¹

Сло'во е^же бы'сть къ і^еремїи эT г~а, е^гда навходоносо'ръ цр~ь вављ=лоньскь, и^ вс^и во'и е^го, и^ вся` земля` вла'сти е^го, и^ вс^и лю'дїе вое^ва'хђ на і^ерsли'ма, и^ на вся` гра'ды і^ё'дины, гл~я”

¹

Слово, яке було до Єремії від Господа, коли Навуходоносор, цар Вавилонський, і все військо його і всі царства землі, підвладні руці його, і всі народи воювали проти Єрусалима і проти усіх міст його:

²

Та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, и^ди къ седекїи цр~ю і^ё'динђ, и^ речеши е^мђ. тако рече г~ь, преда'нїемᲆ преда'сться се'и граD в рђцњ цр~я вављ=лоньска, и^ во'змеT и& и^ пож#жеT и& ѓ^гнеM.

²

так говорить Господь, Бог Ізраїлів: йди і скажи Седекії, царю Юдейському, і скажи йому: так говорить Господь: ось, Я віддаю місто це у руки царя Вавилонського, і він спалить його вогнем;

³

и^ т^ы не ё^цњлње^ши эT рђкђ е^го, и^ ја^тїеM и%мешися, и^ в рђцњ е^го даси'ся и^ ѓ'чи твои` ѓ%чи е^го ё%ꙁрита, и^ ё^сᲄа твоа съ ё^сты е^го съгл~ютъ, и^ въ вављ=лонᲆ вни'деши.

³

і ти не уникнеш руки його, але неодмінно будеш узятий і відданий у руки його, і очі твої побачать очі царя Вавилонського, і вуста його будуть говорити до твоїх вуст, і підеш у Вавилон.

⁴

н^о ѓ^баче слы'ши сло'во гн~е седекїя цр~ю і^ё'динъ” Та'ко рече г~ь к тебњ`, не ё%мреши эT меча`, н^о въ ми'ре ё%мреши.

⁴

Утім, слухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! так говорить Господь про тебе: ти не помреш від меча;

⁵

и^ ја%коже ся сђть пла'кали эTц~ъ твои^х# црsтвова'вшиX прежDе тебе, пла'чюTся и^ тебе. ЭO г~и, и^ лю'тᲇ г~и. и^ вᲆспла'чются и^ тебе, ја%ко сло'во съгл~ахъ рече г~ь”

⁵

ти помреш у мирі, і як для батьків твоїх, попередніх царів, які були раніше тебе, спалювали при похованні пахощі, так спалять і для тебе й оплачуть тебе: «горе, государю!», бо Я вирік це слово, — говорить Господь.

⁶

И$ гл~а і^еремїа пррoкъ къ седекїи цр~ю і^ё'динђ, вс^я словеса` с^и въ і^ерsли'мњ.

⁶

Єремія пророк усі слова ці переказав Седекії, царю Юдейському, в Єрусалимі.

⁷

и^ си'ла цр~я вављ=лоньска вое^ва на і^ерsли'ма, и^ на гра'ды і^ё'дины нерасы'паныя, лахиs, и^ а'ѕика. ја%ко т^а ѓ^ста'ста во' градњхъ і^ё'динњхъ, гра'ды тве'рды”

⁷

Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Єрусалима і проти усіх міст юдейських, які ще залишалися, проти Лахиса й Азеки; бо з міст юдейських тільки ці залишалися, як міста укріплені.

⁸

Сло'во бы'вшее къ і^еремїи эT г~а, по сконча'нїи цр~я седекїя завњтъ къ лю'демъ и^же въ і^ерsли'мњ. ја%ко поꙁва'ти эTпђщенїе,

⁸

Слово, яке було до Єремії від Господа після того, як цар Седекія уклав завіт з усім народом, який був у Єрусалимі, щоб оголосити свободу,

⁹

ја%коже и^спђстити комђждо рабъ свои^хъ и^ рабђ` свою`, жидови'на и^ жидовыню сво'бодь, ја%коже не рабо'тати мђжђ і^и^л~я.

⁹

щоб кожен відпустив на волю раба свого і рабиню свою, єврея та єврейку, щоб ніхто з них не тримав у рабстві юдея, брата свого.

¹⁰

и^ ѓ^брати'шася вс^я вельмо'жа и^ вс^и лю'дїе въстђпи'вшеи въ завњтъ, ја%коже пђстити комђждо ра'бъ свои, и^ комђждо рабђ` свою свобоD, и^ ктомђ е^же не владњти и%ми. сего ради послђшаша и^ пђстиша,

¹⁰

І послухалися усі князі і весь народ, які вступили у завіт, щоб відпустити кожному раба свого і кожному рабиню свою на волю, щоб не тримати їх надалі у рабах, — і послухалися і відпустили;

¹¹

и^ ѓ^брати'шася воспять. и^ въꙁдръжа'ша па'ки рабы и^ рабы'ня своя, и%хже пђстиша свобоD, и^ вꙁя'ша въ рабы` и^ рабы'ня”

¹¹

але після того, роздумавши, стали брати назад рабів і рабинь, яких відпустили на волю, і примусили їх бути рабами і рабинями.

¹²

И$ бы'сть сло'во гн~е къ і^еремїи эT г~а гл~я.

¹²

І було слово Господнє до Єремії від Господа:

¹³

та'ко рече г~ь б~ъ і^и^л~евъ, а%зъ ꙁавњщаX завњтъ эTц~емъ ва'шиM, въ дн~ь вон#же и^ꙁба'вихъ я& эT земля е^гљ=петьски и^з до'мђ рабо'тна, гл~я.

¹³

так говорить Господь, Бог Ізраїлів: Я уклав завіт з батьками вашими, коли вивів їх із землі Єгипетської, з дому рабства, і сказав:

¹⁴

ја^ко скон#чае^тся, ѕ~ лњтъ, да пђсти'ши бра'та свое^го жидови'на, и^же продан# е^сть тебњ. и^ да дњ'лаеT т^и, ѕ~ лTњ, и^ да пђстиши свобоD эT себе” и^ не послђша'ша мене эTц~ы ва'ши, н^и приклони'ша ё%ха свое^го.

¹⁴

«наприкінці сьомого року відпускайте кожен брата свого, єврея, який продав себе тобі; нехай він працює на тебе шість років, а потім відпусти його від себе на волю»; але батьки ваші не послухали Мене і не прихилили вуха свого.

¹⁵

и^ ѓ^братисᲄеся в^ы дне'сь, съᲄвори'ти пра'вая преD ѓ^чима мои'ма, ја%коже поꙁвати комђждо проще'нїе бли'жнемђ свое^мђ. и^ сконча'ша ꙁавњтᲆ преD лицемъ моиM въ домђ, и^дњже наречеся и^мя мое` в неM.

¹⁵

Ви нині навернулися і зробили справедливо перед очима Моїми, оголосивши кожен волю ближньому своєму, й уклали переді Мною завіт у домі, над яким наречене ім’я Моє;

¹⁶

и^ эTврати'стеся и^ ѓ^сквернисте ꙁавTњ мо'и, ја^коy ѓ^брати'ти комђQдо ра'бъ свои и^ рабђ свою`, ја%же бњсте и^спђстили свобоD дш~ђ иX. покори'сте я& ја%коже бы'ти ва'мъ въ рабы` и^ въ рабы'ня”

¹⁶

але потім роздумали і знеславили ім’я Моє, і повернули до себе кожен раба свого і кожен рабиню свою, яких відпустили на волю, куди душі їх завгодно, і примушуєте їх бути у вас рабами і рабинями.

¹⁷

Того ради си'це реq г~ь, в^ы не послђшасте мене` поꙁвати проще'нїа ко'ждо бра'тђ свое^мђ, и^ ко'ждо бли'жнемђ свое^мђ. с^е а%зъ ꙁовђ проще'нїе ва'мъ на ме'чъ, и^ на смр~ть и^ на глаD. и^ да'мъ в^ы на раZсыпа'нїе всMњ црsтвомъ зе'мнымъ,

¹⁷

Тому так говорить Господь: ви не послухалися Мене у тому, щоб кожен оголосив волю братові своєму і ближньому своєму; за те ось Я, — говорить Господь, — проголошую вам свободу піддатися мечу, моровиці й голоду, і віддам вас на озлоблення в усі царства землі;

¹⁸

и^ да'мъ мђжа престђпи'вшая ꙁавњтъ мо'и, и^ не храня'щая слове'съ завњта мое^го, к ниM же и^зво'лиша преD лицемъ моиM. те'льца е^же сђть раз#сњкли на двњ` сᲄранњ`, и^ ході'ша межDђ разDњ'леными е^го.

¹⁸

і віддам тих, що переступили завіт Мій і не устояли у словах завіту, який вони уклали перед лицем Моїм, розсікши тельця надвоє і пройшовши між розсіченими частинами його,

¹⁹

кня'ѕи і^ё'дины, и^ кн~ѕи і^ерsли'мли, и^ вельмо'жя и^ жерцы, и^ вс^и люd ꙁемли, ходя'щая межDђ раꙁдњленыM те'льцемъ.

¹⁹

князів юдейських і князів єрусалимських, євнухів і священиків і увесь народ землі, який проходив між розсіченими частинами тельця, —

²⁰

и^ да'мъ я& въ рђки врагоM и^хъ, и въ рђки и%щђщихъ дш~ђ иX. и бђдђтъ ᲄрђпи иX ја%дь птицамъ нбsныM и^ ѕвњремъ зе'мнымъ”

²⁰

віддам їх до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і трупи їхні будуть споживою птахам небесним і звірам земним.

²¹

Седекїю же цр~я жидов#ска, и^ кня'ѕя е^го, да'мъ в рђцњ врагомъ и^хъ, и^ в рђкђ стрегђщихъ дш~и и^хъ. и^ въ рђкђ во'иска цр~я вављ=лоньска, эTбњгающиX эT ниX.

²¹

І Седекію, царя Юдейського, і князів його віддам до рук ворогів їхніх і до рук тих, що шукають душí їх, і до рук війська царя Вавилонського, яке відступило від вас.

²²

се а^ꙁъ съчиняю реq г~ь, и^ ѓ^бращђ я& въ землю сїю, и^ повоююT на' ня, и^ во'ꙁмTђ ю& и^ пожгTђ ю& ѓ^гнеM, и^ гра'ды і^ё'дины, даM я& в# непрожDенїе эT жївђщиX”

²²

Ось, Я дам повеління, — говорить Господь, — і поверну їх до цього міста, і вони нападуть на нього, і візьмуть його, і спалять його вогнем, і міста Юдеї зроблю пустелею безлюдною.