¹

Слы'шите сло'во и^же гл~алъ е^сть г~ь на ваs до'ме і^и^л~евᲆ.

¹

Слухайте слово, яке Господь говорить вам, доме Ізраїлів.

²

сїя рече г~ь, по пђти` ја^зыk не моѕи'те ё^чи'тися, и^ эT зна'менїи нбsныхъ не моѕи'те страши'тиs, и%хже стра'шатся ја^ꙁы'цы.

²

Так говорить Господь: не вчіться шляхів язичників і не страшіться знамень небесних, яких язичники страшаться.

³

понеже законы лю'дїи сђе^тны сђть. дре'во б^о эT лњ'са вы'сњкᲆ дњ'ло рђки ё^модњлника в лаги'рњ,

³

Бо устави народів — порожнеча: зрубують дерево у лісі, обробляють його руками теслі за допомогою сокири,

⁴

сре'бромъ и^ зла'томъ ё^краси того`, гво'здьми и^ молоты` сложи'лъ да не разориTся.

⁴

покривають сріблом і золотом, прикріплюють цвяхами і молотом, щоб не хиталося.

⁵

вᲆ подо'бїе фини'кђ ско'вана сђть и^ не воꙁ#г~люT. носи'ми но'сяTся, поне'же ходи'ти не возмогђтъ, не хощи'те б^о боа'тися иX, и^же н^и зл^а могђтъ сътвори'ти н^и добра`”

⁵

Вони — як обточений стовп, і не говорять; їх носять, тому що ходити не можуть. Не бійтеся їх, тому що вони не можуть заподіяти зла, але і добра робити не в силах.

⁶

Нњсть подо'бенъ тебњ г~и. вели'къ е^си т^ы, и^ вели'ко и^мя твое въ крᲇпости.

⁶

Немає подібного до Тебе, Господи! Ти великий, і ім’я Твоє велике могутністю.

⁷

кт^о не ё^бои'тся тебе` ЭO цр~ю ја^ꙁы'комъ. твоа` б^о че'сть, междђ всњхъ премђ'дрыхъ ја^ꙁы'къ, и^ въ всњхъ црsтвњхъ и^хъ, ни е^ді'нᲆ е^сть подо'бенъ тебњ`”

⁷

Хто не убоїться Тебе, Царю народів? бо Тобі єдиному належить це; тому що між усіма мудрецями народів і в усіх царствах їх немає подібного до Тебе.

⁸

Та'коже беꙁђмни и^ бђ'и и^скђся'тся. ё^че'нїе сђе'тно и^хъ дре'во е^сть.

⁸

Усі до одного вони безглузді і дурні; пусте вчення — це дерево.

⁹

сре'бро и^ꙁвито эT тарси'съ прино'сиTся, и^ злато эT ѓ^фи'ръ, дњ'ло ё^модњ'лникᲆ и^ рђки зла'таря. и^ а^ћинџъ, и^ перфи^ра ѓ^дња'нїе и^хъ. дњ'ла ё^модњ'лникъ вс^я сїя.

⁹

Розбите на листи срібло привезене з Фарсиса, золото — з Уфаза, справа художника і рук плавильника; одяг на них — гіацинт і пурпур: усе це — справа людей майстерних.

¹⁰

г~ь же б~ъ и%стиненъ е^сть, то'и б~ъ живђщїи, и^ цр~ь вᲇ'чныи. эT прогнњва'нїя е^го съдвигнеTся земля` и^ не сътръпя'тъ ја^ꙁы'цы съгрозенїа е^го.

¹⁰

А Господь Бог є істина; Він є Бог живий і Цар вічний. Від гніву Його тремтить земля, і народи не можуть витримати обурення Його.

¹¹

та'ко б^о р#цњте и^мъ, бо'ѕи и^же нб~си и^ земли не сᲆтвори'ша, да и^ꙁги'бнђтъ эT ꙁемля`, и^ эT си'хъ и^же поD нб~сеM сђть.

¹¹

Так говоріть їм: боги, які не створили неба і землі, зникнуть з землі і з-під небес.

¹²

творя'и же землю` въ крᲇпосᲄи свое'и, строя'и вселе'ннђю вᲆ премђ'дрости свое'и, и^ мђ дросᲄїю свое'ю простертъ нб~са.

¹²

Він створив землю силою Своєю, утвердив вселенну мудрістю Своєю і розумом Своїм розпростер небеса.

¹³

къ гла'сђ свое^мђ да'сть мно'жество во'дъ на' нб~си, и^ въз#двиѕа'етъ м#глы` эT да'лнњя ꙁемля. блиста'нїя в# дождь сътвори` і^ и^ꙁведе вњтръ эT съкрови'щъ своиX

¹³

За гласом Його шумлять води на небесах, і Він піднімає хмари від країв землі, творить блискавки серед дощу і виводить вітер зі сховищ Своїх.

¹⁴

бђи сътворонъ е^сть вся'къ чл~къ эT ё^ма свое^го. постыдњнᲆ е^сть ё^модњлникъ въ вся'коM и^ꙁвая'нїи, ја%ко лжа` е^сть чт^о слїа, и нᲇсть дх~а в ниX.

¹⁴

Безумствує усяка людина у своєму знанні, осоромлює себе всякий плавильник ідолом своїм, тому що виплавлене ним є неправда, і немає у ньому духу.

¹⁵

сђе'тни сђть и^ дњло смњ'хђ достои'но, въ вре'мя посњщенїя свое^го и^з#ги'нђтъ.

¹⁵

Це повна порожнеча, справа омани; під час відвідування їх вони зникнуть.

¹⁶

нњсть къ симъ подо'бна ча'сть і^а'ковля. и^же б^о въѓ^бразиl вс^я, то'и е^сть, і^и^л~ь жеꙁлъ досᲄоа'нїя е^го” Гь~ си'лъ и^мя того.

¹⁶

Не така, як їх, доля Якова; бо Бог його є Творець усього, й Ізраїль є жезл насліддя Його; ім’я Його — Господь Саваоф.

¹⁷

събери` эT ꙁемля` постыдњнїе твое, и^же ѓ^бита'еши въ ѓ^б#стоа'нїи,

¹⁷

Забирай із землі майно твоє, ти, що маєш сидіти в облозі;

¹⁸

и^же сїя рече г~ь” Се^ а^ꙁъ далече эTвръгђ ѓ^бита'тели земли` в то` вре'мя, и^ смђщђ и^хъ, та'ко да не ѓ^бря'щђтся.

¹⁸

бо так говорить Господь: ось, Я викину жителів цієї землі цього разу і зажену їх у тісне місце, щоб схопили їх.

¹⁹

Го'ре мнњ` въ сокрђшенїи моеM, стропти'ва ја^ꙁва моа`. а^ꙁ# же рњхъ вина` сїя бо'лњзнь моа` е^сᲄь, и^ поношђ ея`.

¹⁹

Горе мені у моєму скрушенні; болісна рана моя, але я говорю сам у собі: «справді, це моя скорбота, і я буду нести її;

²⁰

жили'ще мое ѓ^пђстњн#но е^сть, вс^и верви'цы мои` и^ꙁорва'ны сђть. сн~ове мои` и^ꙁыидо'ша эT мене, и^ нњсть иX. нњсть и^же простретъ ктомђ` покроv мои, и^ въꙁDви'гнет# ко'жи мои`.

²⁰

намет мій спустошений, і всі мотузки мої порвані; діти мої пішли від мене, і немає їх: нема кому вже розкинути шатро моє і розвісити килими мої,

²¹

и^же бђе' съдња'ша па'стыри, и^ г~а не възыска'ша. сего` ради не воZразђмњша и^ все` ста'до и^хъ расточено е^сᲄь.

²¹

бо пастирі зробилися безглуздими і не шукали Господа, а тому вони і чинили нерозумно, і все стадо їх розсіяне».

²²

глаs слыша'нїя с^е прїиде, и^ съдви'гненїе вели'ко эT земля` сњ'верьски. да положитъ гра'ды і^ё'да в пђсты'ню, ѓ^бита'нїю змїемъ.

²²

Несеться чутка: ось вона йде, і великий шум від країни північної, щоб міста Юдеї зробити пустелею, житлом шакалів.

²³

вњм# г~и и^же нњсᲄь чл~кђ пђти е^го, н^и мђжа е^сть да хо'дитъ и^ ё^пра'витᲆ стопы` своа.

²³

Знаю, Господи, що не у волі людини путь її, що не у владі того, хто йде, давати напрямок стопам своїм.

²⁴

накажи м^я г~и, ѓ^баче въ сђдђ и^ не въ ја%рости твое'и, ни ё^бо ниначто'же приведе'ши м^я.

²⁴

Карай мене, Господи, але за правдою, не у гніві Твоєму, щоб не принизити мене.

²⁵

и^ꙁлњ'и прогнњва'нїе твое на ја^зы'ки и^же не поꙁна'ша т^я. и^ на вла'сти и^же и%мя твое не въꙁва'ша. и^же снᲇдо'ша і^а'кова, и^ пожроша е^го і^ и^стлиша того, и^ лњпотђ е^го расхити'ша”

²⁵

Вилий лють Твою на народи, які не знають Тебе, і на племена, які не прикликають імені Твого; бо вони з’їли Якова, пожерли його і знищили його, і житло його спустошили.