Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Го'ре пи'шђщимъ непра'вдђ. пи'шђще бо лђка'вая пишTђ
1
Горе тим, які постановляють несправедливі закони і пишуть жорстокі рішення,
2
ё^кланя'юще сђдъ ё^бо'гиX. и^ въсхища'юще сђдъ ни'щиX людїи мои^хъ. ја%коже бђдеT и^мъ вдова` на въсхище'нїе, и^ сиротA на ѓ^грабле'нїе.
2
щоб усунути бідних від правосуддя і викрасти права у слабосилих з народу Мого, щоб удів зробити здобиччю своєю й пограбувати сиріт.
3
что' же сътворятъ въ дн~ь присњще'нїя. печа'ль б^о ва'м# эTдале'че прїидеT. и^ к# комђ` прибњ'гнете, да ва'мъ помо'жетъ. гдњ' ли ѓ^ста'вите сла'вђ ва'шђ,
3
І що ви будете робити у день відвідання, коли прийде загибель здалеку? До кого звернетеся по допомогу? І де залишите багатство ваше?
4
ја%ко не въпа'сти въ плњне'нїе, и^ поD ё^бїеными падђтᲆ. и^ эT всњхъ сиX не эTврати'ся ја%рость е^го, н^о и^ е^ще рђка` е^го высо'ка”
4
Без Мене зігнуться між в’язнями і впадуть між убитими. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта.
5
Го'ре а^сљ=рїемъ, же'ꙁлъ ја%рости моея, и^ гнњвъ е^сть в рђкђ и^хъ.
5
О, Ассур, жезл гніву Мого! і бич у руці його — Моє обурення!
6
гнњ'въ мои пђщђ` на странђ беꙁако'ннђ, и^ свои^хъ людїи повелю` сътвори'ти плњнъ и^ плњне'нїе. и^ попра'ти гра'ды, и^ положи'тї я& въ праX
6
Я пошлю його проти народу нечестивого і проти народу гніву Мого, дам йому повеління пограбувати грабежем і здобути здобич і потоптати його, як бруд на вулицях.
7
с^е же не та'ко помы'слитъ, и^ дш~ею не та'ко намени'тъ. н^и и^ꙁмњни'тъ ё'мъ е^го, ја%коже потреби'ти страны` не ма'лы.
7
Але він не так подумає і не так помислить серце його; у нього буде на серці — зруйнувати і знищити чимало народів.
8
и^ а^ще рђкђтъ е^мђ, ты' ли е^си е^ді'нъ кня'ѕь,
8
Бо він скаже: «чи не всі царі князі мої?
9
и^ речеT. нњсм# л^и взя'лъ страны`, ја%же вы'ше вављ=ло'на, и^ хала'нъ и^дњже сто'лпъ съграже'нъ бњ. вꙁя'лъ е^смь а^равїю, и^ дама'скᲆ и^ самарїю.
9
Халне чи не те саме, що Кархемис? Емаф чи не те саме, що Арпад? Самарія чи не те саме, що Дамаск?
10
ја%коже и^ сїа взяX и^ вся страны` възмђ`” Въспла'четеся и^звая'нїи въ і^ерsлі'мњ, и^ въ самарїи,
10
Оскільки рука моя оволоділа царствами ідольськими, в яких кумирів більше, ніж у Єрусалимі й Самарії, —
11
ја^коже б^о сътвориX самарїи, и^ рђкотворе'ннымъ ея`, та'коже сътворю` і^ерsлі'мови и^ кђми'ромъ е^го”
11
то чи не зроблю того самого з Єрусалимом і статуями його, як зробив із Самарією та ідолами її?»
12
И$ бђдетъ е^гда сконча'етъ г~ь вся` тва'ри в горњ` сїѓ'нъ, и^ въ і^ерsлі'мњ наведе'тъ на смы'слъ вели'каго цр~я а^сљ=рїиска, и^ на высотђ` сла'вы ѓ^чїю е^го.
12
І буде, коли Господь звершить усе Своє діло на горі Сионі і в Єрусалимі, скаже: подивлюся на успіх гордовитого серця царя Ассирійського і на марнославство високо піднятих очей його.
13
рече б^о, крњпостїю си'лы моея сътворю`, и^ премђдростїю ра'ꙁђма мое^го эTи^мђ` предњ'лы ја^зы'комъ, и^ си'лђ и^хъ плњню`,
13
Він говорить: «силою руки моєї і моєю мудрістю я зробив це, тому що я розумний: і переставляю межі народів, і розграбовую скарби їх, і скидаю з престолів, як велетень;
14
и^ съᲄрясђ` гра'ды насе'леныя. и^ вселе'ннђю всю` ѓ^бои^мђ` рђко'ю мое^ю ја%ко гнњꙁдо`, и^ ја%ко ѓ^ста'вленыя ја%ица въꙁмђ`. и^ не бђдеT никтоже и^же ё^бњжи'тъ мене`, и^л^и эTвњща'етъ м^и съпроти'внњ”
14
і рука моя захопила багатство народів, як гнізда; і як забирають залишені у них яйця, так забрав я всю землю, і ніхто не поворухнув крилом, і не відкрив рота, і не пискнув».
15
Є$да просла'вится секи'ра беꙁъ сњкђщаго ею`, и^л^и въꙁнесе'тся пила` безъ влача'щаго ю&. та'коже а^ще кт^о во'ꙁметъ же'зль и^л^и дре'во, и^ не та'ко.
15
Чи величається сокира перед тим, хто рубає нею? Чи пила пишається перед тим, хто рухає нею? Начебто жезл повстає проти того, хто піднімає його; начебто палка піднімається на того, хто не дерево!
16
н^о по'слетъ г'ь саваѓ'џъ на твою че'сть беꙁъче'стїе, и^ въ твое'и сла'вњ ѓ^гнь горя` въꙁгориTся.
16
За те Господь, Господь Саваоф, пошле чахлість на повних його, і між знаменитими його запалить полум’я, як полум’я вогню.
17
и^ бђдетъ свњтъ і^и^л~евъ въ ѓ'гнь. и^ ѓ^свњтитъ и& ѓ^гне'мъ горя'щемᲆ, и^ поя'сть ја%ко сњ'но ве'щь”
17
Світло Ізраїля буде вогнем, і Святий його — полум’ям, яке спалить і пожере терня його і бур’ян його в один день;
18
Въ то'и дн~ь ё^га'снђтъ го'ры и^ хо'лми и^ дђбра'вы, и^ поја%сть эT дш~а до пло'ти” И$ бђдетъ бњжа'и, ја%ко бњжа'нїе эT пла'мене горя'ща.
18
і славний ліс його і сад його, від душі до тіла, знищить; і він буде, як чахлий умирущий.
19
и^ ѓ^ста'вшеи эT ниX бђдђтъ в число`, и^ дњтищъ впи'шеT я&”
19
І залишок дерев лісу його такий буде нечисленний, що дитя спроможне буде зробити опис.
20
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, не прило'жится посе'мъ ѓ^ста'нокъ і^и^л~евъ. и^ ё^цњлњ'вшїи і^а'ковли, не бђдђтъ ксемђ` ё^пова'юще на ѓ^би'дњвшая иX н^о бђдђтъ ё^пова'юще къ б~ђ ст~омђ і^и^л~евђ, и%стин#номђ.
20
І буде у той день: залишок Ізраїля й ті з дому Якова, що спаслися, не будуть більше покладатися на того, хто уразив їх, але покладуть уповання на Господа, Святого Ізраїлевого, щиросердо.
21
и^ бђдетъ ѓ^ста'нокъ і^а'ковль къ б~ђ крњ'пкомђ”
21
Залишок навернеться, залишок Якова — до Бога сильного.
22
І$ а'ще бђ'дђтъ сн~ове і^и^л~еви ја%ко пњсоk мор#скїи, ѓ^ста'нокъ и^хъ сп~сется.
22
Бо хоч би народу в тебе, Ізраїле, було стільки, скільки піску морського, тільки залишок його навернеться; знищення визначено повною правдою;
23
слово б^о съврьша'я и^ съвъкђпля'я пра'вдою, ја%ко сло'во съкраще'но сътвори'тъ г~ь въ все'и вселе'ннњи”
23
бо визначене знищення звершить Господь, Господь Саваоф, по усій землі.
24
Сего ради с^е гл~етъ г~ь саваѓ'џъ, не бо'итеся лю'дїе мои` эT а^сљ=рїи живђщеи въ сїѓ'нњ. ја^ко жезло'мъ пора'ꙁиT т^я, ја^звђ б^о наведе'тъ на' тя, ја%ко ви'дњти пђть е^гљ=петьскъ,
24
Тому так говорить Господь, Господь Саваоф: народе Мій, що живеш на Сионі! не бійся Ассура. Він уразить тебе жезлом і тростину свою підніме на тебе, як Єгипет.
25
е^ще б^о ма'ло и^ преста'нетъ гнњвъ. н^о ја^рость моя` на совње и^хъ”
25
Ще трохи, дуже трохи, і мине Моє обурення, і лють Моя обернеться на знищення їх.
26
И$ въста'витъ б~ъ на' ня ра'нђ, ја%ко ја%звђ мадїаMлю, и^ ја%рость е^го по пђти` и^же по помо'рїю, на пђть и^же въ е^гљ=петъ”
26
І підніме Господь Саваоф бич на нього, як у час поразки Мадіама біля скелі Орива, або як простяг на море жезл, і підніме його, як на Єгипет.
27
И$ бђ'детъ в то'и дн~ь. эTја%то бђдеT вре'мя е^го съ ра'мене твоеh, і^ и%го е^го эT вы'а твое^я`, и^ съгнїеT и%го эT твари е^ле'а”
27
І буде у той день: зніметься з рамен твоїх тягар його, і ярмо його — із шиї твоєї; і розпадеться ярмо від жиру.
28
ПрїидеT б^о въ граD а^г#га'и, и^ минеT маге'ддаѓ, и^ в маXма'сњ поло'житъ сосђ'ды своя.
28
Він іде на Аїаф, проходить Мигрон, у Михмасі складає свої запаси.
29
и^ минеT де'бръ, и^ прїидетъ въ а^г#га'и. страX прїиметъ ра'ма, гра'дъ саё'ловъ
29
Проходять тіснини; у Геві ночівля їх; Рама трясеться; Гива Саулова розбіглася.
30
пробњгнетъ дщи` гали'мля, покорится лаи'са, покори'тся въ е^нанаџо'џњ.
30
Вий голосом твоїм, дочко Галима; нехай почує тебе Лаїс, бідний Анафоф!
31
ё^жасе'ся мадеми'на, и^ живђщїи в гљ=винњ”
31
Мадмена розбіглася, жителі Гевима поспішають утікати.
32
Оу^тњшите дн~есь на пђти` пребы'ти. ё^тњшите рђко'ю горђ` дще'рь сїѓ'ню, и^ хо'лми и^же въ і^ерsлі'мњ”
32
Ще день простоїть він у Нові; погрожує рукою своєю горі Сиону, пагорбу Єрусалимському.
33
Се` влDка г~ь саваѓ'џъ, смятеT сла'вныя крњ'постїю, и^ высо'кїа ё^кори'ꙁною съкрђшаTся, и^ смиряTся.
33
Ось, Господь, Господь Саваоф, страшною силою зірве гілки дерев, і ті, що величаються зростом, будуть зрубані, високі — повалені на землю.
34
и^ падTђ высо'цїи мечеM, дђбра'ва же сᲆ высо'кими падеTся”
34
І посіче хащу лісу залізом, і Ливан упаде від Всемогутнього.