Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Ис~ же прежDе шестихᲆ дн~їи па'схы, прїиде въ виџанїю`, и^дњже бњ ла'заръ оу^ме'рыи`, е^гоже въскр~си` эT мр~твыX”
1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2
Сътвори'шя же е^мђ вече'рю т^ђ. и^ ма'рџа слђжа'ше. лазаръ же е^ді'нъ б^њ эT въꙁлежа'щихъ с нимъ”
2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3
Ма'рїа же прїе'мши ли'трђ мљ=ра, нарда писти'кы, мно'гоцњнны, пома'за но'ѕњ і^с~овᲇ, и^ ѓ^тре` власы` свои'ми ноѕњ е^го, хра'мина же и^спл'ънися эT воня масти бл~гово'нныа”
3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.
4
Гл~а же е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го, і^оу^да сі'моновъ и^скарїѓ'тъскїи, и^же хоᲄяше е^го преда'ти.
4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5
чесо ради мљ=ро с^е не продано бысть на трихъ стњхъ пњняѕь, и^ дано` ни'щимъ;
5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6
Се же рече, не ја%ко ѓ^ ни'щихᲆ печа'шеся, н^о ја%котаT б^њ. и^ ковчежецъ и^мња'ше. и^ вмᲇта'емая ноша'ше”
6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7
Рече же і^с~, не дњите еа`, да в# дн~ь погре'бенїа мое^го съблюде'тъ е&”
7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.
8
Ни'щая б^о всегда` и%мате с# собо'ю, мене же не всегда и%мате”
8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9
Разђмњ же нароD мно'гъ эT і^оу^де'й ја^кот^ђ еs. и^ прїидо'шя, не і^с~а ради токмо, н^о да и^ лазаря ви'дятъ, е^гоy въскр~си` эT мрт~выхъ”
9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
10
Съвњща'ша же а^рхїере'е, да и^ ла'заря оу^бїютъ,
10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
11
ја^ко мноѕи е^го ради и^дяхђ эT і^оу^де'й, и^ вњровахђ въ і^с~а”
11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
12
Въ оу^трњи же дн~ь, нароD мно'гᲆ прише'дыи` в# празнDикъ, слы'шавше ја%ко і^с~ грядетъ въ і^е^рsли'мъ,
12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13
прїа'ша ва'йе эT фљ=никъ, і^ и^зыдо'шя въ срњтенїе е^мђ, и^ ꙁва'хђ гл~юще. ѓ^са'нна, блsвенъ гряды= въ и^мя гн~е, цр~ъ і^ил~евъ”
13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!
14
ѓ^брњтᲆ же і^с~ ѓ^сля`, всњ'де на не. ја%коже е^сть пи'сано.
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15
не бо'йся дщ~и сїѓ'ня, с^е цр~ь твой грядетъ, сњдя` на жребяти ѓ^сли”
15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.
16
сих же не разђмњшя оу^ченицы е^го преже, н^о е^гда просла'вися і^с~. тогда` помянђшя, ја%ко сїа бњшя ѓ^ немъ пи'сана, и^ сїа сътвори'шя е^мђ”
16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17
Свњдњтельствоваше же наро'дъ и^же б^њ преже с нимъ е^гда ла'заря въꙁ#гласи` эT г'роба, и^ въскр~си е^го эT мр~твыхᲆ”
17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18
Сего ради и^ срњте е^го народъ, ја^ко слы'шашя е^го сїе съᲄворша зна'менїе”
18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19
Фарісе'е же рњша к# себњ. ви'дите, ја^ко никая же по'л#за е^сᲄь; с^е ми'ръ по немъ и'детъ”
19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
20
Бњ'хђ же нњ'цїи е%ллини эT вшеDшихъ да покло'нятся въ пра'знDикъ”
20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.
21
Сїи оу^бо пристђпиша к# фили'ппђ, и^же б^њ эT виџсайды галилейскїа, и^ моля'хђ е^го гл~юща. г~и, хо'щемъ і^с~а ви'дњти”
21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.
22
Прїиде фили'ппᲆ, и^ гл~а а^ндре'ѓви. и^ пакы а^ндре'а и^ фили'ппъ гл~аста і^с~ови.
22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.
23
і^с~ же эTвњща` и'ма гл~я. прїиде часъ, да просла'виTся сн~ъ члчsкїи”
23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а^ще зерно пшени'чно паD на земли` не оу%мретъ, то е^ді'но пребываеT, а^ще л^и оу%мреT, мно'гъ плоD сътвориT”
24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.
25
Любяи` дш~ђ свою, погђбиT ю&, и^ ненавидяи` дш~ђ свою в# ми'рњ семъ, в# животњ` вњчнем# съхранитъ ю&”
25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26
а^ще кт^о мн^њ слђ'житъ, мн^њ да послDњствђетъ. і^ и^деже е^смь а^зъ, т^ђ и^ слђга мой бђ'детъ” И$ а'ще кт^о мн^њ слђжиT, почтеT е^го эTц~ъ мой”
26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27
Нн~њ дш~а моа` възмђтися. и^ что` рекђ; эTч~е сп~си' м^я эT часа` сего н^о сего ради прїидохъ на часъ се'й”
27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28
Эtч~е, просла'ви и%мя твое” Прїиде же гла'съ с# нб~се, и^ просла'виX, и^ паки просла'влю”
28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.
29
НароD же сᲄоаи` слы'шаv гл~ахђ, гр'омъ бысть” И/нїи гл~ахђ а^гг~лъ гл~а е^мђ.
29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.
30
эTвњща` і^с~, и^ реq. не мене ради глsа се'й бысть, н^о наро'да ради”
30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31
Нн~њ сђдъ еs ми'рђ семђ. нн~њ княѕь ми'ра сего и^з#гнанъ бђдеT во'нъ”
31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32
И$ а'ще а^зъ въꙁнесе'нъ бђ'дђ эT земля, вс^я привлекђ к# себњ”
32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33
Се' же гл~аше, наꙁна'менђа коею` смр~тїю хотяше оу%мреᲄи”
33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34
эTвњща` е^мђ наро'дъ, м^ы слы'шахомъ эT ꙁако'на, ја%ко х~с пребыва'етъ въ' вњкы. и^ ка'кот^ы гл~еши, въꙁнестися подоба'ет# сн~ђ члчsкомђ; кт^о е^сть се'й сн~ъ чл~ческїи;
34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
35
рече же и^мъ і^с~. е^ще ма'ло вре'мя свњтъ в# васᲆ е^сᲄь. ходи'те до'ндеже свњтъ и%мате, да тм^а васъ не и^метъ. и^ ходяи` въ тмњ, не вњ'сᲄь ка'мо и'детъ”
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36
До'ндеже свњтъ и%мате, вњ'рђйте въ' свњтᲆ, да сн~ове свњта бђ'дете” Сїа гл~а і^с~, и^ эTшеD съкрыся эT ниX”
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
37
Толи'ка ꙁна'менїа сᲆтво'ршђ е^мђ преD ни'ми, не вᲇровахђ в него
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38
да събђ'деTся сло'во и^са'і"а пррoка, е^же рече. г~и, кт^о вњ'рова слђ'хђ на'шемђ; и^ мы'ш#ца гн~я комђ` эTкры'ся;
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39
сего ради не можа'хђ вњ'ровати, ја%ко па'ки реq и^са'і"а.
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
40
ѓ^слњпи ѓ%чи и^хъ, и^ ѓ^ка'менилъ е^сть срDця и^хъ, да не ви'дятъ ѓ^чи'ма, ни разђмњютъ срDцемъ, и^ ѓ^братя'тся, і^ и^сцњлю иX”
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
41
Сїа рече и^са'і"а, е^гда видњ` сла'вђ е^го, и^ гл~а ѓ^ немъ”
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42
ѓ^баче оу^бо и^ эT кня'ѕь мно'ѕи вњ'ровашя в него. н^о фарїсе'й ради не и^сповњдовахђ, да не и^ꙁ соnмищъ и^ꙁгнани бђ'дђтъ.
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
43
възлюби'ша бо па'че сла'вђ члчsкђю неQ славђ бж~їю”
43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44
І$с~ же възва` и^ рече. вњ'рђаи` в# м^я, не вњ'рђет# в# м^я, н^о в# посла'вшаго м^я”
44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45
И$ видяи` м^я, ви'дитъ посла'вшаго м^я”
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46
а^зъ свњтъ в# ми'ръ прїидоX, да всякъ вњ'рђаи` в м^я, въ тм^њ не пребђ'детъ”
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47
И$ а'ще кто` оу"слы'шиT гл~ы моя, и^ не вњ'рђетъ. а^зъ не сђжDђ е^мђ. не прїидохъ б^о да сђжDђ ми'рови, н^о да сп~сђ ми'ръ”
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48
эTмњта'аи`ся мене, и^ не прїе'мляи` гл~ъ мои^хъ, и%мать сђдя'щаго е^мђ” Сло'во еже гл~ахъ, т^о сђдитъ е^мђ в# послDњнїи дн~ь”
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
49
ЈА/ко а^зъ ѓ^ себњ не гл~ахъ, н^о посла'выи` мя эTц~ъ, то'й мн^њ за'повњдь дасть, чт^о рекђ, и^ чт^о въз#гл~ю.
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50
и^ вњмъ ја^ко ꙁа'повњдь е^го животъ вњчныи е^сть. ја%же оу^бо а^зъ гл~ю, ја%коже рече мн^њ эTц~ъ, та'котворю”
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.