Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Отвњща' же е^лиџа'съ фема'нитинъ гл~я.
1
І відповів Елифаз феманитянин і сказав:
2
е^гда` мно'жицею гл~анот^и бысть въ ᲄрђдњхъ. крњпость же гл~ъ твои^хъ кто` стерпи'тъ.
2
якщо спробуємо ми сказати тобі слово, — чи не тяжко буде тобі? Утім, хто може заборонити слову!
3
а^ще боты` наё^чилъ е^си мно'ги, и^ рђцњ немо'щнаго ё^тњшилъ е^си.
3
Ось, ти наставляв багатьох і опущені руки підтримував,
4
немо'щныя же въꙁдви'глъ е^си словесы, колњнома же немо'щныхъ дръзостїю ѓ^бложи'лъ е^си.
4
того, хто падав, піднімали слова твої, і коліна, що гнулися, ти укріпляв.
5
нн~њ же прїиде на' тя бо'лезнь и^ коснђ ти ся, тыy потща'ся.
5
А тепер дійшло до тебе, і ти знеміг; торкнулося тебе, і ти упав духом.
6
кое` ё^бо не страX л^и твои е^сть въ беꙁђмїе, и^ наде'жа твоя` и^ злоба пђти твое^го.
6
Богобоязкість твоя чи не повинна бути твоєю надією, і непорочність путів твоїх — упованням твоїм?
7
помяни' же ё^бо кт^о чи'стъ сы'и поги'бе, и^л^и когда` и%сᲄиннїи вс^и и^с корене поги'бошA,
7
Згадай же, чи гинув хто невинний, і де праведних викорінювали?
8
ја%коже видXњ ѓ^рђщихъ зло'бою, и^ сњ'ющїи же я& печа'ли по'жнTђ себњ`.
8
Як я бачив, ті, що орали нечестя і сіяли зло, пожинають його;
9
эT повелњнїя гн~я поги'бнђт#. эT дх~а гнњва е^го и^счеꙁнђтᲆ.
9
від подуву Божого гинуть і від духу гніву Його зникають.
10
сила львова, гла'съ же льви'ца, хвале'нїе же ꙁмїево ё^гасе`”
10
Ревіння лева і голос того, хто рикає, умовкає, і зуби скимнів ламаються;
11
Мравїи льва погђби`, зане же не и^мња'ше бра'шна. лви'чищаy львовы ѓ^ста'виша дрђ'гъ дрђга.
11
могутній лев гине без здобичі, і діти левиці розсіюються.
12
а^ще л^и гл~ъ кїи и%стиненъ б^њ въ словесњхъ твои^хъ. никое^ же ё^бо эT сиX бы т^я срњло ѕло'е. кое` ё^бо не прїиметъ ли м^и ё%хо вла'сти, эT него'же
12
І ось, до мене таємно прийшло слово, і вухо моє прийняло щось від нього.
13
стра'хомъ и^ гла'сомъ но'щнымъ напада'я стра'хᲆ на чл~кы.
13
Серед міркувань про нічні видіння, коли сон находить на людей,
14
гроза же м^я срњте и^ трепетъ, и^ ѕњло ко'сти моа сътрясе`”
14
обійняв мене жах і трепет і потряс усі кістки мої.
15
И$ дх~ъ на лице м^и наи^де. ё^страшиша же ми ся вла'си и^ плᲆти,
15
І дух пройшов наді мною, дибом стало волосся на мені.
16
въстаX и^ не разђмXњ. видXњ и^ не бњ` ѓ^бличїя преD ѓ^чима мои'ма, н^о дх~ъ и^ глаs слы'шаX.
16
Він став, — але я не розпізнав вигляду його, — тільки обрис був перед очима моїми; тихе віяння, — і я чую голос:
17
чт^о б^о е^гда` чи'стъ бђдетъ чл~къ преD бм~ъ. и^л^и эT дњлъ своихъ бес поро'ка мђжъ”
17
чи людина праведніша за Бога? і чи людина чистіша за Творця свого?
18
А$ще на рабы` своа не вњрђеT, на а^гг~лы своя жестоко.
18
Ось, Він і слугам Своїм не довіряє і в ангелах Своїх убачає недоліки:
19
чт^о помы'слилъ на живђщих же въ берныхъ хлњвинаX, эT ниX же и^ сами эT того же бернїа е^смы`. пораꙁи и^хъ ја%коже мо'лїе,
19
тим більше — в тих, хто живе у храминах із суміші, основа яких порох, які знищуються швидше за міль.
20
и^ эT ё^тра да'же до' вечера ја%ко не сђть. ꙁане же не мого'ша себњ помощи` погибо'ша.
20
Між ранком і вечором вони розпадаються; не побачиш, як вони зовсім зникнуть.
21
дђ'нђ же ё^бо на ня і^ и^схоша. погибо'ша зане же не и^мњяхђ премђдрость”
21
Чи не гинуть з ними і чесноти їхні? Вони вмирають, не досягнувши мудрости.