¹

Сло'во е^же гл~а і^е^ремїа пррoкъ къ варђ'хђ сн~ђ нирїе^вђ, е^гда` в#писа` словеса с^и въ кни'ги, эT ё%стъ і^е^ремїи^нъ. въ четве'ртое лњто і^ѓ^а^ки'мово сн~а и^ѓ^сїина цр~я і^ё'дина гл~я”

¹

Слово, яке пророк Єремія сказав Варуху, синові Нирії, коли він написав слова ці з уст Єремії у книгу, у четвертий рік Іоакима, сина Іосії, царя Юдейського:

²

Та'ко гл~етъ г~ь вседержи'теl ѓ^ тебњ варђше.

²

так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до тебе, Варух:

³

ја%ко ре'клъ е^си, ЭO лю'тњ мн^њ ЭO лю'тњ мн^њ, ја%ко приложи г~ь трђ'дъ на трDђ мои. ё^споX съ стена'нїемъ, поко'я не ѓ^брњтоX” Та'ко

³

ти говориш: «горе мені! тому що Господь приклав скорботу до хвороби моєї; я знеміг від зітхань моїх, і не знаходжу спокою».

⁴

р#цы е^мђ, си'це гл~етъ г~ь. с^е азъ ја^же аZ съгради'хᲆ, а^ꙁъ раꙁорю” и^ ја%же а^ꙁъ насади'хъ, а^ꙁъ посњкђ.

⁴

Так скажи йому: так говорить Господь: ось, що Я побудував, зруйную, і що насадив, викоріню, — усю цю землю.

⁵

ты же себњ просиши вели'ка, не проси. ја%ко с^е а^ꙁъ наведђ на вся'кђ плоᲄь гл~етъ г~ь. и^ дамъ дш~ђ твою на сп~се'нїе въ все'мъ мњ'стњ, а%може а^ще и^деши та'мо”

⁵

А ти просиш собі великого: не проси; бо ось, Я наведу біду на всяку плоть, — говорить Господь, — а тобі замість здобичі залишу душу твою в усіх місцях, куди тільки підеш.