Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Нн~њ же порђга'ша ми ся мен#шины, нн~њ ё^ча'тъ м^я эT ча'сти, и^х#же похђляX эTц~а, и%х#же не сътвори'хъ досто'ины приѓ^бщи'тися мои^хъ чре'дъ”
1
А нині сміються з мене молодші за мене літами, ті, батьків яких я не погодився б помістити з псами стад моїх.
2
Крњпость бо рђ'къ иX вскђю мнњ`, на нихᲆ поги'бе сконча'нїе”
2
І сила рук їх до чого мені? Над ними вже минув час.
3
Скђ'достїю и гла'домъ водя'ися, бњжа'щїи беꙁво'денᲆ сы'и вчера” Тђга` и^ тщета`
3
Бідністю і голодом виснажені, вони тікають у степ безводний, похмурий і спустошений;
4
ѓ^бходя'ще, и^ бы'лїе ѓ%стро ѓ^глажа'юще, и%мже ё^тро'бное бра'шно бы'лїе. нечестнїи же похђленїи требђ'юще вынђ бл~га. и^же ко'ренїе и^ дре'ва жва'хђ эT гла'да вели'каго.
4
щипають зелень біля кущів, і ягоди ялівцю — хліб їх.
5
въста'ша на' мя та'тїе,
5
Із суспільства виганяють їх, кричать на них, як на злодіїв,
6
и^хже до'мове бњша пеще'ры ка'мены,
6
щоб жили вони у вибоїнах потоків, в ущелинах землі і скелях.
7
эT среды доброгла'сныхъ въꙁопїюᲄъ. и^же поD хвра'стїемъ дивїимъ живя'хђ”
7
Ревуть між кущами, туляться під терням.
8
Беꙁђмныхъ сн~ове и^ нече'стно и^мя, и^ сла'ва ёгаше'на эT земля`.
8
Люди знедолені, люди без імені, непотріб землі!
9
нн~њ же гђсли е^смь аZ и^мъ, и^ мене въ пїе'нїе и^мђтъ”
9
Їх-то зробився я нині піснею і їжею розмов їхніх.
10
ѓ^мраꙁи'ша м^я эTстђпльше дале'че, эT лица же мое^го не пощадњша плюнове'нїя.
10
Вони гребують мною, віддаляються від мене і не утримуються плювати перед лицем моїм.
11
эTвњзнђв# б^отђлъ свои ѓ^скръби м^я, и^ ё^зDђ лицђ мое^мђ и^спђсти”
11
Оскільки Він розв’язав повід мій і вразив мене, то вони скинули з себе вузду перед лицем моїм.
12
На деснаго эTраслю въста'ша, но'ѕᲇ же е^го простреT” и^ пђть сътвори на' мя сᲄеꙁя па'гђбы и^хъ,
12
З правого боку встає цей непотріб, збиває мене з ніг, направляє згубні свої шляхи до мене.
13
сътро'ша стезя` моя” Съвлеко'ша же м^и ѓ^де'ждђ,
13
А мою стежку зіпсували: все встигли зробити для моєї погибелі, не маючи помічника.
14
стрњла'ми свои^ми ё^стрњли м^я” Сътвори м^и ја^коже въсхотњ. въ болњꙁнехъ смњри'хся, ѓ^браща'ют# же ми ся печа'ли”
14
Вони прийшли до мене, як крізь широкий пролом; з шумом кинулися на мене.
15
эTи^де ми наде'жда ја%коже вњтръ, и^ ја%ко ѓ%блакъ спsнїе мое”
15
Жахи напали на мене; як вітер, розвіялася велич моя, і щастя моє зникло, як хмара.
16
Нн~њ на мя раꙁлїется дш~а моя, и^ ѓ^дръжа'т# м^я дн~їе печа'лїи”
16
І нині знемагає душа моя в мені: дні скорботи огорнули мене.
17
Но'щїю же ко'сти моя раꙁгорњшася, жилы же моя ѓ^слабњша”
17
Уночі ниють у мені кістки мої, і жили мої не мають спокою.
18
Мно'гою крњ'постїю ја%т# ми ся ꙁа ри'ꙁђ, ја%коже ѓ^жере'лїе ри'ꙁы мое^я ѓ^бъя м^я”
18
Насилу знімається з мене одяг мій; краї хітона мого тиснуть мене.
19
И$маT же м^я ра'вно бернїю въ ꙁемли` и^ попелњ часᲄь мою”
19
Він кинув мене у бруд, і я став, як порох і попіл.
20
Въꙁопихъ к тебњ и^ не ё^слы'ша мене, ста'ша же смотрњша мене”
20
Я взиваю до Тебе, і Ти не слухаєш мене, — стою, а Ти тільки дивишся на мене.
21
Наидо'ша же на' мя без# млsти рђко'ю крњ'пкою ё^ја^зви'лъ м^я е^си”
21
Ти зробився жорстоким до мене, кріпкою рукою ворогуєш проти мене.
22
Въчини'лъ же м^я е^си въ печа'лехъ, и^ эTверже м^я эT сп~сенїя”
22
Ти підняв мене і змусив мене літати з вітром і розтрощуєш мене.
23
Вњдњ б^о ја%ко смр~ть м^я и^стретъ, домъ б^о вся'комђ смр~тнђ ꙁемля`”
23
Так, я знаю, що Ти приведеш мене до смерти й у дім зібрання усіх, хто живе.
24
А$ще бы лњпо самъ бы себе ё^би'лъ, и^ли моли'лся быхъ и^номђ дабы ми ᲄо сътвори'лъ”
24
Певно, Він не простягне руки Своєї на дім кісток: чи будуть вони кричати під час свого руйнування?
25
А$з# же ѓ^ вся'комъ не'мощнMњ въспла'кахся, въꙁд#хнђв же ви'дњв# мђ'жа въ бњдахъ,
25
Чи не плакав я про того, хто був у горі? чи не уболівала душа моя за бідних?
26
а^ꙁъ ё^держюся ѓ^ блаꙁњ, и^ с^е стрᲇто'ша м^я паq дн~їе ѕло'бнїи”
26
Коли я сподівався добра, прийшло зло; коли очікував світла, прийшла пітьма.
27
СрDце въсмръдњ и^ не ё^молчитᲆ, вари'ша м^я дн~їе нищеты”
27
Мої нутрощі киплять і не перестають; зустріли мене дні печалі.
28
Стеня ходи'хъ беZ млъча'нїя, стоя'хъ же въ събо'рњ въпїя”
28
Я ходжу почорнілий, але не від сонця; встаю у зібранні і кричу.
29
Бра'тъ быхъ сири'нъскъ, дрђгъ же птиw”
29
Я став братом шакалам і другом страусам.
30
Ко'жа же моя` помрачи'ся вели'ко, ко'сти же моя съгорњша эT теплоты”
30
Моя шкіра почорніла на мені, кістки мої обгоріли від спеки.
31
Събы'сть же ми ся на стра'сть гђсли, пњснь же моя на пла'чь мнњ`”
31
І цитра моя зробилася сумною, і сопілка моя ридає.