Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла.
2
И$ бђдетъ с ми'ромъ погребенїе е^го, и^ вꙁя'ся эT среды”
2
Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх.
3
Вы' же прїидњте сњмо сн~ове беꙁаконнїи племя` любодњя и^ блђдница.
3
Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, сíм’я перелюбника і блудниці!
4
ки'мᲆ въспита'стеся, и^ на кого эTврьзо'сᲄе ё^ста` ва'ша, и^ на кого ѓ^бори'сте ја%зы'къ вашъ. нњсте л^и вы ё^бо чада па'гђбы племя` беꙁакон#но”
4
З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, сíм’я неправди,
5
Моля'щеися къ кђми'ромъ поD дђбїеM ча'стом, ꙁакала'юще ча'да своя в де'брехъ среди ка'менїя.
5
розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель?
На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву.
8
и^ за поDбо'и дверїи твоихъ положи` па'мять свою. ЭO ты`, ја%ко а^ще эT мене эTсᲄђпиши, боле чт^о прїимеши. въꙁлюби` лежа'щая с тобою,
8
За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце.
9
ё^мно'жи блђже'нїе твое с ни'ми. и^ многи сътвори и^же далече эT тебе, и^ пђсти` послы` предњлъ ради твои^хъ, и^ смири'ся до а'да.
9
Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла.
10
мно'гими пђтьми` твои^ми трђди'ся, и^ не рече да премол#кнђ крњпя'щися, ја%ко сътвори` с^е” Сего ради не помоли` м^и ся” ᲄы`
10
Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: «надія загублена!»; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення.
11
кого бл~гочте'ши ё^боя'ся, и^ солга` м^и, и^ не помянђ мене. не прїя мене` въ ё^мњ, ни въ срDце твое. и^ аZ т^я ви'дњвъ, презрю`. и^ мене ся не ё^боя`,
11
Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене?
Я покажу правду твою і діла твої, — і вони будуть не на користь тобі.
13
е^гда въꙁопїеши, да тя и^ꙁба'витъ въ печа'лехъ твои^хъ. сїя бо вся` вњтръ воꙁметъ, и^ эTнесетъ бђря. а^ держа'щеися мене притя'жђтъ зе'млю, и^ причастя'тъ горђ ст~ђю.
13
Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? — усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.
Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, — Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених.
16
не въ вњкъ эTм#щђ ва'мъ, ни до коnца раз#гнњваюся на вы. дх~ъ б^о эT мене и^ꙁы'идетъ, и^ дыха'нїе вс^е а^ꙁъ е^см# сътвори'лъ”
16
Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене.