Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
Глvа, а~.
1
В нача'лњ б^њ сло'во, и^ сло'во б^њ оу^ б~а, и^ бг~ъ б^њ сло'во”
1
Споконвіку було Слово, і Слово було у Бога, і Слово було Бог.
2
с^е б^њ и^скони` оу^ б~а”
2
Воно було споконвіку в Бога.
3
Вс^я тMњ бы'ша. и^ беꙁ него ничтоже бысть е^же бысть”
3
Все через Нього сталось, і без Нього ніщо не сталося, що сталося.
4
В то'м# живо'тъ б^њ, и^ живо'тъ б^њ свњтъ чл~комъ”
4
У Ньому було життя, і життя було світлом людям.
5
И$ свњтъ въ тмњ свњтится, и^ тма` е^го не ѓ^бъя'тъ”
5
І світло в темряві світить, і темрява не огорнула його.
6
Бысть чл~къ по'сланъ эT б~а, и%мя е^мђ і^ѓа'ннъ”
6
Був чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іоан.
7
Се'й прїиде въ свњдњтельство, да свњдњтельствђетъ ѓ% свњтњ, да вс^и вњрђ и^мђть е^мђ”
7
Він прийшов для свідчення, щоб свідчити про Світло, щоб усі увірували через нього.
8
Не б^њ то'й свњтъ, н^о да свњдњтельствђетᲆ ѓ% свњтњ”
8
Він не був світлом, але був посланий, щоб свідчити про Світло.
9
Бњ свњт# и'стинныи, и^же просвњща'етъ вся'каго чл~ка грядђщ'аго въ миръ”
9
Було Світло істинне, що освітлює кожну людину, яка приходить у світ.
10
В ми'рњ б^њ, и^ миръ тњмъ бысть, и^ ми'ръ е^го не поꙁна`”
10
У світі був, і світ через Нього постав, і світ Його не пізнав.
11
Въ своа` прїиде. и^ свои` е^го не прїа'шя”
11
До своїх прийшов, і свої Його не прийняли.
12
Є$лици же прїа'шя е^го, дасть и^мъ ѓ^бласть чядомъ бж~їимъ быти, вњ'рђющимъ въ и^мя е^го”
12
А тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути,
13
И$же не эT крови, ни эT похо'ти плотъскыя`, ни эT похоти мђжьскы'а, н^о эT б~а родишася”
13
які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися.
14
И$ сло'во плоть бы'сть, и^ всели'ся в н^ы” И$ видњхом# сла'вђ е^го, сла'вђ ја%ко е^дїнороднаго эT ѓ^ц~а, и^спо'лнь блгDти і^ и^стинны”
14
І Слово стало плоттю, і вселилося між нами, повне благодаті й істини; і ми бачили славу Його, славу, як Єдинородного від Отця.
15
І$ѓа'ннъ свњдњтельствђе^тъ ѓ^ немъ, и^ въꙁва` гл~я. се'й б^њ е^гоже рњхъ, и^же по мнњ грядыи, предо мною бысть, ја%ко первње мене б^њ”
15
Іоан свідчить про Нього і голосно каже: це Той, про Кого я говорив; Той, Хто йде за мною, став попереду мене, бо раніше від мене був.
16
И$ эT и^сполне'нїа е^го м^ы вс^и прїа'хомᲆ, и^ блгDть въз# блгDть”
16
І від повноти Його ми всі прийняли і благодать на благодать,
17
ЈА/ко ꙁако'нъ мољ=се'ѓM данᲆ бысть. блгDть же і^ и^стина і^с~ хм~ъ бысть”
17
бо закон був даний через Мойсея; а благодать і істина через Ісуса Христа сталися.
18
Бг~а никтоже видњ нигдњже. е^дїноро'дныи сн~ъ, сы'й в ло'нњ эTч~и, то'й и^сповњда”
18
Бога ніхто не бачив ніколи; Єдинородний Син, Який у лоні Отця, Він явив.
19
И$ с^е е^сть свњдњтельсᲄво і^ѓа'нново. е^гда посла'шя жидове эT і^ерsли'ма и^е^ре'я и^ левљ=ты, да въпросят# е^го, т^ы кто` е^си;
19
І ось свідчення Іоана, коли юдеї послали з Єрусалима священиків і левитів спитати його: хто ти є?
20
і^ и^сповњда, и^ не эTве'ржеся. і^ и^сповњда, ја%ко нњсмь а^зъ х~с”
20
Він визнав, і не зрікся, і визнав, що: я — не Христос.
21
И$ въпроси'шя е^го. чт^о оу^бо, и^лїа л^и е^си т^ы; и^ гл~а, нњсмᲆ. пррoкъ л^и е^си; и^ эTвњща`, н^и.
21
І запитали його: то хто ж ти? Чи не Ілля? Він сказав: ні. Ти пророк? Він відповів: ні.
22
рњша же е^мђ, кто` е^си, да эTвњтъ да'мы посла'вшимъ н^ы. чт^о гл~еши ѓ^ тебњ самомъ;
22
Тоді сказали йому: хто ж ти такий? Щоб нам відповідь дати тим, що послали нас; що ти скажеш про самого себе?
23
рече. а^ꙁъ гла'съ вопїю'щаго в пђсты'ни, и^спра'вите пђть гн~ь, ја%коже рече и^са'іа пррoкъ”
23
Він сказав: я глас вопіющого в пустелі; приготуйте путь Господеві, як сказав Ісая пророк.
24
И$ по'сланїи, бњ'хђ эT фарисе'и.
24
А посланці були від фарисеїв.
25
и^ въпроси'шя е^го и^ рњшя е^мђ. чт^о оу^бо кр~ща'еши, а^ще т^ы нњ'си х~с. н^и и^лїа, н^и пррoкъ;
25
І вони запитали його і сказали йому: що ж ти хрестиш, якщо ти не є Христос, ні Ілля, ні пророк?
26
эTвњща и^мъ і^ѓа'ннъ, гл~я. а^ꙁъ кр~ща'ю водо'ю, посредњ же васъ стои'тъ, е^гоже в^ы не вњсте.
26
Іоан сказав їм у відповідь: я хрещу водою; але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте;
27
то'й е^сть гряды'и` по мнњ`, и^же предо мно'ю бысть. емђже нњ'смь а^ꙁъ досто'инъ, да эTрњшђ` реме'нь сапогђ е^го”
27
Він гряде за мною, але переді мною був; я недостойний розв’язати ремінь взуття Його.
28
сїа въ виџава'рњ бышя, ѓ^б онъ полъ і^ѓрда'на. и^дњже б^њ і^ѓа'ннъ крsтя”
28
Це сталося у Вифаварі по той бік Йордану, де хрестив Іоан.
29
Въ оу%трњи` же, видњ і^ѓа'нн# і^с~а грядђща к# себњ. и^ гл~а, с^е а^гнец# бж~їи, вꙁемляи` грњхы` ми'рђ.
29
Наступного дня бачить Іоан Ісуса, Який іде до нього, і говорить: ось Агнець Божий, Який бере на себе гріхи світу.
30
се'й е^сть ѓ^ не'мже а^зъ рњхъ. по мнњ грядетъ мђжъ, и^же предо мно'ю бысть, ја%ко пе'рвње мене` б^њ”
30
Це Той, про Якого я сказав: за мною гряде Муж, Який переді мною був, бо Він був раніше від мене.
31
І$ а'ꙁ# не вњ'дяхᲆ е^го, н^о да ја^ви'тся і^и^л~еви, сего ради прїидохъ а^ꙁъ в# водњ` крsтя”
31
Я не знав Його; але прийшов хрестити водою для того, щоб Він явився Ізраїлеві.
32
И$ свњдњтеlствова і^ѓа'ннъ, гл~я. ја%ко видњхъ дх~ъ сходящъ ја%ко го'лђбъ с# нб~се, и^ пребысть на не'мъ.
32
І свідчив Іоан, кажучи: я бачив Духа, Який сходив з неба, мов голуб, і перебував на Ньому.
33
и^ а^зъ не вњдњхᲆ е^го. но посла'выи` м^я крsти'ти водою`, то'й мн^њ рече. наD негоже оу%зриши дх~ъ сходящь, и^ пребыва'ющь на немъ, то'й е^сть крsтяи` дх~ом# ст~ы'мъ”
33
Я не знав Його; але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на Кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим.
34
И$ а'зъ видњхъ, и^ свњдњтельствовахъ, јако се'и е^сть сн~ъ бж~їи”
34
І я бачив і засвідчив, що Цей є Син Божий.
35
Въ оу^трњи же па'ки стоа'ше і^ѓа'ннъ, и^ эT оу^чн~къ е^го дв^а.
35
Наступного дня знову стояв Іоан з двома з його учнів.
36
и^ оу^зрњв# і^с~а грядђща, гл~а. с^е а'гнець бж~їи”
36
І, побачивши Ісуса, Який ішов, сказав: ось Агнець Божий.
37
И$ слы'шаста е^го ѓ'ба оу^чн~ка гл~юща, и^ по і^с~њ и^до'ста”
37
Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом.
38
ѓ^бращь же ся і^с~, и^ видᲇвъ я& по себњ и^дђща, гл~а и%ма, чесо` и%щета; ѓ^на же рњ'ста е^мђ. ра'вви, е^же гл~ется скаꙁа'емо, оу^чи'телю, гд^њ живеши;
38
Ісус же, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, говорить їм: чого ви шукаєте? Вони сказали Йому: Равві [що означає: Учителю]! Де Ти живеш?
39
и^ гл~а и^ма, прїидњта и^ ви'дᲇта” Прїидо'ста же и^ видњ'ста гдњ живя'ше, и^ оу' него пребы'ста дн~ь то'и. бњ` же часъ ја%ко деся'тыи”
39
Говорить їм: підіть і побачите. Вони пішли і побачили, де Він живе; і пробули у Нього той день, а було близько десятої години.
40
Бњ же а^ндре'а братъ си'мона петра`, е^ді'нъ эT ѓ^бою слы'шавшою эT і^ѓа'нна, и^ по немъ шеDшею”
40
Одним з тих двох, які чули від Іоана про Ісуса і пішли за Ним, був Андрій, брат Симона-Петра.
41
ѓ^брњте се'и прежDе бра'та свое^го си'мона, и^ гл~а е^мђ. ѓ^брњто'хоM месїю, е^же е^сть скаꙁа'емо х~с.
41
Він спочатку розшукав брата свого Симона і каже йому: ми знайшли Месію, що означає: Христос.
42
и^ приведе` е^го къ і^с~ови” Възрњв же нань і^с~, реq. т^ы е^си си'монъ сн~ь і^ѓ'нинъ, т^ы нарече'шися ки'фа, е^же скаꙁа'ется петръ”
42
І привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро].
43
Въ оу%трњи` же въсхотњ и^ꙁыти в# галиле'ю, и^ ѓ^брњте фили'ппа. и^ гл~а е^мђ, гряди` по мнњ.
43
Наступного дня Ісус захотів йти до Галилеї; і знаходить Филипа, і каже йому: йди за Мною.
44
бњ` же фили'пп# эT виџсаи'ды, эT града а^ндре'ѓ^ва и^ петро'ва”
44
Филип же був з Вифсаїди, з одного міста з Андрієм і Петром.
45
ѓ^брњте фили'ппъ наџана'и^ла, и^ гл~а е^мђ. е^гоже писа` мољ=сїи в# ꙁако'нњ, и^ пррoцы, ѓ^брњто'хоM і^с~а, сн~а і^ѓ'сифова и^же эT наꙁаре'џа”
45
Филип знаходить Нафанаїла і каже йому: ми знайшли Того, про Якого писали Мойсей у законі і пророки, Ісуса, сина Йосифа, з Назарета.
46
И$ гл~а е^мђ наџана'илъ, эT наꙁаре'џа мо'жеT ли чт^о добро` быти; гл~а е^мђ фили'ппъ. прїиди` и^ ви'жDь”
46
Але Нафанаїл сказав йому: чи може щось добре бути з Назарета? Филип говорить йому: піди і подивись.
47
Видњв же і^с~ наџана'и^ла грядђща к# себᲇ, и^ гл~а ѓ^ немъ. с^е въи^стинђ і^ил~ьтянин#, в нем#же льсти` нᲇсть”
47
Ісус, побачивши Нафанаїла, який ішов до Нього, говорить про нього: ось воістину ізраїльтянин, у якому нема лукавства.
48
Гл~а е^мђ наџана'илъ. ка'ко м^я ꙁна'еши; эTвᲇща` і^с~, и^ рече е^мђ. прежде да'же не въꙁ#гласи` тебе фили'ппъ, сђща поD смоко'вницею видᲇхъ тя”
48
Нафанаїл говорить Йому: звідки Ти мене знаєш? Ісус відповів йому: перше ніж покликав тебе Филип, Я бачив тебе під смоковницею.
49
эTвᲇща` наџана'илᲆ, и^ гл~а е^мђ. ра'вви. ты е^си сн~ь бж~їи, т^ы е^си цр~ь і^ил~евъ”
49
Нафанаїл відповів Йому: Учителю! Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлів.
50
эTвᲇща` і^с~, и^ рече` е^мђ. ꙁане рњх# т^и, ја%ко видᲇхъ тя поD смоко'вницею, вᲇрђеши. бо'лшя сиX оу^зриши”
50
Ісус сказав йому у відповідь: через те, що Я сказав тобі, що бачив тебе під смоковницею, ти віруєш; більше цього побачиш.
51
И$ гл~а е^мђ. а^минь а^минь гл~ю вамъ. эTселᲇ оу^зрите нб~о эTвръ'сто, и^ а%гг~лы бж~їа въсходя'ща, и^ ниꙁходя'ща наD сн~а члчsкаго”
51
І говорить йому: істинно, істинно кажу вам: віднині побачите небо відкрите і ангелів Божих, які піднімаються і спускаються над Сином Людським.
Глvа, в~”
1
И въ тре'тїи дн~ь, бракъ бысть в ка'нњ галиле'йстњи. и^ б^њ мт~и і^с~ова т^ђ”
1
На третій день було весілля в Кані галилейській, і Мати Ісусова була там.
2
Зваn же бысть и^ і^с~, и^ оу^чн~цы е^го на' бракъ.
2
Був також запрошений на весілля Ісус з учениками Його.
3
и^ не доста'вшђ винђ. гл~а мт~и і^с~ова к немђ`, вина не и'мђть”
3
Коли не вистачило вина, Мати Ісуса каже Йому: вина не мають.
4
Гл~а е'й і^с~. что` е^сть мн^њ и^ тебњ же'но; не ё& прїиде час#ъ мой”
4
Ісус говорить Їй: що Мені і Тобі, Жоно? Ще не прийшов час Мій.
5
Гл~а мт~и е^го слђгамъ. е^же аще гл~етъ вамъ, сътвори'те.
5
Мати Його говорить слугам: що скаже Він вам, те зробіть.
6
бњ'хђ же т^ђ водоно'си ка'мени ше'сть, лежа'ще по ѓ^чищенїю и^оу^де'йскђ, вмњстящемъ по двњма и^ли трїемъ мᲇрамъ”
6
Було ж тут шість кам’яних водоносів, що стояли за звичаєм для очищення юдейського, кожен вміщав по дві чи по три міри.
7
Гл~а и^мъ і^с~, наполните водоно'сы воды`. и^ напо'лниша и^хъ до верха`.
7
Ісус говорить їм: наповніть посудини водою. І наповнили їх до верху.
8
и^ гл~а и^мъ, почръпњте нн~њ, и^ принесњте а^рхїтрикли'нови. и^ принесо'ша”
8
І говорить їм: тепер зачерпніть і несіть до розпорядника весілля. І понесли.
9
И$ ја%коже вкђси` а^рхїтриклиn вина бы'вшаго эT воды`, и^ не вњ'дяше эTкђд'ђ е^сть, слђгы же вњдяхђ поче'рьпшеи` во'дђ” пригласи` жениха а^ръхитриклин#,
9
Коли ж розпорядник покуштував воду, що стала вином [а він не знав, звідки це вино, знали ж тільки слуги, які набирали воду], тоді розпорядник кличе жениха
10
и^ гл~а е^мђ. всяк# чл~къ, прежDе до'брое вино` полага'етъ, і^ е^гда оу^пїю'тся, тогда хђжDъшее. ты же съблюде` до'брое вино` досе'лњ”
10
і говорить йому: кожна людина спочатку добре вино подає, а коли нап’ються, тоді гірше; а ти добре вино зберіг аж досі.
11
с^е сᲆтвори` нача'токъ ѕна'менїемъ і^с~, в# ка'нњ галиле'йстњй, и^ ја%ви` сла'вђ свою`, и^ вњ'ровашя во'нь оу^чн~цы е^го”
11
Так поклав Ісус початок чудесам у Кані галилейській і явив славу Свою; і увірували в Нього ученики Його.
12
По семъ сни'де в капернаоу'мъ, самъ и^ мт~и е^го, и^ братїа е^го и^ оу^чн~цы е^го, и^ т^ђ не мно'гы дн~и пребышя”
12
Після цього прийшов Ісус до Капернаума, Сам і Мати Його, і брати Його, і ученики Його; і пробули там небагато днів.
13
И$ блиZ б^њ па'сха і^оу^де'йска, и^ вꙁы'де въ і^е^рлsи'мъ і^с~,
13
Наближалася Пасха юдейська, і Ісус прийшов до Єрусалима.
14
и^ ѓ^брњте в# цр~кви продаю'щая ѓ^в#ця` и^ волы, и^ голђби, и^ пњняжникы сњдя'щая,
14
І знайшов, що в храмі продавали волів, овець і голубів, і сиділи міняльники грошей.
15
и^ сътвори` биq эT вр'ьвїи, вс^я и^ꙁ#гна и^ꙁ# цр~кве ѓ^вця` и^ волы`. и^ тр'ъжникомъ рас#сы'па пњняѕя, и^ д#скы ѓ^провр'ьже.
15
І, зробивши бич з вірьовок, вигнав з храму всіх, овець і волів; і розсипав гроші міняльників, а столи їхні поперекидав.
16
и^ прода'ю'щимъ го'лђбы рече, въꙁмњте сїя эTсю'дђ, и^ не твори'те до'мђ эTц~а мое^го, до'мђ кђ'пленаго”
16
І сказав продавцям голубів: візьміть це звідси і не робіть дому Отця Мого домом торгівлі.
17
Помянђшя же оу^чн~цы е^го, ја%ко пи'сано е^сть” жа'лость до'мђ твое^го снњсть м^я”
17
При цьому ученики Його згадали, що написано: ревність до дому Твого з’їдає Мене.
18
эTвњщашя же і^ю^де'е, и^ рњшя е^мђ. кое` ꙁна'менїе ја%вля'еши, ја%ко сїа твори'ши;
18
На це юдеї сказали Йому: яке знамення покажеш нам, що маєш владу так чинити?
19
эTвњща і^с~, и^ рече иM. раꙁори'те цр~ковь сїю, и^ трїми дн~ьми въꙁдви'гнђ ю&.
19
Ісус сказав їм у відповідь: зруйнуйте храм цей, і Я за три дні поставлю його.
20
рњшя же і^ю^де'е. четыридесятъ и^ шестїю лњтъ сᲆꙁдана бысть цр~ковь сїа, и^ ты ли трими дн~ьми въꙁдви'гнеши ю&;
20
На це сказали юдеї: сорок шість років будувався храм цей, а Ти за три дні поставиш його?
21
ѓ%н# же гл~аше ѓ^ цр~кви тњла свое^го”
21
Він же говорив про храм тіла Свого.
22
Є$гда оу^бо в#ста` эT мр~твыхъ, помянђша оу^ченицы, ја%ко с^е гл~аше, и^ вᲇ'роваша писанїю, и^ словеси е^же рече і^с~”
22
Коли ж Він воскрес з мертвих, то згадали ученики Його, що Він казав їм це, і повірили Писанню і слову, яке сказав Ісус.
23
Є$гDаже б^њ въ і^ерsли'мXњ, в# пра'ꙁдникъ па'схы, мно'ѕи вњроваша въ и^мя е^го, видяще ѕнаменїа е^го ја%же творяше”
23
І коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, багато хто увірував в ім’я Його, побачивши чудеса, які Він творив.
24
Са'м# же і^с~, не вдааше себе в# вњ'рђ иX, и%мже самъ вњдяше вс^я.
24
Але Сам Ісус не ввіряв Себе їм, бо знав усіх;
25
и^ ја%ко не требоваше да кт^о свњдњтельствуеT ѓ^ чл~цњ. самъ б^о вњдяше что` б^њ в# чл~цњ”
25
і не треба було Йому, щоб хтось засвідчив про людину, бо Сам знав, що було в людині.
Гла, г”
1
Бњ же чл~къ эT фарїсе'й, никоди'мъ и^мя е^мђ, кн~ꙁь жидов#скыи,
1
Був же чоловік з фарисеїв на ім’я Никодим, начальник юдейський.
2
се'и прїиде къ і^с~ђ но'щїю, и^ реq е^мђ. ра'вви, вњмъ, ја%ко эT б~а пришелъ е^си оу^чи'тель. никтоже бо мо'жетъ ѕна'менїи сихъ твори'ти, иXже т^ы твориши, а^ще не бђдетъ б~гь с ниM”
2
Він уночі прийшов до Ісуса і сказав Йому: Учителю, ми знаємо, що Ти Учитель, Який прийшов від Бога; бо ніхто не може таких чудес творити, які Ти твориш, якби Бог не був з ним.
3
эTвњща` і^с~, и^ реq е^мђ. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ. а^ще не кто роди'тся свы'ше, не мо'жеT ви'дᲇти црsтвїа бж~їа”
3
Ісус сказав йому у відповідь: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого.
4
Гл~а к немђ никоди'мъ. ка'ко мо'жет# чл~кь роди'тися ста'ръ сы'и; е^да мо'жетъ второ'е внити въ оу^тро'бђ матере своеа`, и^ роди'тися;
4
Никодим говорить Йому: як може людина народитися, будучи старою? Хіба вона може вдруге ввійти в утробу матері своєї і народитися?
5
эTвњща` і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ, а^ще кт^о не роди'тся водо'ю и^ дх~ом#, не мо'жетъ вни'ти в# црsтвїе бж~їе”
5
Ісус відповів: істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться водою і Духом, не може увійти в Царство Боже.
6
РожDе'нное эT плоти, плоть е^сть. и^ роже'нное эT дх~а, дх~ь е^сть”
6
Народжене від плоті є плоть, а народжене від Духа є дух.
7
Не диви'ся, ја%ко рњхъ т^и, подоба'етъ вамъ роди'тися свы'ше”
7
Не дивуйся тому, що Я сказав тобі; треба вам народитися звище.
8
дх~ъ, и^дњже хо'щетъ, ды'шетъ, и^ глsа е^го слы'шиши, н^о не вњ'си эTкђ'дђ прихо'дитᲆ, и^ ка'мо и%детъ” Та'ко е^сть всякъ чл~кь рожDенны эT дх~а”
8
Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде: так буває з кожною людиною, народженою від Духа.
9
эTвᲇща` никоди'мᲆ, и^ рече е^мђ. како мо'гђтъ сїа быти;
9
Никодим сказав Йому у відповідь: як це може бути?
10
эTвњща і^с~, и^ реq е^мђ. т^ы е^си оу^чи'тель і^ил~евъ, и^ сихъ л^и не вᲇси`;
10
Ісус відповів йому і сказав: ти — учитель Ізраїлів, і чи цього не знаєш?
11
а^ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ, ја%ко е^же вњ'мы, гл~емъ. и^ е^же видњхоM, свњдњтельствђемъ, и^ свњдњтельства на'шего не прїе'млете”
11
Істинно, істинно кажу тобі: Ми говоримо про те, що знаємо, і свідчимо про те, що бачили, а ви свідчення Нашого не приймаєте.
12
А$ще ꙁемная рекохъ вамъ, и^ не вњ'рђете. како а^ще рекђ ваM нбsнаа, вњ'рђете”
12
Якщо Я сказав вам про земне і ви не вірите, то як повірите, коли буду говорити вам про небесне?
13
И/ никтоже вꙁы'де на' нб~о, то'кмо съше'дыи` с# нб~се, сн~ь члчsкїи, сы'и на нб~си.
13
Ніхто не сходив на небо, тільки Той, Хто зійшов з небес, Син Людський, Сущий на небесах.
14
и^ ја%коже мољ=сїи въꙁнесе` ꙁмїю в# пђсты'ни, тако подоба'етъ вᲆꙁнестися сн~ђ члчsкомђ,
14
І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському,
15
да всякъ вњ'рђаи` во'нь не поги'бнетъ, н^о и'мать животъ вњ'чныи”
15
щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне.
16
Тако б^о въꙁлюби` б~ъ мирᲆ, ја%ко и^ сн~а свое^го е^ді'нороDнаго далъ е^сть, да всяk вњрђаи` во'нь не поги'бнеT, н^о и'мать живо'тъ вᲇчныи”
16
Бо так полюбив Бог світ, що віддав і Сина Свого Єдинородного, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне.
17
Не посла` б^о б~ъ сн~а свое^го в# ми'ръ, да сђ'дитъ ми'рови, н^о да сп~се'тся и^мъ ми'ръ”
17
Бо не послав Бог Сина Свого в світ, щоб судити світ, а щоб світ спасся через Нього.
18
Вњрђаи` во'нь, не бђдетъ ѓ^сђженъ. а^ невњрђаи`, оу^же ѓ^сђженъ е^сть, ја%ко не вњ'рова вᲆ и^мя е^ді'нороDнаго сн~а бж~їа”
18
Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого.
19
Се'и же е^сть сђд#, ја^ко свњтъ прїиде в# ми'ръ, и^ въꙁлюби'шя чл~цы па'че тм^ђ, неже свњтъ. бњшя бо и^хъ дњла ѕл^а”
19
Суд полягає в тому, що світло прийшло у світ, а люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо діла їхні були лихі;
20
Всякь б^о дњлааи` ѕлаа, ненави'дитъ свњта, и^ не прихо'диT кᲆ свњтђ, да не ѓ^бличатся дњла е^го ја%ко лђка'ва сђть”
20
бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло і не йде до світла, щоб не викрилися діла його, бо вони злі.
21
Творяи` же и'стинђ, грядетъ къ' свњтђ, да ја%вяTся дњла е^го ја^ко ѓ' бз~њ сђть съдњ'лана”
21
А хто чинить правду, йде до світла, щоб відкрилися діла його, бо вони чинилися в Бозі.
22
По си'хже прїиде іс~ и^ оу^чн~цы е^го в# жидо'вскђю ꙁеMлю, и^ т^ђ живяше с ними, и^ креща'ше”
22
Після цього прийшов Ісус з учениками Своїми в Юдейську землю, і там жив з ними і хрестив.
23
Бњ же і^ѓа'ннъ крsтя вᲆ е^но'нњ, бли'ꙁъ сали'ма, ја%ко во'ды мно'гы бњх'ђ т^ђ. и^ прихождахђ, и^ кр~щахђся”
23
Іоан же хрестив в Еноні, поблизу Салима, бо там було багато води; і приходили туди, і хрестилися,
24
Не ё& б^о б^њ в#саженъ въ темни'цђ і^ѓ^а'ннъ”
24
бо Іоан ще не був посаджений до в’язниці.
25
Бы'сть же стяꙁа'нїе эT оу^чн~къ і^ѓа'нновњхᲆ съ і^ю^де'и` ѓ^ ѓ^чище'нїи.
25
Тоді виникла суперечка учнів Іоанових з юдеями про очищення.
26
и^ прїидо'ша кᲆ і^ѓа'ннђ, и^ реко'шя е^мђ. ра'вви, и^же б^њ с тобо'ю ѓ^б о'нъ полъ і^ѓ^рда'на, е^мђже т^ы свDњтельствова, с^е се'и кр~ща'етъ, и^ вс^и грядђтъ к немђ”
26
І прийшли до Іоана і сказали йому: учителю! Той, Який був з тобою по той бік Йордану, про Якого ти свідчив, ось Він хрестить, і всі йдуть до Нього.
27
эTвњща` і^ѓа'ннъ, и^ рече. не мо'жетъ чл~кь прїимати ничесоже, а^ще не бђ'детъ дано` е^мђ с# нб~се`”
27
Іоан сказав у відповідь: не може людина приймати на себе нічого, якщо не буде дано їй з неба.
28
в^ы сами мн^њ свᲇдᲇтельствђете, ја%ко рњхъ, нњ'смь а^ꙁъ х~с, н^о ја%ко посланъ есмь преD ниM”
28
Ви самі мені свідчите про те, що я сказав: я не Христос, але я посланий перед Ним.
29
И$мњаи` невњ'стђ, женихъ е^сть. а^ дрђгъ жениховъ стоя и^ послђшая е^го, радостїю радђется ꙁа' глsа жениховъ” Сїа оу^бо ра'дость моа` и^спол#нися.
29
Хто має наречену, той жених, а друг жениха, стоячи і слухаючи його, радістю радіє, чуючи голос жениха. Отже, ця радість моя сповнилася.
30
ѓ^номђ подоба'етъ расти`, мнњ же ма'литися”
30
Йому належить рости, а мені умалятися.
31
Грядыи` свы'ше, наD всњми е^сть, сы'и эT ꙁемля, эT ꙁемля е^сть, и^ эT ꙁемля` гл~етъ” Грядыи` с# нб~се`, наD всᲇми е^сть.
31
Хто приходить згори, Той над усіма є, хто від землі — земний є і по-земному говорить. Хто з неба йде, Той над усіма є.
32
и^ е^же видњ и^ слы'ша, с^е свњдњтельствђетъ, и^ свњдᲇтельства е^го никтоже прїе'млетъ”
32
І що Він бачив і чув, про те й свідчить; і свідчення Його ніхто не приймає.
33
Прїе'мыи` е^го свᲇдᲇтельство, вњ'рова, ја%ко б~ъ и'стиненъ е^сть”
33
Хто прийняв Його свідчення, той ствердив, що Бог є істинний.
34
Є$гоже б^о посла` б~ъ, гл~ы бж~їа гл~етᲆ. не в мњ'рђ бо б~ъ даетъ дх~а.
34
Бо Той, Кого послав Бог, говорить слова Божі; бо без міри дає Бог Духа.
35
эTц~ь бо лю'битъ сн~а, и^ вся` дасть в рђцњ е^го”
35
Отець любить Сина і все дав у руки Йому.
36
Вњрђаи` в# сн~а, и'мать живоT въчныи. а^ и^же не вњрђетᲆ в# сн~а, не оу'зритъ живота`, н^о гнњвъ бж~їи пребываеT на неM”
36
Хто вірує в Сина, має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя, але гнів Божий перебуває на ньому.
Глvа, д~”
1
Єгда оу^бо разђмњ і^с~, ја%ко оу^слы'шашя фарисе'е, ја%ко і^с~ множаиша оу^чн~кы творитᲆ и^ кр~ща'етъ, неже і^ѓ^а'ннъ.
1
Коли ж Ісус довідався про почуте фарисеями, що Ісус більше збирає учеників і хрестить, ніж Іоан, —
2
і^с~ же самъ не кр~ща'ше, н^о ё^чн~цы е^го.
2
хоч Ісус Сам не хрестив, а ученики Його, —
3
ѓ^ста'ви і^оу^де'ю, і^ и^де пакы в# галиле'ю”
3
то залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.
4
подобаше же е^мђ проити` сквозњ самарїю”
4
Належало ж Йому проходити через Самарію.
5
Прїиде оу^бо въ' граD самарїи'скїи, гл~емыи сљ=харь, близъ ве'си ю&же дасᲄъ і^а`ковъ іѓ'сифђ сн~ђ свое^мђ”
5
Ось приходить Він до міста самарянського, що зветься Сихар, поблизу землі, яку Яків дав синові своєму Йосифу.
6
Бњ же т^ђ и^сточникъ і^а^ковль. і^с~ же трђжDъся эT пђти, сњдя'ше та'ко на и^сто'чницњ, бњ же ја%ко чаs шестыи”
6
Була там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці, а було близько шостої години.
7
Прїиде жена` эT самарї'а почръпа'ти во'дђ” Гл~а е'й і^с~, да'жDъ м^и пи'ти.
7
Приходить жінка з Самарії набрати води. Ісус говорить їй: дай Мені напитися.
8
оу^чн~цы б^о е^го эTшли бњхђ въ' градъ, да бр'ашна кђ'пять”
8
Бо ученики Його пішли до міста, щоб купити їжі.
9
Гл~а е^мђ жена` самаряныни. ка'кот^ы жидови'нъ сыи, эT мене пити про'сиши жены` самаряныни сђщей; не прикаса'юT бо ся жидове самаря'нњхъ”
9
Жінка-самарянка каже Йому: як Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки? Адже юдеї не знаються з самарянами.
10
эTвњща` і^с~, рече е'й. а^ще б^ы вњ'дала да'рᲆ бж~їи, и^ кт^о е^сть гл~яи` т^и, да'жDь м^и пити, т^ы бы проси'ла оу^ него, и^ далъ т^и бы` во'дђ жи'вђ”
10
Ісус сказав їй у відповідь: якби ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: дай Мені напитися, — то ти попросила б у Нього, і Він дав би тобі води живої.
11
Гл~а е^мђ жена`, г~и ни почрᲆпа'ла и^маши, и^ сᲄђденецᲆ е^сть глђбо'къ. эTкђдђ оу^бо и'маши во'дђ жи'вђ;
11
Говорить Йому жінка: Господи! Тобі і зачерпнути нема чим, а криниця глибока; звідки ж Ти маєш воду живу?
12
е^да т^ы болїи е^си эTц~а нашего і^а'кова, и^же дастᲆ наM стђденецᲆ се'й. и^ то'й и^ꙁ# него пиT, и^ сн~ове е^го, и^ скоти` е^го;
12
Невже Ти більший за отця нашого Якова, який дав нам криницю оцю і сам з неї пив, і діти його, і худоба його?
13
эTвњща` і^с~, и^ рече е'й. вся'къ пїаи` эT воды` сеа`, вжа'жDется па'кы.
13
Ісус сказав їй у відповідь: всякий, хто п’є цю воду, знову буде спраглим.
14
а^ и^же пїе'тъ эT воды` ю&же а^зъ дамъ е^мђ, не вжа'жDется въ' вњкы. н^о вода` ю&же а^зъ дамъ е^мђ, бђ'дет# в немъ и^сто'чникъ воды` текђща в# жївотъ вњчныи”
14
А хто питиме воду, яку дам Я йому, той не буде спраглим повік; але вода, яку дам йому Я, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.
15
Гл~а к немђ жена`. г~и, да'жDь м^и сїю во'дђ, да ни жа'жDђ, нї прихожDђ сᲇмо почрᲆпаᲄи”
15
Говорить Йому жінка: Господи, дай мені цієї води, щоб я не хотіла пити і не приходила сюди черпати.
16
гл~а е'й і^с~, и^ди` пригласи` мђж'а свое^го, и^ прїиди` сњмо”
16
Ісус говорить їй: іди поклич чоловіка свого і приходь сюди.
17
эTвњща` жена`, и^ рече е^мђ. не и'мамъ мђж'а” Гл~а е'й і^с~. до'брњ реq ја%ко мђжа не и'мамъ.
17
Жінка сказала Йому у відповідь: не маю я чоловіка. Говорить їй Ісус: правду сказала, що чоловіка не маєш,
18
пять б^о мђжїи и^мњ'ла е^си, и^ нн~њ е^гоже и'маши, нњсть т^и мђжъ. с^е въи%стинђ рекла` е^си”
18
бо п’ять чоловіків мала, і той, кого маєш тепер, не чоловік тобі; це ти правду сказала.
19
Гл~а е^мђ жена. г~и, ви'жђ ја%ко пррoкъ е^си т^ы.
19
Жінка говорить Йому: Господи, бачу, що Ти пророк.
20
эTц~ы на'ши в го'рᲇ се'й поклони'шася. и^ в^ы гл~ете, ја^ко въ і^е^рsли'мњхъ е^сть мњ'сто, и^дњже кла'нњтися подоба'етᲆ”
20
Батьки наші поклонялися на цій горі, а ви говорите, що місце, де належить поклонятися, знаходиться в Єрусалимі.
21
Гл~а е'й і^с~, же'но, вњрђ м^и и^ми`, ја%ко грядетъ часъ, е^гда ни` в# горњ` се'й, ни въ і^ерsлі'мXњ покло'нитеся эTц~ђ”
21
Ісус говорить їй: жінко, повір Мені, що надходить час, коли будете поклонятись Отцеві, і не на цій горі, і не в Єрусалимі.
22
в^ы кла'няе^теся. е^гоже не вњ'сте. м^ы кла'няемся е^гоже вњ'мы. ја%ко сп~се'нїе эT і^оу^де'й е^сть”
22
Ви кланяєтеся тому, чого не знаєте, а ми кланяємося тому, що знаємо, бо спасіння — від юдеїв.
23
н^о грядетъ часъ, и^ нн~њ е^сть, е^гда и^стиннїи поклонницы покло'нятся эTц~ђ дх~омᲆ і^ и^стиною. и^б^о эTц~ъ, таковњхъ и^щеT поклоня'ющихъся е"мђ”
23
Але прийде час, і нині вже є, коли справжні поклонники кланятимуться Отцеві духом та істиною, бо таких поклонників шукає Отець Собі.
24
дх~ъ е^сть б~ъ, і^ и^же кла'няется е^мђ, дх~омъ і^ и'стиною достои'тъ кла'нятися”
24
Бог є Дух, і тим, що поклоняються Йому, належить поклонятися духом та істиною.
25
Гл~а е^мђ жена`, вњм'ы, ја%ко месїа прїидеT гл~емыи` х~с, е^гда то'й прїидетъ, въꙁвњститъ наM вс^я”
25
Жінка говорить Йому: знаю, що прийде Месія, званий Христос; коли Він прийде, сповістить нам усе.
26
Гл~а е'й і^с~. а'зъ е^смь гл~яи` с тобою”
26
Ісус сказав їй: це Я, Який розмовляю з тобою.
27
И$ тогда` прїидо'шя оу^ченицы е^го, и^ чюжDахђся ја%ко съ жено'ю гл~аше. никтоже б^о рече чесо' и%щеши, и^ли чт^о гл~еши с нею';
27
В цей час прийшли ученики Його і здивувалися, що Він розмовляє з жінкою; проте ніхто не сказав: чого Тобі треба? Або: про що говориш з нею?
28
ѓ^стави же водоно'съ свой жена`, і^ и'де въ г'раD, и^ гл~а чл~комъ.
28
Тоді жінка залишила свій водонос, пішла до міста і сказала людям:
29
прїдњте, и^ видите чл~ка, и^же рече м^и вс^я е^ли'ка сътворихъ. е^да то'й еs х~с;
29
ідіть, побачите Чоловіка, Який сказав мені про все, що я зробила; чи не Він Христос?
30
и^зыдоша же и%з града, и^ грядя'хђ к немђ”
30
Вони вийшли з міста і пішли до Нього.
31
МежDђ же симъ, моля'хђ е^го оу^чн~цы е^го, гл~юще, ра'вви, ја%жDъ”
31
Тим часом ученики просили Його, кажучи: Учителю, їж.
32
ѓ%н же рече и^мъ. а^зъ бра'ш#но и%маM ја%сти, е^гоже в^ы не вњ'сте”
32
Він же сказав їм: Я маю їжу, якої ви не знаєте.
33
Гл~ахђ же оу^чн~цы к# себᲇ. е^да кт^о принесе е^мђ ја%сти;
33
Тому ученики говорили між собою: хіба хто приніс Йому їсти?
34
гл~а и^мъ і^с~. мое` бра'шно е^сть, да сᲆтворю во'лю пославшаго м^я, и^ съвершђ дњ'ло е^го”
34
Ісус говорить їм: Моя їжа є творити волю Того, Хто послав Мене, і звершити діло Його.
35
не вы` л^и гл~ете, ја%ко е^ще четы'ри мњсяци сђть, и^ жатва прїидетъ; с^е гл~ю вамъ, възведњте ѓ%чи ваши, и^ ви'дите ни'вы, ја%ко пла'вы сђть к# жа'твњ оу^же.
35
Чи не кажете ви, що ще чотири місяці, і настануть жнива? А Я говорю вам: зведіть очі ваші і погляньте на ниви, як вони пополовіли і готові до жнив.
36
и^ жняи`, м#здђ` прїе'млетъ. и^ събира'етъ плоD в# животᲆ вњ'чныи, да сњаи` в#кђпњ радђется и' жняи`.
36
Хто жне, той одержує нагороду і збирає плід у життя вічне, щоб і сівач, і жнець разом раділи.
37
ѓ^ семъ б^о сло'во е^сть и^стинное, ја^ко и%нъ еs сњ'аи`, і^ и'нъ е^сть жняи`.
37
Бо про це є правдиве слово: один сіє, а інший жне.
38
а^зъ послахᲆ в^ы жати, и^дњже в^ы не трђди'стеся. и^нїи трђди'шася, и^ в^ы в# трђдъ иX в#нидо'сте”
38
Я послав вас жати те, над чим ви не працювали: інші працювали, а ви ввійшли в їхню працю.
39
эT града же ᲄого мно'ѕи вњ'роваша во'нь эT самарянъ, за' слово женњ свњдњтельствђющи. ја%ко рече` м^и вс^я е^ли'ка сътворихъ”
39
І багато самарян з міста того увірували в Нього за словом жінки, яка засвідчила, що Він сказав їй про все, що вона зробила.
40
Є$гда же прїидо'ша к немђ самаря'не, моля'хђ е^го дабы` пребылъ оу^ ниX. и^ пребысть т^ђ два` дн~и.
40
І тому, коли прийшли до Нього самаряни, то просили Його побути в них; і Він пробув там два дні.
41
и^ мно'го па'че вњ'роваша ꙁа' слово е^го”
41
І ще більше увірувало в Нього за Його словом.
42
Женњ ж'е гл~ахђ, ја%ко не ктомђ за твою бесњ'дђ вњ'рђемъ. сами б^о слы'шахомъ. и^ вњмы, ја%ко се'й е^сть въи%стинђ сп~съ мирђ х~с”
42
А жінці тій говорили: вже не через твої слова віруємо, бо самі чули і знаємо, що Він істинно Спаситель світу, Христос.
43
По двоюy дн~ю и^зыде эTтђдђ, і^ иде в# галилею.
43
Як минуло ж два дні, Він вийшов звідти і пішов до Галилеї,
44
самъ б^о і^с~ свњдњтельствоваше, ја%ко пррoкъ въ свое^мъ эTч~ьстви чьсти не и%мат#.
44
бо Сам Ісус свідчив, що пророк у своїй батьківщині не має чести.
45
е^гда же прїиде в галиле'ю, прїа'шя е^го галиле'ане, вс^я видњв#ше, ја%же сътвори` въ і^е^рsли'мњхъ в# пра'зDникъ. и^ тїи б^о прїидо'шя в# пра'зDникъ”
45
Коли Він прийшов до Галилеї, то галилеяни прийняли Його, побачивши все, що Він зробив в Єрусалимі під час свята, бо і вони ходили на свято.
46
Прїиде же пакы і^с~ в# ка'нђ галилеи^скђ, и^дњже сътвори` во'дђ в# вино`” И/ б^њ нњ'кїи цр~евъ мђж'ъ, е^гоже сн~ъ боляше в# капернаоу^мњ
46
Отже, Ісус знову прийшов до Кани галилейської, де перетворив воду на вино. Був у Капернаумі царедворець, у якого син був хворий.
47
се'й слы'шавᲆ ја%ко і^с~ прїиде эT і^оу^де'а в# галиле'ю, и%де к немђ, и^ моля'ше е^го, да снидетъ і^ и'сцњлитъ сн~а е^го. хотяше б^о оу^мрети”
47
Він, почувши, що Ісус прийшов з Юдеї в Галилею, прийшов до Нього і просив Його прийти і зцілити його сина, який був при смерті.
48
Рече оу^бо і^с~ к# немђ. а^ще зна'менїи и^ чюдесъ не ви'дите, не и'мате вњ'ровати”
48
Ісус сказав йому: ви не увіруєте, якщо не побачите знамень і чудес.
49
Гл~а к# немђ цр~ев# мђжъ. г~и, сни'ди прежDе даже не оу%мретъ ѓ^троча мое`”
49
Царедворець говорить Йому: Господи! Прийди, поки не помер син мій.
50
Гл~а е^мђ і^с~. и^ди`, сн~ъ твой жи'въ еs. и^ вњ'рова чл~къ словеси` е^же рече е^мђ і^с~, і^ и^дя'ше”
50
Ісус каже йому: іди, син твій живий. І повірив чоловік слову, яке сказав йому Ісус, і пішов.
51
А$бїе же в#ходя'щђ е^мђ, с^е раби` е^го срњто'ша е^го. и^ въꙁвњсᲄи'ша е^мђ гл~юще, ја%ко сн~ъ твой живъ еs”
51
Одразу, як тільки він входив, зустріли його слуги його і сказали: син твій живий.
52
Въпрашаше оу^бо эT нихᲆ часᲆ, в коᲄо'ры= бо'ле е^мђ бысᲄь, и^ рњшя е^мђ. ја%ко вчера` в# чаs сеDмыи, ѓ^стави е^го ѓ%гнь”
52
Він спитав у них: о котрій годині стало йому легше? Йому сказали: вчора о сьомій годині покинула його гарячка.
53
Разђмњ же эTц~ъ, ја%кото'й б^њ часъ, во'ньже рече е^мђ і^с~, ја^ко сн~ъ твой живъ е^сть. и^ вњ'рова самъ. и^ ве'сь домъ е^го”
53
Зрозумів батько, що це був саме той час, коли Ісус сказав йому: син твій живий, і увірував сам і весь дім його.
54
Се^ пакы в#то'рое зна'менїе сътвори` і^с~, пришедъ эT і^оу^де'а въ галиле'ю”
54
Це вже друге чудо сотворив Ісус, повернувшись з Юдеї в Галилею.
Глvа, е~”
1
По си'х б^њ пра'зDникъ і^оу^де'искый, и^ вꙁы'де і^с~ в#ъ і^ерsли'м#”
1
Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима.
2
е%сть же въ і^ерsли'мњхъ на ѓ%вчїи кђпели. ја%же гл~ется е^љ=ре'искы, виџе'зда. пяᲄь притво'ръ и^мђщи”
2
В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів.
3
В тњ'хъ слежа'ше множество боля'щихъ, слњпыX, хро'мыхъ, сђхихъ, чя'ющихъ движе'нїа водњ”
3
У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води,
4
А/гг~лъ б^о гн~ь на вся'ко лњто схожDа'ше в кђпњ'ль и^ въꙁмђща'ше во'дђ” І$ и'же пр'ъвње вла'жаше по воꙁмђще'нїи водњ`, ꙁдра'в# быва'ше, ја%цњ'м же недђгомъ ѓ"дръжимъ быва'ше”
4
бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав.
5
Бњ же т^ђ нњ'кїи чл~къ, тридесяте и^ ѓ^смь лTњ и%мыи` в недђ'ꙁњ свое^мъ”
5
Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років.
6
Сего видњвъ і^с~ лежа'ща. и^ раꙁђмњв# ја%ко мно'га лњта оу^же и^мяше в недђ'ꙁњ, гл~а е^мђ. хо'щеши л^и цњлъ бы'ти;
6
Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим?
7
эTвњща е^мђ недђж'ъный. е%й г~и, чл~ка не и^мамъ да е^гда въꙁмђтится вода`, в#ве'ржет м^я в кђпњлъ” Є$гда же прихождђ` а%ꙁъ, и%нъ прежде мене сла'ꙁитᲆ”
7
Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить.
8
Гл~а е^мђ і^с~, въста'ни, възми` ѓ^дрᲆ твои, и^ ходи”
8
Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи.
9
И$ а%бїе ꙁдра'въ бы'сть чл~къ. и^ вꙁе'м# ѓ^дръ сво'и, и^ хожда'ше. б^њ же сђбо'та в то'й дн~ь”
9
І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день.
10
Гл~ахђ же жидове и^сцњлњвшемђ. сђбота е^сть, и не досто'ит# ти вꙁя'ти ѓ^дра` свое^го”
10
Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою.
11
Э/н же эTвњща` и^мъ. и^же м^я сътвори` цњла`, то'й мн^њ рече. въꙁми ѓ%дръ твои и^ ходи”
11
Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи.
12
Въпроси'ша же е^го, кт^о е^сть чл~къ рекїи' т^и въꙁми` ѓ^дрᲆ твои и^ ходи”
12
Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи?
13
И$сцњлњвыи же не вњдяше кт^о е^сть. і^с~ б^о оу^клони'ся народђ сђщђ на мњстњ”
13
А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці.
14
Потомже ѓ^брњте е^го і^с~ въ цр~кви и^ рече е^мђ. с^е здравъ бы'сть, ктомђ` не съгрњша'и, да не го'ре ᲄи чт^о бђ'детъ”
14
Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого.
15
И/де же чл~къ, и^ повњда и^оу^де'ѓмъ, ја%ко і^с~ е^сть и%же м^я сътвори` цњла`”
15
Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.
16
И$ сего ради гоня'хђ і^с~а и^оу^де'е, і^ и^ска'хђ е^го оу^би'ти, ꙁане сїа творя'ше в сђбо'тђ.
16
І почали юдеї переслідувати Ісуса, і шукали, як Його вбити за те, що творив такі діла в суботу.
17
і^с~ же эTвњщава'ше и'мъ” Эtц~ъ мо'и досе'лњ дњ'лаетъ, и^ а%ꙁъ дњ'лаю”
17
Ісус же говорив їм: Отець Мій донині робить, і Я роблю.
18
Сего'же ради па'че и^ска'хђ е^го и^оу^де'е оу^би'ти, ја%ко не то'кмо раꙁаря'ше сђбо'тђ, н^о и^ эTц~а свое^го гл~аше б~а, ра'вен ся творя б~ђ”
18
Юдеї ще більше вишукували, як Його вбити за те, що Він не тільки порушував суботу, але й Отцем Своїм називав Бога, рівняючи Себе до Бога.
19
эTвњща'в же і^с~ и^ рече и%мъ. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю ва'мъ, не мо'жетъ сн~ъ твори'ти ѓ^ себњ ничесо'же, а^ще не е%же ви'дитъ эTц~а творя'ща. ја%же б^о ѓ%нъ твориT сїа и^ сн~ъ та'кожDе твори'тъ”
19
На це Ісус сказав: істинно, істинно говорю вам: Син нічого не може творити Сам від Себе, якщо не побачить, як творить Отець; бо, що Він творить, те так само творить і Син.
20
эTц~ъ бо любитъ сн~а. и^ вс^я покаꙁђ'етъ е^мђ ја%же са'мъ твори'тъ, и^ бо'лша си'хъ пока'жетъ е^мђ дњ'ла, да вы` чђ'дитеся”
20
Бо Отець любить Сина і показує Йому все, що Сам творить; і покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались.
21
ЈА/коже б^о эTц~ъ въскр~ша'етᲆ мертвыа и^ живи'тъ, та'ко и^ сн~ъ и%хже хо'щетъ живитъ”
21
Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син оживляє, кого хоче.
22
эTц~ъ б^о не сђ'диT никомђже, н^о сђд# ве'сь да'сть сн~ови,
22
Бо Отець не судить нікого, а весь суд віддав Синові,
23
да вс^и чтђть сн~а, ја%коже чтђть ѓ^ц~а” И/же не чте'ть сн~а, не чте'ть ѓ^ц~а посла'вшаго е^го”
23
щоб усі шанували Сина, як шанують Отця; а хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який послав Його.
24
А/ми'нь а^ми'нь гл~ю ва'мъ, ја^ко сл'ђшаяи` словесе` мое^го. и^ вњрђаи` посла'вшемђ м^я, и%мать живо'тъ вњчныи” И$ на сђдъ не прїидеть, н^о пре'идеть эT смр~ти в животъ”
24
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє слухає і вірить у Того, Хто послав Мене, той має вічне життя і на суд не приходить, а перейшов від смерти до життя.
25
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко грядетъ чаs, и' нн~њ есть, е^гда мр~твїи оу^слы'шятᲆ глsа сн~а бж~їа. и^ оу^слы'шавшеи`, ѓ^живђтъ”
25
Істинно, істинно кажу вам, що настане час, і нині вже є, коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.
26
ЈА/коже б^о эTц~ъ и%мать живо'т# в себњ, та'ко да'сть и^ сн~ови живо'тъ и^мњти в себᲇ,
26
Бо як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові дав мати життя в Самому Собі.
27
и^ ѓ%бласть дасть е^мђ и^ сђ'дъ творити ја^ко сн~ъ чл~чь е^сть,
27
І дав Йому владу суд творити, бо Він є Син Людський.
28
не диви'теся семђ” ЈА/ко грядетъ ча'съ, во'нже вс^и с'ђщїи въ гробњхъ, оу^слы'шятъ гла'съ сн~а бж~їа”
28
Не дивуйтесь цьому, бо настає час, коли всі, хто в гробах, почують голос Сина Божого;
29
І$ и^ꙁы'дђть сътво'ршеи` бл~га'я, въ воскрешенїе животђ” А$ сᲆтво'ршеи` зла'а, въ воскрешенїе сђдђ”
29
і вийдуть ті, хто творив добро, у воскресіння життя, а ті, хто чинив зло, — у воскресіння суду.
30
Не могђ а%ꙁ# ѓ^ себњ` творити ничесо'же” ЈА/коже слы'шђ, сђждђ, и^ сђдъ мо'и пра'веденъ е^сть. ја%ко не и'щђ во'лю мою`, н^о во'лю посла'вшаго м^я ѓ^ц~а”
30
Я нічого не можу творити Сам від Себе. Як чую, так і суджу, і суд Мій праведний; бо не шукаю Моєї волі, а волі Отця, Який послав Мене.
31
А$ще а%ꙁъ свњдњтельствђю ѓ^ мнњ, свњдњтельство мое нњсть и%стино.
31
Коли Я свідчу Сам про Себе, то свідчення Моє не є істинне.
32
и%нъ е^сть свњдњтельствђаи` ѓ^ мнᲇ” И$ вњмъ ја%ко и%стинно е^сть свњдњтел#ство, е%же свњдњтельствђетъ ѓ^ мнњ”
32
Є інший, який свідчить про Мене; і Я знаю, що істинне те свідчення, яким він свідчить про Мене.
33
Вы^ посла'сте къ і^ѓа'ннђ, и^ свњдњтельствова ѓ^ и%стиннњ”
33
Ви посилали до Іоана, і він засвідчив істину.
34
А$ꙁ# же не эT чл~ка свᲇдњтельства прїе'млю н^о сїа гл~ю, да в^ы сп~се'ни бђ'дете”
34
А втім, Я не від людини приймаю свідчення, але говорю це для того, щоб ви спаслися.
35
ѓn бњ` свњти'лникᲆ, горя и^ свњтя, вы' же хотњ'сте възрадоватися в ча'съ свњтњнїа е^го”
35
Він був світильник, який горів і світив; ви ж хотіли короткий час порадуватися при світлі його.
36
А$з же и%мамъ свњдњтельство боле і^ѓ^а'ннова. дњ'ла б^о ја%же дастъ мн^њ эTц~ъ да съвръшђ я&, т^а дњ'ла, ја%же а^зъ творю`, свњдњтельствђютᲆ ѓ^ мнњ, ја%ко эTц~ъ м^я посла`.
36
Я ж маю свідчення більше за Іоанове: бо діла, які Отець дав Мені звершити, саме ці діла, які Я творю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.
37
и^ посла'выи` м^я эTц~ъ, то'й свњдњтельствова ѓ^ мнњ`, Ни гла'са е^го нигдњже слы'шасте” ни видњ'нїа е^го видњ'сте,
37
І Отець, Який послав Мене, Сам засвідчив про Мене. А ви ні голосу Його ніколи не чули, ні лиця Його ніколи не бачили;
38
и^ словесе` е^го не и'мате пребыва'юща в# васъ. зане е^гоже то'й посла`, семђ` в^ы вњ'рђ не е'млете”
38
і не маєте слова Його, яке перебувало б у вас; бо ви не віруєте в Того, Кого Він послав.
39
И$спыта'ите писа'нїа, ја^ко в^ы мните` в нихъ и^мᲇти животъ вњ'чныи, и^ т^а сђть свњдᲇтельствђюща ѓ^ м`нᲇ,
39
Дослідіть Писання, бо ви сподіваєтесь через них мати життя вічне; а вони свідчать про Мене.
40
и^ не хо'щете прїити` кᲆ мнњ, да живоT и'мате”
40
Але ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.
41
Сла'вы эT чл~къ не прїе'млю,
41
Не приймаю слави від людей,
42
н^о раꙁђмњхъ в^ы, ја^ко любве бж~їа не и'мате в себњ”
42
але знаю вас: ви не маєте в собі любови до Бога.
43
А$ꙁъ прїидоX въ и^мя эTц~а мое^го, и^ не прїе'млете мене`” А$ще и^нъ прїидетъ въ и^мя свое`, того` прїе'млете”
43
Я прийшов в ім’я Отця Мого, і не приймаєте Мене; а коли інший прийде в ім’я своє, того приймете.
44
Ка'ко в^ы мо'жете вњровати. сла'вы дрђгъ эT дрђга прїе'м#люще. и^ сла'вђ ю%же эT е^ді'ного б~а не и'щете;
44
Як ви можете вірувати, коли приймаєте славу один від одного, а слави, яка від Єдиного Бога, не шукаєте?
45
не мни'те, ја^ко а^ꙁъ на в^ы рекђ` къ эTц~ђ. е^сть и^же на в^ы гл~етъ мољ=сїи, на'нь же в^ы оу^пова'ете”
45
Не думайте, що Я буду звинувачувати вас перед Отцем: є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви уповаєте.
46
А$ще б^о бы'сте вњ'ровали мољ=се'ѓви, вњ'ровали бысте оу^бо и^ мнњ. ѓ^ мнњ` б^ото'и писа`.
46
Бо якби ви вірили Мойсеєві, то повірили б і Мені, тому що він писав про Мене.
47
а^ще ли того писа'нїѓм# не вњ'рђете, ка'ко мои'мъ гл~омъ вњрђ и^мете;
47
Якщо ж його Писанням не вірите, то як повірите Моїм словам?
Глvа, ѕ~”
1
По сихъ и'де і^с~ на ѓ'нъ полᲆ мо'ря галиле'а тиверїа'дъскы,
1
Після цього пішов Ісус на той бік Тиверіадського моря в Галилеї.
2
и^ по неM и^дяше наро'дъ мно'г#, ја%ко видяхђ ꙁна'менїа е^го, ја^же творя'ше на недђж'ныX”
2
За Ним ішло багато народу, бо бачили чудеса, які Він творив над недужими.
3
Вꙁы'де же на' горђ і^с~, и^ т^ђ сњдяше съ оу^чн~кы свои'ми”
3
Ісус зійшов на гору і сидів там з учениками Своїми.
4
Бњ же бли'ꙁъ па'сха, пра'ꙁнDикъ жидо'вскыи”
4
Наближалася ж Пасха, юдейське свято.
5
ВъꙁвеD оу^бо і^с~ ѓ%чи, и^ видњ ја%ко мно'гъ народъ грядетъ к# немђ, гл~а к# фїли'п#пђ чимъ кђ'пимъ хлњ'бы, да ја%дяT сїи;
5
Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати?
6
се'же гл~аше и^скђша'а е^го. сам# б^о вњ'дяше, чт^о хо'щетъ сътвори'ти”
6
Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити.
7
эTвњща` е^мђ фили'ппъ. двњма сто'ма пњ'няѕь хлњбы не довлњюT и^мъ, да ко'жDо иX ма'ло чт^о прїимеT”
7
Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав.
8
Гл~а е^мђ е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го, а^ндрња' братъ симона петра.
8
Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому:
9
е^сть ѓ^трочищъ зд^њ е^ді'нъ, и^же и'мать пять хлњбъ ја%чме'ннњхъ, и^ дв^њ ры'бњ. но сїи что сђть в сели'ко;
9
тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч?
10
рече же і^с~, сътвори'те чл~кы въꙁлежти” Бњ же трава` мно'га на мњ'стњ. въꙁлеже оу^бо мђжїи числомᲆ ја%ко пять ты'сящь”
10
Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч.
11
Прїа'тъ же хлњбы і^с~. и^ хвалђ` въꙁдавъ, подастъ оу^чн~комъ, оу^чн~цы же въꙁлежа'щимъ” Та'кожде и^ эT ры'бђ, е^лико хотя'хђ.
11
Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів.
12
и^ ја%ко насы'тишася, гл~а оу^чн~комъ своиM. съберњте и^ꙁбыткы оу^крђ'хъ, да не поги'бнетᲆ ничтоже.
12
І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало.
13
събра'ша же, и^ і^сполнишя дв^анадесяте ко'шя оу^крђхъ, эT пяти хлњбъ ја%чме'ннXњ, и^же и^ꙁбы'ша ја%дъшимъ”
13
І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли.
14
Чл~цы же видњвше ꙁна'менїе, е^же сътвори` і^с~, гл~ахђ, ја%ко се'и е^сть въи%стинђ пррoкъ. грядыи` в# миръ”
14
Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.
15
І$с~ же раꙁђмњвъ, ја%ко хотятъ прїити`, да въсхи'тятъ е^го, и^ сътворяT е^го цр~я, эTи'де паки в# го'рђ е^ді'н#”
15
Ісус же, дізнавшись, що хочуть прийти, несподівано взяти Його і зробити царем, знову пішов на гору один.
16
ЈА/ко поꙁдњ бысть, снидошя оу^ченицы е^го на' море.
16
Коли ж настав вечір, то ученики Його зійшли до моря.
17
і^ влњѕо'шя в корабль, и^ і^дя'хђ на ѓ'нъ полъ моря в# капернаоу'мъ. и^ тм^а а%бїе бысть, и^ не ё& б^њ пришелъ к нимъ і^с~”
17
І, сівши в човен, попливли на другий бік моря до Капернаума. Було вже темно, а Ісус не приходив до них.
18
Мо'ре же вњтрђ ве'лїю ды'хающђ, въꙁ#двиꙁа'шеся.
18
Дув сильний вітер, і море хвилювалося.
19
гребше же ја%ко стадїи двадесятъ и^ пять, и^л^и тридесяте, оу^ꙁрњша і^с~а ходяща по' морю, и^ блиZ корабля` бывша, оу^боа'шяся”
19
Пропливши стадій близько двадцяти п’яти чи тридцяти*, вони побачили Ісуса, Який ішов по морю і вже наближався до човна, і злякались.
20
ѓ%н# же гл~а и^мъ, а^ꙁъ е^смь, не бо'йтеся.
20
Але Він сказав їм: це Я, не бійтеся.
21
хотя'хђ же прїа'ти е^го в# кора'бль, и^ абїе корабль бысть на ꙁемли, в нюже и^дя'хђ”
21
Вони хотіли взяти Його в човен; і у ту ж мить човен пристав до берега, куди пливли.
22
Въ оу^трњи же нароD и^же стоя'ше ѓ^б онъ полъ мо'ря, видњвъ ја%ко корабля` и^ного` не бњ` т^ђ, то'кмо е^ді'нъ то'и, во'ньже внидо'ша оу^чн~цы е^го, и^ ја%ко не вни'де съ оу^чн~кы свои'ми і^с~ в кора'бль, н^о е^ді'ни оу^чн~цы е^го и^до'ша”
22
Наступного дня народ, який стояв по той бік моря, бачив, що іншого човна не було там, крім того, в який увійшли ученики Його, і що Ісус не входив у човен з учениками Своїми, а відпливли одні ученики Його.
23
И$ і'ни прїидо'ша корабли` эT тиверїа'ды, бли'ꙁъ мњста, и^дњже ја^до'ша хлњ'бы, хвалђ` въꙁдавше гв~и”
23
Тим часом прийшли з Тиверіади інші човни до того місця, де їли хліб за благословенням Господнім.
24
Є$гда же видᲇша наро'ди, ја^ко і^с~а не бысть т^ђ, ни оу^чн~кы е^го, влᲇзо'шя сами в корабля, и^ прїидо'шя в# капернаоу^мъ, и%щђще і^с~а.
24
Коли ж люди побачили, що тут немає ні Ісуса, ні учеників Його, то посідали в човни і попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.
25
и^ ѓ^брᲇтше е^го ѓ^б онъ полъ мо'ря, рњш'а е^мђ. ра'вви, когда ꙁд^њ бысть;
25
І, знайшовши Його по той бік моря, сказали Йому: Учителю, коли Ти прибув сюди?
26
эTвњща` и^мъ і^с~, и^ рече. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. и%щете мене, не ја%ко видњсте ꙁна'менїе, н^о ја%ко ја^до'сте хлᲇ'бы, и насы'тистеся”
26
Ісус сказав їм у відповідь: істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, а тому, що їли хліб і наситились.
27
Дᲇ'лаите не бра'шно ги'блющее, н^о бра'шно пребыва'ющее въ животњ вњчнемъ, е^же сн~ь члчsкїи вамᲆ дасть. сего б^о эTц~ь ꙁна'мена б~ъ”
27
Дбайте не про їжу тлінну, а про їжу, яка залишається на життя вічне, яку дасть вам Син Людський, бо назнаменував Його Отець, Бог.
28
Рњша же к# немђ. чт^о сътворимъ, да дњ'лаемъ дњ'ла бж~їа;
28
Вони сказали Йому: що нам робити, щоб чинити діла Божі?
29
эTвњща` і^с~, и^ рече и^мъ. с^е е^сть дњло бж~їе, да вњрђете в# то'и, е^гоже посла` ѓ%нъ”
29
Ісус сказав їм у відповідь: ось діло Боже, щоб ви увірували в Того, Кого Він послав.
30
Рњша же е^мђ. ко'е оу^бот^ы твориши ꙁна'менїе, да ви'димъ и^ вњрђ и^меM тебњ; чт^о дњ'лаеши;
30
На це вони сказали Йому: яке ж знамення Ти створиш, щоб ми побачили і увірували в Тебе? Що Ти чиниш?
31
эTц~ы наши ја%дошя ма'ннђ в# пђсᲄы'ни, ја^коже е^сть пи'сано хлњбъ с# нб~се` дастъ и^мъ ја%сти”
31
Батьки наші їли манну в пустелі, як написано: хліб з неба дав їм їсти.
32
Рече оу^бо и^мъ і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ” не мољ=сїи дастъ вамъ хлњб# с# нб~се`, но эTц~ь мой дастъ вамъ хлњба и'стиннаго с нб~се`”
32
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Отець Мій дає вам істинний хліб з небес.
33
Хлњбъ бо бж~їи е^сть сходяи` с# нб~се`, и^ дааи` живоT ми'рђ”
33
Бо хліб Божий є той, який сходить з небес і дає життя світові.
34
Рњшя оу^бо к немђ. г~и, всегда` да'ждь намъ хлњбъ се'и”
34
На це сказали Йому: Господи! Завжди давай нам хліб цей.
35
Реq же и^мъ і^с~” А/зъ е^смь хлњбъ животныи. грядыи` къ мнњ, не и'мать в#ꙁалка'тися. и^ вњрђаи` в м^я, не и'мать в#жада'тися никогдаже.
35
Ісус сказав їм: Я є хліб життя; хто приходить до Мене, не відчуватиме голоду, і хто вірує в Мене, ніколи не матиме спраги.
36
н^о рњхъ ваM, ја%ко и^ видњ'сте м^я, и^ не вњ'рђете”
36
Але Я вам сказав, що ви хоч і бачили Мене, та не віруєте.
37
Все е^же дастъ ми эTц~ь, къ мнњ прїидеT. и^ грядђщаго къ мнњ не и^жDенђ во'нъ”
37
Усе, що дає Мені Отець, до Мене прийде; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть.
38
ЈА/ко снидохъ с нб~се, не да творю во'лю мою`, н^о во'лю посла'вшаго мя эTц~а”
38
Бо Я зійшов з небес не для того, щоб творити волю Мою, а волю Отця, Який послав Мене.
39
Се же е^сть во'ля посла'в#шаго м^я эTц~а, да вс^е е^же дастᲆ м^и, не погђблю эT него, н^о въскрешђ е& в# послDњнїи дн~ь”
39
Воля ж Отця, Який послав Мене, є та, щоб з усього, що Він дав Мені, нічого не погубити, а все те воскресити в останній день.
40
Се' же е^сть воля посла'вшаго м^я, да всякъ видяи` сн~а, и^ вњрђа в него, и%мать животъ вњчныи, и^ въскрешђ е^го а^зъ в# послњднїи дн~ь”
40
Воля Того, Хто послав Мене, є та, щоб кожен, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне; і Я воскрешу його в останній день.
41
Роптахђ оу^бо і^оу^де'е ѓ^ немъ, ја%ко рече, а%ꙁъ е^смъ хлњбъ съшедыи` с# нб~се`.
41
Ремствували на Нього юдеї за те, що Він казав: Я є хліб, який зійшов з небес.
42
и^ гл~ахђ, не се'й л^и е^сть і^с~ сн~ъ і^ѓ'сифовъ. е^мђже м^ы зна'емъ эTц~а и^ мт~ре; ка'ко оу^бо гл~етъ се'й. ја^ко с нб~се снидоX;
42
І говорили: чи це не Ісус, син Йосифів, батька і матір Якого ми знаємо? Як же говорить Він: Я зійшов з небес?
43
эTвњща` оу^бо і^с~, и^ рече и^мъ. не роп#щи'те междђ собою.
43
Ісус сказав їм у відповідь: не ремствуйте між собою.
44
Никтоже можетъ прїи`ти къ мнњ`, а^ще не эTц~ъ посла'выи` м^я привлечеT е^го, и^ а^зъ вᲆскрешђ е^го в# послDњнїи дн~ъ”
44
Ніхто не може прийти до Мене, якщо Отець, Який послав Мене, не залучить його; і Я воскрешу його в останній день.
45
Є$сᲄь пи'сано въ пррoцњхъ. и^ бђ'дђтъ вси оу^че'ни б~ђ” Всякъ слы'шавыи` эT ѓ^ц~а и^ навы'къ, прїидетъ къ мнњ.
45
У пророків написано: і будуть усі навчені Богом. Кожен, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.
46
не ја%ко эTц~а видњлъ еs кто`, то'кмо сыи эT б~а, сїй видњ эTц~а”
46
Це не значить, що хтось бачив Отця, хіба лише Той, Хто від Бога; Він бачив Отця.
47
А$ми'нь а^миn гл~ю вамъ. вњрђаи` в м^я, и%мать живота вњ'чнаго”
47
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, має життя вічне.
48
А/зъ е^смь хлњбъ живо'тныи.
48
Я є хліб життя.
49
эTц~ы ваши ја^до'шя ма'ннђ в# пђстыни, и^ оу^мро'ша”
49
Батьки ваші їли манну в пустелі — й померли.
50
Се'й е^сть хлњбᲆ сходяи` с нб~се`, да а'ще кто` эT него ја%сть, не оу^мретъ”
50
Це ж є хліб, який сходить з небес, той, хто його їсть, не помре.
51
А$зъ е^смь хлњбᲆ живот#ныи, и^же съше'дыи с# нб~се. а^ще кто` снњсть эT хлњба сего, живъ бђ'детᲆ въ вњкы. и^ хлњбъ е^гоже а^зъ дамᲆ, плоть моа е^сть. ю^же а^зъ дахъ за живо'тъ ми'ра”
51
Я — хліб живий, який зійшов з небес; хто їсть цей хліб, житиме вічно; хліб же, який Я дам, є Плоть Моя, яку Я віддам за життя світу.
52
пря'хђ же ся межDђ собою жи'дове гл~юще. ка'ко мо'жетъ се'й намъ дати плоть свою ја%сти;
52
Тоді юдеї почали сперечатися між собою, кажучи: як Він може дати нам Плоть Свою їсти?
53
рече же и^мъ і^с~, а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а^ще не снњсте плоти сн~а чл~ческаго, и^ пїе'те кро'вь е^го, живота не и^мате в# себњ”
53
Ісус же сказав їм: істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крови, то не будете мати життя в собі.
54
ЈА/дыи` мою` пло'ть, и^ пїаи` мою кро'въ, и%мать животъ вњ'чныи. и^ а^зъ въскр~шђ е^го в# послDњнїи дн~ь”
54
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, має життя вічне, і Я воскрешу його в останній день.
55
Плоть б^о моа` и%стинно еs бра'шно, и^ кровь моа` и%сᲄинно еs пи'во”
55
Бо Плоть Моя є істинною їжею, і Кров Моя є істинним питтям.
56
ЈА/дыи` мою плоть, и^ пїаи` мою кроv, въ мнњ пребыва'етъ, и^ а^ꙁъ в неM”
56
Хто їсть Мою Плоть і п’є Мою Кров, в Мені перебуває, і Я в ньому.
57
ЈА/коже посла` м^я живы'и эTц~ъ. и^ а^зъ жи'вђ эTц~а ради. и' ја%дыи` м^я, и^ то'й, живъ бђ'детъ мене ради.
57
Як послав Мене Живий Отець, — і Я живу Отцем, — так і той, хто їсть Мене, житиме через Мене.
58
се'й е^сть хлњбъ сᲆше'дыи` с нб~се`. не ја^коже ја%дошя эTц~ы ваши ма'ннђ, и^ оу^мро'ша. ја%дыи` хлњбъ се'й, жи'въ бђ'детъ въ вᲇкы”
58
Цей і є хліб, який зійшов з небес. Не так, як батьки ваші їли манну і померли; хто їсть хліб цей, житиме повік.
59
Сїа рече на с'онмищи оу^ча в капернаоу^мњ”
59
Це Він говорив, навчаючи у синагозі, в Капернаумі.
60
Мно'ѕи оу^бо слы'шав#ше эT оу^чн~къ е^го, рњшя. жестоко е^сть сло'во с^е, и^ кто мо'жетъ е^го послђшати;
60
Багато хто з учеників Його, слухаючи те, говорили: жорстоке це слово! Хто може це слухати?
61
вњдыи же і^с~ в себњ ја%ко ро'пщђтъ ѓ^ семъ оу^чн~цы е^го, рече иM. се` ли в^ы бла'ꙁнитъ;
61
Але Ісус, знаючи Сам у Собі, що ученики Його ремствують на те, сказав їм: чи це спокушає вас?
62
а^ще оу^бо оу^ѕрите сн~а члчsкаго вᲆсходя'ща и^дњже б^њ пре'жде;
62
А що ж, коли побачите Сина Людського, Який возноситься туди, де був раніш?
63
дх~ь е^сть и^же ѓ^живля'етъ, плоть не по'лꙁђетъ ничтоже. гл~ы ја%же а^ꙁъ гл~ахъ вамᲆ, дх~ь сђть и^ животъ сђть.
63
Дух оживляє; плоть аніскільки не допомагає.
64
н^о сђть эT васᲆ нњцїи, и^же не вњ'рђютъ” Вњдяше б^о и^скони і^с~. кт^о сђть невᲇрђющеи`, и^ кт^о е^сть предааи` е^го”
64
Але є між вами деякі, що не вірують. Бо Ісус знав з самого початку, хто не вірує і хто зрадить Його.
65
И$ гл~аше, сего ради рњхъ вамъ, ја%ко никтоже мо'жетъ прїити` ко мнњ, а^ще не бђ'деT е^мђ дано эT ѓ^ц~а мое^го”
65
І сказав: Я для того і говорив вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо те не буде дано йому від Отця Мого.
66
эT сего мно'ѕи эT оу^чн~къ е^го и^до'шя в#спять, и^ ктомђ не хожDах'ђ с нимъ”
66
Відтоді багато з учеників Його відійшли від Нього і вже з Ним не ходили.
67
Рече же і^с~ ѓ^бњманадесяте. е^д^а и^ в^ы хо'щете и^ти`;
67
Тоді Ісус сказав дванадцятьом: чи не хочете відійти і ви?
68
эTвњща` е^мђ симонъ петръ. г~и, к# къмђ` и%демъ; гл~ы живота` вњчнаго и%маши.
68
Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного,
69
и^ м^ы вњровахом#, и^ поꙁна'хомъ, ја^кот^ы е^си х~с, сн~ь б~а живаго”
69
і ми увірували і пізнали, що Ти Христос, Син Бога Живого.
70
эTвњща` и^мъ. не а^ꙁ# л^и васъ дванадесяте и^ꙁбрахъ, і^ е^ді'нъ эT васъ дїа'волъ е^сть;
70
Ісус відповів їм: чи не дванадцять Я обрав вас? Але один з вас є диявол.
71
гл~аше же і^оу^дђ си'монова и^скарїѓ'та. се'и б^о хотяше предати е^го, е^ді'нъ сы'и эT ѓ^боюнадесяте”
71
Це говорив Він про Іуду Симонового Іскаріота, бо той мав зрадити Його, хоч був одним з дванадцятьох.
Глvа, з~”
1
И хожда'ше і^с~ по си'хъ в галиле'и`. не хотя'ше б^о въ и^оу^де'и` ходи'ти. ја%ко и^ска'хђ е^го и^оу^де'е оу^би'ти”
1
Після цього Ісус ходив Галилеєю, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що шукали юдеї, як вбити Його.
2
Бњ же блиꙁ# пра'ꙁдникъ и^оу^де'искыи, потъче'нїе сњни”
2
Наближалося свято юдейське — ставлення кущів.
3
Рњшя же к немђ бра'тїа е^го. преиди эTсю'дђ, і^ и^ди` вᲆ и^оу^де'ю, да и^ оу^чн~цы твои` ви'дятъ дњ'ла твоа ја%же твори'ши”
3
Тоді брати Його сказали Йому: вийди звідси та іди до Юдеї, щоб і ученики Твої бачили діла, які Ти твориш.
4
Никто'же б^о в та'инњ ничесо'же творит#, і^ и'щет# са'мъ ја^вњ бы'ти” А$ще с^и твори'ши, ја^ви` себе ми'рови”
4
Бо ніхто не робить щось таємно, коли сам домагається бути відомим. Якщо Ти твориш такі діла, яви Себе світові.
5
Ни братїа б^о е^го вњ'ровахђ в него`.
5
Бо і брати Його не вірували в Нього.
6
гл~а оу^бо и^мъ і^с~” вре'мя мое не ё& прїиде, вре'мя же ва'ше всегда` гото'во е%сть”
6
На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, час же вам завжди готовий.
7
не мо'жеT ми'ръ ненави'дњти васъ, мене же ненави'дитъ” ЈА/ко а%ꙁъ свᲇдњтелsтвђю` ѓ^ не'мъ ја%ко дњ'ла е^го ѕл^а сђтъ.
7
Не може світ ненавидіти вас, а Мене ненавидить, бо Я свідчу про нього, що діла його злі.
8
в^ы вꙁы'дњте в пра'ꙁникъ се'й, а%ꙁ# не взы'дђ в пра'ꙁдникъ се'й, ја%ко вре'мя мое` не ё& и^спо'лнися.
8
Ви йдіть на свято це, а Я ще не піду на це свято, бо час Мій ще не настав.
9
сїа ре'къ и^мъ, ѓ^ста` в# галиле'и”
9
Сказавши це їм, залишився в Галилеї.
10
е^гда же вꙁыдо'ша братїа е^го в пра'ꙁDниk, тогда` и^ саM вꙁы'де, не ја%вњ, н^о ја%кота'и”
10
Але коли брати Його прийшли на свято, тоді і Він прийшов, та не явно, а ніби таємно.
11
жи'дове же и^ска'хђ е^го в пра'зник#. и^ гл~ахђ, гд^њ е^сть ѓ%нъ”
11
Юдеї ж шукали Його на святі і говорили: де Він?
12
И$ ро'потъ мно'гъ б^њ ѓ^ неM в наро'дњхъ, ѓ^ви` гл~ахђ, ја^ко бл~гъ е%сть” и^нїи же гл~ахђ, ни` н^о льстиT наро'ды”
12
І багато було розмов про Нього в народі. Одні говорили, що Він добрий, інші казали, що ні, Він зваблює народ.
13
никото'рыи же оу^бо ја%вњ гл~аше ѓ^ немъ, стра'ха ради и^оу^де'искаго”
13
Проте ніхто не говорив про Нього відкрито, бо боялись юдеїв.
14
А@бїе же въ преполовле'нїе праZни'ка, вᲆꙁы'де і^с~ въ цр~ковъ, и^ оу^ча'ше.
14
У переполовення свята Ісус увійшов у храм і навчав.
15
и^ дивля'хђся і^оу^де'е гл~юще. ка'ко се'й кни'гы вњсть не оу^чи'вся,
15
І дивувалися юдеї, кажучи: як Він знає Писання, не вчившись?
16
эTвњща оу^бо иM і^с~, и^ рече`. мое` оу^че'нїе нњ'сть мое` н^о посла'вшаго м^я”
16
Ісус сказав їм у відповідь: Моє вчення — не Моє, а Того, Хто послав Мене;
17
а^ще кт^о хо'щетъ во'лю е^готвори'ти, раꙁђмњ'етъ ѓ^ оу^че'нїи, кое` эT бг~а е%сть, и^ли` а%ꙁъ ѓ^ себњ` гл~ю.
17
хто хоче творити волю Його, той довідається про це вчення, чи воно від Бога, чи Я Сам від Себе кажу.
18
гл~яи` ѓ^ себњ`, сла'вы своеа` и%щетъ. а^ и^ща'и` сла'вы посла'вшаго е^го, се'й и%стиненъ е%сть, и^ нњ'сть непра'вды в не'мъ”
18
Хто говорить сам від себе, той шукає слави собі, а Хто шукає слави Тому, Хто послав Його, Той є істинний, і неправди немає в Ньому.
19
Не мољ=сїи л^и да'сть вамъ ꙁако'нъ, и^ никто'же эT ваs творитᲆ ꙁако'на; чт^о мене` и%щете оу^би'ти;
19
Чи не дав вам Мойсей закон? І ніхто з вас не виконує закону. Чого ж шукаєте, як вбити Мене?
20
эTвњща` народ# и^ рече`, бsњ ли и%маши; кт^отебе и%щетъ оу^би'ти;
20
Народ сказав у відповідь: чи не біс у Тобі? Хто хоче Тебе вбити?
21
эTвњща` і^с~, и^ рече и^мъ. е^ді'но дњло сътворихъ, и^ вс^и дивите'ся”
21
Ісус далі сказав їм: одне діло зробив Я, і ви всі дивуєтеся.
22
Сего ради не мољ=сїи дастъ вамъ ѓ^брᲇꙁанїе. не ја%ко эT мољ=се'а е^сть, н^о эT ѓ^ц~ъ. и^ в сђбо'тђ ѓ^брњ'ꙁаете чл~ка.
22
Мойсей дав вам обрізання [хоч воно не від Мойсея, а від отців], і в суботу ви обрізуєте чоловіка.
23
а^ще ѓ^брњ'ꙁанїе прїе'млетᲆ чл~къ в сђбо'тђ, да не раꙁори'т#ся ꙁако'нъ мољ=се'ѓвъ, на мя л^и гнњ'ваетеся, ја%ко всего чл~ка ꙁрDа'ва сътвориX в сђбо'тђ;
23
Якщо в суботу приймає чоловік обрізання, щоб не порушити закону Мойсеєвого, — то чому на Мене ремствуєте за те, що Я всього чоловіка зцілив у суботу?
24
не сђди'те на лиця, н^о пра'веDныи сђд# сђди'те”
24
Не судіть з вигляду, а судіть судом справедливим.
25
Гл~ахђ оу^бо нњцїи эT і^ерsли'млянъ, не се'и ли е^сть е^гоже и^щђт# оу^би'ти;
25
Тут деякі з єрусалимлян говорили: чи не Той це, Якого хочуть убити?
26
и^ с^е не ѓ^бинђ'ася гл~етъ, и^ ничесоже е^мђ не гл~ютъ, е^да ка'ко разђмᲇша кня'ѕи, ја%ко се'и е^сть х~с;
26
Ось Він говорить відкрито, і нічого не кажуть Йому; чи не переконалися начальники, що Він справді Христос?
27
н^о сего вњмы эTкђ'дђ е^сть. х~с же е^гда прїидетъ, никтоже вњсть эTкђ'дђ бђ'детъ”
27
Але ж ми знаємо, звідки Він; Христос же, коли прийде, ніхто не знатиме, звідки Він.
28
Въꙁва оу^бо в# цр~кви оу^ча і^с~, и^ гл~я. и^ мене` вњ'сте, и^ вњсте эTкђдђ е^смь. и^ ѓ^ себњ не прїидохъ, н^о е^сть и'стиненъ посла'выи м^я, е^гоже в^ы не вњ'сте.
28
Тоді Ісус, навчаючи, голосно заговорив у храмі: і Мене знаєте, і знаєте звідки Я; і Я прийшов не Сам від Себе, але є істинний Той, Хто послав Мене, Якого ви не знаєте.
29
а^ꙁъ вњм# е^го, ја'ко эT него е^смь, и^ то'и мя посла`”
29
Я ж знаю Його, бо Я від Нього, і Він послав Мене.
30
И$ска'хђ же да и'мђть е^го, и^ никтоже въꙁложи нань рђкы, ја%ко не ё& б^њ пришелъ часъ е^го”
30
І хотіли схопити Його, але ніхто не наклав на Нього руки, бо ще не настав час Його.
31
Мно'ꙁи же эT наро'да вњ'роваша в него, и^ гл~ахђ, ја%ко х~с е^гда прїидетъ, е^да бо'лшя ꙁна'менїа сътворитъ, ја^же се'и творитъ;
31
Багато ж з народу увірували в Нього і говорили: коли Христос прийде, невже створить більші чудеса, ніж Цей створив?
32
слы'шашя фарїсе'е нароD ро'п#щђщъ ѓ^ немъ сїа” И$ посла'шя фарїсе'е и^ а^рхїере'е слђгы`, да и^мђть е^го”
32
Фарисеї почули, що таке говорить про Нього народ, і послали фарисеї та первосвященики слуг схопити Його.
33
Рече же і^с~. е^ще ма'ло вре'мя с ва'ми е^смь, и^ і^дђ к# посла'вшемђ м^я”
33
Ісус же сказав їм: ще недовго бути Мені з вами, і Я піду до Того, Хто Мене послав.
34
Пои'щете мене и^ не ѓ^бря'щете” и^ і^деже е^смь а^ꙁъ, в^ы не мо'жете прїити”
34
Шукатимете Мене, і не знайдете; і де буду Я, туди ви не зможете прийти.
35
Рњшя же і^ю^де'е к# себњ. ка'мо се'и хощетᲆ и^ти`, ја%ко м^ы не ѓ'бря'щеM е^го; е^да в раꙁ#сњянїе е^ллиньское хощетъ и^ти`; и^ оу^чи'ти е^ллины;
35
При цьому юдеї говорили між собою: куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не хоче Він іти в еллінське розсіяння і вчити еллінів?
36
чт^о е'сть с^е сло'во, е^же рече, взы'щете мене, и^ не ѓ^брящете, и^ і^дњже е^смь а^ꙁъ, в^ы не мо'жете прїити”
36
Що означають слова ці, які Він сказав: будете шукати Мене і не знайдете; і де Я буду, туди ви не зможете прийти?
37
В послњднїи же дн~ь вели'кїи пра'ꙁDника, стоа'ше і^с~, и^ ꙁва'ше гл~я. а^ще кт^о жа'жDетъ, да прїидетъ къ мнᲇ, и^ пїетъ”
37
В останній же великий день свята стояв Ісус і голосно говорив: хто спраглий, нехай іде до Мене і п’є.
38
Вњ'рђаи` в м^я, ја%коже рече писа'нїе, рᲇкы эT чрева е^го и^стекђтᲆ воды` жи'вы”
38
Хто вірує в Мене, у того, як сказано в Писанні, з утроби його потечуть ріки води живої.
39
Се же рече ѓ% дс~њ, е^гоже хотяхђ прїимати вњрђющеи въ и^мя е^го” Не ё&бо бњ дх~ь ст~ыи, ја%ко і^с~ не ё& б^њ просла'вленъ”
39
Це сказав Він про Духа, Якого мали прийняти віруючі в ім’я Його; бо ще не було на них Духа Святого, оскільки Ісус ще не був прославлений.
40
Мно'ꙁїи же эT народа слы'шавше сло'во, гл~ахђ. се'и е^сть въи'стинђ пррoкъ”
40
Багато ж з народу, почувши ці слова, говорили: Він воістину пророк.
41
дрђѕїи гл~ахђ, се'и е^сть х~с. ѓ%ви же гл~ахђ, е^да эT галиле'а х~с прихо'дитъ;
41
Інші говорили: Це Христос. А ще інші казали: хіба з Галилеї Христос прийде?
42
не писа'нїе л^и реq, ја%ко эT сњмене дввDа, и эT виџлее'мьскыа ве'си, и^дњже бњ двDъ, х~с прїидетъ;
42
Чи не сказано в Писанні, що Христос прийде з роду Давидового і з Вифлеєма, з того міста, звідки був Давид?
43
распря же бысть в наро'дњ е^го ради.
43
Отже, виникла в народі через Нього незгода.
44
нњцїи же эT ниX хотяхђ ја^ти е^го, н^о никтоже въꙁложи нань рђцњ`”
44
Деякі з них хотіли схопити Його; але ніхто не наклав на Нього рук.
45
Прїидо'шя же слђгы` къ а^рхїере'ѓмъ и^ фарїсе'ѓмъ. и^ рњшя и^мъ тїи, почто` не приведо'сте е^го”
45
І слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв; і дорікали їм: чому не привели Його?
46
эTвњща'шя слђгы`. николиже та'ко гл~алъ чловекъ, ја%ко се'и чл~къ”
46
Слуги відповіли: ніколи не говорила людина так, як Цей Чоловік.
47
эTвњща'шя оу^бо и^мъ фарисе'е, е^да и^ в^бі прельще'ни бысте;
47
Фарисеї ж сказали їм: невже і ви спокусилися?
48
е^д^а кт^о эT кн~ѕь вњрова во'нь, и^ли эT фарїсе'й;
48
Хіба увірував у Нього хтось з начальників або з фарисеїв?
49
но нароD се'и и^же не вњсᲄь ꙁако'на, прокляти сђть”
49
Але цей народ, що не знає закону, проклятий він.
50
Гл~а никоди'мъ к ниM, и^же пришедыи` к немђ но'щїю, е^ді'нъ сыи эT нихᲆ.
50
Никодим, один з них, який приходив до Нього вночі, говорить їм:
51
е^д^а ꙁаконъ наш# сђдитъ чл~кђ, а^ще не слы'шитъ эT него прежDе, и^ раꙁђмњетъ чтотворитъ;
51
хіба закон наш судить людину, якщо раніше не вислухають її і не дізнаються, що вона робить?
52
эTвњща'ша, и^ реко'ша е^мђ, е^да и^ т^ы эT галиле'а е^си; и^спита'й и^ ви'жDь, ја%ко пррoкь эT галиле'а не приходитъ”
52
На це сказали йому: чи й ти не з Галилеї? Роздивись і побачиш, що пророк з Галилеї не приходить.
53
И$ і^де кождо в# до'мъ свой,
53
І кожний пішов до свого дому.
Глvа, и~”
1
і^с~ же и^де в# го'рђ е^леѓ'ньскђ,
1
Ісус же пішов на гору Елеонську.
2
ꙁаоу'тра же па'кы прїиде в# цр~ковь, и^ вс^и людїе и^дяхђ к немђ, и^ сњдъ оу^чаше иX”
2
А вранці знову прийшов у храм, і весь народ ішов до Нього. Він сів і навчав їх.
3
Приведо'ша же книжницы и^ фарисе'е к немђ женђ` въ прелюбодња'нїи ја%тђ, и^ поста'виша ю& посредњ,
3
Приводять книжники і фарисеї до Нього жінку, схоплену під час перелюбу, і, поставивши її посередині, кажуть Йому:
4
и^ гл~аша к немђ, оу^чи'телю. сїа жена` ја%та е%сть нн~њ въ прелюбодња'нїи”
4
Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі;
5
в ꙁако'нњ же намъ мољ=сїи повелњ` таковыа` ка'менїемъ побива'ти. ты' же чт^о гл~еши;
5
а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш?
6
се' же рᲇша и^скђша'юще е^го, да бы'ша и^мњ'ли чт^о гл~ати на'нь. і^с~ же до'лђ прекло'нься, пр'ьстоM писа'ше на ꙁемли`. не слага'а и^мъ.
6
Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити. Але Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги.
7
ја%коже прилежа'хђ въпраша'юще е^го. въскло'нься рече к ни'мъ. и^же е%сть беꙁ грњха` в# васъ, преже вр'ьꙁи ка'меn на' ню”
7
Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь.
8
И$ па'кы до'лђ прекло'нься писа'ше на ꙁемли`.
8
І знов, нахилившись додолу, писав на землі.
9
ѓ^ни' же слы'шавше, и^ со'вњстїю ѓ^блича'еми, и^схожа'хђ е^ді'нъ по е^ді'номђ” Наче'нше эT старецъ, до послњднихъ” и^ ѓ^ста` е^ді'нъ і^с~, и^ жена` посредњ сђщи.
9
Вони ж, почувши це, докорені совістю, почали виходити один за одним, починаючи від старших до останніх; і залишився один Ісус і жінка, яка стояла посередині.
10
въскло'нь же ся і^с~, и^ ни` е^ді'ного ви'дњвъ, то'чїю женђ`” Рече` е'й, гд`њ сђть и%же важда'хђ на' тя, ни`кы'иже ли тебе ѓ^сђди`;
10
Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив?
11
ѓ^на' же рече никто'же г~и, реq же е'й і^с~. ни` а%ꙁъ тебе ѓ^сђжда'ю. и^ди`, и^ эTсе'лњ ктомђ` не съгрњша'и”
11
Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши.
12
Па'кы же и^мъ і^с~ рече, гл~я” аꙁᲆ е%смᲆ свњтъ ми'рђ. ходяи` по мнњ`, не и%мать ходи'ти въ тмњ`, н^о и'мать свњтъ живо'тныи”
12
Ісус знову говорив до народу, кажучи: Я — Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя.
13
Рњша же е^мђ фарисе'е. ты ѓ^ себњ` са'мъ свњдњтеlствђеши. свњдњтельствотвое` нᲇсть и%стинно”
13
Тоді фарисеї сказали Йому: Ти Сам про Себе свідчиш, і свідчення Твоє неправдиве.
14
эTвњща` і^с~ и^ рече иM. аще а'ꙁъ свњдњтельствђю ѓ^ себњ`, и%стинно е%сть свњдњтельство мое`” ја%ко вњмъ эTкђ'дђ прїидо'хъ, и^ ка'мо и^дђ`. вы же не вњсте эTкђ'дђ прихо'ждђ и^ ка'мо грядђ”
14
Ісус сказав їм у відповідь: якщо і Сам про Себе свідчу, свідчення Моє правдиве, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду; а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.
15
Вы по' плоти сђдите. а%ꙁъ не сђждђ` нико'мђже
15
Ви судите за плоттю; а Я не суджу нікого.
16
и^ а%ще сђждђ а%зъ, сђдъ мо'и и'стинен# е%сть” ЈА/ко е^ді'нъ н'њсмь, но а'ꙁъ и^ посла'выи` м^я эTц~ь.
16
А якщо і суджу Я, то суд Мій праведний, бо Я не один, а Я і Отець, Який Мене послав.
17
и^ в ꙁако'нњ же ва'шемъ пи'сано е%сть. ја^ко дв^ою чл~кђ свњдњтельство и%стинно е%сть”
17
У законі вашому написано, що свідчення двох людей є правдиве.
18
а%ꙁ# е%смь свњдњтельствђаи` ѓ^ мнњ самомъ, и^ свњдњтельствђетъ ѓ^ мнњ посла'вы= м^я эTц~ь.
18
Я Сам свідчу про Себе, і свідчить про Мене Отець, Який Мене послав.
19
гл~ахђ же е^мђ гд`њ е%сть эTц~ъ тво'и; эTвњща і^с~. ни мене` вњсте ни эTц~а мое^го. а^ще м^я бы'сте вњдњли, и^ эTц~а мое^го вњдали бы'сте.
19
Тоді сказали Йому: де Твій Отець? Ісус відповів: ви не знаєте ні Мене, ні Отця Мого; якби ви знали Мене, то знали б і Отця Мого.
20
сїа гл~ы гл~а і^с~, в гаꙁоџилакїи, оу^ча въ цр~кви. и^ никто'же не аT е^го, ја^ко не ё& бњ прише'лъ ча'сᲆ е^го”
20
Ці слова говорив Ісус біля скарбниці, коли навчав у храмі; і ніхто не взяв Його, бо ще не прийшов час Його.
21
Рече же и^мъ паки і^с~. а^зъ и^дђ, и^ в#зы^щете мене, и^ въ грњсњ ва'шемъ оу%мрете” ЈА/може а^зъ и^дђ, в^ы не мо'жете прїити`”
21
Знову сказав їм Ісус: Я відходжу, і будете шукати Мене, і помрете в гріху вашому. Куди Я йду, туди ви не можете прийти.
22
Гл~ахђ оу^бо і^ђде'е, е^да ся самъ оу^бїетъ, ја%ко гл~еT ја%може а^зъ и^дђ`, в^ы не мо'жете прїити`;
22
Говорили ж юдеї: невже Він уб’є Сам Себе, що каже: куди Я іду, ви не можете прийти?
23
и^ рече и'мъ, в^ы эT ни'жнихъ е^сте, а^зъ эT вы'шнихъ е^смь. в^ы эT ми'ра сего` е^сте. а^зъ нᲇсмь эT мира сего.
23
Він сказав їм: ви від нижніх, Я ж від вишніх; ви від світу цього, Я ж не від цього світу.
24
рњхъ оу^бо вамъ, ја^ко оу^мрете въ грњсњхᲆ ва'шиX. а^ще б^о не и^мете вњры ја%ко а^зъ е^смь, оу^мрете въ грњсњхъ ва'шихъ”
24
Тому Я сказав вам, що ви помрете в гріхах ваших. Бо якщо не увіруєте, що це Я, то помрете в гріхах ваших.
25
Гл~ахђ же е^мђ, т^ы кт^о е^си; и^ рече и^мъ і^с~, начя'ᲄокъ, ја^ко и^ гл~ю ваM.
25
Тоді сказали Йому: Хто ж Ти? Ісус відповів їм: Початок всього, що й кажу вам.
26
мно'га и'маM ѓ^ вsа гл~ати и^ сђди'ти, н^о посла'выи` м^я и^стиненъ е^сть. и^ а^зъ ја%же слы'шахᲆ эT него, сїа гл~ю в# ми'рњ”
26
Багато чого маю говорити і судити про вас, але Той, Хто послав Мене, істинний є, і що почув Я від Нього, те й кажу світові.
27
Не раꙁђмᲇшя оу^бо ја%ко эTц~а и^мъ гл~аше”
27
Не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.
28
Рече же и^мъ і^с~. е^гда възнесеᲄе сн~а чл~веческаго, тогда` разђмњ'ете, ја%ко а^зъ е^смь, и^ ѓ^ себњ ничесоже не творю, н^о ја%коже наоу^чи` м^я эTц~ъ мой сїа гл~ю.
28
Сказав же їм Ісус: коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я, і що нічого не роблю від Себе, а як навчив Мене Отець Мій, так і говорю.
29
и^ посла'выи` м^я со мною еs” Не ѓ^сᲄа'ви мене е^ді'ного эTц~ъ, ја%ко а^ꙁ# оу^гоDная е^мђ всегда творю`.
29
Той, Хто послав Мене, є зі Мною; Отець не залишив Мене одного, бо Я завжди роблю угодне Йому.
30
с^и е^мђ гл~ющђ, мно'ѕи вњ'ровашя в него”
30
Коли Він це говорив, багато хто увірував у Нього.
31
Гл^аше же і^с~, к# вњ'ровавшимᲆ к немђ і^оу^де'ѓмъ. а^ще в^ы пребђ'дете в# словеси` мое'мъ, въи'стинђ оу^чн~цы мои` бђ'дете,
31
Тоді Ісус сказав юдеям, які увірували в Нього: якщо будете перебувати в слові Моєму, то ви істинно будете Моїми учениками;
32
и^ разђмњ'ете и'стинђ, і^ и'стина свободи'тъ в^ы”
32
і пізнаєте істину, і істина визволить вас.
33
эTвњща'ша и^ рњшя е^мђ, сᲇмя а^враа'мле е^смы, и никомђже рабо'тахомᲆ николиже. ка'коты гл~еши ја%ко свобоDни бђ'деᲄе;
33
Йому відповіли: ми рід Авраамів, і ніколи не були рабами нікому, як же Ти кажеш: станете вільними?
34
эTвњща` и^мъ і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко всякъ творяи` грњхъ, рабъ е^сть грњхђ.
34
Ісус відповів їм: істинно, істинно кажу вам, що кожен, хто чинить гріх, є раб гріха.
35
ра`бъ же не пребываеT в домђ въ вњкы. сн~ъ пребыва'ет# въ' вњкы.
35
Але раб не перебуває в домі вічно, а Син перебуває вічно.
36
а^ще оу^бо сн~ъ в^ы свободи'тъ, въи'стинђ свободни бђдете”
36
Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільними.
37
Вњмъ ја%ко сњмя а^враа'мле е^сте, н^о и'щете мене оу^бити, ја%ко сло'во мое` не вмњща'ется въ вы^”
37
Знаю, що ви рід Авраамів, однак шукаєте, як вбити Мене, бо слово Моє не вміщається у вас.
38
А$зъ е^же видњхᲆ оу^ ѓ^ц~а мое^го, гл~ю. и^ вы` оу^бо е^же видњсте оу^ эTц~а вашего, творите`”
38
Я говорю те, що бачив у Отця Мого; і ви робите те, що бачили в отця вашого.
39
эTвњща'шя, и^ рњша е^мђ. эTц~ъ нашъ а^враа'мъ еs” Гл~а и^мъ і^с~. а^ще чяда а^враа'мля бы'сте были, дњла а^враа'мля бысте творили.
39
Сказали Йому у відповідь: отець наш є Авраам. Ісус сказав їм: якби ви були дітьми Авраама, то чинили б діла Авраамові.
40
нн~њ же и'щете мене` оу^бити чл~ка и^же и%стинђ вамъ гл~ахъ, ја%же слы'шахᲆ эT б~а” Сего а^враа'мъ нњсть сътворилъ.
40
Нині ж шукаєте, як вбити Мене, Чоловіка, Який сповістив вам правду, почуту від Бога; Авраам цього не робив.
41
в^ы творите` дњла эTц~а ва'шего” Рњша же е^мђ. м^ы эT любодђ'анїа нњсмы рождени, е^ді'ного эTц~а и%мамы б~а”
41
Ви робите діла отця вашого. На це сказали Йому: ми не від любодійства народжені; маємо одного Отця — Бога.
42
Рече же и^мъ і^с~, а^ще б~ъ эTц~ъ вашъ бы^ былᲆ, любили бы'сте оу^бо мене. а^зъ б^о эT б~а и^зыдохъ, и^ прїидохъ” Не ѓ^ себњ б^о прїидохъ, ното'й м^я посла`.
42
Ісус сказав їм: якби Бог був Отець ваш, то ви любили б Мене, тому що Я вийшов і прийшов від Бога; бо Я не Сам від Себе прийшов, а Він послав Мене.
43
почто` бесњ'ды моеа` не раꙁђмње^те; ја^ко не мо'жете слы'шяти словесе` мое^го”
43
Чому ви не розумієте Моїх слів? Тому що не можете чути слова Мого.
44
Вы^ эTц~а ва'шего дїа'вола е^сте, и^ по`хоти эTц~а ва'шего хо'щете творити. ѓ%нъ чл~кооу^бїи'ца бᲇ и^скони`, и^ въ и'стинᲇ не стои'тъ, ја%ко нᲇсть и'стины в немъ. е^гда гл~етъ лж^ђ, эT свои^хъ гл~етъ, ја%ко лоQ е^сть, и^ эTц~ъ л#жи”
44
Ваш батько є диявол; і ви хочете виконувати похоті батька вашого. Він людиновбивцею був споконвіку і не стоїть в істині, бо істини немає в ньому. Коли він говорить неправду, від себе говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.
45
А/ꙁ же зане и'стинђ гл~ю, не вᲇрђете м^нᲇ”
45
А коли Я істину говорю, то не вірите Мені.
46
Кт^о эT ваs ѓ^блича'етъ м^я ѓ^ грᲇсᲇ; а^ще ли и'стинђ гл~ю, почто` в^ы не вᲇ'рђете мн^њ;
46
Хто з вас викриє Мене у гріху? Якщо ж Я говорю істину, то чому ви не вірите Мені?
47
и^же е^сть эT б~а, гл~ы бж~їа послђшае^тъ. сего ради в^ы не послђшаете, ја%ко эT б~а нњ'сте”
47
Хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога.
48
эTвњща'ша і^оу^де'е, и^ рњшя е^мђ. не до'брњ ли м^ы гл~емъ. ја%ко самаряниn е^си т^ы, и^ бᲇсъ и%маши;
48
На це юдеї сказали Йому у відповідь: чи не правду ми говоримо, що Ти самарянин і що біс у Тобі?
49
эTвᲇща` і^с~. а^зъ бњса не и^мамъ, н^о чт^ђ эTц~а мое^го, и^ в^ы не чтете мене.
49
Ісус відповів: у Мені біса нема, але Я шаную Отця Мого, а ви зневажаєте Мене.
50
а^ꙁ же не и^щђ` сла'вы моеа`, е^сть и^ща` и^ сђдя”
50
А втім, Я не шукаю слави Моєї; є Той, Хто шукає і судить.
51
А/ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а%ще кт^о сло'во мое` съблюдеT, смр~ти не и%мать ви'дњти въ вᲇкы”
51
Істинно, істинно кажу вам: хто слово Моє збереже, той не побачить смерти повік.
52
Рњша оу^бо е^мђ жи'дове. нн~ᲇ разђмᲇхоM, ја%ко бᲇсъ и%маши. а^враа'мъ оу%мретъ, и^ пророцы. и^ т^ы гл~еши, а^ще кт^о сло'во мое съблюдетъ, смрти не и%мать в#кђсити въ' вњкы”
52
Юдеї сказали Йому: тепер ми зрозуміли, що біс у Тобі. Авраам і пророки померли, а Ти кажеш, що хто слово Моє збереже, той не зазнає смерти повік.
53
Є$д^а т^ы болїи е^си эTц~а на'шего а^враа'ма, и^же оу'мреT; и^ пррoцы оу^мро'шя. кого ся самъ т^ы твори'ши;
53
Невже Ти більший від отця нашого Авраама, який помер? [Та повмирали й пророки. Ким Ти робиш Самого Себе?]*
54
эTвеща` і^с~, а^ще а^ꙁъ сла'влюся самъ, сла'ва моа ничесоже е^сть. е^сть эTц~ъ мои` сла'вляи` м^я, е^гоже в^ы гл~ете, ја^ко б~ъ нашᲆ е^сть,
54
Ісус відповів: якщо Я Сам Себе славлю, то слава Моя ніщо. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви говорите, що Він Бог ваш.
55
и^ не поꙁна'сте е^го. а^з же вњмъ е^го” и^ а'ще рекђ ја%ко не вњмъ е^го, бђдђ подобенъ вамъ ло'жъ. н^о вњмъ е^го, и^ слов'о е^го съблюдаю”
55
І ви не пізнали Його, а Я знаю Його; і якщо скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас неправдомовцем. Але Я знаю Його і слово Його зберігаю.
56
А$враа'м# эTц~ъ вашъ раD б^ы бы'лъ, даб^ы видњлъ дн~ь мой. и^ видњ и^ възра'довася”
56
Авраам, отець ваш, був би радий побачити день Мій; і побачив, і зрадів.
57
Рњша же і^оу^де'е к немђ, пятидесят# лњт# не ё& и%маши, и^ а^враа'ма ли е^си ви'дњлъ;
57
На це сказали Йому юдеї: Тобі немає ще й п’ятдесяти років, і Ти бачив Авраама?
58
рече же и^мъ і^с~. а^ми'нь а^миn гл~ю вамъ, прежDе да'же а^враа'мъ не бысть, а^зъ е^смь”
58
Ісус сказав їм: істинно, істинно кажу вам: раніш, ніж був Авраам, Я є.
59
Взяшя же ка'менїе, да вр'ъгђтъ на'нь, і^с~ же съкры'ся, і^ и^зы'де и^ꙁ# цр~кве, прошедᲆ посредњ и^хᲆ, и^ мимохожDаше тако”
59
Тоді взяли каміння, щоб кинути на Нього; але Ісус сховався і вийшов з храму, пройшовши посеред них, і пішов далі.
Глvа, џ~”
1
И ми'мои^ды`, видњ чл~ка слњпа эT рожDьства.
1
І, проходячи, побачив чоловіка, сліпого від народження.
2
и^ въпроси'шя е^го оу^чн~цы е^го гл~юще, ра'вви, кт^о съгрњши, се'и л^и и^ли родиᲄеля его, да слњпъ родися;
2
Ученики Його запитали в Нього: Учителю, хто згрішив, — він чи батьки його, що сліпим народився?
3
эTвњща` і^с~, ни се'и съгрᲇши, ни родителя е^го, н^о да ја%вяTся дњла бж~їа на немъ”
3
Ісус відповів: ні він не згрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі.
4
Мн^њ подоб'аеT дњ'лати дњ'ла посла'вшаго м^я, до'нъдеже дн~ь е^сть. прїидеT нощъ, е^гда никтоже мо'жетъ дњ'лати.
4
Мені належить робити діла Того, Хто послав Мене, доки день є; прийде ніч, коли ніхто робити не зможе.
5
е^гда в# ми'рњ е^смь, свњтъ е^смь ми'рђ”
5
Доки Я в світі, Я Світло для світу.
6
Сї'а ре'къ, плю'нђ на' ꙁемлю, и^ съᲄвори бренїе эT плюнове'нїа, и^ пома'ꙁа ѓ%чи бре'нїемъ слњпо'мђ,
6
Сказавши це, плюнув на землю, зробив із слини суміш і помазав сумішшю очі сліпому.
7
и^ рече е^мђ, и^ди` оу^мы'ися в# кђпњ'ли силоаMстњ. е^же сказа'еᲄся по'сланᲆ. и^д^е же и^ оу^мы'ся, и^ прїиде видя`”
7
І сказав йому: іди, вмийся у купальні Силоам, що означає: посланий. Він пішов і вмився, і прийшов зрячим.
8
Съсњ'ди же, и^ и'же бњхђ ви'дњли е^го прежде, ја%ко слњпъ б^њ, гл~ахђ. не се'и ли е^сть сᲇдяи` и^ прося`;
8
Сусіди і ті, що бачили його раніше, як він був сліпим, говорили: чи не той це, що сидів і просив?
9
ѓ%ви гл~ахђ, ја%ко се'й еs, и^нїи же гл~ахђ, ја%ко подо'бенъ е^мђ еs, ѓ%н же гл~аше, ја%ко а^зъ е^смь”
9
Одні говорили, що це той; інші ж — що схожий на нього. Він же сказав: це я.
10
Гл~ахђ же е^мђ, какоти ся эTвръз'остњ ѓ%чи;
10
Тоді запитали в нього: як відкрилися в тебе очі?
11
эTвњща' ѓ^нъ и^ рече. чл~къ нарицаемыи і^с~, бре'нїе сътвори`, и^ пома'за ѓ%чи мои`, и^ рече` м^и, и^ди` в# кђпњ'ль силоа'млю, и^ оу^мы'йся. шеD же и^ оу^мы'вся прозрXњ”
11
Він казав їм у відповідь: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив суміш, помазав очі мої і сказав мені: іди в купальню Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.
12
Рњшя же е^мђ, кт^о е^сть; гл~а, не вњмъ”
12
Тоді сказали йому: де ж Він? Він відповів: не знаю.
13
Ведоша же е^го к# фарїсе'ѓM, и^же б^њ и^ногда слњпъ.
13
Повели цього колишнього сліпця до фарисеїв.
14
бњ же сђбо'та е^гда` сътвори` бре'нїе і^с~, и^ эTвръзе е^мђ ѓ%чи.
14
А була субота, коли Ісус зробив суміш і відкрив йому очі.
15
паки же вᲆпраша'хђ е^го и^ фарі'се'е, како прозрᲇ, ѓ^н же реq иM. бренїе` положи` мнᲇ на ѓ%чи. и^ оу^мыXся, и^ ви'жђ”
15
Спитали його також фарисеї, як він прозрів. Він же сказав їм: суміш поклав Він на мої очі, і я вмився і бачу.
16
Гл~ахђ же эT фарїсе'й нњ'цыи, нњсть сї'и эT б~а чл~къ, ја%ко сђбо'тђ не храниT. ѓ%ви гл~ахђ, ка'ко мо'жеT чл~къ грњшеn си'цева зна'менїа твори'ти; и^ распря` б^њ в# нихъ”
16
Тоді деякі з фарисеїв говорили: Чоловік Цей не від Бога, бо не шанує суботи. Інші говорили: як може грішний чоловік такі чудеса творити? І сталася між ними суперечка.
17
Гл~ахђ оу^бо слњпцђ па'ки. т^ы чт^о гл~еши ѓ^ немъ, ја%ко эTвр'ьзе ѓ%чи твои`; ѓ%н же рече ја%ко пррoкъ еs”
17
Знов говорять сліпому: що ти скажеш про Того, Хто відкрив тобі очі? Він сказав: це пророк.
18
Не ја%ша оу^бо вњ'ры і^оу^де'е ѓ^ неM, ја%ко слњпъ б^њ и^ прозрᲇ, до'ндеже въз#гласи'ша родителя того проꙁрњ'вшаго”
18
Але юдеї не повірили, що він був сліпим і прозрів, доки не покликали батьків того, хто прозрів,
19
И$ въпросиша я& гл~юще, се'й л^и еs сн~ъ ва'ю” е^гоже в^ы гл~ете ја%ко слњпъ роди'ся, како оу^бо нн~њ ви'дитъ;
19
і запитали, кажучи: чи це син ваш, про якого ви кажете, що народився сліпим? Як же він тепер бачить?
20
эTвњща'ста же и'ма роди'теля е^го, и^ рᲇста. вњмы ја%ко се'й е^сть сн~ъ на'ю, и^ ја%ко слњпъ родися.
20
Батьки його сказали їм у відповідь: ми знаємо, що він — це син наш і що він сліпим народився,
21
ка'ко же нн~њ ви'дитъ, не вњмы. и^ли кт^о эTвр'ъзе е^мђ ѓ%чи, м^ы не вњмы. самᲆ въз'растъ и%мать, самого въпроси'те, саM ѓ^ себњ` да гл~етъ”
21
а як тепер бачить, не знаємо, і хто відкрив йому очі, ми не знаємо. Він сам уже дорослий; самого спитайте, нехай сам про себе скаже.
22
Си^ рекоста роди'теля е^го, ја%ко боя'стася жи'довъ. оу^же б^о ся бњ'хђ сложили жи'дове. да а^ще кт^о е^го и^сповњсть х~а, эTлђченъ со'нмищя да бђ'детъ”
22
Так відповіли батьки його, тому що боялись юдеїв; бо юдеї вже змовилися, щоб того, хто визнає Його за Христа, відлучити від синагоги.
23
Сего раd роди'теля е^го реко'ста, ја%ко въз'растъ и%мать, самого въпроси'те”
23
Тому-то батьки його сказали: він уже дорослий, самого запитайте.
24
Въз#гласи'шя же втори'цею чл~ка и^же б^њ слњ'пъ, и^ рњша е^мђ, дажDъ сла'вђ бв~и. м^ы вњмы, ја%ко чл~къ се'й грњшенъ е^сᲄь.
24
Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпим, і сказали йому: віддай славу Богові; ми знаємо, що Чоловік Той — грішник.
25
эTвњща же ѓ%нᲆ, и^ рече. а^ще грњшникъ еs, не вњ'де. е^ді'но вњмъ, ја^ко слњпъ бњх#, нн~њ ви'жђ”
25
Він сказав їм у відповідь: чи Він — грішник, не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу.
26
Рњшя же е^мђ паки. чт^о сътвори` тебњ” ка'ко эTверзе ѓ%чи твои`;
26
Знову запитали його: що Він зробив з тобою? Як відкрив твої очі?
27
эTвᲇща` и^мъ, рекохъ ваM оу^же, и^ не слы'шасте; чт^о пакы хо'щете слы'шяти; е^д^а и^ в^ы оу^чн~цы е^го хо'щете бы'ти;
27
Відповів їм: я вже сказав вам, і ви не вислухали; що ще хочете почути? Чи не хочете і ви стати Його учениками?
28
ѓ%ни же оу^кори'ша е^го, и^ рњшя е^мђ. т^ы оу^чн~къ е^си того. мы же мољ"се'ѓви е^смы оу^чн~цы.
28
Вони ж докорили йому і сказали: ти Його ученик, ми ж Мойсеєві учні.
29
м^ы вњмы ја%ко мољ=се'ѓви гл~а б~ъ. сего же не вњмы эTкђдђ е^сть”
29
Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог; а про Цього ж не знаємо, звідки Він.
30
эTвњща' чл~къ, и^ рече и^мъ. ѓ^ се'мъ б^о ди'вно е^сть, ја%ко в^ы не вњ'сте эTкђ'дђ е^сть, и^ эTвр'ъзе ѓ%чи мои`.
30
Чоловік, який прозрів, сказав їм у відповідь: це й дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.
31
вњмы же, ја%ко грњшникы б~ъ не послђш'ае^тъ, н^о а^ще кт^о бг~очтецъ е^сть, и^ во'лю е^готвориT, того послђ'шае^тъ.
31
Але ми знаємо, що грішників Бог не слухає; хто шанує Бога і волю Його творить, того слухає.
32
эT вњка нњсть слы'шано, ја%ко кт^о эTвр'ъзе ѓ%чи слњпђрожDе'нђ.
32
Споконвіку не чувано, щоб хтось відкрив очі сліпому від народження.
33
а^ще не бы` быl се'й эT б~а, не мо'глъ бы творити ничесоже”
33
Якби Він не був від Бога, то не міг би нічого творити.
34
эTвњща'шя и^ рњшя е^мђ. въ грњсњхъ т^ы родился е^си ве'сь, и^ т^ы ли н^ы оу^чиши; і^ и^з#гна'ша е^го вонъ”
34
Сказали йому у відповідь: у гріхах ти весь народився, і чи ти нас учиш? І вигнали його геть.
35
Оу^слы'шя і^с~, ја%ко и^ꙁ#гна'шя е^го во'нъ. и^ ѓ^брњтᲆ е^го рече е^мђ. т^ы вњрђеши ли в# сн~а бж~їа;
35
Ісус, почувши, що вигнали його геть, знайшов його і сказав йому: чи віруєш ти в Сина Божого?
36
эTвњща` ѓ%нъ, и^ рече. и^ кт^о е^сть г~и, да вњ'рђю в него;
36
Він відповів і сказав: а хто Він, Господи, щоб мені вірувати в Нього?
37
рече же е^мђ і^с~. и^ ви'дњлъ е^го е^си, и^ гл~яи` с тобою, то'й еs”
37
Ісус сказав йому: і бачив ти Його, і Він говорить з тобою.
38
ѓ%н же реq, вњрђю г~и. и^ поклонися е^мђ”
38
Він же промовив: вірую, Господи! І поклонився Йому.
39
И/ рече і^с~. на сђ'дъ а^зъ в# миръ се'й прїидохъ, да неви'дящеи`, ви'дяT. и^ ви'дящеи`, слњпи бђдTђ.
39
І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими.
40
и^ слы'шашя эT фарїсе'й сїа сђщїи с ниM, и^ рᲇша е^мђ, е^д^а и^ м^ы слњпы е^смы;
40
Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі?
41
рече же иM і^с~. а^ще бы'сте слњ'пи были, не бы'сте и^мњли грњха`. нн~њ же гл~ете ја^ко ви'димъ, и^ грњхъ вашъ пребываеT”
41
Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.
Глvа, і~”
1
Ами'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. не входяи` дв'ерми въ дворъ ѓ^в#чїи, н^о прелазя и^нђдњ, то'и таᲄь е^сть и^ раꙁбо'иниk”
1
Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник.
2
а^ входяи` две'рми, па'стыр# е^сть ѓ^вцямъ.
2
А хто входить у двері, той пастир овець.
3
семђ две'рник# эTвръза'етъ, и^ ѓ^вця глsа е^го слы'шатъ. и^ своя ѓ^вця глаша'етъ по' имени, и^ и^ꙁго'нитъ и^хъ”
3
Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх.
4
И$ е^гда` своя` ѓ^вця и^ждене'тъ, пред ними хо'дитъ, и^ ѓ^вця` по немъ и%дђтъ, ја^ко вњдятᲆ глsа е^го.
4
І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос.
5
по чђжемђ же не' йдђтъ, но^ бњжатъ эT него', ја%ко не ꙁна'ютъ чђжаго гла'са”
5
За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу.
6
Сїю при'тчђ рече и^мъ і^с~, ѓ^ни же не раꙁђмњша, чт^о бᲇше ја%же гл~аше и^мъ”
6
Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм.
7
рече же пакы и^мъ і^с~. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко а^ꙁ# е^смь дверъ ѓ^вцямъ.
7
Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям.
8
вс^и е^ли'ко иX прїиде прежDе мене, ᲄа'тїе сђть и^ раꙁбо'йницы, но^ не послђ'шаша иX ѓ^вця”
8
Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх.
9
А/ꙁъ е^смь две'ръ. мно'ю а^ще кт^о вни'детъ, сп~сется, и^ вни'детъ, і^ и^ꙁыдетъ, и^ па'жить ѓ^бря'щет#”
9
Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.
10
Та'ть не прихо'дитъ, раꙁвњ да оу^крадетъ, и^ оу^бїе'тъ и^ погђбитъ” а^ꙁъ прїидо'хъ, да животъ и%мђт#, и^ лиш#ше и%мђть”
10
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і надто мали.
11
а^ꙁъ е^смь па'стырь до'брыи. па'стырь до'брыи дш~ђ свою полага'етъ ꙁа ѓ^вця`”
11
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець.
12
а^ нае'мникъ і^ и^же нњсть па'стырь, е^мђже нњ' сђть ѓ^вця` своя, ви'дитъ во'лка грядђща, и^ ѓ^ставля'етъ ѓ^вця` и^ бњга'етᲆ, и^ во'лкъ расхи'титъ и^хъ, и^ распђ'дитъ ѓ^вця.
12
А наймит, не пастир, якому вівці не свої, побачивши, що йде вовк, кидає овець і тікає, а вовк хапає і розганяє овець.
13
а^ нае'мникъ бњжитъ, ја%ко нае'мникъ е^сть, и^ нерадиT ѓ^ ѓ^вцяX.
13
А наймит тікає, бо він наймит, і не турбується про овець.
14
а^з# е^смь па'стырь до'брыи, и^ ꙁна'ю моа, и^ ꙁна'ютъ м^я моя,
14
Я ж Пастир Добрий; і знаю Моїх, і знають Мене Мої.
15
ја%коже ꙁна'етъ м^я эTцъ, и^ а'ꙁ# ꙁна'ю эTц~а, и^ дш~ђ мою полага'ю ꙁа ѓ^вця`”
15
Як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця; і душу Мою покладаю за овець.
16
І$ и'ны ѓ^вця и%мамъ, ја%же нњ' сђтъ эT двора` сего. и^ тыя м^и подоба'етъ привести`. и^ глsа мой оу^слы'шатъ, и бђ'детъ е^ді'но ста'до, и^ е^ді'нъ па'стырь”
16
Й інших овець маю, які не з цього двору, і тих Мені треба привести; і голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир.
17
Сего ради м^я эTц~ъ любитъ. ја%ко аZ дш~ђ мою полага'ю, да па'кы прїимђ ю&”
17
Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її.
18
Никтоже во'ꙁметъ ю% эT мене, н^о а^ꙁъ полага'ю ю& ѓ^ себњ. ѓ%бласть и%мамъ положити ю&, и^ ѓ%бласть и%мамъ пакы прїати ю&” Сїю ꙁа'повњдь прїахъ эT ѓ^ц~а мое^го”
18
Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого.
19
Распря же па'кы бысть въ і^оу^де'ехᲆ ꙁа словеса` сїа”
19
Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями.
20
Гл~ахђ же мно'ѕи эT нихъ, бњс# и%мать, и неи'стовъ е^сть, чт^о е^го послђшаете;
20
Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його?
21
и%нїи гл~ахђ. сїи гл~и нњ' сђть бњснђ'ющагося. е^да мо'жет# бњсъ слњпо'мђ ѓ%чи эTврњсти”
21
Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?
22
Бышя же тогда ѓ^бновле'нїа въ і^ерsли'мњх#, и^ ꙁима` б^њ.
22
Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима.
23
и^ хожаше і^с~ в# цр~ъкви, въ притворњ соло'мони”
23
Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім.
24
ѓ^быдошя же е^го и^оу^де'е, и^ гл~ахђ е^мђ. док'олњ дш~а нашя вꙁе'млеши; а^ще т^ы е^си х~с, рц^и намъ не ѓ^бинђ'ася”
24
Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо.
25
эTвњща и^мъ і^с~, рњхъ вам#, и^ не вњрђете. дњла ја^же а^ꙁъ творю ѓ^ и^мени эTц~а мое^го, т^а свњдњтельствђютъ ѓ^ мн^њ.
25
Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене.
26
н^о вы не вњ'рђете, нњсте б^о эT ѓ^вецъ моиX, ја%коже рXњ ваM”
26
Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам.
27
ѓ^вця моя` гла'са мое^го слђшяютъ, и^ а^ꙁъ ꙁна'ю и^х#, и^ по мн^њ грядђт#,
27
Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною.
28
и^ а^ꙁъ животъ вњчныи дамъ и^мъ, и^ не погы'бнђтъ въ' вњки, и^ не въсхи'титъ и^хъ никтоже эT рђкы мое'а`”
28
І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.
29
эTц~ъ мой и^же дасть мн^њ, болїи всњхъ е^сть, и^ никтоже мо'жетᲆ въсхи'тити и^хъ эT рђкы` эTц~а мое^го”
29
Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого.
30
А$ꙁъ и^ эTц~ъ е^ді'но е^свњ”
30
Я і Отець — єдине.
31
Вꙁя'шя же ка'менїе пакы и^оу^де'е, да побїютъ е^го”
31
Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його.
32
эTвњща` и^мъ і^с~. мно'га добра` дњ'ла ја^вихъ вамъ эT ѓ^ц~а моего, ꙁа кое` и^х# дњло ка'менїе ме'щете на' мя;
32
Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням?
33
эTвњщашя е^мђ и^оу^де'е гл~юще. ѓ^ добрњ дњлњ ка'менїе не ме'щемъ на тя, н^о ѓ^ хђлњ. ја^кот^ы чл~къ сы'й, твори'ши себе б~а”
33
Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом.
34
эTвњща` и^мъ і^с~, нњсть л^и пи'сано в ꙁако'нњ ва'шемъ. а^ꙁъ рᲇх#, бо'ѕи е^сте;
34
Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги?
35
а^ще ѓ^ны` рече богы, к ни'мъже сло'во бж~їе бысть, и^ не мо'жетъ раꙁори'тися писанїе,
35
Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, —
36
е^гоже эTц~ъ ст~и, и^ посла` в# ми'ръ. в^ы гл~ете, ја%ко хђлђ гл~еши, ꙁане рњх# ја%ко сн~ъ бж~їи е^смь;
36
чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий?
37
а^ще не творю дњ'ла эTц~а мое^го, не и^мњте м^и вњ'ры.
37
Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені;
38
а^ще л^и творю, а^ще и^ мн^њ не вњ'рђете, дњ'ломъ мои'мъ вњ'рђите, да раꙁђмњете и^ вњ'рђете, ја%ко въ мн^њ эTц~ъ, и^ а'ꙁъ в немъ”
38
а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.
39
І$ и'ска'хђ оу^бо па'кы ја%ти е^го. і^ и^ꙁыде эT рђкъ и^хъ,
39
Тоді знову намагалися Його схопити; але Він ухилився від рук їхніх.
40
і^ и'де паки на ѓ'нъ поl і^ѓ^рда'на, на мњ'сто и^дњже б^њ і^ѓ^а'н# прежде крsтя, и^ пребысть т^ђ”
40
І пішов знову на той бік Йордану, на те місце, де раніше хрестив Іоан, і залишився там.
41
И$ мно'ѕи прїидо'шя к немђ, и^ гл~ахђ, ја%ко і^ѓ^а'ннъ оу^бо ѕна'менїа не сътвори ни е^ді'ного. вся же е^ли'ка рече і^ѓ^а'н# ѓ^ семъ, и'стина б^њ.
41
І багато прийшло до Нього і говорили, що Іоан не створив жодного чуда, але все, що Іоан сказав про Нього, було правдою.
42
и^ мно'ѕи вњ'роваша в негот^ђ”
42
І багато хто там увірував у Нього.
Глvа, а~і”
1
Бњ же нᲇ'кто боля` ла'ꙁаr эT виџанїя, эT веси марїины и^ ма'р#џы сестры` е^а`”
1
Був один недужий — Лазар з Вифанії, села Марії та її сестри Марфи.
2
Бњ же марїа пома'завшїа г~а мїромъ, и^ ѓ^те'рши но'ѕњ е^го власы свои'ми, е^ја%же бра'тъ ла'ꙁарь боля'ше”
2
Марія ж, брат якої Лазар був недужий, була та, що помазала Господа миром і обтерла ноги Його волоссям своїм.
3
Посла'стњ оу^бо сестрᲇ к немђ гл~ющи. г~и, с^е е^гоже лю'биши, боли'тъ”
3
Сестри послали сказати Йому: Господи, ось, кого Ти любиш, нездужає.
4
Слы'шав же і^с~, рече. сїа болњзнь, нњсть къ смр~ти, н^о ѓ^ сла'вњ бж~їи да просла'виTся сн~ъ бж~їи е^я` ради”
4
Ісус, почувши те, сказав: ця недуга не на смерть, а на славу Божу, щоб через неї прославився Син Божий.
5
Любляше же і^с~ ма'рџђ, и^ сестрђ е^я`. и^ ла'ꙁаря”
5
Ісус же любив Марфу і сестру її та Лазаря.
6
Є$гда же оу^слы'ша ја^ко болитъ. тогда` пребы'сть на немже бᲇ мњ'стњ, дв^а дн~и”
6
Коли ж почув, що він хворий, то пробув два дні на тому місці, де знаходився.
7
Пото'м же гл~а оу^чн~комъ. и%демъ въ і^ю^де'ю па'ки”
7
Після цього сказав ученикам: підемо знову до Юдеї.
8
Гл~ашя е^мђ оу^чн~цы`. ра'вви, нн~њ и^ска'хђ тебе` ка'менїеM побити і^ю^де'е, и^ паки ли и%деши та'мо;
8
Ученики сказали Йому: Учителю, чи давно юдеї намагалися побити Тебе камінням, і Ти знову йдеш туди?
9
эTвњща і^с~, не дв^а л^и на'десяте часа` е^ста во' дн~е; а^ще кт^о хо'дитъ во' дн~е, не поткнется, ја%ко свњтъ ми'ра сего ви'диT”
9
Ісус відповів: чи не дванадцять годин є у дні? Хто ходить удень, той не спотикається, тому що бачить світло світу цього;
10
А$ще же кт^о хо'диᲄъ в нощи, потъкнется, ја^ко нњ'сть свњта в немъ”
10
а хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла з ним.
11
Сїа рече, и^ по семъ гл~а и%мъ, ла'ꙁарь дрђ'гъ нашь оу^спе. но и^дђ` да воꙁбђжDђ е^го”
11
Сказавши це, говорить їм потім: Лазар, друг наш, заснув; але Я йду розбудити його.
12
Рњшя же оу^чн~цы е^го. г~и, а^ще оу^спе, сп~сенъ бђдетъ”
12
Ученики Його сказали: Господи, якщо заснув, то одужає.
13
Рече же і^с~. ѓ^ смр~ти е^го” ѓ^ни же мнњшя, ја%ко ѓ^ оу^спе'нїи сн~а гл~етъ”
13
Ісус говорив про смерть його, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.
14
Тогда рече и%мъ і^с~ не ѓ^бинђяся, ла'ꙁарь оу%мреT,
14
Тоді Ісус сказав їм просто: Лазар помер;
15
и^ радђюся васъ, ради, да вњ'рђете, ја^ко не бњхъ ᲄамо, н^о и'демъ к немђ”
15
і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього.
16
Рече же џома, гл~емыи близне'цᲆ, оу^чн~комъ. и^демъ и^ м^ы, да оу%мремъ с ни'мъ”
16
Тоді Фома, званий ще Близнюком, сказав ученикам: ходімо й ми і помремо з Ним.
17
Пришедъ же і^с~, ѓ^брᲇте е^го четы'ри дн~и оу^же и^мђща въ гробњ”
17
Прийшовши, Ісус знайшов, що він уже чотири дні у гробі.
18
Бњ же виџанїа близъ і^ерsли'ма. ја%ко стадїи пятьнадесяT.
18
Вифанія ж була поблизу Єрусалима, стадій з п’ятнадцять.
19
и^ мно'ѕи эT і^ю^деи бяхђ пришли` к ма'рџᲇ и^ марїи, да оу^тњшятъ и%хъ ѓ^ бра'ᲄњ е^ю`”
19
І багато юдеїв прийшли до Марфи й Марії, щоб утішити їх у скорботі за братом їхнім.
20
Ма'рџа же е^гда оу^слыша ја%ко і^с~ грядетъ, срњте е^го. марїа же до'ма сњдяше”
20
Марфа, почувши, що йде Ісус, вийшла назустріч Йому; Марія ж сиділа вдома.
21
Рече же ма'рџа къ і^с~ђ. г~и, а^ще бы ꙁд^њ былъ, не бы бра'тъ мо'и оу^мерлъ.
21
Тоді Марфа сказала Ісусові: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
22
н^о и^ нн~њ вMњ, ја%ко е^ли'ка а%ще про'сиши эT б~а. да'ст# тебњ б~ъ.
22
Але й тепер знаю, що, коли чого Ти попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.
23
гл~а е'й і^с~, воскрsнетъ браT тво'й”
23
Ісус говорить їй: воскресне брат твій.
24
Гл~а е^мђ ма'рџа. вњ'мъ ја^ко воскрsнетъ въ воскресенїе в послDњнїи дн~ь”
24
Марфа сказала Йому: знаю, що воскресне при воскресінні, в останній день.
25
Рече же е'й і^с~. а%ꙁъ е^смь воскресе'нїе и^ живо'тъ” вњрђаи` в м^я, а^ще и^ оу^мретъ, ѓ^живетъ.
25
Ісус сказав їй: Я є воскресіння і життя; хто вірує в Мене, якщо і помре, оживе.
26
и^ всяk живыи`, и^ вњрђя в м^я, не оу^мреT въ вњкы” Є/млеши ли вᲇрђ семђ;
26
І кожен, хто живе і вірує в Мене, не помре повік. Чи віриш цьому?
27
гл~а е^мђ, е%й г~и. а^ꙁъ вњровахъ, ја^коты е^си х~с сн~ъ бж~їи, и%же в ми'ръ грядыи”
27
Вона говорить Йому: так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, Який гряде у світ.
28
И$ сїа ре'кши, и%де, и^ пригласи` марїю сестрђ свою тай ре'кши. оу^чи'тель прише'лъ е^сть, и^ глашаеT т^я”
28
Сказавши так, пішла і покликала Марію, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель тут і кличе тебе.
29
ѓ^на'же ја%ко оу^слы'ша, въста` ско'ро и^ і^де к немђ.
29
Вона, як тільки почула, поспішно встала і пішла до Нього.
30
не ё&же б^о бњ пришелъ і^с~ в# ве'сь, н^о бњ на мњ'стњ и^дњже срњте е^го ма'рџа”
30
Ісус ще не входив у село, але був на тому місці, де зустріла Його Марфа.
31
І$ю^де'е же оу^бо сђщїи с нею в домђ и^ оу^тњша'юще ю&. видњвше ма'рїю ја%ко ско'ро вᲆста` и^ і^зы'де, по неи и^до'шя, гл~юще, ја%ко и%детъ на' гроб# да пла'четъ та'мо”
31
Юдеї, які були з нею в домі і втішали її, коли побачили, що Марія поспішно встала і вийшла, пішли за нею, гадаючи, що вона пішла до гробу — плакати там.
32
Ма'рїя же ја%ко прїиде и^дњже бњ і^с~, видњ'вши е^го, паде` е^мђ на' ногђ, гл~ющи е^мђ. г~и, а^ще бы бы'лᲆ зд^њ, не бы` оу^мерлъ мо'и бра'тъ”
32
Марія ж, прийшовши туди, де був Ісус, та побачивши Його, впала до ніг Його і сказала Йому: Господи! Якби Ти був тут, не помер би брат мій.
33
І$с~ же ја%ко видњ ю& пла'чющђся, и^ пришеDшая с не'ю і^ю^дея пла'чющђся, ꙁапрњти дх~ђ, и^ воꙁмђти'ся са'мᲆ,
33
Ісус, коли побачив, що вона плаче і плачуть юдеї, які прийшли з нею, Сам уболівав духом і зворушився.
34
и^ реq, гдњ положи`сте е^го” Гл~ашя е^мђ. г~и, прїиди и^ ви'жDь.
34
І сказав: де ви поклали його? Кажуть Йому: Господи, піди і подивись.
35
прослеꙁи'ся і^с~”
35
Заплакав Ісус.
36
Гл~ахђ оу%бо жи'дове, ви'жDь ка'ко любля'ше е^го”
36
Тоді юдеї говорили: дивись, як Він любив його.
37
Нњцыи же эT нихъ рњша, не можа'ше ли се'и эTве'рꙁыи ѓ%чи слњпо'мђ, сътворити да и^ се'й не оу%мретᲆ;
37
А деякі з них сказали: чи не міг би Цей, що відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?
38
і^с~ же па'ки прњтя в себњ прїиде къ' гробђ” Бњ же пещера, и^ ка'мень лежа'ше на не'и”
38
Ісус же, знову пройнявшись жалем, приходить до гробу. То була печера, і камінь лежав на ній.
39
Гл~а і^с~, возмњте ка'мень” Гл~а е^мђ сестра оу^ме'ршаго ма'рџа. г~и, оу^же смерди'т#, четверодне'вен# бо е^сть.
39
Ісус говорить: візьміть камінь. Сестра померлого, Марфа, говорить Йому: Господи! Вже смердить, бо чотири дні, як він у гробі.
40
Гл~а е'й і^с~, не рXњ л^и ти ја^ко а^ще вњ'рђеши, оу%зриши сла'вђ бж~їю;
40
Ісус говорить їй: чи не сказав Я тобі, що, коли будеш вірувати, побачиш славу Божу?
41
вꙁя'шя же ка'мень и^дњже бњ оу^мерыи лежа`” І$с~ же воꙁве'дъ ѓ%чи горњ, реq, эTч~е. хвалђ` тебњ въздаю`, ја%ко оу^слы'ша м^я.
41
Відвалили камінь від печери, де лежав померлий. Ісус звів очі до неба і сказав: Отче! Хвалу Тобі воздаю, що Ти почув Мене.
42
а^з же ви'дњхᲆ ја%ко всегDа м^я послђ'шяеши, н^о наро'да ради стоа'щаго ѓ%крестъ рњхъ, да вњ'рђ и%мђть ја%кот^ы мя посла`”
42
Я і знав, що Ти завжди почуєш Мене; але сказав це для народу, який стоїть тут, щоб повірили, що Ти послав Мене.
43
И$ сїа реk, гла'сомъ вели'коM възва`. ла'заре гряди` вонъ.
43
Сказавши це, Він голосно промовив: Лазарю! Вийди геть.
44
и^ и^зы'де оу^мерыи` ѓ^бя'ꙁан# рђка'ма и^ ногама оу^кро'емъ, и^ лице е^го оу^брђ'сомъ ѓ^бя'ꙁано. гл~а иM і^с~. разрњши'те е^го, и^ ѓ^ста'вите и^ти`”
44
І вийшов померлий, оповитий по руках і ногах поховальними пеленами, і обличчя його обв’язане було хусткою. Ісус говорить їм: розв’яжіть його, нехай іде.
45
Мно'ѕи оу^бо эT і^оу^де'й пришеDшеи` к# ма'рїи, и^ видњ'вше ја^же сътвори` і^с~, вᲇровашя во'нь”
45
Тоді багато з юдеїв, які прийшли до Марії і бачили, що сотворив Ісус, увірували в Нього.
46
Нњцїи же эT нихъ и^дошя к# фарїсе'ѓмъ, и^ рекоша и^мъ ја^же сътвори` і^с~”
46
А деякі з них пішли до фарисеїв і сказали їм, що зробив Ісус.
47
Събра'шя оу^бо а^рхїере'е и^ фарїсе'е со'н#мъ, и^ гл~ахђ, что сътворимъ. ја%ко чл~къ се'й мно'га зна'менїя творитᲆ;
47
Тоді первосвященики й фарисеї зібрали раду і говорили: що нам робити? Цей Чоловік багато чудес творить.
48
а^ще ѓ^ста'виM е^гота'ко, вс^и вњрђютъ в него. и^ прїидђтъ римляне, и^ възмђтъ мњ'сто и^ я^ѕы'къ на'шъ”
48
Якщо залишимо Його так, то всі увірують у Нього, і прийдуть римляни і заволодіють містом нашим і народом.
49
Є$ди'нᲆ же нњ'кто эT нихъ, кайа'фа, а^рхїере'й сыи лњтђ томђ, рече иM. в^ы не вњ'сте ничесоже
49
Один же з них, на ім’я Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: ви нічого не знаєте,
50
ни помышля'ете, ја%ко оу'не е^сть наM, да е^ді'нъ чл~къ оу%мрет# ꙁа' люди, а^ не ве'сь ја^зыk поги'бнетъ.
50
і не подумаєте, що краще нам, щоб один чоловік помер за людей, ніж щоб увесь народ загинув.
51
сего же ѓ^ себњ не рече, н^о а^рхїере'й сыи лњтђ томђ, прореq, ја%ко хотяше і^с~ оу^мрети ꙁа' люди.
51
Це ж сказав він не від себе, а, будучи того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —
52
и^ не то'кмо ꙁа' люd. н^о да и^ чя'да бж~їа расточеная съберетъ въ е^ді'но”
52
і не тільки за народ, але щоб і розсіяні чада Божі зібрати воєдино.
53
эT того же дн~е съвњща'ша да оу^бїю'тъ е^го”
53
З того дня змовились убити Його.
54
І$с~ же ктомђ` не ја%вњ хожDаше въ і^оу^де'ехъ, но и^де эTтђ'дђ въ странђ близъ пђсты'ня, въ е^фремъ нарица'емыи граD, и^ т^ђ хожDаше сᲆ оу^ченикы свои'ми”
54
І тому Ісус уже не ходив між юдеями явно, а пішов звідти в країну поблизу пустелі, в місто, що зветься Єфрем, і там залишився з учениками Своїми.
55
Бњ же близъ па'сха і'оу^де'иска, и^ вꙁыдо'шя мно'ѕи въ і^ерsлиM эT стра'нъ прежDе па'схы да ѓ^чи'сᲄят#ся”
55
Наближалася Пасха юдейська, і багато людей з усієї країни прийшло до Єрусалима перед Пасхою, щоб очиститися.
56
И$скахђ оу^бо і^с~а, и^ гл~ахђ к# себᲇ в# цр~кви стоа'ще. чт^о мнится ваM, ја^ко не и%маᲄь ли прїити` в# празDникъ;
56
Тоді шукали Ісуса і, стоячи в храмі, говорили один одному: як вам здається? Чи не прийде Він на свято?
57
да'шя оу^бо а^рхїере'е и^ фарїсе'е за'повњдь. да а^ще кто` ѓ^щђти'тъ е^го гд^њ бђдеT, повњ'сть, ја^ко да и^мTђ е^го”
57
А первосвященики і фарисеї дали наказ, що, коли хто довідається, де Він буде, нехай повідомить, щоб їм схопити Його.
Глvа, в~і”
1
Ис~ же прежDе шестихᲆ дн~їи па'схы, прїиде въ виџанїю`, и^дњже бњ ла'заръ оу^ме'рыи`, е^гоже въскр~си` эT мр~твыX”
1
Ісус же за шість днів до Пасхи прийшов у Вифанію, де був Лазар померлий, якого Він воскресив з мертвих.
2
Сътвори'шя же е^мђ вече'рю т^ђ. и^ ма'рџа слђжа'ше. лазаръ же е^ді'нъ б^њ эT въꙁлежа'щихъ с нимъ”
2
Там приготували Йому вечерю, і Марфа прислуговувала, а Лазар був одним з тих, що возлежали з Ним.
3
Ма'рїа же прїе'мши ли'трђ мљ=ра, нарда писти'кы, мно'гоцњнны, пома'за но'ѕњ і^с~овᲇ, и^ ѓ^тре` власы` свои'ми ноѕњ е^го, хра'мина же и^спл'ънися эT воня масти бл~гово'нныа”
3
Марія ж, узявши літр нардового чистого дорогоцінного мира, помазала ноги Ісуса і обтерла волоссям своїм ноги Його; і дім наповнився пахощами мира.
4
Гл~а же е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го, і^оу^да сі'моновъ и^скарїѓ'тъскїи, и^же хоᲄяше е^го преда'ти.
4
Тоді один з учеників Його, Іуда Симонів Іскаріот, який хотів видати Його, сказав:
5
чесо ради мљ=ро с^е не продано бысть на трихъ стњхъ пњняѕь, и^ дано` ни'щимъ;
5
а чому б було не продати це миро за триста динаріїв і не роздати убогим?
6
Се же рече, не ја%ко ѓ^ ни'щихᲆ печа'шеся, н^о ја%котаT б^њ. и^ ковчежецъ и^мња'ше. и^ вмᲇта'емая ноша'ше”
6
Сказав же він це не тому, що піклувався про убогих, а тому, що був злодієм. Він мав при собі грошову скриньку і носив, що туди вкидали.
7
Рече же і^с~, не дњите еа`, да в# дн~ь погре'бенїа мое^го съблюде'тъ е&”
7
Ісус же сказав: залиште її; вона зберегла це на день погребіння Мого.
8
Ни'щая б^о всегда` и%мате с# собо'ю, мене же не всегда и%мате”
8
Бо вбогих завжди маєте з собою, а Мене не завжди.
9
Разђмњ же нароD мно'гъ эT і^оу^де'й ја^кот^ђ еs. и^ прїидо'шя, не і^с~а ради токмо, н^о да и^ лазаря ви'дятъ, е^гоy въскр~си` эT мрт~выхъ”
9
Багато юдеїв дізналися, що Він там, і прийшли не тільки заради Ісуса, але щоб бачити і Лазаря, якого Він воскресив з мертвих.
10
Съвњща'ша же а^рхїере'е, да и^ ла'заря оу^бїютъ,
10
Первосвященики ж змовились убити і Лазаря,
11
ја^ко мноѕи е^го ради и^дяхђ эT і^оу^де'й, и^ вњровахђ въ і^с~а”
11
бо через нього багато хто відходив від юдеїв і вірував в Ісуса.
12
Въ оу^трњи же дн~ь, нароD мно'гᲆ прише'дыи` в# празнDикъ, слы'шавше ја%ко і^с~ грядетъ въ і^е^рsли'мъ,
12
На другий день багато народу прийшло на свято; почувши, що Ісус іде в Єрусалим,
13
прїа'ша ва'йе эT фљ=никъ, і^ и^зыдо'шя въ срњтенїе е^мђ, и^ ꙁва'хђ гл~юще. ѓ^са'нна, блsвенъ гряды= въ и^мя гн~е, цр~ъ і^ил~евъ”
13
взяли пальмове віття, вийшли назустріч Йому і викликували: осанна! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє, Цар Ізраїлів!
14
ѓ^брњтᲆ же і^с~ ѓ^сля`, всњ'де на не. ја%коже е^сть пи'сано.
14
Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано:
15
не бо'йся дщ~и сїѓ'ня, с^е цр~ь твой грядетъ, сњдя` на жребяти ѓ^сли”
15
не бійся, дочко Сионська! Ось Цар твій гряде, сидячи на молодому ослі.
16
сих же не разђмњшя оу^ченицы е^го преже, н^о е^гда просла'вися і^с~. тогда` помянђшя, ја%ко сїа бњшя ѓ^ немъ пи'сана, и^ сїа сътвори'шя е^мђ”
16
Ученики Його спочатку не зрозуміли цього, але коли прославився Ісус, тоді згадали, що так було про Нього написано, і це зробили Йому.
17
Свњдњтельствоваше же наро'дъ и^же б^њ преже с нимъ е^гда ла'заря въꙁ#гласи` эT г'роба, и^ въскр~си е^го эT мр~твыхᲆ”
17
Народ, що був з Ним раніш, свідчив, що Він викликав Лазаря із гробу і воскресив його з мертвих.
18
Сего ради и^ срњте е^го народъ, ја^ко слы'шашя е^го сїе съᲄворша зна'менїе”
18
Тому і зустрів Його народ, бо чув, що Він сотворив це чудо.
19
Фарісе'е же рњша к# себњ. ви'дите, ја^ко никая же по'л#за е^сᲄь; с^е ми'ръ по немъ и'детъ”
19
Фарисеї ж говорили між собою: чи бачите, що нічого не вдієте? Весь світ іде за Ним.
20
Бњ'хђ же нњ'цїи е%ллини эT вшеDшихъ да покло'нятся въ пра'знDикъ”
20
Між тими, що прийшли поклонитися на свято, деякі були еллінами.
21
Сїи оу^бо пристђпиша к# фили'ппђ, и^же б^њ эT виџсайды галилейскїа, и^ моля'хђ е^го гл~юща. г~и, хо'щемъ і^с~а ви'дњти”
21
Вони підійшли до Филипа, що був з Вифсаїди галилейської, і просили його, кажучи: господарю, хочемо бачити Ісуса.
22
Прїиде фили'ппᲆ, и^ гл~а а^ндре'ѓви. и^ пакы а^ндре'а и^ фили'ппъ гл~аста і^с~ови.
22
Филип іде і говорить про те Андрієві; а потім Андрій і Филип розповідають про те Ісусові.
23
і^с~ же эTвњща` и'ма гл~я. прїиде часъ, да просла'виTся сн~ъ члчsкїи”
23
Ісус же сказав їм у відповідь: настав час прославитися Синові Людському.
24
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. а^ще зерно пшени'чно паD на земли` не оу%мретъ, то е^ді'но пребываеT, а^ще л^и оу%мреT, мно'гъ плоD сътвориT”
24
Істинно, істинно кажу вам: якщо пшеничне зерно, упавши на землю, не помре, то залишиться одне, а якщо помре, то принесе багато плодів.
25
Любяи` дш~ђ свою, погђбиT ю&, и^ ненавидяи` дш~ђ свою в# ми'рњ семъ, в# животњ` вњчнем# съхранитъ ю&”
25
Хто любить душу свою, погубить її, а хто ненавидить душу свою у світі цьому, збереже її в життя вічне.
26
а^ще кт^о мн^њ слђ'житъ, мн^њ да послDњствђетъ. і^ и^деже е^смь а^зъ, т^ђ и^ слђга мой бђ'детъ” И$ а'ще кт^о мн^њ слђжиT, почтеT е^го эTц~ъ мой”
26
Хто Мені служить, нехай за Мною йде; і де Я, там і слуга Мій буде. І хто Мені служить, того вшанує Отець Мій.
27
Нн~њ дш~а моа` възмђтися. и^ что` рекђ; эTч~е сп~си' м^я эT часа` сего н^о сего ради прїидохъ на часъ се'й”
27
Нині душа Моя стривожена; і що Мені сказати? Отче, спаси Мене від цієї години! Але задля цього Я і прийшов — на цю годину.
28
Эtч~е, просла'ви и%мя твое” Прїиде же гла'съ с# нб~се, и^ просла'виX, и^ паки просла'влю”
28
Отче, прослав ім’я Твоє! Тоді зійшов голос з неба: і прославив, і ще прославлю.
29
НароD же сᲄоаи` слы'шаv гл~ахђ, гр'омъ бысть” И/нїи гл~ахђ а^гг~лъ гл~а е^мђ.
29
Народ, який стояв і чув те, говорив: це грім. А інші казали: ангел говорив Йому.
30
эTвњща` і^с~, и^ реq. не мене ради глsа се'й бысть, н^о наро'да ради”
30
Ісус на це сказав: не для Мене був голос цей, а для народу.
31
Нн~њ сђдъ еs ми'рђ семђ. нн~њ княѕь ми'ра сего и^з#гнанъ бђдеT во'нъ”
31
Нині суд світові цьому; нині князь світу цього вигнаний буде геть.
32
И$ а'ще а^зъ въꙁнесе'нъ бђ'дђ эT земля, вс^я привлекђ к# себњ”
32
І коли Я буду піднесений від землі, то всіх приверну до Себе.
33
Се' же гл~аше, наꙁна'менђа коею` смр~тїю хотяше оу%мреᲄи”
33
Це говорив Він, даючи зрозуміти, якою смертю Він помре.
34
эTвњща` е^мђ наро'дъ, м^ы слы'шахомъ эT ꙁако'на, ја%ко х~с пребыва'етъ въ' вњкы. и^ ка'кот^ы гл~еши, въꙁнестися подоба'ет# сн~ђ члчsкомђ; кт^о е^сть се'й сн~ъ чл~ческїи;
34
Народ відповів Йому: ми чули із закону, що Христос перебуває повік; як же Ти говориш, що належить піднестися Синові Людському? Хто є Цей Син Людський?
35
рече же и^мъ і^с~. е^ще ма'ло вре'мя свњтъ в# васᲆ е^сᲄь. ходи'те до'ндеже свњтъ и%мате, да тм^а васъ не и^метъ. и^ ходяи` въ тмњ, не вњ'сᲄь ка'мо и'детъ”
35
Тоді Ісус сказав їм: ще короткий час світло є з вами. Ходіть, поки є світло, щоб темрява вас не огорнула; а той, що ходить у темряві, не знає, куди йде.
36
До'ндеже свњтъ и%мате, вњ'рђйте въ' свњтᲆ, да сн~ове свњта бђ'дете” Сїа гл~а і^с~, и^ эTшеD съкрыся эT ниX”
36
Доки світло з вами, віруйте у світло, щоб бути вам синами світла. Це промовивши, Ісус відійшов від них і зник.
37
Толи'ка ꙁна'менїа сᲆтво'ршђ е^мђ преD ни'ми, не вᲇровахђ в него
37
Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього,
38
да събђ'деTся сло'во и^са'і"а пррoка, е^же рече. г~и, кт^о вњ'рова слђ'хђ на'шемђ; и^ мы'ш#ца гн~я комђ` эTкры'ся;
38
щоб справдилося слово пророка Ісаї, який сказав: Господи! Хто повірив тому, що ми чули? І кому відкрилася сила Господня?
39
сего ради не можа'хђ вњ'ровати, ја%ко па'ки реq и^са'і"а.
39
Тому не могли вони вірувати, що, як ще сказав Ісая:
40
ѓ^слњпи ѓ%чи и^хъ, и^ ѓ^ка'менилъ е^сть срDця и^хъ, да не ви'дятъ ѓ^чи'ма, ни разђмњютъ срDцемъ, и^ ѓ^братя'тся, і^ и^сцњлю иX”
40
засліпив очі їхні, закам’янив серця їхні, щоб не бачили очима і не розуміли серцем і не навернулися, щоб Я зцілив їх.
41
Сїа рече и^са'і"а, е^гда видњ` сла'вђ е^го, и^ гл~а ѓ^ немъ”
41
Це сказав Ісая, коли бачив славу Його і говорив про Нього.
42
ѓ^баче оу^бо и^ эT кня'ѕь мно'ѕи вњ'ровашя в него. н^о фарїсе'й ради не и^сповњдовахђ, да не и^ꙁ соnмищъ и^ꙁгнани бђ'дђтъ.
42
Проте і з начальників багато хто увірував у Нього; та через фарисеїв не признавалися, щоб не відлучили їх від синагоги.
43
възлюби'ша бо па'че сла'вђ члчsкђю неQ славђ бж~їю”
43
Бо полюбили більше людську славу, ніж славу Божу.
44
І$с~ же възва` и^ рече. вњ'рђаи` в# м^я, не вњ'рђет# в# м^я, н^о в# посла'вшаго м^я”
44
Ісус же проголосив: хто вірує в Мене, не в Мене вірує, а в Того, Хто послав Мене.
45
И$ видяи` м^я, ви'дитъ посла'вшаго м^я”
45
І хто Мене бачить, той бачить Того, Хто послав Мене.
46
а^зъ свњтъ в# ми'ръ прїидоX, да всякъ вњ'рђаи` в м^я, въ тм^њ не пребђ'детъ”
46
Я Світло, прийшов у світ, щоб усякий, хто в Мене вірує, не залишався у темряві.
47
И$ а'ще кто` оу"слы'шиT гл~ы моя, и^ не вњ'рђетъ. а^зъ не сђжDђ е^мђ. не прїидохъ б^о да сђжDђ ми'рови, н^о да сп~сђ ми'ръ”
47
І коли хто почує слова Мої і не повірить, Я не суджу його, бо Я прийшов не судити світ, але спасти світ.
48
эTмњта'аи`ся мене, и^ не прїе'мляи` гл~ъ мои^хъ, и%мать сђдя'щаго е^мђ” Сло'во еже гл~ахъ, т^о сђдитъ е^мђ в# послDњнїи дн~ь”
48
Хто від Мене відмовляється і не приймає слів Моїх, має собі суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його в останній день.
49
ЈА/ко а^зъ ѓ^ себњ не гл~ахъ, н^о посла'выи` мя эTц~ъ, то'й мн^њ за'повњдь дасть, чт^о рекђ, и^ чт^о въз#гл~ю.
49
Бо Я говорив не від Себе; а Отець, Який послав Мене, Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.
50
и^ вњмъ ја^ко ꙁа'повњдь е^го животъ вњчныи е^сть. ја%же оу^бо а^зъ гл~ю, ја%коже рече мн^њ эTц~ъ, та'котворю”
50
І Я знаю, що заповідь Його є життя вічне. Отже, що Я говорю, то говорю так, як сказав Мені Отець.
Глvа, г~і”
1
Прежде же пра'ꙁдника па'сцᲇ, вњды` і^с~, ја%ко прїиде е^мђ чаs да пре'йдетъ эT мира сего къ эTц~ђ, въꙁлю'бль своа сђщаа в# ми'рњ, до конца` въꙁлюби я”
1
Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що прийшов Його час перейти з цього світу до Отця, показав на ділі, що, полюбивши Своїх, які були в світі, до кінця полюбив їх.
2
и^ вече'ри бы'вши, дїа'волђ оу^же вложи'вшђ въ срDце і^оу'дњ си'моновђ и^скариѓ'т#скомђ, да е^го предастъ”
2
І під час вечері, коли диявол уже вклав у серце Іуді Симоновому Іскаріотові видати Його,
3
Вњды` і^с~, ја^ко вс^я дасть е^мђ эTц~ъ в рђцњ, и^ ја%ко эT б~а и^ꙁы'де, и^ къ б~ђ грядетъ”
3
Ісус, знаючи, що Отець усе віддав до рук Його і що Він від Бога вийшов і до Бога відходить,
4
Въста'въ с вечеря, и^ положи ри'ѕы. и^ прїе'мъ ле'нътиѓ^нъ препоя'сася,
4
встав від вечері, зняв з Себе верхній одяг і, взявши рушник, підперезався.
5
потом же в#лїа во'дђ въ оу^мыва'лницђ, и^ нача'т# оу^мыва'ти но'гы оу^чн~ком#, и^ ѓ^тира'ти ленти'емъ, и%мже б^њ препоя'санъ”
5
Потім налив води в умивальницю і почав умивати ноги ученикам, і обтирати рушником, яким був підперезаний.
6
Прїиде же к си'монђ пеᲄрђ. и^ гл~а е^мђ тои. г~и, т^ы л^и мои` ѓ^мы'еши но'ѕњ;
6
Підходить і до Симона-Петра, а той говорить Йому: Господи! Чи Тобі умивати мої ноги?
7
эTвњща і^с~, и^ рече е^мђ. е^же а^ꙁъ творю, т^ы не вњси нн~њ, раꙁђмњ'еши же по сихъ”
7
Ісус сказав йому у відповідь: що Я роблю, ти тепер не знаєш, а зрозумієш потім.
8
Гл~а е^мђ петръ, не оу^мы'еши ногђ моею` въ' вњкы” эTвњща` е^мђ і^с~. а^ще не оу^мы'ю тебе, не и'маши части съ мно'ю”
8
Петро каже Йому: не вмиєш ніг моїх повік. Ісус відповів йому: якщо не вмию тебе, не матимеш частини зі Мною.
9
Гл~а е^мђ си'монъ пе'тръ, г~и, не но'ѕњ мои` то'к#мо, н^о и^ рђцњ и^ главђ`”
9
Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки ноги мої, але й руки і голову.
10
Гл~а е^мђ і^с~. и^ꙁмове'ныи не требђ'етъ. то'кмо но'ѕњ оу^мыти, е^сть б^о весь чистъ. и^ в^ы чисти е"сте, н^о не вси`,
10
Ісус говорить йому: вмитому треба тільки ноги обмити, бо увесь чистий; і ви чисті, але не всі.
11
вњдяше б^о предаю'щаго е^го, сего ради рече, ја%ко не вси` чисти е^сте”
11
Бо знав Він зрадника Свого, тому і сказав, що не всі вони чисті.
12
Є/гда же оу^мы но'гы и^хъ, прїа'тъ ри'ѕы своя, и^ въꙁле'гъ па'кы, рече иM. вњ'сте л^и чт^о сътворихъ вамъ;
12
Коли ж умив їм ноги і надів одяг Свій, то знову возліг і сказав їм: чи знаєте, що Я зробив вам?
13
вы глаша'ете м^я оу^чт~ля и^ г~а, и^ до'брњ гл~ете, е%смь б^о”
13
Ви називаєте Мене Учителем і Господом, і добре кажете, бо Я Той і є.
14
А/ще оу^бо а^ꙁъ оу^мыхъ ваши но'ѕњ, г~ь и^ оу^чт~ель, и^ в^ы дл'ъжни е^сте дрђгъ дрђгђ оу^мыва'ти но'ѕњ.
14
Отже, якщо Я, Господь і Учитель, умив вам ноги, то і ви повинні вмивати ноги один одному.
15
ѓ%браꙁъ б^о дахъ вам#. да ја%коже а^зъ сътвори'хъ вамъ, и^ в^ы творите`”
15
Бо Я дав вам приклад, щоб і ви робили так само, як Я зробив вам.
16
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, нњсть рабъ болїи г~а свое^го, ни посла'нникᲆ бо'лїи посла'вшаго е^го.
16
Істинно, істинно кажу вам: раб не більший за господаря свого, і посланець не більший за того, хто послав його.
17
а^ще сїа вњ'сте, бл~же'ни е^сте а^ще творите` я&”
17
Якщо це знаєте, блаженні ви, коли виконуєте.
18
Не ѓ^ всњхъ васъ гл~ю. а^ꙁъ б^о вњмъ и%хже и^ꙁбраX. н^о да писа'нїе събђ'дется. ја%дыи` со мною хлњбъ, въздви'же на' мя пя'тђ свою”
18
Не про всіх вас кажу; Я знаю тих, кого обрав. Але нехай здійсниться Писання: той, хто їсть зі Мною хліб, підняв на Мене п’яту свою.
19
эTсе'лњ гл~ю вамъ, прежде даже не бђдетъ, да е^гда` бђ'детъ, вњрђ и^мете ја^ко а^ꙁᲆ е^смь”
19
Тепер кажу вам, перш ніж те збудеться, щоб, як станеться, ви повірили, що це Я.
20
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. прїемляи` а^ще кого` послю, мене` прїе'млетъ. а^ прїе'мляи` мене`, прїе'млетᲆ посла'вшаго м^я”
20
Істинно, істинно кажу вам: хто приймає того, кого Я пошлю, Мене приймає; а хто Мене приймає, приймає Того, Хто послав Мене.
21
сїа рек# і^с~, въꙁмђтися дх~омъ, и^ свњдњтельствова и^ рече. а^ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко е^ді'нъ эT васъ предастъ м^я”
21
Сказавши це, Ісус стривожився духом, і засвідчив, і сказав: істинно, істинно кажу вам, що один з вас видасть Мене.
22
Съзира'хђ же ся междђ собою оу^чн~цы, недооу^мњющеся ѓ^ коM гл~етъ”
22
Тоді ученики озирались один на одного, не розуміючи, про кого Він говорить.
23
Бњ же е^ді'нъ эT оу^чн~къ е^го въꙁлежа на лонњ і^с~овњ, е^гоже любляше і^с~.
23
Один же з учеників Його, якого любив Ісус, возлежав при лоні Ісусовому.
24
поманђ же семђ си'моn петрᲆ, въпроси'ти. кт^о оу^бо е^сть ѓ^ не'мже гл~етъ;
24
Йому Симон-Петро зробив знак, щоб запитав, хто це, про кого Він говорить.
25
напад же то'й на пр'ъси і^с~ови, гл~а е^мђ. г~и, кт^о е^сть;
25
Той, припавши до грудей Ісуса, сказав Йому: Господи, хто це?
26
эTвњща` і^с~, то'й е^сть, е^мђже а^ꙁъ ѓ^мочивъ хлњбъ подамъ” и^ ѓ^мо'чь хлњбъ, дасть і^оу'дњ си'моновђ и^скариѓ'т#скомђ.
26
Ісус відповів: той, кому Я, вмочивши, подам хліб. І, вмочивши хліб, подав Іуді Симоновому Іскаріоту.
27
и^ по хлњбњ тогда` вни'де во'нь сатана`” Гл~а оу^бо е^мђ і^с~, е^же твори'ши сътвори` ско'ро.
27
І з цим хлібом увійшов у нього сатана. І сказав йому Ісус: що робиш, роби швидше.
28
сего же никтоже раꙁђмњ эT въꙁлежа'щихъ к# чесомђ рече е^мђ”
28
Але ніхто з тих, що возлежали, не зрозумів, до чого Він це сказав йому.
29
Нњцїи же мня'хђ, понеже ковче'жець и^мњаше и^оу'да, ја%ко гл~еть е^мђ і^с~, кђпи` е^же требђ'ем# на пра'здникъ, и^ли ни'щимъ да нњчто дасть.
29
Оскільки в Іуди була грошова скринька, то деякі гадали, що Ісус звелів йому купити те, що треба було до свята, або щоб дав що-небудь убогим.
30
прїим же ѓ'нъ хлњбъ, а%бїе и^ꙁыде. бњ же нощь, е^гда и^ꙁыде”
30
Він, взявши той хліб, одразу ж вийшов; а була ніч.
31
Гл~а і^с~. Нн~њ просла'вися сн~ъ члчsкїи, и^ б~ъ просла'вися ѓ^ немᲆ.
31
Коли він вийшов, Ісус промовив: нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.
32
а^ще б~ъ просла'вися ѓ^ немъ, и^ б~ъ просла'витъ е^го в себњ, и^ а'бїе просла'витъ е^го”
32
Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, і скоро прославить Його.
33
чяDца, е^ще с вами ма'ло е^смь. вꙁы'щете мене. ја%коже рњхъ и^ёде'ѓмъ. ја%ко ја%може а^ꙁъ и^дђ`, в^ы не мо'жете прїити`, и^ вамъ гл~ю нн~њ.
33
Діти! Недовго вже бути Мені з вами. Будете шукати Мене і, як Я сказав юдеям, — куди Я йду, ви не можете прийти, так і вам кажу тепер.
34
ꙁа'повњдь но'вђю даю` вамъ, да лю'бите дрђгъ дрђга, ја%коже въꙁлюбихъ в^ы, да и^ в^ы лю'бите себе”
34
Заповідь нову даю вам: щоб ви любили один одного; як Я полюбив вас, так і ви любіть один одного.
35
ѓ^ семъ разђмњюT вс^и ја%ко мои` оу^чн~цы е^сте, а^ще любоv и'мате междђ собою”
35
З того знатимуть усі, що ви Мої ученики, якщо будете мати любов між собою.
36
Гл~а е^мђ` си'моn пе'трᲆ. г~и, ка'мо и%деши; эTвњща` е^мђ і^с`. ја^може а^ꙁ# и^дђ`, не мо'жеши нн~њ по мнњ и^ти`, послDњ же по мнњ и%деши”
36
Симон-Петро сказав Йому: Господи, куди Ти йдеш? Ісус відповів йому: куди Я йду, ти не можеш тепер іти за Мною, а згодом підеш за Мною.
37
гл~а е^мђ пе'тръ. г~и, почто` не могђ нн~њ потебᲇ и^ти`; нн~њ дш~ђ мою ꙁа тя положђ”
37
Петро сказав Йому: Господи! Чому я не можу йти за Тобою тепер? Я душу мою покладу за Тебе.
38
эTвњща` е^мђ і^с~. дш~ђ ли твою ꙁа' мя положи'ши; а^ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ, не вᲆꙁгласи'тъ а^лекто'ръ, дондеже эTве'ржешися мене три'щи”
38
Ісус відповів йому: душу твою за Мене покладеш? Істинно, істинно кажу тобі: не проспіває півень, як тричі зречешся Мене.
Глvа, д~і”
1
Да не смђща'е^тся срDце ва'ше, вњ'рђите в# б~а, и^ в м^я вњрђите.
1
Нехай не тривожиться серце ваше; віруйте в Бога і в Мене віруйте.
2
в домђ эTц~а мое^го ѓ^бители мно'ги сђть” А$ще ли же н^и, реклъ быхъ ваM, и^дђ` оу^готовати мњ'сто ва'мъ,
2
В домі Отця Мого осель багато. А якби не так, Я сказав би вам: Я йду приготувати місце вам.
3
и^ а%ще оу^готоваю мњ'сто ва'мъ, па'ки прїидђ, и^ поимђ в^ы к себњ, да и^дњже е^смь а%ꙁъ, и^ вы` бђдете,
3
І коли піду і приготую вам місце, прийду знову і візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я.
4
и^ ја%може а%зъ и^дђ, вњ'сте, и^ пђть вњ'сте”
4
А куди Я йду, ви знаєте, і путь знаєте.
5
Гл~а е^мђ џома`. г~и, не вњмы камо и%деши, и^ ка'ко мо'жемъ пђть вњдњти;
5
Фома сказав Йому: Господи! Не знаємо, куди йдеш; і як можемо знати путь?
6
Гл~а е^мђ і^с~, а%ꙁъ е^смь пђть, и^ і%стинна, и^ живо'тъ” Никто'же прїидетъ къ эTц~ђ, то'кмо мно'ю”
6
Ісус сказав йому: Я є путь, і істина, і життя; ніхто не приходить до Отця, як тільки через Мене.
7
А$ще м^я бысте ꙁна'ли, и^ эTц~а мое^го ꙁна'ли бы'сте оу^бо, и^ эTсе'лњ поꙁна'сте е^го, и^ ви'дњ'сте е^го”
7
Коли б ви знали Мене, то знали б і Отця Мого. І віднині знаєте Його і бачили Його.
8
Гл~а е^мђ фили'ппᲆ, г~и, покажи на'мъ эTц~а, и довлетъ на'мъ”
8
Филип сказав Йому: Господи, покажи нам Отця, і нам вистачить.
9
Гл~а е^мђ і^с~. толи'ко время с ва'ми е^смъ, и^ не поꙁна` мене` фили'ппе; видњвыи мене, видњ эTц~а. и^ какот^ы гл~еши покажи наM эTц~а;
9
Ісус сказав йому: стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто бачив Мене, той і Отця бачив; як же ти говориш: покажи нам Отця?
10
не вњ'рђе^ши ли ја^ко а%ꙁ# въ эTц~и, и^ эTц~ъ въ мнњ` е^сть” Гл~ы ја%же а%ꙁъ гл~ю вамъ, ѓ^ себњ не гл~ю. эTц~ъ же въ мнњ пребыва'яи`, то'и твори'тъ дњ'ла.
10
Хіба ти не віриш, що Я в Отці і Отець у Мені? Слова, які Я кажу, не від Себе кажу; Отець, Який в Мені перебуває, Він творить діла.
11
вњрђите мн^њ ја%ко а%ꙁъ въ эTц~ы, и^ эTц~ъ въ мнњ” А$ще ли же н^и, ꙁа т^а дњ'ла вњ'рђи^те м^и.
11
Вірте Мені, що Я в Отці і Отець у Мені. Якщо ж ні, то вірте Мені за самими ділами.
12
а^ми'нь а^ми'нь гл~ю ва'мъ, вᲇрђяи` в м^я, дњ'ла ја%же а^ꙁъ творю, и^ то'и сътвори'тъ, и^ бо'лшя сихъ сътворитъ, ја^ко а^ꙁъ къ эTц~ђ моемђ грядђ”
12
Істинно, істинно кажу вам: хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить; тому що Я до Отця Мого іду.
13
И$ е^же а^ще чт^о про'сите ѓ^ц~а ѓ^ и'мени моемъ, т^о сътворю, да просла'вится эTц~ъ въ сн~њ”
13
І коли чого попросите у Отця в ім’я Моє, те зроблю, щоб Отець прославився в Сині.
14
І$ а^ще чесо` про'сите въ и^мя мое, а^ꙁъ сътворю`”
14
І коли чого попросите в ім’я Моє, Я те зроблю.
15
А$ще лю'бите м^я, ꙁа'повњди моя съблюдњте.
15
Якщо любите Мене, то дотримуйтесь Моїх заповідей.
16
и^ а%ꙁъ оу^молю эTц~а, и^ і^ного оу^тњшителя даs вам#, да бђ'детъ с ва'ми въ' вњки,
16
І Я ублагаю Отця, й іншого Утішителя дасть вам, щоб був з вами повік,
17
дх~ъ и%стинныи, е^гоже ми'ръ не мо'жетъ прїя'ти, ја^ко не ви'дитъ е^го, ниже ꙁнаеT е^го” Вы' же ꙁна'ете е^го, ја^ко в# ва'съ пребыва'етъ, и^ в# васъ бђдетъ”
17
Духа істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає Його; ви ж знаєте Його, бо Він з вами перебуває і у вас буде.
18
Не ѓ^ста'влю васъ си'ры, прїидђ к ваM.
18
Не залишу вас сиротами; прийду до вас.
19
е^ще ма'ло. и^ ми'ръ ктомђ не ви'дитᲆ мене`. вы же ви'дите м^я. ја^ко а^ꙁъ живђ, и^ в^ы жи'ви бђ'дете”
19
Ще трохи, і світ уже не побачить Мене; а ви побачите Мене, бо Я живу, і ви будете жити.
20
В то'и дн~ь раꙁђмње^те в^ы, ја^ко а^ꙁъ въ эTц~ы мое^мъ, и^ в^ы въ мнњ`, и^ а^ꙁъ в# ваs”
20
Того дня дізнаєтесь ви, що Я в Отці Моєму, і ви в Мені, і Я в вас.
21
И/мњяи` ꙁа'повњди моя и^ съблюда'я и^хъ, то'и е^сть любяи м^я. а^ любяи` м^я, въꙁлюбленъ бђ'детъ эTц~емъ моиM, и^ а%ꙁъ вᲆꙁлюблю` е^го, и^ ја^влю'ся е^мђ самъ”
21
Хто має заповіді Мої і дотримується їх, той любить Мене; а хто любить Мене, того полюбить Отець Мій; і Я полюблю його і явлюся йому Сам.
22
Гл~а е^мђ і^оу^да не скариѓ'тскыи. г~и, и^ чт^о бысть, ја^ко наM хо'щеши ја%ви'тися, а^ не ми'рови;
22
Іуда, не Іскаріот, говорить Йому: Господи, що це, що Ти хочеш явити Себе нам, а не світові?
23
эTвњща` і^с~ и^ рече е^мђ. а^ще кто лю'биT м^я, сло'во мое съблюдетъ, И$ эTц~ь мо'и възлю'битᲆ е^го. и^ к немђ прїидевњ, и^ ѓ^би'тель оу^ него сътворивᲇ”
23
Ісус сказав йому у відповідь: хто любить Мене, той слово Моє збереже; і Отець Мій полюбить його, і Ми прийдемо до нього і оселю сотворимо у нього.
24
Не любяи` м^я, слове'съ мои^хъ не съблюда'ет#” И$ сло'во е^же слы'шасте, нњсᲄь мое`, н^о посла'вшаго м^я эTц~а”
24
А хто не любить Мене, слів Моїх не береже; слово ж, яке ви чуєте, не Моє, а Отця, Який послав Мене.
25
Сїа гл~ахъ вамъ, в# васъ сы'и.
25
Це сказав Я вам, перебуваючи з вами.
26
оу^тњшитель же дх~ъ ст~ыи, е^гоже по'слет# эTц~ъ въ и^мя мое, то'и в^ы наоу^чи'тᲆ всемђ`. и^ въспомянетъ вамъ вс^я ја%же рњхъ вамᲆ”
26
Утішитель же, Дух Святий, Якого пошле Отець в ім’я Моє, навчить вас усього і нагадає вам усе, що Я говорив вам.
27
Ми'ръ ѓ^ставля'ю вамъ. ми'ръ мо'и даю` вамъ. не ја^коже миръ дае^тъ, а^ꙁъ даю вамъ” Да не смђщаеTся срDце ва'ше ни оу^страша'етъ”
27
Мир залишаю вам, мир Мій даю вам; не так, як світ дає, Я даю вам. Нехай не тривожиться серце ваше і нехай не страхається.
28
Слы'шасте ја^ко рњхᲆ вамъ, и^дђ и^ прїидђ к вамъ” А$ще бысте люби'ли м^я, въꙁрадовалися бысте оу^бо. ја^ко рњхъ и^дђ къ эTц~ђ. ја%ко эTц~ъ мо'и болїи мене е^сть”
28
Ви чули, що Я сказав вам: іду від вас і прийду до вас. Коли б ви любили Мене, то зраділи б, що Я сказав: іду до Отця; бо Отець Мій більший за Мене.
29
И$ нн~њ рњхъ вамъ, преже да'же не бђ'дет#. да егда` бђ'детъ, вњрђ и^ме'те”
29
І ось Я сказав вам про те, перш ніж збулося, щоб ви повірили, коли збудеться.
30
Ктомђ не мно'го гл~ю с ва'ми” ГрядеT б^о сего ми'ра княѕь, и^ въ мнњ не и%мать ничесоже.
30
Вже небагато Мені говорити з вами; бо йде князь світу цього, і в Мені він не має нічого.
31
н^о да разђмње'тъ миr, ја^ко люблю` эTц~а. и^ ја%коже ꙁаповњда мнњ эTц~ъ, та'котворю. въста'нњте и%демъ эTсю'дђ”
31
Та щоб світ знав, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так і творю. Вставайте, підемо звідси.
Глvа, е~і”
1
Азъ е^смь лоꙁа` и^стинная, и^ эTц~ъ мо'и дњ'латель е^сть.
1
Я є істинна виноградна лоза, а Отець Мій — виноградар.
2
вся'кђ ро'ꙁгђ ѓ^ мнњ не творящђю плода, и^ꙁметъ ю&. и^ всякђ творя'щђю пло'дᲆ, ѓ^требитъ ю&. да мно'жа'ишїи пло'дъ принесетᲆ”
2
Всяку гілку в Мене Він відсікає, що не плодоносить, і всяку, що плодоносить, очищає, щоб більше принесла плоду.
3
Оу^же в^ы чи'сти е^сте, ꙁа' слово е^же гл~ахъ вам#.
3
Ви вже очищені через слово, яке Я проповідував вам.
4
бђ'дњте въ мнњ`, и^ а^ꙁъ в# васъ” ЈА/коже роꙁга` не мо'жетᲆ плода сътвори'ти ѓ^ себњ, а^ще не бђдетъ на лозњ, та'ко и^ в^ы, а^ще въ мнњ` не пребђ'дете”
4
Перебувайте в Мені, і Я у вас. Як гілка не може приносити плоду сама від себе, якщо не буде на лозі, так і ви, якщо не будете в Мені.
5
А/ꙁᲆ е^смь лоꙁа`, вы же ро'ждїе. и^ і%же бђ'детъ въ мнњ, и^ а^ꙁъ в не'мъ, то'и сътворитъ пло'дъ мно'гъ. ја%ко беꙁ мене` не мо'жете твори'ти ничесо'же”
5
Я є лоза, а ви гілки; хто перебуває в Мені, і Я в ньому, той приносить багато плоду; бо без Мене не можете робити нічого.
6
А$ще кт^о въ мнњ не пребђ'детъ, и^ꙁвержется во'нᲆ. ја%коже розга`, и^ і^ссы'шет#. и' събира'ютъ ю&, и^ въ ѓ^гнь влага'юT, и' с#гара'етъ”
6
Хто не буде в Мені, той буде відкинутий геть, як гілка, і всохне; а такі гілки збирають і кидають у вогонь, і вони згоряють.
7
А$ще пребђ'дете въ мнњ. и^ гл~и мои` в# ва'съ пребђдђть. емђже а^ще хо'щете проси'те, и^ бђ'деT ва'мъ”
7
Якщо перебуватимете в Мені, і слова Мої у вас будуть, то, чого б ви не захотіли, просіть, і буде вам.
8
ѓ сеM просла'вися эTц~ъ мо'и, да пло'дъ мно'гъ сътворите`. и^ бђ'дете мои` оу'ченицы”
8
Тим прославиться Отець Мій, якщо ви принесете багато плоду і будете Моїми учениками.
9
ЈА/коже възлюби` м^я эTц~ъ, и^ а'зъ възлюби'хъ васъ. бђ'дњте в любви мо'ей”
9
Як полюбив Мене Отець, так і Я полюбив вас; перебувайте ж у Моїй любові.
10
А$ще за'повњди моя` съблюде'те, пребђ'дете в любви мо'ей, ја%коже а^ꙁъ за'повњди эTц~а мое^го съблюдоX, и^ пребыва'ю в# него любви`”
10
Якщо заповідей Моїх дотримаєтесь, то будете в любові Моїй, як і Я, дотримавшись заповідей Отця Мого, перебуваю в Його любові.
11
Сїя гл~ахъ вамъ, да радость моа` в# васъ бђдетъ, и^ радость ва'шя и^сплънится”
11
Це сказав Я вам, щоб радість Моя у вас перебувала, і радість ваша буде повна.
12
Си^ е^сть за'повDњ моа`, да лю'бите дрђгъ дрђга, ја%коже въꙁлюбиX в^ы”
12
Це є заповідь Моя, щоб ви любили один одного, як Я полюбив вас.
13
Бо'лша сеа` любве` никᲄоже и%маT, да кто` дш~ђ свою положиT ꙁа' дрђгы своя.
13
Немає більше від тієї любови, як хто душу свою покладе за друзів своїх.
14
в^ы дрђѕи мои` е^сте, а^ще творите` е^ли'ка а^зъ заповњдаю вамъ.
14
Ви — друзі Мої, якщо виконуєте те, що Я заповідаю вам.
15
не ктомђ васъ гл~ю рабы. ја^ко ра'бъ не вњсть чт^отворитъ г~ь е^го. ва'сᲆ же рекохъ дрђ'гы, ја^ко вс^я ја^же слы'шаX эT ѓ^ц~а мое^го, сказахъ ваM”
15
Не називаю вас більше рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, тому що сказав вам усе, що чув від Отця Мого.
16
Не в^ы мене` иꙁбра'сте, н^о а^ꙁъ и^ꙁбра'хъ ваs и^ положи'хъ ваs, да в^ы и%дете, и^ пло'дᲆ принесе'те, и^ плоD вашъ пребђдет#” да е^гоже а^ще про'сите эT ѓ^ц~а въ и^мя мое`, дастᲆ вамъ”
16
Не ви Мене обрали, але Я вас обрав і настановив вас, щоб ви йшли і приносили плід, і щоб плід ваш залишився, щоб, чого не попросите в Отця в ім’я Моє, Він дав вам.
17
Си^ заповњ'даю вамъ, да лю'бите дрђгъ дрђга”
17
Це заповідаю вам, щоб ви любили один одного.
18
а^ще миръ васъ ненави'диT, ви'дите, ја%ко мене прежDе ваs въꙁненавидњ`.
18
Якщо світ вас ненавидить, знайте, що Мене перше, ніж вас, зненавидів.
19
а^ще эT мира бысте были, миръ оу^бо свое` любилъ б^ы” ЈА/коже эT мира нњ'сте, н^о а^ꙁъ и^збраX в^ы эT мира, сего ради ненави'диT васъ миръ”
19
Якби ви були від світу, то світ любив би своє; а оскільки ви не від світу, але Я обрав вас від світу, тому ненавидить вас світ.
20
Поминайте сло'во, е^же а^з# рњхъ вамъ” Нњсть рабъ болїи г~а свое^го” а^ще мене и^ꙁ#гна'шя, и^ ваs и^жденђтъ. а^ще сло'во мое` съблюдо'шя, и^ ваше съблюдђтъ”
20
Пам’ятайте слово, яке Я сказав вам: раб не більший за господаря свого. Якщо Мене гнали, то гнатимуть і вас; якщо Мого слова дотримувались, будуть дотримуватись і вашого.
21
Но^ сїа вс^я творяT вамъ ꙁа и^мя мое`, ја^ко не вњ'дятъ посла'вшаго м^я”
21
Та все те чинитимуть вам за ім’я Моє, тому що не знають Того, Хто послав Мене.
22
А$ще не быX пришелъ и^ гл~алᲆ и^мъ, грњха не бы'шя и^мњ'ли” Нн~њ же вины` не и%мђть ѓ^ грњсњ свое^мᲆ”
22
Якби Я не прийшов і не говорив їм, то не мали б гріха; а тепер не мають виправдання за гріх свій.
23
Ненави'дяи` мене, и^ эTц~а мое^го ненавидиT”
23
Хто ненавидить Мене, той ненавидить і Отця Мого.
24
а^ще дњлъ не быX сътворилъ в ниX, и%хже и^нъ никтоже сътвори`, грњха не бы'шя и^мњ'ли” Нн~њ же и^ ви'дњшя, и^ възненавидњша мене и^ эTц~а мое^го.
24
Коли б Я не творив серед них діл, яких ніхто інший не створив, то не мали б гріха; а тепер і бачили, і зненавиділи й Мене, і Отця Мого.
25
н^о да с#бђ'дется сло'во, пи'саное в# законњ и^хъ, ја%ко възненавидњша м^я тђне”
25
Але нехай справдиться слово, написане в законі їхньому: зненавиділи Мене даремно.
26
Є$гда же прїидетъ оу^тᲇшитель, е^гоже а^зъ послю` ваM эT ѓ^ц~а. дх~ъ и%стинны, и^же эT ѓ^ц~а и^сходиT, то'й свњдњтельствђе^тъ ѓ^ мнњ.
26
Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця виходить, Він буде свідчити про Мене.
27
и^ вы же свDњтельствђе^те, ја^ко и^скони` со мною е^сте”
27
Також і ви будете свідчити, бо ви спочатку зі Мною.
Глvа, ѕ~і”
1
Сїа гл~ахъ вамᲆ, да не събла'ꙁнитеся,
1
Це сказав Я вам, щоб ви не спокусилися.
2
эT со'нмищ# и^жDенђтъ в^ы” Но^ прїидетъ часъ, да всяk и^же оу^бїетъ в^ы, мнитъся слђжбђ приносити б~ђ”
2
Виженуть вас із синагог; прийде навіть час, коли всякий, хто вбиватиме вас, буде думати, що тим він служить Богові.
3
И$ сїа сътворятъ, ја^ко не поꙁна'шя ѓ^ц~а, ни мене.
3
Так будуть робити, бо не пізнали ні Отця, ні Мене.
4
н^о сїа гл~ахъ вам#, да е^гда прїид^ет# часъ, помина'ите с^е, ја%ко а^зъ рњхъ вамъ” Си'х же ваM и^спе'рᲆва не рњхъ, ја%ко с вами бњхъ”
4
Але Я сказав це для того, щоб ви, як прийде той час, згадали, що Я казав вам про те. А не говорив вам цього спочатку тому, що був з вами.
5
Нн~њ же и^дђ` к посла'вшемђ м^я. и^ никто'же эT васъ въпраша'етᲆ мене ка'мо и%деши;
5
А тепер іду до Того, Хто Мене послав, і ніхто з вас не питає Мене: куди йдеш?
6
н^о ја%ко сїа гл~ахъ вамᲆ, ско'рбь и^сполни срDця ва'шя.
6
Але від того, що Я сказав вам це, скорботою пройнялися серця ваші.
7
н^о а^з# и'стинђ вамъ гл~ю. оу%не е^сть вамъ да а^з# и^дђ`, а^ще б^о не и^дђ а^ꙁъ, оу^тњшитель не прїидетъ к вамъ” а^ще ли же и^дђ, послю` е^го к вамъ.
7
Але Я істину кажу вам: краще для вас, щоб Я пішов. Бо, якщо Я не піду, Утішитель не прийде до вас; а як піду, то пошлю Його до вас,
8
и^ пришеD ѓ'нъ, ѓ^бличитъ мира, ѓ^ грњсњ, и^ ѓ^ пра'вдњ, и^ ѓ^ сђдњ`.
8
і коли Він прийде, викриє світ за гріх, і за правду, і за суд.
9
ѓ^ грњсᲇ оу^бо, ја%ко не вњ'рђютъ в м^я.
9
За гріх — тому, що не вірують в Мене.
10
ѓ^ пра'вдњ же, ја%ко къ эTц~ђ моемђ и^дђ`, и^ ктомђ не ви'дите мене”
10
За правду — тому, що Я йду до Отця Мого, і вже не побачите Мене.
11
ѓ^ сђдњ же, ја%ко кня'зь ми'ра сего ѓ^сђженъ бысть”
11
А за суд, бо князя світу цього осуджено.
12
е^ще много и'мамъ гл~ати вамᲆ, н^о не мо'жете носи'ти нн~њ.
12
Ще багато чого маю сказати вам, але ви тепер не можете вмістити.
13
Є$гда же прїидеT ѓ'нъ дх~ъ и'стинны, наста'витъ в^ы на вся'кђ и'стиннђ” не ѓ^ себњ б^о гл~ати и%мать, н^о е^ли'ка а^ще оу^слы'шитъ, гл~ати и'мать, и^ грядђщая въꙁвњстит# вамъ”
13
Коли ж прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину; бо не від Себе говоритиме, а буде говорити те, що почує, і майбутнє звістить вам.
14
ѓ^н# м^я просла'витъ, ја%ко эT мое^го прїимет#, и^ въꙁвњститъ вамъ”
14
Він прославить Мене, бо від Мого візьме і звістить вам.
15
Вс^я е^ли'ка и%мать эTц~ъ, моя` сђтъ. сего ради рњхъ, ја%ко эT мене прїимеT, и^ въꙁвњститъ вамъ”
15
Усе, що має Отець, — Моє; тому Я сказав, що від Мого візьме і звістить вам.
16
в# ма'лњ, и^ ктомђ не ви'дите мене, и^ пакы в ма'лњ, и^ оу^зрите м^я, ја^ко и^дђ` къ эTц~ђ”
16
Ще трохи, і ви вже не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене, бо Я йду до Отця.
17
Рњша же эT оу^чн~къ е^го к себᲇ. что` е^сть с^е е^же гл~етъ намъ, в# малњ и^ не ви'дите мене`, и^ пакы в# малњ и^ оу^зрите м^я, и^ ја%ко а^зъ и^дђ` къ эTц~ђ;
17
Тут деякі з учеників Його сказали один одному: що це Він говорить нам: ще трохи, і ви не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене; і: Я йду до Отця?
18
гл~ахђ оу^бо, что` с^е е^сть, е^же гл~етъ, в# ма'лњ; не вњмы чт^о гл~етъ”
18
Отже, вони говорили: що це говорить Він: ще трохи? Не знаємо, що каже.
19
Разђмњ же і^с~, ја%ко хотяхђ е^го въпрашяти, и^ рече и^мъ. ѓ^ семъ л^и стяза'етеся межDђ собою, ја%ко рњхᲆ, в# ма'лњ и^ не ви'дите мене`, и^ паки в ма'лњ и^ оу%ꙁрите мя”
19
Ісус, зрозумівши, що хочуть спитати Його, сказав їм: чи про те допитуєтеся між собою, що Я сказав: ще трохи, і не побачите Мене, і знову незабаром побачите Мене?
20
а^миn а^ми'нь гл~ю вамъ, ја%ко въспла'четеся и^ въꙁрыда'ете в^ы, а^ ми'ръ възрадђется. вы же печал#ни бђ'дете. но печаль ва'шя в ра'дость бђ'деть,
20
Істинно, істинно кажу вам: ви будете плакати і ридати, а світ зрадіє; ви печальні будете, та печаль ваша за радість буде.
21
Жена` е^гда ражDаетъ, ско'рбь и%маᲄь, ја%ко прїиде годъ еа`. е^гда же родитъ ѓ^троча`. ктомђ не по'мнитъ ско'рби за ра'дость, ја%ко роди'ся чл~къ в# ми'р#”
21
Жінка, коли родить, терпить скорботу, бо прийшла година її; коли ж породила дитя, вже не пам’ятає скорботи від радости, тому що народилася людина на світ.
22
и^ вы же печаль и%мате оу^бо нн~њ. па'кы же оу^ꙁрю` в^ы, и^ възрадђется срDц ва'ше, и^ радости ва'шеа` никтоже възметъ эT васъ”
22
Так і ви маєте печаль нині; але Я знову побачу вас, і зрадіє серце ваше, і радости вашої ніхто не відбере від вас.
23
И$ в# то'й дн~ь мене` не вᲆпро'сиᲄе ничесоже” А/ми'нь а^ми'нь гл~ю вамъ. ја^ко е^ли'ка а^ще чесо про'сите эT ѓ^ц~а въ и^мя мое. дастъ вамъ”
23
І в той день ви не спитаєте Мене ні про що. Істинно, істинно кажу вам: чого б ви не попросили в Отця в ім’я Моє, дасть вам.
24
доселњ не проси'сте ничесоже въ и'мя мое`. проси'те, и^ прїимете, да радость вашя и^спо'лᲆнена бђ'детъ”
24
Донині ви нічого не просили в ім’я Моє; просіть і одержите, щоб радість ваша була повною.
25
Сїа в# при'тчахъ гл~ахъ ваM. но прїидетъ чаs, е^гда ктомђ в# притчяX не гл~ю ваM, н^о ја%вњ ѓ^ эTц~и възвњщђ вамᲆ”
25
Це Я говорив вам притчами; але настає час, коли вже не буду говорити вам притчами, а відкрито сповіщу вам про Отця.
26
в# то'й дн~ь въ и'мя мое` въпро'сите. и^ не гл~ю ваM, ја%ко а^з# оу^молю эTц~а ѓ^ васъ.
26
В той день будете просити в ім’я Моє, і не кажу вам, що Я благатиму Отця за вас:
27
саM б^о эTц~ъ лю'биT в^ы, ја%ко в^ы мене въꙁлюби'сте, и вᲇровасте, ја^ко а^зъ эT б~а и^зыдоX
27
бо Сам Отець любить вас, тому що ви полюбили Мене і увірували, що Я зійшов від Бога.
28
и^ꙁыдоX эT ѓ^ц~а и^ прїидоX в# миr, й па'кы ѓ^ставляю ми'ръ и^ и'дђ къ эTц~ђ”
28
Я зійшов від Отця і прийшов у світ; і знову залишаю світ і йду до Отця.
29
Гл~ашя е^мђ оу^чн~цы е^го. с^е нн~њ не ѓ^бинђ'ася гл~еши, а^ при'тча никое'аже не гл~еши.
29
Ученики Його сказали Йому: ось тепер Ти говориш просто, і притчі не кажеш ніякої.
30
нн~њ вњмы ја^ко вњси вс^я, и^ не требђ'еши да ктот^я въпрашаеT. ѓ^ семъ вњ'рђемъ, ја%ко эT б~а и^зшелъ е^си.
30
Тепер бачимо, що Ти все знаєш і не потребуєш, щоб хто питав Тебе. Тому і віруємо, що Ти від Бога зійшов.
31
эTвњща' и%мъ і^с~, нн~њ л^и вњрђе^те;
31
Ісус відповів їм: тепер віруєте?
32
с^е грядетъ часъ, и^ нн~њ прїиде, да разы'детеся ко'ждо въ своя, и^ мене е^ді'ного ѓ^ста'вите. и^ нњ'смь е^ді'нᲆ, ја%ко эTц~ъ со мною` е^сть”
32
Ось настає час, і вже настав, коли ви розійдетесь кожний до свого і Мене залишите одного, але Я не один, бо Отець зі Мною.
33
Сїа гл~ахъ ваM, да въ мнњ ми'ръ и%мате” В мирњ ско'рбни бђ'дете. н^о дръза'йте, ја%ко а^зъ побњдиX ми'ръ”
33
Це сказав Я вам, щоб ви мали в Мені мир. У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ.
Глvа, з~і”
1
Сїа гл~а і^с~. и^ възведе ѓ%чи свои` на' нб~о и^ рече. эTч~е, прїиде ча'съ, просла'ви сн~а свое^го. да и^ сн~ъ твои просла'виT т^я”
1
Після цих слів Ісус звів очі Свої до неба і сказав: Отче! Прийшов час. Прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе;
2
ЈА/коже да'лъ е^си е^мђ вла'сть вся'коя пло'ти” да вся'ко е^же да'лъ е^си е^мђ, дастъ и%мъ живоT вњ'чныи.
2
як Ти дав Йому владу над усякою плоттю, щоб усьому, що Ти дав Йому, дав Він життя вічне.
3
се же е^сть живо'тъ вњ'чныи, да ꙁна'юT тебе е^ді'ного и%стиннаго б~а. и^ е^гоже посла` і^с~ х~а.
3
Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа.
4
а%ꙁъ просла'виX т^я на ꙁеMли`. дњло съвершихъ е^же да'лъ е^си мнњ да сътворю”
4
Я прославив Тебе на землі, звершив діло, яке Ти доручив Мені виконати.
5
И$ нн~њ просла'ви м^я т^ы эTч~е оу^ тебе самого, сла'вою ю&же и^мњхъ оу^ тебе пре'жDе ми'рᲆ не бы'сть”
5
І нині прослав Мене Ти, Отче, в Тебе Самого — славою, яку Я мав у Тебе, коли ще не було світу.
6
ЈА/вихъ и%мя твое` чл~комъ, и%хже да'л# е^си мнњ эT мира. твои` бњша, и^ мнњ и^хъ да'лъ е^си, и^ сло'вотвое` съхрани'шя”
6
Я явив ім’я Твоє людям, яких Ти дав Мені від світу; вони були Твої, і Ти дав їх Мені, і вони зберегли слово Твоє.
7
Нн~њ раꙁђмњша ја%ко вс^я е^ли'ка да'лъ е^си мн^њ, эT тебе сђть.
7
Нині зрозуміли, що все, що Ти дав Мені, є від Тебе.
8
ја%ко гл~ы и%хже да'лъ е^си мн^њ, дах# и%мᲆ. и^ тїи прїяша. и^ раꙁђмᲇша въи%стинђ, ја%ко эT тебе и^ꙁыдо'хъ. и^ вњ'ровашя ја%кот^ы мя посла`”
8
Бо слова, які Ти дав Мені, Я передав їм, і вони прийняли і зрозуміли воістину, що Я зійшов від Тебе, і увірували, що Ти послав Мене.
9
А$ꙁъ ѓ^ си'хъ молю. не ѓ^ все'мъ ми'рњ молю. н^о ѓ^ тњхъ и%хже да'лъ е^си мн^њ, ја%котвои` сђть”
9
Я за них благаю, — не за весь світ благаю, але за тих, яких Ти дав Мені, тому що вони Твої.
10
И$ моя` вс^я, твоя сђть, и^ твоя моя`, и^ просла'вихся в ни'хᲆ.
10
І все Моє — Твоє, і Твоє — Моє; і Я прославився в них.
11
и^ ктомђ нњсмь в ми'рњ, и^ сїи в ми'рњ сђть, и^ а%ꙁъ к тебњ грядђ” эTч~е ст~ыи, съблюди` и^хъ въ и^мя твое`, И/хже да'лъ е^си мн^њ, да бђдђть е^ді'но ја%коже и^ м^ы”
11
Я вже не в світі, та вони в світі, а Я до Тебе йду. Отче Святий! Збережи їх в ім’я Твоє, тих, кого Ти дав Мені, щоб вони були єдине, як і Ми.
12
е^гда бњхъ с ни'ми в ми'рњ, а%ꙁъ съблюдахъ иX въ и^мя твое`. ихже да'лъ е^си мнњ съхрани'хъ, и^ никтоже эT ни'хᲆ погы'бе, то'кмо сн~ъ поги'белныи” да сбђдеTся писа'нїе”
12
Коли Я був з ними у світі, Я зберігав їх в ім’я Твоє; тих, яких Ти дав Мені, Я зберіг, і ніхто з них не загинув, тільки син погибельний, щоб збулося Писання.
13
Нн~њ же к тебњ грядђ`, и^ сїа гл~ю в ми'рњ, да и^мђть радость мою и^сполненђ в себњ”
13
Нині ж до Тебе йду, і це говорю у світі, щоб вони мали в собі радість Мою повну.
14
А/зъ даX и%мъ сло'вотвое`. и^ ми'ръ въꙁненавидњ и%хъ, ја%ко нњ' сђть эT мира, ја%коже и^ а%ꙁъ эT мира нњсмь”
14
Я дав їм слово Твоє, і світ зненавидів їх, тому що вони не від світу, як і Я не від світу.
15
Не молю да възмеши и^хъ эT мира, н^о да сᲆблюдеши иX эT непрїа'ꙁни”
15
Не благаю, щоб Ти взяв їх від світу, але щоб зберіг їх від зла.
16
эT мира нњ' сђть, ја%ко и^ а^ꙁᲆ эT мира нњ'смь”
16
Вони не від світу, як і Я не від світу.
17
Ст~и иX въи%стинђ твою, сло'вотвое` и%стина е^сть”
17
Освяти їх істиною Твоєю; слово Твоє є істина.
18
ЈА/коже мене посла` в ми'ръ, и^ а%ꙁъ посла'хъ и%хъ в ми'ръ.
18
Як Ти послав Мене у світ, так і Я послав їх у світ.
19
и^ ꙁа ниX а%ꙁъ сщ~ђ себе, да и^ тїи бђдђть сщ~е'ни въи%стинђ”
19
І за них Я освячую Себе, щоб і вони були освячені істиною.
20
Не ѓ^ си'хже молю то'кмо, н^о и^ ѓ^ вњ'рђющїиX словесе` иX ради в м^я.
20
Не за них же тільки благаю, але й за віруючих у Мене за словом їхнім.
21
да вси` е^ді'но сђть. ја^коже т^ы эTч~е въ мнњ, и^ а^зъ в тебњ. да и^ тїи в на'съ е^ді'но бђдTђ” да и^ ми'ръ вњрђ и^меT, ја^кот^ы м^я посла`.
21
Щоб усі були єдине: як Ти, Отче, в Мені, і Я в Тобі, так і вони нехай будуть в Нас єдине, — щоб увірував світ, що Ти послав Мене.
22
и^ а%ꙁъ сла'вђ ю%же да'лъ е^си мн^њ, да'хъ и^мъ. да бђдTђ е^ді'но, ја%коже и^ м^ы е^ді'но е^смы”
22
І славу, яку Ти дав Мені, Я дав їм: щоб були єдине, як і Ми єдине;
23
а^зъ в ни'хъ, и^ т^ы въ мнњ, да бђдђт# съверше'ни въ е^ді'но, и^ да раꙁђмњет# ми'ръ ја%кот^ы м^я посла`, И$ въꙁлюбилъ и%хъ е^си, ја%коже мене въꙁлюбиl е^си”
23
Я в них, і Ти в Мені; щоб вони були звершені в єдності, і щоб зрозумів світ, що Ти послав Мене і полюбив їх, як полюбив Мене.
24
эTч~е, и%хже да'лъ е^си мн^њ, хощђ да и^дњже е^смь а%ꙁъ, и^ тїи бђдђт# съ мно'ю. да ви'дятъ сла'вђ мою, ю^же далъ е^си мн^њ. ја^ко въꙁлюби'лъ м^я е^си прежде сложенїя ми'ра”
24
Отче! Ті, кого Ти дав Мені, хочу, щоб там, де Я, і вони були зі Мною, щоб бачили славу Мою, яку Ти дав Мені, тому що полюбив Мене раніше від створення світу.
25
эTч~е пра'веDныи, и^ ми'ръ тебе не позна`” а^з же т^я поꙁнаX, и^ сїи позна'шя, ја%кот^ы м^я посла`”
25
Отче Праведний! І світ Тебе не пізнав; а Я пізнав Тебе, і ці пізнали, що Ти послав Мене.
26
И$ скаꙁаX и^мъ и^м^я твое`, и^ скажђ` да любы` е^ю^же м^я е^си въꙁлюбилъ, в нихъ бђдетъ, и^ а^зъ в нихъ”
26
І Я відкрив їм ім’я Твоє і відкрию, щоб любов, якою Ти полюбив Мене, в них була, і Я в них.
Глvа, и~і”
1
И сїа рекъ і^с~, и^ꙁы'де съ оу^ченикы свои'ми на ѓ'нъ полъ пото'ка ке'дръска, и^дњже б^њ врьтоградъ, во'ньже вни'де самъ, и^ оу^чн~цы е^го”
1
Сказавши це, Ісус вийшов з учениками Своїми на той бік потоку Кедрону, де був сад, в який увійшов Сам і ученики Його.
2
Вњдяше же и^оу'да предаа'и е^го мњ'сто, ја^ко множи'цею събира'шеся і^с~ т^ђ сᲆ оу^чн~кы своими”
2
Знав же це місце й Іуда, зрадник Його, тому що Ісус часто збирався там з учениками Своїми.
3
И$оу'да же прїе'мъ спи'рђ, и^ эT а^рхїере'й и^ фарїсе'й слђгы`, прїиде та'мо съ свњти'лы и^ свњща'ми и^ ѓ^рђжїи”
3
Отже, Іуда, взявши загін воїнів та слуг первосвящеників і фарисеїв, приходить туди з ліхтарями і світильниками та зброєю.
4
І$с~ же вњды вс^я грядђщаа на'нь. и^ꙁшеD рече и^мъ, кого` и%щете;
4
Ісус же, знаючи все, що з Ним буде, вийшов і сказав їм: кого шукаєте?
5
эTвњща'шя е^мђ, і^с~а наꙁарянина. гл~а и^мъ і^с~, а^ꙁъ е^смь” Стоа'ше же і^ и^оу'да и^же предаа'ше е^го, с ними.
5
Йому відповіли: Ісуса Назорея. Ісус говорить їм: це Я. Стояв же з ними й Іуда, зрадник Його.
6
да ја%коже рече и^мъ, а^зъ е^смь, и^дошя в#спять, и^ падошя на ꙁемли`”
6
І коли сказав їм: це Я, — вони відступили назад і впали на землю.
7
Па'кы же въпроси` и^хъ і^с~, кого` и%щете; ѓ^ни' же рњшя, і^с~а назаре'а”
7
Знову запитав їх Ісус: кого шукаєте? Вони сказали: Ісуса Назорея.
8
эTвњща і^с~, рњхъ вамъ, ја%ко а^ꙁъ е^смь. а^ще оу^бо мене` и^щете, ѓ^ста'вите сихъ и^ти`.
8
Ісус відповів: Я сказав вам, що це Я; отже, якщо Мене шукаєте, залиште цих, нехай ідуть.
9
да събђ'дется сло'во е^же рече. ја%ко и^хже далъ е^си мн^њ, не погђбихъ эT нихъ никогоже”
9
Щоб збулося сказане слово: з тих, якого Ти дав Мені, Я не погубив нікого.
10
Си'мон же петръ и^мы` ножъ, и^ꙁвлече` е^го, и^ оу^да'ри а^рхїере'ѓва раба`, и^ оу^рњ'за е^мђ оу^хо десно'е. бњ же и%мя рабђ ма'л#хъ”
10
Симон же Петро, маючи меч, витяг його і вдарив раба первосвященика і відсік йому праве вухо. Ім’я раба було Малх.
11
Рече же петрови і^с~, вънꙁи` но'жъ в н'ожницђ” Ча'шђ ю'же дастъ м^и эTц~ъ, не и'мамъ л^и пи'ти еа`;
11
Але Ісус сказав Петрові: сховай меч у піхви; невже Мені не пити чаші, яку дав Мені Отець?
12
спи'ра же, и^ ты'сђщникᲆ, и^ слђгы` и^оу^де'йскыа ја%ша і^с~а, и^ свяꙁа'ша е^го,
12
Тоді воїни, і тисяцький, і слуги юдейські взяли Ісуса і зв’язали Його.
13
и^ ведо'ша е^го къ а'ннᲇ пе'рвᲇе. б^њ б^оте'сть каі"а'фњ, и^же б^њ а^рхїере'й лњтђ томђ”
13
І відвели Його спершу до Анни, бо він був тестем Каяфи, який був первосвящеником того року.
14
Бњ же каі"а'фа да'выи съвњтъ и^оу^де'ѓмъ, ја%ко оу%не е^сть е^ді'номђ чл~кђ оу^мрети ꙁа' люди”
14
Це був той Каяфа, який дав пораду юдеям, що краще одному чоловікові вмерти за народ.
15
По і"с~њ же и^дяше си'монъ пе'тръ, и^ дрђгїи оу^чн~къ” Оу^чн~къ же то'й б^њ ꙁна'емъ а^рхїере'ѓви, и^ вни'де съ і^с~ом# въ дво'ръ а^рхїере'ѓвъ”
15
Услід за Ісусом ішли Симон-Петро та інший ученик; ученик же той був знайомий первосвященикові і ввійшов з Ісусом у двір первосвященика.
16
Пе'трᲆ же стоа'ше при дверехъ вн^њ” И$ꙁыде оу^бо оу^чн~къ то'й иже б^њ ꙁна'емъ архїере'ѓви, и^ рече две'рници, и^ в#веде петра`”
16
А Петро стояв зовні при дверях. Потім ученик, який був знайомий первосвященикові, вийшов і сказав воротарці, і ввів Петра.
17
гл~а же раба` дверница петро'ви, е^д^а и^ т^ы эT оу^чн~къ е^си чл~ка сего; гл~а ѓ'н#, нњ'смь”
17
І ось рабиня-воротарка каже Петрові: чи ти не з учеників Цього Чоловіка? Він сказав: ні.
18
Стоя'хђ же раби` и^ слђгы` ѓ%гнь сътворше” ЈА/ко ꙁима` б^њ и^ грњахђся. бњ ж'е с ними петръ стоа и^ грњ'ася”
18
Тим часом раби і слуги, розпаливши вогнище, бо було холодно, стояли і грілися. Петро також стояв з ними і грівся.
19
а^рхїере'й же въпроси` і^с~а ѓ^ оу^чн~цњх# е^го, и^ ѓ^ оу^ченїи е^го.
19
Первосвященик же запитав Ісуса про учеників Його і про вчення Його.
20
эTвᲇща` е^мђ і^с~. а^ꙁъ не ѓ^бинђася гл~ахъ мирђ. а^зъ всегда` оу^чих# на со'нмищиX, и^ въ цр~кви, и^дњже вс^и людїе сн'емлются, и^ та'й не гл~ахᲆ ничесоже.
20
Ісус відповів йому: Я говорив світові відкрито; Я завжди навчав у синагогах і в храмі, де завжди юдеї сходяться, і таємно не говорив нічого.
21
что м^я въпраша'еши; въпроси` слы'шавшиX, что` гл~ахъ и^мъ. с^е сїи вњдяT ја%же рњхъ а^зъ”
21
Чого запитуєш Мене? Запитай тих, які чули, що Я говорив їм; ось ці знають, що Я говорив.
22
Сїа же ре'кшђ е^мђ, е^ді'нъ эT преDстоа'щихъ слђ'гъ, оу^да'ри в# лани'тђ і^с~а, рекъ, та'ко л^и эTвњщава'еши а^рхїере'ѓви;
22
Коли Він сказав це, один із слуг, що стояв близько, ударив Ісуса по щоці, кажучи: так відповідаєш Ти первосвященикові?
23
эTвᲇща е^мђ і^с~, а^ще ꙁл^њ гл~ахъ, свDњтельствђй ѓ^ злњ. а%ще ли до'брњ, что` м^я бїе'ши;
23
Ісус відповів йому: якщо Я сказав зле, то доведи, що зле, а коли добре, за що ти б’єш Мене?
24
посла же е^го а^нна свя'зана к# каі"а'фњ а^рхїере'ѓви”
24
Анна відіслав Його зв’язаного до первосвященика Каяфи.
25
Бњ же си'монъ петръ стоа` и^ грњ'ася. рᲇшя емђ. е^д^а и^ т^ы эT оу^ченикᲆ е^го е^си; ѓ%н же эTвр'ьжеся и^ рече, нњ'смь”
25
А Симон-Петро стояв і грівся. Тут сказали йому: чи не з учеників Його і ти? Він відрікся і сказав: ні.
26
Гл~а еді'нъ эT рабъ а%рхїере'ѓвъ, оу%жика сы'и, емђже пеᲄръ оу^рњ'за оу%хо. не а'ꙁъ ли т^я видњхъ в врьтогра'дњ с нимъ;
26
Один з рабів первосвященика, родич того, якому Петро відсік вухо, говорить: чи я не бачив тебе з Ним у саду?
27
паки оу^бо петръ эTвр'ьжеся, и^ а'бїе пњтель въз#гласи”
27
Петро знову відрікся, і зараз же заспівав півень.
28
Ведо'ша же іс~а эT каи^а'фы в# прето'ръ” бњ же оу^тро, и% тїи не внидо'шя в# прето'ръ, да не ѓ^сквернятся, н^о да ја%дяT пасхђ”
28
Від Каяфи повели Ісуса до преторії. Був ранок; і вони не ввійшли у преторію, щоб не осквернитися, але щоб можна було їсти паску.
29
И$ꙁы'де же пилатᲆ к ниM вонъ, и^ рече. кђ'ю рњч# прино'сите на чл~ка сего;
29
Пилат вийшов до них і сказав: у чому ви звинувачуєте Чоловіка Цього?
30
эTвњщаша и^ рњшя е^мђ. а^ще не бы былъ се'и злодњ'и, не быхоM предали е^готебњ”
30
Вони сказали йому у відповідь: якби Він не був злочинець, ми не видали б Його тобі.
31
Рече же и^мъ пилатъ. пои^мњте е^го в^ы, и^ по ꙁако'нђ ва'шемђ сђди'те е^мђ” Рњша же е^мђ і^оу%де'е. намъ не досᲄо'итъ оу^бити никогоже.
31
Пилат сказав їм: візьміть Його ви, і за законом вашим судіть Його. Юдеї сказали йому: нам не дозволено віддавати на смерть нікого, —
32
да сло'во іс~ово с#бђдет#ся е^же рече, назна'менђа коею` смерътїю хотя'ше оу^мрети”
32
щоб справдилося слово Ісусове, яке Він сказав, даючи зрозуміти, якою смертю мав померти.
33
в#ниде же паки пилат# в# прето'ръ, и^ гласи` іс~а, и^ рече е^мђ. т^ы ли еси цр~ъ і^оу^де'йск#;
33
Тоді Пилат знову ввійшов у преторію, покликав Ісуса і сказав Йому: чи не Ти Цар Юдейський?
34
эTвᲇща` емђ і^с~. ѓ^ себᲇ ли ᲄы с^е гл~еши, и%ли и^нїи тебњ реко'шя ѓ^ мн^њ;
34
Ісус відповів йому: чи від себе ти говориш це, чи інші сказали тобі про Мене?
35
эTвᲇща` пилаT, е^да а^зъ жидовинъ е^смь; ро'дъ твой, и^ а^рхїере'е предаша т^я мн^њ. что` е^си сътворил#;
35
Пилат відповів: хіба я юдей? Твій народ і первосвященики видали Тебе мені; що Ти зробив?
36
эTвњща і^с~. црsтво мое нњсть эT ми'ра сего. а%ще эT мира сего бы'ло б^ы црsтво мое`, слђгы моя` оу^бо подвиза'лися бы'ша, да не преданъ быX былъ і%оу^де'ѓмъ. нн~њ же црsтво мое` нњсть эTсю'дђ”
36
Ісус відповів: Царство Моє не від світу цього: якби від світу цього було Царство Моє, то слуги Мої змагалися б за Мене, щоб Я не був виданий юдеям; але нині Царство Моє не звідси.
37
Реq же е^мђ пилаT. оу%бо цр~ъ ли е^си т^ы эTвᲇща і^с~ т^ы гл~еши, ја%ко цр~ь е^смь аZ” А$зᲆ на се` родихся, и^ на се` прїидоX в# ми'ръ, да свњдњтельствђю исти'нђ и^ всякъ и^же еs эT и%стины, послђша'етᲆ гла'са моего”
37
Пилат сказав Йому: отже, Ти Цар? Ісус відповів: ти говориш, що Я Цар. Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину; кожен, хто від істини, слухається голосу Мого.
38
Гл~а е^мђ пилаT, что` еs и'стина; и^ с^е рекъ, паки и^ꙁы'де къ і^оу^де'ѓмъ, и^ гл~а и^мъ. а^ꙁъ ни еді'ноа` вины ѓ^брњта'ю в немъ”
38
Пилат сказав Йому: що є істина? І, сказавши це, знову вийшов до юдеїв і сказав їм: я ніякої провини не знаходжу в Ньому.
39
Єсть же ѓ^бы'чаи ваM, да е^ді'ного вамᲆ эTпђщђ на па'схђ. хощете ли оу%бо, да эTпђщђ ваM цр~я і^оу'де'йска;
39
Є ж у вас звичай, щоб я одного відпускав вам на Пасху; чи хочете, відпущу вам Царя Юдейського?
40
въꙁъпи'ша же вс^и гл~юще, не сего, н^о вара'вђ” Бњ же вара'вва разбо'йникъ”
40
Тоді знову закричали всі, кажучи: не Його, а Варавву. Варавва ж був розбійник.
Глvа, џ~і”
1
Тогда оу^бо пилатъ поятъ і^с~а, и^ би` е^го.
1
Тоді Пилат узяв Ісуса і звелів бити Його.
2
и^ во'и^ни съпле'тше вњне'цъ эT те'рнїа, вᲆꙁложи'шя е^мђ на главђ. и^ в ри'ꙁђ багрянђ ѓ^блеко'шя е^го.
2
І воїни, сплівши вінець з терну, поклали Йому на голову, і одягли Його в багряницю,
3
и^ гл~ахђ ра'дђися цр~ю і^ђде'искїи. и^ бїя'хђ е^го по ланитома”
3
і говорили: радуйся, Царю Юдейський! І били Його по щоках.
4
И$ꙁы'де же па'ки вонъ Пила'тъ. и^ гл~а и^мъ, се^ и^ꙁвожDђ е^го вамъ во'нъ. да раꙁђмᲇе^те, ја%ко в не'мъ ни е^ді'ноя вины` ѓ^брᲇтаю”
4
Пилат знову вийшов і сказав їм: ось я виводжу Його до вас, щоб ви знали, що я не знаходжу в Ньому ніякої провини.
5
И$зыде же во'нъ і'с~. нося терновъ вњне'цъ. и^ багрянђ риꙁђ. и^ гл~а и^мъ. с^е чл~къ”
5
Тоді вийшов Ісус у терновому вінці і в багряниці. І сказав їм Пилат: це — Чоловік!
6
Є$гда же видњшя е^го а^рхїе^ре'е и^ слђги`, въꙁъпиша гл~юще” Распни` распни` е^го. гл~а и%мъ пилаT. пои^мњте е^го в^ы и^ распнњте. а^ꙁъ б^о не ѓ^брњтаю в немъ вины`”
6
Коли ж побачили Його первосвященики і слуги, то закричали: розіпни, розіпни Його! Пилат говорить їм: візьміть Його ви, і розіпніть; бо я не знаходжу в Ньому провини.
7
эTвњщаша е^мђ і^ђде'е. м^ы ꙁако'нъ и'мамы, и^ по ꙁако'нђ нашемђ, до'лженъ е^сть оу^мрњти, ја^ко себе сн~а бж~їа сътвори”
7
Юдеї відповіли йому: ми маємо закон, і за законом нашим Він повинен умерти, тому що зробив Себе Сином Божим.
8
Є$гда же слы'ша пила'тъ с^е сло'во, паче оу^боа'ся,
8
Пилат же, почувши це слово, ще більше злякався.
9
и^ вни'де въ преторъ паки, и^ гл~а і^с~ови, эTкђдђ е^си т^ы” І$с~ же, эTвњта не дасᲄъ е^мђ”
9
І знов увійшов у преторію і сказав Ісусові: звідки Ти? Але Ісус відповіді не дав йому.
10
Гл~а же е^мђ пилаT, мнњ` л^и не гл~еши; не вњ'си ли ја%ко вла'сть и^мамъ распяᲄи т^я, и^ вла'сть и%мамM пђсти'ти т^я;
10
Пилат же каже Йому: чи мені не відповідаєш? Хіба не знаєш, що я маю владу розіп’ясти Тебе, і владу маю відпустити Тебе?
11
эTвњща і^с~, не и'маши вла'сти ни е^ді'ноя на мнњ, а^ще не бы` ти дано` свы'ше” Сего ради преда'выи` м^я тебњ, бо'лїи грњхъ и%мать”
11
Ісус відповів: ти не мав би наді Мною ніякої влади, якби не було тобі дано звище. Тому більший гріх на тому, хто видав Мене тобі.
12
эT сего и^ска'ше пила'тъ пђсти'ти е^го” І$оу^де'е же въпїя'хђ гл~юще, а^ще сего пђсти'ши, нњ'си дрђгъ кесаре'въ, вся'къ и^же цр~я себе творя'и, противится кесарю”
12
З того часу Пилат намагався відпустити Його. Юдеї ж кричали: якщо відпустиш Його, ти не друг кесареві; всякий, хто робить себе царем, противиться кесареві.
13
Пила'т же слы'шавъ с^е сло'во, и^ꙁведе во'нъ і^с~а, и^ сњде на сђди'щи на мњстњ гл~емMњ лиџо'стротон#, е^вре'иски же гав#ва'џа”
13
Пилат, почувши це слово, вивів Ісуса і сів на судилищі, на місці, що зветься Ліфостротон*, а по-єврейськи — Гаввафа.
14
Бњ же пято'к# па'сцњ, чаs же ја%ко шесты'и” И$ гл~а і^ђде'ѓмъ, с^е цр~ь ва'шь”
14
Тоді була п’ятниця перед Пасхою, близько шостої години. І сказав Пилат юдеям: це Цар ваш!
15
ѓ^ни' же вᲆпїя'хђ, въꙁми` въꙁми` распни е^го” Гл~а и^мъ пилатъ, цр~я ли ва'шего распнђ`; эTвњща'шя а^рхїере'е, не и%мамы цр~я то'кмо ке'саря”
15
Вони ж закричали: візьми, візьми і розіпни Його! Пилат говорить їм: чи Царя вашого розіпну? Первосвященики відповіли: немає в нас царя, крім кесаря.
16
Тогда же преда'стъ е^го и^мᲆ да распнется” Пое'мше же і^с~а, и^ ведо'шя,
16
І тоді він видав Його їм на розп’яття. І взяли Ісуса, і повели.
17
и^ нося крsтъ свои', и^зы'де въ гл~емое ло'бное мњсто, е^же гл~ется е^вреискы, голго'џа,
17
І, несучи хрест Свій, Він вийшов на місце, що зветься Лобне, по-єврейськи Голгофа;
18
и^дњже пропя'шя е^го, и^ с ниM и'на дв^а, сю'дђ и^ сю'дђ, посредњ же і^с~а”
18
там розіп’яли Його, і з Ним двох інших, з одного і другого боку, а посередині Ісуса.
19
написа' же и^ ти'тла пилатъ, и^ положи` на крsтъ” Бњ же напи'сано, і^с~ наꙁарянин#, цр~ь и^оу^де'искыи”
19
Пилат же написав і напис і виставив на хресті. Написано було: Ісус Назорей, Цар Юдейський.
20
Сего же ти'тла мноѕи что'ша эT и^оу^де'и, ја%ко блиꙁᲆ б^њ мњсто града, и^дњже пропя'ша і^с~а” И$ б^њ напи'сано, е^вре'искы, гре'ческы, риMскы”
20
Цей напис читало багато юдеїв, тому що місце, де був розіп’ятий Ісус, було недалеко від міста, і написано було єврейською, грецькою, римською мовами.
21
Гл~ахђ же пила'тђ а^рхїе^ре'е і^оу^де'истїи не пиши, цр~ь і^оу^деискыи, н^о ја%ко саM рече, цр~ь е^смь іоу^де'искыи”
21
Первосвященики ж юдейські сказали Пилатові: не пиши: Цар Юдейський, але що Він говорив: Я Цар Юдейський.
22
эTвњща` пилатъ. е^же писа'хъ, писаX”
22
Пилат відповів: що я написав — те написав.
23
во'ини же, е^гда пропяшя і^с~а, прїа'шя ри'ꙁы е^го, и^ сътвори'шя четы'ри чясти, комђждо во'инђ ча'сть, и^ хитонь. бњ же хитонь не швенъ, свы'ше и^стка'нъ ве'сь”
23
Воїни ж, коли розіп’яли Ісуса, взяли одяг Його і розділили на чотири частини, кожному воїнові по частині, і хітон. Хітон же був не зшитий, а весь зітканий згори.
24
Рњша же к# себњ, не предере'мъ е^го, н^о ме'тнемъ жребїа ѓ^ немъ, къмђ` бђ'детᲆ. да събђ'дется писа'нїе гл~ющее. раздњли'ша ри'ѕы моя` себњ, и^ ѓ^ мати'смњ мое'и мета'шя жребїа” Во'и^ни же оу^бо сїа сътвори'шя”
24
Вирішили між собою: не будемо роздирати його, а киньмо жереб на нього, кому буде, — щоб збулося сказане в Писанні: розділили ризи Мої між собою, за одяг Мій кидали жереб. Так воїни і зробили.
25
Стоя'хђ же при крsтњ і^с~овњ, ма'ти е^го, и^ сестра` ма'тере е^го, ма'рїа клеѓ^пова, и^ ма'рїа магдалы'ни”
25
Біля хреста Ісуса стояли Мати Його і сестра Матері Його, Марія Клеопова, і Марія Магдалина.
26
І$с~ же видњвъ матере, и^ оу^чн~ка стоа'ща, е^гоже любляше. гл~а ма'тери свое'й. жено, с^е сн~ь твой”
26
Ісус, побачивши Матір і ученика, що тут стояв, якого любив, говорить до Матері Своєї: Жоно! Це — син Твій.
27
ПотоMже гл~а оу^чн~кђ, с^е ма'ти твоа`. и^ эT того` часа поя'тъ ю& оу^чн~къ въ своа с^и” По
27
Потім каже ученикові: це — Мати твоя! І з цього часу ученик взяв Її до себе.
28
сем# вњ'ды і^с~, ја%ко вс^я оу^же съвр'ьшишася, да с#бђ'дется писанїе, гл~а, жа'ждђ”
28
Після того Ісус, знаючи, що вже усе звершилося, щоб справдилося Писання, говорить: пити!
29
Съсђд же стоа'ше полнъ ѓ%цта. ѓ^ни же и^спо'лнивше гђ'бђ ѓ'цъта, и^ на трость въꙁнъзше, придњша къ оу^стомъ его.
29
Стояла тут посудина, повна оцту. Воїни, намочивши оцтом губку і настромивши її на тростину, піднесли до уст Його.
30
е^гда же прїа'т# ѓ%цетъ і^с~, рече. съврьши'шася” И$ прекло'нь главђ`, преда'сть дх~ь”
30
Коли ж спробував оцту Ісус, сказав: звершилось! І, схиливши голову, віддав дух.
31
И$оу^де'е же, понеже пя'токъ б^њ, да не ѓ^ста'нђтᲆ на крsтњ тњлеса` в сђботђ, б^њ б^о вели'къ дн~ь тоа` сђботы, моли'шя пила'та, да пребїюT го'лени и^хъ, и^ во'ꙁмђтъ”
31
А оскільки тоді була п’ятниця, то юдеї, щоб не залишати тіл на хресті в суботу [бо та субота була Великдень], просили Пилата, щоб перебити їхні голінки і зняти їх.
32
прїидошя же воини, и^ пр'ьвомђ оу^бо преби'шя го'лени, и^ дрђго'мђ распя'томђ с ни'мъ”
32
Отже, прийшли воїни і в першого перебили голінки, і в другого, розіп’ятого з Ним.
33
на і^с~а же пришедше, ја%ко видњшя его оу^же оу^ме'рша, не преби'шя емђ голенїи,
33
А коли, підійшовши до Ісуса, побачили, що Він уже помер, то не перебили в Нього голінок.
34
н^о еді'нъ эT во'иn ко'пїе'мъ ре'бра емђ прободе. и^ а'бїе и^ꙁы'де кро'въ и^ вода`.
34
Але один з воїнів списом проколов Йому ребра, і відразу витекли кров і вода.
35
и^ видњвыи`, свњдњтельствова, і^ и'стинно е^сть свњдњтельство е^го” и^ то'и вњсть ја%ко и'стинђ гл~етъ, да в^ы вњ'рђ и^ме'те”
35
І той, що бачив, засвідчив, — і свідчення його правдиве. Він знає, що говорить правду, щоб ви повірили.
36
Быша б^о сїа, да с#бђдется писа'нїе, косᲄь не съкрђши'тся эT него”
36
Бо це сталося, щоб справдилося Писання: кість не розломиться в Нього.
37
И$ па'кы дрђго'е писа'нїе гл~етъ. възрятъ нань е^гоже прободо'шя”
37
Також і в іншому місці Писання говориться: будуть дивитися на Того, Якого прокололи.
38
По сих же моли пилата і^ѓ'сифъ и^же эT а^римаџе'а, сы'й оу^ченикъ і^с~овъ, пота'е^н же страха ради і^оу^де'йска, да въ'ꙁметъ тњ'ло і^с~ово. и^ повелњ пилатъ” Прїиде же, и^ взятъ тᲇло і^с~ово”
38
Після цього Йосиф з Аримафеї, ученик Ісуса, але таємний — з остраху перед юдеями, просив Пилата, щоб зняти тіло Ісуса; і Пилат дозволив. Він пішов і зняв тіло Ісуса.
39
прїиде же и^ никоди'мъ пришедыи къ і^с~ови но'щїю прежде, нося` смњшенїе змљ=рнено и^ а^ло'ино, ја%ко ли'тръ ст^о”
39
Прийшов також і Никодим, який приходив раніше до Ісуса вночі, і приніс суміш смирни та алое, близько сотні літрів.
40
Прїя'ста же тњ'ло і^с~ово, и^ ѓ^бви'ста е& ри'зами съ а^рома'ты, ја%коже ѓ^бы'чай е^сть і^оу^де'ѓм# погрњба'ти”
40
Отже, вони взяли тіло Ісуса і обгорнули пеленами з пахощами, як за звичаєм поховання в юдеїв.
41
Бњ же` на мњстњ и%дњже распятся, вр'ътъ. и^ в# вр'ьтњ гробъ но'въ в немже николи'же никᲄоже положе'нъ бњ”
41
На тому місці, де Його розіп’яли, був сад, і в саду новий гріб, в якому ще ніхто ніколи не був покладений.
42
т^ђ оу^бо пятка` ради і^оу^де'йска, ја%ко близъ бяше гробъ, положиста і^с~а”
42
Там і поклали Ісуса ради п’ятниці юдейської, тому що гріб був близько.
Глvа, к~”
1
Въ е^ді'нђ же эT сђбо'тъ, ма'рїа магдалыни прїиде заоу^тра, е^ще сђщи т^мњ, на' гробъ, и^ видњ` ка'мень взяT эT гроба”
1
У перший же день після суботи Марія Магдалина приходить до гробу вранці, коли було ще темно, і бачить, що камінь відвалений від гробу.
2
Тече` оу^бо, и^ прїиде к# си'монђ петрђ, и^ к# дрђго'мђ оу^ченикђ, е^гоже любля'ше і^с~, и^ гл~а и%ма. в#зя'ша г~а эT гро'ба, и^ не вњмᲆ гд^њ положишя е^го”
2
Отже, біжить і приходить до Симона-Петра та до іншого ученика, якого любив Ісус, і каже їм: узяли Господа з гробу і не знаємо, де поклали Його.
3
И$зы'де же петръ, и^ дрђгїи оу^ченикъ, і^ и^дяста къ' гробђ.
3
Негайно ж вийшли Петро та інший ученик і пішли до гробу.
4
теча'ста же ѓ%ба в# кђ'пњ, и^ дрђгыи оу^ченикъ тече ско'рње петра, и^ прїиде прежде къ' гробђ.
4
Вони бігли обидва разом; але інший ученик біг швидше за Петра і прибув до гробу перший.
5
и^ приникъ, видњ ри'ѕы лежащя, ѓ^баче не вни'де”
5
І, нахилившись, побачив, що лежать пелени; але не ввійшов.
6
Прїиде же си'монъ петръ, в# слњдъ е^го, и^ вниде въ' гробъ, и^ видњ ри'ꙁы е^ді'ны лежа'щя,
6
Слідом за ним прийшов Симон-Петро, і ввійшов у гріб, і побачив одні лиш пелени, що лежали;
7
и^ сђда'ръ и^же б^њ на главњ` е^го, не с ри'ꙁами лежащь, н^о ѓ^собь свитъ на е^ді'номъ мњ'стњ”
7
а хустина, яка була на голові Його, лежала згорнена не з пеленами, а осторонь, на іншому місці.
8
Тогда оу^бо вниде и^ дрђгїи оу^ченикᲆ, прише'дыи` прежде къ' гробђ, и^ видњ, и^ вњ'рова”
8
Тоді ввійшов і інший ученик, що раніше прийшов до гробу, і побачив, і увірував.
9
Не ё& б^о вњдяхђ писанїа, ја%ко подобаетъ е^мђ и^з мр~твыхъ въскреснђти”
9
Бо вони ще не знали Писання, що Йому належало воскреснути з мертвих.
10
И$до'сᲄа же па'ки к себᲇ оу^чн~ка”
10
Тоді ученики знову повернулися до себе.
11
Мар'їа же стоя'ше оу^ гроба вн^њ пла'чющи. ја%коже пла'кашеся, прини'че въ' гробъ,
11
Марія стояла зовні біля гробу і плакала; і, коли плакала, нахилилася до гробу,
12
и^ видњ` дв^а а%гг~ла в# бњлахᲆ ризахъ сњдя'ща, е^ді'ного оу^ главы`, и^ е^ді'ного оу^ ногђ, и^дњже б^њ лежа'лотњло і^с~ово”
12
і бачить двох ангелів у білому, що сиділи — один в головах, а другий в ногах, де лежало тіло Ісусове.
13
и^ гл~аста е'й ѓ^на`. же'но, чт^о пла'чешися; гл~а и%ма, ја%ко вꙁя'шя г~а мое^го, и^ не вњмъ гд^њ положишя е^го,
13
І вони кажуть їй: жоно, чого плачеш? Говорить їм: взяли Господа мого, і не знаю, де поклали Його.
14
и^ сїа ре'кши, ѓ^братися в#спять, и^ видњ і^с~а стоа'ща, и^ не вњ'дяше ја^ко і^с~ е^сть”
14
Сказавши це, обернулася назад і побачила Ісуса, Який стояв, але не впізнала, що це Ісус.
15
Гл~а е'й і^с~, же'но, чт^о пла'чеши; кого` и%щеши; ѓ^наже мнящи ја%ко врьтогра'даръ е^сть, гл~а е^мђ, г~и, а^ще т^ы е^си взялᲆ е^го, повњжDь м^и, гдњ е^си положилъ е^го, и^ а^зъ възм`ђ е^го”
15
Говорить їй Ісус: жоно, чого плачеш? Кого шукаєш? Вона, думаючи, що це садівник, каже Йому: господарю, якщо ти забрав Його, скажи мені, де ти поклав Його, і я візьму Його.
16
Гл~а е'й і^с~, ма'рїе. ѓ^наже ѓ^бра'щшися, гл~а е^мђ, раввђни, е^же гл~ется, оу^чителю”
16
Ісус говорить їй: Маріє! Вона, обернувшись, каже Йому: Раввуні! Що означає: Учителю!
17
Гл~а е'й і^с~, не прикасайся мн^њ. не оу^ б^о взыдох# къ эTц~ђ мое^мђ, и^ди же къ бра'тїи мое'й, и^ рци` и%мъ, въсхожђ` къ эTц~ђ мое^мђ, и^ эTц~ђ ва'шемђ. и^ бг~ђ мое^мђ. и^ б~ђ ва'шемђ”
17
Ісус говорить їй: не доторкайся до Мене, бо Я ще не зійшов до Отця Мого; а йди до братів Моїх і скажи їм: іду до Отця Мого і Отця вашого, і до Бога Мого і Бога вашого.
18
Прїиде же ма'рїа магдалы'ни, повњ'дђющи оу^ченикоM, ја%ко видњ г~а, и^ сїа реq е'й”
18
Марія Магдалина прийшла і сповістила ученикам, що бачила Господа і що Він це сказав їй.
19
Сђщђ же поꙁдњ въ дн~ь то'й, въ еди'нђ эT сђботъ, и^ две'ремъ ꙁатворе'ном#, и^деже бњхђ оу^чн~цы е^го съ'брани стра'ха ради і^оу^де'йска” Прїиде і^с~, и^ ста посредњ, и^ гл~а и^мъ, ми'ръ вамъ.
19
Того ж першого дня після суботи, ввечері, коли двері дому, де зібралися ученики Його, були замкнені з остраху перед юдеями, прийшов Ісус і став посередині, і каже їм: мир вам!
20
и^ с^е рекъ, покаꙁа` и^мъ рђцњ, и^ но'ѕњ, и^ ре'бра своа” Въꙁрадоваша же ся оу^чн~цы, видњвше г~а.
20
Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа.
21
рече же и^мъ і^с~ па'кы, ми'ръ вамъ” ја%коже посла` м^я эTц~ъ, и^ а'зъ посыла'ю в^ы.
21
Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас.
22
и^ с^е рекъ дђ'нђ, и^ гл~а и^мъ. прїимњте дх~ъ ст~ъ”
22
Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого.
23
И/мже эTпђстите` грњхы, эTпђ'стятся и^мъ. і^ и'мже дръжите`. дръжатся”
23
Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться.
24
џома же е^ді'нъ эT ѓ^боюнадесяте гл~емыи блиꙁнецъ, не б^њ т^ђ с ни'ми е^гда` прїиде і^с~”
24
Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус.
25
Гл~ахђ же е^мђ дрђѕїи' оу^чн~цы, видњхоM г~а” ѓ%н же рече и^мъ. а^ще не ви'жђ на' рђкђ е^го ја%ꙁвы гвоѕди'нныа, и^ вложђ пръ'ста мое^го въ ја%ꙁвы гвоꙁди'нъныа, и^ вложђ рђ'кђ мою` в ре'бра е^го, не и^мђ вњ'ры”
25
Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.
26
И$ по' дн~ехъ ѓ^смихᲆ, пакы бњхђ внђтрᲆ оу^чн~цы е^го, и^ џома с ними. прїиде і^с~, две'ремъ ꙁатвореномъ. и^ ста` посредњ и^хъ, и^ рече, ми'ръ вамъ”
26
Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам!
27
Пото'мъ гл~а џомњ. принеси` пр'ъстъ твои сњмо, и^ ви'ждъ рђцњ мои`, и^ принеси` рђ'кђ твою, и^ вложи` в ре'бра моа. и^ не бђди невњ'ренъ, н^о вњренъ”
27
Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним.
28
эTвњща џома`, и^ рече е^мђ. г~ь мои, и^ б~ъ мой”
28
Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій!
29
Гл~а е^мђ і^с~, ја%ко видњвъ м^я, вњ'рова” Бл~же'ни не видњвшеи`, и^ вᲇровавше”
29
Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.
30
Мно'га же і^ и'на ꙁнаменїа сотвори` і^с~, предъ оу^чн~кы свои'ми. ја%же нњ' сђть пи'сана в# кни'гахъ сих#”
30
Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі.
31
сїа же пи'сана бы'ша, да вњрђете ја%ко і^с~ е^сть х~с сн~ъ бж~їи” И$ да вњ'рђюще, живота и%мате въ и^мя е^го”
31
Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.
Глvа, к~а”
1
По семъ ја%вися пакы і^с~ оу^ченикомъ свои'мъ въставъ эT мр~твыхъ, на' мори тиверїа'д#стњмъ” ЈА/ви же ся си'це”
1
Після того знову явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні з мертвих біля моря Тиверіадського. Явився ж так:
2
Бњхђ в# кђпњ си'мон# петръ, и^ џома` нарица'емыи` блиꙁ#нецъ, и^ наџана'илъ, и^же б^њ эT ка'ны галиле'йскїа, и^ сн~а зеведе'ѓва, и^ і'на эT оу^чн~къ е^го дв^а”
2
були разом Симон-Петро, і Фома, званий Близнюком, і Нафанаїл з Кани галилейської, і сини Зеведеєві, і двоє інших з учеників Його.
3
Гл~а и^мъ си'монъ петръ, и^дђ рыбъ лови'ти. гл~ашя е^мђ, и%демъ и^ мы^ с тобо'ю” И$ꙁыдо'ша же и^ всᲇдо'ша а%бїе в кора'бль. и^ в т^ђ но'щь не ја%шя ничесоже.
3
Симон-Петро говорить їм: йду ловити рибу. Кажуть йому: йдемо і ми з тобою! Пішли і відразу ввійшли в човен, і не впіймали в ту ніч нічого.
4
оу^трђ же бы'вшђ, ст^а і^с~, при' бреꙁњ, не поꙁна'шя же оу^чн~ицы ја%ко і^с~ е^сть”
4
А коли вже настав ранок, Ісус стояв на березі; але ученики не впізнали, що це Ісус.
5
Гл~а же и^мъ і^с~, дњти, е^да` чт^о снњдно и%мате. эTвњща'ша е^мђ, н^и.
5
Ісус говорить їм: діти, чи є у вас яка їжа? Вони відповіли: ні.
6
ѓ^н# же рече и^мъ, в#ве'рꙁњте мре'жђ ѓ^деснђ'ю странђ` корабля` и^ ѓ^бря'щете. в#врьго'ша же, и^ ктомђ не можа'хђ привлещи` е^я` эT мно'жества ры'бъ”
6
Він же сказав їм: закиньте сіті з правого боку човна і впіймаєте. Вони закинули, і вже не могли витягти через велику кількість риби.
7
Гл~а же оу^чени'къ то'и, е^гоже любля'ше і^с~, петро'ви, г~ь е^сть. си'монъ же пе'тръ слы'шавъ, ја%ко г~ь е^сть, е^пенди'тоM препоя'сася, б^њ б^о на'гъ, и^ в#вр'ьжеся в мо'ре.
7
Тоді ученик, якого любив Ісус, говорить Петрові: це Господь. Симон же Петро, почувши, що це Господь, оперезався одягом, бо він був нагий, і кинувся в море.
8
а^ дрђѕїи` оу^ченицы корабице'мъ прїидо'шя. не бњшя б^о далече эT земля, н^о ја%ко двᲇсᲄњ лактїи. влекђще мре'жђ ры'б#”
8
А інші ученики припливли човном, бо недалеко були від землі, ліктів близько двохсот, і тягли сіть з рибою.
9
ЈА/коже и^ꙁлᲇзо'ша на' ꙁемлю, видњшя ѓ%гнь лежа'щь, и^ ры'бђ на немъ лежа'щђ, и^ хлњ'бъ.
9
А коли вийшли на землю, бачать розкладене вогнище, і рибу, що на ньому лежала, і хліб.
10
И$ гл~а и^мъ і^с~. принесњте эT ры'бъ ја%же ја%сте нн~њ”
10
Ісус говорить їм: принесіть тієї риби, яку ви тепер упіймали.
11
Влњ'ꙁъ же си'монъ пе'тръ, и^ꙁвлече` мрежђ на' землю, по'лнђ, вели'кыX ры'бъ, р~ и^ н~ и^ тр^и. и^ толи'кђ сђщђ, не прото'ржеся мре'жа”
11
Симон-Петро пішов і витяг на землю сіть, повну великих рибин — сто п’ятдесят три; і від такої кількости риби не прорвалася сіть.
12
Гл~а и%мъ і^с~, прїидњте ѓ^бњдђите” Ни е^ді'нъ же смњ'аше эT оу^ченикъ и^стяꙁа'ти е^го, т^ы кто` е^си, вњ'дяще ја^ко г~ь е^сть”
12
Ісус говорить їм: ідіть обідайте. Ніхто ж з учеників не посмів запитати Його: хто Ти? Бо знали, що це Господь.
13
Прїиде же і^с~, і^ прїаT хлњбъ, и^ дастъ иM. и^ ры'бђ та'кожде”
13
Ісус підходить, бере хліб і дає їм, також і рибу.
14
Се^ оу^же тре'тїе ја%ви'ся і^с~ оу^ченикомъ свои'мъ, въставъ эT мр~твыхъ”
14
Це вже втретє явився Ісус ученикам Своїм по воскресінні Своєму з мертвих.
15
Є/гда же ѓ^бњ'довашя. гл~а си'монђ петрђ і^с~. си'моне и^ѓ'нинъ, лю'биши ли м^я па'че сихъ; гл~а е^мђ, е'й г~и, т^ы вњ'си ја%ко люблю` т^я” Гл~а е^мђ, паси` а%гньця моа”
15
Коли ж вони обідали, Ісус каже Симону-Петрові: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене більше, ніж вони? Петро каже Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси ягнят Моїх.
16
Гл~а е^мђ па'кы в#торо'е. си'моне и^ѓ'нинъ, лю'биши л^и м^я; гл~а е^мђ, е'й г~и, т^ы вњси ја^ко люблю` т^я” Гл~а е^мђ, паси` ѓ%вця` моя`”
16
Ще говорить йому вдруге: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро говорить Йому: так, Господи! Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
17
Гл~а е^мђ тре'тїе, сі'моне і^ѓ'нинъ, лю'биши ли м^я; ѓ^скръбњ же пе'тръ, ја^ко рече е^мђ тре'тїе, лю'биши л^и м^я” И$ гл~а е^мђ. г~и, т^ы вс^я вњси`, т^ы вњси, ја^ко люблю` т^я” Гл~а е^мђ і^с~, паси` ѓ^вца` моя`”
17
Говорить йому втретє: Симоне Іонин! Чи любиш ти Мене? Петро засмутився, що втретє спитав його: чи любиш ти Мене? І сказав Йому: Господи! Ти все знаєш: Ти знаєш, що я люблю Тебе. Ісус говорить йому: паси вівці Мої.
18
А$ми'нь а^ми'нь гл~ю тебњ, е^гда б^њ ю%нъ, поя'сашеся самъ, и^ хожаше ја%може хотяше. е^гда же съста'рњешися, възде'жеши рђцњ твои`, и^ і'нъ т^я поя'шетъ, и^ веде'тъ, ја%може не хо'щеши.
18
Істинно, істинно кажу тобі: коли ти був молодий, то підперізувався сам і ходив, куди хотів; коли ж постарієш, то простягнеш руки твої й інший підпереже тебе і поведе, куди не хочеш.
19
се' же рече, назна'менђа коею` смр~тїю просла'витъ бг~а” И$ сїя рекъ, гл~а е^мђ, и^ди` по мнњ`”
19
Це Він сказав, щоб зрозуміли, якою смертю Петро прославить Бога. І, сказавши це, говорить йому: йди за Мною.
20
ѓ^бра'щъ же ся пе'тръ, видњ оу^ченика, е^гоже любля'ше і^с~, вᲆ слњдъ и^дђща, и^же и^ вᲆꙁле'же на' вечери на пр'ьси е^го, и^ реq. г~и, кто` е^сть предааи` т^я;
20
Петро ж, обернувшись, бачить, що йде за ним ученик, якого любив Ісус і який на вечері, припавши до грудей Його, сказав: Господи, хто видасть Тебе?
21
сего` видњв# петрᲆ, гл~а і^с~ови. г~и, се'й же чт^о;
21
Побачивши його, Петро говорить Ісусові: Господи, а він що?
22
гла е^мђ і^с~. а^ще хощђ да то'й пребыва'етъ, до'ндеже прїидђ, чт^о к# тебњ; т^ы по мнњ` гряди”
22
Ісус говорить йому: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того? Ти йди за Мною.
23
И$зы'де же сло'во с^е в# бра'тїю, ја%ко оу^чени'къ то'й не оу'мретъ” И$ не рече е^мђ і^с~, ја%ко не оу^мреT. н^о а^ще хощђ` томђ пребываᲄи до'ндеже прїидђ`, чт^о к# тебᲇ;
23
І рознеслося це слово поміж браттями, що ученик той не помре. Але Ісус не сказав йому, що не помре, але: якщо Я хочу, щоб він залишився, доки прийду, що тобі до того?
24
Се'и е^сть оу^чн~къ свњдњтельствђаи` ѓ^ сихъ, и^же и^ написа` сїа. и^ вњм# ја%ко и'стинно е^сть свњдњтельство е^го”
24
Це той ученик, що свідчить про це і написав це; і знаємо, що правдиве свідчення його.
25
Сђть же и^ і'на мно'га, ја%же сътвори` і^с~, ја^же а^ще пое^ди'номђ пи'сана быва'ютъ, ни самомђ` мн^ю всемђ ми'рђ вмњ'стити пи'шемыX кни'гъ, а^ми'нь”
25
Багато й іншого сотворив Ісус; але, коли б написати про те докладно, то, думаю, і сам світ не вмістив би написаних книг. Амінь.