Друк брошуроюВиконується верстка сторінок…
Папір A4, альбомна орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів. Друкуйте двосторонньо, з переворотом по короткому краю, у масштабі 100%; якщо принтер обрізає край — 98%. Не вмикайте режим «Буклет» у драйвері принтера.
тільки будь твердим і дуже мужнім, і старанно зберігай і виконуй весь закон, який заповідав тобі Мойсей, раб Мій; не ухиляйся від нього ні праворуч, ні ліворуч, щоб чинити розсудливо в усіх починаннях твоїх.
8
И$ да не эTстђпятъ кни'ги ꙁако'на сего` эT ё%стъ твои^хъ, н^о да поё^ча'ешися в ни'х# дн~ь и^ нощ#. да смы'слиши съᲄвори'ти вс^е пи'саное. тогда` ё^годи'т# ти ся и^ ё^годи'ши пђти` своа и^ тогда` смы'слиши,
8
Нехай не відходить ця книга закону від вуст твоїх; але повчайся в ній день і ніч, щоб ретельно виконувати усе, що в ній написано: тоді ти будеш мати успіх в путях твоїх і будеш чинити розсудливо.
9
с^е заповњ'даю тебњ`” Оу^крњпи'ся и^ возмђжа'и не ё^жаса'ися н^и возбо'ися. ја^ко с тобо'ю а^зᲆ г~ь б~ъ тво'и, ја%може а^ще по'идеши”
9
Ось Я повеліваю тобі: будь твердим і мужнім, не страшися і не жахайся; бо з тобою Господь Бог твій скрізь, куди підеш.
пройдіть по стану і дайте повеління народу і скажіть: заготовляйте собі їжу на дорогу, тому що через три дні ви підете за Йордан цей, щоб прийти взяти землю, яку Господь Бог [батьків] ваших дає нам у спадщину.
дружини ваші, діти ваші і худоба ваша нехай залишаться в землі, яку дав вам Мойсей за Йорданом; а ви всі, здатні воювати, озброївшись, ідіть перед братами вашими і допомагайте їм,
доки Господь [Бог ваш] не заспокоїть братів ваших, як і вас; доки і вони не одержать у спадщину землю, яку Господь Бог ваш дає їм; тоді повернетеся у спадщину вашу і володійте землею, яку Мойсей, раб Господній, дав вам за Йорданом на схід сонця.
І послав Ісус, син Навина, з Ситтима двох спостерігачів таємно і сказав: підіть, огляньте землю і Єрихон. [Два юнаки] пішли і прийшли [у Єрихон і ввійшли] у дім блудниці, ім’я якої Раав, і залишилися ночувати там.
бо ми чули, як Господь [Бог] висушив перед вами воду Червоного моря, коли ви йшли з Єгипту, і як ви вчинили з двома царями аморрейськими за Йорданом, з Сигоном і Огом, яких ви знищили;
що ви залишите в живих батька мого і матір мою, і братів моїх, і сестер моїх, і всіх, хто є в них, і визволите душі наші від смерти.
14
И$ реко'сᲄа е'й мђжа дш~и на'ю въ ваs мњсто на смр~ть дади'мъ а%ще нн~њ не ѓ^бъја^ви'ши наs” и бђдетъ ја%ко преда'сть на'мъ г~ь граD се'й сътвориM с тобо'ю млsть і^ и^стин#нђ”
14
Ці люди сказали їй: душа наша замість вас нехай буде віддана на смерть, якщо ви [нині] не відкриєте цієї справи нашої; коли ж Господь віддасть нам землю, ми зробимо тобі милість і істину.
15
И$ свњси я& ѓ^кно'мъ
15
І спустила вона їх на мотузці через вікно, бо дім її був у міській стіні, і вона жила в стіні;
16
и^ ре'че и%ма эTидњта въ го'рђ да не сря'щђтᲆ ва'ю и%щђщїи. и^ скры'итася та'мотр^и дни до'ндеже ѓ^братяTся въ слDњ ва'ю гна'вшїи, потоM же да и%дете на пђть сво'и”
16
і сказала їм: ідіть на гору, щоб не зустріли вас ті, що переслідують, і ховайтеся там три дні, доки не повернуться ті, що погналися [за вами]; а потім підете в дорогу вашу.
І сказали їй ті люди: ми вільні будемо від твоєї клятви, якою ти нас закляла, якщо не зробиш так:
18
Се^ мы е^гда` вни'деM въ граD се'й, и^ да поста'виши зна'менїе верв# червленђ, и^ ѓ^бвя'жеши ё^ ѓ^кна`, и^мже и^спђсти` н^ы посредњ`, эTц~а же твое^го и^ мт~рь твою`, и^ бра'тїю твою` и^ весь до'мъ эTц~а твое^го да съвокђ'пиши къ себњ в доM свой”
18
ось, коли ми прийдемо в цю землю, ти прив’яжи червлену мотузку до вікна, через яке ти нас спустила, а батька твого і матір твою, і братів твоїх, усю родину батька твого збери до себе в дім твій;
і якщо хто-небудь вийде з дверей твого дому геть, того кров на голові його, а ми вільні [будемо від цієї клятви твоєї]; а хто буде з тобою в [твоєму] домі, того кров на голові нашій, якщо чия рука торкнеться його;
якщо ж [хто нас скривдить, або] ти відкриєш цю нашу справу, то ми також вільні будемо від клятви твоєї, якою ти нас закляла.
21
И$ ре'че иM по сло'вђ ва'ю тако бђ'ди. і^ и^спђсᲄи я& и^ эTи^до'ста и^ ё^вяꙁа` вервь червле'нђ ё^ ѓ^кна”
21
Вона сказала: нехай буде за словами вашими! І відпустила їх, і вони пішли, а вона прив’язала до вікна червлену мотузку.
22
И$ эTи^доста, и^ прїидо'ста въ го'рђ, и^ пребы'ста т^ђ тр^и дн~и до'н#деже възвратишася гна'вшїи, гна'вшїи же по нею` и^зыска'ша по всMњ пђтемъ, и^ не ѓ^брњто'ша,
22
Вони пішли і піднялися на гору, і пробули там три дні, доки не повернулися ті, що гналися за ними. Ті, що гналися, шукали їх по всій дорозі і не знайшли.
і дали народу повеління, говорячи: коли побачите ковчег завіту Господа Бога вашого і священиків [наших і] левитів, які несуть його, то і ви руште з місця свого і йдіть за ним;
4
Но^ подалњ да бђ'детъ междђ нами и^ ѓ^нњхъ дво'ю ты'сящїю лакотъ станете. и^ не приближи'теся к немђ`, да ё^вњ'сте пђть по немђже по'идете, не ходи'сте б^о пђтеM тњмᲆ н^и вчера`, н^и тре'тїаго дн~е”
4
утім, відстань між вами і ним повинна бути до двох тисяч ліктів мірою; не підходьте до нього близько, щоб знати вам дорогу, по якій іти; бо ви не ходили цією дорогою ні вчора, ні третього дня.
Священикам же сказав Ісус: візьміть ковчег завіту [Господнього] і йдіть перед народом. [Священики] взяли ковчег завіту [Господнього] і пішли перед народом.
7
И$ реq г~ь къ і^сђсђ, в се'и дн~ь начина'ю възвыша'ти т^я преD всњми сн~ьми і^и^л~евыми. да ё^вњ'дятᲆ ја%коже бXњ съ мољ=сїѓM та'кожде бђ'дђ с тобо'ю”
7
Тоді Господь сказав Ісусові: у цей день Я почну прославляти тебе перед очима всіх [синів] Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що як Я був з Мойсеєм, так буду і з тобою;
8
Ты' же заповњ'ждъ жръце'мᲆ въздвиза'ющиM ковче'гъ завњта гн~я. ја^коy вни'дете на ча'сть воды` і^ѓ^рда'на, и^ въ і^ѓ^рда'нњ стане'те”
8
а ти дай повеління священикам, які несуть ковчег завіту, і скажи: як тільки ввійдете у води Йордану, зупиніться в Йордані.
І сказав Ісус: з цього довідаєтеся, що серед вас є Бог живий, Який прожене від вас хананеїв і хеттеїв, і евеїв, і ферезеїв, і гергесеїв, і аморреїв, і ієвусеїв:
11
Се' же ковче'гъ ꙁавњта, г~а всея` земля` прехо'дитъ і^ѓ^рда'нъ”
11
ось, ковчег завіту Господа всієї землі піде перед вами через Йордан;
і як тільки стопи ніг священиків, які несуть ковчег Господа, Владики всієї землі, ступлять у воду Йордану, вода Йорданська висохне, та ж вода, що тече згори, зупиниться стіною.
то, лиш тільки ті, що несли ковчег [завіту Господнього], ввійшли в Йордан, і ноги священиків, які несли ковчег, занурилися у воду Йордану — Йордан же виступає з усіх берегів своїх в усі дні жнив пшениці, —
вода, що текла згори, зупинилася і стала стіною на дуже велику відстань, до міста Адама, що поряд Цартана; а та, що тече в море рівнини, у море Солоне, пішла і припинилася.
І народ переходив навпроти Єрихона; священики ж, які несли ковчег завіту Господнього, стояли на суші посеред Йордану твердою ногою. Всі [сини] Ізраїлеві переходили по суші, доки весь народ не перейшов через Йордан.
і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч.
і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих,
ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік.
І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там.
9
Поста'ви же і^сђсъ и^ дрђгїя, в~і, ка'мыкъ посредњ і^ѓ^рдана на мњ'сте и^дњже стоя'сте ноѕњ жречески, въздвиѕа'ющиX ковчегъ завњта гн~я, и^ сђть тамо да'же и^ до днь”
9
І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня.
Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив.
І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх.
19
И$ лю'дїе възыидо'ша эT і^ѓ^рда'на, въ і~ дн~ь, пр'ьваго мsца. и^ ѓ^полчи'шася сн~ове і^и^л~еви в галъга'лњхъ, на сᲄранњ` ја^же на востоk слн~ца эT і^ерихо'на,
19
І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона.
бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його,
24
да ё^вњ'дяT вс^я страны` зе'мныа. ја%ко рђка` гн~я крњ'пка е^сᲄь, и^ да чтете в^ы г~а б~а ва'шего во вс^е вре'мя”
24
щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні.
Коли всі царі аморрейські, які жили по цей бік Йордану до моря, і всі царі ханаанські, які біля моря, почули, що Господь [Бог] висушив води Йордану перед синами Ізраїлевими, доки переходили вони, тоді ослабло серце їхнє, [вони жахнулися] і не стало вже в них духу проти синів Ізраїлевих.
Ось причина, чому обрізав Ісус [синів Ізраїлевих, які тоді народилися на путі, і які з тих, що вийшли з Єгипту, не були тоді обрізані, всіх їх обрізав Ісус]: весь народ, який вийшов з Єгипту, чоловічої статі, усі здатні до війни померли в пустелі на путі, після виходу з Єгипту;
бо сини Ізраїлеві сорок [два] роки ходили в пустелі [тому багато з них і не були обрізані], доки не перемер весь народ, здатний до війни, який вийшов з Єгипту, які не слухали голосу Господнього, і яким Господь клявся, що вони не побачать землі, яку Господь з клятвою обіцяв батькам їхнім, дати нам землю, де тече молоко і мед,
і на другий день Пасхи стали їсти з плодів землі цієї, опрісноки і сушені зерна в самий той день;
12
в то'иже дн~ь” И$ ѓ^скђдњ маnна ја%ко ја^до'ша эT пшени'ца ꙁемля`. и^ по се'мъ не бы'сть сн~омъ і^и^л~евыM маnны н^о ја^до'ша эT плодо'въ ꙁемли` ханаа'ньскїя в т^о лњто”
12
а манна перестала падати на другий день після того, як вони стали їсти плоди землі, і не було більше манни у синів Ізраїлевих, але вони їли в той рік плоди землі Ханаанської.
Ісус, знаходячись поблизу Єрихона, глянув, і бачить, і ось стоїть перед ним чоловік, і в руці його оголений меч. Ісус підійшов до нього і сказав йому: чи наш ти, чи з ворогів наших?
Він сказав: ні; я вождь воїнства Господнього, тепер прийшов [сюди]. Ісус упав лицем своїм на землю, і поклонився і сказав йому: що господар мій скаже рабові своєму?
15
Рече же вое^во'да гн~ь къ і^сђсђ и^ꙁ#зђ'и сапо'гъ с но'гђ твое^ю мњсто б^о на не'мже ты` стои'ши ст~о е^сть, и^ сътвори` і^сђсъ та'ко”
15
Вождь воїнства Господнього сказав Ісусові: зніми взуття твоє з ніг твоїх, тому що місце, на якому ти стоїш, святе. Ісус так і зробив.
16
Є$рихон# же ꙁаключенъ и^ ѓ^гражденъ и^ никтоже и^ꙁ него не и^схожда'ше н^и въхожда'ше”
16
Єрихон замкнувся і був замкнений від страху синів Ізраїлевих: ніхто не виходив [з нього] і ніхто не входив.
коли затрубить ювілейний ріг, коли почуєте звук труби, тоді весь народ нехай викликне гучним голосом, і стіна міста впаде до своєї основи, і [весь] народ піде [у місто, кинувшись] кожен зі своєї сторони.
І прикликав Ісус, син Навина, священиків [Ізраїлевих] і сказав їм: несіть ковчег завіту; а сім священиків нехай несуть сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім.
6
Посем же рече лю'демъ, и^дњте и^ ѓ^бы'идњте граD, во'ини же да и^дTђ въѓ^рђжени преD кїѓ'тоM гн~им#”
6
І сказав [їм, щоб вони сказали] народу: підіть і обійдіть навколо міста; озброєні ж нехай ідуть перед ковчегом Господнім.
7
Є$гда же сїя рече і^сђсъ, ᲄогда` седмь жрецъ вꙁя'ша се'дмь трђбъ преDи^дђще, и^ въстрђби'ша добро`гла'сно. а^ ковчегъ ꙁавњта гн~я въ слњдъ по нихъ да и%детъ”
7
Як скоро Ісус сказав народу, сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед Господом, пішли і засурмили [гучно] трубами, і ковчег завіту Господнього йшов за ними;
озброєні ж ішли попереду священиків, які сурмили трубами; а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту Господнього] і під час ходу сурмили трубами.
9
Лю'дем# же ꙁаповњ'да і^сђсъ гл~я не вопи'те н^и да не слы'шиT никто'же глsа вашиX до' дн~е во'н#же повелю` ва'мъ кли'кнђти, тогда` кли'кнете”
9
Народу ж Ісус дав повеління і сказав: не викликуйте і не давайте чути голосу вашого, і щоб слово не виходило з уст ваших до того дня, доки я не скажу вам: «викликніть!» і тоді викликнете.
і сім священиків, які несли сім труб ювілейних перед ковчегом Господнім, ішли і сурмили трубами; озброєні ж ішли попереду них, а ті, що позаду, йшли за ковчегом [завіту] Господнього і, йдучи, сурмили трубами.
Коли в сьомий раз священики сурмили трубами, Ісус сказав народу: викликніть, бо Господь віддав вам місто!
16
И$ бђ'детъ граD сїи про'клятъ, все' же е^же в не'мъ гв~и си'лъ. ра'звњ раа'въ блђ'дницђ снабди'те ю& и^ вс^е е^же е^сть в домђ` ея`, ја%ко съкры` прелагаᲄая ја%же посыла'хоM
16
місто буде під закляттям, і все, що в ньому, — Господу [сил]; тільки Раав блудниця нехай залишиться в живих, вона і всякий, хто в її домі; тому що вона сховала посланих, яких ми посилали;
але ви бережіться заклятого, щоб і самим не піддатися закляттю, якщо візьмете що-небудь із заклятого, і щоб на стан [синів] Ізраїлевих не навести закляття і не зробити йому лиха;
18
Зла'то же вс^е и^ сребро` мњ'дь и^ желњ'зо ст~о да бђдетъ гв~и, въ сокро'вище гн~е да ся внесе'тъ”
18
і все срібло і золото, і сосуди мідні й залізні нехай будуть святинею Господу і ввійдуть у скарбницю Господню.
Народ викликнув, і засурмили трубами. Як тільки почув народ голос труби, викликнув народ [весь разом] гучним [і сильним] голосом, і впала [вся] стіна [міста] до своєї основи, і [весь] народ пішов у місто, кожен зі своєї сторони, і взяли місто.
20
И$ прокля` и& і^сђсъ, вс^е е^ли'ко бя'ше въ гра'дњ эT мђжеска по'лђ и^ до же'ньска. эT ю'ноша и^ до ста'рца и^ эT телца` до ѓ^вцы`, и^ до ѓ^сля'ти вс^е поD ме'чь”
20
І піддали закляттю усе, що в місті, і чоловіків і дружин, і молодих і старих, і волів, і овець, і ослів, [усе] знищили мечем.
І пішли юнаки, які видивлялися [місто, у дім жінки] і вивели Раав [блудницю] і батька її і матір її, і братів її, і всіх, які у неї були, і всіх родичів її вивели, і поставили їх поза станом Ізраїльським.
Раав же блудницю і дім батька її і всіх, які у неї були, Ісус залишив у живих, і вона живе серед Ізраїля до цього дня, тому що вона сховала посланих, яких посилав Ісус для вивідання Єрихона.
У той час Ісус поклявся і сказав: проклятий перед Господом той, хто відновить і побудує місто це Єрихон; на первістку своєму він покладе основу його і на молодшому своєму поставить ворота його. [Так і зробив Азан, родом з Вефиля: він на Авироні, первістку своєму, заснував його і на молодшому, врятованому, поставив ворота його.]
Але сини Ізраїлеві зробили [великий] злочин [і взяли] із заклятого. Ахан, син Хармія, сина Завдія, сина Зари, з коліна Іудиного, взяв із заклятого, і гнів Господній запалав на синів Ізраїля.
Ісус з Єрихона послав людей у Гай, що біля Беф-Авена, зі східної сторони Вефиля, і сказав їм: підіть, огляньте землю. Вони пішли й оглянули Гай.
3
И$ въꙁврати'шася къ і^сђсђ и^ реко'ша е^мђ, да не' и^дђтъ вс^и лю'ди. н^о ја%ко дв^њ ты'сящи и^л^и тр^и ты'сяща мђжи` да и%дђтъ, и^ да вою%ютъ га'и. да не веде'ши та'мо всњ'хъ людїи, ма'ло б^о е^сть и^хъ та'мо”
3
І повернувшись до Ісуса, сказали йому: не весь народ нехай іде, а нехай піде близько двох тисяч або близько трьох тисяч чоловік, і вразять Гай; усього народу не утруджуй туди, тому що їх мало [там].
жителі гайські убили з них до тридцяти шести чоловік, і переслідували їх від воріт до Севарима і розбили їх на спуску з гори; від чого серце народу розтануло і стало, як вода.
6
И$ растерꙁа` і^сђс# ри'ꙁы своя`, и^ паде` на ꙁемли` на лице` свое преD гм~ъ. а^жъ до вечера са'мъ и^ ста'рцы і^и^л~евы, всы'паша прьсть на главы` своя`”
6
Ісус роздер одяг свій і упав лицем своїм на землю перед ковчегом Господнім і лежав до самого вечора, він і старійшини Ізраїлеві, і посипали порохом голови свої.
І сказав Ісус: о, Господи Владико! для чого Ти перевів народ цей через Йордан, щоб віддати нас у руки аморреїв і погубити нас? о, якби ми залишилися і жили за Йорданом!
Господь сказав Ісусові: встань, для чого ти упав на лице твоє?
11
съгрњши'ша лю'дїе, и^ престђпи'ша ꙁавњтъ мои е^же ꙁавњща'хъ к ни'мъ, и^ ё^краDше эT кля'твы и скры'ша въ сосђдњхᲆ свои^хᲆ”
11
Ізраїль згрішив, і переступили вони завіт Мій, який Я заповідав їм; і взяли із заклятого, й украли, і приховали, і поклали між своїми речами;
12
Сего ра'ди не въꙁмогђтъ сн~ове і^и^л~евы ста'ти преD лицемъ вра'гъ своиX” н^о хребетъ ѓ^братя'т# преD враги` свои^ми, ја%ко кля'твою сташа, и^ не приложђ` ксемђ бы'ти с ва'ми, а^ще не и^ꙁмете кля'твы эT себе` са'ми”
12
через те сини Ізраїлеві не могли встояти перед ворогами своїми і показали спини ворогам своїм, тому що вони підпали прокляттю; не буду більше з вами, якщо не знищите із середовища вашого проклятого.
13
Въста'въ ѓ^чи'сти лю'ди, и^ рцы` ѓ^чи'ститеся до ё%тра, ја%ко с^е гл~етъ г~ь б~ъ і^и^л~евъ. кля'тва е^сть въ ваs не въꙁмо'жете ста'ти преD враги` вашими, до'ндеже и%ꙁмете эT себе са'ми кля'твђ”
13
Встань, освяти народ і скажи: освятіться до ранку, бо так говорить Господь Бог Ізраїлів: «закляте серед тебе, Ізраїлю; тому ти не можеш устояти перед ворогами твоїми, доки не віддалиш від себе заклятого»;
14
да съберетеся вс^и заё%тра, по племеномъ ва'шимъ и^ бђдетᲆ племя` е^же пока'жетᲆ г~ь” да приведете` до сонмђ, сонмᲆ же и^же покажетᲆ г~ь. да приведете по домоM до'м же и^же покажетᲆ г~ь. да приведете` по мђжемъ”
14
завтра підходьте [усі] за колінами вашими; коліно ж, яке вкаже Господь, нехай підходить за племенами; плем’я, яке вкаже Господь, нехай підходить за родинами; родина, яку вкаже Господь, нехай підходить по одній людині;
і викритого у викраденні заклятого нехай спалять вогнем, його й усе, що в нього, за те, що він переступив завіт Господній і зробив беззаконня серед Ізраїля.
Тоді Ісус сказав Ахану: сину мій! воздай славу Господу, Богу Ізраїлевому і зроби перед Ним сповідання й оголоси мені, що ти зробив; не приховай від мене.
між здобиччю побачив я один чудовий сеннаарський одяг і двісті сиклів срібла і зливок золота вагою в п’ятдесят сиклів; це мені сподобалося і я взяв це; і ось, воно заховане в землі посеред намету мого, і срібло під ним [заховане].
Ісус і всі ізраїльтяни з ним взяли Ахана, сина Зариного, і срібло, і одяг, і зливок золота, і синів його і дочок його, і волів його й ослів його, і овець його і намет його, і все, що в нього було, і вивели їх [із усім] на долину Ахор.
І сказав Ісус: за те, що ти навів на нас лихо, Господь на тебе наводить лихо в день цей. І побили його всі ізраїльтяни камінням, і спалили їх вогнем, і накидали на них каміння.
І накидали на нього велику купу каміння, яка вціліла і до цього дня. Після цього затихла лють гніву Господнього. Тому те місце називається долиною Ахор навіть до цього дня.
Господь сказав Ісусові: не бійся і не жахайся; візьми із собою весь народ, здатний до війни, і, вставши, піди до Гая; ось, Я віддаю в руки твої царя Гайського і народ його, місто його і землю його;
2
И$ да съᲄвори'ши га'ю и^ цр~ю е^го, ја%коже сътвори` і^е^рихо'нђ и^ цр~ю е^го. полоn же и^ ско'ты е^го да плњниши себњ`, ё^стро'и же себњ` поDсадђ гра'да ꙁа собо'ю”
2
зроби з Гаєм і царем його те саме, що зробив ти з Єрихоном і царем його, тільки здобич його і худобу його розділіть собі; зроби засідку за містом.
і поставив стан з північної сторони Гая, а між ним і Гаєм була долина. Потім узяв він близько п’яти тисяч чоловік і посадив їх у засідці між Вефилем і Гаєм, із західного боку міста.
І народ розташував весь стан, який був з північного боку міста, так, що задня частина була з західного боку міста. І прийшов Ісус у ту ніч на середину долини.
Коли побачив це цар Гайський, негайно з жителями міста, вставши рано, виступив проти Ізраїля на бій, він і весь народ його, на призначене місце перед рівниною; а він не знав, що для нього є засідка позаду міста [його].
у Гаї і Вефилі не залишилося жодної людини, яка не погналася б за Ізраїлем; і місто своє вони залишили відчиненим, переслідуючи Ізраїля.
18
И$ реq г~ь къ і^сђ'сђ простри` рђ'кђ свою` и^ копїе` и^же в рђцњ` ᲄвое'й на гра'дъ, ја%ко в рђ'кђ твою` предаX и&” И$ простре` і^сђсъ рђ'кђ свою` и^ копїе` на градъ,
18
Тоді Господь сказав Ісусові: простягни спис, що у руці твоїй, до Гая, бо Я віддам його в руки твої [і засідка негайно встане з місця свого]. Ісус простяг [руку свою і] спис, що був у його руці, до міста.
Ті, що сиділи у засідці, негайно встали з місця свого і побігли, як тільки він простяг руку свою, ввійшли в місто і взяли його і негайно запалили місто вогнем.
20
И$ ѓ^ꙁрњвшеся ѓ^баватели насеlницы га'истїи въспя'ть и^хъ ё^ꙁрњш'а ды'мъ въсходя'ще эT гра'да до нб~се. и^ посе'мъ не и^мњша ка'мо побњ'гнђти н^и сњмо н^и ѓ^ва'мо. лю'дїе же эTбњ'гшїи въ пђсты'ню въꙁ#врати'шася на гони'тели”
20
Жителі Гая, оглянувшись назад, побачили, що дим від міста піднімався до неба. І не було для них місця, куди б бігти — ні туди ні сюди; бо народ, який біг до пустелі, повернувся на переслідувачів.
21
І$сђсъ же и^ весь і^и^л~ь ви'дњвше, ја%ко взяша ꙁаставы гра'дъ. и^ ја%ко въсходитъ дымъ гра'дныи до нб~се, и^ ѓ^братившеся. і^ и^ꙁбиша мђжи га'искїи”
21
Ісус і весь Ізраїль, побачивши, що ті, які сиділи в засідці, взяли місто, і дим від міста піднявся [до неба], повернулися і стали уражати жителів Гая;
а ті з міста вийшли назустріч їм, так що вони знаходилися всередині між ізраїльтянами, з яких одні були з того боку, а інші з іншого; так уражали їх, що не залишили жодного з них, хто уцілів би або втік;
23
Цр~я же га'иска ја%ша жи'ва и^ приведо'ша и& кᲆ і^сђ'сђ”
23
а царя Гайського взяли живим і привели його до Ісуса.
Коли ізраїльтяни перебили всіх жителів Гая на полі, у пустелі, де вони переслідували їх, і коли усі вони до останнього впали від вістря меча, тоді всі ізраїльтяни повернулися до Гая і вразили його вістрям меча.
а царя Гайського повісив на дереві, [і був він на дереві] до вечора; після заходу ж сонця наказав Ісус, і зняли труп його з дерева, і кинули його біля воріт міських, і накидали над ним велику купу каміння, яка вціліла навіть до цього дня.
як заповів Мойсей, раб Господній, синам Ізраїлевим, про що написано в книзі закону Мойсея, — жертовник з каменів цільних, на які не піднімали заліза; і принесли на ньому всепалення Господу і звершили жертви мирні.
Весь Ізраїль, старійшини його і наглядачі [його] і судді його, стали з того й іншого боку ковчега навпроти священиків [і] левитів, які носять ковчег завіту Господнього, як прибульці, так і природні жителі, одна половина їх біля гори Гаризим, а друга половина біля гори Гевал, як раніше повелів Мойсей, раб Господній, благословляти народ Ізраїлів.
34
По семђ же тако почте` вс^я словеса` ꙁакона сего`, блsвенїа и^ клятвы. по всемђ` писа'нїю въ ꙁаконњ мољ=сїѓ^вњ”
34
І потім прочитав [Ісус] усі слова закону, благословення і прокляття, як написано в книзі закону;
з усього, що Мойсей заповів [Ісусові], не було жодного слова, якого Ісус не прочитав би перед усім зібранням Ізраїля, [перед чоловіками,] і жінками, і дітьми, і прибульцями, які перебували серед них.
Почувши це, всі царі [аморрейські], що за Йорданом, на горі і на рівнині і по всьому березі великого моря, [і які] біля Ливану, хеттеї, аморреї, [гергесеї,] хананеї, ферезеї, евеї та ієвусеї,
й усе, що Він зробив двом царям аморрейським, які [були] по той бік Йордану, Сигону, царю Есевонському, та Огу, царю Васанському, який [жив] в Астарофі [й Едреї].
[Чуючи це,] старійшини наші і всі жителі нашої землі сказали нам: візьміть у руки ваші хліба на дорогу і підіть назустріч їм і скажіть їм: «ми раби ваші; отже, укладіть з нами союз».
[Ісус і] сини Ізраїлеві не побили їх, тому що [усі] начальники громади клялися їм Господом Богом Ізраїлевим. За це вся громада [Ізраїлева] обурилася на начальників.
І сказали їм начальники: нехай вони живуть, але будуть рубати дрова і черпати воду для всієї громади. [І зробила вся громада] так, як сказали їм начальники.
22
И$ съꙁва` и^хъ і^сђсъ и^ реq и^мъ гл~я, почто` прельстисте насъ гл~ще. ја%ко далече е^сми эT тебе` ѕᲇло, вы же насе'лницы е^сте` живђщїи в наs”
22
Ісус покликав їх і сказав: для чого ви обдурили нас, сказавши: «ми дуже далеко від вас», тоді як ви живете поблизу нас?
Вони у відповідь Ісусові сказали: дійшло до відома рабів твоїх, що Господь Бог твій повелів Мойсеєві, рабові Своєму, дати вам усю землю і знищити [нас і] всіх жителів цієї землі перед лицем вашим; тому ми дуже боялися, щоб ви не позбавили нас життя, і зробили цю справу;
і визначив у той день Ісус, щоб вони рубали дрова і черпали воду для [всієї] громади і для жертовника Господнього; [тому жителі Гаваона зробилися дроворубами і водоносами для жертовника Божого] навіть до цього дня, на місці, яке б не обрав [Господь].
Коли Адониседек, цар Єрусалимський, почув, що Ісус узяв Гай і піддав його закляттю, і що так само вчинив з Гаєм і царем його, як вчинив з Єрихоном і царем його, і що жителі Гаваона уклали мир [з Ісусом і] з Ізраїлем і залишилися серед них,
Тому Адониседек, цар Єрусалимський, послав до Гогама, царя Хевронського, і до Фирама, царя Іармуфського, і до Яфія, царя Лахисського, і до Девира, царя Еглонського, щоб сказати:
Вони зібралися, і пішли п’ять царів аморрейських: цар Єрусалимський, цар Хевронський, цар Іармуфський, цар Лахисський, цар Еглонський, вони і все ополчення їх, і розташувалися станом біля Гаваона, щоб воювати проти нього.
Жителі Гаваона послали до Ісуса в стан [ізраїльський], у Галгал, сказати: не відніми руки твоєї від рабів твоїх; прийди до нас скоріше, врятуй нас і подай нам допомогу; тому що зібралися проти нас усі царі аморрейські, які живуть в горах.
Ісус пішов з Галгала сам, і з ним весь народ, здатний до війни, і всі чоловіки хоробрі.
8
И$ реq г~ь къ і^сђ'сђ не бо'ися иX ја%ко в рђцњ твои` предаX я&. и^ не ѓ^ста'нетъ эT ни'хъ н^и е^ді'нъ прDе ва'ми”
8
І сказав Господь Ісусові: не бійся їх, бо Я віддав їх у руки твої: ніхто з них не устоїть перед лицем твоїм.
9
И$ прїиде на ни'хъ і^сђ'съ внеꙁа'пђ. вс^ю бо но'щь и'де эT галга'лъ”
9
І прийшов на них Ісус раптово, [тому що] усю ніч ішов він з Галгала.
10
И$ ё^жаси` я& г~ь эT лица` і^и^л~ева, и^ съкрђши` я& съкрђше'нїемъ вели'кимъ въ гаваѓ'нњ. и^ прогна'ша я& пђте'м# въсхо'да виџоро'ньска, и^ сњча'хђ и^хᲆ даже до а^ꙁи'ка, и^ до маки'да”
10
Господь привів їх у сум’яття, коли ті побачили ізраїльтян, і вони вразили їх у Гаваоні сильною поразкою, і переслідували їх по дорозі до узвишшя Вефорона, й уражали їх до Азека і до Македа.
11
Вънегда' же бњжа'хђ сїи эT лица` сн~овъ і^и^л~евъ, до въсхо'да веџеро'ньска” и^ г~ь просы'па на' ня ка'менїе вели'кое сᲆ нб~се даже до а^ꙁи'ка, и^ бы'сть мно'жаише ё^ме'ршихъ эT гра'да ка'менна, не'же ё^бїе'ныхъ, эT сн~овъ і^и^л~евыхъ мече'мъ на сњ'чи”
11
Коли ж вони бігли від ізраїльтян по схилу гори Вефоронської, Господь кидав на них з небес великі камені [граду] до самого Азека, і вони вмирали; більше було тих, які померли від каміння граду, ніж тих, яких умертвили сини Ізраїлеві мечем [у бою].
Ісус воззвав до Господа в той день, в який віддав Господь [Бог] Аморрея в руки Ізраїля, коли побив їх у Гаваоні, і вони побиті були перед лицем синів Ізраїлевих, і сказав перед ізраїльтянами: стій, сонце, над Гаваоном, і місяць, над долиною Аїалонською!
13
И$ ста` слн~це, и^ мsць ста` доnдеже лю'дїе і^и^л~евы эTм#сти'ша враго'мъ свои^мъ, не се' ли е^сть пи'сано въ кни'гахъ пра'вед#наго. и^ ста` слн~це средњ нб~си, и^ не скори` и^ти` на за'паD въ совершенїе дн~и е^ді'наго.
13
І зупинилося сонце, і місяць стояв, доки народ мстився ворогам своїм. Чи не це написано в книзі Праведного: «стояло сонце серед неба і не поспішало до заходу майже цілий день»?
14
и^ не бы'сть дн~ь такїи, ниже прежде н^иже пото'мъ. да послђш'аетъ б~ъ та'ко гла'са чл~ча, ја^ко г~ь побори` по і^и^л~ю”
14
І не було такого дня ні раніше ні після того, в який Господь [так] слухав би голосу людського. Тому що Господь боровся за Ізраїля.
Ісус сказав: «приваліть великі камені до отвору печери і приставте до неї людей стерегти їх;
19
Вы' же не ѓ^става'ите женђщи въ слDњ врагъ ва'шихъ” И$ сечњте ѓ^ста'ноk и^хъ, и^ не дади'те въни'ти и^мъ въ гра'ды и^хъ. преда` б^о я& г~ь б~ъ на'ш# въ рђцњ на'ши”
19
а ви не зупиняйтеся [тут], але переслідуйте ворогів ваших і знищуйте задню частину війська їх і не давайте їм ввійти в міста їх, бо Господь Бог ваш ввіддав їх у руки ваші».
Так і зробили: вивели до нього з печери п’ятьох царів тих: царя Єрусалимського, царя Хевронського, царя Іармуфського, царя Лахисського і царя Еглонського.
Коли вивели царів цих до Ісуса, Ісус покликав усіх ізраїльтян і сказав начальникам воїнів, які ходили з ним: підійдіть, наступіть ногами вашими на шиї царів цих. Вони підійшли і наступили ногами своїми на шиї їхні.
Потім уразив їх Ісус і вбив їх і повісив їх на п’ятьох деревах; і висіли вони на деревах до вечора.
27
И$ бысть на за'ходњ сл~нцю, повелњ і^сђсᲆ и^ сня'ша я& съ древесъ и^ въверго'ша я& в пеще'рђ в нюy ся бњша сᲆкры'ли, ᲄа'мо и^хъ ꙁавали'ша ка'менїемъ вели'киM эT ё^сᲄїя пеще'ры, до днешняго дн~е”
27
При заході сонця наказав Ісус, і зняли їх з дерев, і кинули їх у печеру, в якій вони ховалися, і привалили великі камені до отвору печери, які там навіть до цього дня.
28
Взя'ша же и^ макида'нъ въ то'и дн~ь. і и^ꙁби` ѓ^рђжїемъ, и^ потреби'ша цр~я е^го, и^ вс^е ды'шђщее в не'мъ. и^ не ѓ^ста` никто'же в не'мъ цњлᲆ. и^ сътвори'ша цр~ю македа'нскђ ја%коже сътвори'ша цр~ю і^е^рихо'нъскђ”
28
У той самий день узяв Ісус Макед, і уразив [його] мечем і царя його, і піддав закляттю їх і все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишив, хто вцілів би [й уник]; і вчинив з царем Македським так само, як учинив з царем Єрихонським.
29
І$ и'де і^сђсъ и^ весь і^ил~ь с ниM, эT македа'на въ леMнђ и^ ѓ^блего'ша я&”
29
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Македа до Ливни і воював проти Ливни;
і віддав Господь і її в руки Ізраїля, [і взяли її] і царя її, і знищив її Ісус мечем і все, що дихає, що знаходилося в ній: нікого не залишив у ній, хто вцілів би [й уник], і вчинив з царем її так само, як учинив з царем Єрихонським.
і віддав Господь Лахис у руки Ізраїля, і взяв він його на другий день, і вразив його мечем і все, що дихає, що було в ньому, [і знищив його] так, як учинив з Ливною.
Тоді прийшов на допомогу Лахису Горам, цар Газерський; але Ісус уразив його і народ його [мечем] так, що нікого у нього не залишив, хто уцілів би [й уник].
34
И$ эти'де і^сђсъ, и^ ве'сь і^и^л~ь с ниM эT ляхи'съ, вᲆ а^гло'нъ. и^ ѓ^блеже и& и^ воева'ша на ня”
34
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Лахиса до Еглона і розташувалися поряд нього станом і воювали проти нього;
[і віддав його Господь у руки Ізраїля,] і взяли його в той самий день і вразили його мечем, і все, що дихає, що знаходилося в ньому в той день, піддав він закляттю, як учинив з Лахисом.
І пішов Ісус і всі ізраїльтяни з ним з Еглона до Хеврона і воювали проти нього;
37
и^ взя` е^го і^ и^зби` е^го ѓ^стрїемъ меча`, и^ вс^и гра'ды е^го и^ вс^е ды'шђщее е^ли'ко же бᲇя'ше в не'мъ. и^ не ѓ^ста` иX н^и е^ді'нъ та'ко сътвори` ја%коже и^ а^гло'нђ, потребиша и& е^ли'коже в неM бя'ше”
37
і взяли його й уразили його мечем, і царя його, і всі міста його, і все, що дихає, що знаходилося в ньому; нікого не залишив, хто уцілів би, як учинив він і з Еглоном: піддав закляттю його і все, що дихає, що знаходилося в ньому.
38
И$ ѓ^братися і^сђсъ и^ весь і^и^л~ь с ниM, в# давиr. и^ ѓ^бсDњше и&
38
Потім обернувся Ісус і весь Ізраїль з ним до Давира і воював проти нього;
і взяв його і царя його, і всі міста його, й уразили їх мечем, і піддали закляттю [їх і] все, що дихає, що знаходилося в ньому: нікого не залишилося, хто вцілів би; як учинив з Хевроном і царем його, так учинив з Давиром і царем його, і як учинив з Ливною і царем її.
І вразив Ісус усю землю нагірну і полуденну, і низинні місця і землю, що лежить біля гір, і всіх царів їх: нікого не залишив, хто вцілів би, і все, що дихає, піддав закляттю, як повелів Господь Бог Ізраїлів;
41
І$ и^зби` и^хъ і^сђсъ эT кадисва'рни, даже до га'зы и^ вс^ю зе'млю гесеM до гаваѓ'на”
41
уразив їх Ісус від Кадес-Варні до Гази, і всю землю Гошен навіть до Гаваона;
до хананеян, які жили на сході і до моря, до аморреян і хеттеян, до ферезеян і до ієвусеян, які жили на горі, і до евеян, які жили біля Ермона в землі Массифі.
Але Господь сказав Ісусові: не бійся їх, тому що завтра, близько цього часу, Я віддам усіх [їх] на знищення [синам] Ізраїля; коням же їхнім переріж жили і колісниці їхні спали вогнем.
7
И$ прїиде і^сђ'съ и^ вс^и лю'ди во'истїи с ни'мъ на ни'хъ къ водњ` миро'ньстњи внеꙁа'пђ, и^ нападо'ша на' ня въ го'рстњи”
7
Ісус і з ним весь народ, здатний до війни, раптово вийшли на них до вод Меромських і напали на них.
8
И$ преда'стъ я& г~ь поD рђцњ і^и^л~еви. и^ сњкђщ'їя и^хъ прогна'ша и^хъ до сидо'на вели'каго. и^ до масрефоџъ маи^мъ, и^ до по'ль маси'фекъ на въсто'ки” И$ сњко'ша и^хъ до'ндеже не ё^цњлњ` в ни'хъ н^и е^ді'нъ н^и ё^бњжа'въ”
8
І віддав їх Господь у руки ізраїльтян, і уразили вони їх, і переслідували їх до Сидона великого і до Мисрефоф-Маїма, і до долини Мицфи на схід, і перебили їх, так що нікого з них не залишилося, хто вцілів би [й уник].
І всі міста царів цих і всіх царів їх узяв Ісус і убив мечем, піддавши їх закляттю, як повелів Мойсей, раб Господній;
13
Всњ же грады крњпки не ꙁапали` і^и^л~ь. раZвње а^соръ е^ди'нъ ᲄочїю ꙁапали` і^сђсъ”
13
утім, усіх міст, що лежали на височині, не палили ізраїльтяни, крім одного Асора, який спалив Ісус.
14
Вся же коры'сти и^хᲆ и^ вс^и скоты и^хъ плњниша себњ` сн~ове і^и^л~еви” Людїе же вс^и поби'ша мечеM и^ погђби'ша я& дондеже поᲄребиша я&. и^ не ѓ^ста'виша эT нихъ ни е^ді'наго ды'шђщаго”
14
А всю здобич міст цих і [всю] худобу розграбували сини Ізраїлеві собі; людей же всіх перебили мечем, так що знищили всіх їх: не залишили [з них] жодної душі.
15
ЈА/коже повелњ` г~ь мољ=сїю рабђ` свое^мђ, тако мољ=сїи ꙁаповњ'да і^сђсђ, и^ тако сътвори` і^сђсъ. и^ не престђпи` ни е^ді'наго же эT всњхъ ја%же ꙁаповњ'да г~ь мољ=сїю”
15
Як повелів Господь Мойсеєві, рабові Своєму, так Мойсей заповів Ісусові, а Ісус так і зробив: не відступив від жодного слова в усьому, що повелів Господь Мойсеєві.
Таким чином Ісус узяв усю цю нагірну землю, всю землю полуденну, всю землю Гошен і низинні місця, і рівнину і гору Ізраїлеву, і низинні місця [біля гори],
И$ не бы'сть н^и е^ді'нъ гра'дъ е^го'же не преда` г~ь сн~омъ і^ил~евыM раZвњ хиве'и ѓ^битающихᲆ вᲆ гаваѓ'нњ всXњ въꙁя'ша мече'мᲆ”
19
Не було [жодного] міста, яке уклало б мир із синами Ізраїлевими, крім евеян, жителів Гаваона: все узяли вони війною;
20
ЈА/ко гм~ъ сᲆтворена бысть сїа, ё^крњпити срDце их# сᲆпротиви'тися на ра'ти кᲆ і^ил~ю. да потребя'тъ и^х#, не сътвори'вше млsти, н^о да ся потребя'тъ, ја%ко гл~а г~ь къ мољ=сїю”
20
бо від Господа було те, що вони озлобили серце своє і війною зустрічали Ізраїля — для того, щоб піддані були закляттю і щоб не було їм помилування, але щоб знищені були так, як повелів Господь Мойсеєві.
У той же час прийшов Ісус і уразив [усіх] єнакимян на горі, у Хевроні, у Давирі, в Анаві, на всій горі Іудиній і на всій горі Ізраїлевій; з містами їх віддав їх Ісус закляттю;
Таким чином узяв Ісус усю землю, як говорив Господь Мойсеєві, і віддав її Ісусові в наділ ізраїльтянам, за розподілом між колінами їх. І заспокоїлася земля від війни.
Ось царі тієї землі, яких уразили сини Ізраїлеві і землю яких взяли в спадщину по той бік Йордану до сходу сонця, від потоку Арнона до гори Ермона, і всю рівнину на схід:
Сигон, цар Аморрейський, що жив у Есевоні, який володів від Ароера, що біля берега потоку Арнона, і від середини потоку, половиною Галаада, до потоку Іавока, межі аммонитян,
3
эT а^ра'ва же до мо'ря хенере'џъ на высо'ки, да'же до мо'ря а^ра'ва, мо'ря со'лищнаго. на въсто'кᲆ пђтемъ ко висимо'џђ и^ поD џема'нь, ја^же поD сидоџа си'га”
3
і рівниною до самого моря Хиннерефського до сходу і до моря рівнини, моря Солоного, на схід по дорозі до Беф-Ієшимофу, а до півдня місцями, що лежать біля підошви Фасги;
Мойсей, раб Господній, і сини Ізраїлеві убили їх; і дав її Мойсей, раб Господній, у спадщину коліну Рувимовому і Гадовому і половині коліна Манассіїного.
І ось царі [аморрейської] землі, яких уразив Ісус і сини Ізраїлеві по цей бік Йордану на захід, від Ваал-Гада в долині Ливанській до Халака, гори, що простягається до Сеїру, яку віддав Ісус колінам Ізраїлевим у спадщину, за розподілом їх,
на горі, на низинних місцях, на рівнині, на місцях, що лежать біля гір, і в пустелі і на півдні, хеттеїв, аморреїв, хананеїв, ферезеїв, евеїв та ієвусеїв:
Коли Ісус постарів, увійшов у літа похилі, тоді Господь сказав йому: ти постарів, увійшов у літа похилі, а землі брати в спадщину залишається ще дуже багато.
2
Си' же ꙁемля` ѓ^ста'вленая предњ'лы филисти'мли. эT гесђри и^ хананея'нъ”
2
Залишається ця земля: всі округи филистимські і вся земля Гессурська [і Хананейська].
Від Сихора, що перед Єгиптом, до меж Екрона на півночі, вважаються ханаанськими п’ять власників филистимських: Газький, Азотський, Аскалонський, Гефський, Екронський і Аввейський;
4
эT џема'нъ” эT ю'га же вс^я земля` ханаа'н#ска пря'мо эT га'ꙁы. и^ сидо'нъ даждь до а^фе'ка, до предњ'лъ а^м#мор#ре'искъ”
4
на південь же уся земля ханаанська від Меари Сидонської до Афека, до меж аморрейських,
Усіх гірських жителів від Ливану до Мисрефоф-Маїма, усіх сидонян Я прожену від лиця синів Ізраїлевих. Розділи ж її в наділи Ізраїлю, як Я повелів тобі;
розділи землю цю в наділи дев’ятьом колінам і половині коліна Манассіїного [від Йордану до моря великого на захід віддай її їм; велике море буде межею].
А коліно Рувимове і Гадове з другою половиною коліна Манассіїного одержали наділи свої від Мойсея за Йорданом на схід [сонця], як дав їм Мойсей, раб Господній,
Тільки коліну Левіїному не дав він частки: жертви Господа Бога Ізраїлевого є наділ його, як сказав йому Господь. [Ось розподіл, який зробив Мойсей синам Ізраїлевим за племенами їх на рівнинах моавитських за Йорданом, навпроти Єрихона:]
15
и^ да'стъ мољ=сїи племе'ни сн~овъ рђви'млимъ по со'ньмђ и^хъ”
15
коліну синів Рувимових за племенами їх дав наділ Мойсей:
і всі міста на рівнині, і все царство Сигона, царя Аморрейського, який царював у Есевоні, якого убив Мойсей, так само як і вождів мадіамських: Евія, і Рекема, і Цура, і Хура, і Реву, князів сигонових, що жили на землі [тій];
і на долині Беф-Гарам і Беф-Нимра і Сокхоф і Цафон, залишок царства Сигона, царя Есевонського; межею його був Йордан до моря Хиннерефського за Йорданом на схід.
28
Сїе прича'стїе сн~овъ га'доv по соньмо'мъ и^хъ, и^ по гра'дохъ и^хъ и^ по се'лаX и^хъ”
28
Ось наділ синів Гадових за племенами їх, міста і села їх.
29
И$ даде` мољ=сїи и^ по'лђ племе'ни манасїи'нђ, по соньмоM их#”
29
Мойсей дав наділ і половині коліна Манассіїного, що належав половині коліна синів Манассіїних, за племенами їх;
а половина Галаада й Астароф і Едрея, царствені міста Ога Васанського, [надані] синам Махира, сина Манассіїного, половині синів Махирових, за племенами їх.
32
Сїя же сђть и^же раꙁдњли мољ=сїи ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на въ а^раво'џе пря'мо і^е^рихо'на на въсто'к#”
32
Ось що Мойсей дав у наділ на рівнинах моавитських за Йорданом навпроти Єрихона на схід.
33
Племе'ни же левљ=инђ не даде` мољ=сїи прича'стїа. поне'же са'мъ г~ь б~ъ і^и^л~евᲆ прича'сти сего е^сть ја%коже гл~а иM”
33
Але коліну Левіїному Мойсей не дав наділу: Господь Бог Ізраїлів Сам є наділом їх, як Він говорив їм.
Ось що одержали в наділ сини Ізраїлеві в землі Ханаанській, що розділили їм у наділ Єлеазар священик та Ісус, син Навина, і начальники поколінь у колінах синів Ізраїлевих;
за жеребом ділили вони, як повелів Господь через Мойсея, дев’ятьом колінам і половині коліна [Манассіїного],
3
И$ даде` б^о мољ=сїи двема` племе'неM и^ по'лᲆ племе'ни прича'стїе, ѓ^бо'нђ сᲄранђ` і^ѓ^рда'на. левљ=том же не даде` прича'стїа в ниX,
3
бо двом колінам і половині коліна [Манассіїного] Мойсей дав наділ за Йорданом, левитам же не дав наділу між ними;
4
ꙁане' же бња'хђ сн~ове і^ѓ'сифли. дв^а племе'ни манасїи, и^ е^фремли. и^ сего` ради не да'стᲆ ча'сти земли` левљ=тоM н^о по градо'мъ вселе'нїа, и^ преDгра'дїа скотоM и^хъ”
4
бо від синів Йосифових народилися два коліна: Манассіїне і Єфремове; тому вони і не дали левитам частини в землі, [а тільки] міста для проживання з околицями їх для худоби їхньої і для інших потреб їхніх.
Сини Іудині прийшли в Галгал до Ісуса. І сказав йому Халев, син Ієфоннії, кенезеянин: ти знаєш, що говорив Господь Мойсеєві, чоловіку Божому, про мене і про тебе в Кадес-Варні;
і клявся Мойсей у той день і сказав: «земля, по якій ходила нога твоя, буде наділом тобі і дітям твоїм навік, тому що ти достеменно пішов за Господом Богом моїм»;
отже, ось, Господь зберіг мене в живих, як Він говорив; уже сорок п’ять років минуло від того часу, коли Господь сказав Мойсеєві слово це, й Ізраїль ходив по пустелі; тепер, ось, мені вісімдесят п’ять років;
але і нині я настільки ж міцний, як і тоді, коли посилав мене Мойсей: скільки тоді було в мене сили, стільки і тепер є для того, щоб воювати і виходити і входити;
отже, дай мені цю гору, про яку говорив Господь у той день; бо ти чув у той день, що там [живуть] сини Єнакові, і міста у них великі й укріплені; можливо, Господь [буде] зі мною, і я вижену їх, як говорив Господь.
Ісус благословив його, і дав у наділ Халеву, синові Ієфонніїному, [кенезеянину,] Хеврон.
14
Сего ради бы'сть хевроn хале'вђ и^е^џо'ни хенезе'инђ, въ прича'стїе до дне'шняго дн~я, поне'же вᲆслњ'дова по велᲇнїю г~а б~а і^и^л~ева”
14
Таким чином Хеврон залишився наділом Халева, сина Ієфонніїного, кенезеянина, до цього дня, за те, що він справді пішов за [повелінням] Господа Бога Ізраїлевого.
на півдні йде він до височини Акраввимської, проходить Цин і, піднімаючись з південного боку до Кадес-Варні, проходить Хецрон і, піднімаючись до Аддара, [йде по західній стороні Кадеса,] повертає до Каркаї,
4
И$зхо'дит# же въ а^семо'нђ, и^ вᲆхо'дитъ до де'бри е^гљ=пет#ски. и^ да бђ'деT и^схоD е^го и^ предLњ е^го къ мо'рю. сїа сђть предњли иX эT ю%га”
4
потім проходить Ацмон, іде до потоку Єгипетського, так що кінцем цієї межі є море. Це буде південна ваша межа.
потім піднімається межа до Давира від долини Ахор і на півночі повертає до Галгала, який навпроти узвишшя Адуммима, що лежить з південної сторони потоку; звідси межа проходить до вод Ен-Шемеша і закінчується біля Ен-Рогела;
звідси межа йде вгору до долини сина Енномового з південного боку Ієвуса, який є Єрусалим, і піднімається межа на вершину гори, що на заході навпроти долини Енномової, що на краю долини рефаїмів з півночі;
від вершини гори межа повертає до джерела вод Нефтоах і йде до міст гори Ефрона, і повертає межа до Ваала, який є Кириаф-Іарим;
10
И$ да ѓ^бхо'дитъ предњлъ эT ваа%ла къ мо'рю, и^ да прихо'дитъ во' граD сїиръ. и^ да преходиT къ ю'гђ гра'да и^а^римъ эT сњ'вера, с^е е^сть хасало'нъ и^ да сни'детъ къ градђ слн~чнђ, и^ да прїидетъ къ ю%гђ”
10
потім повертає межа від Ваала до моря [і йде] до гори Сеїру, і йде північною стороною гори Ієарим, яка є Кесалон, і, сходячи до Вефсамиса, проходить через Фимну;
11
И$ да и^зведеT предњлъ къ ю%гђ а^къкеа^ранђ до сњ'вера. и^ да и^зведе'тъ предњ'лы въ а^къхорана, да преи^детъ горђ земли` валаа'ни. і^ и^зведеT къ а^и^вњнїю, и^ да бђ'детъ предњ'ломъ и^схоD къ мо'рю” И$ предњли и^хъ за'паDнїи, море вели'кое.
11
звідси межа йде північною стороною Екрона, і повертає межа до Шикарона, проходить через гору [землі] Ваал і доходить до Іавнеїла, і закінчується межа біля моря. Західна межа являє собою велике море.
12
сїи предњ'ли сн~оv і^ё%динъ ѓ%крsтъ по сонмо'мъ и^хъ”
12
Ось межа синів Іудиних із племенами їх з усіх боків.
І Халеву, синові Ієфонніїному, [Ісус] дав частину серед синів Іудиних, як повелів Господь Ісусові; [і дав йому Ісус] Кириаф-Арби, батька Єнакового, інакше Хеврон.
Маараф, Беф-Аноф і Елтекон: шість міст із їх селами. [Феко, Ефрафа, інакше Вифлеєм, Фагор, Етам, Кулон, Татамі, Сорес, Карем, Галлим, Вефир і Манохо: одинадцять міст із їх селами.]
Але [єфремляни] не вигнали хананеян, які жили в Газері; тому хананеяни жили серед єфремлян до цього дня, платячи їм данину. [Нарешті прийшов фараон, цар Єгипетський, і взяв місто, і спалив його вогнем, і хананеян і ферезеян і жителів Газера перебив, і віддав його фараон у посаг дочці своїй.]
І випав жереб коліну Манассії, оскільки він був первісток Йосифа. Махиру, первісткові Манассії, батькові Галаада, який був хоробрим на війні, припали Галаад і Васан.
Дісталися наділи й іншим синам Манассії, за племенами їх, і синам Авиєзера, і синам Хелека, і синам Асриїла, і синам Шехема, і синам Хефера, і синам Шемиди. Ось діти Манассії, сина Йосифового, чоловічої статі, за племенами їх.
3
Салпа'дђ же сн~ђ е^фе'ровђ сн~а галаа'дова сн~а махи'рова сн~а манасїина не бя'ше сн~овъ н^о дще'ри” Си' же и^мена` дще'ремъ салпаа'довымъ, мала'а, и^ нђя', и^ е%гла, и^ ме'лха, и^ џе'рса”
3
У Салпаада ж, сина Хеферового, сина Галаадового, сина Махирового, сина Манассіїного, не було синів, а [тільки] дочки. Ось імена дочок його: Махла, Ноа, Хогла, Милка і Фирца.
Вони прийшли до священика Єлеазара і до Ісуса, сина Навина, і до начальників, і сказали: Господь повелів Мойсеєві дати нам наділ між братами нашими. І дали їм наділ, за повелінням Господнім, між братами батька їхнього.
Звідси межа сходить до потоку Кане, з південного боку потоку. Міста ці належать Єфрему, хоча знаходяться серед міст Манассії. Межа Манассії — на північному боці потоку і закінчується морем.
10
Ко ю%гђ же е^фремови, и^ къ сњверђ манасїю. и^ бы'сть море предњлъ и^мъ, и^ къ а^си'рђ да совокђпя'тъ и& эT сњвера, и^ къ и^саха'рђ эT восто'къ”
10
Те, що на півдні, те Єфремове, а що на півночі, те Манассіїне; море ж було межею їх; до Асира примикали вони з північного боку і до Іссахара зі східного.
В Іссахара й Асира належать Манассії Беф-Сан і залежні від нього місця, Івлеам і залежні від нього місця, жителі Дора і залежні від нього місця, жителі Ен-Дора і залежні від нього місця, жителі Фаанаха і залежні від нього місця, жителі Мегиддона і залежні від нього місця, і третя частина Нафефа [із селами його].
12
и^ не възмогоша сн~ове манасїини потреби'ти градовъ сихъ, ја%ко ё^годно бы'сть ханаа%нђ жити въ ꙁемли` сей
12
Сини Манассіїні не могли вигнати жителів міст цих, і хананеяни залишилися жити в землі цій.
13
И$ бы'сть е^гда ё^крњпишася сн~ове іи^л~евы, и^ сътвориша ханаа%на послђшны. потребленїем же не потребиша и^хъ”
13
Коли ж сини Ізраїлеві прийшли в силу, тоді хананеян вони зробили данниками, але вигнати не вигнали їх.
Сини Йосифа говорили Ісусові і сказали: чому ти дав мені в наділ один жереб і одну ділянку, тоді як я багатолюдний, тому що так благословив мене Господь?
Сини Йосифа сказали: не залишиться за нами гора, тому що залізні колісниці у всіх хананеян, які живуть у долині, як у тих, які в Беф-Сані й у залежних від нього місцях, так і в тих, які на долині Ізреельській.
і гора буде твоєю, і ліс цей; ти розчистиш його, і він буде твій до самого кінця його; тому що ти виженеш хананеян, хоча в них колісниці залізні, і хоча вони сильні, [ти подолаєш їх].
дайте від себе по три людини з коліна; я пошлю їх, і вони, вставши, пройдуть по землі й опишуть її, як потрібно розділити їм на наділи, і прийдуть до мене;
5
и^ раздњлю` и^мъ по прича'стїю и^хъ на седмь ча'стїи” І$ё'да да поста'виT предњлъ свой эT лива'на. и^ сн~ове и^ѓ'сифли да поста'вятъ предњлъ свой эT сњвера”
5
нехай розділять її на сім наділів; Іуда нехай залишається в межах своїх на півдні, а дім Йосифів нехай залишається в межах своїх на півночі;
6
Вы' же раздњли'те зе'млю на седмь ча'сᲄїи. и^ принесе'те кᲆ мн^њ сњмо, и^знесђ в^ы жребїи преD гм~ъ бм~ъ ва'шимъ”
6
а ви розпишіть землю на сім наділів і представте мені сюди: я кину вам жереб тут перед лицем Господа Бога нашого;
7
Нњсть б^о ча'сти ё^ ва'съ сн~омъ левљ=иномъ, зане' же жре'чество гн~е ча'сть и^мъ” Га'д же и^ рђви'мъ, и^ по'лъ племе'ни манасїина. взя'ша прича'стїе свое ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на на восто'ки, и^же даде` и^мъ мољ=сїи ра'бъ гн~ь”
7
а левитам немає частини між вами, тому що священство Господнє є наділом їх; Гад же, Рувим і половина коліна Манассіїного одержали наділ свій за Йорданом на сході, який дав їм Мойсей, раб Господній.
Ці люди встали і пішли. Ісус же тим, що пішли описувати землю, дав такий наказ: підіть, обійдіть землю, опишіть її і поверніться до мене; а я тут кину вам жереб перед лицем Господнім, у Силомі.
межа їх на північному боці починається біля Йордану, і проходить межа ця біля Єрихона з півночі, і піднімається на гору на захід, і закінчується в пустелі Бефавен;
13
И$ да про'идђтъ эTтђ'дђ предњли в лю'зђ эT страны` лю'зы къ ю'гђ, и^ да снидђтъ предњли сїи эT а^таро'џа, е^д#да'ръ го'рстњи ја%же е^сть къ лива'нђ, ветеро'ни ниж'неи”
13
звідти межа йде до Луза, до південного боку Луза, інакше Вефиля, і сходить межа до Атароф-Адара, до гори, що на південному боці Беф-Орона нижнього;
потім межа повертає і сходить до морського боку на південь від гори, що на півдні перед Беф-Ороном, і закінчується біля Кириаф-Ваала, інакше Кириаф-Іарима, міста синів Іудиних. Це західна сторона.
15
И$ ча'сть ја%же къ лива'нђ, эT ча'сти каріа^џъваа'ль. и' да про'идTђ предњли морскїя въ гаи'нъ, на исто'чникъ воды` наџо'новы”
15
Південною ж стороною від Кириаф-Іарима йде межа до моря і доходить до джерела вод Нефтоаха;
16
И$ да снидTђ предњли на странђ` горы` е^же е^сть преD лицемъ на'пи, сн~а е^но'мля е^же е^сть эT ча'сти е^ме'къ. рафаи'нъ эT сᲇвера, и^ да сни'детъ къ геномђ на ю%г# и^е^вђсђ, да снидђтъ эT ю%га на и^сто'чникъ рогиль”
16
потім межа сходить до кінця гори, що перед долиною сина Енномового, в долині рефаїмів, на півночі, і сходить долиною Еннома до південного боку Ієвуса, і йде до Ен-Рогела;
17
да про'идђтъ на исᲄочникъ самесовъ. и^ да про'идђтъ на галило'мъ, ја%же е^сть пря'мо въше'ствїю е^додимо'нђ, да сни'дђтъ на ка'мень ваа'на, сн~а рђви'мля”
17
потім повертає від півночі і йде до Ен-Шемеша, і йде до Гелилофа, що навпроти узвишшя Адуммима, і сходить до каменя Богана, сина Рувимового;
18
да про'идђтъ на ю%жнђю странђ` витара'вы,
18
потім проходить біля рівнини на північ і сходить на рівнину;
19
и^ да сни'детъ къ ю'гђ виџа'глы эT сњ'вера” И$ да бђ'детъ и^схо'дъ предњ'лъ на хл'ъмницы мо'ря со'лищнаго эT сњ'вера, въ странђ` і^ѓ^рда'новђ эT ли'вы, сі'а предњ'ли юQныя” І$ѓ^рда'н# же предњля'етъ я& эT страны` въсто'ка.
19
звідси проходить межа поряд Беф-Хогли на північ, і закінчується межа біля північної затоки моря Солоного, біля південного кінця Йордану. Ось межа південна. Зі східного ж боку межею служить Йордан.
20
сїе' прича'стїе сн~овъ венїа^ми'новъ, предњ'ли е^я` ѓ%крsтъ по сонмо'мъ и^х#”
20
Ось наділ синів Веніамінових, з межами його з усіх боків, за племенами їх.
Від ділянки синів Іудиних виділено наділ [коліну] синів Симеонових. Оскільки ділянка синів Іудиних була занадто велика для них, то сини Симеонові й одержали наділ серед їхнього наділу.
10
І$ и^зы'де жре'бїи, г~, и^ сн~овъ заё^ло'нь по сонмо'мъ и^хъ. и^ бы'ша предњли прича'стїа и^хъ, до сирида”
10
Третій жереб припав синам Завулоновим за племенами їх, і простягнулася межа наділу їх до Сарида;
11
И възы'де предњлᲆ ихъ ко за'падђ марала'да, и^ до'иде къ дава'стњ, и^ въ де'брь ја%же е^сть къ лицђ` и^а'к#мы”
11
межа їх піднімається до моря і Марали і примикає до Дабешефа і примикає до потоку, що перед Іокнеамом;
12
И въꙁвраща'ется эT сарида сђпротивъ восто'къ. на предњлы а^џасалоџовы, и^ фаво'ровы. и^ проидTђ къ давра'џђ, и да вᲆзыдеT въ а^і^а^фїю”
12
від Сарида йде назад до східної сторони, на схід сонця, до межі Кислоф-Фавора; звідси йде до Даврафа і піднімається до Іафії;
13
эTтђ'дђ же да ѓ^бы'идђтᲆ сђпроти'въ на восто'ки, на гоџае'фџовы въ граD каси'мъ. и^ да про'идетъ на рем#мона а^м#маџанна дрђнђа'иньска”
13
звідси проходить на схід в Геф-Хефер, у Ітту-Кацин, і йде до Риммона, Мифоара і Неї;
14
ПосеM сїи же предlњ и%де эT сᲇверᲆ въ е^навъѓg. да бђ'детъ и^схоD иX на га'ю и^е^фџаи^льскђ
14
і повертає межа з півночі до Ханнафона і закінчується долиною Іфтах-Ел;
Аламелех, Амад і Мишал; і примикає межа до Кармила із західної сторони і до Шихор-Ливнафа;
27
И$ да ѓ^братя'тся на въсто'къ слн~ца, и^ виџдаго'нь” и^ до'иде къ ꙁаё^ло'нђ и^ въ га'ю и^е^џа'иль, и^ да и'детᲆ подоlнее къ ве'рре на сњ'веръ въкђ'пе” да вни'детъ въ предњ'лы сафџа'на виџае^меk, и^ да и'детъ по доли'не а^нїи'ла, да про'идетъ въ хаво'лъ на лњ'во
27
потім іде назад на схід сонця у Беф-Дагон, і примикає до Завулона і до долини Іфтах-Ел з півночі, [і входить у межі Асафи] у Беф-Емек і Неїел, і йде біля Кавула, з лівого боку;
далі: Еврон, Рехов, Хаммон і Кана, до Сидона великого;
29
да въз#вратиT предњ'лы въ рама'дъ до гра'да тве'рда, тириѓ'нь. да въꙁврати'тъ предњ'лы до со'сы, и^ да бђ'детъ и^схо'дъ е^го мо'ре эT мњ'ры а^хъꙁи'фля”
29
потім межа повертається до Рами до укріпленого міста Тира, і повертає межа до Хосси, і закінчується біля моря, у містечку Ахзиві;
межа їх ішла від Хелефа [і] від діброви, що в Цананнимі, до Адами-Некева і Іавнеїла, до Лаккума, і закінчувалася біля Йордану;
34
да въꙁврати'тᲆ предњ'лъ сїи на ꙁа'паD. а^ꙁано'џъ џаво'ръ. и^ да про'идеT эTтђ'дђ въ и^ко'к#” И$ да притъкнеT къ ꙁаё^ло'нђ эT ю'га, и^ а^си'ръ да съвъкђ'питъ къ мо'рю, и^ къ і^ё'де на і^ѓ^рда'нᲆ эT вᲆстоk слн~ца”
34
звідси повертається межа на захід до Азноф-Фавора і йде звідти до Хуккока, і примикає до Завулона з півдня, і до Асира примикає з заходу, і до Іуди біля Йордану, на схід сонця.
Ме-Іаркон і Ракон з межею біля Іоппії. І вийшов наділ синів Данових малим для них.
47
И$ сего` ради и^ꙁыидо'ша сн~ове да'нови, и^ вое^ва'ша на лесе'мъ и^ вꙁя'ша е^го, і^ и^ꙁби'ша е& мече'мъ и^ всели'шася в неM” И$ прозва'ша и& лесенъда'нъ по и'мени да'на эTц~а свое^го.
47
І сини Данові пішли війною на Ласем і взяли його, й уразили його мечем, і одержали його в спадщину, і оселилися в ньому, і назвали Ласем Даном за ім’ям Дана, батька свого. [Аморреяни залишалися жити в Еломі і Саламині, але рука Єфремова подолала їх, і зробилися вони данниками йому.]
Ось наділ коліна синів Данових, за племенами їх; ось міста і села їх. [Сини Данові не знищили аморреян, які притисли їх на горі, і не давали їм аморреяни виходити на долину і відібрали у них наділ їхньої ділянки.]
за повелінням Господнім дали йому місто Фамнаф-Сараі, яке він просив, на горі Єфремовій; і побудував він місто і жив у ньому.
51
Си^ сђть причастїя ја%же раꙁдњлиша. е^леа^заръ жрецъ, і^ и^сђсᲆ нављ=инъ, и^ кн~ѕи эTч~ьствъ въ племенехъ і^и^л~ихъ по жребїемъ в силоме преD гм~ъ ё^ дверїи храма свњдњнїя” и^ сконча'ста дели'ти ꙁемля`”
51
Ось наділи, які Єлеазар священик, Ісус, син Навина, і начальники поколінь розділили колінам синів Ізраїлевих, за жеребом, у Силомі, перед лицем Господнім, при вході в скинію зібрання. І закінчили розподіл землі.
скажи синам Ізраїлевим: зробіть у себе міста притулку, про які Я говорив вам через Мойсея,
3
да ё^бежи'тъ та'мо ё^би'вшїи дш~ђ не вњ'дя, и^ да бђдђтъ вамъ гра'ди ё^бњжища. и^ да не ё%мретъ ё^бїица эT въꙁыска'ю^щаго кро'ве, до'ндеже поста'витъ пред# со'нмомъ на сђдњ”
3
щоб міг тікати туди вбивця, що убив людину помилково, без наміру; нехай [міста ці] будуть у вас притулком [щоб не вмер той, що убив] від того, хто мститься за кров, [доки не постане перед громадою на суд].
І хто втече в одне з міст цих, нехай стане біля воріт міста і розповість уголос старійшинам міста цього справу свою; і вони приймуть його до себе в місто і дадуть йому місце, щоб він жив у них;
5
И$ ја^ко прибᲇже въ слњдъ въꙁыска'я кро'ве е^го. да не дадђтъ ё^би'вшаго въ рђцњ е^го ја^ко невњдыи ё^бивъ бли'жняго е^го, и^ не ненави'дяи е^го эT вчера` и^ треᲄїаго дн~и”
5
і коли поженеться за ним той, хто мститься за кров, то вони не повинні видавати в руки його убивцю, тому що він без наміру убив ближнього свого, не мав до нього ненависти ні вчора, ні третього дня;
6
и^ да всели'тся въ то'и граD до'н#деже ста'нетъ преD лице'мᲆ сонмища на сђдњ. и^л^и до'ндеже ё%мретᲆ жреw вели'кїи, и^же бђдетъ въ ты'и дн~и. тогда` да ся ѓ^брати'тъ ё^бїица, и^ прїидетъ въ граD свои и^ въ до'м# свой и^ въ граD эTню'дђже е^сть и^збњглᲆ таM эT ё^жики кро'ве”
6
нехай він живе в цьому місті, доки не стане перед громадою на суд, доки не помре великий священик, який буде в ті дні. А потім нехай повернеться вбивця і піде в місто своє і в дім свій, у місто, з якого він утік.
за Йорданом, навпроти Єрихона на схід, відокремили: Бецер у пустелі, на рівнині, від коліна Рувимового, і Рамоф у Галааді від коліна Гадового, і Голан у Васані від коліна Манассіїного;
9
Сїи гра'ди и^ꙁбра'ни бы'ша всњмъ сн~омъ і^и^л~евымъ” И$ прише'лцђ прилежа'щђ е^мђ въ нихъ, ё^бњжа'нїе тамо всемђ` ё^бива'ющемђ дш~ђ невњ'дя. да не ё%мретъ эT рђкђ ё^жи'цњ кро'ви до'ндеже ста'неT преD со'нмоM на сђдњ”
9
ці міста призначені для всіх синів Ізраїлевих і для прибульців, які живуть у них, щоб тікав туди всякий, хто убив людину помилково, щоб не помер він від руки того, хто мститься за кров, доки не постане перед громадою [на суд].
Випав жереб племенам Каафовим; і дісталося за жеребом синам Аарона священика, левитам, від коліна Іудиного, і від коліна Симеонового, і від коліна Веніамінового, тринадцять міст;
синам Гирсоновим — від племен коліна Іссахарового, і від коліна Асирового, і від коліна Неффалимового, і від половини коліна Манассіїного у Васані, за жеребом, дісталося тринадцять міст;
А синам Гирсоновим, із племен левитських дали: від половини коліна Манассіїного місто притулку для вбивці — Голан у Васані й передмістя його, і Беештеру і передмістя її: два міста;
від коліна Неффалимового місто притулку для вбивці — Кедес у Галилеї і передмістя його, Хамоф-Дор і передмістя його, Карфан і передмістя його: три міста.
[по той бік Йордану навпроти Єрихона] від коліна Рувимового [дано місто притулку для вбивці] Бецер [у пустелі Мисор] і передмістя його, Іааца і передмістя її,
При містах цих були при кожнім місті передмістя навколо нього: так було при всіх містах цих. [Коли Ісус скінчив розподіл землі за наділами її, тоді сини Ізраїлеві дали частину Ісусові за повелінням Господнім; дали йому місто, яке він просив, Фимнаф-Сару дали йому на горі Єфремовій, і побудував Ісус місто, яке просив, і жив у ньому. І взяв Ісус кам’яні ножі, якими обрізав синів Ізраїлевих, народжених у путі в пустелі, тому що вони не були обрізані в пустелі; і поклав їх у Фимнаф-Сарі.]
І дав їм Господь спокій з усіх боків, як клявся батькам їх, і ніхто з усіх ворогів їх не встояв проти них; усіх ворогів їхніх віддав Господь до рук їхніх.
нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом;
тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.
Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх,
то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.
І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.
Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд.
І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.
Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика,
так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа?
17
е^да` ма'лъ вамъ грњ'хъ фого'ровъ, ја%ко не ѓ^чи'стихоMся эT него` до сего дн~е, и^ бы'сть вре'дъ въ со'нмњ гн~и”
17
Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня?
якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;
20
Не се ли а^харъ сн~ъ зара'новъ, прегрњшенїе прегрњши` эT проклятїа, и^ бысть на весь сонмъ і^и^л~евъ гнњ'въ. а^ще и^ е^ді'нъ сїи бњ'аше, н^о не самъ ё%мре грњхомъ свои^мъ”
20
чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.
Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!
Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь!
24
н^о бл~гоче'стїа гл~ъ ради с^е сътворихомъ гл~юще” да не рекTђ ё%тро чада ваша чадомъ нашимъ гл~юще” Чт^о наM и^ гв~и б~ђ і^и^л~евђ”
24
Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого!
Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.
26
Сего ра'ди реко'хомᲆ сътвори'ти си'це. согражде'нїе ѓ^лтаря`, не приноше'нїи ради, ниже треb ради”
26
Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв,
27
Но да бђдетъ свњдњ'нїе с^е междђ ва'ми и^ нами, и^ междђ рожде'нїи на'шими и^ ва'шими, по на'сᲆ слђжи'ти слђжбђ гв~и преD ни'ми. въ приноше'нїихъ на'шихъ, и^ въ тре'бахъ сп~сеныхъ на'шихъ, въ тре'бахъ сн~овъ нашихъ, да не рекђтъ ча'да ваша ё%тро ча'домъ нашиM. нњсть вамъ ча'сти гн~я”
27
але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі».
Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими].
Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його.
Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх.
І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої.
І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.
33
И$ го'дњ бы'сть слово с^е сн~омъ і^и^л~евомъ. и^ блsвиша б~а сн~ове і^и^л~евы, и^ не реко'ша къ семђ да не и^ꙁы'демъ къ нимъ ра'тїю, потребити ꙁе'млю сн~овъ рђви'мль, и^ сн~овъ га'довъ, и по'лъ племе'не манасїина, и^же вселишася на не'и”
33
І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного].
І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед*, тому що, сказали вони, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.
Ось, я розділив вам за жеребом народи ці, що залишилися, в наділ колінам вашим, усі народи, які я знищив, від Йордану до великого моря, на захід сонця.
5
Гь~ же б~ъ ва'шъ то'и потреби'тъ и^хъ эT лица` ва'шего, до'ндеже поги'бнђтъ. и^ да пђститᲆ на ня ѕвњ'ри лю'ты, до'ндеже поᲄребитъ я&, и^ цр~я и^хъ, эT лица` ва'шего. и^ причастите ꙁе'млю и^хъ. ја^ко же гл~а ва'мъ г~ь б~ъ ва'шъ”
5
Господь Бог ваш Сам прожене їх від вас [доки не загинуть; і пошле на них диких звірів, доки не знищить їх і царів їхніх від лиця вашого], і знищить їх перед вами, щоб ви одержали у спадщину землю їхню, як говорив вам Господь Бог ваш.
6
Оу^крњпи'теся ё^бо ѕњ'ло, снабдњти и^ твори'ти вс^я писа'нїа вᲆ кни'гаX зако'на мољ=сїѓ^ва. да не ё^клони'теся эT него` на' десно и^ на лњ'во”
6
Тому з усією точністю намагайтеся зберігати і виконувати все написане в книзі закону Мойсеєвого, не ухиляючись від нього ні праворуч, ні ліворуч.
7
ЈА/ко да не вни'дете въ стра'ны ѓ^сᲄа'вшая сїя. и^мена` бого'въ иX да не и^менђю'т#ся вᲆ ваs, ни'же да клене'теся и^ми, да не слђ'жите иM, ни'же покло'нитеся и^мъ”
7
Не змішуйтеся з цими народами, які залишилися між вами, не згадуйте імен богів їх, не кляніться [ними] і не служіть їм і не поклоняйтеся їм,
8
Но^ г~ђ б~ђ ва'шемђ прильпњтеся, ја%коже твори'сте до сего` дн~е”
8
але приліпіться до Господа Бога вашого, як ви робили до цього дня.
9
Сего ради потреби` г~ь эT лица` ва'шего, страны` вели'ки и^ си'лны. ја%ко никто'же въста` съпроти'вися ва'мъ до сего` дн~е”
9
Господь прогнав від вас народи великі і сильні, і перед вами ніхто не встояв до цього дня;
то знайте, що Господь Бог ваш уже не буде проганяти від вас народи ці, але вони будуть для вас петлею і сіттю, бичем для ребер ваших і терням для очей ваших, доки не будете знищені з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
14
А/з же днеs эTхождђ` вᲆ пђть ја%коже и^ вс^и и^же на земли`, вы' же вњ'сте всᲇмъ срDцемъ ва'шимᲆ и^ все'ю дш~ею ва'шею. ја%ко не эTпаде` сло'во н^и е^ді'но эT всXњ слове'съ бл~гъ, и%хже рече` г~ь б~ъ ва'шъ къ ва'мъ, вс^е пребыва'етъ на ваs и^ не ѓ^ста` эT нихъ н^и е^ді'но сло'ва”
14
Ось, я нині відходжу в путь всієї землі. А ви знаєте всім серцем вашим і всією душею вашою, що не залишилося марним жодне слово з усіх добрих слів, що говорив про вас Господь Бог ваш; усе збулося для вас, жодне слово не залишилося невиконаним.
Але як збулося над вами всяке добре слово, яке говорив вам Господь Бог ваш, так Господь виконає на вас усяке зле слово, доки не знищить вас з цієї доброї землі, яку дав вам Господь Бог ваш.
Якщо ви переступите завіт Господа Бога вашого, який Він уклав з вами, і підете і будете служити іншим богам і поклонятися їм, то запалає на вас гнів Господній, і скоро зникнете з цієї доброї землі, яку дав вам [Господь].
І зібрав Ісус усі коліна Ізраїлеві в Сихем і покликав старійшин Ізраїля і начальників його, і суддів його і наглядачів його, і стали вони перед [Господом] Богом.
І сказав Ісус усьому народові: так говорить Господь Бог Ізраїлів: «за рікою жили батьки ваші здавна, Фарра, батько Авраама і батько Нахора, і служили іншим богам.
Ісааку дав Якова й Ісава. Ісаву дав Я гору Сеїр у спадщину; Яків же і сини його перейшли в Єгипет [і зробилися там народом великим, сильним і численним, і стали пригноблювати їх єгиптяни].
І послав Я Мойсея й Аарона і покарав Єгипет моровицями, які вчинив Я серед нього, і потім вивів вас.
6
І$ и^зведоX эTц~ы ваши и^ꙁъ е^гљ=пта, и^ внидо'сте въ мо'ре чрьмное. и погнаша е^гљ=птяне въ слDњ эTц~ь вашиX во ѓ^рђжїи на конеX в мо'ре чрьMное”
6
Я вивів батьків ваших з Єгипту, і ви прийшли до [Червоного] моря. Тоді єгиптяни гналися за батьками вашими з колісницями і вершниками до Червоного моря;
але вони заволали до Господа, і Він поставив [хмару і] темряву між вами та єгиптянами і навів на них море, яке їх і покрило. Очі ваші бачили, що Я зробив у Єгипті. Потім багато часу пробули ви в пустелі.
8
И$ приведохъ в^ы въ зе'млю а^м#морреи'скђ, живђщихъ ѓ^бо'нђ странђ` і^ѓ^рда'на. и^ въполчишася на' вы, и^ предахъ я& в рђцњ ва'ши, и^ причасти'сте землю и^хъ. и^ потребиX я& эT лица ва'шего”
8
І привів Я вас до землі аморреян, які жили за Йорданом; вони воювали з вами, але Я віддав їх у руки ваші, і ви одержали в спадщину землю їхню, і Я знищив їх перед вами.
Ви перейшли Йордан і прийшли до Єрихона. І стали воювати з вами жителі Єрихона, аморреї, і ферезеї, і хананеї, і хеттеї, і гергесеї, і евеї, і ієвусеї, але Я віддав їх у руки ваші.
12
И$ посла` первње шершᲆни, и^ эTгна'ша эT лица` вашего дв^а цр~я ам#мор#реиска. не ѓ^рђжїеM твоиM, ниже лђ'комъ твоиM”
12
Я послав перед вами шершнів, які прогнали їх від вас, двох царів аморрейських; не мечем твоїм і не луком твоїм зроблено це.
13
И$ дахъ вамъ ꙁе'млю ѓ^ не'иже не трђдисᲄеся на не'и. и^ гра'ды и%хже не съгради'сте, и^ пребысте в них#” И$ винограды и^ масли'чїе, и%хъже не бњ'сте насадили в^ы ја%сте я&”
13
І дав Я вам землю, над якою ви не трудилися, і міста, яких ви не будували, і ви живете в них; з виноградних і оливних садів, яких ви не насаджували, ви їсте плоди».
Якщо ж не угодно вам служити Господу, то оберіть собі нині, кому служити, чи богам, яким служили батьки ваші, коли були за рікою, або богам аморреян, у землі яких живете; а я і дім мій будемо служити Господу, [тому що Він святий].
Бо Господь — Бог наш, Він вивів нас і батьків наших із землі Єгипетської, з дому рабства, і творив перед очима нашими великі знамення й оберігав нас на всіх путях, якими ми йшли, і серед усіх народів, через які ми проходили.
І вписав Ісус слова ці в книгу закону Божого, і взяв великий камінь і поклав його там під дубом, що біля святилища Господнього.
27
И$ рече къ лю'демъ с^е камень сїи да бђдетъ вам# въ свњдњ'нїе. ја%ко се'и слы'ша вс^е гл~ан#ное эT г~а е^ли'ко гл~а къ ва'мъ дне'сь, и^ с^и да бђ'детъ въ свњдњ'нїе до кончи'ны дн~їи, ја%ко да не со'лжете гв~и б~ђ ва'шемђ”
27
І сказав Ісус усьому народові: ось камінь цей буде нам свідком, бо він чув усі слова Господа, які Він промовляв нам [сьогодні]; він нехай буде свідком проти вас [у майбутні дні], щоб ви не сказали неправди перед [Господом] Богом вашим.
І поховали його в землі його наділу у Фамнаф-Сараі, що на горі Єфремовій, на північ від гори Гааша. [І поклали там з ним у гробі, в якому поховали його, кам’яні ножі, якими Ісус обрізав синів Ізраїлевих у Галгалі, коли вивів їх з Єгипту, як повелів Господь; і вони там навіть до цього дня.]
І служив Ізраїль Господу в усі дні Ісуса і в усі дні старійшин, життя яких продовжилося після Ісуса і які бачили всі діла Господа, які Він сотворив для Ізраїлю.
І кістки Йосифа, які винесли сини Ізраїлеві з Єгипту, поховали в Сихемі, на ділянці поля, яке купив Яків у синів Еммора, батька Сихемового, за сто монет і яке дісталося в наділ синам Йосифовим.
[У той день сини Ізраїлеві, взявши ковчег Божий, носили з собою, і Финеєс був священиком замість Єлеазара, батька свого, доки не помер і не був похований у місті своєму Гаваафі.
І стали сини Ізраїлеві служити Астарті й Астарофу і богам навколишніх народів; і віддав їх Господь у руки Еглона, царя Моавитського, і він володів ними вісімнадцять років.]