Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Кт^о дасть главњ моеи во'дђ и^ ѓ^чи'ма мои^ма и^сточникъ слеꙁъ. и^ пла'чю дн~ь и^ но'щь побїеныхъ дще'ри людїи мои^хъ”
1
О, хто дасть голові моїй воду й очам моїм — джерело сліз! я плакав би день і ніч про уражених дочки народу мого.
2
Кто дасᲄь мене въ ѓ^пђстњнїе ра'ꙁнымъ пђтемъ. и^ ѓ^ста'вль лю'ди моя и^ эTи'дђ эT ниX, и^же вси` ѓ^блђдъствова'ни сђть. и^ мно'жество престђпниковъ.
2
О, хто дав би мені у пустелі пристановище подорожніх! залишив би я народ мій і пішов би від них: бо усі вони перелюбники, збіговисько віроломних.
3
и^ простро'ша ја^зы'къ свои ја%ко лђкъ лжи` и^ неи'стинны, съкрњпи'шася на ꙁемли`. и^же эT лђка'ва на лђка'въство и^ꙁошли` сђть, и^ мене не поꙁна'ша рече г~ь. е^ді'нъ
3
Як лук, напружують язик свій для неправди, підсилюються на землі неправдою; бо переходять від одного зла до іншого, і Мене не знають, — говорить Господь.
4
кождо же эT и'скреняго свое^го да стреже'тся, и^ вся'комђ бра'тђ свое^мђ да не и'маᲄь дръꙁнове'нїа. и^же вся'къ бра'тъ льстя'щи прельсти'тъ, и^ всякъ дрђгъ льсти'ве наско'читъ.
4
Стережіться кожен свого друга, і не довіряйте жодному зі своїх братів; тому що всякий брат ставить спотикання іншому, і всякий друг розносить наклепи.
5
и^ мђжъ бра'та свое^го посмњ'ет#, і^ и'стин#нђ не въꙁгл~ют#. поё^чи'ша б^о ја^ꙁы'къ свои гл~ати лжђ`, да беꙁако'нно дњ'ютъ потрђжAшеся,
5
Кожен обманює свого друга, і правди не говорять: привчили язик свій говорити неправду, лукавлять до втоми.
6
ѓ^бита'нїа твоа посредњ льсᲄи вᲆ льсти`, въꙁдержа'шася вњдњти мене, рече г~ь”
6
Ти живеш серед підступництва; з підступництва вони зрікаються знати Мене, — говорить Господь.
7
Сего раd рече г~ь сиl. се` а^ꙁъ разжегђ` і^ и^скђшђ` иX. что` б^о и'но сътворю` эT лица` дще'ри людїи мои^хъ.
7
Тому так говорить Господь Саваоф: ось, Я розплавлю і випробую їх; бо як інакше Мені чинити з дочкою народу Мого?
8
стрњла` ё^ја^з#вля'юща ја^ꙁыk и^хъ, льстиво гл~алъ е^сть въ ё^стнђ своею. ми'ръ съ прїатели свои^ми гл~етъ, и^ в та'инњ поста'вит# е^мђ лови'тельства.
8
Язик їх — убивча стріла, говорить підступно; вустами своїми говорять із ближнім своїм дружньо, а у серці своєму будують йому підступи.
9
е^да на сиX не посњщђ, рече г~ь. и^л^и на ја^зы'цXњ таковњхъ не м#сти'тъ л^и ся дш~а моя.
9
Невже Я не покараю їх за це? — говорить Господь; чи не помститься душа Моя такому народові, як цей?
10
на гора'хъ въспрїимђ` пла'чь и^ тђже'нїе, на красотњ пђсты'ни слезе'нїе, ја%ко възжеже'на сђть. сего ради и^же нњсть мђжа преходя'ща, и^ не слы'шаща гла'са владњюща. эT пти'ца нбsныя даже до ско'тъ пресели'шася и^ эTи^до'ша.
10
Про гори здійму плач і крик, і про степові пасовища — ридання, тому що вони випалені, так що ніхто там не проходить, і не чутно бекання стад: від птахів небесних до худоби — усі розсіялися, пішли.
11
и^ дамъ і^ерsлимᲆ в хол#мы пᲇска, и^ ложи змїеM, и^ гра'ды і^ё^дины дамъ в# разоре'нїе. тњмже не бђдетъ живяи.
11
І зроблю Єрусалим купою каміння, житлом шакалів, і міста Юдеї зроблю пустелею, без жителів.
12
кто е^сть мђжъ премђдрыи, и^же вᲆзразђмњ'етᲆ с^е до негоже сло'во ё^стъ гн~ихъ бђдет# да въꙁвᲇстиT. т^о въскђю поги'бнеT земля`, и^ съжежена е^сть ја^ко пђсᲄы'ня. е^я'же никтоже проходитъ”
12
Чи є такий мудрець, який зрозумів би це? І до кого говорять уста Господні — пояснив би, за що загинула країна і випалена, як пустеля, так що ніхто не проходить нею?
13
Рече г~ь, и^же ѓ^сᲄа'виша ꙁако'нъ мои егоже дахъ иM. и^ не послђшаша гласа мое^го, и^ не походи'ша по немђ.
13
І сказав Господь: за те, що вони залишили закон Мій, який Я встановив для них, і не слухали гласу Мого і не чинили за ним;
14
і^ и^до'ша по стропти'въствђ срDца свое^го и^ по ваа^лимђ, чесо наё^чи'шаs эT ѓ^ц~ъ свои^хъ.
14
а ходили за впертістю серця свого і слідом Ваала, як навчили їх батьки їхні.
15
сего ради та'ко рече г~ь силᲆ б~ъ і^и^л~евъ, се а^зъ напита'ю лю'ди сїя пелынемъ, и^ пи'танїе да'мъ и^мᲆ во'дђ жел#чнђю.
15
Тому так говорить Господь Саваоф, Бог Ізраїлів: ось, Я нагодую їх, цей народ, полином, і напою їх водою з жовчю;
16
и^ расточю и^хъ въ ја^ꙁы'ки, иXже не ꙁна'ша тїи и^ эTц~ы иX. и^ послю` на ниX мечь, дондеже и^стляTся”
16
і розсію їх між народами, яких не знали ні вони, ні батьки їхні, і пошлю услід їм меч, доки не знищу їх.
17
Сїа рече г~ь си'лъ, възыщи'те и^ зови'те тђжъбницы да прїидђтъ и^ к нимъ, и^же премђдрени сђть посли'те, и^ по'идђтъ съ тща'нїемъ
17
Так говорить Господь Саваоф: подумайте, і покличте плакальниць, щоб вони прийшли; пошліть за майстринями у цій справі, щоб вони прийшли.
18
и^ прїемлютъ на на'съ пла'чь. да и^зведђтъ ѓ'чи на'ши сле'зы, и^ вњжди на'ши и^злњютъ во'ды,
18
Нехай вони поспішать і здіймуть плач за нас, щоб з очей наших лилися сльози, і з вій наших текла вода.
19
ꙁане гла'съ плача слы'шанъ эT сїѓ'на” Ка'ко па'костни бы'хомъ и^ посты'дни ѕњло. и^же ѓ^ста'вихомъ ꙁе'млю, ја%ко и^зве'ржены сђть жили'ща наша.
19
Бо голос плачу чутно з Сиону: «як ми пограбовані! ми жорстоко посоромлені, бо залишаємо землю, тому що зруйнували житла наші».
20
тMњже слы'шите же'ны сло'во гн~е, и^ прїе'млите ё^ши'ма вашими ё^че'нїе ё'стᲆ е^го. и^ ё^чи'те дще'ри ва'ши тђже'нїю и^ еді'на ко'ждо и^скренїю свою плачю.
20
Отже, слухайте, жінки, слово Господа, і нехай прислухається вухо ваше до слів уст Його; і вчіть дочок ваших плачу, і одна одну — жалібних пісень.
21
и^же възы'иде смр~ть по ѓ^кномъ на'шимъ въшла е^сть в домы` на'ша, погђби'ти ѓ^троча'та наша и^звнђ`, и^ ю'ноша эT пло'щадїи.
21
Бо смерть входить у наші вікна, вдирається у палаци наші, щоб знищити дітей на вулицях, юнаків на площах.
22
гл~и сїя, реq г~ь, и^ падеT мертвечи'на чл~ча ја%ко гнои^ще на лицы страны`, и^ ја%ко сњно за стопа'ми жнђщихъ, и^ нњсть и^же съберетъ,
22
Скажи: так говорить Господь: і будуть повалені трупи людей, як гній на полі і як снопи позаду женця, і не буде кому зібрати їх.
23
сїя рече г~ь. да не хва'лится мђдрыи въ мђдрости свое'и, ни да хва'лится крњпкїи крњпостїю своею, и^ да не хва'лится бога'тыи въ бога'т#ствњ свое^мъ.
23
Так говорить Господь: нехай не хвалиться мудрий мудрістю своєю, нехай не хвалиться сильний силою своєю, нехай не хвалиться багатий багатством своїм.
24
н^о ѓ^ семъ да хва'лится хваля'ися, вњдњти и^ ꙁна'ти м^я, и^же а'ꙁъ е^смь г~ь. и^же ᲄворю` млsть и^ сђдъ, и^ пра'вдђ на ꙁемли`. сїя б^о ё^го'дна мнњ, реq г~ь.
24
Але хто хвалиться, хвалися тим, що розумієш і знаєш Мене, що Я — Господь, Який творить милість, суд і правду на землі; бо тільки це благоугодно Мені, — говорить Господь.
25
се дн~їе грядTђ, рече г~ь. и^ посњщђ на всњхъ и^же неѓ^брњꙁанђ и^ ѓ^брњꙁанђ и^мђть пло'ть,
25
Ось, приходять дні, — говорить Господь, — коли Я відвідаю усіх обрізаних і необрізаних:
26
на е^гљ'петъ и^ на і^ё'дђ и^ на е^до'мъ, и^ на сн~ы а^м#мо'ня и^ на моа'ва, и^ на всᲇхъ и^же стри'жени сђть вла'сы, ѓ^бита'ющеи в пђсᲄы'ни ја^ко вси` ја^зы'цы неѓ^брњзани плоᲄїю. весь же до'мъ і^и^л~евъ неѓ^брњꙁаны сђть срDцемъ”
26
Єгипет і Юдею, й Едома і синів Аммонових, і Моава і всіх, що стрижуть волосся на скронях, які живуть у пустелі; тому що усі ці народи необрізані, а увесь дім Ізраїлів з необрізаним серцем.