Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
И$ посла` і^сђсъ сн~ъ нављ=нъ эT сати'на дв^њ ю%ноши съглядати въта'и гл~я, възы'дњте съгляда'ите зе'млю і^е^рихо'нъ. и^ шеDша дв^а ю%ноши прїидо'ста въ і^ерихо'нъ. и^ внидо'ша в доM блDђница жены`, е'йже и%мя раа'въ, и^ ѓ^бита'ста т^ђ”
1
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
2
И$ повњ'даша цр~ю і^ерихоnскомђ гл~юще. с^е мђжа внидо'ста сњмо в сїю` но'щь эT сн~овъ і^и^л~евъ съгляда'ти земля`”
2
І сказано було цареві Єрихонському: ось, якісь люди із синів Ізраїлевих прийшли сюди в цю ніч, щоб видивитися землю.
3
И$ посла` цр~ь і^ерихо'ньскъ къ раа'вви гл~я, и^зведи` мђжа въшеDшая в доM тво'и но'щїю, съгляда'ти б^о земля` прїидо'ста”
3
Цар Єрихонський послав сказати Рааві: видай людей, які прийшли до тебе, які ввійшли у твій дім [вночі], тому що вони прийшли видивитись усю землю.
4
Пои'мши же жена` мђ'жи съкры` я&, и^ рече иM гл~юще. прїидо'ста къ мн^њ мђжа н^о не вњмъ эTкђ'дђ бы'ша”
4
Але жінка взяла двох людей тих і сховала їх і сказала: дійсно, приходили до мене люди, але я не знала, звідки вони;
5
И$ ја%коже вра'та затворя'хђ в сђмра'ки, мђжа и^зыидо'ста и^ не вњ'дњ ка'мо и^до'ста. женњте ско'ро въ слDњ и^хъ и^ пости'гнете я&”
5
коли ж у сутінках належало зачиняти ворота, тоді вони пішли; не знаю, куди вони пішли; гоніться швидше за ними, ви наздоженете їх.
6
Си' же възведе` я& на храM и^ съкры` я& въ па'здере и^лня'нњ и^же бя'ше съвокђ'плено ё^ нея`”
6
А сама відвела їх на покрівлю і сховала їх у снопах льону, розкладених у неї на покрівлі.
7
Мђжи же гна'ша въ слDњ иX пђтеM къ і^ѓ^рда'нђ прихо'домъ, вра'та же затвори'ша”
7
Послані гналися за ними по дорозі до Йордану до самої переправи; ворота ж негайно зачинили, після того як вийшли ті, що гналися за ними.
8
И$ бысть ја%ко и^зыидо'ша женђщїи въ слDњ и^хъ, си'я же прь'во лежа'нїа и%ма. ѓ^на' же въшеDши к ни'ма на' храмъ, и^ реq к ни'ма”
8
Перш ніж вони лягли спати, вона піднялася до них на покрівлю
9
Вњ'дњ ја%ко преда'лъ е^сть г~ь зе'млю сїю ва'мъ. напа'лъ б^о е^сть страX ва'шъ на' ны и^ ксемђ` ё^жасо'шася ѓ^бита'ющїи все'и земли` эT лица` ва'шего”
9
і сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх;
10
Слы'шахомъ б^о ја%ко посђши` г~ь б~ъ мо'ре чер#мно'е преD лице'мъ ва'шимъ, е^гда и^схожда'сте и^зъ е^гљ=пта, и^ е^ли'ко сътвори'сте двњма` цр~ема а^м#морре'искима, ја^же бњ'ста ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на сїѓ'нђ, і^ и^ѓ'гђ. ја%же потреби'ста и^хъ”
10
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
11
И$ слы'шахомъ с^е и^ ё^жаснђ'хомся въ срDцы своеM, и^ нњ'сть ктомђ` дш~и н^и въ е^ді'номъ на'съ эT лица` ва'шего. ја%ко г~ь б~ъ ва'шъ, б~ъ на' нб~си горњ` и^ на земли` до'лњ”
11
коли ми почули про це, ослабло серце наше, і ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу;
12
И$ нн~њ кленњта ми ся гм~ъ бм~ъ ва'шимъ, ја^ко а^зъ творю` млsть ва'ма. да сътвори'те и^ в^ы млsть в домђ` эTц~а мое^го, и^ дадњте м^и зна'менїе и%сти'нно”
12
отже, покляніться мені Господом [Богом вашим], що, як я зробила вам милість, так і ви зробите милість дому батька мого, і дайте мені вірний знак,
13
ЈА/ко живи'те доM эTц~а мое^го и^ мт~ре мое^я, бра'тїю мою и^ се'стры моя` и^ вс^е е^ли'ко е^сть в наs. и^ эTи^мете дш~ђ на'шђ эT смр~ти”
13
що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.
14
И$ реко'ста е'й мђжа дш~и на'ю въ ваs мњсто на смр~ть дади'мъ а%ще нн~њ не ѓ^бъја^ви'ши наs” и бђдетъ ја%ко преда'сть на'мъ г~ь граD се'й сътвориM с тобо'ю млsть і^ и^стин#нђ”
14
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
15
И$ свњси я& ѓ^кно'мъ
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
16
и^ ре'че и%ма эTидњта въ го'рђ да не сря'щђтъ ва'ю и%щђщїи. и^ скры'итася та'мотр^и дни до'ндеже ѓ^братяTся въ слDњ ва'ю гна'вшїи, потоM же да и%дете на пђть сво'и”
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
17
И$ реко'ста к неи мђжи чи'ста е^свњ клятвы сея` твое^а е^ю'же закля` наs”
17
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
18
Се^ мы е^гда` вни'деM въ граD се'й, и^ да поста'виши зна'менїе верв# червленђ, и^ ѓ^бвя'жеши ё^ ѓ^кна`, и^мже и^спђсти` н^ы посредњ`, эTц~а же твое^го и^ мт~рь твою`, и^ бра'тїю твою` и^ весь до'мъ эTц~а твое^го да съвокђ'пиши къ себњ в доM свой”
18
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
19
И$ бђ'детъ вс^як# и^же а^ще и^зы'детъ из# две'рїи до'мђ твое^го во'нъ, са'мъ себњ грњшенъ бђ'детъ, а^ м^ы чи'сти бђ'демъ кля'твы сея` твое^я. и^ е^ли'цы а^ще с тобо'ю бђ'дђтъ в домђ твое^мъ, м^ы бђ'демъ грњшни а^ще рђцњ бђдђтъ на ни'хъ”
19
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
20
Є$гда' же словеса` с^и на'ша ѓ^бја^виши, бђдеM чи'сти кля'твы сея` твое^я е^ю'же закля` наs”
20
якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.
21
И$ ре'че иM по сло'вђ ва'ю тако бђ'ди. і^ и^спђсти я& и^ эTи^до'ста и^ ё^вяза` вервь червле'нђ ё^ ѓ^кна”
21
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
22
И$ эTи^доста, и^ прїидо'ста въ го'рђ, и^ пребы'ста т^ђ тр^и дн~и до'н#деже възвратишася гна'вшїи, гна'вшїи же по нею` и^зыска'ша по всMњ пђтемъ, и^ не ѓ^брњто'ша,
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
23
и^ въз#врати'стася с^и. дв^а ю%ноши снидо'ста съ горы` преи^до'ста і^ѓ^рдаn къ і^сђ'сђ сн~ђ на'вљ=нђ и^ повњ'даста е^мђ вс^е слђчи'вшееся и%ма”
23
Таким чином двоє цих людей пішли назад, зійшли з гори, перейшли [Йордан] і прийшли до Ісуса, сина Навина, і переказали йому все, що з ними трапилося.
24
И$ реко'ста къ і^сђсђ, ја%ко преда` г~ь б~ъ нашъ в рђцњ на'ши вс^ю зе'млю. ё^боа'ша бо ся вс^и живђщїи на земли` то'й эT на'съ”
24
І сказали Ісусові: Господь [Бог наш] віддав усю землю цю в руки наші, і всі жителі землі в страху від нас.