¹

Оу^тверди'теся сн~ове вениами'нови посредњ і^ерsли'ма, и^ въ каџекђи въстрђбите трђбо'ю, и^ на веџахаремъ въз#дви'гнете хорђговь. ја^же ѕл^о ви'дњно е^сть эT сњвера, и^ сътре'нїе вели'ко. кра'снњи

¹

Біжіть, діти Веніамінові, із середовища Єрусалима, й у Фекої сурміть трубою і дайте знати вогнем у Бефкаремі, бо від півночі з’являється біда і велика загибель.

²

и^ въ стра'нъствњ живђщеи ё^подоби'лъ е^смь дще'рь сїѓ'ня,

²

Розорю Я дочку Сиону, красиву і зніжену.

³

к неи прїидђтъ пасты'рїе и^ стада и^хъ” Оу^глђби'ша в неи ѓ'крsтъ, пасе'тъ е^ді'нъ ко'ждо и^хъ и^же поD рђкђ свое^ю сђть.

³

Пастухи зі своїми стадами прийдуть до неї, розкинуть намети навколо неї; кожен буде пасти свою ділянку.

⁴

ѓ^ст~ите нань бра'нь, съвоста'ните и^ възы'идемъ въ полђдни” Го'ре намъ и^же ё^клони'ся дн~ь, и^же должае сътворе'ны сђть сњни вечернїи”

⁴

Готуйте проти неї війну; вставайте і підемо опівдні. Горе нам! день уже схиляється, розпростираються вечірні тіні,

⁵

Въста'ните і^ и^зы'идемᲆ в# нощи, и^ расточиM домы` е^го”

⁵

Вставайте, підемо і вночі, і зруйнуємо чертоги її!

⁶

И$же сїя рече г~ь сил#. посњцњте дре'во е^го, эTврьꙁите ѓ%крsтъ і^ерsлима тыны`. се` е^сть граD посњще'нїя, вся'ка клевеᲄа` посреди е^го.

⁶

Бо так говорить Господь Саваоф: рубайте дерева і робіть насип проти Єрусалима: це місто має бути покаране; у ньому всяке гноблення.

⁷

ја%ко стђде'нђ сътвори'тᲆ и^сто'чникъ во'дђ свою, тако стђде'но сътвори` лђка'въство свое” Беꙁако'нїя и^ па'кости слы'шатся в неи, предо мно'ю всегда

⁷

Як джерело вивергає із себе воду, так воно виточує із себе зло: у ньому чутно насильство і грабіжництво, перед лицем Моїм завжди обра́зи і рани.

⁸

не'мощь и^ ја%зва” Оу^чи'ся і^ерsлиме да не эTи^детъ дш~а моя эT тебе, да не положђ тя пђсᲄђ ꙁе'млю не ѓ^бита'ннђ”

⁸

Врозумися, Єрусалиме, щоб душа Моя не віддалилася від тебе, щоб Я не зробив тебе пустелею, землею ненаселеною.

⁹

Сїя рече г~ь си'лъ. даже до гро'ꙁда съберђтъ ја%ко вᲆ виногра'дњ ѓ^ста'нки і^и^л~ьски. ѓ^брати` рђкђ твою ја^ко торгатель ко'шницы.

⁹

Так говорить Господь Саваоф: до кінця обберуть залишок Ізраїля, як виноград; працюй рукою твоєю, як збирач винограду, наповнюючи кошики.

¹⁰

комђ въꙁъгл~ю, и^ комђ свњдњтельствђюся да слы'шаT. с^е неѓ^брњꙁаны ё^жеса` иX, и^ слы'шати не мо'гђтъ” Се` сло'во гн~е бы'сть к ни'мъ в# поноше'нїе, и^ не въспрїимTђ того.

¹⁰

До кого мені говорити і кого напоумлювати, щоб слухали? Ось, вухо у них необрізане, і вони не можуть слухати; ось, слово Господнє в них у посміянні; воно неприємне їм.

¹¹

сего ради ја%рости гн~я и^сполнихся ё^трђди'хся тръпя'щи” И$ꙁлїю на мало'е внњ, и^ на събра'нїе ю%ношъ въкђпњ. мђжъ б^о съ женою ја%тᲆ бђдеT, и^ ста'рецъ съ и^спол#неныM дн~їи.

¹¹

Тому я переповнений люттю Господньою, не можу тримати її у собі; виллю її на дітей на вулиці і на зібрання юнаків; узяті будуть чоловік з дружиною, літній з тим, хто віджив літа́.

¹²

и^ преидђтъ домы` и^хъ къ чю'ждимъ, и^ поля` и^ же'ны та'коже. и^же прострђ рђкђ мою на ѓ^бита'ющиX зе'млю, рече г~ь.

¹²

І доми їхні перейдуть до інших, також поля і дружини; тому що Я простягну руку Мою на жителів цієї землі, — говорить Господь.

¹³

эT меншаh паки даy до бо'лшаго, вси` сребролюбїю ё^чаTся и^ эT прoрка даже до сщ~енн#ика, вси творятъ ле'сть.

¹³

Бо від малого до великого, кожен з них відданий користолюбству, і від пророка до священика — усі діють облудно;

¹⁴

и^ цњля'хђ сътре'нїя дщерїи людїи мои^хъ, съ лестїю рекђщи, ми'рᲆ ми'ръ, и^ не бњ ми'ръ.

¹⁴

лікують рани народу Мого легковажно, говорячи: «мир! мир!», а миру немає.

¹⁵

стђдни сђть и^же поноше'нїе сътвори'ша. чт^о на'ипаче постыдњнїеM непостыдњни, и^ посрами'тися не вњдятъ. сея ради ве'щи падђтъ промежᲆ рђшаю^щихъ, и^ въ время посњще'нїя свое^го раꙁрђшаTся, рече г~ь.

¹⁵

Чи соромляться вони, роблячи мерзоти? ні, ніскільки не соромляться і не червоніють. За те впадуть між убитими, і під час відвідування Мого будуть повалені, — говорить Господь.

¹⁶

сїя рече г~ь, стоите на пђте'хъ и^ ви'дњте, и^ въпроси'те эT стезь дре'внихъ, и^хже бђдетъ пђть бл~гъ. и^ ходи'те по ни'хъ, и^ ѓ^бря'щете прохлажде'нїе дш~амъ вашимъ. и^ реко'ша, не ходи'мъ.

¹⁶

Так говорить Господь: зупиніться на шляхах ваших і розгляньте, і розпитайте про путі древніх, де путь добра, і йдіть нею, і знайдете спокій душам вашим. Але вони сказали: «не підемо».

¹⁷

и^ поста'вихъ на ваs стра'жа. и^ реко'хъ, слы'шите гла'съ трђбы`. и^ реко'ша, не ё^слы'шимъ.

¹⁷

І поставив Я вартових над вами, сказавши: «слухайте звук труби». Але вони сказали: «не будемо слухати».

¹⁸

Сего ради слы'шите ја%зы'цы, и^ позна'йте събра'нїе, коли'ко аZ сътворю` иM.

¹⁸

Отже, слухайте, народи, і знай, зібрання, що з ними буде.

¹⁹

слы'ши ꙁемля`, се` аZ и^зведђ ѕлая на по'лкъ сїи пло'дъ помышле'нїя иX, и^же слове'съ мои^хъ не послђшаша, и^ ꙁако'нъ мои эTврьгоша.

¹⁹

Слухай, земле: ось, Я приведу на народ цей згубу, плід помислів їх; бо вони слів Моїх не слухали і закон Мій відкинули.

²⁰

въскђю мнњ кади'ло эT сава приносиᲄе, и^ касїа бл~гимᲆ ѓ^боня'нїеM эT ꙁемля` далняа. всесъж#же'нїа ваша не сђть ё^го'дна, и^ ꙁакла'нїя ва'ша не ё^годи'ша мнᲇ”

²⁰

Для чого Мені ладан, який іде із Сави, і запашна тростина з далекої країни? Всепалення ваші неугодні, і жертви ваші неприємні Мені.

²¹

Сего ради рече г~ь, се а^ꙁъ дамъ на лю'ди сїи раꙁрDђше'нїе, и^ раꙁдрђша'ютъ в нихъ эTц~ы и^ сн~ове вкђпњ сосњдъ, і^ искренїи поги'бнђт#.

²¹

Тому так говорить Господь: ось, Я покладу перед народом цим спотикання, і спотикнуться об них батьки і діти разом, сусід і друг його, і загинуть.

²²

Сїя рече г~ь. се` лю'ди прїидђтъ эT ꙁемля` сњверьски, и^ ја^зы'къ вели'къ въста'нетъ эT конець ꙁемля.

²²

Так говорить Господь: ось, іде народ від країни північної, і народ великий піднімається від країв землі;

²³

стрњлђ` и^ щи'тъ въсхи'тятᲆ, мђчитель еs и^ не ё^млsрдится. глsа е^го ја%ко мо'ре въꙁшђмиT, и^ на ко'ни възы'идђтᲆ ё^гото'вани ја%ко мђжъ на ѓ^полче'нїе на тя дщи сїѓ'ня.

²³

тримають у руках лук і спис; вони жорстокі і немилосердні, голос їх шумить, як море, і несуться на конях, вишикувані, як одна людина, щоб воювати з тобою, дочко Сиону.

²⁴

слы'шахомъ слXђ е^го, беꙁъ въздержа'нїя сђть рђцњ на'ши, ско'рбь ѓ^бъя'тъ насъ болњзнїи ја%ко родя'щая.

²⁴

Ми почули звістку про них, і руки у нас опустилися, скорбота охопила нас, муки, як жінку при пологах.

²⁵

не хощњте и^сходи'ти на ни'вы ни и^сходњте на пTђ. ја%ко мечь врага`, и^ страхъ ѓ%крsтъ.

²⁵

Не виходьте в поле і не ходіть дорогою, бо меч ворогів, жах з усіх боків.

²⁶

дще'ро людїи мои^хъ препоя^шися вре'тищемъ, и^ посы'плися пе'пелоM. пла'чᲆ е^ді'нородныи, сътвори` себњ плаче'мъ горкиM. и^же ё^стремле'но прїидетъ запђстњнїе на ва'съ.

²⁶

Дочко народу мого! опояши себе веретищем і посипай себе попелом; тужи, ніби про смерть єдиного сина, гірко плач; бо раптово прийде на нас згубник.

²⁷

и^скђси'теля дахъ тебе на люди моя крњпка, и^ вњси і^ и^скђсиши пђти` иX.

²⁷

Вежею поставив Я тебе серед народу Мого, стовпом, щоб ти знав і стежив за шляхом їх.

²⁸

вси` тїи нача'лницы ё^кланя'ющїи ходя'щи льсти'во. мњдь и^ желњзо вси` растлњни сђть.

²⁸

Усі вони — вперті відступники, живуть наклепами; це мідь і залізо, — усі вони розбещувачі.

²⁹

ѓ^скђдњ надђтїе на ѓ'гнь, и^стлњ ѓ'лово, в сђетђ` надымаl над#ми'тель, лђка'въства б^о и^хъ не сђть и^стлњни.

²⁹

Роздувальний міх обгорів, свинець зотлів від вогню: плавильник плавив даремно, бо злі не відокремилися;

³⁰

сребро эTмњтно ꙁовњте` иX, и^же г~ь эTврьглъ тњхъ”

³⁰

відкинутим сріблом назвуть їх, тому що Господь відкинув їх.