Звичайний друк Виконується верстка сторінок…
Папір A4, книжкова орієнтація, поля «Немає», без колонтитулів, масштаб 100%. Сторінки йдуть підряд. Для двостороннього друку виберіть переворот по довгому краю.
1
Рече же і^ю^ди'џъ къ всњмъ лю'демъ, ё^слы'шите м^я бра'тїе възвњ'сите главђ` сїю на стњна'хъ на'шихъ.
1
Юдиф сказала їм: послухайте ж мене, брати, візьміть цю голову і повісьте на зубцях вашої стіни.
2
и^ е^гда` възы'идетъ сл~нце, возмњте ко'ждо васъ ѓ^рђжїе свое і^ и^зыидњте внеза'пђ. не ја%ко сходя'ще съ горы` н^о ја%ко въчиня'щеся на ниX.
2
Коли ж настане ранок і сонце зійде над землею, візьміть кожен бойову свою зброю, йдіть усі сильні за місто і дайте їм вождя, начебто намірюючись зійти на рівнину проти передової сторожі синів Ассура, але не сходьте.
3
Тогда стра'жїе понђжде'ни бђдђт#, да бњжа'тъ къ нача'лникђ свое^мђ возбђди'ти е^го на ѓ^полъче'нїе. е^гдаy вое^во'ды притекђтъ къ ло'жницы ѓ^лофе'рновњ и^ ѓ^бря'щђтъ е^го безъгла'вна пови'та во кро'вњ е^го, нападеT на ни'хъ стра'хъ.
3
Тоді вони, взявши усю свою зброю, підуть у свій стан, розбудять вождів війська ассирійського, і збіжаться до намету Олоферна, але не знайдуть його; від того нападе на них страх, і вони побіжать від вас.
4
е^гда же позна'ете бњжащихъ и^хъ, и^дњте же по ни'хъ дер#зновенно, ја^ко г~ь б~ъ съкрђшит# поD но'ги ва'ша”
4
А ви і всі, хто живе в усякому краю Ізраїльському, переслідуючи їх, уражайте їх на шляху.
5
Тогда` а^хїо'ръ возва'нъ прїиде, и^ рече е^мђ и^ю^ди'џъ, г~ь б~ъ і^и^л~евъ е^мђже т^ы свњдњтельствова'лъ е^си ја%ко эTм#сти'тъ врагоM своиM, се'и е^сть и^же эTсњклъ главђ` всњ'мъ невњ'рнымъ в сїю но'щь рђко'ю мое^ю. и^ да позна'еши ја%котако е^сть, се глава` ѓ^лофе'рнова, и^же противле'нїемъ горды'ня свое^я ё^ничижи` б~а і^и^л~ева, и^ тебњ смр~тїю претя'ше, рекђщи, е^гда` плњне'ни бђ'дђтъ лю'дїе і^и^л~евы, тогда` повелю` мече'мъ пробости ребра твоя`.
5
Але перш ніж зробите це, запросіть до мене Ахиора аммонитянина: нехай побачить і впізнає він того, хто принижував дім Ізраїля і прислав його до нас начебто на смерть.
6
ви'дящи же а^хїѓ'ръ главђ` ѓ^лофе'рновђ ё^жасе'ся страхомъ ве'лїемъ, и^ паде лице'м# на земли` и^ смя те'ся дш~а е^го”
6
І прикликали Ахиора з дому Озії. Коли він прийшов і побачив голову Олоферна в руці одного чоловіка серед зібрання народу, то упав на лице своє й ослаб духом.
7
Посе'м же е^гда бы'сть в себњ, припаде` к нога'ма і^ю^ди'џинима поклони'ся е'и и^ рече. блsвена ты` гм~ъ бм~ъ твои^мъ въ все'мъ жили'щи і^а'ковли, ја%ко въ всњхъ ја^зы'цехъ и^же ё^слы'шатъ и%мя твое. възвели'чится и%ми г~ь б~ъ і^и^л~евъ тебе ра'ди”
7
Коли ж підняли його, він припав до ніг Юдифі, поклонився їй і сказав: благословенна ти в усякому селищі Іуди й в усякому народі, які, почувши про ім’я твоє, здивуються.
8
8
Розкажи ж мені тепер, що ти робила у ці дні? І Юдиф серед народу розповіла йому все, що вона зробила з того дня, як вийшла, до того дня, в який говорила з ними.
9
9
Коли вона перестала говорити, народ голосно викликнув, і радісний крик його пролунав у місті.
10
Тога` а^хїѓ'ръ видњ си'лђ ја^же сътвори г~ь б~ъ і^и^л~евъ, ѓ^ста'вль совњтъ ја^зы'ческъ, и^ вњрова г~ђ б~ђ, и^ ѓ^брњзася. приложе'н# е^сть к лю'демъ і^и^л~евымъ, и^ все` наслњдїе ро'да е^го, даже до дне'шняго дн~е”
10
Ахиор же, бачачи все, що зробив Бог Ізраїлів, щиро увірував у Бога, обрізав крайню плоть свою і приєднався до дому Ізраїлевого, навіть до цього дня.
11
А$бїе же е^гда възы'иде сл~нце і^ и^звњ'сиша на стњна'хъ главђ` ѓ^лофе'рновђ. и^ взя` ко'ждо мђжъ ѓ^рђжїе свое, і^ и^зыидо'ша со велики'м# звђкомъ и^ во'племъ”
11
Коли настав ранок, повісили голову Олоферна на стіну; кожен чоловік узяв свою зброю, і вийшли загонами на схили гори.
12
Сїе же ви'дяще стра'жи, притеко'ша къ ло'жницы ѓ^лофе'рновњ” І$ и'же бњхђ въ стане'хъ приходя'щи преD вхоже'нїем# ло'жницы перђщи нога'ми да възбђдятъ е^го, звђкъ хотяще творя'хђ, да не эT тXњ и^же възбђжDа'хђ е^го. но эT шђмя'щихъ възбнеT ѓ^лофернъ ни е^ді'нъ б^о смњя'ше ло'жницђ нача'лника а^сљ=рїискаго эTвръсти, и^л^и вни'ти”
12
Сини Ассура, побачивши їх, послали до своїх начальників, а вони пішли до вождів, до тисячоначальників і до всякого проводиря свого.
13
Но е^гда прїидо'ша вое^во'ды е^го, и^ ты'сящники и вси` большїи старњишины во'и а^сљ=рїискихъ, реко'ша посте'лникомъ, вни'дњте и^ възбђди'те е^го. ја%ко и^зошли` мы'ши и^с пещеr свои^хъ дръзнђша поё^сти'ти насъ на ѓ^плъче'нїе”
13
Прийшовши до намету Олоферна, вони сказали тому, хто управляв усім майном його: розбуди нашого господаря, тому що ці раби насмілилися вийти на битву з нами, щоб бути зовсім знищеними.
14
Тогда е^внђхъ вагаv вни'де въ ло'жницђ е^го ста` преD запо'ноM и^ плеска'ше рђка'ма. мня'ше б^о е^го спя'ща съ і^юди'џою.
14
Вагой увійшов і постукав у двері намету, бо думав, що він спить з Юдиф’ю.
15
н^о е^гда` ничтоy слы'ша, пристђпи` бли'зъ запо'ны и^ въздви'глъ ю&. и^ ви'дњ трђпъ ѓ^лофе'рновъ безъ главы` въ свое'и кро'ви лежа'щь на земли`.
15
Коли ж ніхто не відгукнувся йому, то, відчинивши, ввійшов у спальню і знайшов, що Олоферн мертвий лежить біля порогу і голова його знята з нього.
16
възопи` гла'сомъ ве'лїимъ съ пла'чемъ, и^ раздра` ѓ^дњнїе свое”
16
І він голосно викликнув із плачем, стогоном і сильним воланням, і розірвав свій одяг.
17
И$ вше'дъ въ ста'нъ и^дњже бњ` і^ю^диџъ и^ не ѓ^брњте` ея`. і^ и^збњже внњ` к лю'демъ и^
17
Потім увійшов у намет, у якому перебувала Юдиф, і не знайшов її. Тоді він вискочив до народу і закричав:
18
рече, е^ді'нA жена` е^вре'иска сотвори` срамотђ` в домђ` цр~я навходоносо'ра. се б^о ѓ^лофе'рнъ лежи'тъ на земли` безъгла'венъ”
18
раби вчинили віроломно; одна єврейська жінка зганьбила дім царя Навуходоносора, бо ось Олоферн на підлозі, і голови немає на ньому.
19
сїе же е^гда слы'шаша начаlницы си'лы а^сљрїискїя, растерза'ша ри'зы своя и^ несно'сенъ стра'хъ и^ тре'петъ паде` на ни'хъ, и^ смяте'ся срDце и^хъ презњлне” И$ бы'сть во'пль си'ленъ ѕњло посредњ стано'въ и^хъ”
19
Коли почули ці слова начальники війська ассирійського, то розірвали одяг свій, і душа їх дуже збентежилася, і пролунав у них крик і дуже велике волання серед стану.