
4
Сами цр~я поста'виша, а^ не мною нача'ша. кня'ѕи ё^ста'виша, и^ не ја^ви'ша м^и. съ сребра` свое^го и^ зла'та сътвори'ша себњ кђми'ры, ја%ко да потребя'тся”
4
Поставляли царів самі, без Мене; ставили князів, але без Мого відома; зі срібла свого і золота свого зробили для себе ідолів: звідти загибель.
5
эTврьзи те'лець свои самарїе, раз#гнњ'вася ја%рость моя на' ня. до чесо не мо'гђтъ ё^чиститися и^же въ і^и^л~и.
5
Залишив тебе телець твій, Самаріє! запалав гнів Мій на них; доки не можуть вони очиститися?
6
и^ т^о древодњля сътвори`, и^ нњсть б~ъ. ꙁане` л#стя` бя'ше те'лець твои самарїе”
6
Бо і він — діло Ізраїля: художник зробив його, і тому він не бог; на шматки перетвориться телець самарійський!
7
ЈА/ко вњтромъ и^сте'пено всњяша, и^ раꙁрDђше'нїе иX пожде'тъ и^хъ, съ гор#сть не и^мы'и си'лы да сътвори'тъ мђкђ`. а^щеy и^ сътвори'тъ, т^о и'нїи и^з#ја^дяT ю&”
7
Оскільки вони сіяли вітер, то і пожнуть бурю: хліба на корені не буде у нього; зерно не дасть борошна; а якщо і дасть, то чужі проковтнуть його.
8
Погря'зе і^и^л~ь, нн~њ бы'сть въ страна'хъ ја%ко сосђдъ непотре'бен#.
8
Поглинений Ізраїль; тепер вони будуть серед народів, як негідний сосуд.
9
тїи възыдо'ша въ а^сљ=рїю. процвњте ѓ^ себњ въ мнњ`, е^фрᲇмъ м#здђ възлюби`.
9
Вони пішли до Ассура, як дикий осел, який самотньо блукає; Єфрем купував подарунками прихильність до себе.
10
сего ради преда'сться въ страны`, нн~њ преждђ` и^хъ. да почїют# ма'ло помаза'ти цр~я и^ кн~ѕя.
10
Хоч вони і посилали дари до народів, але скоро Я зберу їх, і вони почнуть страждати від тягаря царя князів;
11
ја%ко ё^множи` е^фрᲇмъ тре'бникь, въ грњхъ бы'ша е^мђ.
11
бо багато жертовників набудував Єфрем для гріха, — на гріх послужили йому ці жертовники!
12
въпиши` е^мђ мно'жество ꙁако'нъ е^го. въ чю'ждая намени'шася тре'бницы въꙁлю'бленїи.
12
Написав Я йому важливі закони Мої, але вони вважаються ним ніби за чужі.
13
тњм#же а^ще и^ поло'жаT тре'бђ і^ и^ꙁъја^дя'тъ мя'са, г~ь не прїимеT и^хъ. нн~њ помяне'тъ неправды иX, и^ м#сти'тъ грњхъ и^хъ. тїи въ е^гљ=петъ възврати'шася, и^ въ а^сљрїиX нечи'стая и^ꙁъја%дя'тъ.
13
У жертвоприношеннях Мені вони приносять м’ясо і їдять його; Господу неугодні вони; нині Він згадає нечестя їх і покарає їх за гріхи їхні: вони повернуться в Єгипет.
14
и^ ꙁабы` і^ил~ь сътво'ршаго и&, и^ възъгради` тре'бища. і^ и^ё'да ё^мно'жи гра'ды ё^твержены, н^о послю` ѓ'гнь на гра'ды е^го и^ потреби'тъ ко'ренїя и^х#”
14
Забув Ізраїль Творця свого й улаштував капища, й Іуда набудував багато укріплених міст; але Я пошлю вогонь на міста його, і пожере палаци його.
Глvа, џ~”
1
Не ра'дђися і^ил~ю, н^и весели'ся ја%коже и^ лю'дїе, ја^ко съблђдиl е^си эT г~а б~а свое^го. възлюби` даа'нїа на всXњ гђмнXњ пшени'ца.
1
Не радій, Ізраїлю, до захоплення, як інші народи, бо ти блудодієш, віддалившись від Бога твого: любиш блудодійні дари на всіх токах.
2
и^ тњскъ не поꙁна ихъ, и^ вино` сълга` и^мъ”
2
Тік і точило не будуть годувати їх, і надія на виноградний сік обмане їх.
3
Не всели'шася на ꙁемли` гн~и. вселися е^фре'мъ въ е^гљ=птњ, и^ въ а^сљ=рїихъ и^ꙁъја%дя'тъ нечи'стая”
3
Не будуть вони жити на землі Господній: Єфрем повернеться в Єгипет, і в Ассирії будуть їсти нечисте.
4
не въꙁлїаша гв~и вина`, и^ не ё^сладњша е^мђ. тре'бы и^хъ ја%ко хлњбъ жа'лостныи, вс^и ја%дђщеи ѓ^скверня'тся. понеже хлњби и^хъ дш~ь и^хъ, не вни'дђтъ въ до'мъ гн~ь.
4
Не будуть узливати Господу вина, і неугодні Йому будуть жертви їхні; вони будуть для них, як хліб похоронний: усі, хто буде їсти його, оскверняться, бо хліб їх — для душі їх, а у дім Господній він не увійде.
5
чт^о сътво'рятъ въ дн~ь сон#ма, и^ въ дн~ь празDника гн~я.
5
Що будете робити у день торжества й у день свята Господнього?
6
сего ра'ди с^е по'идђтъ эT трђда е^гљ=пеTска, и^ пожде'тъ и^хъ мем#фи'съ, и^ потреби'тъ я& мах#ма'съ. сребро` иX пагђба прича'стїе, трънїе въ двореX и^мъ”
6
Бо ось, вони підуть з причини спустошення; Єгипет збере їх, Мемфис поховає їх; дорогоцінностями їх зі срібла заволодіє кропива, колюче терня буде у наметах їхніх.
7
Приспњва'ютᲆ дн~їе м#ще'нїа твое^го. и^ ѓ^зли'тся і^и^л~ь ја%ко прoркᲆ несмы'сленъ чл~къ нося'и дх~ъ. эT мно'жества непра'вдъ твоихъ ё^мно'жися и^ꙁъё^мле'нїе.
7
Прийшли дні відвідин, прийшли дні воздаяння; нехай дізнається Ізраїль, що нерозумний віщун, безумний той, хто видає себе за натхненного, з причини безлічі беззаконь твоїх і великої ворожости.
8
стражба` е^фрњмъ съ бм~ъ, прoркъ прђгло лђка'во на пђтехъ е^мђ, и^ꙁъё^мле'нїе в# домђ б~а е^го ё^тверди`,
8
Єфрем — страж біля Бога мого; пророк — сітка птахолова на всіх шляхах його; спокуса у домі Бога його.
9
і^ и^стлᲇша по днемъ хол#ма. въспомянетъ непра'вды и^хъ м#ще'нїе грњхъ и^хъ”
9
Глибоко впали вони, розбестилися, як у дні Гиви; Він згадає нечестя їх, покарає їх за гріхи їхні.
10
ЈА/ко гро'знъ въ пђсты'ни ѓ^брњто'хъ і^и^л~я, и^ ја^ко стра'жъ на смоко'вницы ра'н#ны ё^ви'дњхъ эTц~а и^хъ. сїи же внидо'ша къ вельфегорђ, и^ эTлђчи'шася на стыдњ'нїе. и^ бы'ша възлю'бленїи ја^ко гню'сни.
10
Як виноград у пустелі, Я знайшов Ізраїля; як першу ягоду на смоковниці, у перший час її, побачив Я батьків ваших, — але вони пішли до Ваал-Фегора і віддалися соромітному, і самі стали мерзенними, як ті, яких полюбили.
11
е^фрᲇмъ ја%ко птицA залетњ`. сла'вы и^хъ эT порожде'нїи эT бо'лњзни ё^тро'бы ражда'ющая, и^ эT зача'тїи.
11
У єфремлян, як птах, відлетить слава [чадородіння]: ні народження, ні вагітности, ні зачаття [не буде].
12
и^мже а^ще и^ въскръмятъ ча'да своя, беꙁ ниX бђдђтъ эT чл~къ. тњмже и^ лю'тњ имъ е^сть зане` ѓ^ста'виX я&” плоᲄь моя` эT ниX”
12
А хоч би вони і виховали дітей своїх, відніму їх; бо горе їм, коли відійду від них!
13
Є$фрњмъ ја%ко ви'дњхъ в лови'твњ преDпоста'ви ча'да своя. і^ е^фрњмъ и^зведе` на ꙁаколе'нїе чада е^го.
13
Єфрем, як Я бачив його до Тира, насаджений на прекрасній місцевості; однак Єфрем виведе дітей своїх до вбивці.
14
да'жDь и^мъ г~и, чт^о даси` и^мъ. да'жDь иM ё^тро'бђ неплодя'щђся, и^ съсцы сђхи”
14
Дай їм, Господи: що Ти даси їм? дай їм утробу, яка не народжує, і сухі соски.
15
Вс^я ѕло'бы и^хъ в# галга'лњх# ја^ко т^ђ и^хъ въꙁненавидXњ. ѕло'бы ради хђдожествъ и^хъ, и^з домђ свое^го и^жDенђ я&. к#семђ да не приложђ` люби'ти и^хъ.
15
Усе зло їх у Галгалі: там Я зненавидів їх за злі справи їхні; вижену їх із дому Мого, не буду більше любити їх; усі князі їхні — відступники.
16
вс^и кня'ѕи и^хъ не покоря'тся” Поболњ` е^фрњмъ, ко'ренїе е^го и^схоша, пло'да ксемђ` да не принесе'тъ. поне'же а^ще и^ поро'дят#, побїю по'мыслы ё^тро'бы и^хъ”
16
Уражений Єфрем; висох корінь їх, — не будуть приносити вони плоду, а якщо і будуть народжувати, Я умертвлю жаданий плід утроби їх.
17
эTринеT я& б~ъ ја%ко не послђшаша е^го, и^ бђдTђ прише'лцы в# странаX”
17
Відкине їх Бог мій, тому що вони не послухалися Його, і будуть блукати між народами.
Глvа, і~”
1
ВинограD бл~голо'зенъ і^и^л~ь плоD ѓ^би'ленъ е^го. по мно'жествђ плода е^го ё^мно'жи тре'бники. по бл~готамъ ꙁемля` е^го въꙁ#гради ка'пища.
1
Ізраїль — гіллястий виноград, примножує для себе плід: чим більше у нього плодів, тим більше множить жертовники; чим краща земля у нього, тим більше прикрашають вони ідолів.
2
раздњли'ша срDца своя`, нн~њ поги'бнђтъ. са'мъ раскопа'етъ тре'бники и^хъ, съкрђшитъ кђми'ры и^хъ.
2
Розділилося серце їх, за те вони і будуть покарані: Він зруйнує жертовники їхні, знищить ідолів їхніх.
3
и%мже нн~њ рекђтъ, нњсть цр~я в на'съ. ја%ко не боя'хомъся г~а, цр~ь же чт^о сътворитъ на'мъ.
3
Тепер вони говорять: «немає у нас царя, бо ми не убоялися Господа; а цар, — що́ він нам зробить?»
4
гл~я словеса` и^ завњты, л#же'ю ꙁавњщаюT ꙁавњтъ, проѕя'бнетъ сђдъ а^ки тро'скот# на цњли'ꙁнњ.
4
Говорять слова пусті, клянуться неправдиво, укладають союзи; за те з’явиться суд над ними, як отруйна трава на борознах поля.
5
телцђ до'мђ ѓ%н#нова ѓ^бита'ютъ в#сели'вшїися въ самарїю. ја%ко желњша лю'дїе е^го к немђ, и^ ја^коy раZгнњва я& порадђюTся на сла'вњ е^го ја^ко пресели'ся эT ниX.
5
За тельця Беф-Авена затремтять жителі Самарії; заплаче за ним народ його, і жерці його, які раділи за нього, будуть плакати за славою його, тому що вона відійде від нього.
6
и^ въ а^сљ=рїю же связа'вша и& эTведоша въ да'рᲆ і^а^ри'вђ цр~ю” Є$фрњмъ прїиметъ срамᲆ, и^ срами'тся і^и^л~ь ѓ^ совњтњ свое^мъ.
6
І сам він буде віднесений в Ассирію, у дар царю Іареву; осоромлений буде Єфрем, і осоромиться Ізраїль від задуму свого.
7
эTвръже самарїя цр~я свое^го а^ки ро'ꙁгђ на лице водњ.
7
Зникне у Самарії цар її, як піна на поверхні води.
8
н^иꙁ#вергђтся требища ѓ%н#нова сᲆгрњшенїя і^и^л~ева. те'рнїе и^ во'лчецᲆ воꙁни'кнетъ по тре'бникомъ и^хъ. и^ рекђтъ къ гора'мъ покры'ите н^ы, и^ хол#момъ падњте на насᲆ.
8
І знищені будуть висоти Авена, гріх Ізраїля; терня і бур’яни виростуть на жертовниках їхніх, і скажуть вони горам: «покрийте нас», і пагорбам: «упадіть на нас».
9
эTнелњ хол#ми съгрњши і^и^л~ь, т^ђ поста'виша, не постигнетъ и^хᲆ на хол#мњ. ра'тна ча'да непра'вды
9
Більше, ніж у дні Гиви, грішив ти, Ізраїлю; там вони встояли; війна у Гаваоні проти синів нечестя не торкнулася їх.
10
прїиди, накажђ я& помышленїю мое^мђ. и^ сᲆберђтся лю'дїе на ня внегда` наказђ'ют# я& въ дво'ю непра'вдахъ иX”
10
За бажанням Моїм покараю їх, і зберуться проти них народи, і вони будуть зв’язані за подвійний злочин їх.
11
Є$фрњмᲆ ю%ница неё^чена лю'битъ ѓ^долњнїе, а%з же наи^дђ на добротђ` вы'я ея`. настђплю е^фрњмови, ё^молчю эT і^ё'ды, ё^крњпи'тъ е^мђ і^а'ковъ.
11
Єфрем — навчена телиця, що звикла до молотьби, і Я Сам накладу ярмо на жирну шию його; на Єфремі будуть верхи їздити, Іуда буде орати, Яків буде боронити.
12
сњ'ите себњ въ пра'вдђ, и^ пожнете плоD жи'тъ. и^ просвњтњте себњ` свњтᲆ видњнїя. до'ндеже время въꙁыщи'те г~а, до'ндеже прїидђтъ ва'мъ жиᲄа пра'вды”
12
Сійте собі у правду, і пожнете милість; розорюйте у себе новину, бо час знайти Господа, щоб Він, коли прийде, дощем пролив на вас правду.
13
Въскђ'ю премолчасᲄе безако'нїе, и^ плоD е^го ѓ^бъи^ма'сте, и^ꙁъја%сте плоD лжа`. ја%ко ё^пова ѓ^рђжїемъ свои^мъ въ мно'жествњ си'лы твое'я.
13
Ви обробляли нечестя, пожинаєте беззаконня, їсте плід неправди, тому що ти надіявся на путь твій, на безліч ратників твоїх.
14
и^ вᲆста'нетᲆ па'гђба в лю'деX твои^хᲆ, поги'бнђтъ ја%коже поги'бе и^ кня'ѕь сал#мана в домђ` а^рвеи%ли въ дн~и ра'тны, ма'терь по ча'дњхъ потреби'ша.
14
І станеться сум’яття у народі твоєму, і всі твердині твої будуть зруйновані, як Салман зруйнував Бет-Арбел у день брані: мати була вбита з дітьми.
15
та'коже сътворю` ваM до'ме і^и^л~въ эT лица зло'бы ва'шея”
15
Ось що заподіє вам Вефиль за крайнє нечестя ваше.
Глvа, а~і”
1
Заё%тра эTвръгошася ја%ко заря эTве'ржеся цр~ь і^и^л~вь. и%мже младе'нецъ і^и^л~ь, и^ а'ꙁъ въꙁлю'бихъ и&. и^ꙁъ е^гљ=пта въꙁваX сн~а мое^го.
1
На зорі загине цар Ізраїлів! Коли Ізраїль був юний, Я любив його і з Єгипту викликав сина Мого.
2
ја%коже приꙁва'хъ я&, та'кожDе эTхожда'хђ эT лица` мое^го” сїи же ваа^лимђ требђ кладя'хђ, і^ и^звая'нымъ кадя'хђ.
2
Кликали їх, а вони йшли геть від лиця їх: приносили жертву Ваалам і кадили ідолам.
3
а^з# же помогох# е^фрњмови, вꙁя'хъ и& на мы'шцђ свою`, и^ не разђмњша ја^ко и^сцᲇлихъ я&.
3
Я Сам привчав Єфрема ходити, носив його на руках Своїх, а вони не усвідомлювали, що Я лікував їх.
4
въ и^стлњнїи чл~чьстњ привлекоX я& нака'заны любленїя мое^го” И$ бђдђ и^мъ ја%ко ё^даряа'й чл~ка за челюсти, възрю` к немђ и^ премогђ е^мђ.
4
Путами людськими тягнув Я їх, путами любови, і був для них ніби той, хто піднімає ярмо з щелеп їхніх, і ласкаво підкладав їжу їм.
5
всели'ся е^фреM въ е^гљ=петъ, а^сљ=р же самъ цр~ь е^го ја%ко не въсхотњ възврати'тися.
5
Не повернеться він у Єгипет, але Ассур — він буде царем його, тому що вони не захотіли навернутися до Мене.
6
и^ эTнемо'жеся ѓ^рђжїе въ гра'дњхъ иX, и^ ё^молче въ рђ'кђ е^го, і^ и^зъја^дя'тъ эT развњтъ свои^хъ”
6
І впаде меч на міста його, і знищить засуви його, і пожере їх за наміри їхні.
7
и^ лю'дїе е^го вися'ще эT ѓ^биᲄа'нїя е^го. и^ б~ъ на честная е^го разгнњ'вается и^ не възнесетъ е^го”
7
Народ Мій заскнів у відпадінні від Мене, і хоч закликають його до горнього, він не підноситься єдинодушно.
8
Что` т^я ё^строю` е^фрњме, защищђ т^я і^и^л~ю. что` т^я положђ ја%ко и^ а^да'ма, ё^строю` т^я ја%ко и^ севои'мᲆ. превратися срDце мое, в семъ смяᲄеся раскаа'нїе мое.
8
Що зроблю з тобою, Єфреме? як віддам тебе, Ізраїлю? Чи вчиню з тобою, як з Адамою, чи зроблю тобі, що Севоїму? Повернулося у Мені серце Моє, запалала вся жалість Моя!
9
не сътворю` по гнњвђ ја^рости мое'я. не ѓ^ста'влю ја%ко потреби'тися е^фрњмови, зане б~ъ а^зъ е^смь а^ не чл~къ, въ тебњ` ст~ъ. и^ не вни'дђ въ гра'дъ
9
Не зроблю за люттю гніву Мого, не знищу Єфрема, бо Я Бог, а не людина; серед тебе Святий; Я не ввійду в місто.
10
въ слњдъ г~а ходи'ти” ЈА/ко ле'вᲆ възреветъ, ја%ко то'и възреве'тъ, и^ ё^жаснTђся ча'да живоT”
10
Слідом за Господом підуть вони; як лев, Він дасть голос Свій, дасть голос Свій, і попрямують до Нього сини з заходу,
11
И$ прїидђтъ ја%ко пти'ца иZ е^гљ=пта, и ја^ко го'лђбᲆ эT земля` а^сљ=р#скы. и^ ё^ста'влю я& в# домохъ иX, гл~етъ г~ь”
11
попрямують з Єгипту, як птахи, й із землі Ассирійської, як голуби, і вселю їх у доми їхні, — говорить Господь.
12
Обыиде м^я лже'ю е^фрњмъ, и^ безъче'стїемᲆ доM і^и^л~въ, і^ и^ё'да нн~њ позна` я& б~ъ лю'дїе ст~и прозва'шася гв~и.
12
Оточив Мене Єфрем неправдою, і дім Ізраїлів — лукавством; Іуда тримався ще Бога і вірний був зі святими.
Глvа, в~і”
1
Є$фрњм# же зо'лъ дх~ъ гоня` знои, весь дн~ь тща'я и^ сђяа ё^мно'жи, и^ завњтъ съ а^сљ=рїи завњща`, и^ млsть въ е^гљ=петъ въпђсти.
1
Єфрем пасе вітер і ганяється за східним вітром, щодня примножує неправду і руйнування; укладають вони союз з Ассуром, і в Єгипет відвозиться єлей.
2
и^ сђд# гв~и къ і^ё'дњ м#стити і^а'кова. по пђтемъ е%го, и^ по хђ'дожествомъ е^го эTдасть е^мђ.
2
Але і з Іудою у Господа суд і Він відвідає Якова за шляхами його, воздасть йому за ділами його.
3
въ ё^тробњ прельсти бра'та свое^го. и^ трђды своими ё^крепњ ккъ б~ђ,
3
Ще в утробі матері зупиняв він брата свого, а змужнівши, боровся з Богом.
4
и^ ё^крепњ съ а^гг~лоM и^ възмо'же” Пла'кашася и^ моли'ша ми ся, в# до'мђ ѓ%н#ни ѓ^брњтоша м^я и^ т^ђ гл~ася к ни'мъ.
4
Він боровся з ангелом — і переміг; плакав і благав Його; у Вефилі Він знайшов нас і там говорив з нами.
5
г~ь же б~ъ вседрᲆжи'тель бђдетъ па'мять е^го”
5
А Господь є Бог Саваоф; Сущий [Ієгова] — ім’я Його.
6
И$ т^ы ѓ% бѕ~њ свое^мъ ѓ^брати'шися, млsть и^ сђдъ снабди'ши, и^ приближа'ися къ б~ђ свое^мђ прsно”
6
Навернися і ти до Бога твого; пильнуй милість і суд і уповай на Бога твого завжди.
7
Ханааn въ рђцњ е^го ја%ремъ непра'вды, премага'ти въꙁлю'би.
7
Хананеянин із невірними терезами у руці любить кривдити;
8
и^ рече е^фрњмъ, ѓ^баче ѓ^богатњхъ, ѓ^брњтохъ эTд#шенїе ё^ него. вс^я болњзни е^го не ѓ^бря'щђтся е^мђ непра'вдъ ја%же съгрњши”
8
і Єфрем говорить: «однак я розбагатів; зібрав собі майна, хоч у всіх моїх трудах не знайдуть нічого незаконного, що було б гріхом».
9
А$зъ г~ь б~ъ твои и^зведы'и т^я иZ земля` е^гљ=пет#ски. е^ще же вселю т^я в# кђщахъ, ја%коже въ дн~и празDникъ.
9
А Я, Господь Бог твій від самої землі Єгипетської, знову оселю тебе у кущах, як у дні свята.
10
и^ гл~ахъ пррoки, и^ видњнїя ё^мно'жиX, и^ в рђкахъ пррoчьскаX сподобиXся.
10
Я говорив до пророків, і примножував видіння, і через пророків уживав притчі.
11
а^ще галааD ё^бо нњсть ло'жъ, бяхђ въ гал#га'лњхъ кня'ѕи тре'бы кладђще, и^ требницы и^хъ ја%ко и^ же'лви на цњли'знњ по'льстеи.
11
Якщо Галаад зробився Авеном, то вони стали суєтні, у Галгалах заколювали у жертву тельців, і жертовники їхні стояли, як купа каміння на межах поля.
12
и^ ѓ^тыде і^а'ковъ на' поле а^сљ=рїиско, и^ рабо'та і^и^л~ь ѓ^ женњ, и^ ѓ^ женњ снабдњ”
12
Утік Яків на поля сирійські, і служив Ізраїль за дружину, і за дружину стеріг овець.
13
И$ пррoкомъ и^ꙁведе г~ь і^и^л~я и^з# ꙁемля е^гљ=пет#ски, и^ пррoкомъ снабдњся.
13
Через пророка вивів Господь Ізраїля з Єгипту, і через пророка Він охороняв його.
14
разгнњва м^я е^фрњмъ и^ воZја^ри м^я, и^ кро'вь е^го на неM пролїеTся и^ ё^кори'ꙁнђ е^го эTда'сть е^мђ г~ь”
14
Сильно роздратував Єфрем Господа і за те кров його залишить на ньому, і ганьбу його оберне Господь на нього.
Глvа, г~і”
1
По словеси` е^фрњмовђ ѓ^правленїя прїя и^ се'и въ і^и^л~и. и^ положи я& ваа'лови, и^ ё'мре.
1
Коли Єфрем говорив, усі тремтіли. Він був високим в Ізраїлі; але став винним через Ваала, і загинув.
2
и^ нн~њ приложи'ша съгрњша'ти, и^ сътвори'ша сїи себњ слїа'никъ съ ꙁла'та и^ с# сребра и^хъ” сїи гл~ютъ, коли'те чл~кы ѓ^скђдњша б^о тел#цы.
2
І нині додали вони до гріха: зробили для себе відлитих ідолів зі срібла свого, за розумінням своїм, — повністю робота художників, — і говорять вони людям, які приносять жертву: «цілуйте тельців!»
3
сего ради бђдTђ ја^ко ѓ^блакъ ё'тренїи, и^ јако и^ роса` жа'твеная, и^дђще ја%ко и^ плњ'вы с то'ка, и^ пра'хъ съ вњтвїя раꙁвњва'емыи ви'хромъ”
3
За те вони будуть як ранковий туман, як роса, що скоро зникає, як полова, що звівається із току, і як дим із труби.
4
А@з же г~ь б~ъ твои ё^твержа'яй нб~о и^ съзида'яи зе'млю, е^гоже рђ'цњ стяжа'сте вс^е вои^н#ство нбsное, и^ не покаꙁа'хъ т^и е^го ја%ко ходи'ти въ слњдъ и^хъ” А$зъ же иꙁведо'хъ т^я и^зъ ꙁемля` е^гљ=пет#ски, и^ б~а раꙁвњ` мене да не позна'еши. и^ сп~саю^щаго нњсть ра'звњ мене`”
4
Але Я — Господь Бог твій від землі Єгипетської, — і ти не повинен знати іншого бога, крім Мене, і немає спасителя, крім Мене.
5
А$ꙁъ пасо'хъ т^я въ пђсты'ни на земли` невселе'ннњ
5
Я визнав тебе у пустелі, у землі спраглій.
6
по па'ствамъ и^хъ, и^ ё^мно'жишася до и^сполне'нїя, и^ възнесо'шася срDца иX, сего ради забы'ша м^я.
6
Маючи пасовища, вони були ситі; а коли насичувалися, то підносилося серце їх, і тому вони забували Мене.
7
и^ бђдђ и^м# ја%ко пан#џи'рь, и^ ја%ко и^ ры'сь на пђти` а^сљ=рїемъ,
7
І Я буду для них як лев, як скимен буду підстерігати при дорозі.
8
и^ сря'щђ я& ја%ко и^ медвњдь ли'ховаемъ, и^ раꙁDрђшђ съключе'нїе срDць и^хъ, і^ и^ꙁъядя'тъ я& щенцы` дђбра'внїи, и^ ꙁвњрь польскїи растоrгнетъ я&.
8
Буду нападати на них, як позбавлена дітей ведмедиця, і роздирати вмістилище серця їх, і поїдати їх там, як левиця; польові звірі будуть терзати їх.
9
в расы'панїе твое і^и^л~ю кт^о помо'жетъ тебњ`.
9
Погубив ти себе, Ізраїлю, бо тільки у Мені опора твоя.
10
гдњ` цр~ь твои, то'и да сп~сетъ т^я въ всњх# гра'дехъ твои^хъ. и^ да сђди'тъ ти е^мђже гл~а, да'ждь м^и цр~ь и^ кн~ѕь.
10
Де цар твій тепер? Нехай він спасе тебе у всіх містах твоїх! Де судді твої, про яких говорив ти: «дай нам царя і начальників»?
11
и^ да'хъ цр~я въ гнњвњ свое'мъ, и^ ё^дръжа'хся въ ја%рости мое'и”
11
І Я дав тобі царя у гніві Моєму, і відібрав у обуренні Моєму.
12
Съвраще'нїе непра'вды е^фрњмовы, съкрове'нъ грњ'хъ его.
12
Зв’язано у вузол беззаконня Єфрема, збережений його гріх.
13
бо'лњꙁни а^ки раждающїи прїимђтъ и&. с^е сн~ъ мои мђ'дрыи, ꙁане` нн~њ сътръпиT вс^е съкрђше'нїе ча'дъ е^го”
13
Му́ки тієї, яка народжує, осягнуть його; він — син нерозумний, інакше не стояв би довго у становищі дітей, які народжуються.
14
эT рђки` а'довы и^ꙁба'влю я&, и^ эT смр~ти и^скђплю я&. гдњ` пря` твоя смр~ти, гдњ' ли ѓ^сте'нъ твои а%де” Оу^тᲇше'нїе съкры'ся эT ѓ'чїю твое^ю,
14
Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерти визволю їх. Смерте! де твоє жало? пекло! де твоя перемога? Розкаяння у тому не буде у Мене.
15
ꙁане` се'и междђ братїя раꙁлђ'читъ” Наведе'тъ г~ь вњтръ ꙁнои^нъ и^с пђсты'ни на'нь, и^ пресђшитъ водоте'чи е^го, и^ ска'зитъ и^сточ#ники е^го, се'и и^ска'зитъ зе'млю е^го и^ вс^я сосђ'ды е^го лю'быя”
15
Хоч Єфрем плідливий між братами, але прийде східний вітер, підніметься вітер Господній із пустелі, і висохне джерело його, і вичерпається джерело його; він спустошить скарбницю всіх дорогоцінних сосудів.
Глvа, д~і”
1
Поги'бнетъ самарїя ја%ко съпроти'вися б~ђ свое^мђ, ѓ^рђжїемъ падTђ, и^ младе'нцы и^хъ потребя'тся, и^ въ ё^тро'бњ и^мђщая и^хъ рася'дђтся”
1
Спустошена буде Самарія, тому що повстала проти Бога свого; від меча впадуть вони; немовлята їхні будуть розбиті, і вагітні їхні будуть розсічені.
2
ѓ^брати'ся і^и^л~ю къ г~ђ б~ђ свое^мђ, ꙁане` эTнемо'жеся въ непра'вдахъ твоиX.
2
Навернися, Ізраїлю, до Господа Бога твого; бо ти упав від нечестя твого.
3
възмњте съ собо'ю словеса`, и^ ѓ^брати'теся къ г~ђ б~ђ свое^мђ” рцњте е^мђ, мо'жеши весь эTврещи` грњхъ. ја^коже да не прїимете неправды, н^о да прїимете бл~гая. и^ эTда'мъ плоD ё^стеn ва'шихъ.
3
Візьміть із собою молитовні слова і зверніться до Господа; говоріть Йому: «відніми всяке беззаконня і прийми на благо, і ми принесемо жертву вуст наших.
4
а^с#сљ=рᲆ не сп~сетъ ва'съ. на ко'нихъ не възы'демъ, ксемђ` не рече'мъ, е^ще
4
Ассур не буде вже спасати нас; не будемо сідати на коня і не будемо більше говорити виробові рук наших: боги наші; тому що у Тебе милосердя для сиріт».
5
бози на'ши дњло рђкъ на'шиX. ја^ко въ тебњ` поми'лђется сирота`. и^сцњлю` се'ла и^хъ, възлюблю я& и^сповњдан#не, ја%ко възврати'ся гнњвъ мои эT ни'хъ.
5
Вилікую відпадіння їх, полюблю їх з благовоління; бо гнів Мій відвернувся від них.
6
бђдђ ја%ко и^ роса` і^и^л~ю, процвњте'тъ ја%ко и^ цвњтъ, и^ простре'тъ ко'ренїе свое ја%ко и^ дђбра'ва.
6
Я буду росою для Ізраїля; він розцвіте, як лілея, і пустить корені свої, як Ливан.
7
по'идђтᲆ де'бри е^го и^ бђдетъ ја%ко и^ ма'слина пло'дна, и^ ѓ^боня'нїе е^го ја%ко и^ дђбра'вы.
7
Розростуться гілки його, і буде краса його, як маслини, і пахощі від нього, як від Ливану.
8
ѓ^градя'тся и^ ся'дђтъ поD кро'вомъ и^хъ живђтᲆ и^ ё^твердяTся пшени'цею, и^ процвњте'тъ ја%ко и^ виногра'дъ. па'мять е^го ја%ко и^ вино` дђбра'вы.
8
Повернуться ті, що сиділи під тінню його, будуть мати вдосталь хліба, і розцвітуть, як виноградна лоза, славні будуть, як вино ливанське.
9
е^фрњмови чт^о е^мђ е^ще и^ кђмироM, а^зъ смири'хъ и&. а^з# же ё^крњплю` и& ја%ко и^ смрњ'чъ ё^чащен#. эT мене ѓ^брњте'ся плодъ твои.
9
«Що мені ще за діло до ідолів?» — скаже Єфрем. — Я почую його і спогляну на нього; Я буду як зелений кипарис; від Мене будуть тобі плоди.
10
кт^о мђдръ, и^ снабди'тъ с^е” смы'слен#, и^ раꙁђмњеT с^е. ја%ко и^спра'влени пђтїе гн~и, и^ правди'вїи хо'дяT в ня`” а^ нечести'вїи эTнемо'гђтся въ ниX”
10
Хто мудрий, щоб розуміти це? хто розумний, щоб пізнати це? Бо праві путі Господні, і праведники ходять по них, а беззаконні впадуть на них.