¹

Си же прича'стїа сн~овъ і^ил~еv въ земли` ханаа'ньстњи, и%мже раздели'ша ю&, е^лїа'заr жреw. і^ и^сђсъ сн~ъ нављ=инъ, и^ кня'ѕи эTч~ествъ племе'н# сн~овъ і^и^л~евъ”

¹

Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;

²

По жре'бїемъ прича'стїа своя` взя'ша. ја%коже заповњда г~ь мољ=сїѓM да'ти, џ~ ти, племеn и^ поl племе'ни манасїи'нђ”

²

за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],

³

И$ даде` б^о мољ=сїи двема` племе'неM и^ по'лъ племе'ни прича'стїе, ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. левљ=том же не даде` прича'стїа в ниX,

³

бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;

⁴

зане' же бња'хђ сн~ове і^ѓ'сифли. дв^а племе'ни манасїи, и^ е^фремли. и^ сего` ради не да'стъ ча'сти земли` левљ=тоM н^о по градо'мъ вселе'нїа, и^ преDгра'дїа скотоM и^хъ”

⁴

бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.

⁵

ЈА/коже заповњ'да г~ь, мољ=сїю. тако сътвори'ша сн~ове і^и^л~еви, и^ раздели'ша зе'млю”

⁵

Як повелів Господь Мойсеєві, так і зробили сини Ізраїлеві, коли ділили на наділи землю.

⁶

И$ прїидо'ша сн~ове і^ё^дини къ і^сђсђ, въ гаlга'лы. и^ реq к немђ` хале'въ, и^е^фо'ниn кенезе'и, т^ы съвњси сло'во, е^же гл~а г~ь къ мољ=сїю чл~кђ бж~їю, ѓ^ мн^њ и^ ѓ^ тебњ въ кадисва'рнїи”

⁶

Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;

⁷

м~, б^о лњтъ бњхъ е^гда` посла` м^я мољ=сїи ра'бъ гн~ь, эT кадисва'рнїи съгляда'ти зе'млю. и^ эTвњща'хъ е^мђ словеса` по всемђ е^же бы'сть въ срDцы мое^мъ”

⁷

я був сорока років, коли Мойсей, раб Господній, посилав мене з Кадес-Варні оглянути землю, і я приніс йому у відповідь, що було в мене на серці:

⁸

Бра'тїа же моа` ходи'вшїи со мно'ю, преврати'ша срDце людїи. а%з же преложиXся въ слDњ гв~и б~ђ мое^мђ”

⁸

брати мої, які ходили зі мною, привели у страх серце народу, а я ретельно додержувався Господа Бога мого;

⁹

И$ кля'ся мољ=сїи въ то'й дн~ь гл~я. земля` на ню'же е^си въз#ше'лъ теб'њ бђ'детъ въ прича'стїе, и^ ча'доM твоиM въ вkњ. ја%ко приложи` слњди'ти по г~њ бѕ~њ мое^мъ”

⁹

і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;

¹⁰

И$ нн~њ прекормиl м^я е^сть г~ь, ја%коже е^сть реклъ с^е, м~, и^ е~, лњтъ эTнели'же гл~а г~ь с^е сло'во к мољ=сїю. ја^ко е^ще хожда'ше і^и^л~ь въ пђсты'ни, и^ нн~њ се` м^и днsь, п~, и^ е~, лњтъ”

¹⁰

отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;

¹¹

И$ та'ко е^смь днsе могїи ја%коy и^ е^гда` посла м^я мољ=сїи. такоy и^ нн~њ могђ` входя'ще на' брань і^ и^сходя'ще”

¹¹

але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;

¹²

И$ нн~њ прошђ` ё^ тебе` горы` сїя', ја^коy реq г~ь въ дн~ь ѓ%нъ, ја%кот^ы слы'ша сло'во с^е въ дн~ь ѓ%нъ, въ а^кимњ же тамо сђть гра'ды тве'рды и^ вели'цы, и^ а^ще б^о е^сть г~ь со мно'ю потреблю и& ја^коже е^сть ре'клъ г~ь”

¹²

отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.

¹³

И$ блsви е^го і^сђсъ, и^ дастъ хевро'на, хале'вђ сн~ђ и^е^фџонњи'нђ, сн~ђ ханезеи'нђ, въ прича'стїе”

¹³

Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.

¹⁴

Сего ради бы'сть хевроn хале'вђ и^е^џо'ни хенезе'инђ, въ прича'стїе до дне'шняго дн~я, поне'же въслњ'дова по велњнїю г~а б~а і^и^л~ева”

¹⁴

Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.

¹⁵

И/мя же хевро'нђ пе'рвое бы'сть кариа^џа'рва, а%рба б^о мђжъ ве'лїи средњ воа^ки'мъ бы'сть, и^ преста` земля` эT бра'ни”

¹⁵

Ім’я Хеврону раніше було Кириаф-Арби, як називався між синами Єнака один чоловік великий. І земля заспокоїлася від війни.