¹

Ги~, кт^о вњрова` слђ'хђ на'шемђ, и^ мы'ш#ца гн~я комђ ся ја%ви.

¹

[Господи!] хто повірив чутому від нас, і кому відкрилася сила Господня?

²

совњсти'хомъ предъ нимъ ја%ко по'ле, ја%ко ко'рень въ ꙁемли` жа'ждђщеи. нњсть ѓ%браꙁA е^мђ н^и сла'вы. и^ ви'дᲇхомᲆ е^го, и^ не и^мња'ше видњнїя н^и доброты`.

²

Бо Він зійшов перед Ним, як пагін і як паросток із сухої землі; немає у Ньому ні вигляду, ні величі; і ми бачили Його, і не було у Ньому вигляду, який приваблював би нас до Нього.

³

н^о видњнїе е^го беꙁъче'стно, ё^мале'но паче сн~овъ чл~чьскиX. чл~къ въ ја%звњ сы'и и^ ё^мњя тръпњти мђ'кђ. не эTвратися лице е^го, беZ че'сти бы'сᲄь и^ не въмњни'ся”

³

Він був знехтуваний і умалений перед людьми, муж скорбот, що пізнав болісті, і ми відвертали від Нього лице своє; Він був зневажуваний, і ми ні у що ставили Його.

⁴

Се'и грњхи на'ша поDе^млетъ, и^ ѓ^ насъ поболњ. и^ м^ы възмњни'хоM е^го вᲆ бо'лњзни сђща и^ вᲆ ја^звњ и^ въ ꙁазленїи.

⁴

Але Він узяв на Себе наші немочі і поніс наші хвороби; а ми думали, що Він був уражений, покараний і принижений Богом.

⁵

то'и же ја%ꙁвеn бы'сть грXњ ради нашиX, и^ мђ'ченъ быs беꙁаконїи ради на'шихъ” Накаꙁа'нїе смире'нїя на'шего на'нь, ја%ꙁвою е^го м^ы и^сцњли'хоM

⁵

Але Він укритий виразками був за гріхи наші і мучимий за беззаконня наші; покарання світу нашого було на Ньому, і ранами Його ми зцілилися.

⁶

вс^и. ја%ко ѓ%вца ꙁаблђди'хомъ, ходя` чл~къ пђтемъ свои^мъ прельсти'ся. и^ г~ь преда'сть е^го грњхъ ради на'шихъ,

⁶

Усі ми блукали, як вівці, зведені були кожен на свою дорогу: і Господь поклав на Нього гріхи усіх нас.

⁷

то'иже ꙁаѕлњнїа ради не эTвръꙁа'етъ ё'стъ свои^хъ” ЈА/ко ѓ%вча на заколе'нїе ведеся, и^ ја%ко а%гнецъ преD стрегђщиM е^го беꙁъгла'сенъ. та'коже не эTвръза'етъ ё%стъ свои^хъ.

⁷

Він був мучимий, але страждав добровільно і не відкривав уст Своїх; як агнець, ведений був Він на заколення, і як агнець перед тим, хто стриже його, безмовний, так Він не відкривав уст Своїх.

⁸

въ смире'нїи е^го сђдъ е^го в#зятся, роD же е^го кт^о и^сповњстъ. ја%ко въꙁемле'тся эT земля живоT е^го. эT беꙁако'нїи людїи моиX прїиде на смр~ть”

⁸

Від пут і суду Він був узятий; але рід Його хто пояснить? бо Він відірваний від землі живих; за злочини народу Мого перетерпів страту.

⁹

И$ даM лђкавыа въ мњсто погребенїа е^го, и^ богаᲄыя въ мњсто смр~ти е^го. ја%ко беꙁаконїя не сътвори`, н^и ѓ^брњтеся ле'сть въ ё^стњхъ е^го.

⁹

Йому призначали гріб зі злочинцями, але Він похований у багатого, тому що не вчинив гріха, і не було неправди у вустах Його.

¹⁰

и^ хо'щеT г~ь ѓ^чи'стити е^го эT ја%звы” А/ще да'сте ѓ^ грњсњхъ дш~а ва'ша, ё%ꙁрите сњмя до'лгоживо'тно.

¹⁰

Але Господу вгодно було уразити Його, і Він віддав Його на муки; коли ж душа Його принесе жертву умилостивлення, Він побачить потомство довговічне, і воля Господня благоуспішно буде виконуватися рукою Його.

¹¹

и^ хо'щетъ г~ь эTја%ти бо'лезнь эT дш~а е^го, ја^ви'ти е^мђ свњтъ и^ сᲆзда'ти ра'зђмъ. ѓ^правда'ти пра'веDнаго до'брᲇ слђжа'ща мно'гомᲆ, и^ грњхи и^хъ то'и въз#двигнетъ”

¹¹

На подвиг душі Своєї Він буде дивитися із задоволенням; через пізнання Його Він, Праведник, Раб Мій, виправдає багатьох і гріхи їхні на Собі понесе.

¹²

Сего ради то'и наслњ'дит# мно'гихъ, и крњпкихъ раꙁдњ'литъ кори'сть. зане предана бы'сть на смр~ть дш~а е^го, и^ съ беꙁако'нными вᲆмњни'ся. то'и б^о грњхи мно'гиX въꙁнесе`, и^ грXњ ради иX преда'сться”

¹²

Тому Я дам Йому частку між великими, і з сильними буде ділити здобич, за те, що віддав душу Свою на смерть, і до лиходіїв приєднаний був, тоді як Він поніс на Собі гріх багатьох і за злочинців зробився заступником.