Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Почто же г~а ё^таи^шася ча'си,
1
Чому не приховані від Вседержителя часи, і ті, що знають Його, не бачать днів Його?
2
нечести'вїи же предњ'лы преидо'ша” Ста'до съ па'стыреM раꙁгра'бльше,
2
Межі пересувають, викрадають стада і пасуть у себе.
3
поDе^ре'мника же сирыX эTведо'ша, и^ во'лъ вдови'ца ѓ^брђчися”
3
У сиріт відбирають осла, у вдови беруть у заставу вола;
4
эTклони'ша же не'мощныя эT пђти пра'веDнаго, вкђ'пњ же сᲆкры'шася кроTцїи ꙁемля`”
4
бідних зіштовхують з дороги, всі принижені землі примушені ховатися.
5
Бы'ша же ја%ко и^ ѓ^сли на села ꙁемля` паче мене, и^ꙁлњꙁше свое^го чина. възмо'же хлњ'бъ иX во ю%ноша”
5
Ось вони, як дикі осли в пустелі, виходять на справу свою, встаючи рано на здобич; степ дає хліб для них і для дітей їхніх;
6
ни'вђ преже вре'мене свою сђщђ пожа'ша, не'мощнїи же винограD нечести'выхъ без# мꙁды и^ без# бра'шна въздњла'ша”
6
жнуть вони на полі не своєму і збирають виноград у нечестивця;
7
На'ги мно'ги ё^спи'ша беZ риZ, ѓ^де'жDђ же дш~ныхъ ѓ^тᲆя'ша”
7
нагі ночують без покрова і без одягу на холоді;
8
Ка'плями го'рсками мочатъ, ꙁане же не и^мњахђ покро'ва в ка'мень ся ѓ^блеко'ша”
8
мокнуть від гірських дощів і, не маючи притулку, тиснуться до скелі;
9
Въсхити'ша сиротђ эT сесца, спаDшаго же смири'ша,
9
відривають від грудей сироту і з убогого беруть заставу;
10
нагїя же ё^спи'ша без# пра'вды, а^лчющихъ же хлњ'бъ ѓ^тᲆя'ша”
10
змушують ходити нагими, без одягу, і голодних годують колоссям;
11
Въ тњснинахъ без# пра'вды преседњша, пђть же пра'веденъ не вњдњша.
11
між стінами вичавлюють олію оливкову, топчуть у точилах і жадають.
12
и^же и^ꙁ гра'да и^ꙁ домо'въ своиX и^ꙁгони'ми быва'хђ, дш~а же младенецъ въꙁдыха'ше вельми” Сам# же почто` сихъ посњще'нїя не сътвори.
12
У містах люди стогнуть, і душа тих, кого убивають, волає, і Бог не забороняє того.
13
на ꙁемли` сђщим# и^мъ и^ не раꙁђмњша, пђти же пра'веDнаго не вњдњша, ни по гости'нницамъ е^го ходи'ша”
13
Є з них вороги світла, не знають путі його і не ходять стежками його.
14
Раꙁђмњв# же иX дњ'ла, преда'сть и^хъ въ тмђ`, и^ въ но'щи бђдетъ ја%кота'ть”
14
Зі світанком встає вбивця, умертвляє бідного й убогого, а вночі буває злодієм.
15
ѓ%ко прелюбодњ'ица съхрани тмђ`, гл~я, не ё^ꙁритъ м^я ѓ%ко, и^ покрове'нїе лица` положи`”
15
І око перелюбника чекає сутінків, говорячи: нічиє око не побачить мене, — і закриває лице.
16
Прокопа'ша въ тмњ` хлњ'вины, въ дн~ехъ наꙁнамена'ша себњ, и^ не поꙁна'ша свњта”
16
У темряві підкопуються під доми, які вдень вони помітили для себе; не знають світла.
17
ЈА/ко въкђпњ ꙁаё%тра иM стњ'нь смр~ти, ја%ко поꙁна'етъ м^я с^е бы'ти сњ'нь смр~ти,
17
Бо для них ранок — смертна тінь, оскільки вони знайомі з жахами смертної тіні.
18
ле'гко е^сть наD лице воды`” Прокля'та бђди ча'сть иX по ꙁемли`, да ја^ви'тъ же ся саD и^хъ на ꙁемли` сђха ча'сть”
18
Легкий такий на поверхні води, проклята частка його на землі, і не дивиться він на дорогу садів виноградних.
19
И$же бо си'рыX раꙁграби'ша,
19
Засуха і спека поглинають снігову воду: так пекло — грішників.
20
пото'мъ въспомянђся е^мђ грњх#, ја%коже м#гла эT росы` и^ще'ꙁе” Въꙁда'но же бђди е^мђ е^же съдњя`. съкрђше'н# же бђ'ди вся'къ неправди'въ ја^ко дре'во неи^сцњле'но
20
Нехай забуде його утроба матері, нехай ласує ним хробак; нехай не залишається про нього пам’яті; як дерево, нехай зломиться беззаконник,
21
неплоDви б^о, не добро` сътвори и^ же'ны не поми'ловалъ”
21
який гнітить бездітну, що не народжувала, і вдові не робить добра.
22
ЈА/ростїю же раꙁврати не'мощныя, сего ра'ди ё^бо не и%мать вᲇры ја%ти на свое жи'тїе”
22
Він і сильних захоплює своєю силою; він устає, і ніхто не упевнений за життя своє.
23
Болњ'в же да не дается и^сцњли'ти, н^о въпадеT въ недђ'гъ”
23
А Він дає йому все для безпеки, і він на те спирається, і очі Його бачать шляхи їхні.
24
Мно'ги б^о ѓ^ꙁлоби'ла высота е^го, ё^вяде же ја%ко ѕе'лїе въ теплотњ, и^ли ја%коже кла'съ эT стебла самъ эTпа'дъ”
24
Піднялися високо, — і ось, нема їх; падають і вмирають, як і всі, і, як верхівки колосся, зрізуються.
25
Аще ли никтоже е^сть рекїи лжђща м^я, и^ положитъ нивъчтоже гл~ы моя`”
25
Якщо це не так, — хто викриє мене у неправді й на ніщо оберне мову мою?