Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Чл~къ б^о рожен# эT жены` ма'лолњтеn, и^спо'лнь гнњ'ва.
1
Людина, народжена жінкою, короткочасна і пересичена печалями:
2
и^ли ја%ко цвTњ процвњты'и эTпаде, эTбњжа же ја^ко стњнь и^ не постоиT.
2
як квітка, вона виростає й опадає; тікає, як тінь, і не зупиняється.
3
с^е и^ ѓ^ сеM словеси сътвори'лъ е^си, внити преD т^я сђдомъ.
3
І на неї-то Ти відкриваєш очі Твої, і мене ведеш на суд з Тобою?
4
кто` б^о чи'стъ бђдетъ эT скверны, и^ никᲄо'же,
4
Хто народиться чистим від нечистого? Жоден.
5
а^ще и^ е^ді'нᲆ дн~ь житїе е^го на земли`. и^сщете'ни же мsцы е^го эT него, въ лњте положи'лъ е^си и^ не престђ'пиT.
5
Якщо дні йому визначені, і число місяців його в Тебе, якщо Ти поклав йому межу, якої він не перейде,
6
эTстђпи` эT него` да ё^млъкнет#, і^ и^ꙁво'литъ жи'тїе ја%коже нае%мникъ”
6
то ухилися від нього: нехай він відпочине, доки не закінчить, як найманець, дня свого.
7
Є$сть б^о дре'вђ надежда, а^ще б^о посњче'но бђдет#, паки процвњтъ, и^ лњтора'сль е^го не ѓ^скђдњ'етъ”
7
Для дерева є надія, що воно, якщо і буде зрубане, знову оживе, і паростки від нього виходити не перестануть:
8
А$ще б^о състарњеTся въ ꙁемли` ко'ренᲆ е^го, а^ще же на ка'мени сконча'ется стебло е^го,
8
якщо і застарів у землі корінь його, і пеньок його завмер у поросі,
9
эT во'ня воды` процвњте” Сътвори'т же жа'твђ, ја%ко мла'до сажDено.
9
але, лиш відчуло воду, воно дає паростки і пускає гілки, ніби знову посаджене.
10
мQђ же ё^меръ эTи'де, паD же чл~къ пото'мъ не бђ'детъ.
10
А людина вмирає і розпадається; відійшла, і де вона?
11
лњты ѓ^скђдњ'етъ мо'ре, рњка' же ѓ^пђстњвшїи и^сше,
11
Витікає вода з озера, і ріка вичерпується і висихає:
12
и^ чл~къ спа'выи не вᲆста'нетъ. до'ндеже не бђдетъ нб~о съшвено, и^ не въспрянђтъ эT сна` и^хъ”
12
так людина ляже і не встане; до закінчення неба вона не пробудиться і не встане від сну свого.
13
А$ще ё^бо во а'дњ бы` м^я съхрани'лъ, сᲆкры'лъ же м^я бы`, до'ндеже преста'нетъ гнњвъ тво'и. и^ въчини'ши вре'мя, в неже па'мять сътвори'ши м^и”
13
О, якби Ти в пеклі сховав мене і приховував мене, доки пройде гнів Твій, поклав мені термін і потім згадав про мене!
14
А$ще ё^бо ё%мреT чл~къ жи'въ бђдеT, скон#чавъ дн~и лњтъ свои^хъ. тръплю до'ндеже па'ки бђдђ”
14
Коли помре людина, то чи буде вона знову жити? В усі дні визначеного мені часу я очікував би, поки прийде мені зміна.
15
Посем же въꙁовеши, а%ꙁ же ё^слы'шђ т^я, дњлаy рђкђ твое'ю не эTвраща'ися.
15
Покликав би Ти, і я дав би Тобі відповідь, і Ти явив би благовоління творінню рук Твоїх;
16
и^счел же е^си хи'трости моя` и^ ничто'же т^я преи'детъ грњхъ мои^хᲆ”
16
бо тоді Ти підраховував би кроки мої і не підстерігав би гріха мого;
17
Запечатлњлъ же ми е^си беꙁако'нїя въ меш#цњ, наꙁнамена'лъ же е^си а^ще чт^о беZ во'ля престђпихъ.
17
у сувої було б запечатане беззаконня моє, і Ти закрив би провину мою.
18
и^ ра'ꙁвњ гора` пада'ющи распадеся, и^ ка'мень ѓ^беTша'етъ эT мњста свое^го.
18
Але гора, падаючи, руйнується, і скеля сходить з місця свого;
19
ка'мень е^гоже ѓ^глади'ша во'ды, и^ потопи'ша во'ды вᲆ знаки перьсᲄь земля`. и^ тер#пњнїе члчsко погђби'лъ е^си,
19
вода стирає камені; паводок її змиває земний порох: так і надію людини Ти знищуєш.
20
въвъꙁринlђ е^си до конца ѓ^тиде. приставиl е^си лице, і^ и^спђстилъ,
20
Пригнічуєш її до кінця, і вона відходить; змінюєш їй лице і відсилаєш її.
21
мно'гом же бы'вшемъ сн~омъ е^го не вњсть. а^ще и^ ма'ло иX бђдеT не сᲆвњсться
21
Чи в пошані діти її — вона не знає, чи принижені — вона не відає;
22
н^о плоти е^го болᲇша, дш~а же е^го сњтова`”
22
але плоть її на ній болить, і душа її в ній страждає.