Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Скоро и%детъ и^ не ё^меDлит#. и^ поми'лђетъ г~ь і^а'кова. и^ сᲆберет# е^ще` і^и^л~я, и^ почїеT на ꙁемли` свое'и. и^ прихо'дниk приложи'тся къ домђ` і^а'ковлю.
1
Близький час його, і не забаряться дні його, бо помилує Господь Якова і знову полюбить Ізраїля; і оселить їх на землі їхній, і приєднаються до них іноземці і приліпляться до дому Якова.
2
и^ по'имђтъ я& страны`, и^ въведђтъ я& въ мњсто и^хъ и^ преи^мTђ, и^ ё^мно'жатся на ꙁемли` бж~їи в рабы` и^ рабы'ня. и^ бђдђтъ плњнени плњни'вшеи я&, и^ владњти бђдTђ ѓ^бладавшеи и^ми.
2
І візьмуть їх народи, і приведуть на місце їх, і дім Ізраїля засвоїть їх собі на землі Господній рабами і рабинями, і візьме у полон тих, що полонили його, і буде панувати над гнобителями своїми.
3
и^ бђдетᲆ в то'и дн~ь, покои'тъ т^я г~ь эT болњзнї и ја%рости твое'я, и^ эT рабо'ты жесто'кїя, е^ю^же рабо'тасте и^мъ”
3
І буде у той день: коли Господь визволить тебе від скорботи твоєї і від страху і від тяжкого рабства, в якому ти був поневолений,
4
И$ прїиметъ приTчю сїю на цр~я вављ=лоньска, и^ речеши въ то'и дн~ь, ка'ко почи` въꙁемля'и. и^ почи` пот#щава'яи”
4
ти промовиш переможну пісню на царя Вавилонського і скажеш: як не стало мучителя, припинилося грабіжництво!
5
съкрђши б~ъ ја^ремъ грњшничъ, ја^реM кня'ѕь
5
Розтрощив Господь жезл нечестивих, скіпетр владик,
6
пораѕи` вᲆ странђ` ја%ростїю, и^ ја%звою беZ и^сцњленїя. поража'я странђ` ја%ꙁвою ја%рости. е^ја%же не пощадњ почи` ё^пова'ющи”
6
який уражав народи у люті ударами невідворотними, який у гніві панував над племенами з нестримним переслідуванням.
7
Вс^я ꙁемля да вопїетъ сᲆ весе'лїемъ.
7
Уся земля відпочиває, покоїться, викликує з радости;
8
и^ сла'ва дђбравы да ся възра'дђетъ до тебе`, и^ смрњчїе дђбра'вы речеT. эTнелњ же ё^спе`, не въꙁы'иде посњка'яи насъ”
8
і кипариси радіють за тебе, і кедри ливанські, говорячи: «з тих пір, як ти заснув, ніхто не приходить рубати нас».
9
А/дъ до'лњ раз#гнњ'вася срњтъ т^я. вᲆста'ша с тобо'ю вс^и щђдове ѓ^блаDшей зеMле'ю” І$ и'же въста'ша эT прsтолъ свои^хъ вс^и цр~їе стра'ньстїи.
9
Пекло глибинне почало рухатися заради тебе, щоб зустріти тебе при вході твоєму; пробудив для тебе рефаїмів, усіх вождів землі; підняв усіх царів язичницьких із престолів їхніх.
10
вс^и эTвњща'ютъ и^ рекђтъ тебњ`, и^ т^ы плњне'нъ е^си ја^коже и^ м^ы, и^ въ наs намњненъ е^си”
10
Усі вони будуть говорити тобі: і ти зробився безсилим, як ми! і ти став подібним до нас!
11
И$ сни'де сла'ва твоя въ а%дъ, мно'гое веселїе твое. поD тобо'ю посте'летъ гно'и, и^ покроv тво'и че'рвь”
11
У пекло скинута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається черва, і черва — покров твій.
12
Ка'ко ся спаде съ нб~се деnница, вᲆсходя'щїа ꙁаё%тра. съкрђшися на ꙁемли`, пђща'яи къ всњмъ странаM”
12
Як упав ти з неба, денниця, син зорі! розбився об землю, який топтав народи.
13
Ты б^о рече въ ё%мњ свое^мъ. на' нб~о въꙁы'идђ, и^ вы'ше ѕвњꙁдъ нбsныхъ поста'влю прsтлъ сво'и. и^ сядђ на горњ` высоцњ, на гора'хъ высока'хъ ја%же на сњ'веръ.
13
А говорив у серці своєму: «зійду на небо, вище за зірки Божі піднесу престіл мій і сяду на горí у зібранні богів, на краю півночі;
14
въꙁыидђ вы'ше ѓ%блакъ” и^ бђдђ ра'венъ вы'шнемђ”
14
зійду на висоти хмарні, буду подібний до Всевишнього».
15
Нн~њ же во а%дъ сни'деши, и^ въ ко'ренїе ꙁеMли`”
15
Але скинутий у пекло, у глибини пекельні.
16
И$ ё%ꙁрњвшеи ᲄя въчюдяTся ѓ^ тебњ и^ рекђтъ. се'й чл~къ и^же раꙁгнњва` вс^ю зе'млю, потряса'яи цр~я.
16
Ті, що бачили тебе, вдивляються у тебе, розмірковують про тебе: «чи той це чоловік, який коливав землю, тряс царства,
17
порњва'яи вселе'ннђю вс^ю, грады расы'па и^ плњненыхъ не раꙁDрњши”
17
всесвіт зробив пустелею і руйнував міста його, полонених своїх не відпускав додому?».
18
Вс^и цр~и страньсᲄїи ё^спо'ша в чести. и^ чл~къ въ домђ` свое^м#. а^
18
Всі царі народів, усі лежать у шані, кожен у своїй усипальниці;
19
ты` повръжешися въ гора'хъ ја%ко мр~твецъ. похђленъ съ мно'гими мр~твъцы и^сњче'ными мечемъ. съходя'щимъ во а%дъ”
19
а ти повалений поза гробницею своєю, як знехтувана гілка, як одяг убитих, уражених мечем, яких опускають у кам’яні рови, — ти, як потоптаний труп,
20
ЈА/коже и^ ри'ꙁа въ кро'ви намо'чена не бђдетъ чи'ста. та'коже и^ т^ы не бђ'деши чи'стъ, ꙁане` зе'млю мою` погђби`, и^ лю'ди моа` и^ꙁби. не пребђ'деши въ вњ'чное вре'мя” Племя` ѕло'е
20
не з’єднаєшся з ними у могилі; бо ти зруйнував землю твою, убив народ твій: повіки не пом’янеться плем’я лиходіїв.
21
ё^готови` ча'да своя на ё^бїе'нїе, грњхи` эTц~а твое^го, да не въстанTђ и^ прича'стятъ с^и ꙁе'млю, и^ напо'лнятᲆ зе'млю ра'ти.
21
Готуйте заколення синам його за беззаконня батька їхнього, щоб не повстали і не заволоділи землею і не наповнили всесвіт ворогами.
22
и^ вᲆста'нђ на' ня гл~етъ г~ь саваѓ'џъ. и^ погђблю` и^мя и^хъ и^ ѓ^ста'нокъ и^ племя” Се^ гл~етъ г~ь.
22
І повстану на них, — говорить Господь Саваоф, — і знищу ім’я Вавилона і весь залишок, і сина й онука, — говорить Господь.
23
положђ вављ=лона пђ'ста ја%ко въгнњꙁди'тися е^жемъ, и^ бђ'детъ нивочто'же. и^ положђ` и& бре'нїю пождь в па'гђбђ”
23
І зроблю його володінням їжаків і болотом, і вимету його мітлою знищувальною, — говорить Господь Саваоф.
24
Се^ гл~етъ г~ь саваѓ'џᲆ. ја%коже гл~ахъ та'ко и^ бђ'детъ. и^ ја%коy совњща'хъ, та'ко и^ ё^ста'вится”
24
З клятвою говорить Господь Саваоф: як Я задумав, так і буде; як Я визначив, так і відбудеться,
25
ЈА/ко погђби'ти а^сљ=рїю на земли` мое'и и на гора'хъ мои^хъ, и^ бђ'детъ въ попра'нїе. и^ эTи'мется эT нихъ ја^ре'мъ и^хъ, и^ бре'мя иX эT ра'ма иX эTи'меTся”
25
щоб знищити Ассура у землі Моїй і розтоптати його на горах Моїх; і спаде з них ярмо його, і зніметься тягар його з рамен їхніх.
26
Се'и совњтъ и^же совњща` г~ь на вселе'ннђю всю`. и^ с^и рђка` высо'кая на вся` страны` вселе'ныя.
26
Таке визначення, ухвалене про усю землю, і ось рука, простягнута на усі народи,
27
е^же б^о совњщаеT б~ъ, кт^о раꙁори'тъ, и^ рђкђ е^го высо'кђю кт^о эTвратиT”
27
бо Господь Саваоф визначив, і хто може скасувати це? рука Його простягнута, — і хто відверне її?
28
Въ лњто в не'же ё%мре а^ха'ꙁъ цр~ь. бы'сть сло'во с^е.
28
У рік смерти царя Ахаза було таке пророче слово:
29
не ра'дђитеся вс^и и^ноплеме'нницы. съкрђши б^о ся ја%ре'мъ поража'ющаго в^ы. эT племе'не б^о ꙁмїина и^зы'идет# поро'дъ а^спидьскъ, и^ поро'дъ и^хъ и^ꙁы'идетъ змїя паря'ща”
29
не радуйся, земле Филистимська, що розтрощено жезл, який уражав тебе, бо з кореня зміїного вийде аспид, і плодом його буде летючий дракон.
30
И$ напасђтся ё^бозїи гм~ъ. ни'щїи же чл~цы въ ми'рњ почїютъ. и^ потребиT гладомъ племя` твое, и^ ѓ^ста'нокᲆ тво'и и^ꙁбїетъ”
30
Тоді найбідніші будуть нагодовані, жебраки будуть спочивати у безпеці; а твій корінь уморю голодом, і він уб’є залишок твій.
31
Пла'читеся вра'та граDная, да въꙁопїютъ гра'ды въꙁмятенїи. и^ноплеме'нници вс^и ја%ко ды'мъ эT сњ'вера и^детъ, и^ нњсть л#зњ бы'ти.
31
Ридайте, ворота! вий голосом, місто! Розпадешся ти, уся земле Филистимська, тому що від півночі дим іде, і немає відсталого у полчищах їх.
32
чт^о ли эTвњща'ютъ кня'ѕи стра'ньстїи, ја%ко г~ь ѓ^снова` сїѓ'на. и^ тњмъ сп~сђтся смире'нїи въ лю'дехъ”
32
Що ж скажуть вісники народу? — Те, що Господь утвердив Сион, і у ньому знайдуть притулок бідні з народу Його.