Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Тогда` ѓ^лофернъ рече ко і^ю^ди'џњ, ра'достна бђ'ди дш~ею и^ не ё^жасаися въ срDци твоеM ја%ко а%зъ никогда'же поби'хъ мђ'жа и^же хотя'ше слђжи'ти навходоносо'рђ цр~ю”
1
Олоферн сказав їй: підбадьорся, жінко; не бійся серцем твоїм, тому що я не зробив зла нікому, хто добровільно зважився служити Навуходоносору, царю всієї землі.
2
А/ще не бы` лю'дїе твои` ё^ничи'жиша мене`, не въздви'гнђлъ б^ы копїя мое'го на ни'хъ”
2
І тепер, якби народ твій, який живе у нагірній країні, не зневажив мене, я не підняв би на них списа мого; але вони самі це зробили для себе.
3
Нн~њ же рци м^и кое'я ра'ди вины эTи'де эT ни'хъ, и^ ё^годнотебњ да прїидеши к на'мъ”
3
Скажи ж мені: чому ти втекла від них і прийшла до нас? Ти знайдеш собі тут порятунок; не бійся: ти будеш жива у цю ніч і після,
4
4
тому що тебе ніхто не скривдить, навпаки, всякий буде благодіяти тобі, як буває з рабами господаря мого, царя Навуходоносора.
5
И$ реq е^мђ і^ю^диg прїими словеса` рабы'ня твое'я господи'не мо'и.
5
Юдиф сказала йому: вислухай слова раби твоєї; нехай раба говорить перед лицем твоїм: я не скажу неправди господареві моєму у цю ніч.
6
ја%ко а^ще сътвори'ши по словесеM рабы'ня твое'я, и^ г~ь б~ъ сътвориT съвръше'нно дњло с тобо'ю.
6
І якщо ти зробиш за словами раби твоєї, то Бог через тебе зробить діло, і господар мій не помилиться у своїх намірах.
7
жи'въ е^сть вои^стин#нђ навходоносор# цр~ь зе'мъскїи, и^ живеT си'ла е^го и^же е^сть въ тебњ къ эTм#щенїю всњмъ лю'демъ лђка'вымъ” ЈА/ко не тоkмо чл~ци послђжа'тъ е^мђ тебе ради. н^о и^ ѕвњрїе польстїи послђшаюT е^го”
7
Нехай живе Навуходоносор, цар усієї землі, і нехай живе держава його, який послав тебе для очищення всякої душі, тому що не тільки люди через тебе будуть служити йому, але і звірі польові, і худоба, і птахи небесні через твою силу будуть жити під владою Навуходоносора і всього дому його.
8
Възвњсти б^о ся мђ'дрость твоа всMњ јазы'комъ, и^ просла'вися въ все'и вселеннњи ја%коты е^ді'нъ бл~гъ и^ си'ленъ въ всемъ црsтвњ е^го, и^ наказа'нїе твое всњмъ вла'стемъ проповњдаеTся,
8
Бо ми чули про твою мудрість і хитрість розуму твого, і всій землі відомо, що ти один добрий у всьому царстві, сильний у знанні і чудовий у військових подвигах.
9
и^ не пота'ится чт^о гл~алъ е^сть а^хїѓ'рђ, ни'же т^о вњсться чт^о е^мђ повелњлъ е^си сътвори'ти.
9
А що говорив Ахиор у зібранні твоєму, ми чули слова його, тому що чоловіки Ветилуї залишили його в живих, і він розповів їм усе, про що говорив тобі.
10
вњсть б^о г~ь б~ъ на'шъ и^же прогнњва'хомъ и& въ грњсњхъ на'шихъ, и^же гл~аше прoрки свои^ми к лю'демъ, да' предасть и^хъ в рђки врагомъ за грњхи и^хъ”
10
Тому, владико-господарю, не залишай без уваги сло́ва його, але збережи його в серці твоєму, тому що воно істинне: рід наш не карається, меч не має сили над нами, якщо вони не грішать перед Богом своїм.
11
и^ ја%ко зна'ютъ сн~ове і^и^л~еви и^же прогнњва'ша г~а б~а свое^го” Сего ради стра'хъ твои на ни'хъ е^сть,
11
Отже, щоб господар мій не був відбитим і безуспішним, і щоб до них прийшла смерть, — оволодів ними гріх, яким вони прогнівляють Бога свого, роблячи те, чого не слід;
12
и^ наипа'че паки гла'дъ тръпя'тъ, и^ за ѓ^скђденїе же воDныа, ради жа'жды съ ме'рътвыми съчета'ютъся” Па'ки и^ сїя совњтђ'ютъ да ё^бїютъ ско'ты своя, и^ пїютъ кро'вь и^хъ,
12
тому що в них виявилася нестача їжі, й уся вода вичерпалась, — і ось, вони зважилися кинутися на худобу свою і думають годуватися всім, що Бог суворо заборонив у законі Своєму вживати в їжу.
13
и^ ст~ая г~а б~а свое^го и^же заповњ'да не ѓ^сяза'ти, пшени'цы вина` і^ еле'я и^ сїя помы'слиша возда'ти, и^ хотяT раздая'ти въ снњдь, и^хже ни рђками бы ся и^мњли ѓ^сяза'ти”
13
Навіть початки пшениці і десятини вина й олії, що, після освячення, зберігаються для священиків, які стоять перед лицем Бога нашого у Єрусалимі, вони зважилися вжити, тоді як і руками доторкатися до них не слід було нікому з народу.
14
14
Вони послали у Єрусалим, оскільки і тамтешні жителі робили це, принести на те дозвіл від зборів старійшин.
15
Сего ради ја%ко сїя творитъ, и%стин#но е^сть да в# погђбле'нїе дадђтся.
15
І як тільки дана буде їм звістка, і вони зроблять це, то в той же день будуть віддані тобі на поразку.
16
и^же а^зъ раба` твоя позна'ющи и^збњго'х# эT нихъ, и^ посла' мя г~ь б~ъ сїя тебњ възвњсти'ти”
16
Ось чому я, раба твоя, дізнавшись про усе це, втекла від них, і Бог послав мене зробити разом з тобою такі справи, якими здивується вся земля, де тільки почують про них,
17
А/зъ б^о раба` твоа молю'ся г~ђ б~ђ и^ нн~њ сђще прDе тобо'ю, да и^зы'идетъ раба` твоя и^ помо'лиTся г~ђ б~ђ, и^ рече` мн^њ. е^гда` възда'сть и^мъ за грњхи` и^хъ,
17
бо раба твоя побожна і день і ніч служить Богу Небесному. Тепер, господарю мій, я залишуся в тебе; тільки нехай раба твоя ночами виходить на долину молитися Богу, — і Він відкриє мені, коли вони зроблять свій злочин.
18
и^ прише'дши възвњщђ` тебњ”
18
Я прийду й оголошу тобі, і ти виходь тоді з усім твоїм військом, — і ніхто з них не протистане тобі.
19
Тако да а'зъ приведђ` тебе посредњ і^ерsли'ма, і^ и'маши вс^и лю'ди і^и^л~евы ја%ко ѓ%вцы, и^хже нњсть па'стыря. и^ не ла'етъ ни е^діn пе'съ противђ тебе, ја%ко сїя мн^њ речена сђть по провидњнїю бж~їю” И$ ја^ко разгнњ'вася на нихъ г~ь б~ъ иX, сего ради по'слана е^смь възвњсти'ти тебњ”
19
Я поведу тебе через Юдею, доки не дійдемо до Єрусалима; поставлю посеред нього сідалище твоє, і ти поженеш їх, як овець, що не мають пастуха, — і пес не поворухне проти тебе язиком своїм. Це сказано мені в одкровенні й оголошено мені, і я послана сповістити тебе.
20
Оу^го'дны же вся` словеса` сїа предъ ѓ^лофе'рномъ и^ ѓ'троки е^го, и^ дивя'хђся премђдрости е^я` гл~ахђ дрђгъ къ' дрђгђ,
20
Сподобалися слова її Олоферну і всім слугам його. Вони дивувалися мудрості її і говорили:
21
нњсть та'ка жена` на земли` на смотрњнїе, и^ въ красотђ и^ в чю'в#ство словесе'мъ”
21
від краю до краю землі немає такої жінки за красою обличчя і за розумними словами.
22
И$ рече к не'и ѓ^лофе'рнъ, бл~го сътвори б~ъ твои и^же посла` тебе прежде людїи, да даси` и^хъ в рђки на'ша”
22
Олоферн сказав їй: добре Бог зробив, що попереду цього народу послав тебе, щоб у руках наших була сила, а серед тих, хто знехтував господаря мого, — загибель.
23
И$ ја%ко бл~га е^сть ѓ^бњща'нїя твоя, а^ще сътвори'тъ сїя мн^њ б~ъ твои, т^о бђдеT и^ б~ъ мои. и^ ты` в домђ` навходоносо'ровњ вели'ка бђдеши, і^ и'мя твое прославится по все'и земли`”
23
Прекрасна ти лицем і добрі слова твої. Якщо ти зробиш, як сказала, то твій Бог буде моїм Богом; ти будеш жити у домі царя Навуходоносора і будеш іменита в усій землі.