Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
В нача'лњ б^њ сло'во, и^ сло'во б^њ оу^ б~а, и^ бг~ъ б^њ сло'во”
1
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2
с^е б^њ и^скони` оу^ б~а”
2
Воно було споконвіку в Бога.
3
Вс^я тMњ бы'ша. и^ беꙁ него ничтоже бысть е^же бысть”
3
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
4
В то'м# живо'тъ б^њ, и^ живо'тъ б^њ свњтъ чл~комъ”
4
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
5
И$ свњтъ въ тмњ свњтится, и^ тма` е^го не ѓ^бъя'тъ”
5
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
6
Бысть чл~къ по'сланъ эT б~а, и%мя е^мђ і^ѓа'ннъ”
6
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
7
Се'й прїиде въ свњдњтельство, да свњдњтельствђетъ ѓ% свњтњ, да вс^и вњрђ и^мђть е^мђ”
7
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
8
Не б^њ то'й свњтъ, н^о да свњдњтельствђетᲆ ѓ% свњтњ”
8
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
9
Бњ свњт# и'стинныи, и^же просвњща'етъ вся'каго чл~ка грядђщ'аго въ миръ”
9
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.
10
В ми'рњ б^њ, и^ миръ тњмъ бысть, и^ ми'ръ е^го не поꙁна`”
10
У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
11
Въ своа` прїиде. и^ свои` е^го не прїа'шя”
11
До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
12
Є$лици же прїа'шя е^го, дасть и^мъ ѓ^бласть чядомъ бж~їимъ быти, вњ'рђющимъ въ и^мя е^го”
12
А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
13
И$же не эT крови, ни эT похо'ти плотъскыя`, ни эT похоти мђжьскы'а, н^о эT б~а родишася”
13
які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
14
И$ сло'во плоть бы'сть, и^ всели'ся в н^ы” И$ видњхом# сла'вђ е^го, сла'вђ ја%ко е^дїнороднаго эT ѓ^ц~а, и^спо'лнь блгDти і^ и^стинны”
14
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
15
І$ѓа'ннъ свњдњтельствђе^тъ ѓ^ немъ, и^ въꙁва` гл~я. се'й б^њ е^гоже рњхъ, и^же по мнњ грядыи, предо мною бысть, ја%ко первње мене б^њ”
15
Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
16
И$ эT и^сполне'нїа е^го м^ы вс^и прїа'хомᲆ, и^ блгDть въз# блгDть”
16
І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
17
ЈА/ко ꙁако'нъ мољ=се'ѓM данᲆ бысть. блгDть же і^ и^стина і^с~ хм~ъ бысть”
17
бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.
18
Бг~а никтоже видњ нигдњже. е^дїноро'дныи сн~ъ, сы'й в ло'нњ эTч~и, то'й и^сповњда”
18
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
19
И$ с^е е^сть свњдњтельсᲄво і^ѓа'нново. е^гда посла'шя жидове эT і^ерsли'ма и^е^ре'я и^ левљ=ты, да въпросят# е^го, т^ы кто` е^си;
19
І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?
20
і^ и^сповњда, и^ не эTве'ржеся. і^ и^сповњда, ја%ко нњсмь а^зъ х~с”
20
Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.
21
И$ въпроси'шя е^го. чт^о оу^бо, и^лїа л^и е^си т^ы; и^ гл~а, нњсмᲆ. пррoкъ л^и е^си; и^ эTвњща`, н^и.
21
І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
22
рњша же е^мђ, кто` е^си, да эTвњтъ да'мы посла'вшимъ н^ы. чт^о гл~еши ѓ^ тебњ самомъ;
22
Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?
23
рече. а^ꙁъ гла'съ вопїю'щаго в пђсты'ни, и^спра'вите пђть гн~ь, ја%коже рече и^са'іа пррoкъ”
23
Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
24
И$ по'сланїи, бњ'хђ эT фарисе'и.
24
А посланці були від фарисеїв.
25
и^ въпроси'шя е^го и^ рњшя е^мђ. чт^о оу^бо кр~ща'еши, а^ще т^ы нњ'си х~с. н^и и^лїа, н^и пррoкъ;
25
І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
26
эTвњща и^мъ і^ѓа'ннъ, гл~я. а^ꙁъ кр~ща'ю водо'ю, посредњ же васъ стои'тъ, е^гоже в^ы не вњсте.
26
Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;
27
то'й е^сть гряды'и` по мнњ`, и^же предо мно'ю бысть. емђже нњ'смь а^ꙁъ досто'инъ, да эTрњшђ` реме'нь сапогђ е^го”
27
Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
28
сїа въ виџава'рњ бышя, ѓ^б онъ полъ і^ѓрда'на. и^дњже б^њ і^ѓа'ннъ крsтя”
28
Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
29
Въ оу%трњи` же, видњ і^ѓа'нн# і^с~а грядђща к# себњ. и^ гл~а, с^е а^гнец# бж~їи, вꙁемляи` грњхы` ми'рђ.
29
Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.
30
се'й е^сть ѓ^ не'мже а^зъ рњхъ. по мнњ грядетъ мђжъ, и^же предо мно'ю бысть, ја%ко пе'рвње мене` б^њ”
30
Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.
31
І$ а'ꙁ# не вњ'дяхᲆ е^го, н^о да ја^ви'тся і^и^л~еви, сего ради прїидохъ а^ꙁъ в# водњ` крsтя”
31
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.
32
И$ свњдњтеlствова і^ѓа'ннъ, гл~я. ја%ко видњхъ дх~ъ сходящъ ја%ко го'лђбъ с# нб~се, и^ пребысть на не'мъ.
32
І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
33
и^ а^зъ не вњдњхᲆ е^го. но посла'выи` м^я крsти'ти водою`, то'й мн^њ рече. наD негоже оу%зриши дх~ъ сходящь, и^ пребыва'ющь на немъ, то'й е^сть крsтяи` дх~ом# ст~ы'мъ”
33
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
34
И$ а'зъ видњхъ, и^ свњдњтельствовахъ, јако се'и е^сть сн~ъ бж~їи”
34
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35
Въ оу^трњи же па'ки стоа'ше і^ѓа'ннъ, и^ эT оу^чн~къ е^го дв^а.
35
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
36
и^ оу^зрњв# і^с~а грядђща, гл~а. с^е а'гнець бж~їи”
36
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
37
И$ слы'шаста е^го ѓ'ба оу^чн~ка гл~юща, и^ по і^с~њ и^до'ста”
37
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
38
ѓ^бращь же ся і^с~, и^ видᲇвъ я& по себњ и^дђща, гл~а и%ма, чесо` и%щета; ѓ^на же рњ'ста е^мђ. ра'вви, е^же гл~ется скаꙁа'емо, оу^чи'телю, гд^њ живеши;
38
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
39
и^ гл~а и^ма, прїидњта и^ ви'дᲇта” Прїидо'ста же и^ видњ'ста гдњ живя'ше, и^ оу' него пребы'ста дн~ь то'и. бњ` же часъ ја%ко деся'тыи”
39
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
40
Бњ же а^ндре'а братъ си'мона петра`, е^ді'нъ эT ѓ^бою слы'шавшою эT і^ѓа'нна, и^ по немъ шеDшею”
40
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
41
ѓ^брњте се'и прежDе бра'та свое^го си'мона, и^ гл~а е^мђ. ѓ^брњто'хоM месїю, е^же е^сть скаꙁа'емо х~с.
41
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
42
и^ приведе` е^го къ і^с~ови” Възрњв же нань і^с~, реq. т^ы е^си си'монъ сн~ь і^ѓ'нинъ, т^ы нарече'шися ки'фа, е^же скаꙁа'ется петръ”
42
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
43
Въ оу%трњи` же въсхотњ и^ꙁыти в# галиле'ю, и^ ѓ^брњте фили'ппа. и^ гл~а е^мђ, гряди` по мнњ.
43
Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.
44
бњ` же фили'пп# эT виџсаи'ды, эT града а^ндре'ѓ^ва и^ петро'ва”
44
Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45
ѓ^брњте фили'ппъ наџана'и^ла, и^ гл~а е^мђ. е^гоже писа` мољ=сїи в# ꙁако'нњ, и^ пррoцы, ѓ^брњто'хоM і^с~а, сн~а і^ѓ'сифова и^же эT наꙁаре'џа”
45
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.
46
И$ гл~а е^мђ наџана'илъ, эT наꙁаре'џа мо'жеT ли чт^о добро` быти; гл~а е^мђ фили'ппъ. прїиди` и^ ви'жDь”
46
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.
47
Видњв же і^с~ наџана'и^ла грядђща к# себᲇ, и^ гл~а ѓ^ немъ. с^е въи^стинђ і^ил~ьтянин#, в нем#же льсти` нᲇсть”
47
Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
48
Гл~а е^мђ наџана'илъ. ка'ко м^я ꙁна'еши; эTвᲇща` і^с~, и^ рече е^мђ. прежде да'же не въꙁ#гласи` тебе фили'ппъ, сђща поD смоко'вницею видᲇхъ тя”
48
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
49
эTвᲇща` наџана'илᲆ, и^ гл~а е^мђ. ра'вви. ты е^си сн~ь бж~їи, т^ы е^си цр~ь і^ил~евъ”
49
Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.
50
эTвᲇща` і^с~, и^ рече` е^мђ. ꙁане рњх# т^и, ја%ко видᲇхъ тя поD смоко'вницею, вᲇрђеши. бо'лшя сиX оу^зриши”
50
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
51
И$ гл~а е^мђ. а^минь а^минь гл~ю вамъ. эTселᲇ оу^зрите нб~о эTвръ'сто, и^ а%гг~лы бж~їа въсходя'ща, и^ ниꙁходя'ща наD сн~а члчsкаго”
51
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.