Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Не и^скђше'нїе л^и жи'тїе чл~кђ на ꙁемли`. и^ ја%коже м#ꙁды` дн~ь жи'ꙁнь е^го,
1
Чи не визначено людині час на землі, і дні її чи не такі самі, як і дні найманця?
2
и^л^и ја%коже ра'бᲆ бояися г~а свое^го и^ лђчи въ сᲇнь. и^л^и ја%коже нае^мниk жды'и м#ꙁды` своея.
2
Як раб жадає тіні, і як найманець чекає закінчення роботи своєї,
3
та'коже и^ а'ꙁᲆ стерпњхъ мsца т#ща`, но'щи же бо'лњзни да'ны ми сђть.
3
так я одержав у наділ місяці суєтні, і ночі гіркі відраховані мені.
4
а^ще ё^снђ` гл~ю когда дн~ь, е^гда' же въста'нђ паки когда ве'черъ. и^спо'лнъ же болњꙁни быва'ю эT ве'чера до ё%тра”
4
Коли лягаю, то говорю: «колись встану?», а вечір триває, і я перевертаюся досита до самого світанку.
5
Мяте'т же ми ся тњло во гнои` и^ чръвехъ, таю' же грђдїе земля` эT гно'а стрђжа`.
5
Тіло моє одягнене червою і запорошеними струпами; шкіра моя тріскається і гноїться.
6
жи'тїе мое лжњ` е^сть бе'сњды, поги'бе же вът#ще наде'жа.
6
Дні мої біжать скоріше за човника і закінчуються без надії.
7
помяни' же ё^бо ја^ко дх~ъ ми живоT, и^ ктомђ` не възвратится ѓ%ко мое ви'дњти бл~го,
7
Згадай, що життя моє подув, що око моє не повернеться, щоб бачити добре.
8
не ё'зритъ ѓ'ко ви'дящаго м^я” ѓ%чи твои` на мн^њ и^ ктомђ` нњсмь.
8
Не побачить мене око того, хто бачив мене; очі Твої на мене, — і немає мене.
9
ја^коже ѓ%блакъ ѓ^чищеn эT нб~си, а^ще б^о чл~къ сни'де въ а'дъ, ктомђ` не вꙁы'идеT,
9
Рідіє хмара й зникає; так той, хто зійшов у пекло, не вийде,
10
ни възвратиTся ктомђ въ свои доM, ни и%мать е^го позна'ти ктомђ мњсᲄо е^го” И$ аZ
10
не повернеться більше у дім свій, і місце його вже не буде знати його.
11
б^о не пощажђ`, ё^сты` мои^ми възъгл~ю въ бњдњ сыи. эTвръзђ го'ресᲄь дш~а ѓ^держи'мђю. кое ё^бо,
11
Не буду ж я стримувати вуст моїх; буду говорити у пригніченні духу мого; буду скаржитися в печалі душі моєї.
12
море л^и е^сть и^л^и ѕмїи. ја%ко ё^чини'лъ е^си на' мя хране'нїе.
12
Хіба я море або морське чудовисько, що Ти поставив наді мною сторожу?
13
реко'хъ, ја%ко ё^тњшитъ м^я ѓ%дръ мои, и^ вознесђ же к себњ е^ді'нᲆ слово на ло'жи моеM.
13
Коли подумаю: втішить мене постіль моя, забере горе моє ложе моє,
14
ё^страша'еши м^я со'нїями, и^ видњнїемъ сна` прежаса'еши м^я”
14
ти страшиш мене снами і видіннями лякаєш мене;
15
И$змњни'ши эT дх~а дш~ђ мою, эT сме'рти же ко'сти моя.
15
і душа моя бажає краще припинення дихання, краще смерти, ніж збереження кісток моїх.
16
не поживђ` б^о въ вњки да длъготръплю` эTстђпи` эT мене`, т#ще` бо житїе мое.
16
Огидним стало для мене життя. Не вічно жити мені. Відступи від мене, тому що дні мої суєта.
17
что б^о е^сть чл~къ, ја%ко възвели'чилъ е^си е^го, и^л^и ја%ко внима^еши ё^момъ к немђ,
17
Що таке людина, що Ти так цінуєш її і звертаєш на неї увагу Твою,
18
и^л^и посњще'нїе твори'ши е^мђ до ё'тра, и^ на поко'и е^го сђдиши
18
відвідуєш її кожного ранку, кожну мить випробовуєш її?
19
доко'лњ не ѓ^ста'виши мене, ниже предае'ши мя, до'ндеже пожрђ` сли'ны моя` въ бо'лњꙁни”
19
Доки ж Ти не залишиш, доки не відійдеш від мене, доки не даси мені проковтнути слину мою?
20
А$ще а^зъ съгрњши'хъ, что' ти могђ съдњла'ти. съвњды'и ё^мъ чл~чь, почто' мя е^си положи'лъ противђ тебњ. е^смь же на' тя бре'мя,
20
Якщо я згрішив, то що я зроблю Тобі, страж людей! Навіщо Ти поставив мене супротивником Собі, так що я став самому собі за тягар?
21
и^ почто` нњси сътвори'лъ, беꙁако'нїя мое^го ꙁабы'ти, и^ ѓ^чище'нїе грњха` мое^го” Нн~њ же в ꙁе'млю эTи^дђ, ё^тренюя же нњсмь ё^же”
21
І чому б не простити мені гріха і не зняти з мене беззаконня мого? бо, ось, я ляжу в порох; завтра шукатимеш мене, і мене немає.