Друк брошурою Виконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
1
Сїа гл~а і^с~. и^ възведе ѓ%чи свои` на' нб~о и^ рече. эTч~е, прїиде ча'съ, просла'ви сн~а свое^го. да и^ сн~ъ твои просла'виT т^я”
1
Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
2
ЈА/коже да'лъ е^си е^мђ вла'сть вся'коя пло'ти” да вся'ко е^же да'лъ е^си е^мђ, дастъ и%мъ живоT вњ'чныи.
2
як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
3
се же е^сть живо'тъ вњ'чныи, да ꙁна'юT тебе е^ді'ного и%стиннаго б~а. и^ е^гоже посла` і^с~ х~а.
3
Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа.
4
а%ꙁъ просла'виX т^я на ꙁеMли`. дњло съвершихъ е^же да'лъ е^си мнњ да сътворю”
4
Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5
И$ нн~њ просла'ви м^я т^ы эTч~е оу^ тебе самого, сла'вою ю&же и^мњхъ оу^ тебе пре'жDе ми'рᲆ не бы'сть”
5
І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.
6
ЈА/вихъ и%мя твое` чл~комъ, и%хже да'л# е^си мнњ эT мира. твои` бњша, и^ мнњ и^хъ да'лъ е^си, и^ сло'вотвое` съхрани'шя”
6
Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7
Нн~њ раꙁђмњша ја%ко вс^я е^ли'ка да'лъ е^си мн^њ, эT тебе сђть.
7
Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
8
ја%ко гл~ы и%хже да'лъ е^си мн^њ, дах# и%мᲆ. и^ тїи прїяша. и^ раꙁђмᲇша въи%стинђ, ја%ко эT тебе и^ꙁыдо'хъ. и^ вњ'ровашя ја%кот^ы мя посла`”
8
Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9
А$ꙁъ ѓ^ си'хъ молю. не ѓ^ все'мъ ми'рњ молю. н^о ѓ^ тњхъ и%хже да'лъ е^си мн^њ, ја%котвои` сђть”
9
Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10
И$ моя` вс^я, твоя сђть, и^ твоя моя`, и^ просла'вихся в ни'хᲆ.
10
І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.
11
и^ ктомђ нњсмь в ми'рњ, и^ сїи в ми'рњ сђть, и^ а%ꙁъ к тебњ грядђ” эTч~е ст~ыи, съблюди` и^хъ въ и^мя твое`, И/хже да'лъ е^си мн^њ, да бђдђть е^ді'но ја%коже и^ м^ы”
11
Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12
е^гда бњхъ с ни'ми в ми'рњ, а%ꙁъ съблюдахъ иX въ и^мя твое`. ихже да'лъ е^си мнњ съхрани'хъ, и^ никтоже эT ни'хᲆ погы'бе, то'кмо сн~ъ поги'белныи” да сбђдеTся писа'нїе”
12
Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.
13
Нн~њ же к тебњ грядђ`, и^ сїа гл~ю в ми'рњ, да и^мђть радость мою и^сполненђ в себњ”
13
Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14
А/зъ даX и%мъ сло'вотвое`. и^ ми'ръ въꙁненавидњ и%хъ, ја%ко нњ' сђть эT мира, ја%коже и^ а%ꙁъ эT мира нњсмь”
14
Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15
Не молю да възмеши и^хъ эT мира, н^о да сᲆблюдеши иX эT непрїа'ꙁни”
15
Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16
эT мира нњ' сђть, ја%ко и^ а^ꙁᲆ эT мира нњ'смь”
16
Вони не від світу, як і Я не від світу.
17
Ст~и иX въи%стинђ твою, сло'вотвое` и%стина е^сть”
17
Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18
ЈА/коже мене посла` в ми'ръ, и^ а%ꙁъ посла'хъ и%хъ в ми'ръ.
18
Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19
и^ ꙁа ниX а%ꙁъ сщ~ђ себе, да и^ тїи бђдђть сщ~е'ни въи%стинђ”
19
І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20
Не ѓ^ си'хже молю то'кмо, н^о и^ ѓ^ вњ'рђющїиX словесе` иX ради в м^я.
20
Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
21
да вси` е^ді'но сђть. ја^коже т^ы эTч~е въ мнњ, и^ а^зъ в тебњ. да и^ тїи в на'съ е^ді'но бђдTђ” да и^ ми'ръ вњрђ и^меT, ја^кот^ы м^я посла`.
21
Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22
и^ а%ꙁъ сла'вђ ю%же да'лъ е^си мн^њ, да'хъ и^мъ. да бђдTђ е^ді'но, ја%коже и^ м^ы е^ді'но е^смы”
22
І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;
23
а^зъ в ни'хъ, и^ т^ы въ мнњ, да бђдђт# съверше'ни въ е^ді'но, и^ да раꙁђмњет# ми'ръ ја%кот^ы м^я посла`, И$ въꙁлюбилъ и%хъ е^си, ја%коже мене въꙁлюбиl е^си”
23
Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24
эTч~е, и%хже да'лъ е^си мн^њ, хощђ да и^дњже е^смь а%ꙁъ, и^ тїи бђдђт# съ мно'ю. да ви'дятъ сла'вђ мою, ю^же далъ е^си мн^њ. ја^ко въꙁлюби'лъ м^я е^си прежде сложенїя ми'ра”
24
Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.
25
эTч~е пра'веDныи, и^ ми'ръ тебе не позна`” а^з же т^я поꙁнаX, и^ сїи позна'шя, ја%кот^ы м^я посла`”
25
Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26
И$ скаꙁаX и^мъ и^м^я твое`, и^ скажђ` да любы` е^ю^же м^я е^си въꙁлюбилъ, в нихъ бђдетъ, и^ а^зъ в нихъ”
26
І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.