¹

Обыидњте пђти` і^ерsлиMскїа, и^ възри'те, и^ промы'слиᲄе, і^ и^щᲇте на площа'дњхъ е^го. и^ егда` ѓ^бря'щете мђжа творя'ща сђдъ, і^ и'щђща вњры, и^ млsрдъ бђдђ е^мђ. да а'ще па'ки рекђтъ

¹

Походіть по вулицях Єрусалима, і подивіться, і розвідайте, і пошукайте на площах його, чи не знайдете людину, чи немає того, хто дотримується правди, хто шукає істину? Я пощадив би Єрусалим.

²

живеT г~ь, и^ т^о лжи'во кленђтся”

²

Хоч і говорять вони: «живий Господь!», але клянуться неправдиво.

³

Ги~ ѓ'чи твои` зря'тъ вњрђ. би'лъ е^си и^хъ, и^ не болњша. съкрђшилᲆ е^си иX, и^ эTринђли вᲆсприя^ти накаꙁа'нїе. ѓ^жести'ша лица` своя выше ка'мени, и^ не хотњша ѓ^брати'тися.

³

О, Господи! очі Твої чи не до істини звернені? Ти вражаєш їх, а вони не відчувають болю; Ти знищуєш їх, а вони не хочуть прийняти напоумлення; лиця свої вони зробили міцнішими за камінь, не хочуть навернутися.

⁴

а^з же рњхъ, ё%бо ё^боги сђть и^ бђ'и, не вᲇдђщи пђти` гн~я, и^ сђда б~а свое^го.

⁴

І сказав я сам у собі: це, можливо, бідняки; вони дурні, тому що не знають шляхів Господніх, закону Бога свого;

⁵

и^дђ` бо къ дръжа'внымъ и^ гл~ю и^мъ, тїи б^о позна'ша пђть гн~ь, и^ сђдъ б~а свое^го. и^ се` на'ипаче сїи сᲆкрђши'ша и'го, и^ растерго'ша ё%жи.

⁵

піду я до знатних і поговорю з ними, бо вони знають путь Господню, закон Бога свого. Але і вони усі розбили ярмо, розірвали кайдани.

⁶

сего ра'ди поби'лъ иX ле'въ эT лњса, и^ во'лкъ къ ве'черђ погђби и^хъ. па'рдосъ бдя'щъ на гра'дXњ и^хъ, и^ всякъ же и^сходящ# эT нихᲆ бђдетъ ја^т#, и^же многа сђть престђпленїа и^хъ,

⁶

За те вразить їх лев з лісу, вовк пустельний спустошить їх, барс буде підстерігати біля міст їхніх: хто вийде з них, буде розтерзаний; бо примножилися злочини їхні, посилилися відступництва їхні.

⁷

покрњплены сђть эTвращенїя и^хъ. на кое^мъ млsрдъ тебњ быти могђ. сн~ве твои` ѓ^ставиша мя, и^ кленђт#ся в# тњхъ и^же не сђт# боꙁи. насытиX и^хъ и^ съблђдишя, и^ в домњ блђд#нњмъ блђд#стовахђ.

⁷

Як же Мені простити тебе за це? Сини твої залишили Мене і клянуться тими, які не боги. Я насичував їх, а вони перелюбствували і натовпами ходили у доми блудниць.

⁸

кони любов#ницы на жены, и^ ѓ^реве сътворени сђт#. е^динъ кождо к женњ и'скреняго свое^го ржа'ше.

⁸

Це відгодовані коні: кожен з них ірже на дружину іншого.

⁹

е^да ли на сиX не посњщђ рече г~ь. и^ въ ја^зы'цехъ не м#сти'т ли ся дш~а моя,

⁹

Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

¹⁰

възы'идете на стњны и^хъ, и^ разорите`, и^стлњнїя не сътвори'те. во'ꙁмеᲄе эTра'сли е^го, и^же не сђть гн~и.

¹⁰

Виходьте на стіни його і руйнуйте, але не до кінця; знищіть зубці їх, тому що вони не Господні;

¹¹

престђпле'нїемъ б^о престђпи'лъ е^сᲄь на мя домъ і^и^л~евъ, и^ доM і^ё'динъ, реq г~ь.

¹¹

бо дім Ізраїлів і дім Іудин вчинили зі Мною дуже віроломно, — говорить Господь:

¹²

эTвръго'шася г~а и^ реко'ша, нњсть тои. ни прїидетъ на наs ѕл^о, ме'ча и^ гла'да не ё%ꙁримъ.

¹²

вони сказали неправду на Господа і сказали: «немає Його, і біда не прийде на нас, і ми не побачимо ні меча, ні голоду.

¹³

пррoки бы'ша на вњтръ гл~али, и^ эTвњтъ не бы'сть в ни'хъ. сїя б^о слђ'чатся тњмъ”

¹³

І пророки стануть вітром, і сло́ва [Господнього] немає у них; над ними самими нехай це буде».

¹⁴

Сїя рече г~ь си'лъ. и^же гл~али е^сте` сло'во т^о. с^е а^ꙁъ даю` словеса` моя` въ ё^ста` твоя` въ ѓ%гнь, и^ лю'ди сїя въ дре'ва и^ пожре'тъ и^хъ”

¹⁴

Тому так говорить Господь Бог Саваоф: за те, що ви говорите такі слова, ось, Я зроблю слова Мої у вустах твоїх вогнем, а цей народ — дровами, і цей вогонь пожере їх.

¹⁵

Се^ а^ꙁъ наведђ` на ваs ја^зы'ки и^ꙁдале'ча до'ме і^и^л~евъ, рече г~ь. ја^ꙁы'къ си'лныи, ја^ꙁы'къ сᲄарыи, е^го'же ја^ꙁы'ка не ё^вњси ни въꙁраꙁђмњ'еши чт^о гл~ет#.

¹⁵

Ось, Я приведу на вас, дім Ізраїлів, народ здалеку, — говорить Господь, — народ сильний, народ древній, народ, якого мови ти не знаєш, і не будеш розуміти, що він говорить.

¹⁶

тђ'лъ е^го ја%ко гро'бъ эTвер#стъ, вс^и крњ'пцы. і^ и^ꙁъја^дя'тъ кла'сы твоа`

¹⁶

Сагайдак його — як відкритий гріб; усі вони люди хоробрі.

¹⁷

и^ хлњбъ твои, и^ пожре'тъ сн~овъ твои^хъ и^ дще'рїи твои^хъ. ста'до твое и ско'ты твоя` и^ꙁъја'сть, виногра'дъ твои и^ смо'квы твоя`. и^ съкрђшитъ гра'ды твоя твер#ды, в ниXже т^ы и%маши дръꙁнове'нїе мече'мъ.

¹⁷

І з’їдять вони жниво твоє і хліб твій, з’їдять синів твоїх і дочок твоїх, з’їдять овець твоїх і волів твоїх, з’їдять виноград твій і смокви твої; зруйнують мечем укріплені міста твої, на які ти надієшся.

¹⁸

ѓ^ба'че въ дн~ехъ тњ'хъ реq г~ь, не сътворю ваs въ истлњнїе”

¹⁸

Але й у ті дні, — говорить Господь, — не знищу вас до кінця.

¹⁹

да а^ще речете`, почто` сътвори` г~ь б~ъ на'шъ намъ сїя вся`. рече'ши к ни'мъ, ка'ко ѓ^ста'висᲄе м^я, и^ послђжи'сте богоM чю'ждимъ в ꙁемли` ва'шеи. та'ко послђжи'те бого'мъ чю'ждимъ в# ꙁемли` не ва'шеи.

¹⁹

І якщо ви скажете: «за що Господь, Бог наш, робить нам усе це?», то відповідай: оскільки ви залишили Мене і служили чужим богам у землі своїй, то будете служити чужим у землі не вашій.

²⁰

въꙁвњсти'те сїя до'мђ і^а'ковлю, и^ ё^слы'шанїе сътвори'те въ і^ё'дњ рекђщи”

²⁰

Оголосіть це у домі Якова і сповістіть у Юдеї, говорячи:

²¹

Слы'ши по'лче бђ'и, и^же не и%маши срDца. и^же и^мњю^ще ѓ%чи не ви'дите, и^ ё%ши и^ не слы'шите”

²¹

вислухай це, народе дурний і нерозумний, в якого є очі, а не бачить, у якого є вуха, а не чує:

²²

Мене б^о не ё^боите ли ся рече г~ь, и^ эT лица` мое^го не раꙁболи'теся. и^же положи'хъ пњсо'къ предњ'лъ мо'ря ꙁа'повњдь вњ'чнђ, и^же не ми'мои^детъ. и^ съдви'гнђтся і^ и^знемо'гђтъ, и^ надмђтся во'лны е^го и^ не пре'идђтъ того.

²²

чи Мене ви не боїтеся, — говорить Господь, — чи переді Мною не тремтите? Я поклав пісок межею морю, вічною межею, яку не перейде; і хоч хвилі його намагаються, але перемогти не можуть; хоч вони бушують, але переступити його не можуть.

²³

лю'дем же сиM бы'сть срDце невњ'рно и^ жесᲄо'ко, эTи^до'ша и^ поидо'ша.

²³

А у народу цього серце буйне і бунтівне; вони відступили і пішли;

²⁴

и^ не реко'ша въ срDцы свое^мъ, ё^боимыся г~а б~а на'шего. и^же да'сть намъ до'жDь ра'нъ и^ по'ꙁден# въ вре'мя свое`, и^сполне'нїе лњтнїе жа'твы стрегђщи намъ”

²⁴

і не сказали у серці своєму: «убоїмся Господа Бога нашого, Який дає нам дощ ранній і пізній у свій час, зберігає для нас седмиці, призначені для жнив».

²⁵

Беꙁако'нїя на'ша ё^клони'ша сїа, и^ грњхи` на'ша въз#дръжа'ша бл~го эT наs.

²⁵

Беззаконня ваші відвернули це, і гріхи ваші віддалили від вас це добре.

²⁶

и^же ѓ^брњте'ны сђть в лю'дехъ моиX нечестиви лови'теле, ја%ко пти'чныи лове'ць сњти ставляющи, и^ поножы на ꙁацњпле'нїе мђжемъ.

²⁶

Бо між народом Моїм знаходяться нечестиві: вартують, як птахолови, припадають до землі, ставлять пастки й уловлюють людей.

²⁷

ја%ко пом#ча по'лна пти'ць, та'ко до'мы иX по'лны ле'сти. сего ради въꙁвели'чени сђть и^ ѓ^богаще'ни.

²⁷

Як клітка, наповнена птахами, доми їхні повні обману; через це вони і піднеслися і розбагатіли,

²⁸

ё^ты'ли сђть и^ ё^тол#стњли, и^ ми'мои^до'ша слове'съ мои^хъ ꙁлњише. прю` вдови'цы не сђди'ша, прю` си'ра не ё^пра'виша, и^ сђ'да ё^бо'гиM не сђдиша”

²⁸

зробилися повні, жирні, переступили навіть усяку міру у злі, не розбирають судових справ, справ сиріт; благоденствують, і справедливій справі убогих не дають суду.

²⁹

Є$да` сихъ ра'ди не посњщђ рече г~ь, и^ли на лю'дехъ таковXњ не м#сти'тся дш~а моя`”

²⁹

Невже Я не покараю за це? — говорить Господь; і чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?

³⁰

Оу%жасъ и^ чюдеса сътворе'на сђть на ꙁемли`.

³⁰

Дивне і жахливе відбувається на цій землі:

³¹

пррoцы пррoчествова'ша л#жђ, и сщ~ен#ницы плеска'хђ рђка'ми свои^ми, и лю'дїе мои въꙁлюби'ша такова. чт^о бо сътво'рится въ послњ'дняя е^го”

³¹

пророки пророкують неправду, і священики панують за допомогою їх, і народ Мій любить це. Що ж ви будете робити після усього цього?