Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Послђшаите мене` ѓ%строви, и^ внима'ите страны`. вре'менемъ до'лгомъ ста'виTся, гл~етъ г~ь. эT чре'ва мт~ре мое^я нарече` и^мя мое`.
1
Слухайте Мене, острови, і слухайте, народи далекі: Господь прикликав Мене від утроби, від утроби матері Моєї називав ім’я Моє;
2
и^ положи ё^ста` моя` ја%ко ме'чь ѓ%стръ. и^ поD кровомъ рђки` свое^я съкры` м^я. и^ положи м^я ја%ко стрњлђ и^ꙁбра'ннђ, и^ в тђ'лњ свое^мъ съкры` м^я.
2
і зробив уста Мої як гострий меч; тінню руки Своєї покривав Мене, і зробив Мене стрілою загостреною; у сагайдаці Своєму зберігав Мене;
3
и^ реq м^и, ра'бъ мои е^си т^ы і^и^л~ю, и^ в тебњ просла'влюся”
3
і сказав Мені: Ти раб Мій, Ізраїль, у Тобі Я прославлюся.
4
А$ꙁ# же реко'хъ, вът#ще` трђди'х#ся и^ всђе, и^ ни в чесо'мъже да'хъ крњ'пость мою. сего ради сђ'дъ мои прDе гм~ъ, и^ трђ'дъ мои прDе бм~ъ мои^мъ”
4
А Я сказав: даремно Я трудився, ні на що і марно виснажував силу Свою. Але Моє право у Господа, і нагорода Моя у Бога Мого.
5
И$ нн~њ та'ко гл~етъ г~ь, съꙁда'выи м^я эT чре'ва раба` себњ`, ја%ко събра'ти і^а'кова, і^и^л~я к немђ съберђ. и^ просла'влюся преD гм~ъ, и^ б~ъ мои бђдетъ мн^њ крњ'пость”
5
І нині говорить Господь, Який утворив Мене від утроби рабом Своїм, щоб навернути до Нього Якова і щоб Ізраїль зібрався до Нього; Я вшанований в очах Господа, і Бог Мій — сила Моя.
6
И$ реq м^и, ве'лїе т^и е^сть ја%ко прозватися рабђ` мое^мђ, ја%ко въста'вити племена і^а'ковля, и^ ѓ^стан#ки і^и^л~вы ѓ^брати'ти” Се^ да'хъ т^я въ ꙁавTњ ро'домъ и^, въ свњтъ ја^ꙁы'комъ, ја%ко бы'ти тебњ сп~сђ да'же до конца` ꙁемли`”
6
І Він сказав: мало того, що Ти будеш рабом Моїм для відновлення колін Яковових і для повернення залишків Ізраїля, але Я зроблю Тебе світлом народів, щоб спасіння Моє простяглося до країв землі.
7
Та'ко гл~етъ г~ь, и^ꙁба'вивыи т^я б~ъ і^и^л~евъ. ѓ^ст~ите хђля'щаго дш~ђ е^го, мерзя'щаго по јазы'коX, рабXњ кня'ж#скиX. цр~їе ё%ꙁряT и&, и^ въстанTђ кн~ѕи, и^ покло'няTся е^мђ г~а ради. ја%ко вњренъ е^сть ст~ыи і^и^л~евъ і^ и^ꙁбра'выи т^я”
7
Так говорить Господь, Відкупитель Ізраїля, Святий Його, тому, кого зневажають усі, кого ганьбить народ, рабові володарів: царі побачать, і встануть; князі поклоняться заради Господа, Який вірний, заради Святого Ізраїлевого, Який обрав Тебе.
8
Та'ко гл~етъ г~ь, въ вре'мя прїя'тно послђшаX тебе`, и^ въ дн~ь сп~сенїя помогоX т^и. и^ съᲄвориX т^я, и^ даX т^я въ ꙁавTњ вњчныи стра'наM. ја%ко ё^стро'ити ꙁеMлю, и^ наслњди'ти наслњдїе пђстыня.
8
Так говорить Господь: у час благоприємний Я почув Тебе, й у день спасіння допоміг Тобі; і Я буду охороняти Тебе, і зроблю Тебе завітом народу, щоб відновити землю, щоб повернути спадкоємцям спадщини спустошені,
9
гл~юще ёZникоM и^ꙁы'идњте, и^же вᲆ тмᲇ эTкрыитеся. на всXњ пђтеX напасђтся, и^ на всњхъ стеѕяX па'житъ иX.
9
сказати в’язням: «виходьте», і тим, що у темряві: «покажіться». Вони при дорогах будуть пасти, і по усіх пагорбах будуть пасовища їхні;
10
не въꙁа'лчюT ни въжажTдђ, ни пораꙁиT и^хъ зно'и, н^и слн~це” Но ми'лђя и^хъ ё^тњшит#, и^ скво'ꙁњ и^сто'чники воDныя проведе'тъ я&.
10
не будуть терпіти голоду і спраги, і не вразить їх спека і сонце; бо Той, Хто милує їх, буде вести їх і приведе їх до джерел вод.
11
и^ положђ` вся'кђ горђ в# пђть, и^ вся'кђ стеѕю на па'ствђ иM”
11
І всі гори Мої зроблю шляхом, і дороги Мої будуть підняті.
12
Се^ сїи и^ꙁдале'ча прїидTђ, сїи эT сњ'вера, а^ ѓ'нїи эT мо'ря, а^ дрђѕїи эT ꙁемля` пе'рски”
12
Ось, одні прийдуть здалеку; і ось, одні від півночі і моря, а інші з землі Синим.
13
Ра'дђитеся нб~са, и^ весели'ся ꙁемля. да эTвръзђтъ го'ры весе'лїе и^ хо'лми ра'дость, ја%ко поми'лова б~ъ лю'ди своя, и^ смире'нныя лю'дїи свои^хъ ё^тњшитъ”
13
Радуйтеся, небеса, і веселися, земле, і викликуйте, гори, з радости; бо утішив Господь народ Свій і помилував страдників Своїх.
14
Рече же сїѓ'нъ, ѓ^ста'ви м^я г~ь, и^ б~ъ ꙁабы` м^я.
14
А Сион говорив: «залишив мене Господь, і Бог мій забув мене!»
15
е^да` ꙁабђ'детъ мати ѓ^тро'ча свое, ја%ко не поми'ловати и^сча'дїя чре'ва свое^го. а^ще же и^ ꙁабђдетъ т^о жена`, н^о а^ꙁъ не ꙁабђ'дђ тебе` гл~етъ г~ь”
15
Чи забуде жінка грудне дитя своє, щоб не пожаліти сина утроби своєї? але якби і вона забула, то Я не забуду тебе.
16
Се^ в рђ'кђ мое^ю въписа'хъ гра'ды твоя`, и^ предо мно'ю е^си прsно.
16
Ось, Я накреслив тебе на долонях Моїх; стіни твої завжди переді Мною.
17
и^ въскорњ вᲆз#гради'шися и^миy раꙁори'ся. и^ потребив#шеи т^я и^зы'идђтъ и^с тебе`”
17
Сини твої поспішать до тебе, а розорителі і спустошувачі твої підуть від тебе.
18
Въз#дви'гни ѓ%крsтъ ѓ%чи твои и^ ви'ждь вся`, с^е събра'шася и^ прїидо'ша к тебњ`” Жи'въ а^ꙁъ гл~етъ г~ь, ја%ко вся я& ѓ^блече'ши. и^ въꙁложи'ши на' ня ја%ко ё^тва'рᲆ невњ'стьскђ. ја%ко
18
Зведи очі твої і подивися навколо, — усі вони збираються, йдуть до тебе. Живу Я! говорить Господь, — усіма ними ти одягнешся, як убранням, і нарядишся ними, як наречена.
19
и^ пђста'а твоя` и^ расы'паная и^ паDшаася, нн~њ ё^тњснњ'ютъ эT всели'вшихся. и^ ё^даляTся эT тебе` смири'вшеи т^я”
19
Бо руїни твої і пустелі твої, і розорена земля твоя будуть тепер занадто тісні для жителів, і ті, що поглинали тебе, віддаляться від тебе.
20
Рекђтъ б^о въ ё%ши твои сн~ове твои` и^хъже погђби`, тњ'сно намъ е^сть мњ'сто, сътвори м^и мњ'сто да ся вселю`”
20
Діти, які будуть у тебе після втрати попередніх, будуть говорити вголос тобі: «тісне для мене місце; уступи мені, щоб я міг жити».
21
И$ рече'ши въ срDцы свое^мъ, кт^о м^и породи я&, кт^о л^и я& въскорми мн^њ, а^ꙁъ б^о без#ча'дъ, и^ въ вдо'в#ствњ ѓ^ста'хъ е^ді'нъ. сїи же мнњ` гд^њ бы'ша.
21
І ти скажеш у серці твоєму: хто мені породив їх? я була бездітна і неплідна, відведена у полон і вилучена; хто ж виростив їх? ось, я залишалася самотньою; де ж вони були?
22
та'ко гл~етъ г~ь” Се^ въꙁдви'гнђ въ страны рђ'кђ мою, и^ въ ѓ%стровы ꙁна'менїе мое. и^ прїимђтъ сн~ы твоя в ло'нњ, и^ дще'ри твоя на пле'щђ во'ꙁмђтъ.
22
Так говорить Господь Бог: ось, Я підніму руку Мою до народів, і виставлю знамено Моє племенам, і принесуть синів твоїх на руках і дочок твоїх на плечах.
23
и^ бђдTђ цр~е дои^теле твои, и^ княги'ня коръми'теле твои. и^ до ꙁемля` ни'цы покло'няT ти ся, и^ пра'хъ но'гђ твое^ю ѓ^бли'жђтъ. и^ ё^вњ'си ја%ко а^ꙁъ г~ь б~ъ и^ не посрамяTся ё^пова'ющеи на' мя”
23
І будуть царі годувальниками твоїми, і цариці їхні годувальницями твоїми; лицем до землі будуть кланятися тобі і лизати порох ніг твоїх, і пізнаєш, що Я Господь, що ті, які надіються на Мене, не посоромляться.
24
Є$да во'ꙁмеT кто эT щђ'да плњн#, и^л^и а^ще кт^о плњниT непра'веDнњ сп~сет# л^и ся.
24
Чи може бути відібрана у сильного здобич, і чи можуть бути відняті у переможця узяті в полон?
25
зане` та'ко гл~етъ г~ь” А$ще кт^о плњниT щђда да по'имеT плњнᲆ, прїемля же эT крњ'пкаго сп~сеT л^и ся” А$з# же прю` твою раз#сђжю, и^ а'ꙁъ сн~ы твоя` и^ꙁба'влю.
25
Так! так говорить Господь: і полонені сильним будуть відняті, і здобич тирана буде визволена; тому що Я буду змагатися із супротивниками твоїми і синів твоїх Я спасу;
26
и^ ꙁазли'вшїи тебе` и^з#ја^дяT пло'ть свою`, і^ и^спїю'тᲆ ја%ко вино` но'во кро'вь свою, и^ ё^пїю'тся. и^ ё^вᲇ'сть вся'ка плоT, ја%ко а^ꙁᲆ и^ꙁба'вивыи т^я, и^ поDемля'и крњ'пость і^а'ковлю”
26
і пригноблювачів твоїх нагодую власною їх плоттю, і вони будуть упоєні кров’ю своєю, як молодим вином; і всяка плоть пізнає, що Я Господь, Спаситель твій і Відкупитель твій, Сильний Яковів.