Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ умолча` і%ѓвъ словесы, ё^моlча'ша же и^ трїе дрђꙁи е^го” е^ще прорече і%ѓвъ бњ б^о пра'веденъ пред нимъ”
1
Коли ті три мужі перестали відповідати Іову, тому що він був правий в очах своїх,
2
Раꙁгнњва же ся е^лиё'съ варахи'левъ вђзитянинъ эT ё^жичъства а^ра'мска а^всидїискїя страны” Раꙁгнњва же ся на і%ѓва ѕњло, занеже и^ꙁрече себе` праведна предъ бм~ъ”
2
тоді запалав гнів Елиуя, сина Варахиїлового, вузитянина з племені Рамового: запалав гнів його на Іова за те, що він виправдовував себе більше, ніж Бога,
3
И$ на' три же дрђги раꙁ#гнњвася ѕњло, ја%ко не въꙁмогоша эTвњща'ти проти'вђ преD і%ѓвомъ, н^о нареко'ша е^го нечести'ва”
3
а на трьох друзів його запалав гнів його за те, що вони не знайшли, що відповісти, а тим часом звинувачували Іова.
4
Є$лиё'съ же претръпњ дати эTвњтъ і%ѓвђ, ја%ко старњ'иша е^го сђть дн~ьми дрђꙁи е^го.
4
Елиуй чекав, поки Іов говорив, тому що вони літами були старші за нього.
5
и^ ви'дњ е^лиё'съ, ја%ко нњсть эTвњта въ ё^стњхъ дрђговъ е^го. и^ ё^яри'ся гнњвомъ свои^мъ”
5
Коли ж Елиуй побачив, що немає відповіді з вуст тих трьох мужів, тоді запалав гнів його.
6
эTвњща' же е^лиё'съ варахилевъ вђзитянинъ и^ рече” ю%нъ ё^бо е^смь лњты. вы' же е^сте старњ'иши, тњмже ё^млъча'хъ, ё^боя'хся въꙁвњстити вамᲆ хиᲄрость свою”
6
І відповів Елиуй, син Варахиїлів, вузитянин, і сказав: я молодий літами, а ви — старці; тому я ніяковів і боявся оголошувати вам свою думку.
7
Рњх же не лњты е^сть гл~ющее, въ мноѕњхъ б^о лњтехъ не вњдяT премђдрости”
7
Я говорив сам собі: нехай говорять дні, і багатоліття повчає мудрости.
8
Но дх~ъ е^сᲄь въ чл~цњхъ, дыха'нїе же вседръжи'теля е^сть ё^ча'щїи”
8
Але дух у людині і подих Вседержителя дає їй розуміння.
9
Не многолњтни сђть премђдрости, ниже ста'рцы вњдя'тъ сђдъ.
9
Не багаторічні тільки мудрі, і не старі розуміють правду.
10
тњмже рњхъ послђшаите мене, и^ възвњщђ вамъ е^же вњде, внђши'те сїа гл~ы моя.
10
Тому я говорю: вислухайте мене, оголошу вам мою думку і я.
11
рекђ б^о вамъ послђшаю^щимъ, дондеже и^ не спыта'ете словесъ, и^ до васъ съраꙁђмњю”
11
Ось, я очікував слів ваших, — вслуховувався в судження ваші, доки ви придумували, що? сказати.
12
и^ с^е не бњ і'ѓва ѓ^блича'яи эTвњща'яи гл~ђ е^го эT васъ.
12
Я пильно дивився на вас, і ось ніхто з вас не викриває Іова і не відповідає на слова його.
13
да не речете` ѓ^брњто'хомъ премђдрость эT г~а, прило'жше
13
Не скажіть: ми знайшли мудрість: Бог спростує його, а не людина.
14
чл~кђ повелњсте гл~ати тацњхъ словесъ”
14
Якби він звертав слова свої до мене, то я не вашими словами відповідав би йому.
15
Оу^жаснђшася и^ не эTвњща'ша ктомђ, ѓ^бетша'ша эT нихъ словеса`.
15
Злякалися, не відповідають більше; перестали говорити.
16
претръпњхъ не гл~ахъ б^о ја%ко сᲄа'ша и не эTвњща'ша,
16
І як я чекав, а вони не говорять, зупинилися і не відповідають більше,
17
ја%ко да эTвњща'ю и^ а'ꙁъ ча'сть” эTвњща' же е^лиё'съ гл~етъ”
17
то я відповім з мого боку, висловлю мою думку і я,
18
Па'ки въꙁгл~ю, и^сполнь б^о е^смь словесъ ё^бива'етъ б^о м^я дх~ъ чрева.
18
бо я переповнений словами, і дух у мені розпирає мене.
19
чрево же мое ја%ко мњхъ мъставрюща ꙁавя'ꙁанъ. и^л^и ја^ко мњхъ ковачъскїи раꙁши'реныи.
19
Ось, утроба моя, як вино невідкрите: вона готова прорватися, подібно до нових міхів.
20
въꙁгл~ю да почїю эTврьꙁђ ё^ста` с^и.
20
Виговорюсь, і буде легше мені; відкрию вуста мої і відповім.
21
н^о ниy чл~ка не ё^срамля'юся,
21
На лице людини дивитися не буду і ніякій людині лестити не стану,
22
не свњдњ б^о подиви'тися лицђ. а^ще л^и и^ мене мо'лїе и^ꙁъја^дя'тъ, ника'коже”
22
тому що я не вмію лестити: зараз убий мене, Творче мій.