Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
И бы'сть в четве'ртоена'десяте лᲇто црsтвђ'ющђ е^зекїи. вꙁы'иде сенахери'мъ цр~ь а^сљ=рїискъ, на гра'ды тве'рды жидо'в#ски, и^ вꙁя` я&.
1
І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх.
2
и^ посла` цр~ь а^сљ=рїискъ раўа'ка эT лахи'съ въ і^ерsлимъ къ цр~ю е^ꙁекїи съ си'лою вели'кою, и^ ста` ё^ веде'нїя воDнаго, кђ'пњли вы'шняа, на пђти` села` гнаџе'ѓва”
2
І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного.
3
І$ и^ꙁы'иде к немђ е^лїаки'мъ сн~ъ хел#кїевъ сам#чїи, и^ съмна'съ кни'гъчїи, і^ и^ѓ^а'хъ а^са'фовъ па'мятопи'счїи”
3
І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач.
4
И$ рече и^мъ раўа'къ, р#цњте е^ꙁекїи. се гл~етᲆ цр~ь вели'кїи, цр~ь а^сљ=рїискъ, чимъ ё^пова'яи е^си,
4
І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш?
5
совњтомъ л^и, и^ли словесы` ё^стными по'лкъ быва'етъ. и^ нн~њ чи'мъ ё^пова'еши, ја%ко не покори'шася мнњ`
5
Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене?
6
жеꙁло'мъ л^и тростяномъ съкрђше'нымъ тњмъ, и^ли е^гљ=птомъ. и^же а^ще на'нь въсклонится влњ'ꙁетъ в рђ'цњ е^го и^ прободе и&. та'ко е^сть фараѓ'нъ цр~ь е^гљ=пет#скїи, и^ вс^и ё^пова'ющеи к немђ”
6
Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього.
7
А$ще гл~ете мнњ` на г~а б~а на'шего ё^пова'емъ. не сеи л^и е^сть и^же эTяT эT е^зекїа высо'кая и^ тре'бища е^го, и^ ꙁаповᲇда і^ё'дњ і^ и^рsлимђ преD ѓ^лтареM симъ моли'теся дне'сь. т^о
7
А якщо скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»?
8
нн~њ поDда'иᲄеся господи'нђ мое^мђ цр~ю а^сљ=рїискђ, и^ даM ваM дв^њ ты'сящї ко'нь. а^ще мо'жеᲄе да'ти всњда'ющаа на ни'хъ.
8
Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них?
9
не'гли ка'ко мо'жете эTврати'ти в# лице` вое^во'ды е^ді'ного, раби` сђть ё^пова'юще е^гљ=птя'н#ми, конемъ, и^ ко'н#никомᲆ”
9
І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней?
10
И$ нн~њ е^гда` без# господа е^смы` пришли на странђ сїю вое^ва'ти на ню`. г~ь реq ко мнњ` в#зы'иди на зеMлю сїю и^ погђби ю&”
10
Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її.
11
И$ реq к немђ е^лїакиM, и^ съмнаs кни'гъчїи, и^ ѓ^а'хъ, гл~и к# рабо'мъ свои^мъ сљ=ръски, ё^слы'шимᲆ б^о м^ы, а^ не гл~и к наM жидо'в#ски. и^ въскђ'ю гл~еши въ ё%ши чл~комъ сњдя'щимъ на гра'дњ”
11
І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні.
12
И$ реq раўа'къ к ни'мъ, е^да л^и кᲆ господинђ ва'шемђ и^л^и к ва'мъ, пђсти'лъ м^я е^сть господи'нъ мои гл~ати словеса с^и, а^ не къ чл~комъ и^же сњдяT на гра'дњ, да ја^дя'тъ моты'ла, и^ пїю'тъ мо'чь с ва'ми вкђ'пњ.
12
І сказав Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами.
13
и^ ста'въ раўа'къ, и^ въꙁопи' гла'сомъ ве'лїимъ жидо'в#ски, и^ рече” Слы'шите словеса` цр~я вели'каго, цр~я а^сљ=рїиска”
13
І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського!
14
Се^ гл~етъ цр~ь, да не льсти'тъ ва'съ е^ꙁекїя словесы`. ја%же не въꙁмо'гђт# и^ꙁба'вити васъ,
14
Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас;
15
и^ да не гл~етъ вамъ е^ꙁекїя ја%ко и^ꙁба'витъ в^ы б~ъ. и^ не преда'сться гра'дъ сїи в рђцњ цр~я а^сирїиска,
15
і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського».
16
не послђшаите е^ꙁекїи” Се^ гл~етъ цр~ь а^сљ=рїискъ. а^ще хо'щете блsвени бы'ти. т^о и^злњꙁите къ мнњ`, и^ ѓ^бъе^млете ко'ждо винограD сво'и и^ смо'квинїе, и^ пїете эT пото'ка свое^го.
16
Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя,
17
до'ндеже прїидђ и^ поимђ в^ы на' ꙁемлю, и^же а^ки ва'ша ꙁемля`, земля` пшени'цы и^ винђ`, и^ хлњ'бы и^ виногра'дъ”
17
доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників.
18
да не льсти'тъ ва'съ е^ꙁекїя гл~я, б~ъ вашъ и^ꙁба'виT в^ы. е^да и^ꙁба'виша бо'ѕи ко'жDо странђ` свою` эT рђ'кђ цр~я а^сљ=рїиска.
18
Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського?
19
гдњ` е^сть бо'гᲆ е^маџовъ, и^ а^рфаџо'въ, гдњ` е^сть б~ъ гра'да сем#фарђема. е^да` въꙁмого'ша и^зба'виᲄи самарїю эT рђ'кђ моею.
19
Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї?
20
кт^о эT бо'гъ ја%зы'къ всњхъ сиX и^ꙁба'ви зе'млю свою` эT рђ'кђ мое^ю, и^ ја%ко и^зба'витъ б~ъ і^ерsлима эT рђ'кђ моею”
20
Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї?
21
И$ помол#кнђша, и^ никтоy не эTвњща` е^мђ словесе`, повелњ'нїа дњля цр~ва, ја%ко никто'же да не эTвњща'етъ”
21
Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому.
22
И$ вни'де е^леа^ки'мъ хелкїевъ самчїи, и^ съмна'съ кни'гъчїи, и^ ѓ^а^хъ а^са'фовъ памятопи'счїи, къ е^ꙁекїи, в растерꙁа'ныхъ ри'ꙁахъ, и^ повњда'ша е^мђ словеса` раўа'кова”
22
І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака.