Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И бы'сть сло'во гн~е къ і^ѓ'нњ второ'е, гл~я,
1
І було слово Господнє до Іони вдруге:
2
въста'ни і^ и^ди` в# ниневїю граD вели'кїи и^ проповњждь в немъ по проповњда'нїю прь'вомђ е^же а^зъ рњхъ к тебњ”
2
встань, йди в Ниневію, місто велике, і проповідуй у ній, що́ Я повелів тобі.
3
И$ въста` і^ѓ'на и^ вниде въ нинев#вїю ја%коже гл~а г~ь” Нинев#вїи же бња'ше гра'дъ вели'къ б~ђ ја%коже трїи дн~ъ пђть.
3
І встав Іона і пішов у Ниневію, за словом Господнім; Ниневія ж була містом великим у Бога, на три дні ходи.
4
и^ нача` і^ѓ'на въходи'ти въ градъ ја%ко хожде'нїе дн~и е^ді'наго. и^ проповњда` и^ рече, е^ще три дн~їе, и^ нинев#вїи расы'плется”
4
І почав Іона ходити по місту, скільки можна пройти в один день, і проповідував, говорячи: ще сорок днів, і Ниневія буде зруйнована!
5
И$ вњ'роваша мђжїе нинев#виTстїи бв~и. и^ ꙁаповњда'ша а^лка'нїе, и^ ѓ^блеко'шася въ врњтища эT малыX и^ до вели'кихъ”
5
І повірили ниневитяни Богу, й оголосили пост, і вдяглися у веретища, від великого з них до малого.
6
И$ до'иде сло'во до цр~я нинев#ви'т#ска. и^ въста съ стола` свое^го, и^ све'рже ри'ꙁы своя с# себе, и^ ѓ^блече'ся въ врњтище и^ сњде на земли`.
6
Це слово дійшло до царя Ниневії, і він устав із престолу свого, і зняв із себе царське облачення своє, й одягся у веретище, і сів на попелі,
7
и^ заповњдася и^ рече эT цр~я в# нинев#вїи и^ эT дрђговъ е^го, гл~юще” чл~цы, и^ ско'т#, говяда, и^ ѓ^вца да не вкђсятъ ничесо'же” ни да пасTђся ни воды` да пїютъ.
7
і повелів проголосити і сказати у Ниневії від імені царя і вельмож його: «щоб ні люди, ні худоба, ні воли, ні вівці нічого не їли, не ходили на пасовище і води не пили,
8
и^ ѓ^блекошася въ врњтища чл~цы же и^ ско'ти, и^ възᲆпи'ша къ б~ђ продлъжа'юще. и^ ѓ^брати'ся кожDо эT пђти` злобы своея и^ эT непра'вды ја^же в рђкђ е^го, гл~ще.
8
і щоб покриті були веретищем люди і худоба і сильно волали до Бога, і щоб кожен навернувся від злого шляху свого і від насильства рук своїх.
9
кт^о вњсть раска'ет ли ся, и^л^и ё^молится б~ъ, и^ эTврати'тъ гнњвъ ја%рости своея, да не поги'бнемъ”
9
Хто знає, можливо, ще Бог змилосердиться і відверне від нас розпалений гнів Свій, і ми не загинемо».
10
И$ ви'дњ б~ъ дњлеса` и^хъ, ја%ко ѓ^брати'шася эT пђтїи свои^хъ злы'хъ” и^ раска'яся б~ъ ѓ^ злобњ ю'же гл~а сътори'ти и^мъ и^ не сътвори`”
10
І побачив Бог діла їхні, що вони навернулися від злого путі свого, і пожалів Бог щодо біди, про яку сказав, що наведе на них, і не навів.