¹

Си'це гл~етъ г~ь б~ъ, пома'ꙁаnномђ свое^мђ кљ=рђ. е^гоже держа'хъ по десни'цђ, повинђти преD нимъ страны`, и^ крњпость црsкђ разрђшю. эTвръꙁђ преD нимъ вра'та, и^ гра'ди не затво'рятся.

¹

Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися;

²

а^ꙁъ преD нимᲆ поидђ` и^ го'ры ё^равна'ю. вра'та мњденая сᲆкрђшђ, и^ верїя желњꙁныя слоMлю.

²

Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю;

³

и^ да'мъ т^и и^мњнїя те'мная и^ съкрове'ная, и^ неви'димая эTврьꙁђ тебњ. да ё^вњси ја%ко а^ꙁъ г~ь б~ъ, прозыва'я и%мя твое, б~ъ і^и^л~евъ.

³

і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів.

⁴

раба` дњля мое^го і^а'кова, і^и^л~я и^з#бра'ннаго мое^го” А$зъ приꙁовђ т^я и%менемъ твои^мъ, и^ прїимђ т^я,

⁴

Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене.

⁵

ты' же не поꙁна` мене ја^ко аZ г~ь б~ъ, и^ нњсть ра'ꙁвњ мене е^ще б~а, и^ не позна` мене.

⁵

Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене,

⁶

да бы'ша ё^вњдњли и^же эT востоk слн~чныхъ, і^ и^же эT за'пада ја%ко нњсть ра'ꙁвњ мене” А$ꙁъ г~ь б~ъ и^ нњсть по се'мъ.

⁶

щоб дізналися від сходу сонця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого.

⁷

а^ꙁъ ё^стро'ивыи свњтъ, и^ сътвори'выи тмђ`. творя'и ми'ръ, и^ зиждя'и ѕл^о, а^зъ г~ь б~ъ творя'и все` с^е.

⁷

Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це.

⁸

да ся радђетъ нб~о свы'ше, и^ ѓ'блаци да кро'пятъ пра'вдђ. да прозя'бнетъ земля`, и^ да прорасти'тъ млsть, и^ пра'вда проꙁя'бнетъ въкђпњ. а^ꙁъ е^смь г~ь съгради'выи ᲄя,

⁸

Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це.

⁹

творя'и лђчшаа ё^гото'вахъ ја%ко гли'нђ скђде'лничђ не ѓ^ряи л^и въꙁореT зе'млю весь дн~ь. е^да речетъ гли'на скђде'лникђ, чт^о твори'ши, ја%ко не дњлае^ши, ниже и'маши рђкђ.

⁹

Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»?

¹⁰

гл~яи эTц~ђ, чт^о роди'ши, и^ мт~ри, чиM поболиши”

¹⁰

Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а матері: «навіщо ти народила мене?»

¹¹

ЈА/ко та'ко гл~етъ г~ь б~ъ ст~ыи і^и^л~въ сътвори'выи грядђщая. въпраша'ите мене` ѓ^ сн~охъ мои^хъ, и^ ѓ^ дще'рехъ мои^хъ, и^ ѓ^ дњлесехъ рђкђ моею заповњдите мн^њ”

¹¹

Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх?

¹²

Аꙁъ сътвори'хъ ꙁемлю, и^ чл~ка на неи. а^з# рђкою мое^ю ё^тверди'хъ нб~о, а^ꙁъ всњмъ звњзда'мъ ꙁаповњдахъ.

¹²

Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я.

¹³

аZ въста'вихъ съ пра'вдою цр~я, и^ вси` пђтїе е^го пра'вы. се'и възградитъ гра'дъ мои, и^ плњн#ники людїи моиX възврати'тъ, не по м#здњ ни по да'рђ рече г~ь саваѓ'џъ”

¹³

Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф.

¹⁴

Сице гл~етъ г~ь саваѓ'џъ, трђди'ся е^гљ=петъ, и^ кђпля е^џїѓ'пъски, и^ саваи'мъстїи мђжи высо'цыи, на тебе прїидђтъ и^ тебњ бђдђтъ раби`. и^ въ слњдъ тебе поидђтъ связани ё'ꙁами рђчны'ми, и^ прїидђтъ к тебњ, и^ покло'няᲄъ ти ся, и^ тебњ помо'ляTся, ја%ко в тебњ б~ъ е^сть. и^ рекTђ, нњсть б~а ра'ꙁвњ тебе,

¹⁴

Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога.

¹⁵

ты б^о е^си б~ъ, и^ не вњдњхомъ, б~ъ і^и^л~евъ и^ сп~съ.

¹⁵

Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель.

¹⁶

постыдя'тся и^ посрамя'тся вс^и противящеися е^мђ, и^ по'идђтъ въ стђдњ” Поновля'итеся къ мн^њ ѓ'строви

¹⁶

Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів.

¹⁷

і^и^л~еви, сп~саитеся эT г~а сп~сенїемъ вњчныM. не постыдяTся ни посрамя'тся даже до' вњка.

¹⁷

Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку.

¹⁸

зане` та'ко гл~етъ г~ь б~ъ вседръжи'тель сътвори'выи нб~о. се'и б~ъ сътвори'выи зе'млю, и^ скаꙁа'въ ю&. то'и раꙁдњли ю&, не вът#ще сътвори ю&, н^о на вселе'нїе съꙁда ю&” А$зъ е^смь б~ъ и^ нњсть ксемђ`.

¹⁸

Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого.

¹⁹

не ѓ^таи гл~ахъ ни въ те'мнњ мњсте зе'мльнњ” нњсмь ре'клъ племени і^а'ковлю в#сђ'е, проси'те сего” а^ꙁъ е^смь г~ь гл~яи пра'вдђ, и^ съвњствђя и%стин#нђ”

¹⁹

Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину.

²⁰

Сᲆбери'теся и^ прїидњте, съвᲇща'итеся въкђпњ сп~сае^мїи эT стра'нъ” не раꙁђмњша въз#дви'жђщеи дре'во и^ꙁвая'нїя и^хъ, и^ моля'щеся а^ки богомъ, ѓ^ни же не мо'гђтъ спsти.

²⁰

Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає.

²¹

ни съвњстя'тъ да ся прибли'жатъ да ё^вњдяT въкђпњ. кт^о слы'шана сътвори сїя и^спе'рва, тогда` съвњсти'ся и^мъ. не а'ꙁъ л^и г~ь б~ъ, и^ нњсть и%наго ра'ꙁвњ мене.

²¹

Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене.

²²

ѓ^брати'теся къ мн^њ и^ сп~сетеся и^же эT краа зе'мнаго. а^зъ е^смь б~ъ, и^ нњсть и%наго.

²²

До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого.

²³

кленђся собо'ю, а^ще не и^зы'детъ и^ꙁъ ё'стъ мои^хъ пра'вда, словеса` моя не въз#вратя'тся. ја%ко мн^њ покло'нится вся'ко колњно, і^ и^сповњсться вся'къ ја^зы'къ бв~и, гл~я,

²³

Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик.

²⁴

пра'вда и^ слава к немђ` прїидеT. и^ посрамя'тся вси` эTлђча'ющеися

²⁴

Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — правда і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти Нього.

²⁵

эT г~а. ѓ^правдя'тся и^ ѓ^ бѕ~њ просла'виTся все племя` сн~овъ і^и^л~евъ”

²⁵

Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве.