Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Оу^тњша'ите ё^тњша'ите лю'ди моа` жерцы гл~тъ б~ъ,
1
Утішайте, утішайте народ Мій, — говорить Бог ваш;
2
гл~ите вᲆ срDци і^ерsли'мђ, ётњша'ите и&, ја%ко напо'лнися смиренїе е^го, расы'пася грњхъ е^го, ја%ко прїя'тᲆ эT рђки гн~я сђгђбы грњхи своя`”
2
говоріть до серця Єрусалима і сповіщайте йому, що сповнився час боротьби його, що за неправди його зроблено відкуплення, тому що він від руки Господньої прийняв удвічі за усі гріхи свої.
3
Глаs въпїющаh въ пђсты'ни, ё^готова'ите пђть гн~ь, пра'вы сътвори'те стеѕя бг~а на'шего”
3
Голос волаючого в пустелі: приготуйте путь Господу, прямими зробіть у степу стежки Богу нашому;
4
Вся'ка де'брь напо'лнится, и^ всяка гора` и^ хо'лмъ ѓ^бниꙁњ'етъ. и^ бђ'деT вс^е кривое въ пра'во, и^ ѓ^строаво'е вᲆ пђти глаDки.
4
усякий діл нехай наповниться, і усяка гора і пагорб нехай понизяться, кривизни випрямляться і нерівні путі зробляться гладенькими;
5
и^ ја%ви'тся сла'ва гн~я. и^ ё'зритъ всяка пло'ть сп~сенїе бж~їе, ја^ко г~ь гл~а”
5
і явиться слава Господня, і побачить усяка плоть [спасіння Боже]; бо вуста Господні вирекли це.
6
Гла'съ въпїю'щаго въꙁопїи, и^ рекохъ чт^о въꙁопїю, всяка пло'ть сњно, и^ всяка сла'ва чл~ча ја%ко цвњтъ тра'вныи.
6
Голос говорить: звіщай! І сказав: що мені звіщати? Усяка плоть — трава, і уся краса її — як цвіт польовий.
7
пос#ше трава', и^ цвњтъ эTпаде`,
7
Засихає трава, в’яне цвіт, коли дуне на нього подув Господа: так і народ — трава.
8
а^ гл~ъ б~а на'шего пребђ'детъ в# вњки”
8
Трава засихає, цвіт в’яне, а слово Бога нашого перебуватиме вічно.
9
На' горђ высокђ възы'ди бл~говᲇствђи сїѓ'нђ, въꙁвыша'и крњ'постїю глаs сво'и” Бл~говњствђ'яи і^ерsли'мђ, и^ возвыси'те не бо'итеся” Рцы` гра'доv і^ё'диномъ
9
Зійди на високу гору, Сионе, що благовістиш! піднеси сильно голос твій, Єрусалиме, що благовістиш! піднеси, не бійся; скажи містам Іудиним: ось Бог ваш!
10
с^е б~ъ ва'шъ, с^е г~ь крњпостїю и%деT, и^ мы'ца е^го съ вла'стїю. с^е м#ꙁда е^го с ни'мъ, и^ дњ'ло е^го предᲆ ни'мъ.
10
Ось, Господь Бог гряде із силою, і сила Його з владою. Ось, нагорода Його з Ним і воздаяння Його перед лицем Його.
11
а^ки пастђхъ ё^пасетъ па'ствђ свою, и^ мы'шцею свое'ю сᲆберет# а%гньца, і^ и^мђща въ ё^тро'бњ ё^тњшитъ”
11
Як пастир Він буде пасти стадо Своє; агнців буде брати на руки і носити на грудях Своїх, і водити дійних.
12
Кт^о и^ꙁмњри го'рстїю во'дђ, и^ нб~о пя'дїю, и^ всю ꙁе'млю го'рьстїю. кт^о постави` го'ры въ мњрђ, и^ хо'лми а^ки въ ја^рмњ”
12
Хто вичерпав во́ди жменею своєю і п’яддю виміряв небеса, і вмістив у міру порох землі, і зважив на терезах гори і на чашах вагових пагорби?
13
Кт^о раꙁђмњ ё%мъ гн~ь, и^ли кт^о е^мђ совњтникъ бы'сть, и^же поё^ча'етъ и&
13
Хто зрозумів дух Господа, і був радником у Нього й учив Його?
14
и^л^и къ комђ` совњща, и^ поё^чи и&” Кт^о ли ё^каꙁа е^мђ сђдᲆ, и^л^и пђть смышленїя ё^каꙁа` е^мђ. и^ли кт^о преже да'сть е^мђ, да ся воздасть е^мђ”
14
З ким радиться Він, і хто напоумляє Його і наставляє Його на путь правди, і вчить Його знання, і вказує Йому путь мудрости?
15
Се вся` страны` ја%ко ка'пля эT ка'ди, и^ ја%ко преᲄяженїе превњсьнъ намњни'шася е^мђ. а^
15
Ось народи — як крапля з відра, і вважаються як порошинка на терезах. Ось, острови як порошинку піднімає Він.
16
дђбра'ва непостиж#на на съж#женїе. и^ вс^е четвероно'жное непости'жно на все`съж#женїе.
16
І Ливану недостатньо для жертовного вогню, і тварин на ньому — для всепалення.
17
и^ вс^я страны` ја%ко нивъчто'же сђть, и^ въ ничтоже въмњни'шася”
17
Усі народи перед Ним як ніщо, — менше за нікчемність і порожнечу вважаються у Нього.
18
Комђ` ё^подоби'сте г~а, и^ кое^мђ подо'бїю ё^подоби'сте е^го.
18
Отже, кому уподібните ви Бога? І яку подобу знайдете Йому?
19
е^да` б^о ѓ%браꙁъ съᲄвори древодњля, и^л^и ꙁла'тарь слїявᲆ ꙁла'то позлати и&, и^л^и подо'бїемъ сътвори` е^го.
19
Ідола відливає художник, і золотильник покриває його золотом і прилаштовує срібні ланцюжки.
20
дре'во б^о негнїющее и^збира'етъ дре'водњля, и^л^и мђдръ и^спытђе'тъ ка'ко поста'витъ ѓ%браZ е^го, да ся не поколњ'блеT.
20
А хто бідний для такого приношення, вибирає дерево, що не гниє, знаходить собі майстерного художника, щоб зробити ідола, який стояв би твердо.
21
не раꙁђмњсте л^и, не слы'шасте л^и, не възвњсти л^и ся вамъ и^спе'рва, не раꙁђмњсте л^и ѓ^снова'нїя земли`”
21
Хіба не знаєте? хіба ви не чули? хіба вам не говорено було від початку? хіба ви не зрозуміли із основ землі?
22
Съдръжа'и крђгъ ꙁемли`, и^ живђщаа на не'и а^ки прђ'ги. пропныи нб~о ја^ко кома'рю и^ простерь е& ја%ко покроv вселя'тися”
22
Він є Той, Який сидить над колом землі, і ті, що живуть на ній, — як сарана перед Ним; Він розпростер небеса, як тонку тканину, і розкинув їх, як намет для житла.
23
да'выи кня'ѕя н^и вочто'же владᲇти и^ ꙁемлю а^ки н^ичто'же сᲆтвори`.
23
Він обертає князів на ніщо, робить чимось пустим суддів землі.
24
не насњ'ютъ б^о, н^и наса'дятъ, и^ не въкорени'тся въ ꙁемли` ко'ренїе иX. дъхнђ на нихъ вњтръ и^ посхо'ша, и^ бђря а^ки плњвы прїиметъ и^хъ”
24
Ледь вони посаджені, ледь посіяні, ледь укорінився у землі стовбур їх, і як тільки Він дихнув на них, вони засохли, і вихор розніс їх, як солому.
25
Нн~њ ё^бо комђ` м^я ё^подобисте, и въꙁнесђ'ся рече ст~ыи.
25
До кого ж ви уподібните Мене і з ким порівняєте? — говорить Святий.
26
возри'те на высотђ` ѓ^чима ва'шима, и^ ви'дите кт^о сътвори` сїя вс^я” Нося'и по числђ` тва'рь свою`, и^ вся` по и^мени приꙁоветъ. эT мно'гїя сла'вы и^ въ дръжа'вњ крњ'пости е^го, ничто'же ё^та'ися эT тебе`”
26
Зведіть очі ваші на висоту небес і подивіться, хто створив їх? Хто виводить воїнство їх за переліком? Він усіх їх називає на ім’я: через безліч могутности і велику силу у Нього ніщо не вибуває.
27
Почто` рече і^а'кове, и^ чт^о гл~а і^и^л~ю, ё^та'ися пђть мо'и эT бг~а, и^ б~ъ мо'и эTвръглᲆ е^сть сђдъ и^ эTстђпиl.
27
Як же говориш ти, Якове, і вимовляєш, Ізраїлю: «путь мій прихований від Господа, і діла мої забуті у Бога мого»?
28
нн~њ же не разђмњ, а%ще б^ы не слы'шалᲆ е^си” Бг~ъ вњчныи, г~ь ё^строи'выи конца ꙁемли`. не въза'лчетъ ниже ё^трђ'дится, ниже е^сть и^ꙁъѓбрњт^енїя премђдрости е^го”
28
Хіба ти не знаєш? хіба ти не чув, що вічний Господь Бог, Який створив краї землі, не стомлюється і не знемагає? розум Його недослідимий.
29
да'яи а%лчющимъ крᲇпость, и^ небо'лњꙁнымᲆ скорбь.
29
Він дає стомленому силу, і знеможеному дарує міцність.
30
въꙁалчютъ б^о ѓ%троцы, и^ ё^трђ'дяTся ю%ноты, і^ и^збраннїи не крᲇпцы бђдTђ
30
Стомлюються і юнаки і слабшають, і молоді люди падають,
31
Терпя'щеи г~а и^змњняT крњ'пость. ѓкрилатњ'ютъ ја%ко ѓ^рли текђтъ и^ не ё^трђ'дятся”
31
а ті, що надіються на Господа, оновляться у силі: піднімуть крила, як орли, потечуть — і не втомляться, підуть — і не зморяться.