¹

Отвњща же і%ѓвъ и^ реq къ г~ђ”

¹

І відповів Іов Господу і сказав:

²

вњмъ все ја%ко мо'жеши, не немо'жна же т^и ничто'же”

²

знаю, що Ти все можеш, і що намір Твій не може бути зупинений.

³

кт^о бо е^сть таяи тебе совTњ, щадя' же словеса` и^ тебе мниTся таи^ти” Кт^о же въꙁвњстиT м^и иXже не видXњ, ве'лїа и^ ди'внаа и%х#же не свњдXњ”

³

Хто цей, що потьмарює Провидіння, нічого не розуміючи? — Так, я говорив про те, чого не розумів, про діла дивні для мене, яких я не знав.

⁴

Послђшаи мене г~и да и^ а^ꙁъ въз#гл~ю, въпрошю же т^я ты же м^я наё^чи”

⁴

Вислухай, взивав я, і я буду говорити, і що буду запитувати в Тебе, поясни мені.

⁵

слђхомъ б^о ё%ха ё^слы'шаX т^я пе'рвᲇе, нн~њ же і^ ѓ%ко мое ви'дњ т^я”

⁵

Я чув про Тебе слухом вуха; тепер же мої очі бачать Тебе;

⁶

тњ'мже блядословиXся саM и^ ё^страшиXся, мню` себе земля и^ пепелъ”

⁶

тому я відрікаюся і розкаююся в поросі і попелі.

⁷

Быs же е^гда гл~а г~ь гл~ы сїя і%ѓвђ” Реq г~ь е^лиџа'сђ фемани'тинђ” съгрњши'лъ е^си т^ы, и^ ѓ%ба дрђ'га твоя. не гл~аста б^о предо мно'ю ничто'же и^стова, ја%ко рабъ мои і%ѓv”

⁷

І було після того, як Господь сказав слова ті Іову, сказав Господь Елифазу феманитянину: горить гнів Мій на тебе і на двох друзів твоїх за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.

⁸

Нн~њ же поимњте сеDмь телець и^ сеDмь ѓ%венъ. і^ и^дите къ рабђ мое^мђ і%ѓвђ и^ сътво'риT жръᲄвђ ꙁа вы`. і%ѓвъ же раb мои помо'лиTся за васᲆ, то'чїю б^о лице е^го прїимђ, а^ще не е^го ра'ди погђбилᲆ быX ё^бо ваs” не гл~аста б^о и%стиннњ на раба` мое^го і%ѓва”

⁸

Отже, візьміть собі сім тельців і сім баранів і підіть до раба Мого Іова і принесіть за себе жертву; і раб Мій Іов помолиться за вас, тому що тільки лице його Я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви говорили про Мене не так вірно, як раб Мій Іов.

⁹

И$ эTи%де же е^лиџа'съ фемани'тинъ, и валдаD савхетинъ, и^ софа'ръ минеи^нъ, и^ сᲆтвори'ша ја%коже повелњ и^ма г~ь. и^ эTпђсти грњхи и^мъ і%ѓва ради”

⁹

І пішли Елифаз феманитянин і Вилдад савхеянин і Софар наамитянин, і зробили так, як Господь повелів їм, — і Господь прийняв лице Іова.

¹⁰

Гь~ въꙁрасти і%ѓва, молящђ же ся е^мђ ѓ^ дрђꙁехъ своиX, и^ эTпђсти и^мъ грњхи и^хъ. и^ дасᲄь г~ь сђгђбо е^лико б^њ прежDе і%ѓвђ”

¹⁰

І повернув Господь втрату Іова, коли він помолився за друзів своїх; і дав Господь Іову вдвічі більше того, що він мав раніше.

¹¹

Слы'шаша же вся бра'тїя е^го, и^ вс^и се'стры е^го, вся бы'вшая е^мђ” и^ прїидо'ша к немђ вс^и е^ли'цы ꙁнаа'хђ е^го первᲇе, ја%д#шеи и^ пи'вшеи ё^ него. ё^тњши'ша е^го, и^ диви'шася ѓ^ всеM е^же наведе б~ъ на'нь” да'сть же е^мђ ко'жDо а^гницђ е^ді'нђ, и^ д~, драXмы ꙁла'та неꙁнаменована”

¹¹

Тоді прийшли до нього всі брати його й усі сестри його і всі колишні знайомі його, і їли з ним хліб у домі його, і тужили з ним, і утішали його за все зло, яке Господь навів на нього, і дали йому кожен по кеситі і по золотому кільцю.

¹²

Гь~ же блsви послDњняя і%ѓвђ неже преQняя” Бњ же скоT е^го ѓ^вець, Wд~і, вельблюD, Wѕ~, и^ сђпрђгъ воло'въ, Wа~, и^ ѓ^сли'ць стаDныX, Wа~”

¹²

І благословив Бог останні дні Іова більше, ніж минулі: у нього було чотирнадцять тисяч дрібної худоби, шість тисяч верблюдів, тисяча пар волів і тисяча ослиць.

¹³

Роди'ша же ся е^мђ сн~овъ сеDмь, и дщери тр^и”

¹³

І було в нього сім синів і три дочки.

¹⁴

Проꙁва` первђю дн~ь, и^ вторђю касїа тре'тїю же а^малфеи ро'гᲆ.

¹⁴

І нарік він ім’я першій Емима, ім’я другій — Кассія, а ім’я третій — Керенгаппух.

¹⁵

и^ не ѓ^брњто'шася подо'бнїи в лњпотњ дщерїи і%ѓвовыX въ поDнбsнњи. да'сть же і%ѓвъ дщереM своиM наслњдїе въ бра'тїи иX”

¹⁵

І не було на всій землі таких прекрасних жінок, як дочки Іова, і дав їм батько їхню спадщину між братами їхніми.

¹⁶

ЖиT же і%ѓвъ по ја%ꙁвњ то'и, лTњ, р~, и^ о~” ВсXњ же лTњ жи'тъ, см~и” и^ ви'дњ і%ѓвъ сн~ы своя, и^ сн~ы сн~овъ своиX, даже до четве'ртаго колњ'на”

¹⁶

Після того Іов жив сто сорок років, і бачив синів своїх і синів синів до четвертого роду;

¹⁷

ё%мре і%ѓвъ ста'ръ. и^спо'лнь дн~їи”

¹⁷

і помер Іов у старості, насичений днями^*.