Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~”
1
Сло'во гн~е е^же бы'сть кᲆ і^ѓ^и^лю ваџђи'левђ”
1
Слово Господнє, яке було до Іоїля, сина Вафуїла.
2
Слы'шите с^е ста'рцы, и^ внђша'ите вс^и живђщїи на ꙁемли`. а^ще е^сть бы'ло си'це въ дн~и вашA, или въ дн~и эTц~ь вашихъ.
2
Слухайте це, старці, і прислухайтесь, усі жителі землі цієї: чи бувало таке у дні ваші або у дні батьків ваших?
3
ѓ^ ни'хъ ча'домъ свои^мъ и^сповњдите, а^ ча'да ва'ша ча'домъ и^хъ, а^ ча'да и^хъ ро'дђ дрђго'мђ.
3
Передайте про це дітям вашим; а діти ваші нехай скажуть своїм дітям, а їхні діти наступному роду:
4
ѓ^ста'нокᲆ гђсњниць поја%до'ша прђ'ꙁи, и^ ѓ^ста'нокъ прђжїи поја^до'ша м#ши'ца, и^ ѓ^ста'нокъ м#ши'ць поја^до'ша си'плеве”
4
те, що залишилося від гусені, їла сарана, що залишилося від сарани, їла черва, а що залишилося від черви, доїли жуки.
5
Оу^треꙁвитеся пїя'нїи эT вина` свое^го и^ пла'читеся, рыда'ите вс^и пїющеи вино` до пїан#ства, ја%ко и^ꙁя'ся эT ё%стъ ва'шихъ весе'лїе и^ ра'дость.
5
Пробудіться, п’яниці, всі, хто п’є вино, плачте і ридайте за виноградним соком, бо він віднятий від уст ваших!
6
ја%ко ја^ꙁыk въꙁы'иде на' ꙁемлю мою крњ'покъ и^ без# числа`, ꙁђ'бы е^го ја%ко и^ ꙁђ'бы льво'вы, и^ чрњновиTцы е^го ја%ко и^ льви'чищђ.
6
Бо прийшов на землю Мою народ сильний і незліченний; зуби у нього — зуби левині, і щелепи у нього — як у левиці.
7
положи винограD мои въ погђбленїе, и^ смоквинїе мое въ сломле'нїе. в#зыска'я ѓ^бъи^ска и& и^ съврьже, ѓ^бњли ло'ꙁїе е^го.
7
Спустошив він виноградну лозу Мою, і смоковницю Мою обламав, обдер її догола, і кинув; зробилися білими гілки її.
8
въспла'чется къ мнњ паче невњ'сты препоя'саны въ врњтище по мђжи е^я` дв~ьственнMњ”
8
Ридай, як молода дружина, підперезавшись веретищем, за чоловіком юности своєї!
9
И$з#връжеся тре'ба и^ въꙁлїя'нїе и^з до'мђ гн~я. пла'читеся жръцы слђжа'щеи тре'бникђ,
9
Припинилося хлібне приношення й узливання у домі Господньому; плачуть священики, служителі Господні.
10
ја%ко пострада'ша поля'ны. пла'чися ꙁемле ја%ко пострада п#шени'ца, и^ пресше вино`, ё^мни'ся ма'сло древя'ное,
10
Спустошене поле, ремствує земля; бо знищено хліб, висох виноградний сік, зав’яла маслина.
11
ѓ^срами'шася дњлателе. пла'читеся се'ла по пшени'цы, и^ по ја^чме'ни, ја%ко и^ погибо'шA и^манїя съ ни'вы.
11
Червонійте від сорому, хлібороби, ридайте, виноградарі, за пшеницею та ячменем, тому що загинуло жниво у полі,
12
винограD пос#ше, и^ смокви'нїе, ѓ^малњ ши'пчїе. и^ фини'ћ, и^ ја%блонь, и^ вс^е дре'во пол#ское и^сше, ја%ко срами'ша ра'дость сн~ове чл~чи.
12
засохла виноградна лоза і смоковниця зав’яла; гранатове дерево, пальма і яблуня, всі дерева у полі посохли; тому і веселощі у синів людських зникли.
13
препояши'теся и^ пїите жръцы плачитеся слђжа'щеи тре'бникђ, внидњте ё^сплњте на врњтищехъ слђжа'щеи б~ђ, ја%ко эTја%ся эT до'мђ б~а вашего тре'ба и^ въꙁлїя'нїе.
13
Підпережіться веретищем і плачте, священики! ридайте, служителі вівтаря! ввійдіть, ночуйте у веретищах, служителі Бога мого! бо не стало у домі Бога вашого хлібного приношення й узливання.
14
ѓ^ст~ите а^л#ка'нїе, проповњди'те цњ'лбђ” съберњте ста'рца и^ вся живђщая на ꙁемли` въ доM б~а вашего. и^ възовњте къ г~ђ продолжа'юще.
14
Призначте піст, оголосіть урочисте зібрання, скличте старців і всіх жителів країни цієї у дім Господа Бога вашого, і взивайте до Господа.
15
ёO лю'те мнњ`, ёO лю'те мнњ вᲆ дн~ь, ја^ко бли'ꙁъ е^сть дн~ь гн~ь, и^ ја%ко стрsть эT стрsти прїидетъ.
15
О, який день! бо день Господній близько; як спустошення від Всемогутнього прийде він.
16
ја%ко преD ѓ^чи'ма вашима пи'ща вꙁя'шася, и^ эT до'мђ б~а вашего весе'лїе и^ ра'дость.
16
Чи не перед нашими очима віднімається їжа, від дому Бога нашого — веселощі і радість?
17
въскопыснђша ю%ница ё^ ја^сли и^хъ, и^ съплњснивњша жи'тница эT лњплњнїя и^хъ, погибо'ша и^мњ'нїя и^хъ, раскопа'шася тњсцы ја%ко посше пшени'ца.
17
Зотліли зерна під брилами своїми, спорожніли житниці, зруйновані комори, бо не стало хліба.
18
чт^о положимъ себњ`. вᲆспла'кашася ста'да волђя ја%ко не бњ` па'жити и^мъ, и^ па'ствы ѓ%вчая погибо'ша.
18
Як стогне худоба! похмуро ходять стада волів, бо немає для них пасовища; знемагають і отари овець.
19
к тебњ г~и възᲆпїю, ја%ко ѓ%гнь потреби предњ'лы пђсты'ня, и^ пла'мень пож#же вс^е дре'во по'льское.
19
До Тебе, Господи, взиваю; бо вогонь пожер рясні пасовища пустелі, і полум’я попалило всі дерева у полі.
20
и^ ско'ти по'льстїи въꙁрњша к тебњ, ја%ко посхо'ша и^сто'чницы воDнїи, и^ ѓ'гнь поја%сть предњ'лы пђсты'ня”
20
Навіть і тварини на полі взивають до Тебе, тому що засохли потоки вод, і вогонь знищив пасовища пустелі.
Глvа, в~”
1
Въстрђби'те трђбо'ю въ сиѓ'нњ, проповњ'дњте въ горᲇ мое'и ст~њи, и^ да съберTђся вс^и живђщеи на ꙁеMли`. ја%ко преDстои^тъ дн~ь гн~ь, ја%ко бли'зъ
1
Сурміть трубою на Сионі і бийте тривогу на святій горі Моїй; нехай тремтять усі жителі землі, бо настає день Господній, бо він близько —
2
дн~ь тм^ы и^ бђря, и^ дн~ь ѓ%блака и^ м#глы” ЈА/ко і^ ё'трина расы'плеTся по гора'мъ лю'дїе мно'ѕи и^ крњ'пцы подо'биї и^мъ не бы'ша эT вњка, и^ по ниX не приложи'тся до лњтъ в роD и^ ро'дъ”
2
день темряви і мороку, день хмарний і туманний: як ранкова зоря поширюється по горах народ численний і сильний, якого не бувало від віку і після того не буде у роди родів.
3
преD ни'ми ѓ'гнь потребля'ай, и^ ꙁани'ми въз#гараяся пл'амень. ја^ко и^ ра'и пи'ща ꙁемля` преD ни'мъ, а^ ꙁа ниM по'ле пагђбы. і^ и^з бђ'дђщаго эT него не бђ'детъ.
3
Перед ним пожирає вогонь, а за ним палить полум’я; перед ним земля, як сад Едемський, а позаду нього буде спустошений степ, і нікому не буде порятунку від нього.
4
ја%ко и^ ви'дъ ко'ньскь видњ'нїе и^хъ, и^ ја%ко кон#ницы та'коже проженђтъ”
4
Вигляд його як вигляд коней, і скачуть вони, як вершники;
5
ја%ко и^ глsа ѓ^рђж'їя на връхъ го'ръ и^стекђтъ, и^ ја%ко глаs пламене ѓ%гнена попаля'юща тростїе, и^ ја%ко лю'дїе мно'ѕи крњ'пцы вополча'ющеися на ра'ти.
5
скачуть по вершинах гір ніби зі стуком колісниць, ніби з тріском вогненного полум’я, яке пожирає солому, як сильний народ, вишикуваний до битви.
6
преD лицемъ и^хъ съкрђша'тся лю'дїе, ја%ко и^ вс^е лице` преD зно'емъ пали'мо”
6
Побачивши його, затремтять народи, у всіх лиця збліднуть.
7
ја^ко и^ пњш#цы поекђтъ, и^ мђ'жи хра'бри въꙁыидђтъ на граD. и^ ко'ждо въ пђть свои по'идетъ, и^ не съвратя'тъ пђтїи свои^хъ,
7
Як борці біжать вони і як хоробрі воїни залазять на стіну, і кожен іде своєю дорогою, і не збивається зі шляхів своїх.
8
не эTи^дђтъ ѓ^тяж#чава'ющеи. въ ѓ^рђжїи и^хъ по'идђтъ, и въ стрњлахъ и^хъ падђтся и^ не скон#чаюTся.
8
Не давлять одне одного, кожен іде своєю стежкою, і падають на списи, але залишаються неушкодженими.
9
гра'да и^мTђся, и^ на ꙁабралA въстекђтъ. на хлњвинђ възлњзђтъ, и^ две'рцами вни'дђтъ ја%ко и^ та'тїе.
9
Бігають по місту, піднімаються на стіни, залазять на доми, входять у вікна, як злодії.
10
преD лице'мъ иX смятеTся земля`, и^ потрясе'тся нб~о. слн~це и^ мsць поме'ръкнета, и^ ѕвњ'зды ё^гасятъ свњтъ свои.
10
Перед ними потрясеться земля, похитнеться небо; сонце і місяць потьмаряться, і зірки втратять своє світло.
11
и^ г~ь да'сть глаs свои преD лицемъ си'лы свое^я, ја%ко мно'гъ е^сть ѕњ'ло по'лкъ е^го, ја%ко крњ'пка дњ'ла словеs е^го. ꙁане` вели'кᲆ дн~ь гн~ь, вели'къ и^ свњтелъ ѕњ'ло, и^ кт^о е^сть дости'женъ е^мђ”
11
І Господь дасть глас Свій перед воїнством Своїм, бо дуже численне полчище Його і могутній виконавець слова Його; бо великий день Господній і дуже страшний, і хто витримає його?
12
И$ нн~њ гл~етъ г~ь б~ъ вашъ, ѓ^братитеся къ мнњ` всњмъ срDцемъ вашимъ, съ а%л#чьбою, и^ съ пла'чемъ, и^ съ же'лею.
12
Але і нині ще говорить Господь: наверніться до Мене всім серцем своїм у посту, плачу і риданні.
13
и^ раꙁе'рꙁᲇте срDца ваша, а^ не ри'ꙁы ва'ша. и^ ѓ^брати'теся къ г~ђ б~ђ ва'шемђ, ја%ко млsтивъ и^ щеDрь е^сть, тръпе'ливъ и^ мно'гомлsтив#, и^ раска'явася ѓ^ ꙁло'бахъ”
13
Роздирайте серця ваші, а не одяг ваш, і наверніться до Господа Бога вашого; бо Він благий і милосердий, довготерпеливий і многомилостивий і жалкує про біди.
14
Кт^о вњ'сть ѓ^братиT ли ся и^ раска'етъ, и^ ѓ^ста'витъ ꙁа собо'ю блsве'нїе. тре'бђ и^ въꙁлїа'нїе г~ђ б~ђ на'шемђ.
14
Хто знає, чи не змилостивиться Він, і чи не залишить благословення, хлібного приношення й узливання Господу Богу вашому?
15
въстрђби'те трђбо'ю въ сїѓ'нњ, ѓ^ст~ите а^л#ка'нїе, проповњди'те цњльбђ.
15
Засурміть трубою на Сионі, призначте піст і оголосіть урочисте зібрання.
16
съберᲇте лю'ди, ѓ^ст~ите цр~кви, и^ съберњте ста'рца. съвокђпи'те младе'н#ца, и^ с#сђща со'съ. да и^ꙁы'идетъ женя'ися эT ло'жа свое^го, и^ невњ'ста эT чертож#ница свое^я.
16
Зберіть народ, скличте зібрання, запросіть старців, зберіть отроків і немовлят; нехай вийде наречений з палацу свого і наречена зі своєї світлиці.
17
межDђ степе'ны и^ тре'бникомъ въспла'чюTся жръцы слђжа'щеи г~ђ, и^ рекђт#, пощади г~и лю'ди своя, и^ не да'жDь ча'сти свое^я на ё^кори'ꙁнђ да не ѓ^блада'ютъ и^ми страны, ја%коже да не рекђтъ въ странахᲆ гдњ е^сть б~ъ иX.
17
Між притвором і жертовником нехай плачуть священики, служителі Господні, і говорять: «пощади, Господи, народ Твій, не віддай спадщини Твоєї на наругу, щоб не знущалися з нього народи; для чого будуть говорити між народами: де Бог їхній?»
18
и^ въꙁревнова` г~ь ѓ^ земли` свое^и, и^ пощадњ лю'ди своя.
18
І тоді возревнує Господь за землю Свою, і пощадить народ Свій.
19
и^ эTвњща г~ь лю'деM свои^мъ, и^ рече, с^е а^ꙁъ вамъ послю пшени'цђ, и^ вино`, и^ ма'сло древя'ное, и^ насы'титеся и^хъ, и^ не дамъ ваs к#семђ на порђга'нїе вᲆ страны`”
19
І відповість Господь, і скаже народу Своєму: ось, Я пошлю вам хліб і вино і єлей, і будете насичуватися ними, і більше не віддам вас на наругу народам.
20
І$ и'же эT сњ'вера, эTженђ и& эT ваs на ꙁемлю без воды`. и^ погђблю лице е^го въ мо'ри пер#вњмъ, и^ ꙁаDняа е^го въ мо'ри послDњнемъ. и^ въꙁы'идетъ гно'и е^го и^ въꙁы'идетъ смраD е^го ја%ко въꙁвели'чи дњла своя”
20
І того, хто прийшов з півночі, віддалю від вас, і вижену в землю безводну і порожню, переднє полчище його — у море східне, а заднє — у море західне, і піде від нього сморід, і підніметься від нього смердота, оскільки він багато наробив зла.
21
Оу^пова'и ꙁе'мле радђи^ся и^ веселђ'и, ја%ко въꙁвели'чи г~ь ја%ко сътвори т^и.
21
Не бійся, земле: радуйся і веселися, бо Господь великий, щоб зробити це.
22
ё^пова'ите ско'ти по'льстїи ја%ко проꙁябнђша по'ля пђсты'ня, ја%ко дре'во принесе плDо свои, винограD и^ смо'кви да'ста си'лђ свою`”
22
Не бійтеся, тварини, бо пасовища пустелі виростять траву, дерево принесе плід свій, смоковниця і виноградна лоза покажуть свою силу.
23
и^ ча'да сїѓ'ня радђитеся, и^ весели'те ѓ^ г~и бѕ~њ вашемъ, ја%ко да'сть вамъ пи'щђ въ пра'вдђ. и^ надожди'тъ вамъ до'жDь ра'ныи и^ по'зDныи ја%коже и^ пре'жде.
23
І ви, діти Сиону, радійте і веселіться у Господі Бозі вашому; бо Він дасть вам дощ за мірою і буде посилати вам дощ, дощ ранній і пізній, як раніше.
24
и^ напо'лнятся гђмна ваша пшени'ца, и^ прелїю'тся тњсцы вино'мъ и^ ма'сломъ.
24
І наповняться токи хлібом, і переповняться підточилля виноградним соком і єлеєм.
25
и^ эTдаM вамъ в лњтъ мњсто в ня'же поја^до'шA прђ'зи, и^ м#ши'ца, и^ си'плеве, и^ гђсе'ница, си'ла моя вели'ка ю%же послаX на' вы.
25
І воздам вам за ті роки, коли пожирали сарана, черва, жуки і гусінь велике військо Моє, яке послав Я на вас.
26
і^ и^ꙁ#ја%сте ја%дђще и^ насы'титеся, и^ похва'лите и^мя г~а б~а вашего и^же сътвори с ва'ми чюдеса`. и^ не посрамяTся лю'дїе мои въ вњ'къ”
26
І до ситости будете їсти і насичуватися і славити ім’я Господа Бога вашого, Який дивне вчинив з вами, і не осоромиться народ Мій повіки.
27
И$ бђ'дете вњ'дњти и^же посреди і^и^л~я а^ꙁъ е^смь, и^ а'ꙁъ г~ь б~ъ вашъ и^ нњсᲄь и%наго. и^ не посрамя'тся лю'дїе мои въ вњ'къ”
27
І пізнаєте, що Я посеред Ізраїля, і Я — Господь Бог ваш, і немає іншого, і Мій народ не осоромиться повіки.
28
И бђдетъ посе'мъ, и^ꙁлїю эT дх~а мое^го на вся'кђ пло'ть, и^ прорекђтъ сн~ове ва'ши и^ дщеря ва'ша. и^ ста'рцы ва'ши со'нїя ё%зрятъ, и^ ю'ноты ва'ши видњнїя ё^ви'дят#.
28
І буде після того, виллю від Духа Мого на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння.
29
и^б^о на ра'бы моя`, и^ на рабы'ня моя` въ дн~и т^ы и^злїю эT дх~а мое^го”
29
І також на рабів і на рабинь у ті дні виллю від Духа Мого.
30
и^ да'мъ чюдеса` на нб~си и^ на' ꙁемли, кро'вь и^ ѓ'гнь, и^ па'рђ ды'мнђю”
30
І покажу знамення на небі і на землі: кров і вогонь і стовпи диму.
31
сл~нце ѓ^брати'тся во тм^ђ и^ мsць въ кро'вь, прежде пришествїя дн~е гн~я вели'каго и^ стра'шнаго.
31
Сонце перетвориться на темряву і місяць — на кров, перш ніж настане день Господній, великий і страшний.
32
и^ бђдетъ вся'къ и^же приꙁоветᲆ и^мя гн~е сп~сется” ја%ко въ горњ сїѓ'нњ и^ въ і^ерsли'мњ бђдетъ сп~са'емыи, ја%коy рече г~ь, и^ бл~го совњстђ'ющеи ја%же г~ь призва`”
32
І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться; бо на горі Сионі й у Єрусалимі буде спасіння, як сказав Господь, і в інших, яких прикличе Господь.
Глvа, г~”
1
ЈА/ко с^е а^зъ въ дн~и т^ы и^ въ гоD то'и е^гда` въꙁвращђ плњн#ники і^ё'дины
1
Бо ось, у ті дні й у той самий час, коли Я поверну полон Іуди і Єрусалима,
2
и^ і^ерsли'мля сᲆберђ вс^я страны` и^ сведђ я& на по'лянђ і^ѓ^сафа'товђ. и^ рас#сђждђся с ни'ми т^ђ по лю'дехъ мои^хъ, и^ ча'сти мое'я і^ил~я и^же рас#сњашася въ странахъ, и^ землю мою` раꙁдњли'ша,
2
Я зберу всі народи, і приведу їх у долину Іосафата, і там учиню над ними суд за народ Мій і за спадщину Мою, Ізраїля, який вони розсіяли між народами, і землю Мою розділили.
3
и^ на люди моа` въꙁвръго'ша жребїя, и^ даша ѓ^трочища блђ'дницамъ, и^ ѓ^трокови'ца продаа'хђ на винњ` и^ пїа'хђ.
3
І щодо народу Мого вони кидали жереб, і віддавали отрока за блудницю, і продавали отроковицю за вино, і пили.
4
чт^о мнᲇ чт^о ли ва'мъ тљ=ре и^ сидоне, и^ вс^я галиле'я и^ноплемен#никъ” е^да` эTда'нїе в^ы да'ете мнњ`, и^л^и памятђе^те па'мять в^ы до мене`, ѓ%стрњ и^ бы'стрњ эTда'мᲆ эTда'нїе ва'ше на главы ва'ша.
4
І що ви Мені, Тире і Сидоне і всі округи филистимські? Чи хочете воздати Мені помсту? чи хочете воздати Мені? Легко і скоро Я поверну помсту вашу на голови ваші,
5
поне'же сребро` мое и^ зла'то мое вꙁя'сте, і^ и^ꙁбра'нная моа` и^ до'брая внесо'сте въ тре'бища ва'ша”
5
тому що ви взяли срібло Моє і золото Моє, і найкращі коштовності Мої внесли у капища ваші,
6
и^ сн~ы і^ё'дины и^ і^и~левы эTда'сте сн~оM е^л#ли'нскомъ, ја%ко да и^жденете я& эT предњлъ и^хъ.
6
і синів Іуди і синів Єрусалима продавали синам еллінів, щоб віддалити їх від меж їхніх.
7
с^е а%ꙁъ воставлю я& эT мњста в неже эTдасте я& та'мо, и^ эTдаM эTда'нїе ваше на главы` ва'ша.
7
Ось, Я підніму їх з того місця, куди ви продали їх, і поверну винагороду вашу на голову вашу.
8
и^ эTда'мъ сн~ы ва'ша и^ дще'ря ва'ша в рђцњ сн~овъ і^ё'динъ, и^ эTдадяT я& въ плњнъ въ странђ` далече сђщђ, ја%ко г~ь гл~а”
8
І віддам синів ваших і дочок ваших у руки синів Іуди, і вони продадуть їх савеям, народу віддаленому; так Господь сказав.
9
Проповњ'дите с^е въ странахъ, ѓ^ст~ите ра'ть, воставите сњч#ца, приходи'те и^ восходи'те вс^и мђжи вои^н#стїи.
9
Проголосіть про це між народами, приготуйтеся до війни, збудіть хоробрих; нехай виступлять, піднімуться всі ратоборці.
10
рас#сњцњте ра'ла ва'ша на ѓ^рђжїя, и^ сер#пы ва'ша на лђща. немощныи да гл~етъ, ја%ко могђ` а%зъ.
10
Перекуйте орала ваші на мечі і серпи ваші на списи; слабкий нехай говорить: «я сильний».
11
съвокђпля'итеся и^ въходи'те вся страны` ѓ^бњ'мо, и^ сᲆберᲇтеся т^ђ. кро'ткїи да бђдетъ хра'бръ
11
Поспішайте і сходьтесь, усі народи навколишні, і зберіться; туди, Господи, веди Твоїх героїв.
12
да вᲆста'нђтъ и^ въꙁы'идђтъ вс^я страны` на поля'нђ і^ѓ^сафа'товђ, ја%ко т^ђ ся'дђ рас#сђди'ти вс^я страны ја%же ѓ^крsтъ.
12
Нехай встануть народи і спустяться у долину Іосафата; бо там Я воссяду, щоб судити всі народи звідусюди.
13
и^спђсти'те сер#пы ја%ко преDсто'итъ и^манїе виногра'да, внидњте и^ перњте ја%ко и^спо'лнъ тњскᲆ, и^злива'ются поDста'ви, ја^ко ё^мно'жишася злобы и^хъ.
13
Пустіть у діло серпи, бо жниво дозріло; йдіть, спустіться, бо точило повне і підточилля переливаються, тому що злість їхня велика.
14
гла'си прогласи'шася на поли сђднњмъ, ја^ко близъ дн~ь гн~ь в# поли сђднњм#”
14
Натовпи, натовпи у долині суду! бо близько день Господній до долини суду!
15
Слн~це и^ мsць помер#кнета, и^ ѕвњзDы съкрыютъ свњтъ свои.
15
Сонце і місяць потьмаряться і зірки втратять блиск свій.
16
г~ь же эT сїѓ'на въꙁоветъ, и^ эT і^е^рsли'ма да'сть гла'съ сво'и, и^ потрясется нб~о и^ земля`. г~ь же пощадитъ лю'ди своя`, и^ ё^крњ'питъ г~ь сн~ы і^ил~евы.
16
І прогримить Господь із Сиону, і дасть глас Свій з Єрусалима; здригнуться небо і земля; але Господь буде захистом для народу Свого й обороною для синів Ізраїлевих.
17
и^ ё^вњсте ја^ко а^ꙁъ г~ь б~ъ ваш#, вселя'ася в# сїѓ'нњ въ горњ мое'и ст~еи. и^ бђдетъ і^ерsли'мᲆ ст~ъ, і^ и'ноплемен#ниk не про'идетъ е^го к#семђ”
17
Тоді пізнаєте, що Я Господь Бог ваш, Який живе на Сионі, на святій горі Моїй; і буде Єрусалим святинею, і не будуть вже іноплемінники проходити через нього.
18
И$ бђдетъ в то'и дн~ь, прока'плютъ го'ры наслажденїе, и^ хо'лми и^сто'чатъ мле'ко, и^ вс^и и^сточницы і^ё'дины и^сто'чат# во'ды. і^ и^сточникᲆ эT до'мђ гн~я и^ꙁы'идетъ, и^ напоиT водотечь си'тїя.
18
І буде у той день: гори будуть капати вином і пагорби потечуть молоком, і всі русла юдейські наповняться водою, а з дому Господнього вийде джерело, і буде напоювати долину Ситтим.
19
е^гљ=петъ въ поги'бель бђ'детъ, і^ и^дђме'я въ по'ле поги'бели бђдетъ” эT непра'вдъ сн~овъ і^ё'динъ, поне'же пролїяша кро'вь правди'вђ на земли` свое'и.
19
Єгипет зробиться пустелею й Едом буде безлюдним степом — за те, що вони пригноблювали синів Іудиних і проливали невинну кров у землі їхній.
20
а^ жидов#ская въ вњ'ки ся в#селиT, и^ і^ерsли'м# в роD і^ роD.
20
А Іуда буде жити вічно і Єрусалим — у роди родів.
21
и^ вꙁы'щђ кро'ви иX и^ не ё^чи'щђ. и^ г~ь вселиTся въ сїѓ'нњ”
21
Я змию кров їхню, яку ще не змив, і Господь буде жити на Сионі.