¹

Въꙁопїи крњ'постїю, и^ не пощади`. ја%ко и^ трђ'бђ въꙁнеси глаs свои, и^ въꙁвњсти лю'демъ мои^мъ грњхи` иX, и^ до'мђ і^а'ковлю беꙁако'нїя ихъ.

¹

Волай голосно, не стримуйся; піднеси голос твій, подібно до труби, і вкажи народу Моєму на беззаконня його, і дому Якова — на гріхи його.

²

мене` дн~ь дн~е и%щђтъ, и^ раꙁђмњти пђти` моя` хотя'тъ. ја%ко лю'дїе сътвори'вшеи пра'вдђ, и^ сђ'да б~а свое^го не ѓ^ста'вившеи” Про'сяT ё^ мене` нн~њ сђда правди'ва, и^ приближи'тися къ г~ђ хотяT, гл~юще.

²

Вони щодня шукають Мене і хочуть знати шляхи Мої, ніби народ, який живе праведно і не полишає законів Бога свого; вони запитують Мене про суди правди, бажають наближення до Бога:

³

чт^о ја%ко пости'хомся, и^ не ё^зрњ. и^ смири'хоM дш~а на'ша, и^ не ё^ви'дњ. въ дн~и бо поще'нїи вашиX ѓ^брњта'ете во'ля своя, и^ вся` поDрђ'чники ваша томите`.

³

«Чому ми постимося, а Ти не бачиш? смиряємо душі свої, а Ти не знаєш?» — Ось, у день посту вашого ви виконуєте волю вашу і вимагаєте тяжких трудів від інших.

⁴

а^ще в сђ'дњ и^ сва'рњхъ пости'теся, и^ бїете п#ха'юще смире'н#на. въскђ'ю м^и пости'те ся, ја%ко дне'сь ё^слы'шанђ бы'ти съ во'племъ гла'сђ вашемђ.

⁴

Ось, ви поститеся для сварок і суперечок і для того, щоб жорстокою рукою бити інших; ви не поститеся у цей час так, щоб голос ваш був почутий на висоті.

⁵

не си'цеваго по'ста а^зъ и^з#бра'хъ, и^ дн~е, во'нже смириT чл~къ дш~ђ свою`. а^ще и^ сляче'ши ја%ко се'рпъ вы'ю свою`, и^ врᲇтище и^ пе'пелᲆ постелеши. т^о ни та'ко нарече'тъ ми ся по'стъ прїя'тенъ,

⁵

Чи такий той піст, який Я обрав, день, в який томить людина душу свою, коли гне голову свою, як тростину, і підстилає під себе руб’я і попіл? Чи це назвеш постом і днем, угодним Господу?

⁶

не такаго б^о по'ста а^зъ и^з#бра'хъ, гл~етъ г~ь. н^о раꙁрњша'и вся'къ съё'ꙁъ непра'вды, і^ и^справля'яи раꙁвраще'нїя нђ'жныхъ бре'менъ. эTпђсти плњне'ныя на свобо'дђ, и^ вся'ко въписа'нїе непра'ведно раздери.

⁶

Ось піст, що Я обрав: зніми кайдани неправди, розв’яжи пута ярма, і пригноблених відпусти на волю, і розірви усяке ярмо;

⁷

раз#драбля'и а%лчющимъ хлњ'бъ свои, и^ ни'щая без#кро'вныя въведи въ до'мъ свои. а^ще ви'диши на'га ѓ^дежи, и^ сђщая эT свое^го племе'ни не презри`.

⁷

розділи з голодним хліб твій, і подорожніх бідних уведи у дім; коли побачиш нагого, вдягни його, і від єдинокровного твого не ховайся.

⁸

тогда` б^о просвњти'тся тебњ` ра'но свњтъ твои, і^ и^сцњле'нїя твоя` ско'ро въсїя'ютъ. и^ преDи^детъ преD тобо'ю пра'вда твоя`, и^ сла'ва бж~їя ѓ^бы'имет# т^я.

⁸

Тоді відкриється, як зоря, світло твоє, і зцілення твоє швидко проросте, і правда твоя піде перед тобою, і слава Господня буде супроводжувати тебе.

⁹

тогда` въꙁове'ши, и^ б~ъ ё^слы'шитъ т^я. и^ е^ще` гл~ющђ т^и, речеT, с^е прїидо'хъ. а^ще же эTимеши эT себе` ё%ꙁы, и рђкобїенїе, и^ гл~ъ роп#та'нїя.

⁹

Тоді ти взиватимеш, і Господь почує; заволаєш, і Він скаже: «ось Я!» Коли ти викинеш із середовища твого ярмо, перестанеш піднімати палець і говорити образливе,

¹⁰

и^ даси а^лчющиM хлњ'бъ эT всея` дш~а твое^я, и^ дш~ђ смире'нђ насы'тиши. тогда` въсїя'етъ въ тмњ свTњ твои, и^ тма` твоя` бђ'детъ ја%ко полђ'дне.

¹⁰

і віддаси голодному душу твою і наситиш душу страдника: тоді світло твоє зійде у темряві, і морок твій буде як полудень;

¹¹

и^ бђ'детъ б~ъ твои с тобо'ю прsно, и^ насыти'шися ја%коже помышля'етъ дш~а твоя`. и^ ко'сти твоя` раз#блажа'ютъ, и^ бђ'дђтъ ја%ко градина напое'на, и^ ја%ко и^сто'чникъ е^мђ'же не ѓ^скђдњ'етъ вода`. и^ ко'сти твоя` проꙁя'бнђтъ ја%ко трава`, и^ раз#блажа'ютъ, и^ наслњдя'тъ роже'нїа роже'нїи.

¹¹

і буде Господь вождем твоїм завжди, і під час засухи буде насичувати душу твою й наповнювати кістки твої, і ти будеш, як напоєний водою сад і як джерело, води якого ніколи не висихають.

¹²

и^ въз#градя'тся пђсты'ня твоя` вњ'чныя, и^ бђ'дђтъ ѓ^снова'нїя твоя` вњ'чная роже'нїеM роже'нїи. и^ проꙁове'шися гради'тель прегра'даM, и^ стеѕя` ја%же посреди и^сказиши”

¹²

І забудуються нащадками твоїми пустелі вікові: ти відновиш основи багатьох поколінь, і будуть називати тебе тим, хто відбудовує руїни, відновителем шляхів для населення.

¹³

А$ще эTврати'ши но'гђ твою эT сђбо'тᲆ е^же твори'ши во'ля своа вᲆ дн~ь ст~ыи, и^ проꙁове'ши сђбо'ты мла'ды ст~ы бв~и свое^мђ. да не въз#дви'гнеши ноги` свое^я на' лњво, н^и да въꙁгл~еши словесы` на гнњ'въ и^ꙁъ ё%стъ свои^хъ.

¹³

Якщо ти утримуєш ногу твою заради суботи від виконання примх твоїх у святий день Мій, і будеш називати суботу відрадою, святим днем Господнім, шанованим, і вшануєш її тим, що не будеш займатися звичайними твоїми справами, догоджати твоїм примхам і марнословити, —

¹⁴

и^ бђ'деши ё^пова'я къ гв~и, и^ възведе'тъ т^я на бл~готы ꙁе'мныя. и^ ё^рече'тъ т^и прича'стїе і^а'кова эTц~а твое^го. ё^ста` б^о гн~я гл~аше с^е”

¹⁴

то будеш мати радість у Господі, і Я піднесу тебе на висоти землі і дам спожити тобі спадщину Якова, батька твого: вуста Господні вирекли це.