Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, е~”
Острозька Біблія, 1581р.
Церковнослов'янською (гром. шрифт)
1
Въспо'ю въꙁлю'блен#номђ пњснь, въꙁлю'бленаго мое^го” ВинограD бы'сть възлю'бленномђ на холмњ, на мњ'стњ бла'ѕњ”
И$ ѓ^гражденїемъ ѓ^градихъ и^ ё^колихъ, и^ насади'хъ ло'зђ и^ꙁбран#нђ. и^ соꙁда'хъ сто'лпъ среди е^го, и^ преDточилїе и^ско'пахъ в немъ” И$ ждахъ да сътвори'тъ гро'здїе, сътвори' же те'рнїе”
2
и огражде́ніємъ огради́хъ и окопа́хъ, и насади́хъ ло́зу избра́нну, и созда́хъ сто́лпъ посредѣ́ єго́, и предточи́ліє ископа́хъ въ не́мъ, и жда́хъ, да сотвори́тъ гро́здіє, и сотвори́ те́рніє.
Ны́нѣ у́бо возвѣщу́ ва́мъ, что́ а́зъ сотворю́ віногра́ду моєму́: отиму́ огражде́ніє єго́, и бу́детъ въ разграбле́ніє: и разорю́ стѣ́ну єго́, и бу́детъ въ попра́ніє.
6
и^ ѓ^ста'влю винограD мо'и, и^ не порњжеTся ни'же покопа'ется, и^ въꙁы'идеT в немъ ја%ко на цњлиꙁнњ те'рнїе. и^ ѓ%блакомъ ꙁаповњмъ е^же не ѓ^дождити на не'го”
6
И оста́влю віногра́дъ мо́й, и ктому́ не обрѣ́жется, ниже́ покопа́єтся, и взы́детъ на не́мъ, я́коже на ляди́нѣ, те́рніє: и облако́мъ заповѣ́мъ, є́же не одожди́ти на него́ дождя́.
Віногра́дъ бо Го́спода Савао́ѳа, до́мъ Ізра́илевъ є́сть, и человѣ́къ Іу́динъ но́вый са́дъ возлю́бленный: жда́хъ, да сотвори́тъ су́дъ, сотвори́ же беззако́ніє, и не пра́вду, но во́пль.
Го́ре совокупля́ющымъ до́мъ къ до́му и село́ къ селу́ приближа́ющымъ, да бли́жнему оти́мутъ что́: єда́ вселите́ся єди́ни на земли́?
9
Слыша бо ся с^е вᲆ ё%ши г~а саваѓ'џа. а^ще б^о и^ бђ'дђтъ до'мове мно'ѕи, ѓ^пђстњ'ютъ вели'ци же и^ до'брїи, и^ не бђ'дђтъ живђщеи в ниX”
9
Услы́шашася бо во ушесѣ́хъ Го́спода Савао́ѳа сія́: а́ще бо бу́дутъ до́мове мно́зи, въ запустѣ́ніє бу́дутъ вели́цыи и до́бріи, и не бу́дутъ живу́щіи въ ни́хъ:
У́бо плѣне́ни бы́ша лю́діє мои́, за є́же не вѣ́дѣти и́мъ Го́спода, и мно́жество бы́сть ме́ртвыхъ гла́да ра́ди и жа́жди водны́я.
14
И$ раз#шири` а'дъ дш~ђ свою, и^ разве'рѕе ё^ста своя не преста'ти. и^ снидђтъ сла'внїи и^ велицїи и^ бога'тїи, и^ гђби'тели иX, и^ веселя'ися в немъ”
14
И разшири́ а́дъ ду́шу свою́ и разве́рзе уста́ своя́, є́же не преста́ти: и сни́дутъ сла́вніи и вели́цыи и бога́тіи и губи́теліє и́хъ и веселя́йся въ не́мъ:
Сего́ ра́ди я́коже сгори́тъ тро́сть от у́глія о́гненнаго и сожже́тся от пла́мене разгорѣ́вшагося, ко́рень и́хъ я́ко пе́рсть бу́детъ, и цвѣ́тъ и́хъ я́ко пра́хъ взы́детъ: не восхотѣ́ша бо зако́на Го́спода Савао́ѳа, но сло́во свята́го Ізра́илева раздражи́ша.
25
И$ възъја^ри'ся г~ь саваѓ'џъ гнњ'вомъ на лю'ди своя, и^ положи` рђкђ свою на нихъ и^ пораꙁи` и^хъ. и^ раZгнᲇвася на' горы и^ бы'ша мр~твцы` и^хъ ја%ко гно'и посреди пђти`. и^ въ всњхъ сихъ не эTврати'ся ја%рость е^го н^о и^ еще рђка` е^го высо'ка”
25
И возъяри́ся гнѣ́вомъ Госпо́дь Савао́ѳъ на лю́ди своя́, и наложи́ ру́ку свою́ на ни́хъ, и порази́ и́хъ: и раздражи́шася го́ры, и бы́ша тру́пи и́хъ я́ко гно́й посредѣ́ пути́. И во всѣ́хъ си́хъ не отврати́ся я́рость єго́, но єще́ рука́ єго́ высока́.
Воздви́гнетъ у́бо зна́меніє во язы́цѣхъ су́щихъ дале́че и позви́ждетъ и́мъ от коне́цъ земли́, и се́, ско́ро ле́гцѣ гряду́тъ:
27
не въꙁа'лчютъ, ни трђдятся, ни въздрњмлютъ, ни поспя'тъ, ни распоја%шђтъ по'ясъ свои^хъ эT чресл# свои^хъ, ни раꙁ#слабя'тся възвђꙁы сапо'гомъ и^хъ.
27
не вза́лчутъ, ни утрудя́тся, ни воздре́млютъ, ни поспя́тъ, ни распоя́шутъ по́ясовъ свои́хъ от чре́слъ свои́хъ, ниже́ расто́ргнутся реме́ни сапого́въ и́хъ: