Звичайний друкВиконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, ѕ~і”
Острозька Біблія, 1581р.
Українською (п. Філарета)
1
И бы'сть сло'во гн~е къ мнњ` рекђщи. не по'имеши женђ`,
1
І було до мене слово Господнє:
2
и^ не бђ'дђтъ тебњ` сн~ове, и^ дще'ри на мњ'стњ се'мъ.
2
не бери собі дружини, і нехай не буде у тебе ні синів, ні дочок на місці цьому.
3
и^же сїя рече г~ь на сн~ы, и^ дще'ри, и^же родяTся на мњ'стњ се'м# и^ на мт~ри иX и^же роди'ша и^хъ, и^ на эTц~ы и^хъ эT и^хже племе'ни сђть роже'ни в# ꙁемли` сеи.
3
Бо так говорить Господь про синів і дочок, які народяться на місці цьому, і про матерів їхніх, які народять їх, і про батьків їхніх, які породять їх на цій землі:
тяжкою смертю помруть вони і не будуть ні оплакані, ні поховані; будуть гноєм на поверхні землі; мечем і голодом будуть знищені, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.
5
сїя реq г~ь. не вни'деши в до'мъ пи'рныи, ни ходи'ши къ пла'чю ниже ё^тњши и^хъ. поне'же в#ꙁяхъ ми'ръ мои эT людїи сиX, рече г~ь, ми'лости и^ щедроты.
5
Бо так говорить Господь: не входь у дім тих, що ремствують, і не ходи плакати і тужити з ними; бо Я відняв від цього народу, — говорить Господь, — мир Мій і милість і жаль.
6
и^ ё^мрTђ вели'цыи и^ ма^лїи в ꙁе'мли се'и, не погребTђся ни ѓ^пла'чются. и^ ни ся эTтерзаюT, ниже плњшъ сътвори'ша ради и^хъ.
6
І помруть великі і малі на землі цій; і не будуть поховані, і не будуть оплакувати їх, ні терзати себе, ні стригтися заради них.
7
и^ не и^ꙁло'мятъ межDђ и^хъ стеня'щиM хлњ'ба къ ё^тњше'нїю на мр~тва, и^ не дадђтъ и^мъ пи'тїя чаши къ ё^тњше'нїю эTц~а свое^го и^ мт~ре.
7
І не будуть переломлювати для них хліб у сумі, для утішення за померлим; і не подадуть їм чаші втіхи, щоб пити по батькові їх і матері їх.
8
и^ в доM пи'рныи не вни'деши да сњди'ши с ни'ми и^ ја^си` и^ пїеши.
8
Не ходи також і у дім бенкету, щоб сидіти з ними, їсти і пити;
бо так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я припиню у місці цьому в очах ваших і у дні ваші голос радости і голос веселощів, голос нареченого і голос нареченої.
Коли ти перекажеш народу цьому всі ці слова, і вони скажуть тобі: «за що вирік на нас Господь усю цю велику біду, й у чому наша неправда, і який наш гріх, яким згрішили ми перед Господом Богом нашим?» —
11
Рече'ши к ни'мъ. поне'же ѓ^ста'виша м^я эTц~ы ва'ши, рече г~ь. і^ и^до'ша по бо'ѕњхъ чюжихъ, и^ послђжи'ша и^мъ и^ поклони'шася и^м#. мене же ѓ^ста'виша, и^ зако'нъ мои не съхрани'ша.
11
тоді скажи їм: за те, що батьки ваші залишили Мене, — говорить Господь, — і пішли слідом інших богів, і служили їм, і поклонялися їм, а Мене залишили, і закону Мого не зберігали.
12
н^о и^ в^ы го'рње дњлали е^сте` нежели эTц~ы ва'ши. с^е бо похо'дитъ е^ді'нъ ко'ждо ꙁа ѕла'я срDца свое^го лђка'ваго, да м^я не слы'шитъ.
12
А ви робите ще гірше за батьків ваших і живете кожен за впертістю злого серця свого, щоб не слухати Мене.
13
и^зри'нђ ваs эT ꙁемля` сея` в ꙁе'млю е^я'же не вњ'сте в^ы, ни эTц~ы ва'ши. и^ слђжи'те та'мо бого'м# чюжиM дн~ь и^ но'щь, и^же не дадђтъ ваM поко'я”
13
За це викину вас із землі цієї у землю, якої не знали ні ви, ні батьки ваші, і там будете служити іншим богам день і ніч; бо Я не виявлю до вас милосердя.
14
Сего ради с^е дн~и прїидђтъ рече г~ь. и^ не рече'тся ктомђ`, жи'въ г~ь. и^же и^ꙁве'лъ сн~овъ і^и^л~евъ эT ꙁеMля` е^гљ=пет#ски.
14
Тому ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли не будуть уже говорити: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі Єгипетської»;
15
н^о живе'тъ г~ь и^же и^ꙁвеl сн~овъ і^и^л~евъ эT земля` сњ'верскы, и^ эT всњх'ъ ꙁе'мль эT них же и^ꙁвергохъ и^хъ, и^ приведђ иX в ꙁе'млю и^хъ, юже дахъ эTц~емъ и^хъ”
15
але: «живий Господь, Який вивів синів Ізраїлевих із землі північної і з усіх земель, в які вигнав їх»: бо поверну їх у землю їхню, яку Я дав батькам їхнім.
Ось, Я пошлю багато рибалок, — говорить Господь, — і будуть ловити їх; а потім пошлю багато мисливців, і вони проженуть їх з усякої гори, і з усякого пагорба, і з ущелин скель.
17
и^же ѓ%чи мои на всњхъ пђте'хъ и^хъ. не сђть съкрове'ни эT лица` мое^го. и^ не бы'сть ё^тае'на безако'нїя иX эT ѓ%чїю мое^ю.
17
Бо очі Мої на усіх шляхах їхніх; вони не приховані від лиця Мого, і неправда їхня не прихована від очей Моїх.
І воздам їм насамперед за неправду їхню і за подвійний гріх їхній, тому що осквернили землю Мою, трупами гидких своїх і мерзотами своїми наповнили насліддя Моє.
Господи, сила моя і кріпкість моя і притулок мій у день скорботи! до Тебе прийдуть народи від країв землі і скажуть: «тільки неправду успадкували наші батьки, пустоту і те, у чому немає ніякої користи».
20
е^да` сътворитъ себњ чл~къ бо'ѕи и^ тїи не сђть бо'ѕи”
20
Чи може людина зробити собі богів, які, втім, не є боги?