¹

Сло'во гн~е е^же бы'сть кᲆ і^ѓ^и^лю ваџђи'левђ”

¹

Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.

²

Слы'шите с^е ста'рцы, и^ внђша'ите вс^и живђщїи на ꙁемли`. а^ще е^сть бы'ло си'це въ дн~и вашA, или въ дн~и эTц~ь вашихъ.

²

Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?

³

ѓ^ ни'хъ ча'домъ свои^мъ и^сповњдите, а^ ча'да ва'ша ча'домъ и^хъ, а^ ча'да и^хъ ро'дђ дрђго'мђ.

³

Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:

⁴

ѓ^ста'нокᲆ гђсњниць поја%до'ша прђ'ꙁи, и^ ѓ^ста'нокъ прђжїи поја^до'ша м#ши'ца, и^ ѓ^ста'нокъ м#ши'ць поја^до'ша си'плеве”

⁴

те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.

⁵

Оу^треꙁвитеся пїя'нїи эT вина` свое^го и^ пла'читеся, рыда'ите вс^и пїющеи вино` до пїан#ства, ја%ко и^ꙁя'ся эT ё%стъ ва'шихъ весе'лїе и^ ра'дость.

⁵

Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!

⁶

ја%ко ја^ꙁыk въꙁы'иде на' ꙁемлю мою крњ'покъ и^ без# числа`, ꙁђ'бы е^го ја%ко и^ ꙁђ'бы льво'вы, и^ чрњновиTцы е^го ја%ко и^ льви'чищђ.

⁶

Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.

⁷

положи винограD мои въ погђбленїе, и^ смоквинїе мое въ сломле'нїе. в#зыска'я ѓ^бъи^ска и& и^ съврьже, ѓ^бњли ло'ꙁїе е^го.

⁷

Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.

⁸

въспла'чется къ мнњ паче невњ'сты препоя'саны въ врњтище по мђжи е^я` дв~ьственнMњ”

⁸

Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!

⁹

И$з#връжеся тре'ба и^ въꙁлїя'нїе и^з до'мђ гн~я. пла'читеся жръцы слђжа'щеи тре'бникђ,

⁹

Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.

¹⁰

ја%ко пострада'ша поля'ны. пла'чися ꙁемле ја%ко пострада п#шени'ца, и^ пресше вино`, ё^мни'ся ма'сло древя'ное,

¹⁰

Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.

¹¹

ѓ^срами'шася дњлателе. пла'читеся се'ла по пшени'цы, и^ по ја^чме'ни, ја%ко и^ погибо'шA и^манїя съ ни'вы.

¹¹

Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,

¹²

винограD пос#ше, и^ смокви'нїе, ѓ^малњ ши'пчїе. и^ фини'ћ, и^ ја%блонь, и^ вс^е дре'во пол#ское и^сше, ја%ко срами'ша ра'дость сн~ове чл~чи.

¹²

засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.

¹³

препояши'теся и^ пїите жръцы плачитеся слђжа'щеи тре'бникђ, внидњте ё^сплњте на врњтищехъ слђжа'щеи б~ђ, ја%ко эTја%ся эT до'мђ б~а вашего тре'ба и^ въꙁлїя'нїе.

¹³

Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.

¹⁴

ѓ^ст~ите а^л#ка'нїе, проповњди'те цњ'лбђ” съберњте ста'рца и^ вся живђщая на ꙁемли` въ доM б~а вашего. и^ възовњте къ г~ђ продолжа'юще.

¹⁴

Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.

¹⁵

ёO лю'те мнњ`, ёO лю'те мнњ вᲆ дн~ь, ја^ко бли'ꙁъ е^сть дн~ь гн~ь, и^ ја%ко стрsть эT стрsти прїидетъ.

¹⁵

О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.

¹⁶

ја%ко преD ѓ^чи'ма вашима пи'ща вꙁя'шася, и^ эT до'мђ б~а вашего весе'лїе и^ ра'дость.

¹⁶

Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?

¹⁷

въскопыснђша ю%ница ё^ ја^сли и^хъ, и^ съплњснивњша жи'тница эT лњплњнїя и^хъ, погибо'ша и^мњ'нїя и^хъ, раскопа'шася тњсцы ја%ко посше пшени'ца.

¹⁷

Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.

¹⁸

чт^о положимъ себњ`. вᲆспла'кашася ста'да волђя ја%ко не бњ` па'жити и^мъ, и^ па'ствы ѓ%вчая погибо'ша.

¹⁸

Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.

¹⁹

к тебњ г~и възᲆпїю, ја%ко ѓ%гнь потреби предњ'лы пђсты'ня, и^ пла'мень пож#же вс^е дре'во по'льское.

¹⁹

До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.

²⁰

и^ ско'ти по'льстїи въꙁрњша к тебњ, ја%ко посхо'ша и^сто'чницы воDнїи, и^ ѓ'гнь поја%сть предњ'лы пђсты'ня”

²⁰

Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.