¹

Приведњте страны`, и^ слы'шите кня'ѕи. да слы'шиT ꙁемля` и^ живђщеи` на не'и.

¹

Приступіть, народи, слухайте і прислуховуйтеся, племена! нехай чує земля і усе, що наповнює її, вселенна і усе, що народжується у ній!

²

ꙁане` ја%рость гн~я на вся` страны`, и^ гнњ'въ на число` и^хъ. ја%ко погђби'ти я& и^ преда'ти я& на сњ'чь.

²

Бо гнів Господа на усі народи, і лють Його на усе воїнство їх. Він піддав їх закляттю, віддав їх на заколення.

³

и^ ја^зве'нїи и^хъ повергTђся и^ мертвᲆцы, и^ в#ꙁы'идетъ и^хъ смраD. и^ намо'кнђтъ предњ'ли кровїю и^хъ,

³

І вбиті їхні будуть розкидані, і від трупів їхніх підніметься сморід, і гори розмокнуть від крови їхньої.

⁴

и^ възмђтя'тся вся` си'лы нбsныя. и^ съвье'тся нб~о а^ки сви'токъ. и^ вс^я ѕвњзды спадђтъ, ја%ко ли'ствїе съ лоꙁы`, и^ ја%коже спа'даетъ ли'ствїе съ смоквичїя”

⁴

І зотліє все небесне воїнство^*; і небеса згорнуться, як сувій книжний; і усе воїнство їх упаде, як спадає лист з виноградної лози, і як зів’ялий лист — зі смоковниці.

⁵

Оу^пи'ся ме'чь мои на' нб~си. се'и на и^дђме'ю сни'детъ, и^ на лю'ди па'гђбныя съ сђ'домъ.

⁵

Бо упився меч Мій на небесах: ось, для суду сходить він на Едом і на народ, підданий Мною закляттю.

⁶

меq гн~ь насыти'ся кро'ве, растол#стњ ло'емъ а%гньчимъ, и^ эT ло'я ко'зля и^ ѓ'вня. ја%ко тре'бы гв~и въ восо'рњ, и^ сњ'чь ве'лїи въ и^дђме'и.

⁶

Меч Господа наповниться кров’ю, утучниться від жиру, від крови агнців і козлів, від жиру з нирок баранів: бо жертва у Господа у Восорі і велике заколення в землі Едома.

⁷

и^ падђтъ с ни'ми висо'цїи ѓ%вни и^ ю'нцы, и^ ё^пїеTся ꙁемля` эT кро'ве, и^ эT тђ'ка и^хъ насыти'тся.

⁷

І буйволи впадуть з ними, і тельці разом з волами, й уп’ється земля їх кров’ю, і прах їх наповниться жиром.

⁸

дн~ь б^о сђда гн~я, и^ лњто эTдая'нїя сђ'да сїѓ'ня.

⁸

Бо день помсти у Господа, рік відплати за Сион.

⁹

и^ ѓ^братя'тся де'бри е^го въ смолђ`, и^ ꙁемля` е^го в горя'щїи камы'къ.

⁹

І перетворяться ріки його на смолу, і прах його — на сірку, і буде земля його розпаленою смолою:

¹⁰

и^ бђ'детъ земля` е^го горя'щи ја%ко смола`, дн~їю и^ но'щїю, и^ не ё^га'снетъ въ вњ'чное вре'мя. и^ вꙁы'идетъ ды'мъ е^я` высо'че, в роже'нїя ѓ^пђстњ'етъ.

¹⁰

не буде гаснути ні вдень, ні вночі; вічно буде підніматися дим її; буде від роду у рід залишатися спустілою; повіки віків ніхто не пройде по ній;

¹¹

и^ въгнњꙁдяTся в не'мъ пти'ца, и^ е'жеве, со'вы, и^ вра'нове. и^ въꙁло'жатъ на'нь ё%же ꙁемлемњ'рно пђсты'ня. и^ ѓ^нокен#таљ=ри вселя'тся в не'мъ.

¹¹

і заволодіють нею пелікан і їжак; і пугач і ворон оселяться у ній; і протягнуть по ній шнур руйнування і висок знищення.

¹²

кня'ѕи е^го не бђ'дђтъ, цр~и б^о е^го и^ кн~ѕи и^ велмо'жа е^го бђ'дђтъ въ па'гђбђ”

¹²

Нікого не залишиться там зі знатних її, кого можна було б покликати на царство, і усі князі її будуть ніщо.

¹³

И$ въꙁни'кнетъ въ гра'дњхъ иX те'рнїе и дђ'бїе, и^ въ твердњ'лехъ е^го. и^ бђдетъ село` ѕмїемъ, и^ сели'ще пти'цамъ.

¹³

І заростуть палаци її колючими рослинами, кропивою і реп’яхом — твердині її; і буде вона житлом шакалів, пристановищем страусів.

¹⁴

и^ сря'щђтся бњ'си съ ѓ^нокен#та'љ=ры, и^ въꙁопїюT дрђ'гъ къ дрђ'гђ. т^ђ почїю'тъ ѓ^нокетаљ=ры, ѓ^брњто'ша б^о себњ поко'ище.

¹⁴

І звірі пустелі будуть зустрічатися з дикими кішками, і лісовики будуть перегукуватися один з одним; там буде відпочивати нічна примара і знаходити собі спокій.

¹⁵

тђ ся въгнњꙁди'тъ е%жь. и^ сп~се ꙁемля` дᲇти своя` съ ё^тверже'нїемъ. т^ђ е^ле'ни стрњто'шася, и^ ё^ви'дњша лица` своя` вᲆкђпњ,

¹⁵

Там угніздиться летючий змій, буде відкладати яйця і виводити дітей і збирати їх під тінь свою; там і шуліки будуть збиратися один до одного.

¹⁶

число'мъ минђша, и^ е^ді'нъ эT ни'хᲆ не поги'бе, дрђ'гъ дрђ'га не въꙁыска, ја%ко г~ь ꙁаповњда и^мъ, и^ дх~ъ е^го събра` е^я`.

¹⁶

Відшукайте у книзі Господній і прочитайте; жодне з цих не промине прийти, і одне іншим не заміниться. Бо самі вуста Його повеліли, і сам дух Його збере їх.

¹⁷

то'и же в#вержеT и^мъ жре'бїя, и^ рђка` е^го раꙁдњлитъ жирова'ти въ вњ'чное вре'мя, причасти'тъ в ро'дъ роже'нїи почїюT в неM”

¹⁷

І Сам Він кинув їм жереб, і Його рука розділила їм своєю мірою; повіки будуть вони володіти нею, з роду у рід будуть жити на ній.